Віталій Щепанський переклав «Маніфест клаптикової етнографії» написаний дослідницями Гьокче Гюнель, Сайбою Варма та Чікою Ватанабе у контексті пандемії COVID-19, однак його можна застосувати до безлічі ситуацій у світі, що змінюються надто стрімко.

Авторки не тільки ставлять під сумнів базові істини польової роботи, наприклад, розмежування між «полем» і «домом» та маскулінні уявлення про завжди доступного і готового на все польового дослідника, — але й пропонують новий спосіб врахувати, як життя дослідників у всій його складності формує виробництво знань.

«На початку 2021 року за підтримки Фонду Веннер-Грен ми зберемо групу антропологів і антропологинь із різних країн, які стикаються із різноманітними професійними та життєвими умовами, щоб поглибити ці деколоніальні та феміністичні знання. Замість того, щоб розглядати численні обов’язки дослідників як обмеження, ми поміркуємо над тим, які форми знання і методології виникають у життєвих і робочих обов’язках дослідників і через їхнє посередництво. Методологічна інновація клаптикової етнографії переосмислює дослідження як роботу з прогалинами, обмеженнями, частковими знаннями та різноманітними обов’язками, що характеризують будь-яке виробництво знання, а не проти останніх.

Наш підхід розглядає всі етапи етнографічного процесу і ставить питання про те, як кожен із них змінюється під впливом нових реалій, що постають перед нами. По-перше, як ми повинні переосмислити поняття виходу або подорожі в поле? Як дослідники конструюють польові місця та візити, коли вони стикаються з особистими, фінансовими та політичними обмеженнями? Як ми забезпечуємо подорожі на польові об’єкти, і що ми робимо, коли подорожі неможливі? Як цей тиск впливає на переосмислення понять “дім” і “поле”? Чи є нашою першочерговою метою як етнографів “вийти назустріч радикально невідомому… зробити його зрозумілим, справді ймовірним”, чи є щось інше, що може запропонувати клаптикова етнографія?»
#sygma_uk #philosophy #anthropology

https://syg.ma/@vitalii-shchepanskyi/manifiest-klaptikovoyi-ietnoghrafiyi

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Точка зору редакції може не збігатися з позицією автор_ок.

Христина Дрогомирецька продовжує аналізувати стосунки героїв стрічок відомих і впливових режисерів та режисерок.

Цього разу авторку цікавить деконструкція поняття насильства в роботах Квентіна Тарантіно: як насильство стає інструментом подолання «закону» і стає основою для формування відносин у спільнотах.

«Квентін Тарантіно у своїх фільмах висвітлює дійсність, де вагомим є «закон» певного угрупування, окремої суспільної ланки. Цей «закон» часто видається більш дієздатним ніж суспільні закони, за якими будують своє існування решта суб’єктів. Не виключенням є і його робота — “Кримінальне чтиво” (1994), де перед нами історія двох злочинців — Вінсента та Джулса, які виконують доручення кримінального авторитета — Марселласа Волеса. Марселлас означується у ролі “батька” у цій спільноті. Все, що пов’язане з ним має дещо табуйовані характеристики, зокрема, річ, яку намагаються повернути двоє злочинців (валіза, у якій зберігається щось невідоме, про що глядач може лише здогадуватись, при тому гіперболізуючи цінність цього “об’єкта” — своєрідного об’єкта маленького “а”, причини бажання як такого) належить Волесу, і коли ті опиняються у центрі пограбування, то у жодному разі Джулс не готовий віддавати горе грабіжникам цей кейс. Або ж дружина Марселласа — Мія, якою зваблений Вінсент виступає певним продовженням його “влади”. Вінсент підкорений об’єктом, який виступає для нього нецілим, частковим (головна героїня говорить до нього через “завісу”, через мікрофон, дозволяючи фантазму героя реалізувати себе — фонетичний дискурс пов'язаний з насолодою, найперше насолодою жінки, зрештою, Мія ініціює цей процес, вводячи суб’єкта у своєрідну “гру”, зосереджену довкола надлишкової насолоди, чому намагається протистояти головний герой), що є одною з причин його бажання. Мія — табуйований об’єкт, значення якому надає сам суб’єкт. Джулс розповідає Вінсенту, про те, як помер один із їхніх “колег”, який “торкнувся” головної героїні, тобто у їхньому колі вже присутній певний сюжет (жінки звабниці), до якого додається головна героїня, не зважаючи на її справжні якості, вона приймає на себе образ, котрий відповідає цьому сюжету і відігрує роль. Вінсент по суті зваблений образом Мії, який сформований без її участі. Головна героїня під час особистої зустрічі намагається розвінчати цей образ, про що свідчить її наркотичні захоплення, що врешті приводять до передозування. Будучи на грані між життям та смертю, вона отримує ще один шанс на життя».
#sygma_uk #cinema #psychoanalysis

https://syg.ma/uk/@tina-droghomirietska/nasilstvo-shcho-vzhie-vidbulos-analizuiuchi-filmi-kvientina-tarantino-skazhieni-psi-kriminalnie-chtivo-dzhieki-braun-ta-nievbivnii

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Точка зору редакції може не збігатися з позицією автор_ок.

