І се повінчаємо Сварога і Землю, і правимо свадьбу їм, якож се Творець є Сварежь і противе Нього – жона Його. І се празденство мали діяти, якож для мужа і жони, і ми є діти їхні. І тако речити будемо тим здоровими бути і щасливими, і мати дітей многа, і собою хвалитися. І тако зріть до вод – будуть велеплодні. І се дає мужу своєму Пітару: і да обітницею Твоєю буде, повноплодіє, і овочі, і зерно. І се радіємо тому, і гаразд буде той. І то буде так до конечного дня. Се бо вірні Твої молять о благах і добрах. Да буде їхній живот усічений за потребою і жертвували се ті для того. І держалися се у владності Твоїй. Вергунь бо може од хлябів давати, коли маємо нужду нашу. І молимо про те. (Велесова Книга, дошка 30).
https://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_vel_kn.pdf
Картина Сонцеслава Крижанівського
#ВелесоваКнига #Сварог #Земля #Пітар #Творець #РіднаВіра #Вергунь
https://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_vel_kn.pdf
Картина Сонцеслава Крижанівського
#ВелесоваКнига #Сварог #Земля #Пітар #Творець #РіднаВіра #Вергунь
Світовит Пашник. 2-га Пречиста. Свято Матері-Землі. Рожаниці. 8 вересня
https://svit.in.ua/pra/9p2.htm
У більшості мітологій Богиня-Мати – головне жіноче божество – уособлюється з Землею і жіночим творчим началом у природі. Землю, яка "парує та людям хліб готує", називали святою, матір'ю, годувальницею. Земля поставала як цілісна жива істота. Тіло Землі має свої жили, якими замість крові пульсує вода, котра поїть криниці, річки і моря. Всі ці животоки пов'язані з "пупцем", що знаходиться в центрі Землі. [5, 121].
Юдо-євангельська церква в цей день святкує Різдво Пресвятої Богородиці. Біблійних відомостей про різдво Марії чи батьків немає, як і про дату святкування. Церковники використали мотиви апокрифів та народних традицій для складання легенди про Різдво Богородиці. Головним церковним джерелом про життя Марії є апокрифічна книга, що написана коло 170–180 року, що зветься Протоєвангеліє Якова. [3, 213, 214]. Довідуємося, що батьками Марії були Яким (з роду Давида-Сонця) та Ганна (з роду Харона-Місяця). Зачаття Анни відбулося 8-9 грудня, а вже звідси вираховується різдво Марії 8-9 вересня. З цього робимо висновок, що це свято має стародавнє природне походження, яке христосівці прилаштували для своїх потреб.
Іван Огієнко надає наступні відомості про це свято: "У нас Рожаниці святкувалися на другу Пречисту, на Народження Богородиці 8-го вересня. "Слово Св. Григорія" розповідає, що "по Святім Крещенії череву роботні Попове уставиша Трепар прикладати Рожества Богородиці к Рожанічьній трапезі, отклади діючи". Отже, мішали Різдво Богородиці з Рожаницями. Справляли це Свято так, що справляли трапезу з "крупичного хліба, сира й добровонного вина", пили й їли, і співали Тропаря Різдва Богородиці. Про цю трапезу Роду й Рожаницям згадує й Слово Христолюбця XI віку." [1, 115.].
Степан Килимник також пише про ці згадки: "У давнину, та й ще в XVII стор., у день Другої Пречистої святкували специфічне свято "Роду-Рожаниць". Цебто добрих духів-душ, опікунів нив, творців врожаю – вірили, що "Рід і Рожаниці" "робили врожай"... Тому то це дохристиянське свято затрималось довший час. Про це свято, як "поганське", ми довідуємось з досить численних письмових джерел ХІІ-ХІІІ століть. [2, 171].
Гарафина Маковій повідомляє, що на Другу Пречисту був своєрідний Жіночий День. Особливо ушановувалася і обдаровувалася найстаріша у домі жінка. Також на це свято був Мамин День, коли діти вітали своїх матерів, які отримували подарунки від дітей та чоловіка.
