Пашник С.Д. М'ясниці. Велес Вовчий. 4 лютого
https://svit.in.ua/pra/2p9.htm
За розрахунком в давньому шестиденному тижні М'ясниці мають припасти між 1 і 6 лютого. Тобто їх відзначають за 9 тижнів до Великодня і вони передують тижню Колодія (Масниці). Цей тиждень називають Всеїдним [1, 200]. Звісно, що основною стравою було м'ясо, тому жертовні тварини мають бути обов'язково.
В цьому проміжку є цікаве церковне свято 4 лютого – християни східного обряду вшановують пам'ять преподобного Миколи Сповідника, якого в народі прозвали Миколою Студеним. Наші предки назву обителі, яку часто додавали до імені її ігумена (Микола Студійський), сприймали як слово "стужа". А тому дали йому прізвисько "Студений". Може і не даремно, адже його свято в зимовому місяці лютому.
Микола отримав також прізвисько "Вовчий сват" обумовлюють тим, що в цей період у звірів проходять шлюбні ігри і вони збиваються у зграї. За народними повір'ями, тільки Микола Студений може знати, де живуть лисиці і вовки. А люди не бажали цього знати, тому просили Миколу захистити їх від цих зустрічей. У це свято жінки робили всю роботу по дому: прибирали, доглядали домашніх тварин, читали молитви, щоб уберегти худобу від диких звірів.
Не раз було доведено, що христосівський Микола перебрав властивості слов'янського Бога Велеса. Тому замість свят Миколи Весняного 9 травня і Миколи Зимового 6 грудня рідновіри ставлять свято Велеса. А один із тотемів Велеса є саме Вовк.
Для пояснення питання чому Велес має ще вовчий образ скористаємося описом Луперкалій Стародавнього Риму – це свято родючості на честь богині пристрасного кохання Юнони Фебруати та бога Фавна – покровителя лісів, стад і пастухів, що відзначається щорічно 15 лютого. Луперк – одне з імен Фавна, лат. Lupercalia від lupus – "вовк". Обряди обмежувалися печерою Луперкаля, Палатинським пагорбом і Форумом, які були центральними місцями в міфі про заснування Риму, де вовчиця, згідно з легендою, вигодувала Ромула та Рема (засновників Риму). Це місце вважається у римлян святим. Зазначимо, що в інших місцях свято також проводилося.
Під час Луперкалій у жертву віддавали тварин (цапів і кіз). При офіруванні жерці-луперки доторкалися скривавленими ножами до чола двох юнаків, які стояли біля жертовника, потім стирали плями крові вовною, вимоченою в молоці. Зі шкур тварин виготовляли паски і, надягши фартухи, виготовлені з цих же шкур, брали ці паски, виходили з храму і бігли по місту. Всіх, кого зустрічали, вдаряли пасками. Одружені жінки охоче підставляли себе, вважаючи, що ці удари дадуть їм плодючість і легкі пологи. Паски луперкалій називались фебруа, звідси назва місяця фебруарій – лютий. [див. 2].
На цьому святі Луперк (Фавн) пов'язаний з вовком. Волхви ототожнюються з Велесом і є провідниками між світами, охоронцями священного вогню в храмі. "Вовк" (давньоруське "вълкъ") і "волхв" – одне й те саме слово. Найбільш близьке до слова "волхв" германське "wolf" (вовк), адже латинська літера f кирилицею передається двома літерами – "хв".
Вважають, що свято Валентина 14 лютого (ми думаємо воно є тотожним святу Велеса-Власія 11 лютого) начебто замінило Лупекарії, але не всі підтримують цю версію. Можна припустити, що Луперкалії могли бути аналогічними до "Всеїдного тижня" (М'ясниці), що перед Колодієм, бо в жертву приносилися тварини, що вже стає забороненим на Масницях. Тут доречне і свято Дороти 6 лютого, яка символізує плодючість (див. вище).
Розбіжність з датуванням могла бути пов'язана з різним початком посту, або зміщенням юліанського календаря відносно астрономічних подій.
Фавна вважають тотожним грецькому богу Пану, і він міг зображатися з козлячими ногами і рогами. Стародавні римляни настільки поважали фавнів, що присвятили їм ще урочисті дні – Фавналії, які починалися 5 грудня. Можливо це якось пов'язано з передоднем св. Миколи, що є тотожний Велесу.
Література:
1. Воропай О. Звичай нашого народу. Етнографічний нарис. – Т.1. – К.: Оберіг, 1991. – 456 с.
2. Словник античної міфології / Уклад. І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів; вступ, стаття А.О. Білецького – 2-е вид. – К.: Наук. думка, 1989. – 240 с.
https://svit.in.ua/pra/2p9.htm
За розрахунком в давньому шестиденному тижні М'ясниці мають припасти між 1 і 6 лютого. Тобто їх відзначають за 9 тижнів до Великодня і вони передують тижню Колодія (Масниці). Цей тиждень називають Всеїдним [1, 200]. Звісно, що основною стравою було м'ясо, тому жертовні тварини мають бути обов'язково.
В цьому проміжку є цікаве церковне свято 4 лютого – християни східного обряду вшановують пам'ять преподобного Миколи Сповідника, якого в народі прозвали Миколою Студеним. Наші предки назву обителі, яку часто додавали до імені її ігумена (Микола Студійський), сприймали як слово "стужа". А тому дали йому прізвисько "Студений". Може і не даремно, адже його свято в зимовому місяці лютому.
Микола отримав також прізвисько "Вовчий сват" обумовлюють тим, що в цей період у звірів проходять шлюбні ігри і вони збиваються у зграї. За народними повір'ями, тільки Микола Студений може знати, де живуть лисиці і вовки. А люди не бажали цього знати, тому просили Миколу захистити їх від цих зустрічей. У це свято жінки робили всю роботу по дому: прибирали, доглядали домашніх тварин, читали молитви, щоб уберегти худобу від диких звірів.
Не раз було доведено, що христосівський Микола перебрав властивості слов'янського Бога Велеса. Тому замість свят Миколи Весняного 9 травня і Миколи Зимового 6 грудня рідновіри ставлять свято Велеса. А один із тотемів Велеса є саме Вовк.
Для пояснення питання чому Велес має ще вовчий образ скористаємося описом Луперкалій Стародавнього Риму – це свято родючості на честь богині пристрасного кохання Юнони Фебруати та бога Фавна – покровителя лісів, стад і пастухів, що відзначається щорічно 15 лютого. Луперк – одне з імен Фавна, лат. Lupercalia від lupus – "вовк". Обряди обмежувалися печерою Луперкаля, Палатинським пагорбом і Форумом, які були центральними місцями в міфі про заснування Риму, де вовчиця, згідно з легендою, вигодувала Ромула та Рема (засновників Риму). Це місце вважається у римлян святим. Зазначимо, що в інших місцях свято також проводилося.
Під час Луперкалій у жертву віддавали тварин (цапів і кіз). При офіруванні жерці-луперки доторкалися скривавленими ножами до чола двох юнаків, які стояли біля жертовника, потім стирали плями крові вовною, вимоченою в молоці. Зі шкур тварин виготовляли паски і, надягши фартухи, виготовлені з цих же шкур, брали ці паски, виходили з храму і бігли по місту. Всіх, кого зустрічали, вдаряли пасками. Одружені жінки охоче підставляли себе, вважаючи, що ці удари дадуть їм плодючість і легкі пологи. Паски луперкалій називались фебруа, звідси назва місяця фебруарій – лютий. [див. 2].
На цьому святі Луперк (Фавн) пов'язаний з вовком. Волхви ототожнюються з Велесом і є провідниками між світами, охоронцями священного вогню в храмі. "Вовк" (давньоруське "вълкъ") і "волхв" – одне й те саме слово. Найбільш близьке до слова "волхв" германське "wolf" (вовк), адже латинська літера f кирилицею передається двома літерами – "хв".
Вважають, що свято Валентина 14 лютого (ми думаємо воно є тотожним святу Велеса-Власія 11 лютого) начебто замінило Лупекарії, але не всі підтримують цю версію. Можна припустити, що Луперкалії могли бути аналогічними до "Всеїдного тижня" (М'ясниці), що перед Колодієм, бо в жертву приносилися тварини, що вже стає забороненим на Масницях. Тут доречне і свято Дороти 6 лютого, яка символізує плодючість (див. вище).
Розбіжність з датуванням могла бути пов'язана з різним початком посту, або зміщенням юліанського календаря відносно астрономічних подій.
Фавна вважають тотожним грецькому богу Пану, і він міг зображатися з козлячими ногами і рогами. Стародавні римляни настільки поважали фавнів, що присвятили їм ще урочисті дні – Фавналії, які починалися 5 грудня. Можливо це якось пов'язано з передоднем св. Миколи, що є тотожний Велесу.
Література:
1. Воропай О. Звичай нашого народу. Етнографічний нарис. – Т.1. – К.: Оберіг, 1991. – 456 с.
2. Словник античної міфології / Уклад. І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів; вступ, стаття А.О. Білецького – 2-е вид. – К.: Наук. думка, 1989. – 240 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Велес #Вовк #М'ясниці #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Велес #Вовк #М'ясниці #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. Дорота. 6 лютого
https://www.svit.in.ua/pra/2p4.htm
Це вершина послідовних свят починаючи від Різдва. На схемі восьмикутної зірки при шестиденному тижні – це найвища точка календарної ділянки (див. схему). Свято тотожно Трійці 6 травня та Великому Спасу 6 серпня. Свято 6 листопада нами поки не досліджено.
Ім'я Дорота може позначати запліднену жінку, що носить дитину. Огрядну жінку, що нагадує вагітну, називають дорідною. Дорідний – це врожайний, багатий, великий. В зимовий час насіння вкладене до лона Землі, знаходить в утробі, щоб на весні пробудитися, народитися.
Чоловічий відповідник імені Дороф(т)ій, Доро(х)тей, Дорош, Федір подають з грецької як "Дар Божий". [3, 56,105]. Можливо це означення новонародженої дитини або фалосу, що одаровує насінням. Окрім того, іноді прізвище Дорожний пов'язують не з дорогою, а з іменем Дорош. Думаємо, що в цьому випадку дорога теж не зайва, адже новонароджений починає новий шлях відправляється у дорогу життя.
З дорогою теж не все просто етимологічно. Дорога в слов'янських мовах виводять від рівчака, канави, ущелини, заглиблення, борозни. Є спорідненим від "дергати, тягти, рвати, дерти", а також стсл. "дьрати", псл. derti, dьro і dьrati, dero та ін. Тобто, там, де обдирають дерен, розчищене місце. [2, 41,112]. Це нагадує і сороміцьке "жінку, дерти, відідрати". От і товар стає "дорогим" після такої подорожі.
Ще близьке слово "дорослий". Ось що пише М. Дикарєв: "Доросле жито є символом дорослої молодіжі, котру пора дружити:
Пора, мати, жито жати –
Колос похилився;
Жени, мати, свого сина,
Бо розволочився.
Ой час, мати, жито жати –
Колос похилився;
Пора мені заміж дати –
Голос ізмінився." [1, 236].
Не все треба зводити до грецької, адже маємо і слов'янський відповідник імені, як і саме означення "дар", "дор". Так болгарська царівна, перша королева Боснії Доротея Видинська (пом. 1390 р.) мала ім'я Дорослава. Відповідно є чоловіче ім'я Дорослав. Павло Чучка вважає, що це ім'я походить від Дорогослав. Також варіант імені Дорож послугувало утворенню прізвища Дорош, хоч і могло бути від Доротея. [див. 4]. В усякому разі маємо широке використання імені серед різних народів.
За церковними легендами свята Дорота відображалася з кошиком з фруктами або квітами, що, звичайно, символізує плодючість. Порівняймо протилежне свято Спаса (1, 6 серпня), де також використовуються квіти і яблука чи інша садовина.