Art to Help поговорили з художником Владом Мельником про те, як 24 лютого стало точкою відліку нової для нього реальності. Як він перестав малювати та почав волонтерити, зміг повернутися до живопису, а зараз служить у ЗСУ.

«Українські митці завжди транслювали політику в своєму мистецтві: за часів Радянського Союзу це каралося переслідуваннями, засланнями в концтабори та вбивствами; З моменту, як Україна стала незалежною, — відображення політичної реальності в мистецтві і зовсім стало нормою. Зважаючи на буремну історію нашого народу, важко уявити аполітичність в сучасній українській культурі.

Я розглядаю мистецтво як соціально-політичний феномен. Картини окремих епох завжди відображають їх zeitgeist, або дух часу. Найуспішніші роботи — це завжди рефлексія художника на певну подію чи обставини (згадайте «Герніку» Пікассо або скультпури Олафура Еліассона).

Мистецтво — важливий елемент культурної дипломатії; але взяти в руки зброю або підтримувати армію — набагато ефективніший спосіб боротьби за незалежність України».
#sygma_uk #art #politics

https://syg.ma/@art-to-help/privit-mienie-zvati-vlad-ti-b-nie-khotiv-vidkriti-zbir-na-potriebi-zbroinikh-sil-ukrayini

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор_ки.

У цій рецензії на фільм «Злочини майбутнього» Кроненберга Альона Бартош пропонує кілька рівнів інтерпретації стрічки, зокрема, як екологічного трилера, який критикує сучасні стосунки біовлади та водночас проблематизує роль митця в суспільстві.

Про незворотність еволюції, тілесні мутації, владу плоті і над плоттю, а також про близькість, мистецтво і біль самовираження в прекрасній і моторошній роботі 2022 року.

«У фільмі показано процес, коли тіло мутує і перетворюється на артоб'єкт. Щось для погляду широкої громадськості. Муза Сола Капріз, яка проводить бодіарт шоу (попередньо вона ж наносить на органи татуювання, тим самим наділяючи їх значенням) — насправді колишній хірург. Сол Тенсер — хворий, який страждає на синдром прискореної еволюції. В інших декораціях вони могли бути лікарем і пацієнтом, але у “Злочинах майбутнього” пара посідає роль високохудожніх, творчих людей-натхненників. Те, що раніше однозначно вважалося пухлинами або каліцтвом, зараз може бути сприйнято як дар: чоловік, усипаний вухами, танцює, зашивши інші органи чуття нитками.

Є тут і спроба контролю, припинення експериментів над органами (наприклад, модифікацій ШКТ) в особі спецслужб і подвійних агентів. Дбаючи про те, щоб людина залишалася “людиною” в біологічному сенсі, держава вистежує “пластикоїдів”. Аналогічним чином у сучасних біомедичних дискусіях люди, які мають тіла, що відхиляються від норми, або є дисфункціональними, можуть зіткнутися з відторгненням, якщо не погодяться на лікування або корекцію. Тоді лікування виступає як засіб контролю над іншими тілами з метою збереження виду (і підтримання запасів робочої сили, продуктивності). Називаючи це біовладою, Мішель Фуко каже: “Тіло — біополітична реальність; медицина — біополітична стратегія“ (Народження біополітики, 2010). Філософ хоче знати, чи є межі такого контролю, і чи може він перетворитися на тоталітарний (приміром, жорсткий контроль народжуваності, тривалості життя, викорінення всього, що може вважатися загрозою, і т.п.)».
#sygma_uk #cinema

https://syg.ma/@alena-bartosh/na-poliakh-zlochiniv-maibutnogho-kronienbiergha

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор_ки.

Перший матеріал у колекції журналу соціальної критики «Спільне» — лівого українського видання про економіку, політику, історію та культуру.

У цьому тексті Дар'я Сабурова аналізує дипломатичні тертя у відносинах між Україною та Ізраїлем і розмірковує щодо необхідності критики колоніального насильства імперій, на яке наражаються народи Палестини та України.