"Відвіновані (одружені) дочки ішли по службі Божій з вітанням до свої матерів. Зносили дарунки, страви, і під воротьми починалося:
Гой хто в цім гнізді? Сива голубка.
Рано вставала, дзьобиком пряла.
Дзьобиком пряла, крильцями ткала –
Своїх маленьких потят вбирала,
Своїх маленьких потят вбирала,
Та й на дорогу їх споряджала,
Та й на дорогу їх споряджала,
Крилом сивеньким сльозу втирала,
Крилом сивеньким сльозу втирала,
Та й у віконце їх візирала.
Та й у віконце зранку до ночі –
Крилом втирає сумненькі очі.
Не плач голубко, та й не дивися –
По сходах з ганку до нас спустися,
Стрічай велику свою родину.
Стрічай родину та й дяку Богу,
Що всі знайшли ми до тя дорогу.
Починалося застілля, а за довжелезним столом кожен розповідав про своє життя-буття." [4, 170-171].
Припускаємо, що свята ушанування Рожаниці (Матері-Землі) на Русі припадало на 8-9 числа кожного початку сезону року. Чотири Рожаниці відповідно мали бути дружинами Сварога (тобто Рода у чоловічому прояві), можливо через це у мусульман дозволяється офіційно мати чотири дружини. Святкувалося свято на зразок Різдва Сонця, починаючи з вечора і наступний день. На 8-9 вересня шанували найстарший прояв Рожаниці – Мару. В цей період природа завмирала, тому Мару часто ототожнюють зі смертю. В той же час Землю засівали озиминою – починалося нове життя.
https://svit.in.ua/pra/9p2.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Земля #Мара #Рожаниця #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/9p2.htm
У більшості мітологій Богиня-Мати – головне жіноче божество – уособлюється з Землею і жіночим творчим началом у природі. Землю, яка "парує та людям хліб готує", називали святою, матір'ю, годувальницею. Земля поставала як цілісна жива істота. Тіло Землі має свої жили, якими замість крові пульсує вода, котра поїть криниці, річки і моря. Всі ці животоки пов'язані з "пупцем", що знаходиться в центрі Землі. [5, 121].
Юдо-євангельська церква в цей день святкує Різдво Пресвятої Богородиці. Біблійних відомостей про різдво Марії чи батьків немає, як і про дату святкування. Церковники використали мотиви апокрифів та народних традицій для складання легенди про Різдво Богородиці. Головним церковним джерелом про життя Марії є апокрифічна книга, що написана коло 170–180 року, що зветься Протоєвангеліє Якова. [3, 213, 214]. Довідуємося, що батьками Марії були Яким (з роду Давида-Сонця) та Ганна (з роду Харона-Місяця). Зачаття Анни відбулося 8-9 грудня, а вже звідси вираховується різдво Марії 8-9 вересня. З цього робимо висновок, що це свято має стародавнє природне походження, яке христосівці прилаштували для своїх потреб.
Іван Огієнко надає наступні відомості про це свято: "У нас Рожаниці святкувалися на другу Пречисту, на Народження Богородиці 8-го вересня. "Слово Св. Григорія" розповідає, що "по Святім Крещенії череву роботні Попове уставиша Трепар прикладати Рожества Богородиці к Рожанічьній трапезі, отклади діючи". Отже, мішали Різдво Богородиці з Рожаницями. Справляли це Свято так, що справляли трапезу з "крупичного хліба, сира й добровонного вина", пили й їли, і співали Тропаря Різдва Богородиці. Про цю трапезу Роду й Рожаницям згадує й Слово Христолюбця XI віку." [1, 115.].