Свято Дороти одне зі свят, що ушановує жінку породіллю. Цілком логічно віднайти природні відповідники цього свята і вказати на його первісне значення, а не спотворене пізнішими церковними вигадками про закатованих мучеників. Припускаємо, що після народження Дитини-Сонця (25 грудня) у Матері-Землі був місячний період очищення. Цей період завершується на Стрітення, коли дитину приєднують до Земного Роду. Дата 6 лютого може бути вершиною породільного часу, коли жінка знову має можливість бути заплідненою, дорідною. Також Дорота покровителька молодих подружжів.
Література:
1. Дикарєв М. Знадоби до української народної ботаніки / Бандурка: Українські сороміцькі пісні / Упоряд. М.Сулима. – К.: Дніпро, 2001. – 280 с.
2. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1985. – Т. 2 / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.– 571 с.
3. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. – К.: Наук. думка, 1996. – 336 с.
4. Чучка П. Слов'янські особові імена українців: історико-етимологічний словник. – Ужгород: Ліра, 2011. – 432 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Дорота #Плодючість #Дар #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://www.svit.in.ua/pra/2p4.htm
Це вершина послідовних свят починаючи від Різдва. На схемі восьмикутної зірки при шестиденному тижні – це найвища точка календарної ділянки (див. схему). Свято тотожно Трійці 6 травня та Великому Спасу 6 серпня. Свято 6 листопада нами поки не досліджено.
Ім'я Дорота може позначати запліднену жінку, що носить дитину. Огрядну жінку, що нагадує вагітну, називають дорідною. Дорідний – це врожайний, багатий, великий. В зимовий час насіння вкладене до лона Землі, знаходить в утробі, щоб на весні пробудитися, народитися.
Чоловічий відповідник імені Дороф(т)ій, Доро(х)тей, Дорош, Федір подають з грецької як "Дар Божий". [3, 56,105]. Можливо це означення новонародженої дитини або фалосу, що одаровує насінням. Окрім того, іноді прізвище Дорожний пов'язують не з дорогою, а з іменем Дорош. Думаємо, що в цьому випадку дорога теж не зайва, адже новонароджений починає новий шлях відправляється у дорогу життя.
З дорогою теж не все просто етимологічно. Дорога в слов'янських мовах виводять від рівчака, канави, ущелини, заглиблення, борозни. Є спорідненим від "дергати, тягти, рвати, дерти", а також стсл. "дьрати", псл. derti, dьro і dьrati, dero та ін. Тобто, там, де обдирають дерен, розчищене місце. [2, 41,112]. Це нагадує і сороміцьке "жінку, дерти, відідрати". От і товар стає "дорогим" після такої подорожі.
Ще близьке слово "дорослий". Ось що пише М. Дикарєв: "Доросле жито є символом дорослої молодіжі, котру пора дружити:
Пора, мати, жито жати –
Колос похилився;
Жени, мати, свого сина,
Бо розволочився.
Ой час, мати, жито жати –
Колос похилився;
Пора мені заміж дати –
Голос ізмінився." [1, 236].
Не все треба зводити до грецької, адже маємо і слов'янський відповідник імені, як і саме означення "дар", "дор". Так болгарська царівна, перша королева Боснії Доротея Видинська (пом. 1390 р.) мала ім'я Дорослава. Відповідно є чоловіче ім'я Дорослав. Павло Чучка вважає, що це ім'я походить від Дорогослав. Також варіант імені Дорож послугувало утворенню прізвища Дорош, хоч і могло бути від Доротея. [див. 4]. В усякому разі маємо широке використання імені серед різних народів.
За церковними легендами свята Дорота відображалася з кошиком з фруктами або квітами, що, звичайно, символізує плодючість. Порівняймо протилежне свято Спаса (1, 6 серпня), де також використовуються квіти і яблука чи інша садовина.
Свято Дороти одне зі свят, що ушановує жінку породіллю. Цілком логічно віднайти природні відповідники цього свята і вказати на його первісне значення, а не спотворене пізнішими церковними вигадками про закатованих мучеників. Припускаємо, що після народження Дитини-Сонця (25 грудня) у Матері-Землі був місячний період очищення. Цей період завершується на Стрітення, коли дитину приєднують до Земного Роду. Дата 6 лютого може бути вершиною породільного часу, коли жінка знову має можливість бути заплідненою, дорідною. Також Дорота покровителька молодих подружжів.
Література:
1. Дикарєв М. Знадоби до української народної ботаніки / Бандурка: Українські сороміцькі пісні / Упоряд. М.Сулима. – К.: Дніпро, 2001. – 280 с.
2. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1985. – Т. 2 / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.– 571 с.
3. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. – К.: Наук. думка, 1996. – 336 с.
4. Чучка П. Слов'янські особові імена українців: історико-етимологічний словник. – Ужгород: Ліра, 2011. – 432 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Дорота #Плодючість #Дар #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. Колодка (Колодій). 7-12 лютого (за 8 тижнів до Великодня)
https://svit.in.ua/pra/2p0.htm
Свято Колодки (Колодія) або Масниця (Масляна) ми святкуємо за 8 шестиденних тижнів до Великодня (Благовіщення) за постійним сонячним календарем з 7 лютого (понеділок,) до 12 лютого (субота), якщо дні тижня прив'язані за постійними числами, як це було у давнину.
Кожен день тижня є святковим – Колодка народилася в понеділок, хрестилася у вівторок, похрестини (як варіант – вінчання) – середа, колодка вмирає у четвер. [див. 3, 202; 5, 22]. І ось 11 лютого (п'ятниця) відбувається похорон Колодки, а провідником у потойбічний світ є Велес. Тому це є день Велеса (церковне – Власія). Похорон Колодки проводиться масовим гулянням і веселощами. На останній день, суботу, Колодку оплакують. Колодка мала воскреснути за 7 тижнів на Великдень і пробудити Природу своєю буйною силою.
Фольклорно-обрядовий колектив "Оріани" (Запоріжжя) на святі Колодія
Степан Килимник подає думку окремих етнографів-істориків, що первісно "Колодка" – це було свято Бога Велеса (Волоса) – "скотьєго бога" – опікуна худоби. [5, 15-16].
Олекса Воропай пише наступне: "Нам відомо, що по християнізації України-Руси місце поганських богів зайняли християнські святі. Згідно з народнім уявленням, вони стали покровителями тих ділянок людського життя, якими опікувались давніше поганські боги. Так громовержця Перуна замінив святий пророк Ілля, а Волоса – святий мученик Влас… В народніх віруваннях святий Влас – покровитель худоби, а особливо корів. В цей день селяни служили по дворах молебні, вносили образ святого мученика в стайню або загороду, де стояв скот, кропили худобу свяченою водою та обкурювали ладаном – "щоб скот добре плодився та не хорів"… Народи скандінавських країн у своїх мітах теж мають вола-бога, що зветься у них «Val-ass» або «Valiass». Див. «Edda Saemundina», t. III." [3, 209, 211].
Свято Колодія тотожне з католицьким Карнавалом, яке виводять від лат. carne – м'ясо і лат. levare – прощавай, юдо-христосівці проводять перед Великим постом. [4, 71]. Можна не погодитися з поясненням назви "карнавал", адже ми можемо побачити знайоме нам ім'я Богині скорботи Карни, яка згадується у "Велесовій Книзі" і "Слові о полку Ігоревім" [7, 49], а закінчення тотожне Велесу (Валу), якому, як вже зазначалося, і присвячуються проводи (похорон) Колодки.
У греко-ортодоксів Масниця перекочовує часто до березня, так як Великдень вони вираховують за Місяцем і відбувається зміщення. Тому це свято помилково плутається з Явдохою (старим новим роком – 1 березня) – першим днем Весни і проводом Зими, коли спалюється опудало Зими.
Степан Килимник у книзі "Український рік у народних звичаях в історичному освітленні" описує свято Колодки-Колодія наступним чином:
"На останньому тижні перед Великим постом, сирної, чи сиропустної неділі, в понеділок – сходилися лише жінки до корчми. Непомітно одна з жінок кладе на стіл сповите полінце й тоді всі разом викрикують: "Народилась, Колодка (чи Колодій) – народилась! Бралися всі за руки й жвавими рухами, з веселими викриками-вигуками та співом відповідних пісень, співаних нині на хрестинах, на зразок: "А вже наше дитя народилось, а вже дитя на світ Божий та й з'явилось", – тричі обходять навколо стола. Колодка народилась!
Тут же, навколо, "колодки", що лежала посеред стола, розкладали принесені вареники, сир, масло, яєчка, ставили пляшку й веселилися. Кожна з жінок мала з собою маленькі колодочки. Коли приходять в той час до корчми чоловіки – тут же їм чіпляли колодку, а вони мусили ставити викуп – горілку чи мед...
Характерним є те, що зарання умовлені заміжні жінки мусили дістати пелюшки з 3-х хат, де є немовлята та сповивач, і цим сповивали колодку. Після цього балювання жінки розходились по своїх домівках.
У вівторок замужнього жіноцтва збирається вже значно більше до корчми, де залишалась на столі покладена в понеділок колодка. Після веселого балювання, співів та взаємного поштування принесеним, – а на цей час уже приходили й чоловіки в більшій кількості, яким одразу чіплялася колодка й які розважаються вже разом.
https://svit.in.ua/pra/2p0.htm
Свято Колодки (Колодія) або Масниця (Масляна) ми святкуємо за 8 шестиденних тижнів до Великодня (Благовіщення) за постійним сонячним календарем з 7 лютого (понеділок,) до 12 лютого (субота), якщо дні тижня прив'язані за постійними числами, як це було у давнину.
Кожен день тижня є святковим – Колодка народилася в понеділок, хрестилася у вівторок, похрестини (як варіант – вінчання) – середа, колодка вмирає у четвер. [див. 3, 202; 5, 22]. І ось 11 лютого (п'ятниця) відбувається похорон Колодки, а провідником у потойбічний світ є Велес. Тому це є день Велеса (церковне – Власія). Похорон Колодки проводиться масовим гулянням і веселощами. На останній день, суботу, Колодку оплакують. Колодка мала воскреснути за 7 тижнів на Великдень і пробудити Природу своєю буйною силою.
Фольклорно-обрядовий колектив "Оріани" (Запоріжжя) на святі Колодія
Степан Килимник подає думку окремих етнографів-істориків, що первісно "Колодка" – це було свято Бога Велеса (Волоса) – "скотьєго бога" – опікуна худоби. [5, 15-16].
Олекса Воропай пише наступне: "Нам відомо, що по християнізації України-Руси місце поганських богів зайняли християнські святі. Згідно з народнім уявленням, вони стали покровителями тих ділянок людського життя, якими опікувались давніше поганські боги. Так громовержця Перуна замінив святий пророк Ілля, а Волоса – святий мученик Влас… В народніх віруваннях святий Влас – покровитель худоби, а особливо корів. В цей день селяни служили по дворах молебні, вносили образ святого мученика в стайню або загороду, де стояв скот, кропили худобу свяченою водою та обкурювали ладаном – "щоб скот добре плодився та не хорів"… Народи скандінавських країн у своїх мітах теж мають вола-бога, що зветься у них «Val-ass» або «Valiass». Див. «Edda Saemundina», t. III." [3, 209, 211].
Свято Колодія тотожне з католицьким Карнавалом, яке виводять від лат. carne – м'ясо і лат. levare – прощавай, юдо-христосівці проводять перед Великим постом. [4, 71]. Можна не погодитися з поясненням назви "карнавал", адже ми можемо побачити знайоме нам ім'я Богині скорботи Карни, яка згадується у "Велесовій Книзі" і "Слові о полку Ігоревім" [7, 49], а закінчення тотожне Велесу (Валу), якому, як вже зазначалося, і присвячуються проводи (похорон) Колодки.