«Палестинці часто говорять, що Накба — це безперервний процес, адже загарбання земель та колоніальні злочини ніколи не припинялися. Палестинці були розділені. Сьогодні мешканці Західного берегу, Ізраїля, Гази або біженці перебувають у різних ситуаціях і мають різний досвід. Але всі вони страждають від режиму апартеїду. Палестинці з Гази особливо потерпають від блокади, накладеної Ізраїлем у співпраці з Єгиптом починаючи з 2006 року; це перетворило сектор Гази на найбільшу в світі в’язницю під відкритим небом.

Зло, яке протягом останніх днів вбило чимало як ізраїльських, так і палестинських цивільних, коріниться не в підземних тунелях Гази, де начебто перебувають бойовики ХАМАСу, а в тривалій окупації та колонізації Ізраїлем території Палестини. У цьому сенсі пригнічення українського та палестинського народів дуже схоже: йдеться про окупацію наших земель державами з ядерною зброєю та перевагою у збройних силах; державами, які спокійно нехтують резолюціями ООН, міжнародним правом та ставлять свої власні інтереси вище будь-якого дипломатичного діалогу.

Як українці, люди, які солідарні з українським спротивом, ми маємо як ніхто розуміти та протистояти тому, що відбувається в Палестині. Ми маємо вказувати на непослідовність західних урядів, які підтримують нашу антиімперіалістичну боротьбу та водночас колоніальне насильство Ізраїля. Трагедію, яку ми зараз переживаємо, має загострювати нашу чутливість до схожого людського досвіду».
#sygma_uk #commons #societyandpolitics

https://syg.ma/@sygma/dar-ya-saburova-chomu-ukrayinci-mayut-pidtrimati-palestinciv

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор_ки.

Коллекция текстов о палестино-израильском конфликте на syg.ma.

За последнее время на нашей платформе было опубликовано значительное количество авторских реплик, переводов статей и открытых писем, раскрывающих контекст нового витка палестино-израильского конфликта. Все они написаны с левой перспективы, но показывают, что внутри нее существует множество нюансов и точек зрения. Среди авторов: Жильбер Ашкар, Шейла Бенхабиб, Славой Жижек, Сари Нусейбе и многие другие. Большая благодарность нашему сообществу за это. Мы создали специальную коллекцию, где собрали все эти тексты вместе. По мере поступления новых материалов она будет обновляться. Чтобы подписаться на коллекцию или опубликовать свой материал на syg.ma, достаточно зарегистрироваться. Тем более, совсем недавно мы значительно расширили функционал нашего редактора.
#sygma_ru #sygma_uk #societyandpolitics

https://syg.ma/israeli-palestinian-conflict

syg.ma — открытая платформа, мнение редакции может не совпадать с точкой зрения автор:ок. Мы работаем через VPN или через браузер Ceno. Поддержите нас через Patreon.

Невеличкий текст про основні ідеї лібертарного комунізму, який пояснює такі поняття як анархія, економіка, прийняття рішень та самозахист.

Текст призначений для тих, хто не має жодного уявлення про анархо-комунізм, а також активістів, які часто шукають тексти, що коротко та просто пояснюють ключові ідеї вільного комунізму. Переклад Genosse Frogo, опубліковав Денис Хромий.

«Інформація та прийняття рішень. Нас запитають, а як люди вирішуватимуть, що і як їм робити? Як взагалі ухвалюватимуть рішення за анархії. Ми відповімо, що ухвалюватимуться вони спільно.

У сучасному суспільстві люди роз’єднані. Жителі міст часто не знають навіть, хто їхні сусіди. Так було не завжди і так буде не завжди. Людина істота суспільна. Протягом усієї своєї історії люди об’єднувалися в племена, союзи, синдикати; об’єднувалися за кровною, територіальною, релігійною, ідейною та іншими ознаками. За анархії люди теж будуть об’єднуватися за місцем проживання, місцем виробництва, по близьким інтересам – словом, людство складатиметься не з окремих індивідуумів, а з різних колективів. Усі питання, що стосуються свого колективу, люди прийматимуть на загальних зборах. Там, де справа стосуватиметься кількох колективів, люди збиратимуть збори делегатів з мандатом. Це означає, що делегати доводитимуть і інформуватимуть один одного не про свою думку, а про думку колективу, бо інакше, якщо вони будуть приймати рішення замість колективу, їх просто одразу ж відкличе той колектив, який послав їх на збір (“асамблею”). Вийде так, що всі рішення ухвалюватимуть на місцях, а «вгорі» буде тільки обмін інформацією та голосування, у разі потреби, причому знову-таки, голосувати делегати будуть не від себе, а за рішенням колективам, тобто так, як він їм доручив».
#sygma_uk #societyandpolitics

https://syg.ma/@dienis-khromyi/qostaman1-shcho-take-anarho-komunizm-prostoyu-movoyu

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор_ки.