Степан Килимник також пише про ці згадки: "У давнину, та й ще в XVII стор., у день Другої Пречистої святкували специфічне свято "Роду-Рожаниць". Цебто добрих духів-душ, опікунів нив, творців врожаю – вірили, що "Рід і Рожаниці" "робили врожай"... Тому то це дохристиянське свято затрималось довший час. Про це свято, як "поганське", ми довідуємось з досить численних письмових джерел ХІІ-ХІІІ століть. [2, 171].
Гарафина Маковій повідомляє, що на Другу Пречисту був своєрідний Жіночий День. Особливо ушановувалася і обдаровувалася найстаріша у домі жінка. Також на це свято був Мамин День, коли діти вітали своїх матерів, які отримували подарунки від дітей та чоловіка.
"Відвіновані (одружені) дочки ішли по службі Божій з вітанням до свої матерів. Зносили дарунки, страви, і під воротьми починалося:
Гой хто в цім гнізді? Сива голубка.
Рано вставала, дзьобиком пряла.
Дзьобиком пряла, крильцями ткала –
Своїх маленьких потят вбирала,
Своїх маленьких потят вбирала,
Та й на дорогу їх споряджала,
Та й на дорогу їх споряджала,
Крилом сивеньким сльозу втирала,
Крилом сивеньким сльозу втирала,
Та й у віконце їх візирала.
Та й у віконце зранку до ночі –
Крилом втирає сумненькі очі.
Не плач голубко, та й не дивися –
По сходах з ганку до нас спустися,
Стрічай велику свою родину.
Стрічай родину та й дяку Богу,
Що всі знайшли ми до тя дорогу.
Починалося застілля, а за довжелезним столом кожен розповідав про своє життя-буття." [4, 170-171].
Припускаємо, що свята ушанування Рожаниці (Матері-Землі) на Русі припадало на 8-9 числа кожного початку сезону року. Чотири Рожаниці відповідно мали бути дружинами Сварога (тобто Рода у чоловічому прояві), можливо через це у мусульман дозволяється офіційно мати чотири дружини. Святкувалося свято на зразок Різдва Сонця, починаючи з вечора і наступний день. На 8-9 вересня шанували найстарший прояв Рожаниці – Мару. В цей період природа завмирала, тому Мару часто ототожнюють зі смертю. В той же час Землю засівали озиминою – починалося нове життя.
https://svit.in.ua/pra/9p2.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Земля #Мара #Рожаниця #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Світовит Пашник. Введення. День полазника. 21 листопада
https://svit.in.ua/pra/11p3.htm
Це свято присвячене Матері-Землі. Після Введення до Благовіщення (25 березня) не можна копати, або зрушувати Землю, бо вона спочиває і на літо сили набирається. [див. 4, 57].
Церковне свято називається Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ця подія не відома в Євангеліях і взята в апокрифічних книгах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин з св. Йосифом. [1].
Нам відомо, що Діва Марія уособлює Матір-Землю, як породжує Сонце. Але сам принцип вирахування свята залишається невизначеним.
На Введення широко культивується День полазника. В кожній оселі з нетерпінням вичікують, хто першим в цей день провідає оселю (як на Різдво й Василя). Якщо заходить до хати веселий парубок, або статечний чоловік та ще й з грішми, то це віщує благополуччя – в сім'ї будуть здоровими протягом року й вестимуться гроші. Недоброю ознакою приходити за позичкою.
Нерідко роль полазника виконує господар. Вставши рано вранці, він виходить на подвір'я, обмірявши його широкими кроками вздовж та впоперек, заходить до хати й виголошує побажання:
– Дай, Боже, добрий день, щоб худібонька здорова була і я з тобою, моєю жоною, і діточками!
За народними уявленнями, полазник обов'язково приносить щастя й багатство на увесь рік, здоров'я, щедрість ниви, щасливий шлюб або вдалі пологи, багатий приплід у господарстві. Тому до перших відвідувачів ставилися з побожністю. [3].