У греко-ортодоксів Масниця перекочовує часто до березня, так як Великдень вони вираховують за Місяцем і відбувається зміщення. Тому це свято помилково плутається з Явдохою (старим новим роком – 1 березня) – першим днем Весни і проводом Зими, коли спалюється опудало Зими.
Степан Килимник у книзі "Український рік у народних звичаях в історичному освітленні" описує свято Колодки-Колодія наступним чином:
"На останньому тижні перед Великим постом, сирної, чи сиропустної неділі, в понеділок – сходилися лише жінки до корчми. Непомітно одна з жінок кладе на стіл сповите полінце й тоді всі разом викрикують: "Народилась, Колодка (чи Колодій) – народилась! Бралися всі за руки й жвавими рухами, з веселими викриками-вигуками та співом відповідних пісень, співаних нині на хрестинах, на зразок: "А вже наше дитя народилось, а вже дитя на світ Божий та й з'явилось", – тричі обходять навколо стола. Колодка народилась!
Тут же, навколо, "колодки", що лежала посеред стола, розкладали принесені вареники, сир, масло, яєчка, ставили пляшку й веселилися. Кожна з жінок мала з собою маленькі колодочки. Коли приходять в той час до корчми чоловіки – тут же їм чіпляли колодку, а вони мусили ставити викуп – горілку чи мед...
Характерним є те, що зарання умовлені заміжні жінки мусили дістати пелюшки з 3-х хат, де є немовлята та сповивач, і цим сповивали колодку. Після цього балювання жінки розходились по своїх домівках.
У вівторок замужнього жіноцтва збирається вже значно більше до корчми, де залишалась на столі покладена в понеділок колодка. Після веселого балювання, співів та взаємного поштування принесеним, – а на цей час уже приходили й чоловіки в більшій кількості, яким одразу чіплялася колодка й які розважаються вже разом.
"Колодка" – збір спогаданої людяності, – виходила поза межі корчми, на село. Свято-звичай приймав загально громадський характер. Жінки несли з собою сповиту в понеділок народжену "колодку", та й кожна жінка мала 2-3 колодки, які чіпляли в першу чергу бездітним чоловікам з подружжя, та чоловікам, у яких були сини на оженені й не одружилися минулих м'ясниць та матерям, що мали доньок-дівчат на порі й також не видали заміж. Як покарані, всі ті, що їм причеплена колодка до ноги, мусять відкупитися прийняттям, а чи горілкою, інакше не мають права знімати колодку.
Чіпляли колодку й парубкам, власне в першу чергу, які не женились та дівчатам, насамперед тим, що відмовили тому, чи іншому парубкові. Колодка діяла та галасала по всьому селу з понеділка до суботи, до "похорону колодки". До прийняття жіночого гурту-колодки готувалися всі ті батьки, які мали синів на одружені та доньок на порі. Колодку прив'язували чоловікам до лівої ноги, а хлопцям-парубкам та дівчатам – до лівої руки, а чи до пояса. Чіпляли й дівчата хлопцям колодку. Це маленька колодка, оздоблена кольоровим папером та стрічечками. Парубок мусив відкупитися: купував дівчині (зарання) намисто, чи дві стрічки, своїй дівчині здебільшого хлопець купував хустку та ще щось. А дівчина на Великдень мусила "віддати колодку" – подарувати хлопцеві кілька писанок у гарно вишитій хусточці. Парубок за це наймав дівчині танець." [5, 17-18].
Свято Велеса 11 лютого можна ототожнювати з постійним (за сонячним календарем) святом святого Валентина 14 лютого так популярного зараз у молоді, коли даруються сердечка зі стрілою. Це свято закоханих, і тут ми можемо порівняти його з еротичними сценами карнавалу і фалічною колодкою. Різниця між 11 лютим у православних і 14 лютим у католиків лише в тому, що одні починають піст в понеділок (13 лютого), а інші в четвер (16 лютого за постійним числами в шестиденці).
Спробуємо дослідити ім'я Валентин і його тотожність із Велесом. Valentis (Валент) – латинське ім'я, від якого утворилася зменшувальна форма Valentinus (Валентин). Ім'я відповідає нашому Велетню (випадає носова "н"). В мітології і давніх святилищах – це образ Велеса. Примітивно можна розкласти: Велес + тин (огорожа домівки, тобто двір) – це роги Велеса; отин – малий замок від батька, отнина.
Велети (Волоти) – це сх.-слов'ян. міфологічні персонажі, відомі з фольклору та з деяких середньовічних пам'яток ("Слів" Григорія Богослова, "Палеї" та ін. У давньорус. текстах велети – велетенські й гарні предки людей, що зросли з насіяних змієвих зубів. У фольклорних переказах – героїчні велетні, які виривали дерева, пересували гори і т.п. Вважається, що вони перетворилися на каміння або живими пішли в землю. Їхні могили – кургани, які називаються "волотовками", "волотками". У багатьох легендах волоти належать до потойбічного світу. Дослідники вказують на подібність образів волотів та рідновірського Бога Волоса (Велеса). [див. 2].
В германо-скандинавській та англо-саксонській мітології з подібним ім'ям є кульгавий (напевно первісно мав козлячі ноги) Бог-коваль Воланд, Велюнд, Велент (давньоскандинавська Velent) та ін. варіанти, який в христосівстві перетворився на образ Сатани. Велент був сином водяного велетня Вадда, який віддав його в учні до Міміра – у германо-скандинавській міфології – велетень, який охороняє джерело мудрості, а потім до гномів. В ісландських рукописах, починаючи з XIV ст., терміни "Лабіринт" і "дім Дедала" перекладаються як Vǫlundarhús ("будинок Вулундра"). Можливо і наше слово "валун" має відношення до імені Бога, тим більше, що Воланд жбурляв великі камені. Також давньоскандинавська Völundr, Velent виводять від vél – "мистецтво, хитрість, вигадливість". Англійці пов'язують Велюнда з поховальним курганом в Оксфордширі, так званим Wayland's Smithy ("Кузня Вейланда"). Ця пам'ятка була названа так саксами, але сам курган мегалітичний, тобто відноситься до набагато ранішого періоду. Все це, безумовно, тотожно із образом Велеса. (За словниками).
Чіпляли колодку й парубкам, власне в першу чергу, які не женились та дівчатам, насамперед тим, що відмовили тому, чи іншому парубкові. Колодка діяла та галасала по всьому селу з понеділка до суботи, до "похорону колодки". До прийняття жіночого гурту-колодки готувалися всі ті батьки, які мали синів на одружені та доньок на порі. Колодку прив'язували чоловікам до лівої ноги, а хлопцям-парубкам та дівчатам – до лівої руки, а чи до пояса. Чіпляли й дівчата хлопцям колодку. Це маленька колодка, оздоблена кольоровим папером та стрічечками. Парубок мусив відкупитися: купував дівчині (зарання) намисто, чи дві стрічки, своїй дівчині здебільшого хлопець купував хустку та ще щось. А дівчина на Великдень мусила "віддати колодку" – подарувати хлопцеві кілька писанок у гарно вишитій хусточці. Парубок за це наймав дівчині танець." [5, 17-18].
Свято Велеса 11 лютого можна ототожнювати з постійним (за сонячним календарем) святом святого Валентина 14 лютого так популярного зараз у молоді, коли даруються сердечка зі стрілою. Це свято закоханих, і тут ми можемо порівняти його з еротичними сценами карнавалу і фалічною колодкою. Різниця між 11 лютим у православних і 14 лютим у католиків лише в тому, що одні починають піст в понеділок (13 лютого), а інші в четвер (16 лютого за постійним числами в шестиденці).
Спробуємо дослідити ім'я Валентин і його тотожність із Велесом. Valentis (Валент) – латинське ім'я, від якого утворилася зменшувальна форма Valentinus (Валентин). Ім'я відповідає нашому Велетню (випадає носова "н"). В мітології і давніх святилищах – це образ Велеса. Примітивно можна розкласти: Велес + тин (огорожа домівки, тобто двір) – це роги Велеса; отин – малий замок від батька, отнина.
Велети (Волоти) – це сх.-слов'ян. міфологічні персонажі, відомі з фольклору та з деяких середньовічних пам'яток ("Слів" Григорія Богослова, "Палеї" та ін. У давньорус. текстах велети – велетенські й гарні предки людей, що зросли з насіяних змієвих зубів. У фольклорних переказах – героїчні велетні, які виривали дерева, пересували гори і т.п. Вважається, що вони перетворилися на каміння або живими пішли в землю. Їхні могили – кургани, які називаються "волотовками", "волотками". У багатьох легендах волоти належать до потойбічного світу. Дослідники вказують на подібність образів волотів та рідновірського Бога Волоса (Велеса). [див. 2].
В германо-скандинавській та англо-саксонській мітології з подібним ім'ям є кульгавий (напевно первісно мав козлячі ноги) Бог-коваль Воланд, Велюнд, Велент (давньоскандинавська Velent) та ін. варіанти, який в христосівстві перетворився на образ Сатани. Велент був сином водяного велетня Вадда, який віддав його в учні до Міміра – у германо-скандинавській міфології – велетень, який охороняє джерело мудрості, а потім до гномів. В ісландських рукописах, починаючи з XIV ст., терміни "Лабіринт" і "дім Дедала" перекладаються як Vǫlundarhús ("будинок Вулундра"). Можливо і наше слово "валун" має відношення до імені Бога, тим більше, що Воланд жбурляв великі камені. Також давньоскандинавська Völundr, Velent виводять від vél – "мистецтво, хитрість, вигадливість". Англійці пов'язують Велюнда з поховальним курганом в Оксфордширі, так званим Wayland's Smithy ("Кузня Вейланда"). Ця пам'ятка була названа так саксами, але сам курган мегалітичний, тобто відноситься до набагато ранішого періоду. Все це, безумовно, тотожно із образом Велеса. (За словниками).
Також ім'я Валентин виводять від спорідненого з гот. waldan "вистачати", двн. waltan "управляти", можливо, також лит. valdýti "володіти, правити", псл. *volděti, укр. володіти [див. 1]. Це наближає до імені Володимир як "володар миру", а воно в свою чергу мітологічно відноситься до Велеса-Волоса.
Фрагмент Триглава
Зараз іноді виникають суперечки доцільності святкування свята закоханих на Валентина 14 лютого, що начебто переймаємо чужі для нас звичаї із заходу. Так святкуйте його 11 лютого як свято Велеса, тоді буде відповідати нашій традиції.
З приводу дня закоханих наведемо кілька висновків професора Степана Килимника у порівнянні з іншими ушануваннями богів кохання: "Звичай "чіпляти" чи "в'язати" колодку й дорослими жінками, й дівчатами парубкам, та звичай "купувати" та "віддавати колодку", а чи "колодія", напрошується думка, що в основі "колодки-колодія" лежить таки якийсь мітологічний образ своєрідного, чи близького образу античного грецького Бога шлюбу – Гемінея, що накладав "узи шлюбу" – одруження на дозрілу молодь та й другого Бога, на зразок староримських звичаїв, – Бога народження дітей. [5, 24].
Сердечко є важливим атрибутом свята, бо воно позначає жіноче начало і також може відображати голову Велеса. Дивіться традиційні серги з сердечком, від якого відходять роги. Збереглися давні образи волів, на чолі яких малювали сердечка, а то й сама голова ототожнювалася із формою сердечка. А одним із проявів Перуна є Бог кохання Лель (ляля – дитина), яка на зразок Купідона або Амура, зображувалась у вигляді дитини з луком і стрілою. Лель (Ілля) кидає стріли у Велеса (чорта). Тобто відбувається боротьба верхнього і нижнього світу (чоловічого і жіночого начала). Ця боротьба породжує нове життя. Тому у Руській Православній Вірі дуалізм світоглядний, де Білобог і Чорнобог б'ються, але підтримують Всесвіт – це є Божественна сутність, і один прояв без іншого не існує.