Стаття Тетяни Осадчук про виставку «Простори. Межі. Кордони» в Українському домі.

Авторка критикує низку кураторських рішень щодо масштабу виставки, експозиції окремих робіт та орієнтації в просторі. Результатом цього аналізу є критерії виставки, яка справді дає змогу роботам художників звучати та доносити смисли.

«Є й, як на мене, доволі пафосні вирази, на кшталт “Митець ж для світу є синапсом, нервом, який через свої роботи трансформує спільний емоційний і життєвий досвід” або “Його майстерня — це святилище, де він створює альтернативну реальність…”.

Може скластися враження, що експозиція має продуману концептуальну основу. Зокрема, зала “Відбиток пам’яті” підіймає тему колективних спогадів, які скульптури можуть відтворити, надати пам’яті чітких форм. Однак, якщо уважніше подивитись на наратив у кураторському тексті, кидається в очі розрізненість тем і намагання охопити всі проблемні питання. Так, інша зала “Стан речей” присвячена зміні ставлення до звичних ситуацій після війни, які тепер оповиті відчуттям небезпеки і “відкладеним життям”. І поруч з нею зустрічає ще один текст, який вже нагадує, що нам “випав тривалий історичний марафон”».
#sygma_uk #art

https://syg.ma/@tetiana-osadchuk/garniy-marketing-haotichniy-narativ-do-zakrittya-prostori-mezhi-kordoni-v-ukrayinskomu-domi

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор_ки.

Асоціація Індивідуалістів В.О опублікувала текст про метод дослідження — дрейф, а саме: про своє ставлення до світу, суспільства та й чого завгодно.

Розповідачкою в першій частині тексту виступає дівчина, яка прогуляла перший урок у польській школі. Вона ділиться своїми роздумами про місто, рідну мову, наркотичну залежність та майбутнє.

«Слідуючи вище описаному, можна прослідкувати чіткий вплив обставин, які включають в себе минуле, майбутнє, теперішнє, людей, дії і т.д. У наведених звітах плавно прослідковується зміна емоцій та станів, коли учасниця змінює локації. Емоції, які вона відчуває, дозволяють поділити територію на зони, відповідні до відчуттів: метро-рутина-спокій; гетто-наркомани-тривога-роздуми про майбутнє; дім-проблеми-відповідні емоції, і т.д.

Також, зрозуміло, впливає час аналізу, оскільки зранку, як ми побачили, у тому ж метро людно, а у середині дня, зрозуміло, ситуація буде інша, що буде іншим подразником до інших відчуттів, чим в тому числі треба користуватися. Впливає також, безумовно, звітування про свої дії. Якщо б вона ходила та мовчки аналізувала, або не аналізувала б зовсім, відчуття були б інші».
#sygma_uk #philosophy

https://syg.ma/@asotsiatsiia-individualistiv-vo/ekzistencializm-i-psihogeografiya-kliffhenger-polshcha-i-zamitki

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор_ки.

Кос Кук розбирає фільм Cocky - The Running Doctor Світлани Баскової з позицій лівої критики та презентує героїв як втілення ринкових і виробничих відносин, а їхні екстремальні прояви та абсурдні дії, в умовності кіно, підкреслюють абсурдність капіталістичної реальності.

«На прийом до героя приходить та сама жінка, яка постійно вагітніє. Женя жаліється комусь по телефону, що дуже виснажений. По його зневажливому тону до дівчини стає зрозуміло, що він не сильно радий її бачити. Він пропонує їй піти та багато не говорити, бо «занадто багато вух». Після цього герой Пахома засовує руку під спідницю дівчині, а потім дістає звідти ті самі сливи, які він з істеричним сміхом давить в руках.

Можна припустити, що тут спробували в якійсь мірі зобразити виробництво та розподіл при капіталізмі, де сливи — допоміжна сировина і результат виробництва, коли ж дівчина та Женя — робітники та, у випадку з жінкою, водночас знаряддя виробництва. Вона народжує їх, а потім їсть, щоб підтримувати робочу силу та можливість повторювати цей процес. Але так як споживання при сьогоднішній економічній системі направлене на сліпий гедонізм, з умовою того, що робочий не втратить від нього робочу силу, а не на гармонійний розвиток людини, свідомість руйнується та наповнюється догматами, відповідними життєвим обставинам, стаючи заміною себе ж. Вагітність набула систематичності. Дівчина потрапила у стихійний цикл виробництва, який не в силах змінити самостійно, а потребує допомоги знаючих людей, таких, як головний герой».
#sygma_uk #cinema

https://syg.ma/@asotsiatsiia-individualistiv-vo/livackiy-rozbir-filmu-cocky---the-running-doctor-svitlani-baskovoyi

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Тарас Ріль опублікував збірку віршів: шорстких та ніжних, грайливих та тендітних, — які були написані у період з липня 2022 по червень 2023 року.