Ксенофонт Сосенко пише, що в день свята Воведення народ просить духовенство освятити воду в церкві по богослужбі, а ввечері перед Воведенням святить народ воду у себе в оригінальний спосіб: беруть її в такому місці, де сходяться три води, проливають через полум'я підставляючи миску. І держать відтак цю воду як цілющу на всякі хвороби та від уроків. [4, 46].
Степан Килимник про свято робить наступні висновки: "На Введення вводиться зима та "лазять" полазники. В деяких місцевостях замість Введення кажуть "Видіння" (праведні душі приходять дивитися на своє тіло), в інших Введення називають "полазником" і до цього часу – "День полазника". Ці останні точки піддають думку, який був зміст передхристиянського цього свята: – введення зими; прощання з старим роком, освячення вод, спогадування покійників." [2, 210].
Література:
1. Введення в Храм Пресвятої Діви Марії. – https://uk.wikipedia.org.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
4. Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечера / Репр. вид. – К.: Сінто, 1994. – 360 с.
https://svit.in.ua/pra/11p3.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
Малюнок Олега Шупляка.
#Введення #Пролазник #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/11p3.htm
Це свято присвячене Матері-Землі. Після Введення до Благовіщення (25 березня) не можна копати, або зрушувати Землю, бо вона спочиває і на літо сили набирається. [див. 4, 57].
Церковне свято називається Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ця подія не відома в Євангеліях і взята в апокрифічних книгах. Ці джерела подають, що батьки Пресвятої Богородиці св. Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що якщо в них народиться дитя, то вони віддадуть її на службу Богові у Єрусалимський храм. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала тривалий час аж до заручин з св. Йосифом. [1].
Нам відомо, що Діва Марія уособлює Матір-Землю, як породжує Сонце. Але сам принцип вирахування свята залишається невизначеним.
На Введення широко культивується День полазника. В кожній оселі з нетерпінням вичікують, хто першим в цей день провідає оселю (як на Різдво й Василя). Якщо заходить до хати веселий парубок, або статечний чоловік та ще й з грішми, то це віщує благополуччя – в сім'ї будуть здоровими протягом року й вестимуться гроші. Недоброю ознакою приходити за позичкою.
Нерідко роль полазника виконує господар. Вставши рано вранці, він виходить на подвір'я, обмірявши його широкими кроками вздовж та впоперек, заходить до хати й виголошує побажання:
– Дай, Боже, добрий день, щоб худібонька здорова була і я з тобою, моєю жоною, і діточками!
За народними уявленнями, полазник обов'язково приносить щастя й багатство на увесь рік, здоров'я, щедрість ниви, щасливий шлюб або вдалі пологи, багатий приплід у господарстві. Тому до перших відвідувачів ставилися з побожністю. [3].
Ксенофонт Сосенко пише, що в день свята Воведення народ просить духовенство освятити воду в церкві по богослужбі, а ввечері перед Воведенням святить народ воду у себе в оригінальний спосіб: беруть її в такому місці, де сходяться три води, проливають через полум'я підставляючи миску. І держать відтак цю воду як цілющу на всякі хвороби та від уроків. [4, 46].
Степан Килимник про свято робить наступні висновки: "На Введення вводиться зима та "лазять" полазники. В деяких місцевостях замість Введення кажуть "Видіння" (праведні душі приходять дивитися на своє тіло), в інших Введення називають "полазником" і до цього часу – "День полазника". Ці останні точки піддають думку, який був зміст передхристиянського цього свята: – введення зими; прощання з старим роком, освячення вод, спогадування покійників." [2, 210].
Література:
1. Введення в Храм Пресвятої Діви Марії. – https://uk.wikipedia.org.
2. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
4. Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечера / Репр. вид. – К.: Сінто, 1994. – 360 с.
https://svit.in.ua/pra/11p3.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
Малюнок Олега Шупляка.
#Введення #Пролазник #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Wikipedia
Головна сторінка
головна сторінка проєктів Вікімедіа
На півдорозі до дому, зробивши засідку, на них уже чатують хлопці. Як тільки дівчачий гурт наближається, парубки зненацька накидаються, намагаючись відібрати пучечки, і юнки, захищаючись, розмальовують їх стиглими ягодами. Не залишаються в боргу й хлопці – вони також малюють калиновим соком дівочі щоки.