На Триглаві (Тризубі) зображена боротьба Перуна і Велеса на середньому зубі: стріла (копіє) б'є у сердечко в нижній частині, або копіє б'є між ріг Велеса.
Ще однин із образів сердечка бачимо на давніх замкових щілинах. Вираз "знайти ключ до твого серця" означає кохання. Індолог Степан Наливайко зазначає: "У народних уявленнях замок символізує Землю, ключ – Небо... Ключ та замок мають і еротичну символіку (УМ, 185, 229-230).
Таким ключем у міфах є зброя Індри – ваджра-перун, яка й собі має еротичну символіку. Причому через її виняткову міцність ключ-ваджра часто називається алмазною. Цією ваджрою Індра і вбиває Врітру, тобто розбиває-відкриває ворота, які тримають у своєму полоні молоде, весняне Сонце. Найцікавіше в усьому цьому те, що ім'я супротивника Індри – Врітра й споріднене з укр. ворота. Недарма у наших веснянках ведійський Врітра виступає як Ворот, Верет, Воротар (іноді видозмінене на Володар). [6, 197-198].
В додаток приведемо приклад Японії, де використовують фалічну колодку на святі плодючості Hounen Matsuri, під час якого люди просять у Богів здорових діток і багатого врожаю.
Свято супроводжується відповідним обрядом: чоловіки в білому одязі проносять вулицями величезні, довжиною 2,5 метра і вагою 400 кг, дерев'яні скульптури у вигляді фалосів. Урочиста хода, яку веде синтоїзький священик, супроводжується музикою бамбукових флейт. Вагітним жінкам дозволяється доторкатися до фалічних образів, щоб вони упевнилися в успіху майбутньої дитини. Можна припустити, що це свято аналогічне нашому Колодію.
Такі елементи свята, коли жінки супроводжують (зустрічають) чоловіче начало, можна проглянути у мусульманському обряді: жених після весілля заходить до приміщення молодої для злягання, то його на вході зустрічають десять дружок, по п'ять з кожного боку, наче пальці рук.
Фрагмент Триглава
Зараз іноді виникають суперечки доцільності святкування свята закоханих на Валентина 14 лютого, що начебто переймаємо чужі для нас звичаї із заходу. Так святкуйте його 11 лютого як свято Велеса, тоді буде відповідати нашій традиції.
З приводу дня закоханих наведемо кілька висновків професора Степана Килимника у порівнянні з іншими ушануваннями богів кохання: "Звичай "чіпляти" чи "в'язати" колодку й дорослими жінками, й дівчатами парубкам, та звичай "купувати" та "віддавати колодку", а чи "колодія", напрошується думка, що в основі "колодки-колодія" лежить таки якийсь мітологічний образ своєрідного, чи близького образу античного грецького Бога шлюбу – Гемінея, що накладав "узи шлюбу" – одруження на дозрілу молодь та й другого Бога, на зразок староримських звичаїв, – Бога народження дітей. [5, 24].
Сердечко є важливим атрибутом свята, бо воно позначає жіноче начало і також може відображати голову Велеса. Дивіться традиційні серги з сердечком, від якого відходять роги. Збереглися давні образи волів, на чолі яких малювали сердечка, а то й сама голова ототожнювалася із формою сердечка. А одним із проявів Перуна є Бог кохання Лель (ляля – дитина), яка на зразок Купідона або Амура, зображувалась у вигляді дитини з луком і стрілою. Лель (Ілля) кидає стріли у Велеса (чорта). Тобто відбувається боротьба верхнього і нижнього світу (чоловічого і жіночого начала). Ця боротьба породжує нове життя. Тому у Руській Православній Вірі дуалізм світоглядний, де Білобог і Чорнобог б'ються, але підтримують Всесвіт – це є Божественна сутність, і один прояв без іншого не існує.
На Триглаві (Тризубі) зображена боротьба Перуна і Велеса на середньому зубі: стріла (копіє) б'є у сердечко в нижній частині, або копіє б'є між ріг Велеса.
Ще однин із образів сердечка бачимо на давніх замкових щілинах. Вираз "знайти ключ до твого серця" означає кохання. Індолог Степан Наливайко зазначає: "У народних уявленнях замок символізує Землю, ключ – Небо... Ключ та замок мають і еротичну символіку (УМ, 185, 229-230).
Таким ключем у міфах є зброя Індри – ваджра-перун, яка й собі має еротичну символіку. Причому через її виняткову міцність ключ-ваджра часто називається алмазною. Цією ваджрою Індра і вбиває Врітру, тобто розбиває-відкриває ворота, які тримають у своєму полоні молоде, весняне Сонце. Найцікавіше в усьому цьому те, що ім'я супротивника Індри – Врітра й споріднене з укр. ворота. Недарма у наших веснянках ведійський Врітра виступає як Ворот, Верет, Воротар (іноді видозмінене на Володар). [6, 197-198].
В додаток приведемо приклад Японії, де використовують фалічну колодку на святі плодючості Hounen Matsuri, під час якого люди просять у Богів здорових діток і багатого врожаю.
Свято супроводжується відповідним обрядом: чоловіки в білому одязі проносять вулицями величезні, довжиною 2,5 метра і вагою 400 кг, дерев'яні скульптури у вигляді фалосів. Урочиста хода, яку веде синтоїзький священик, супроводжується музикою бамбукових флейт. Вагітним жінкам дозволяється доторкатися до фалічних образів, щоб вони упевнилися в успіху майбутньої дитини. Можна припустити, що це свято аналогічне нашому Колодію.
Такі елементи свята, коли жінки супроводжують (зустрічають) чоловіче начало, можна проглянути у мусульманському обряді: жених після весілля заходить до приміщення молодої для злягання, то його на вході зустрічають десять дружок, по п'ять з кожного боку, наче пальці рук.
Так як на масляному тижні не вживали м'яса, а виключно молочні продукти, то зазвичай ушановують худобу. У храмі освячуються продукти тваринного походження, зокрема, масло, молоко, сир, які складали біля образів Велеса. Звідси й приказка: "У Велеса й борода в маслі". Люди вірять, що Велес у цей день пильно наглядає за тваринами. Тому з образом Велеса йшли благословляти тварин і кропити їх свяченою водою.
Література:
1. Валентин – етимологія / Горох. – https://goroh.pp.ua/Етимологія/Валентин (дата звернення – 19.02.2023).
2. Вілкул Т.Л. Велети, Волоти // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: Наукова думка, 2003. – 688 с. – http://www.history.org.ua/?termin=Velety_voloty (дата звернення – 19.02.2023).
3. Воропай О. Звичай нашого народу. Етнографічний нарис. – Т.1. – К.: Оберіг, 1991. – 456 с.
4. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Нью-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
6. Наливайко C.I. Українська індоаріка. – К.: Євшан-зілля, 2007. – 640 с.
7. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 68 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Колодій #Колодка #Масниці #Велес #Валентин #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Література:
1. Валентин – етимологія / Горох. – https://goroh.pp.ua/Етимологія/Валентин (дата звернення – 19.02.2023).
2. Вілкул Т.Л. Велети, Волоти // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: Наукова думка, 2003. – 688 с. – http://www.history.org.ua/?termin=Velety_voloty (дата звернення – 19.02.2023).
3. Воропай О. Звичай нашого народу. Етнографічний нарис. – Т.1. – К.: Оберіг, 1991. – 456 с.
4. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Нью-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994. – 528 с.
6. Наливайко C.I. Українська індоаріка. – К.: Євшан-зілля, 2007. – 640 с.
7. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 68 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Колодій #Колодка #Масниці #Велес #Валентин #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Колодій (обряд), формат PDF
https://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_kolodii.pdf
https://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_kolodii.pdf
Світовит Пашник. Велес - свято 11 лютого
https://svit.in.ua/bogy/veles.htm
Один з головних Богів Русі Велес є опікуном таємничих знань, музики, поезії, матеріальних благ, покровитель тварин, рослин. Велес зображався у вигляді вола, ведмедя, змія. [див. ВК, 145]. Такий класичний опис Велеса потребує детального пояснення, адже іноді складно уявити, як він може охопити стільки функцій. Тому в цій статті беремося широко розгорнути тему на основі вже дослідженого матеріалу. Ми нічого нового не відкриємо, тільки переосмислимо вже існуючи факти.
Згадки Велеса (Волоса).
Велес протиставляється Перуну, навіть більше того, вони воюють між собою, але ця битва є світоглядна, яка підтримує життєві функції. В Повісті врем'яних літ руські воїни дають клятви вірності присязі посилаючись на обох Богів: "Отож, цесар Леон з Олександром мир оба вчинили з Олегом, згодившись на данину і присягнувши межи собою. Цілувавши самі хреста, Олега і мужі його водили вони до присяги по руському закону. Клялися ті оружжям своїм, і Перуном, богом своїм, і Волосом, богом скоту. І утвердили вони мир." [Літопис, 19]. Ця подія датована 6415/907 р.
Аналогічна клятва з присягою обом Богам є в князя Святослава (6479/971 р.): "Як і клявся я цесарям грецьким, а зі мною бояри і русь уся, будемо ми додержувати попереднього договору. Якщо ж ми не додержимо чого із сього і [зі] сказаного раніш, то я і [всі, хто] зі мною і підо мною, хай будемо прокляті богом, у якого віруємо, – в Перуна, і в Волоса, бога скоту, – хай будемо ми золоті, як ото золото се, і своїм оружжям хай ми посічені будемо, і хай ми вмремо... [Літопис, 42].
Тобто ми маємо двох основних Богів. То чому ми не бачимо Велеса (Волоса) серед переліку пантеону Володимира, що стояв на горі? Бо місце Велеса – нижній світ і його храм знаходився внизу на Подолі серед торгівців і ремісників, поблизу Почайни, що й пов'язує його з водною стихією, човнярством.
Ім'я Велеса також зустрічаємо в "Слові, реченому христолюбцем" (ХІ с.), апокрифі "Ходіння Богородинці по муках (ХІІ ст.). У Житті князя Володимира: "А Волоса, єго же іменоваху яко скотіа бога, повелі в Почайну ріку воврещи". У Житті Авраамія, Ростовського Чудотворця, читаємо, що при ньому "чюдський конец (пригород) поклоняшеся ідолу каменному Велесу" [див. Іларіон, 93].
Особливу увагу приділяє Богові "Велесова Книга", а також є згадки в "Слові о полку Ігоревім". Приклади з цих творів ми розглянемо в контексті.
Подивимося на битву Перуна і Велеса на прикладі Триглава (Тризуба). Верхня частина середнього зуба відображена у вигляді пера позначає Перуна, а нижня у вигляді яйця чи ядра. В яйці бачимо образи Велеса – перевернуту п'ятикінцеву зірку, а також символи тура, овена. Весь середній зуб має форму булави – це чоловіче начало, а двозуб має форму чаші – жіноче лоно. Булава ще розкладається на списа (або копіє) – знаряддя Перуна, і сердечко – символ Велеса (його роги одночасно – жіноче лоно). Отримуємо відомий символ: спис чи стріла пронизує сердечко, що позначає єднання чоловіка і жінки. Також можна розглядіти, як ця стріла-спис б'є між роги Велеса, який ототожнюється у весільному обряді з батьком нареченої. А сам Перун-воїн має захопити його двір, тому і вступає з ним у битву.
На острові Хортиця археологи під керівництвом Максима Остапенка дослідили святилище-обсерваторію на висоті Брагарня між балками Совутина і Велика Молодняга. Жіночий двір чи голова Велеса (5 великих каменів-зірок) з рогами-зміями, між якими знаходиться Сонце. Це також є Оком Божим, причому західний ріг більший (лунка), а східний менший (віко-кришка), що слугував для виміру між сходом літного і зимового Сонця. [див. Пашник/Святилище].
Ще один із образів, що можна побачити на Триглаві, – це шолом. Допоможе нам в розібратися в цьому символі відомий біблійний мітологічний персонаж Соломон. Наш повний відповідник до цього імені Шеломянь – могила (пагорб), що згадується в "Слові о полку Ігоревім": "О Руская земле! Уже за Шеломянемъ єси". [Слово].
https://svit.in.ua/bogy/veles.htm
Один з головних Богів Русі Велес є опікуном таємничих знань, музики, поезії, матеріальних благ, покровитель тварин, рослин. Велес зображався у вигляді вола, ведмедя, змія. [див. ВК, 145]. Такий класичний опис Велеса потребує детального пояснення, адже іноді складно уявити, як він може охопити стільки функцій. Тому в цій статті беремося широко розгорнути тему на основі вже дослідженого матеріалу. Ми нічого нового не відкриємо, тільки переосмислимо вже існуючи факти.
Згадки Велеса (Волоса).
Велес протиставляється Перуну, навіть більше того, вони воюють між собою, але ця битва є світоглядна, яка підтримує життєві функції. В Повісті врем'яних літ руські воїни дають клятви вірності присязі посилаючись на обох Богів: "Отож, цесар Леон з Олександром мир оба вчинили з Олегом, згодившись на данину і присягнувши межи собою. Цілувавши самі хреста, Олега і мужі його водили вони до присяги по руському закону. Клялися ті оружжям своїм, і Перуном, богом своїм, і Волосом, богом скоту. І утвердили вони мир." [Літопис, 19]. Ця подія датована 6415/907 р.
Аналогічна клятва з присягою обом Богам є в князя Святослава (6479/971 р.): "Як і клявся я цесарям грецьким, а зі мною бояри і русь уся, будемо ми додержувати попереднього договору. Якщо ж ми не додержимо чого із сього і [зі] сказаного раніш, то я і [всі, хто] зі мною і підо мною, хай будемо прокляті богом, у якого віруємо, – в Перуна, і в Волоса, бога скоту, – хай будемо ми золоті, як ото золото се, і своїм оружжям хай ми посічені будемо, і хай ми вмремо... [Літопис, 42].
Тобто ми маємо двох основних Богів. То чому ми не бачимо Велеса (Волоса) серед переліку пантеону Володимира, що стояв на горі? Бо місце Велеса – нижній світ і його храм знаходився внизу на Подолі серед торгівців і ремісників, поблизу Почайни, що й пов'язує його з водною стихією, човнярством.
Ім'я Велеса також зустрічаємо в "Слові, реченому христолюбцем" (ХІ с.), апокрифі "Ходіння Богородинці по муках (ХІІ ст.). У Житті князя Володимира: "А Волоса, єго же іменоваху яко скотіа бога, повелі в Почайну ріку воврещи". У Житті Авраамія, Ростовського Чудотворця, читаємо, що при ньому "чюдський конец (пригород) поклоняшеся ідолу каменному Велесу" [див. Іларіон, 93].
Особливу увагу приділяє Богові "Велесова Книга", а також є згадки в "Слові о полку Ігоревім". Приклади з цих творів ми розглянемо в контексті.
Подивимося на битву Перуна і Велеса на прикладі Триглава (Тризуба). Верхня частина середнього зуба відображена у вигляді пера позначає Перуна, а нижня у вигляді яйця чи ядра. В яйці бачимо образи Велеса – перевернуту п'ятикінцеву зірку, а також символи тура, овена. Весь середній зуб має форму булави – це чоловіче начало, а двозуб має форму чаші – жіноче лоно. Булава ще розкладається на списа (або копіє) – знаряддя Перуна, і сердечко – символ Велеса (його роги одночасно – жіноче лоно). Отримуємо відомий символ: спис чи стріла пронизує сердечко, що позначає єднання чоловіка і жінки. Також можна розглядіти, як ця стріла-спис б'є між роги Велеса, який ототожнюється у весільному обряді з батьком нареченої. А сам Перун-воїн має захопити його двір, тому і вступає з ним у битву.
На острові Хортиця археологи під керівництвом Максима Остапенка дослідили святилище-обсерваторію на висоті Брагарня між балками Совутина і Велика Молодняга. Жіночий двір чи голова Велеса (5 великих каменів-зірок) з рогами-зміями, між якими знаходиться Сонце. Це також є Оком Божим, причому західний ріг більший (лунка), а східний менший (віко-кришка), що слугував для виміру між сходом літного і зимового Сонця. [див. Пашник/Святилище].
Ще один із образів, що можна побачити на Триглаві, – це шолом. Допоможе нам в розібратися в цьому символі відомий біблійний мітологічний персонаж Соломон. Наш повний відповідник до цього імені Шеломянь – могила (пагорб), що згадується в "Слові о полку Ігоревім": "О Руская земле! Уже за Шеломянемъ єси". [Слово].
Скорочене ім'я Соломона Шломо – це і є наше слово "шолом", "чолом". Образ цієї могили-шолома відображений на Триглаві в нижній частині у вигляді яйця-голови, верхня частина якого є шоломом, причому як зі шпилем посередині, так і з рогами по боках.
Наші воїни переважно носили шоломи зі шпилем, а от старійшини повинні по суті мати рогаті шоломи. Тут має бути наступне пояснення: в святилищі-обсерваторії образ молодого Ярила з шоломом єдинорогом мав стояти зі сходу, а старого Мира з двома рогами – із заходу. Тоді дивлячись між його ріг і виставляємо посередині шпиль і маємо візир для фіксування сходження Сонця на весняне і осіннє рівнодення. Це спостерігаємо на Триглаві, де бачимо три роги на шоломі.
Храм чи церква (черево) є первісно могила чи хата-землянка, де храняться мощі людини. Тобто померлий знаходиться у шоломі – "мирі". Також шолом нам нагадує військовий шатер. Бог осіннього Сонця Мир, що наближається до Землі, може уявлятися у вигляді Діда з головою у шоломі, що стирчить над землею, а тіло під землею. Символ Триглава загалом відповідає Богу нижнього світу.
В середині яйця – перевернута п'ятикінцева зірка, що вважається символом Соломона, а одночасно і Велеса, тобто це символ Богів нижнього світу. Англійською moon – Місяць, а роги Велеса теж символізують Місяць. Тому й вписують в перевернуту п'ятикутну зірку образ козла чи бика, які є тваринами Велеса. Тому сатаністи теж використовують цей символ, але в ньому нічого поганого немає, якщо дивитися з виміру дуального світу.
Окрім того символ п'ятикінцевої зірки ми постійно малюємо як літеру "А", гарно п'ятикінцевість видно на рукописному варіанті. Цією літерою позначали Вола. [Пашник/Триглав, 15-16]. Сама зірка може також символізувати образ людини, якщо ви розставите ноги і руки. Гострим кінцем догори – це життя (верхній світ), донизу – смерть (нижній світ).
Багатофункціональність Велеса.
Музичні інструменти такі як кіфара, ліра, гуслі за основу мають роги, навіть якщо їх не робили з натурального черепа бика, то принаймні робилися дерев'яні роги. У "Слові о полку Ігоревім" співець Боян названий внуком Велеса: "Чи оспівати було, віщий Бояне, Велесів внуче." [Слово]. Це показує, що Велес був і богом І поезії й музики, взагалі богом культури й мистецтва [Іларіон, 105].
Вважають, що Велес навчив слов'ян землю орати і сіяти, а також всілякому ремеслу. Слово "скот" в давнину мало значення "багатство", "гроші". Скот вважався основним багатством племені, родини. Тому "скотій Бог" Велес є Богом багатства. До цього часу існує звичай залишати на зжатому полі жмут колосків "Велесу на бородку". Трави, квіти, кущі, дерева називали "волоссям землі". Корінь "воло", "вло" став складовою частиною слова "володіти", "влада".
Підтримаємо думку Бориса Рибакова, що відомий Збруцький ідол в нижній частині символізує Велеса, який підтримує Світ: "Чоловіче божество, що тримає на своїх плечах всю землю, а отже знаходиться під землею, може бути співставлено, дотримуючись вказівок лінгвістів, з Велесом-Волосом, одна іпостась якого пов'язана з підземним світом померлих. Велес, хоч і був пов'язаний із похмурим підземним світом, але аж ніяк не був ворожим божеством, а навпаки, був "богом скоту", тобто богом багатства, достатку." [Рибаков, 231]. Тут Велес стає тотожним титанам, які також на своїх плечах тримають Землю з людьми і тваринами. Тому вважається, що трава – це шерсть Велеса, а його роги – то дерева.
Велес є зв'язковим світів Нави і Яви: провідник душ померлих до світу Нав і навпаки звідти приносить отрочат. Велес тягне в небі комнощ (човен) суражіїв [ВК, 3а].
Календар
Велес тотожний ведичному Валу, біблійному Ваалу, св. Власію, Валентину, Миколі, Белснікелю та ін. Відповідно в рідновірському календарі замість персонажів юдо-євангельської віри поставлені свята Велеса: 4, 11 лютого, 9 травня, 6 грудня. [див. Пашник/Календар].
Наші воїни переважно носили шоломи зі шпилем, а от старійшини повинні по суті мати рогаті шоломи. Тут має бути наступне пояснення: в святилищі-обсерваторії образ молодого Ярила з шоломом єдинорогом мав стояти зі сходу, а старого Мира з двома рогами – із заходу. Тоді дивлячись між його ріг і виставляємо посередині шпиль і маємо візир для фіксування сходження Сонця на весняне і осіннє рівнодення. Це спостерігаємо на Триглаві, де бачимо три роги на шоломі.
Храм чи церква (черево) є первісно могила чи хата-землянка, де храняться мощі людини. Тобто померлий знаходиться у шоломі – "мирі". Також шолом нам нагадує військовий шатер. Бог осіннього Сонця Мир, що наближається до Землі, може уявлятися у вигляді Діда з головою у шоломі, що стирчить над землею, а тіло під землею. Символ Триглава загалом відповідає Богу нижнього світу.
В середині яйця – перевернута п'ятикінцева зірка, що вважається символом Соломона, а одночасно і Велеса, тобто це символ Богів нижнього світу. Англійською moon – Місяць, а роги Велеса теж символізують Місяць. Тому й вписують в перевернуту п'ятикутну зірку образ козла чи бика, які є тваринами Велеса. Тому сатаністи теж використовують цей символ, але в ньому нічого поганого немає, якщо дивитися з виміру дуального світу.
Окрім того символ п'ятикінцевої зірки ми постійно малюємо як літеру "А", гарно п'ятикінцевість видно на рукописному варіанті. Цією літерою позначали Вола. [Пашник/Триглав, 15-16]. Сама зірка може також символізувати образ людини, якщо ви розставите ноги і руки. Гострим кінцем догори – це життя (верхній світ), донизу – смерть (нижній світ).
Багатофункціональність Велеса.
Музичні інструменти такі як кіфара, ліра, гуслі за основу мають роги, навіть якщо їх не робили з натурального черепа бика, то принаймні робилися дерев'яні роги. У "Слові о полку Ігоревім" співець Боян названий внуком Велеса: "Чи оспівати було, віщий Бояне, Велесів внуче." [Слово]. Це показує, що Велес був і богом І поезії й музики, взагалі богом культури й мистецтва [Іларіон, 105].
Вважають, що Велес навчив слов'ян землю орати і сіяти, а також всілякому ремеслу. Слово "скот" в давнину мало значення "багатство", "гроші". Скот вважався основним багатством племені, родини. Тому "скотій Бог" Велес є Богом багатства. До цього часу існує звичай залишати на зжатому полі жмут колосків "Велесу на бородку". Трави, квіти, кущі, дерева називали "волоссям землі". Корінь "воло", "вло" став складовою частиною слова "володіти", "влада".
Підтримаємо думку Бориса Рибакова, що відомий Збруцький ідол в нижній частині символізує Велеса, який підтримує Світ: "Чоловіче божество, що тримає на своїх плечах всю землю, а отже знаходиться під землею, може бути співставлено, дотримуючись вказівок лінгвістів, з Велесом-Волосом, одна іпостась якого пов'язана з підземним світом померлих. Велес, хоч і був пов'язаний із похмурим підземним світом, але аж ніяк не був ворожим божеством, а навпаки, був "богом скоту", тобто богом багатства, достатку." [Рибаков, 231]. Тут Велес стає тотожним титанам, які також на своїх плечах тримають Землю з людьми і тваринами. Тому вважається, що трава – це шерсть Велеса, а його роги – то дерева.
Велес є зв'язковим світів Нави і Яви: провідник душ померлих до світу Нав і навпаки звідти приносить отрочат. Велес тягне в небі комнощ (човен) суражіїв [ВК, 3а].
Календар
Велес тотожний ведичному Валу, біблійному Ваалу, св. Власію, Валентину, Миколі, Белснікелю та ін. Відповідно в рідновірському календарі замість персонажів юдо-євангельської віри поставлені свята Велеса: 4, 11 лютого, 9 травня, 6 грудня. [див. Пашник/Календар].
Назва місяців березень і вересень походить від Велеса – Бога нижньої і зимової частини світу. Аналогічна ведична назва бика – Вріш (заміна р-л). Так як Велес є опікуном поезії і Боян є його внуком, то слово "вірш" походить від Вріша-бика. З латині "вірш" перекладається як "повернення" Порівняємо наші слова: "вертіти", "вершина". Календарний рух року зробив півколо і досяг "вершини" і тепер він знову "повертається". Сьома енергетична точка, сьоме небо – це максимальне (мак – вершина, сим – сьома) положення, якого досягає душа і повертається назад до земного життя. Нам відомо, що у вересні місяці закінчується панування Перуна. Замість нього володарем від вересня до березня стає Велес. Ці два місяці, що тотожні у своїй назві з Велесом, як дві віхи, які Сонце має подолати, заходячи в потойбічний світ і виходячи з нього. [Пашник/Календар, 87, 96].
У підсумку зазначимо, що Велес займає шановане місце в богорозумінні, як давніх русів, так і народів світу, які його називають різними епітетами.
Література:
1.Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 192 с.
2.Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге. - К.: АТ "Обереги", 1994. - 424 с.
3.Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
4.Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 184 с.
5.Пашник С.Д. Символіка святилища-обсерваторії на о. Хортиця та спроба її інтерпретації // Хортицький семінар: Сакральна географія і феномен паломництва: вітчизняний і світовий контекст. Зб. наук. пр. / Науковий редактор і упорядник Ю.Ю. Завгородній. – Запоріжжя: Дике Поле, 2012. – С. 92-103.
6.Пашник С.Д. Триглав. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 36 с.
7.Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: София, Гелиос, 2001. – 744 с.
8.Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Велес #Триглав #Шоломянь #Святилище #Свято #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
У підсумку зазначимо, що Велес займає шановане місце в богорозумінні, як давніх русів, так і народів світу, які його називають різними епітетами.
Література:
1.Велесова Книга / переклад, коментарі С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 192 с.
2.Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге. - К.: АТ "Обереги", 1994. - 424 с.
3.Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
4.Пашник С.Д. Руський Православний Календар. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 184 с.
5.Пашник С.Д. Символіка святилища-обсерваторії на о. Хортиця та спроба її інтерпретації // Хортицький семінар: Сакральна географія і феномен паломництва: вітчизняний і світовий контекст. Зб. наук. пр. / Науковий редактор і упорядник Ю.Ю. Завгородній. – Запоріжжя: Дике Поле, 2012. – С. 92-103.
6.Пашник С.Д. Триглав. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 36 с.
7.Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: София, Гелиос, 2001. – 744 с.
8.Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Велес #Триглав #Шоломянь #Святилище #Свято #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
День Державного Герба України
Пашник С.Д. Триглав. (pdf)
https://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_tryglav.pdf
Пашник С.Д. Триглав. (pdf)
https://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_tryglav.pdf
Світовит Пашник. Яким має бути великий герб України-Русі?
https://svit.in.ua/stat/st44.htm
Ось вже кілька років поспіль ідуть обговорення ескізів Великого Державного Герба України. Розглянувши кілька проектів зупинилися, обравши на погляд "державотворців" кращий варіант, який мусолиться, навіть, на патріотичних сайтах. І не підозрюють українці, яку гидоту нам намагаються підсунути. На щастя той герб так і не прийняли.. Натомість 2007 року Кабмін затвердив нову комісію провести новий конкурс в 2007-2008 рр. Закінчився 2008 рік і на тлі економічних негараздів замовкла тема великого герба. А вона таки спливе. І краще русинам-українцям запропонувати свій варіант герба, аніж нам знову нав'яжуть неприйнятні символи.
Розглянемо запропонований на затвердження Верховній Раді Великий Державний Герб України. Основна ідея цього герба (за твердженням авторів) полягає у єднанні східних і західних земель України. В центрі Малий Герб (Тризуб). Ліворуч – галицький лев, праворуч козак з мушкетом. Наче благі наміри показати соборність України.
Та будь-який психолог вам скаже, що цей штучний символ більше наголошує на існуванні двох різних духовних частин України і затверджує окремішність Сходу і Заходу. Соборністю тут і не пахне. Символ працює на ворогів нашої держави. Адже й зараз східняків і західняків постійно стикають лобами – працюють групи, які прагнуть роз'єднати Україну. Невже ми їм допоможемо?
А якраз Малий Герб – Тризуб (вірніше Триглав, Трійця) і є символом Божественного світу. Недаремно його брали князі за ознаку влади як намісники Бога на землі. Пояснімо цей давній символ на основі світогляду наших Предків.
Триглав є образом Всесвіту, Роду і має наступне розташування: Посередині – Перун (Права – закон Божий, згідно якого відбувається як народження, так і смерть), праворуч від нього – Дажбог (Ява, чоловіче начало), ліворуч – Макош (Нава, жіноче начало). Чоловіча і жіноча сутності сходяться у нижній частині Триглаву в зародку яйці. Згідно Закону Божого відбувається народження дитини: у верхній частині на середній главі іноді позначається прямим хрестом – символом Сонця. Триглав є символом Роду: чоловік-жінка-дитина.
За Триглавом, який вписується у восьмикутну зірку, будуються православні храми і твориться календар: люди заходять із західної частини храму (вечір, осінь, смерть, зародок), їхні обличчя мусять бути оберненими до вівтарної частини храму (схід, ранок, весна, народження, дитина), праворуч – південна частина (день, літо, Ява, Білобог, чоловік), ліворуч – північна частина (ніч, зима, Нава, Чорнобог, жінка).
До ідеї символу Рода наблизився художник Анатолій Кущ, відтворюючи ескіз ювілейної монети номіналом 2 грн., присвяченої 80-річчю проголошення незалежності Української Народної Республіки ІV-м Універсалом Центральної Ради. Аверс монети має вигляд: В центрі розміщено малий Державний Герб України. Ліворуч і праворуч від герба зображені на повний зріст робітник із молотом біля ковадла та селянка із серпом і снопом; вони підтримують немовля – символ молодої держави на тлі крони дерева. Ця трьохфігурна композиція є адаптованим варіантом творів графіка Георгія Нарбута.
Автор монети використав вірні світоглядні основи Предків, не урахувалося тільки, що розташування має бути наступним чином: чоловік – праворуч, жінка – ліворуч. Використавши ці мотиви народної символіки, треба удосконалити герб, згідно правил геральдики. Саме такий Герб має символізувати єдність Роду Руського і його процвітання.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Триглав #Тризуб #Герб #Род #Трійця #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/stat/st44.htm
Ось вже кілька років поспіль ідуть обговорення ескізів Великого Державного Герба України. Розглянувши кілька проектів зупинилися, обравши на погляд "державотворців" кращий варіант, який мусолиться, навіть, на патріотичних сайтах. І не підозрюють українці, яку гидоту нам намагаються підсунути. На щастя той герб так і не прийняли.. Натомість 2007 року Кабмін затвердив нову комісію провести новий конкурс в 2007-2008 рр. Закінчився 2008 рік і на тлі економічних негараздів замовкла тема великого герба. А вона таки спливе. І краще русинам-українцям запропонувати свій варіант герба, аніж нам знову нав'яжуть неприйнятні символи.
Розглянемо запропонований на затвердження Верховній Раді Великий Державний Герб України. Основна ідея цього герба (за твердженням авторів) полягає у єднанні східних і західних земель України. В центрі Малий Герб (Тризуб). Ліворуч – галицький лев, праворуч козак з мушкетом. Наче благі наміри показати соборність України.
Та будь-який психолог вам скаже, що цей штучний символ більше наголошує на існуванні двох різних духовних частин України і затверджує окремішність Сходу і Заходу. Соборністю тут і не пахне. Символ працює на ворогів нашої держави. Адже й зараз східняків і західняків постійно стикають лобами – працюють групи, які прагнуть роз'єднати Україну. Невже ми їм допоможемо?
А якраз Малий Герб – Тризуб (вірніше Триглав, Трійця) і є символом Божественного світу. Недаремно його брали князі за ознаку влади як намісники Бога на землі. Пояснімо цей давній символ на основі світогляду наших Предків.
Триглав є образом Всесвіту, Роду і має наступне розташування: Посередині – Перун (Права – закон Божий, згідно якого відбувається як народження, так і смерть), праворуч від нього – Дажбог (Ява, чоловіче начало), ліворуч – Макош (Нава, жіноче начало). Чоловіча і жіноча сутності сходяться у нижній частині Триглаву в зародку яйці. Згідно Закону Божого відбувається народження дитини: у верхній частині на середній главі іноді позначається прямим хрестом – символом Сонця. Триглав є символом Роду: чоловік-жінка-дитина.
За Триглавом, який вписується у восьмикутну зірку, будуються православні храми і твориться календар: люди заходять із західної частини храму (вечір, осінь, смерть, зародок), їхні обличчя мусять бути оберненими до вівтарної частини храму (схід, ранок, весна, народження, дитина), праворуч – південна частина (день, літо, Ява, Білобог, чоловік), ліворуч – північна частина (ніч, зима, Нава, Чорнобог, жінка).
До ідеї символу Рода наблизився художник Анатолій Кущ, відтворюючи ескіз ювілейної монети номіналом 2 грн., присвяченої 80-річчю проголошення незалежності Української Народної Республіки ІV-м Універсалом Центральної Ради. Аверс монети має вигляд: В центрі розміщено малий Державний Герб України. Ліворуч і праворуч від герба зображені на повний зріст робітник із молотом біля ковадла та селянка із серпом і снопом; вони підтримують немовля – символ молодої держави на тлі крони дерева. Ця трьохфігурна композиція є адаптованим варіантом творів графіка Георгія Нарбута.
Автор монети використав вірні світоглядні основи Предків, не урахувалося тільки, що розташування має бути наступним чином: чоловік – праворуч, жінка – ліворуч. Використавши ці мотиви народної символіки, треба удосконалити герб, згідно правил геральдики. Саме такий Герб має символізувати єдність Роду Руського і його процвітання.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Триглав #Тризуб #Герб #Род #Трійця #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. Обертіння. 24 лютого
https://svit.in.ua/pra/2p7.htm
Церква в цей день відзначає 1-ше і 2-ге знайдення (обретіння) голови Івана Предтечі [3, 396, 400], котрий замінив собою Сонце, що спадає, яке у нас має назву Купало чи Рай (Різдво – 24 червня). Нагадаємо, що цій події передувало свято Головосік відзначається 29 серпня, коли відрубали голову Івану Предтечі. У нашій мітології Матир-Сва, як жар-птиця, несе вогняну головню з Неба до людей, і цей вогонь має запалати в печі: "І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, ВК, 36а].
Обретіння голови Івана Предтечі – це знаходження вогнища-голови. Треба також зазначити, що 3-те знайдення голови відбувається щорічно 25 травня. За цією аналогією вираховуємо дату, на яку повинно припасти 1-ше знайдення голови – 24 листопада, але воно зараз не відзначається, натомість є свято Долі (Катерини).
Можемо з впевненістю сказати, що всі дні 24 (25) числа кожного місяця призначалися Сонцю або його зародкові у вигляді вогню. Щоправда деякі дати в річному календарі мають незначні зміщення, які поки не можемо пояснити.
Про це свято, посилаючись на Чубинського, пише Степан Килимник: "24 лютого, яке в народній етимології стало святом "обернення", "оборотіння". В сей день чоловік до жінки обертається, і птахи обертаються з вирію, до нас головами, збираються летіти до нас". [4, 242].
"Діти – від хліба, а птахи – до гнізд", "На обретіння прилітають з вирію птахи; це святий Іван чудом своєї голови повертає їх назад додому". В цей час і справді відбувається масовий приліт пернастих гостей. Першим прилітає жайворонок – справжній благовісник весни в Україні. Він з'являється на наших полях тоді, як сніг ще лежить на горбках і долинах, але весна вже з кожним днем, з кожною годиною все певніше перемагає зиму. В одній з народніх веснянок про жайворонка дівчата співають:
Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:
Іще по горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять!
А жайворонок ніби відповідає їм:
Ой, я тії сніженьки крильцями розжену,
Ой, я тії криженьки ніжками потовчу!" [2, 216].
Лев Силенко ставить на 24 лютого свято Обрітенська неділя – птахи обрітаються з Вирію. [5, 80]. Про обертіння пташок пише і Василь Скуратівський. [6, 67]. Швидше, молоде Сонце обертається на Весну.
Література:
1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2018). – 192 с.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – У 2 т. – К.: Оберіг, 1991. – Т.1. – 256 с.
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Нью-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – Кн. І, ІІ. – К.: Обереги, 1994.
5. Священна книга обрядів. Требник. – Нью-Йорк: видавництво РУНВіри, 1991. – 112 с.
6. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Обертіння #Пташки #Сонце #Вогонь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/2p7.htm
Церква в цей день відзначає 1-ше і 2-ге знайдення (обретіння) голови Івана Предтечі [3, 396, 400], котрий замінив собою Сонце, що спадає, яке у нас має назву Купало чи Рай (Різдво – 24 червня). Нагадаємо, що цій події передувало свято Головосік відзначається 29 серпня, коли відрубали голову Івану Предтечі. У нашій мітології Матир-Сва, як жар-птиця, несе вогняну головню з Неба до людей, і цей вогонь має запалати в печі: "І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, ВК, 36а].
Обретіння голови Івана Предтечі – це знаходження вогнища-голови. Треба також зазначити, що 3-те знайдення голови відбувається щорічно 25 травня. За цією аналогією вираховуємо дату, на яку повинно припасти 1-ше знайдення голови – 24 листопада, але воно зараз не відзначається, натомість є свято Долі (Катерини).
Можемо з впевненістю сказати, що всі дні 24 (25) числа кожного місяця призначалися Сонцю або його зародкові у вигляді вогню. Щоправда деякі дати в річному календарі мають незначні зміщення, які поки не можемо пояснити.
Про це свято, посилаючись на Чубинського, пише Степан Килимник: "24 лютого, яке в народній етимології стало святом "обернення", "оборотіння". В сей день чоловік до жінки обертається, і птахи обертаються з вирію, до нас головами, збираються летіти до нас". [4, 242].
"Діти – від хліба, а птахи – до гнізд", "На обретіння прилітають з вирію птахи; це святий Іван чудом своєї голови повертає їх назад додому". В цей час і справді відбувається масовий приліт пернастих гостей. Першим прилітає жайворонок – справжній благовісник весни в Україні. Він з'являється на наших полях тоді, як сніг ще лежить на горбках і долинах, але весна вже з кожним днем, з кожною годиною все певніше перемагає зиму. В одній з народніх веснянок про жайворонка дівчата співають:
Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:
Іще по горах сніженьки лежать,
Іще по долинах криженьки стоять!
А жайворонок ніби відповідає їм:
Ой, я тії сніженьки крильцями розжену,
Ой, я тії криженьки ніжками потовчу!" [2, 216].
Лев Силенко ставить на 24 лютого свято Обрітенська неділя – птахи обрітаються з Вирію. [5, 80]. Про обертіння пташок пише і Василь Скуратівський. [6, 67]. Швидше, молоде Сонце обертається на Весну.
Література:
1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2018). – 192 с.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – У 2 т. – К.: Оберіг, 1991. – Т.1. – 256 с.
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Нью-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – Кн. І, ІІ. – К.: Обереги, 1994.
5. Священна книга обрядів. Требник. – Нью-Йорк: видавництво РУНВіри, 1991. – 112 с.
6. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Обертіння #Пташки #Сонце #Вогонь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Пашник С.Д. Вій. 29(28) лютого
https://svit.in.ua/pra/2p8.htm
В останній день зими, напередодні весни (Ранку Сварожого) ми ушановуємо Вія (Вия) – Бога потойбічного світу. Вій одним поглядом вбиває людей і перетворює в попіл міста і села; його убивчий погляд закривають густі брови і з'єднані вії. І тільки у тому випадку, коли потрібно знищити ворожі раті, або спалити вороже місто, піднімають йому вії вилами. Його віки асоціюються з пічною заслінкою, яка дуже гаряча і її можна зрушити стороннім предметом. Відгороджений від світла масивними чорними віками, Вій нагадує Землю-піч, що горить всередині, чорну ззовні. Всередині Вія-печі утримуються такі енергії, стикання з якими рівнозначно долученню до Нижнього Світу, а значить – або смерть, або безсмертя. [5, 47].
Вія нагадує святий Касян, який схожий на людину, надмірно сердитий, увесь в шерсті, вії і борода довгі, аж до землі, і весь чорний. [7, 56]. Касянові через вії погано бачити, і нечиста сила підіймає йому вії гуртом. Ім'я Касян пов'язане з кістьми мертвих. Вій вважається одним із головних служителів Чорнобога, а також суддею над мертвими.
Напередодні першого дня весни запалювали в печі священне вогнище. Цій події передувало за календарем паралельне свято Симаргла, коли мусили вперше на закінчення літа і початок осені розтопити піч. 1 вересня також вважається церковним Новим роком. Назва місяців "березень" і "вересень" має спільні витоки, і пов'язана з Богом Велесом, який повертає календарне коло. Звідси й слово "вірш" (вертіти, повертати), що перегукується з ведичним врішем (биком). А Велес є опікуном поезії. Тобто Сонце повертає до Весни.
Якщо умовно розглянути рік як одну добу і поділити його на 12 годин-місяців, як це було на первісному вимірі часу (годинник має 12 поділів, а доба тримає 24 години), то 1 березня мало б по суті символізувати початок ранку Сварожого. Тому Вію мають підняти заслінку і вогонь, як зародок Сонця має вийти з потойбіччя на Світ Божий. А 1 вересня (вечір) на свято Комина (та ж сама пічка) головню від Сонця, Матир-Сва на крилах має принести людям, тобто назад у піч, яку до цього свята ретельно готують (див. Свято Комина).
Два крила Матир-Сви мають символізувати ранкову й вечірню зорю, про що й мовиться у Велесовій Книзі. Але не вона виводить Сонце на синє небо, а Велес – провідник в Наву і назад до Яві – у комнощі (місяці-човні):
"Молимо Велеса, отця нашого, да потягне в небі комнощь Суражову, да зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи. То бо Сонце наше, іже світить на домівки наші. І перед його ликом блідим єсь лик огнищ домашніх. Сьому Богу-огнику Семурглю речемо показатися і востати на Небесах і се взійти аж до мудрого світа." (ВК,3а) [2].
Образ Вія ми маємо на святилищі-обсерваторії доби бронзи на острові Хортиця. Жіночий (потойбічний) двір має образ Велеса: голова-комора і два роги, що охоплюють хату-вівтар, де має горіти вогонь – зародок Сонця. Дивує асиметричність вівтаря, що символізує голову бика, відносно основної осі святилища з південного-заходу на північний схід. Якщо дивитися на можливу форму Ока Божого, все стає на свої місця. Довший ріг (західний) ймовірно символізує очницю або лунку в землі, центральний вівтар – це зіниця або зерно, а короткий, східний ріг символізує горбок над зерном, або кришку труни чи скрині, яка ще називається віко, що дійсно відповідає вікові Ока Божого. Віко привідкрите на сходження літнього Сонця, а сходження зимового Сонця мало б спостерігатися через візир біля початку рога. Тобто віко – це проміжок між сходом літнього і зимового Сонця. (Див. Малюнки "Схема розкопок святилища-обсерваторії на вис. Брагарня (о. Хортиця)"). [6, 30-31].
В індуській мітології згадують демони Кока і Вікока – сини дракона Врітри, які б'ються з Калкі – 10-го та останнього аватара бога Вішну. [див. 4, 28]. Імена Кока і Вікока близькі до наших слів: яйця-кока і віка. Тобто саме святилище-обсерваторію треба розглядати як яйце, контури якого утворюють два роги (змії) бика, які треба роз'єднати – відкрити віко, щоб звільнити Сонце.
https://svit.in.ua/pra/2p8.htm
В останній день зими, напередодні весни (Ранку Сварожого) ми ушановуємо Вія (Вия) – Бога потойбічного світу. Вій одним поглядом вбиває людей і перетворює в попіл міста і села; його убивчий погляд закривають густі брови і з'єднані вії. І тільки у тому випадку, коли потрібно знищити ворожі раті, або спалити вороже місто, піднімають йому вії вилами. Його віки асоціюються з пічною заслінкою, яка дуже гаряча і її можна зрушити стороннім предметом. Відгороджений від світла масивними чорними віками, Вій нагадує Землю-піч, що горить всередині, чорну ззовні. Всередині Вія-печі утримуються такі енергії, стикання з якими рівнозначно долученню до Нижнього Світу, а значить – або смерть, або безсмертя. [5, 47].
Вія нагадує святий Касян, який схожий на людину, надмірно сердитий, увесь в шерсті, вії і борода довгі, аж до землі, і весь чорний. [7, 56]. Касянові через вії погано бачити, і нечиста сила підіймає йому вії гуртом. Ім'я Касян пов'язане з кістьми мертвих. Вій вважається одним із головних служителів Чорнобога, а також суддею над мертвими.
Напередодні першого дня весни запалювали в печі священне вогнище. Цій події передувало за календарем паралельне свято Симаргла, коли мусили вперше на закінчення літа і початок осені розтопити піч. 1 вересня також вважається церковним Новим роком. Назва місяців "березень" і "вересень" має спільні витоки, і пов'язана з Богом Велесом, який повертає календарне коло. Звідси й слово "вірш" (вертіти, повертати), що перегукується з ведичним врішем (биком). А Велес є опікуном поезії. Тобто Сонце повертає до Весни.
Якщо умовно розглянути рік як одну добу і поділити його на 12 годин-місяців, як це було на первісному вимірі часу (годинник має 12 поділів, а доба тримає 24 години), то 1 березня мало б по суті символізувати початок ранку Сварожого. Тому Вію мають підняти заслінку і вогонь, як зародок Сонця має вийти з потойбіччя на Світ Божий. А 1 вересня (вечір) на свято Комина (та ж сама пічка) головню від Сонця, Матир-Сва на крилах має принести людям, тобто назад у піч, яку до цього свята ретельно готують (див. Свято Комина).
Два крила Матир-Сви мають символізувати ранкову й вечірню зорю, про що й мовиться у Велесовій Книзі. Але не вона виводить Сонце на синє небо, а Велес – провідник в Наву і назад до Яві – у комнощі (місяці-човні):
"Молимо Велеса, отця нашого, да потягне в небі комнощь Суражову, да зійде на нас сурі вішати, золоті кола вертячи. То бо Сонце наше, іже світить на домівки наші. І перед його ликом блідим єсь лик огнищ домашніх. Сьому Богу-огнику Семурглю речемо показатися і востати на Небесах і се взійти аж до мудрого світа." (ВК,3а) [2].
Образ Вія ми маємо на святилищі-обсерваторії доби бронзи на острові Хортиця. Жіночий (потойбічний) двір має образ Велеса: голова-комора і два роги, що охоплюють хату-вівтар, де має горіти вогонь – зародок Сонця. Дивує асиметричність вівтаря, що символізує голову бика, відносно основної осі святилища з південного-заходу на північний схід. Якщо дивитися на можливу форму Ока Божого, все стає на свої місця. Довший ріг (західний) ймовірно символізує очницю або лунку в землі, центральний вівтар – це зіниця або зерно, а короткий, східний ріг символізує горбок над зерном, або кришку труни чи скрині, яка ще називається віко, що дійсно відповідає вікові Ока Божого. Віко привідкрите на сходження літнього Сонця, а сходження зимового Сонця мало б спостерігатися через візир біля початку рога. Тобто віко – це проміжок між сходом літнього і зимового Сонця. (Див. Малюнки "Схема розкопок святилища-обсерваторії на вис. Брагарня (о. Хортиця)"). [6, 30-31].
В індуській мітології згадують демони Кока і Вікока – сини дракона Врітри, які б'ються з Калкі – 10-го та останнього аватара бога Вішну. [див. 4, 28]. Імена Кока і Вікока близькі до наших слів: яйця-кока і віка. Тобто саме святилище-обсерваторію треба розглядати як яйце, контури якого утворюють два роги (змії) бика, які треба роз'єднати – відкрити віко, щоб звільнити Сонце.
А ось таке ім'я як Віктор (Віхтор), яке прив'язують до римської крилатої Богині Зорі Вікторії (наша Матир-Сва з ВК) легко пояснюється нашою мовою. Віктор має позначати Сонце, яке торує дві Віхи на сходженні чи заходженні, а також відліковує час – Віки.
А тепер цю схему святилища порівняємо з Балором – одноокий бог смерті, ватажок потворних демонів-фоморів, що правили Ірландією до племен богині Дану. Балор вражав ворогів смертоносним поглядом свого єдиного ока. Під час битви повіку бога піднімали четверо слуг. Балору судилося загинути від руки онука, і, щоб уникнути смерті, він ув'язнив свою єдину дочку Етлін у вежу на острові Торі. Але Кіан, син бога-лікаря Діан Кехта, зумів проникнути до Етлін, і вона народила Луга, бога сонця. Бог-коваль Гоібніу, брат Кіана, врятував немовля від люті Балора.
Фатальна зустріч вже дорослого онука та діда відбулася під час другої битви при Мойтурі (Маг Туіред), останній битві між фоморами та племенами богині Дану. Ніхто не міг витримати смертоносного погляду Балора. Племена богині Дану вже були близькими до поразки, коли Луг помітив, що око Балора закривається від втоми. Щоб завдати вирішального удару, Лугу довелося пробратися через бойові порядки ворога на одній нозі, із заплющеним оком, наслідуючи одноногих фоморів і одноокого Балору. Луг із чарівною пращею підкрався до циклопа і кинув камінь з такою силою, що око Балора вилетіло з іншого боку його ж голови. Тепер уже фомори стали відчувати на собі руйнівну силу цього погляду. За переказами, переможений Балор запропонував Лугу відрубати йому голову і поставити її на свою, щоб той міг перейняти його силу. Луг ставить голову Балора на камінь, і камінь розколовся на чотири шматки: така сильна отрута витекла з голови короля фоморів. [див. 1].
Не оминемо і Миколу Гоголя з його твором "Вій". Дехто вважає, що це вигаданий персонаж, але він має народну демонологію. Ось як Гоголь описує сцену за участі Вія:
"– Приведіть Вія! Біжіть по Вія! – почулися слова мреця. І нагло тиша запала в церкві; віддалеки долинуло вовче виття, і невдовзі загула важенна хода, відлунюючи в церкві. Поглянувши зіскоса, побачив він, як вели якогось присадкуватого, кремезного, клишоногого чоловіка. Був він увесь облиплий чорною землею. Немов те жилаве, міцне коріння, випиналися його притрушені землею руки й ноги. Важко ступав він, щохвилини спотикаючись. Довгі повіки звисали йому аж до землі. З жахом побачив Хома, що твар його була залізна. Його привели попід руки і поставили саме коло того місця, де стояв Хома.
– Підніміте мені повіки: не бачу! – мовив підземним голосом Вій, і все збіговище кинулося підіймати йому повіки.
– Не дивись! – шепнув якийсь внутрішній голос філозофові.
Не витерпів він і глянув.
– Ось він! – вигукнув Вій і показав на нього залізним пальцем.
І всі, скільки їх було, кинулися на філозофа. Бездиханний гримнувся він на землю, тут і дух йому вилетів зі страху.
Заспівав півень. Це був уже другий спів: першого недочули нечисті. З переляку вони кинулися, хто куди трапив, у вікна, в двері, аби втекти мерщій, та було вже пізно: так і зосталися вони там, позастрявавши у дверях та вікнах." [3].
Для нас цікаво, що Вій відображений демоном підземелля. І коли йому піднімають віки, то відповідно має вийти Боже Око – Сонце, через що настає прозріння. Люди теж стають бачити Світ при сходженні Сонця. Спів півня знаменував його вихід, що підземна нечисть не встигла сховатися.
Оце і є підземний світ Велеса, що утримує Сонце в пагорбі-могилі, печері чи хаті. І нам треба відкрити Віки-рушники (штори) на вікнах, коли Сонце сходить, а, коли заходить, то закрити. Щоб Сонце вийшло на простори синього Неба, відкриваємо інші Віки – двері хати чи ворота двору, а разом із ним іде і людина у свої справах, бо людина то онук Дажбожий – помічник Сонця на Землі.
Література:
1. Боги ірландії. Морріган – ірландська богиня смерті. – https://rt82.ru/uk/the-theory-of-suppression/bogi-irlandii-morrigan-irlandskaya-boginya-smerti (дата звернення – 11.02.2023).
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 192 с.
А тепер цю схему святилища порівняємо з Балором – одноокий бог смерті, ватажок потворних демонів-фоморів, що правили Ірландією до племен богині Дану. Балор вражав ворогів смертоносним поглядом свого єдиного ока. Під час битви повіку бога піднімали четверо слуг. Балору судилося загинути від руки онука, і, щоб уникнути смерті, він ув'язнив свою єдину дочку Етлін у вежу на острові Торі. Але Кіан, син бога-лікаря Діан Кехта, зумів проникнути до Етлін, і вона народила Луга, бога сонця. Бог-коваль Гоібніу, брат Кіана, врятував немовля від люті Балора.
Фатальна зустріч вже дорослого онука та діда відбулася під час другої битви при Мойтурі (Маг Туіред), останній битві між фоморами та племенами богині Дану. Ніхто не міг витримати смертоносного погляду Балора. Племена богині Дану вже були близькими до поразки, коли Луг помітив, що око Балора закривається від втоми. Щоб завдати вирішального удару, Лугу довелося пробратися через бойові порядки ворога на одній нозі, із заплющеним оком, наслідуючи одноногих фоморів і одноокого Балору. Луг із чарівною пращею підкрався до циклопа і кинув камінь з такою силою, що око Балора вилетіло з іншого боку його ж голови. Тепер уже фомори стали відчувати на собі руйнівну силу цього погляду. За переказами, переможений Балор запропонував Лугу відрубати йому голову і поставити її на свою, щоб той міг перейняти його силу. Луг ставить голову Балора на камінь, і камінь розколовся на чотири шматки: така сильна отрута витекла з голови короля фоморів. [див. 1].
Не оминемо і Миколу Гоголя з його твором "Вій". Дехто вважає, що це вигаданий персонаж, але він має народну демонологію. Ось як Гоголь описує сцену за участі Вія:
"– Приведіть Вія! Біжіть по Вія! – почулися слова мреця. І нагло тиша запала в церкві; віддалеки долинуло вовче виття, і невдовзі загула важенна хода, відлунюючи в церкві. Поглянувши зіскоса, побачив він, як вели якогось присадкуватого, кремезного, клишоногого чоловіка. Був він увесь облиплий чорною землею. Немов те жилаве, міцне коріння, випиналися його притрушені землею руки й ноги. Важко ступав він, щохвилини спотикаючись. Довгі повіки звисали йому аж до землі. З жахом побачив Хома, що твар його була залізна. Його привели попід руки і поставили саме коло того місця, де стояв Хома.
– Підніміте мені повіки: не бачу! – мовив підземним голосом Вій, і все збіговище кинулося підіймати йому повіки.
– Не дивись! – шепнув якийсь внутрішній голос філозофові.
Не витерпів він і глянув.
– Ось він! – вигукнув Вій і показав на нього залізним пальцем.
І всі, скільки їх було, кинулися на філозофа. Бездиханний гримнувся він на землю, тут і дух йому вилетів зі страху.
Заспівав півень. Це був уже другий спів: першого недочули нечисті. З переляку вони кинулися, хто куди трапив, у вікна, в двері, аби втекти мерщій, та було вже пізно: так і зосталися вони там, позастрявавши у дверях та вікнах." [3].
Для нас цікаво, що Вій відображений демоном підземелля. І коли йому піднімають віки, то відповідно має вийти Боже Око – Сонце, через що настає прозріння. Люди теж стають бачити Світ при сходженні Сонця. Спів півня знаменував його вихід, що підземна нечисть не встигла сховатися.
Оце і є підземний світ Велеса, що утримує Сонце в пагорбі-могилі, печері чи хаті. І нам треба відкрити Віки-рушники (штори) на вікнах, коли Сонце сходить, а, коли заходить, то закрити. Щоб Сонце вийшло на простори синього Неба, відкриваємо інші Віки – двері хати чи ворота двору, а разом із ним іде і людина у свої справах, бо людина то онук Дажбожий – помічник Сонця на Землі.
Література:
1. Боги ірландії. Морріган – ірландська богиня смерті. – https://rt82.ru/uk/the-theory-of-suppression/bogi-irlandii-morrigan-irlandskaya-boginya-smerti (дата звернення – 11.02.2023).
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 192 с.
3. Гоголь М.В. Вій. – https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=14&page=7
4. Левалуа К. Калкі, десятий аватар // Сварог. – 2014. – № 24. – С.26-30.
5. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7528 (2021). – 72 с.
6. Пашник С.Д. Символіка святилища-обсерваторії на острові Хортиця // Священний острів Хортиця. – Запоріжжя: РПК, 7526 (2018). – С. 24–39.
7. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Вій #Велес #Касьян #Сонце #Вогонь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
4. Левалуа К. Калкі, десятий аватар // Сварог. – 2014. – № 24. – С.26-30.
5. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7528 (2021). – 72 с.
6. Пашник С.Д. Символіка святилища-обсерваторії на острові Хортиця // Священний острів Хортиця. – Запоріжжя: РПК, 7526 (2018). – С. 24–39.
7. Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Вій #Велес #Касьян #Сонце #Вогонь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
www.ukrlib.com.ua
Вій — Микола Гоголь, повний текст твору
Читайте повний текст "Вій" (автор: Микола Гоголь) онлайн українською. Повний текст електронної книги Микола Гоголь — Вій в перекладі українською мовою на УкрЛіб