домисел
за домислом
переслідують тебе

забуті колискові

протяг вдома
і надворі
потягом несеться
знов за комір

нижче неба не всміхнулась зірка
вище рота не злукавила сльоза

люди звірі камінь ножиці і гірко
із одного складу в інший
розкладаються слова

табель і давня четвірка

кріль Аліса гриби в нірку

перегорну б погризені сторінки

мама пані експедитор дівча жінчин

заблукали миші на задвірках
грім горища
блискавиця
буй вітрисько свище

і калейдоскоп
мов калькулятор
лопнуть числа

я не вчую
серед того
свого змислу
Березень 27, 2023
#sygma_uk #poetry

https://syg.ma/@taras/ostanniy-kozak-iz-roniniv-zbir-virshiv-rilya-tarasa

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Асоціація Індивідуалістів В.О опубліковала текст про необхідність формування децентралізованого лівого руху, яке об’єднає різні революційні ліві ідеї під загальними канонами соціалістичної теорії.

З якими проблемами стикається лівий рух в Україні? Як зробити ліві ідеї заразливими? Як використовувати інструменти популярної культури з метою пропаганди?

«Лівим також не можна ігнорувати культурні тенденції під час пропагування у суспільствах. Якби песимістично не здавалося, але практика показала, що навіть самі радикальні культурні рухи сьогоднішня буржуазна культура поглинає та “відправляє у музей”. Необхідно створити конкурентоспроможну контркультуру, що вимагає не відмови від стилів і напрямів, а адаптації і поліпшення. Сьогоднішня буржуазно-демократична політика дає можливість проникнути у поп-простір, хоч й з великою обережністю, різним напрямкам. Цим революційна культура повинна користуватися та відвойовувати собі маси, що потребує відрізнятися не тільки кращою якістю, а й доступністю, для чого потрібно поєднувати творчість з місцевими умовами, формуючи потрібні емоції та враження, при цьому не відриваючи мистецтва від повсякденності, на відміну від буржуазної культури, яка розвивається у відриві від рутинного життя, або критикує його у реформаторському форматі, що стало характерним для української аполітичної естради ще давно».
#sygma_uk #politics

https://syg.ma/@asotsiatsiia-individualistiv-vo/u-zahist-kulturnoyi-borotbi

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.

Політичний клуб для тих, хто вільно мислить «СУП» випустив переклад тексту еколога Гаррета Гардіна, «Трагедія спільного: чи існує рішення проблеми перенаселення» написаний у 1968 році, з коментарями про внутрішні суперечності та євгенічне коріння деяких тез Гардіна.

«СУП» пропонує ознайомитися з текстом про загрози та наслідки перенаселення, в якому Гардін намагається вибудувати аргументацію щодо обмеження людських свобод і вперше вводить поняття трагедії спільного.

«Трагедія спільного повторюється в проблемі забруднення. Тут мова йде не про вилучення чогось із загального доступу, а про додавання до нього – стічних вод, хімічних, радіоактивних відходів у воду; токсичних та небезпечних сполук в повітря; відволікаючих рекламних афіш у поле зору.

Розрахунки в основному такі ж, як і раніше. Раціональна людина усвідомлює, що його частка шкоди від викидів, які він скидає в “спільне”, менша, ніж його особисті фінансові витрати, які він відчує, якщо вирішить зайнятись очисткою. Допоки ми поводимося як незалежні, раціональні, вільні підприємці, ми продовжуємо плювати у свій колодязь.

Трагедію спільного позитивного ресурсу (того, з якого віднімаємо) можна вирішити з допомогою розв’язків, запропонованих в попередньому розділі. Але повітря та воду не можна легко огородити, і тому трагедію спільного негативного (того, до якого ми додаємо) необхідно вирішити іншими шляхами – обмежувальними законами чи податковими механізмами, які роблять вигідною очистку викидів».
#sygma_uk #politics

https://syg.ma/@le_soupe/tragediya-spilnogo-chi-isnuie-rishennya-problemi-perenaselennya-i-zabrudnennya

syg.ma — відкрита платформа, де всі можуть щось опублікувати. Думка редакції може не співпадати з точкою зору автор:ки.