Отак гуртом – зі співом та жартами – молодіжне товариство входить в село, де їх зустрічають дорослі. Біля оселі кожна юнка віддає неньці калину, а та в свою чергу промовляє:
– Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця! А ти, Калино, будь гожою на коровай, гільце, квіти весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору...
Кілька гілочок вносять до хати, закладали за образи, а решту підвішували під стріху хати. [2, 117-118].
З цього часу починаються "заговори", "оглядини", "заручини": "Старости на Пречисту – в хаті речисто", "Як прийде Пречиста – стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста". [див.3].
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Пречиста #Калина #Сватання #Земля #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Отак гуртом – зі співом та жартами – молодіжне товариство входить в село, де їх зустрічають дорослі. Біля оселі кожна юнка віддає неньці калину, а та в свою чергу промовляє:
– Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця! А ти, Калино, будь гожою на коровай, гільце, квіти весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору...
Кілька гілочок вносять до хати, закладали за образи, а решту підвішували під стріху хати. [2, 117-118].
З цього часу починаються "заговори", "оглядини", "заручини": "Старости на Пречисту – в хаті речисто", "Як прийде Пречиста – стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста". [див.3].
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Пречиста #Калина #Сватання #Земля #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. 3-й Спас (Хлібний). Післяуспіння. 16 серпня
https://svit.in.ua/pra/8p4.htm
Повністю закінчувався збір основних зернових культур. Освячення і споживання жертовного короваю з нового зерна, подяка Богу за щедрі дари, врожай [2, 347].
Наприкінці XII ст. Саксон Граматик докладно описав щорічні поганські ритуали, що їх здійснювали після закінчення жнив перед капищем Святовита на острові Рюґен. У кульмінаційний момент святкування заносили великий жертовний калач, дещо менший за людський зріст. Жрець ставив цей калач між собою та людьми, які збиралися перед капищем, і запитував: "Чи ви мене бачите?". Почувши ствердну відповідь, він зичив: "Щоб наступного року ви не змогли мене побачити". Саксон пояснив, що ці слова – побажання багатшого врожаю на прийдешній рік.
Аналогічний опис зустрічаємо у працях етнографів XX ст. церковного обряду, що побутує в Болгарії. Під час свята на честь місцевого святого піп ставав за складеними стосом жертовними круглими буханцями хліба й голосно запитував прихожан: "Чи ви мене бачите?", на що ті відповідали: "Так, бачимо тебе, бачимо". А священик казав: "Хоч би наступного року ви мене не змогли побачити", сподіваючись на ще багатший урожай. [1, 9-10]. Цей обряд із хлібом згадується в кількох народів, в тому числі і в Україні, на різні свята.
Щодо назви Післяуспіння Пресвятої Богородиці (Матері-Землі), що пов'язана зі смертю, слід звернути увагу на форму паляниць у вигляді могили-горбка, по нижній частині робиться з тіста обідок-змій, як і давні могили зовні обкладали камінням, а зверху ставлять солянку (або просто робиться отвір куди насипають солі), що нагадує нам живіт з пуповиною. Такий хліб використовують на похованнях, його несуть на кришці труни, а потім в кінці обряду ним пригощають всіх присутніх. [3, 4]. Аналогічний хліб бачимо і на весільних обрядах, бо поховання одночасно символізує шлюб Неба і Землі.
Література:
1. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2015. – 416 с.
2. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
3. Поховання. – Уклав С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7523 (2015). – 20 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Спас #Хліб #могила #Земля #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/8p4.htm
Повністю закінчувався збір основних зернових культур. Освячення і споживання жертовного короваю з нового зерна, подяка Богу за щедрі дари, врожай [2, 347].
Наприкінці XII ст. Саксон Граматик докладно описав щорічні поганські ритуали, що їх здійснювали після закінчення жнив перед капищем Святовита на острові Рюґен. У кульмінаційний момент святкування заносили великий жертовний калач, дещо менший за людський зріст. Жрець ставив цей калач між собою та людьми, які збиралися перед капищем, і запитував: "Чи ви мене бачите?". Почувши ствердну відповідь, він зичив: "Щоб наступного року ви не змогли мене побачити". Саксон пояснив, що ці слова – побажання багатшого врожаю на прийдешній рік.
Аналогічний опис зустрічаємо у працях етнографів XX ст. церковного обряду, що побутує в Болгарії. Під час свята на честь місцевого святого піп ставав за складеними стосом жертовними круглими буханцями хліба й голосно запитував прихожан: "Чи ви мене бачите?", на що ті відповідали: "Так, бачимо тебе, бачимо". А священик казав: "Хоч би наступного року ви мене не змогли побачити", сподіваючись на ще багатший урожай. [1, 9-10]. Цей обряд із хлібом згадується в кількох народів, в тому числі і в Україні, на різні свята.
Щодо назви Післяуспіння Пресвятої Богородиці (Матері-Землі), що пов'язана зі смертю, слід звернути увагу на форму паляниць у вигляді могили-горбка, по нижній частині робиться з тіста обідок-змій, як і давні могили зовні обкладали камінням, а зверху ставлять солянку (або просто робиться отвір куди насипають солі), що нагадує нам живіт з пуповиною. Такий хліб використовують на похованнях, його несуть на кришці труни, а потім в кінці обряду ним пригощають всіх присутніх. [3, 4]. Аналогічний хліб бачимо і на весільних обрядах, бо поховання одночасно символізує шлюб Неба і Землі.
Література:
1. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. – К.: Кліо, 2015. – 416 с.
2. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
3. Поховання. – Уклав С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7523 (2015). – 20 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Спас #Хліб #могила #Земля #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Про забавки під час збору калини розповідає професор Килимник: Прийшовши на луг чи до лісу, дівчата знаходять перший кущ калини, співають та водять хороводи навколо нього, проводять ігри. Потім сідають навколо куща й усі разом полуднують. Опісля збирають калину з того куща. З першої зламаної гілочки кожна дівчина бере по дві ягідки в рот, проговорюючи чарівні слова про кохання та свого хлопця. Далі йшли обирати інші кущі, при цьому співали пісні про кохання, плили вінки з калини і вплітали гілочки у коси.
На півдорозі до дому, зробивши засідку, на них уже чатують хлопці. Як тільки дівчачий гурт наближається, парубки зненацька накидаються, намагаючись відібрати пучечки, і юнки, захищаючись, розмальовують їх стиглими ягодами. Не залишаються в боргу й хлопці – вони також малюють калиновим соком дівочі щоки.
Отак гуртом – зі співом та жартами – молодіжне товариство входить в село, де їх зустрічають дорослі. Біля оселі кожна юнка віддає неньці калину, а та в свою чергу промовляє:
– Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця! А ти, Калино, будь гожою на коровай, гільце, квіти весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору...
Кілька гілочок вносять до хати, закладали за образи, а решту підвішували під стріху хати. [2, 117-118].
З цього часу починаються "заговори", "оглядини", "заручини": "Старости на Пречисту – в хаті речисто", "Як прийде Пречиста – стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста". [див.3].
Література:
1. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.64-68.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Пречиста #Калина #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
На півдорозі до дому, зробивши засідку, на них уже чатують хлопці. Як тільки дівчачий гурт наближається, парубки зненацька накидаються, намагаючись відібрати пучечки, і юнки, захищаючись, розмальовують їх стиглими ягодами. Не залишаються в боргу й хлопці – вони також малюють калиновим соком дівочі щоки.
Отак гуртом – зі співом та жартами – молодіжне товариство входить в село, де їх зустрічають дорослі. Біля оселі кожна юнка віддає неньці калину, а та в свою чергу промовляє:
– Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця! А ти, Калино, будь гожою на коровай, гільце, квіти весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору...
Кілька гілочок вносять до хати, закладали за образи, а решту підвішували під стріху хати. [2, 117-118].
З цього часу починаються "заговори", "оглядини", "заручини": "Старости на Пречисту – в хаті речисто", "Як прийде Пречиста – стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста". [див.3].
Література:
1. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.64-68.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Пречиста #Калина #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
5. Федорович Н. Українська народна астрономія / Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні: збірник наук. праць / за заг. ред. О. Петрука. – Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Під-стригача НАН України, 2014. – С.88-155.
Малюнок Олега Шупляка
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Рожаниця #Мара #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
5. Федорович Н. Українська народна астрономія / Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні: збірник наук. праць / за заг. ред. О. Петрука. – Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Під-стригача НАН України, 2014. – С.88-155.
Малюнок Олега Шупляка
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Рожаниця #Мара #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Обряди похорону та весілля мають між собою багато схожого. Тому з цього дня починаються весілля. З нетерпінням це свято чекають заручені чи ті юнки, які сподіваються на сватів. Кожна дівчина, яка хоче вийти заміж, напередодні свята, ввечері, молиться до образу Покрови:
Святая Покровонько
Покрий мою головоньку,
Покрий в'ялим листочком,
Червоним платочком,
Покрий в'ялою квіткою,
Білою намиткою... [9]
Покриття голови молодої символізувало її смерть як дівчини і народження як жінки.
Проводили ось такі змагання-гадання. Десь на відстані на дереві чіпляли рушник і вигукували:
Свята Покровонько, покрий головоньку,
Зрости барвінчик мені на вінчик! –
при останньому слові бігли по рушник – котра швидше схопить його, то швидше голова їй покриється. [7, 178].
А ще наші Предки спостерігаючи за Сонцем-Дажбогом, бачили як воно заходить (вмирає) за Землю, яка його покриває. А вранці Земля-Мати його народжує. Звідси постала віра у вічне воскресіння. А на весіллі молодий-князь уподібнюється Дажбогу, який відправляється за нареченою до потойбічного світу, тобто двору молодої, де він сам покриє свою суджену, як свою жінку:
Між трьома дорогами
Там здибався князь з Дажбогом,
– Ой ти Боже, ти, Дажбоже,
Зверни ж мені з доріженьки,
Бо ти Богом рід од року,
А я князем раз на віку,
Раз на віку в неділеньку. (Скорочено). [4, 242]
Земля для нас Покрова і Богородиця. Вона свята Берегиня Роду нашого! І на життя вічне Роду нашого засівають зерно на весіллі та на похоронах. І не дай, Боже, перебігти дорогу Хорсу (човну-місяцю) на цих обрядодіях – позбавишся духовної сили.
Новонароджених також обсипають зерном на 8-й день, давши ім'я і поклавши у човен-колиску. Тим самим благословляють і відправляють у далеку дорогу рікою життя. Тому подібні до Покрови свята (1 січня, 1 квітня, 1 липня) часто ототожнюються з початком Нового року у різних народів.
Особливо Покрова ушановується воїнами – охоронцями Землі Рідної. Оскільки смерть чекає їх на кожному кроці, козак бере з собою у похід горстку рідної Землі, щоб вона оберігала його у військовому поході. А коли трапиться, що смерть наздожене козака, то побратими посипають могилу землею, яку носив він біля грудей. Ось тоді і вважається, що рідна Земля його покрила. Із Землі зроджується людина-сонце – в Землю вона і йде.
Могила, хата, церква – це все образи жіночого лона, куди потрапляє людина під захист Богородиці Землі-Матері. У тому Раю знаходиться і зародок Сонця у вигляді Вогню, який має вийти у зазначений час на у явний світ осяявши Землю.
Яка поезія, яка магія давнього світогляду наших Предків, що єднає нас з рідними Богами! Тому ми є дітьми своїй Богів, а вони є нашими родичами.
Література:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового заповіту. – Druckhaus Gummersbach West-Germany, 1988.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 192 с.
3. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн./ Редкол.: П.С.Сохань та ін. – К.: Наук. думка, – Т.1. – 1991. – 736 с.
4. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Упор. М. Москаленко. – К.: Дніпро, 1988. – 296 с.
5. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
6. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
7. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
8. Силенко Л. Мага Віра. – Нью-Йорк, 1979. – 1144 с.
9. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Покрова #Козацтво #Земля #Вінчання #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Святая Покровонько
Покрий мою головоньку,
Покрий в'ялим листочком,
Червоним платочком,
Покрий в'ялою квіткою,
Білою намиткою... [9]
Покриття голови молодої символізувало її смерть як дівчини і народження як жінки.
Проводили ось такі змагання-гадання. Десь на відстані на дереві чіпляли рушник і вигукували:
Свята Покровонько, покрий головоньку,
Зрости барвінчик мені на вінчик! –
при останньому слові бігли по рушник – котра швидше схопить його, то швидше голова їй покриється. [7, 178].
А ще наші Предки спостерігаючи за Сонцем-Дажбогом, бачили як воно заходить (вмирає) за Землю, яка його покриває. А вранці Земля-Мати його народжує. Звідси постала віра у вічне воскресіння. А на весіллі молодий-князь уподібнюється Дажбогу, який відправляється за нареченою до потойбічного світу, тобто двору молодої, де він сам покриє свою суджену, як свою жінку:
Між трьома дорогами
Там здибався князь з Дажбогом,
– Ой ти Боже, ти, Дажбоже,
Зверни ж мені з доріженьки,
Бо ти Богом рід од року,
А я князем раз на віку,
Раз на віку в неділеньку. (Скорочено). [4, 242]
Земля для нас Покрова і Богородиця. Вона свята Берегиня Роду нашого! І на життя вічне Роду нашого засівають зерно на весіллі та на похоронах. І не дай, Боже, перебігти дорогу Хорсу (човну-місяцю) на цих обрядодіях – позбавишся духовної сили.
Новонароджених також обсипають зерном на 8-й день, давши ім'я і поклавши у човен-колиску. Тим самим благословляють і відправляють у далеку дорогу рікою життя. Тому подібні до Покрови свята (1 січня, 1 квітня, 1 липня) часто ототожнюються з початком Нового року у різних народів.
Особливо Покрова ушановується воїнами – охоронцями Землі Рідної. Оскільки смерть чекає їх на кожному кроці, козак бере з собою у похід горстку рідної Землі, щоб вона оберігала його у військовому поході. А коли трапиться, що смерть наздожене козака, то побратими посипають могилу землею, яку носив він біля грудей. Ось тоді і вважається, що рідна Земля його покрила. Із Землі зроджується людина-сонце – в Землю вона і йде.
Могила, хата, церква – це все образи жіночого лона, куди потрапляє людина під захист Богородиці Землі-Матері. У тому Раю знаходиться і зародок Сонця у вигляді Вогню, який має вийти у зазначений час на у явний світ осяявши Землю.
Яка поезія, яка магія давнього світогляду наших Предків, що єднає нас з рідними Богами! Тому ми є дітьми своїй Богів, а вони є нашими родичами.
Література:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового заповіту. – Druckhaus Gummersbach West-Germany, 1988.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 192 с.
3. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн./ Редкол.: П.С.Сохань та ін. – К.: Наук. думка, – Т.1. – 1991. – 736 с.
4. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Упор. М. Москаленко. – К.: Дніпро, 1988. – 296 с.
5. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
6. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
7. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
8. Силенко Л. Мага Віра. – Нью-Йорк, 1979. – 1144 с.
9. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Покрова #Козацтво #Земля #Вінчання #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло