Ми враховуємо, що можуть бути накладки функцій Богів, тому розглянемо деякі такі випадки. Дуб є деревом Перуна, а вірніше буде сказати, що Роги Велеса – це є Дуб, між яких Перун кидає свої стріли. Олександр Знойко приводив різноманітні приклади тотожності Перуна і Стрибога. Або в іншому випадку Стрибог – це стріли Перуна. [див. 5, 77].
Ми все ж маємо розрізняти цих Богів. На існуючому зараз сучасному святилищі "Триглав" на Хортиці, на нашу думку, Перун стоїть посередині трійці Богів напроти Стрибога-Треби (див. світлину). Якщо ми це поглянемо на гербі Тризубі, то у площині місце Стрибога у вигляді колоди-щогли відсутнє, тобто він зільється з Перуном і середній зуб проходить наскрізь через центр у вигляді булави чи копія-стріли. А ось у вертикальному положенні середній зуб буде заміняти щоглу човна-тризуба (якщо два крайніх зуба вважати за кінці або в розрізі за борти човна), тим більше, що вгорі зуба часто ставлять хрест.
Існує багато слів і назв з коренем "стр", які пов'язують із Стрибогом. Вони близькі до його прояву і переважно пов'язані з рухом, але є такі що не вписуються в його дію, можливо є співзвучними чи прикритими від нашої свідомості.
Микола Ткач підсумовує: "Як узагальнюючий міфосимвол Стрибог є самодостатньою космогонічною сутністю і постає в розмаїтті образів, атрибутів, символів, що є передумовою видозміни швидкостей та напрямків взаєморуху матеріальних точок світобудови. Стрибог переймає в собі весь спектр імпульсивно-поступального та колобіжного руху, що відбувається в окремих системах, об'єктах, суб'єктах та середовищі існуючого буття." [11, 144]. В будь-якому разі, Стрибог має свою особливу роль серед природних проявів Богів Русі і вшановувався як центральний чинник, навколо якого обертався Всесвіт.
Література:
1.Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов / А. Н. Афанасьев. – М.: Современный писатель, 1995. – Т. 2.
2.Біблія /переклад Огієнко І. – ВБФ "Східнослов'янська гуманітарна місія", 2016. – 1360 с.
3.Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: космогонічні укр. народні погляди та вірування. – Київ: Довіра, 1992. – 416 c.
4.Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 192 с.
5.Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. Наук.-попул. ст., розвідки. – К.: Молодь, 1989. – 304 с:
6.Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
7.Лозко Г.С. Коло Свароже: Відродження традицій. – К.: Укр. письменник, 2005. – 222 с.
8.Пашник С.Д. Духовне значення Хортиці // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Основи теорії військової справи та бойових мистецтв", м. Запоріжжя, 20 квітня 2007 р. – Запоріжжя, 2007. – С. 112-128.
9.Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
10.Слов'янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу "Релігієзнавство" для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання / Укладач В. О. Артюх. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 130 с.
11.Ткач М.М. Володимирові боги: міфологічний зміст та систематизація головних персонажів язичницького культу. – К.: Український центр духовної культури, 2002. – 190 с.
12.Шаповалов Г.И. Корабли веры: Судоходство в духовной жизни древней Украины. – Запорожье: Дикое Поле, 1997. – 160 с.
13.Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Стрибог #Вітер #Бог #Святилище #Свято #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
Ми все ж маємо розрізняти цих Богів. На існуючому зараз сучасному святилищі "Триглав" на Хортиці, на нашу думку, Перун стоїть посередині трійці Богів напроти Стрибога-Треби (див. світлину). Якщо ми це поглянемо на гербі Тризубі, то у площині місце Стрибога у вигляді колоди-щогли відсутнє, тобто він зільється з Перуном і середній зуб проходить наскрізь через центр у вигляді булави чи копія-стріли. А ось у вертикальному положенні середній зуб буде заміняти щоглу човна-тризуба (якщо два крайніх зуба вважати за кінці або в розрізі за борти човна), тим більше, що вгорі зуба часто ставлять хрест.
Існує багато слів і назв з коренем "стр", які пов'язують із Стрибогом. Вони близькі до його прояву і переважно пов'язані з рухом, але є такі що не вписуються в його дію, можливо є співзвучними чи прикритими від нашої свідомості.
Микола Ткач підсумовує: "Як узагальнюючий міфосимвол Стрибог є самодостатньою космогонічною сутністю і постає в розмаїтті образів, атрибутів, символів, що є передумовою видозміни швидкостей та напрямків взаєморуху матеріальних точок світобудови. Стрибог переймає в собі весь спектр імпульсивно-поступального та колобіжного руху, що відбувається в окремих системах, об'єктах, суб'єктах та середовищі існуючого буття." [11, 144]. В будь-якому разі, Стрибог має свою особливу роль серед природних проявів Богів Русі і вшановувався як центральний чинник, навколо якого обертався Всесвіт.
Література:
1.Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов / А. Н. Афанасьев. – М.: Современный писатель, 1995. – Т. 2.
2.Біблія /переклад Огієнко І. – ВБФ "Східнослов'янська гуманітарна місія", 2016. – 1360 с.
3.Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: космогонічні укр. народні погляди та вірування. – Київ: Довіра, 1992. – 416 c.
4.Велесова Книга / Упоряд., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7529 (2021). – 192 с.
5.Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. Наук.-попул. ст., розвідки. – К.: Молодь, 1989. – 304 с:
6.Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
7.Лозко Г.С. Коло Свароже: Відродження традицій. – К.: Укр. письменник, 2005. – 222 с.
8.Пашник С.Д. Духовне значення Хортиці // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Основи теорії військової справи та бойових мистецтв", м. Запоріжжя, 20 квітня 2007 р. – Запоріжжя, 2007. – С. 112-128.
9.Скуратівський В.Т. Вінець. – К.: Вид-во УСГА, 1994. – 240 с.
10.Слов'янські вірування. Писемні джерела до вивчення курсу "Релігієзнавство" для студентів гуманітарного факультету денної форми навчання / Укладач В. О. Артюх. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 130 с.
11.Ткач М.М. Володимирові боги: міфологічний зміст та систематизація головних персонажів язичницького культу. – К.: Український центр духовної культури, 2002. – 190 с.
12.Шаповалов Г.И. Корабли веры: Судоходство в духовной жизни древней Украины. – Запорожье: Дикое Поле, 1997. – 160 с.
13.Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – К., 2000. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Стрибог #Вітер #Бог #Святилище #Свято #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
Корсунська легенда
У рік 6496 (988) пішов Володимир з військом на Корсунь, город грецький, але греки заперлися і оборонялися. Грецький зрадник Анастас Курсунянин порадив Володимиру перекопати водопровід. Володимир же це почувши, глянувши на небо, сказав: "Якщо збудеться се – охрещусь". Водопровід перекопали, город здався. Володимир посилає послів до цесаря Василія і Костянтина, щоб вони віддали за нього свою сестру Анну, інакше він і їм таке ж вчинить як і з Корсунем. Цесарі виставили в умову хрещення Володимира, бо не хочуть віддавати сестру за поганина. Володимир відповів їм, що охреститься, бо вже іспитав закон грецький. Але й цесарі далі торгуються, щоб Володимир спочатку хрестився, а потім сестру пошлють. І сказав Володимир: "Нехай, прийшовши із сестрою вашою, охрестять мене". Ледь умовили цесарі свою сестру і відправили за море. [18, 61-63].
Панченко А. подає історичну версію цим подіям: "В 987 році Василій ІІ Македонянин був імператором без імперії. Узурпатор Варка Фока зайняв всю Малу Азію. Останньою надією імператора був київський князь. Один загін він відправив на Босфор, а очолюючи другий, відправився в похід на корсунських заколотників. Платою за допомогу була рука порфірогенетки Анни, сестри імператора, яка, можливо, прибула в Київ літом 988 року". [12, 60].
Володимир вимальовується літописцем духовним торгашем, який ніяк не знайде аргументований привід зрадити предківську віру. Але й в цій суперечці, можна побачити весільний обряд, де Володимир виступає купцем, а два цесаря, брати Анни, продавцями. Звичайно, важко припустити, щоб "торгівля" йшла на такій відстані між Корсунем і Константинополем.
Швидше за все, це вимальовані образні події весільного обряду. Назва міста Корсунь (Херсонес) дуже близька до імені Бога Місяця Хорса. Сам Хорс, як Місяць, може уявлятися весільним човном або коляскою, яку Володимир завоював чи купив у Анастаса, а потім приїхав у ній до молодої. Ім'я Анастас перекладають з грецької як "воскресіння" [34, 38]. А з нашої мови ім'я за змістом більше схоже на "чоловічий прутень", і за мітологією нагадує перевізника Кия або грецького перевізника через річку мертвих Харона (обряди весілля і похорону тотожні).
В додаток приведемо старовинну колядку, що пов'язана з весільною обрядовістю. Вона досить схожа до зазначених подій зі сватанням Володимира, адже в ній від нареченого намагаються відкупитися, він все бере, але підкоряється, коли йому виводять панну. Причому зазначений в колядці казковий Царівгород нагадує літописний Цесароград чи Царгород (Константинополь):
Далі - https://svit.in.ua/stat/st52.htm
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Володимир #Русь #Хрещення #Рогнеда #Боги #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
У рік 6496 (988) пішов Володимир з військом на Корсунь, город грецький, але греки заперлися і оборонялися. Грецький зрадник Анастас Курсунянин порадив Володимиру перекопати водопровід. Володимир же це почувши, глянувши на небо, сказав: "Якщо збудеться се – охрещусь". Водопровід перекопали, город здався. Володимир посилає послів до цесаря Василія і Костянтина, щоб вони віддали за нього свою сестру Анну, інакше він і їм таке ж вчинить як і з Корсунем. Цесарі виставили в умову хрещення Володимира, бо не хочуть віддавати сестру за поганина. Володимир відповів їм, що охреститься, бо вже іспитав закон грецький. Але й цесарі далі торгуються, щоб Володимир спочатку хрестився, а потім сестру пошлють. І сказав Володимир: "Нехай, прийшовши із сестрою вашою, охрестять мене". Ледь умовили цесарі свою сестру і відправили за море. [18, 61-63].
Панченко А. подає історичну версію цим подіям: "В 987 році Василій ІІ Македонянин був імператором без імперії. Узурпатор Варка Фока зайняв всю Малу Азію. Останньою надією імператора був київський князь. Один загін він відправив на Босфор, а очолюючи другий, відправився в похід на корсунських заколотників. Платою за допомогу була рука порфірогенетки Анни, сестри імператора, яка, можливо, прибула в Київ літом 988 року". [12, 60].
Володимир вимальовується літописцем духовним торгашем, який ніяк не знайде аргументований привід зрадити предківську віру. Але й в цій суперечці, можна побачити весільний обряд, де Володимир виступає купцем, а два цесаря, брати Анни, продавцями. Звичайно, важко припустити, щоб "торгівля" йшла на такій відстані між Корсунем і Константинополем.
Швидше за все, це вимальовані образні події весільного обряду. Назва міста Корсунь (Херсонес) дуже близька до імені Бога Місяця Хорса. Сам Хорс, як Місяць, може уявлятися весільним човном або коляскою, яку Володимир завоював чи купив у Анастаса, а потім приїхав у ній до молодої. Ім'я Анастас перекладають з грецької як "воскресіння" [34, 38]. А з нашої мови ім'я за змістом більше схоже на "чоловічий прутень", і за мітологією нагадує перевізника Кия або грецького перевізника через річку мертвих Харона (обряди весілля і похорону тотожні).
В додаток приведемо старовинну колядку, що пов'язана з весільною обрядовістю. Вона досить схожа до зазначених подій зі сватанням Володимира, адже в ній від нареченого намагаються відкупитися, він все бере, але підкоряється, коли йому виводять панну. Причому зазначений в колядці казковий Царівгород нагадує літописний Цесароград чи Царгород (Константинополь):
Далі - https://svit.in.ua/stat/st52.htm
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Володимир #Русь #Хрещення #Рогнеда #Боги #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Оскільки Маковій вважається дівочим і дитячим святом, то юнь у цей день не працює. Підлітки грають на луках у різноманітні ігри. Молодь натомість збирається на гулі в лісі, щоб розвеселитися й поспівати спасівських пісень. Хлопці в цей день жартівливо називають дівчат "макодзюбками" чи "маковійками".
Крім квітів і виробів з маку на Маковія освячують воду, зокрема криниці. Урочистий хід від храму до криниці влаштовують під співи і музику.
Біля криниці виставляють два столи: на одному хліб із сіллю та запалену свічку, а на іншому – свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця обрядова страва призначається добрим духам та предкам.
Також роблять символічне клечання – втикають обіч свіжі галузки, при потребі саджають дерева.
Біля джерела запалюють два вогнища, обкурюють живограї димом з цілющих трав, влаштовують різноманітні ігри, забави, співають обрядових пісень, читають магічні заклинання. [2].
Степан Килимник з приводу свята пише: "Відомо нам з етнографічних матеріялів, що в давнину, правдоподібно, існував культ лісів, дерев, культ квітів, – видно, що й це теперішнє свято є відгомоном того давно-минулого, віддзеркалення тих культів, тих дохристиянських вірувань. З веснянок та коляд, як і з інших джерел, ми довідуємось про вірування, що душі "дідів" відходять у квіти-вирій, а душі новонароджених дітей прибувають з квітів. Шануючи квіти – шануємо й новонароджених і тих, що відійшли – "дідів"... Про покійників у цьому святі спогадується дуже мало, але пов'язано свято з дідами лише тим, що були вірування, що душі "дідів" переселяються в новонароджених. Було й таке вірування, можливо лише в деяких місцевостях: Нива вижата, й духи польні "Роди-Рожаниці" переселяються у квіти, у дерева (ліси), води. [1, 77].
Виходячи з вищенаведених свідчень етнографів можемо підтвердити не лише календарну, але й обрядову тотожність Маковія із святами, що відзначаються через місяць після проводів чергового прояву Сонця. При первісному місячно-сонячному календарі на 1 серпня припадав Молодик. Відбувається культ зустрічі нового Місяця-човна на воді, вшанування зелені, а разом із ними новонароджених дітей, померлих та навколошлюбних обрядів.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.52-57.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Спас #Маковий #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Крім квітів і виробів з маку на Маковія освячують воду, зокрема криниці. Урочистий хід від храму до криниці влаштовують під співи і музику.
Біля криниці виставляють два столи: на одному хліб із сіллю та запалену свічку, а на іншому – свічку, свячену воду й колово (кутя). Ця обрядова страва призначається добрим духам та предкам.
Також роблять символічне клечання – втикають обіч свіжі галузки, при потребі саджають дерева.
Біля джерела запалюють два вогнища, обкурюють живограї димом з цілющих трав, влаштовують різноманітні ігри, забави, співають обрядових пісень, читають магічні заклинання. [2].
Степан Килимник з приводу свята пише: "Відомо нам з етнографічних матеріялів, що в давнину, правдоподібно, існував культ лісів, дерев, культ квітів, – видно, що й це теперішнє свято є відгомоном того давно-минулого, віддзеркалення тих культів, тих дохристиянських вірувань. З веснянок та коляд, як і з інших джерел, ми довідуємось про вірування, що душі "дідів" відходять у квіти-вирій, а душі новонароджених дітей прибувають з квітів. Шануючи квіти – шануємо й новонароджених і тих, що відійшли – "дідів"... Про покійників у цьому святі спогадується дуже мало, але пов'язано свято з дідами лише тим, що були вірування, що душі "дідів" переселяються в новонароджених. Було й таке вірування, можливо лише в деяких місцевостях: Нива вижата, й духи польні "Роди-Рожаниці" переселяються у квіти, у дерева (ліси), води. [1, 77].
Виходячи з вищенаведених свідчень етнографів можемо підтвердити не лише календарну, але й обрядову тотожність Маковія із святами, що відзначаються через місяць після проводів чергового прояву Сонця. При первісному місячно-сонячному календарі на 1 серпня припадав Молодик. Відбувається культ зустрічі нового Місяця-човна на воді, вшанування зелені, а разом із ними новонароджених дітей, померлих та навколошлюбних обрядів.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.52-57.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Спас #Маковий #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
2. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
3. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Спас #Яблука #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
3. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
4. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Спас #Яблука #Літо #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Про забавки під час збору калини розповідає професор Килимник: Прийшовши на луг чи до лісу, дівчата знаходять перший кущ калини, співають та водять хороводи навколо нього, проводять ігри. Потім сідають навколо куща й усі разом полуднують. Опісля збирають калину з того куща. З першої зламаної гілочки кожна дівчина бере по дві ягідки в рот, проговорюючи чарівні слова про кохання та свого хлопця. Далі йшли обирати інші кущі, при цьому співали пісні про кохання, плили вінки з калини і вплітали гілочки у коси.
На півдорозі до дому, зробивши засідку, на них уже чатують хлопці. Як тільки дівчачий гурт наближається, парубки зненацька накидаються, намагаючись відібрати пучечки, і юнки, захищаючись, розмальовують їх стиглими ягодами. Не залишаються в боргу й хлопці – вони також малюють калиновим соком дівочі щоки.
Отак гуртом – зі співом та жартами – молодіжне товариство входить в село, де їх зустрічають дорослі. Біля оселі кожна юнка віддає неньці калину, а та в свою чергу промовляє:
– Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця! А ти, Калино, будь гожою на коровай, гільце, квіти весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору...
Кілька гілочок вносять до хати, закладали за образи, а решту підвішували під стріху хати. [2, 117-118].
З цього часу починаються "заговори", "оглядини", "заручини": "Старости на Пречисту – в хаті речисто", "Як прийде Пречиста – стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста". [див.3].
Література:
1. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.64-68.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Пречиста #Калина #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
На півдорозі до дому, зробивши засідку, на них уже чатують хлопці. Як тільки дівчачий гурт наближається, парубки зненацька накидаються, намагаючись відібрати пучечки, і юнки, захищаючись, розмальовують їх стиглими ягодами. Не залишаються в боргу й хлопці – вони також малюють калиновим соком дівочі щоки.
Отак гуртом – зі співом та жартами – молодіжне товариство входить в село, де їх зустрічають дорослі. Біля оселі кожна юнка віддає неньці калину, а та в свою чергу промовляє:
– Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, незайманою та чистою до вінця! А ти, Калино, будь гожою на коровай, гільце, квіти весільні та хрестинні, на здоров'я людям, на добро нашому двору...
Кілька гілочок вносять до хати, закладали за образи, а решту підвішували під стріху хати. [2, 117-118].
З цього часу починаються "заговори", "оглядини", "заручини": "Старости на Пречисту – в хаті речисто", "Як прийде Пречиста – стане дівка речиста", "Прийшла Пречиста – сватів несе нечиста". [див.3].
Література:
1. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994. – С.64-68.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Пречиста #Калина #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Forwarded from Яромир ᛉ ᛏ ᛋ Січеславський (Jaro_bot)
Давня праслов’янська міфологія
На основі язичницьких вірувань та релігійних уявлень формується давньослов’янська міфологія. Українська міфологія як сукупність народних міфів розвивалася як частина загальнослов’янської міфології. У літературознавчому словнику зазначено
Докладніше тут: https://svarga.com.ua/davnya-praslovyanska-mifologiya.html
__________
Більше інформації на сайті:
https://svarga.com.ua
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
5363 5421 0169 1013
Картка Monobank:
4441 1144 2850 0944
#РіднаВіра #ЯромирСічеславський
На основі язичницьких вірувань та релігійних уявлень формується давньослов’янська міфологія. Українська міфологія як сукупність народних міфів розвивалася як частина загальнослов’янської міфології. У літературознавчому словнику зазначено
Докладніше тут: https://svarga.com.ua/davnya-praslovyanska-mifologiya.html
__________
Більше інформації на сайті:
https://svarga.com.ua
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
5363 5421 0169 1013
Картка Monobank:
4441 1144 2850 0944
#РіднаВіра #ЯромирСічеславський
Пашник С.Д. Усічення Голови. Симаргл. 29-31 серпня
https://svit.in.ua/pra/8p5.htm
Давню природну віру можна зіпсувати до невпізнання. Але якщо ретельніше розглянути, то можемо побачити мітологічний сюжет, звісно, якщо є з чим порівнювати. Ми спробуємо пояснити, про яку Голову йдеться.
Євангельська легенда повідомляє нам про Усікновення голови Івана Предтечі, яке в народі називають Головосіком. Церква відзначає цю подію 29 серпня. В цей день не можна стинати капусти, а ні навіть її їсти, також уникали праці на городі чи щось різати. [3, 134-136].
Іван Хреститель (грец. Ιωάννης ο Βαπτιστής, лат. Ioannes Baptista), він же: Іван Предтеча, Іоан, Йоан. Дата життя невідома, ставлять близько 6 до н. е. – бл. 30. Його народження, яке відзначають на літнє сонцестояння 24 червня, було передвіщено архангелом Гавриїлом. Іван вважається попередником Ісуса Христоса і пророкував його пришестя. Жив у пустелі і потім проповідував хрещення покаянням для юдеїв, хрестив у водах Йордану Ісуса Христоса. Був обезголовлений царем Іродом Антипою за намовленням Іродіади, бо "Іван же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого" (Мк. 6, 18). Пророк, мученик, після Діви Марії найбільший святий.
Відрізану голову Івана Предтечі протягом року знаходять три рази. Ці свята призначені на сонячні дні (див. 24 лютого і 25 травня). Не виникає сумніву, що цей мітоперсонаж уособлює Сонце.
Ми вважаємо що є природне пояснення цього свята. На кінець літа 29 серпня відбувається усічення голови (швидше, нижньої) Сонця-Дажбога, і священна птаха Матир-Сва (Мати Слава), що символізує Зорю, несе вогняну головню на Землю людям. Складно визначити, чому ця дата не припадає на останній день літа. Можливо свято просто не було перенесене при здовжені укороченого місяця (29-ти денного) на пару днів, як це іноді робилося для збереження системи, або ж головню несли 3 дні.
На вечір останнього дня літа ми ставимо свято Симаргла – це ім'я земного (домашнього) вогню. У самій назві вказується на цифру сім та позначає материнську сутність "мару" і "гл" – голову чи сонце-вогнище. Ось як про це написано у Велесовій Книзі:
"І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, 36а].
Матир-Сва приносить нам вогонь як і ведичний Матарішван чи грецький Прометей, щоб у холодні дні він зігрів наші домівки. [2, 140].
Велесова Книга згадує Патар Дія, який приймає вогонь від Матері-Слави. Дий символізує нижній світ Богів і може означати чоловічу силу (нижню голову): "Молимо Патар Дяіє, яко той ізведе огінь, який Матирь-Сва-Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим. І тут піснями поємо одля кострибищ вечірніх" [1, ВК,19].
Не зрозумілим залишається те, що Іван Хреститель, що є тотожним літньому Сонцю Купалу, має закінчувати своє правління на осіннє рівнодення. Тобто його смерть стала передчасною, або це лише втрата запліднюючої сили сонячного божества. А може сходження голови з неба символізує запліднення, так як фалічний символ має опинитися в хатній печі, що, безумовно, ототожнюється із жіночим лоном. Жіночі піхви, наче жорнами, змелюють чоловічого колоса, і відповідно він має померти, а його насіння залишаються в утробі, аби прорости новим життям і запалити вогонь – зародок Сонця. Ось саме оцю голову і знаходять в печі у подальших святах річного кола.
Література:
1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2018). – 192 с.
2. Калайда Г.І. "Рігведа" для спраглих. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2009. – 220 с.
3. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#УсіченняГолови #Симаргл #Вогонь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/8p5.htm
Давню природну віру можна зіпсувати до невпізнання. Але якщо ретельніше розглянути, то можемо побачити мітологічний сюжет, звісно, якщо є з чим порівнювати. Ми спробуємо пояснити, про яку Голову йдеться.
Євангельська легенда повідомляє нам про Усікновення голови Івана Предтечі, яке в народі називають Головосіком. Церква відзначає цю подію 29 серпня. В цей день не можна стинати капусти, а ні навіть її їсти, також уникали праці на городі чи щось різати. [3, 134-136].
Іван Хреститель (грец. Ιωάννης ο Βαπτιστής, лат. Ioannes Baptista), він же: Іван Предтеча, Іоан, Йоан. Дата життя невідома, ставлять близько 6 до н. е. – бл. 30. Його народження, яке відзначають на літнє сонцестояння 24 червня, було передвіщено архангелом Гавриїлом. Іван вважається попередником Ісуса Христоса і пророкував його пришестя. Жив у пустелі і потім проповідував хрещення покаянням для юдеїв, хрестив у водах Йордану Ісуса Христоса. Був обезголовлений царем Іродом Антипою за намовленням Іродіади, бо "Іван же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого" (Мк. 6, 18). Пророк, мученик, після Діви Марії найбільший святий.
Відрізану голову Івана Предтечі протягом року знаходять три рази. Ці свята призначені на сонячні дні (див. 24 лютого і 25 травня). Не виникає сумніву, що цей мітоперсонаж уособлює Сонце.
Ми вважаємо що є природне пояснення цього свята. На кінець літа 29 серпня відбувається усічення голови (швидше, нижньої) Сонця-Дажбога, і священна птаха Матир-Сва (Мати Слава), що символізує Зорю, несе вогняну головню на Землю людям. Складно визначити, чому ця дата не припадає на останній день літа. Можливо свято просто не було перенесене при здовжені укороченого місяця (29-ти денного) на пару днів, як це іноді робилося для збереження системи, або ж головню несли 3 дні.
На вечір останнього дня літа ми ставимо свято Симаргла – це ім'я земного (домашнього) вогню. У самій назві вказується на цифру сім та позначає материнську сутність "мару" і "гл" – голову чи сонце-вогнище. Ось як про це написано у Велесовій Книзі:
"І та Сва-Птиця речить, яко Огень-Смарь понесла до нас і Гелу поручила, да тоє горіння було, і Богам купалити, і Даждю даждіти." [1, 36а].
Матир-Сва приносить нам вогонь як і ведичний Матарішван чи грецький Прометей, щоб у холодні дні він зігрів наші домівки. [2, 140].
Велесова Книга згадує Патар Дія, який приймає вогонь від Матері-Слави. Дий символізує нижній світ Богів і може означати чоловічу силу (нижню голову): "Молимо Патар Дяіє, яко той ізведе огінь, який Матирь-Сва-Слава принесла на крилах своїх Праотцям нашим. І тут піснями поємо одля кострибищ вечірніх" [1, ВК,19].
Не зрозумілим залишається те, що Іван Хреститель, що є тотожним літньому Сонцю Купалу, має закінчувати своє правління на осіннє рівнодення. Тобто його смерть стала передчасною, або це лише втрата запліднюючої сили сонячного божества. А може сходження голови з неба символізує запліднення, так як фалічний символ має опинитися в хатній печі, що, безумовно, ототожнюється із жіночим лоном. Жіночі піхви, наче жорнами, змелюють чоловічого колоса, і відповідно він має померти, а його насіння залишаються в утробі, аби прорости новим життям і запалити вогонь – зародок Сонця. Ось саме оцю голову і знаходять в печі у подальших святах річного кола.
Література:
1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7526 (2018). – 192 с.
2. Калайда Г.І. "Рігведа" для спраглих. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2009. – 220 с.
3. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#УсіченняГолови #Симаргл #Вогонь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
А в цей час (серпень-вересень) до вирію відлітають ластівки. Степан Килимник називає Семена днем ластівок і горобців. Ластівок вважають священними птахами, а ось горобців засуджують за їх злочини. Дівчата ворожили на ластівках: спостерігали скільки вперше пролетіло ластівок і чи до пари, чи в одиночку; також спостерігали напрямок лету ластівок, чи летять низько, чи високо. А хлопці подібно загадували і по ластівках і по горобцях. [1 ,155, 169].
Від Комина менше ходять гуляти на вулиці – починають проводити вечорниці.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Комин #Симаргл #Вогонь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Від Комина менше ходять гуляти на вулиці – починають проводити вечорниці.
Література:
1. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
2. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Комин #Симаргл #Вогонь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Forwarded from Яромир ᛉ ᛏ ᛋ Січеславський (Jaromir Sich)
Вічний рух небесних світил, тріпотіння листя на вітрі, плин вод у ріках і бурливе життя людське—все це сплітається в тканину буття, яку ми називаємо Долею. У світогляді Рідної Віри Доля—це не просто сліпа сила, що керує нашим життям, але жива сутність, тиха і незрима, яка веде нас через лабіринт земних випробувань.
Доля — це та зірка, що світить людині від народження до смерті, та невидима рука, що спрямовує на шлях праведний. Вона є союзником, наставником і другом, що допомагає долати перешкоди, витримувати удари долі, не зламатися під тягарем випробувань. Вона плете нитку нашого життя, додаючи до неї всі барви: радості і скорботи, любові і втрат, перемоги і поразки. Кожен крок, кожен вибір — це відображення нашої Долі, яка веде нас до мети, відомої лише їй.
Але поруч із Долею стоїть її тінь—Недоля. Вона—це інша сторона, що тримає рівновагу в світі. Недоля—це той випробувач, що кидає виклики, з якими людина повинна зіштовхнутися. Вона—це камені на шляху, що спотикають, це шторми, що ламають кораблі наших надій. Недоля—це не ворог, а вчитель, що показує, якими ми можемо бути, коли стикаємось із труднощами.
Недоля наділяє нас мудрістю і силою духу. Вона вчить нас цінувати те, що маємо, і боротися за свої мрії. Недоля—це свого роду дзеркало, в якому ми бачимо свої слабкості і недоліки, і лише подолавши її, ми стаємо гідними онуками Дажбожими.
У Рідній Вірі ми визнаємо, що Доля—це не вирок, а благословення, що веде нас до розвитку і духовного зростання. А Недоля—це виклик, що допомагає розкрити наш потенціал, проявити справжню силу нашого духу.
Доля і Недоля—це не вороги, а вірні супутники на шляху життя. Їхнє переплетення створює ту гармонію, яка дає нам змогу йти вперед, долаючи труднощі і досягаючи вершин. І тільки у поєднанні цих двох сил ми можемо знайти справжній сенс нашого буття.
#РіднаВіра #Доля #Недоля #Життя
Доля — це та зірка, що світить людині від народження до смерті, та невидима рука, що спрямовує на шлях праведний. Вона є союзником, наставником і другом, що допомагає долати перешкоди, витримувати удари долі, не зламатися під тягарем випробувань. Вона плете нитку нашого життя, додаючи до неї всі барви: радості і скорботи, любові і втрат, перемоги і поразки. Кожен крок, кожен вибір — це відображення нашої Долі, яка веде нас до мети, відомої лише їй.
Але поруч із Долею стоїть її тінь—Недоля. Вона—це інша сторона, що тримає рівновагу в світі. Недоля—це той випробувач, що кидає виклики, з якими людина повинна зіштовхнутися. Вона—це камені на шляху, що спотикають, це шторми, що ламають кораблі наших надій. Недоля—це не ворог, а вчитель, що показує, якими ми можемо бути, коли стикаємось із труднощами.
Недоля наділяє нас мудрістю і силою духу. Вона вчить нас цінувати те, що маємо, і боротися за свої мрії. Недоля—це свого роду дзеркало, в якому ми бачимо свої слабкості і недоліки, і лише подолавши її, ми стаємо гідними онуками Дажбожими.
У Рідній Вірі ми визнаємо, що Доля—це не вирок, а благословення, що веде нас до розвитку і духовного зростання. А Недоля—це виклик, що допомагає розкрити наш потенціал, проявити справжню силу нашого духу.
Доля і Недоля—це не вороги, а вірні супутники на шляху життя. Їхнє переплетення створює ту гармонію, яка дає нам змогу йти вперед, долаючи труднощі і досягаючи вершин. І тільки у поєднанні цих двох сил ми можемо знайти справжній сенс нашого буття.
#РіднаВіра #Доля #Недоля #Життя
1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 192 с.
2. Геродот. Історії в дев'яти книгах / пер. А.О. Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.
3. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1983. – Т. 4: Н – П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. – 2003. – 656 с.
4. Іваннікова Л. Зоря // Українські символи. – К.: Ред. час. “Народознавство”, 1994. – С.110-114.
5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994.
6. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
7. Пашник С.Д. Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі / Бойовий дух воїна – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – С.28-35.
8. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7525 (2017). – 68 с.
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Віста #Зоря #Блискавка #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
2. Геродот. Історії в дев'яти книгах / пер. А.О. Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.
3. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1983. – Т. 4: Н – П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. – 2003. – 656 с.
4. Іваннікова Л. Зоря // Українські символи. – К.: Ред. час. “Народознавство”, 1994. – С.110-114.
5. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.2. – К.: Обереги, 1994.
6. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
7. Пашник С.Д. Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі / Бойовий дух воїна – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – С.28-35.
8. Пашник С.Д. Руська Православна Віра у питаннях і відповідях. – Запоріжжя: РПК, 7525 (2017). – 68 с.
Малюнок Сонцеслава Крижанівського
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Віста #Зоря #Блискавка #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Forwarded from Яромир ᛉ ᛏ ᛋ Січеславський (Jaromir Sich)
Ініціація — це давній обряд переходу, коли людина робить перший крок із дитинства в дорослий світ. Це подорож до власної суті, сповнена випробувань, де земля і небо стають союзниками, а природа — наставницею. Вогонь випробовує силу, вода очищає душу, повітря дарує мудрість, а земля міцно тримає коріння роду. У цьому сакральному дійстві відкриваються зв'язок між людиною та предками, імена Богів, а кожен учасник стає частиною живого ланцюга поколінь, що єднає минуле з майбутнім.
Іменаречення, як мить переродження, змінює людину назавжди. У Рідновір'ї це більше, ніж просто якись обряд. Це момент, коли тіло і душа поєднуються зі всесвітом у самому широкому сенсі. Замні сили приходять на допомогу.
Вогонь дарує теплоту та сил,
Кличу Вогонь Святий Сварожий.
Дух праведний, великий Божий.
Могуть палючу Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних.
Прийди, Вогню, освяти!
Вода змиває старі сліди,
Кличу Воду-Водицю, Святу Студеницю.
Дух праведний, Дани божницю.
Могуть текучу Богів рідних.
Прийди до нащадків гідних.
Прийди, Водице, освяти!
Земля дає міцний ґрунт для нового життя та тримає коріння Роду земного,
Кличу Землю-Землицю, Святу Покровицю.
Дух праведний, Живи божницю.
Могутню твердь Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних!
Прийди, Земле, освяти!
а повітря приносить із собою нове ім'я на своїх крилах вітру...
Під час цього обряду людина стає частиною Роду — Роду Земного та Роду Небесного, стає поряд з тими, хто приходить після неї і тими, хто вже пішов у світ потойбічний.
Це обряд не лише про нове ім'я, а про внутрішнє перетворення. Старі зв’язки рвуться, як сухі нитки, залишаючи простір для нового. Перед іменареченням людина проходить очищення — своєрідне звільнення від тягаря минулого, від чужих впливів, що більше не служать її духу. Це не відкидання старого світу, а плавне звільнення від всього зайвого, того, що заважає внутрішньому світлу розгорітися яскравіше.
Не завжди людина проходить це у юні роки, як колись було в звичаї. Тепер, часом, до іменаречення приходять дорослі, з уже накопиченими думками та переживаннями. Їм також дарується шанс на новий початок, на обряд, який очистить не лише тіло, а й душу. Язичництво не вимагає посвяти задля посвяти, воно жадає справжнього усвідомлення, розуміння свого місця у всесвіті та шляху, що веде до розвитку духу, що з'єднується з предками і Богами.
Цей обряд вкорінений у традиції, але його суть — вічна. Це не про зовнішні дії, а про внутрішній злам і відродження.
#РіднаВіра #Обряди #Перехід #Посвята
Іменаречення, як мить переродження, змінює людину назавжди. У Рідновір'ї це більше, ніж просто якись обряд. Це момент, коли тіло і душа поєднуються зі всесвітом у самому широкому сенсі. Замні сили приходять на допомогу.
Вогонь дарує теплоту та сил,
Кличу Вогонь Святий Сварожий.
Дух праведний, великий Божий.
Могуть палючу Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних.
Прийди, Вогню, освяти!
Вода змиває старі сліди,
Кличу Воду-Водицю, Святу Студеницю.
Дух праведний, Дани божницю.
Могуть текучу Богів рідних.
Прийди до нащадків гідних.
Прийди, Водице, освяти!
Земля дає міцний ґрунт для нового життя та тримає коріння Роду земного,
Кличу Землю-Землицю, Святу Покровицю.
Дух праведний, Живи божницю.
Могутню твердь Богів Рідних.
Прийди до нащадків гідних!
Прийди, Земле, освяти!
а повітря приносить із собою нове ім'я на своїх крилах вітру...
Під час цього обряду людина стає частиною Роду — Роду Земного та Роду Небесного, стає поряд з тими, хто приходить після неї і тими, хто вже пішов у світ потойбічний.
Це обряд не лише про нове ім'я, а про внутрішнє перетворення. Старі зв’язки рвуться, як сухі нитки, залишаючи простір для нового. Перед іменареченням людина проходить очищення — своєрідне звільнення від тягаря минулого, від чужих впливів, що більше не служать її духу. Це не відкидання старого світу, а плавне звільнення від всього зайвого, того, що заважає внутрішньому світлу розгорітися яскравіше.
Не завжди людина проходить це у юні роки, як колись було в звичаї. Тепер, часом, до іменаречення приходять дорослі, з уже накопиченими думками та переживаннями. Їм також дарується шанс на новий початок, на обряд, який очистить не лише тіло, а й душу. Язичництво не вимагає посвяти задля посвяти, воно жадає справжнього усвідомлення, розуміння свого місця у всесвіті та шляху, що веде до розвитку духу, що з'єднується з предками і Богами.
Цей обряд вкорінений у традиції, але його суть — вічна. Це не про зовнішні дії, а про внутрішній злам і відродження.
#РіднаВіра #Обряди #Перехід #Посвята
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
5. Федорович Н. Українська народна астрономія / Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні: збірник наук. праць / за заг. ред. О. Петрука. – Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Під-стригача НАН України, 2014. – С.88-155.
Малюнок Олега Шупляка
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Рожаниця #Мара #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
5. Федорович Н. Українська народна астрономія / Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні: збірник наук. праць / за заг. ред. О. Петрука. – Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Під-стригача НАН України, 2014. – С.88-155.
Малюнок Олега Шупляка
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Рожаниця #Мара #Земля #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Виходячи з наведеного матеріалу, зробимо наступні висновки: свято Здвиження (Воздвиження) 14 вересня треба відзначати як день, коли Перун іде спати до свого пробудження 14 березня. В цей осіннє-зимовий час у володіння вступає протилежний Перуну Бог нижнього світу Велес, який в той же час може сприйматися як "старий" Перун. Символом Перуна служить видовжений Хрест, що первісно позначав меча або щоглу човна. Цей символ є прийнятним для сучасного рідновірства, незважаючи на те, що був використаний юдо-христосівством. Пропонуємо хрести вважати стародавнім символом нашого народу, які оберігають його духовну сутність.
Література:
1. Барчук І. Хрест і хресне знамення. – Чікаго – Саскатун,1951. – 52 с.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 192 с.
3. Геродот. Історії в дев'яти книгах / пер. А.О. Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.
4. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної культурології. – Вип. І: Thonatos. – Львів, 1996. – С. 28 – 62.
5. Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. – К.: Абрис, 1994. – 256 с.
6. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К.: Молодь, 1989. – 304 с.
7. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! – Ню Йорк – Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
8. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
9. Ларичев В.Е. Колесо времени. (Солнце, Луна и древние люди.). – Новосибирск: Наука, 1986. – 176 с.
10. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – С. 348.
11. Пашник С.Д. Духовне значення Хортиці // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Основи теорії військової справи та бойових мистецтв", м. Запоріжжя, 20 квітня 2007 р. – Запоріжжя, 2007. – 112-128.
12. Пашник С.Д. Іменослов – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 68 с.
13. Пашник С.Д. Про наше весняне свято Матері-Землі та нежидівське свято Пурим. – www.svit.in.ua\stat\st30.
14. Перегуда В. Трипільський хрест // Перехід-IV. – вип. 12. – С. 18.
15. Пернатьев Ю.С. Тайны и феномены эпох. От древних времен до наших дней. – Харьков: КСД, 2008. – 320 с.
16. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Укр. нар. Календар. – К.: Мистецтво, 1992. – С. 120-121.
17. Шаповалов Г.И. Корабли веры: Судоходство в духовной жизни древней Украины. – Запорожье: Дикое Поле, 1997. – 160 с.
Малюнок - Олег Шупляк. Журба.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Здвиження #Воздвиження #Велес #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Література:
1. Барчук І. Хрест і хресне знамення. – Чікаго – Саскатун,1951. – 52 с.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 192 с.
3. Геродот. Історії в дев'яти книгах / пер. А.О. Білецького. – К.: Наук. думка, 1993. – 576 с.
4. Жуйкова М. Номінація смерті та архаїчне мислення // Студії з інтегральної культурології. – Вип. І: Thonatos. – Львів, 1996. – С. 28 – 62.
5. Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. – К.: Абрис, 1994. – 256 с.
6. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавні. – К.: Молодь, 1989. – 304 с.
7. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! – Ню Йорк – Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
8. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
9. Ларичев В.Е. Колесо времени. (Солнце, Луна и древние люди.). – Новосибирск: Наука, 1986. – 176 с.
10. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – С. 348.
11. Пашник С.Д. Духовне значення Хортиці // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Основи теорії військової справи та бойових мистецтв", м. Запоріжжя, 20 квітня 2007 р. – Запоріжжя, 2007. – 112-128.
12. Пашник С.Д. Іменослов – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7524 (2016). – 68 с.
13. Пашник С.Д. Про наше весняне свято Матері-Землі та нежидівське свято Пурим. – www.svit.in.ua\stat\st30.
14. Перегуда В. Трипільський хрест // Перехід-IV. – вип. 12. – С. 18.
15. Пернатьев Ю.С. Тайны и феномены эпох. От древних времен до наших дней. – Харьков: КСД, 2008. – 320 с.
16. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Укр. нар. Календар. – К.: Мистецтво, 1992. – С. 120-121.
17. Шаповалов Г.И. Корабли веры: Судоходство в духовной жизни древней Украины. – Запорожье: Дикое Поле, 1997. – 160 с.
Малюнок - Олег Шупляк. Журба.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Здвиження #Воздвиження #Велес #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Треба врахувати невелику розбіжність григоріанського календаря з астрономічними точками, ми виставляємо календарне 24 вересня, яке має відповідати рівноденню, за аналогіями до подібних дат і правилами їх вирахування в загальній системі свят. Зміщення в церковному календарі на один день, напевне, було пов'язано із тривалістю місяця.
Аналогічно до весняного розташування свят, коли Ярило (Юрій) ушановується через місяць після рівнодення (24 квітня), Миробогу відповідає Дмитро (Митя) (церковна дата 26 жовтня, ми виправляємо дату свята на 25 жовтня).
Література:
1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7523 (2015). – 192 с.
2. Головацький Я.Ф. Виклади давньослов'янських легенд, або міфологія. – К.: Довіра, 1991. – 94 с.
3. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. - К.: ТОВ «Видавництво "Кліо"», 2015. - 416 с.
4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
5. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. – К.: Вид. центр "Просвіта", 2000. – 288 с.
6. Пашник С.Д. Мітологічні таїни літописів. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 64 с.
7. Пашник С.Д. Святилище біля села Буша. – www.svit.in.ua/sva/mi6.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Миробог #Поревит #Радогощ #Володимир #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Аналогічно до весняного розташування свят, коли Ярило (Юрій) ушановується через місяць після рівнодення (24 квітня), Миробогу відповідає Дмитро (Митя) (церковна дата 26 жовтня, ми виправляємо дату свята на 25 жовтня).
Література:
1. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7523 (2015). – 192 с.
2. Головацький Я.Ф. Виклади давньослов'янських легенд, або міфологія. – К.: Довіра, 1991. – 94 с.
3. Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. - К.: ТОВ «Видавництво "Кліо"», 2015. - 416 с.
4. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
5. Наливайко С.І. Таємниці розкриває санскрит. – К.: Вид. центр "Просвіта", 2000. – 288 с.
6. Пашник С.Д. Мітологічні таїни літописів. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 64 с.
7. Пашник С.Д. Святилище біля села Буша. – www.svit.in.ua/sva/mi6.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Миробог #Поревит #Радогощ #Володимир #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Обряди похорону та весілля мають між собою багато схожого. Тому з цього дня починаються весілля. З нетерпінням це свято чекають заручені чи ті юнки, які сподіваються на сватів. Кожна дівчина, яка хоче вийти заміж, напередодні свята, ввечері, молиться до образу Покрови:
Святая Покровонько
Покрий мою головоньку,
Покрий в'ялим листочком,
Червоним платочком,
Покрий в'ялою квіткою,
Білою намиткою... [9]
Покриття голови молодої символізувало її смерть як дівчини і народження як жінки.
Проводили ось такі змагання-гадання. Десь на відстані на дереві чіпляли рушник і вигукували:
Свята Покровонько, покрий головоньку,
Зрости барвінчик мені на вінчик! –
при останньому слові бігли по рушник – котра швидше схопить його, то швидше голова їй покриється. [7, 178].
А ще наші Предки спостерігаючи за Сонцем-Дажбогом, бачили як воно заходить (вмирає) за Землю, яка його покриває. А вранці Земля-Мати його народжує. Звідси постала віра у вічне воскресіння. А на весіллі молодий-князь уподібнюється Дажбогу, який відправляється за нареченою до потойбічного світу, тобто двору молодої, де він сам покриє свою суджену, як свою жінку:
Між трьома дорогами
Там здибався князь з Дажбогом,
– Ой ти Боже, ти, Дажбоже,
Зверни ж мені з доріженьки,
Бо ти Богом рід од року,
А я князем раз на віку,
Раз на віку в неділеньку. (Скорочено). [4, 242]
Земля для нас Покрова і Богородиця. Вона свята Берегиня Роду нашого! І на життя вічне Роду нашого засівають зерно на весіллі та на похоронах. І не дай, Боже, перебігти дорогу Хорсу (човну-місяцю) на цих обрядодіях – позбавишся духовної сили.
Новонароджених також обсипають зерном на 8-й день, давши ім'я і поклавши у човен-колиску. Тим самим благословляють і відправляють у далеку дорогу рікою життя. Тому подібні до Покрови свята (1 січня, 1 квітня, 1 липня) часто ототожнюються з початком Нового року у різних народів.
Особливо Покрова ушановується воїнами – охоронцями Землі Рідної. Оскільки смерть чекає їх на кожному кроці, козак бере з собою у похід горстку рідної Землі, щоб вона оберігала його у військовому поході. А коли трапиться, що смерть наздожене козака, то побратими посипають могилу землею, яку носив він біля грудей. Ось тоді і вважається, що рідна Земля його покрила. Із Землі зроджується людина-сонце – в Землю вона і йде.
Могила, хата, церква – це все образи жіночого лона, куди потрапляє людина під захист Богородиці Землі-Матері. У тому Раю знаходиться і зародок Сонця у вигляді Вогню, який має вийти у зазначений час на у явний світ осяявши Землю.
Яка поезія, яка магія давнього світогляду наших Предків, що єднає нас з рідними Богами! Тому ми є дітьми своїй Богів, а вони є нашими родичами.
Література:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового заповіту. – Druckhaus Gummersbach West-Germany, 1988.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 192 с.
3. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн./ Редкол.: П.С.Сохань та ін. – К.: Наук. думка, – Т.1. – 1991. – 736 с.
4. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Упор. М. Москаленко. – К.: Дніпро, 1988. – 296 с.
5. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
6. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
7. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
8. Силенко Л. Мага Віра. – Нью-Йорк, 1979. – 1144 с.
9. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Покрова #Козацтво #Земля #Вінчання #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Святая Покровонько
Покрий мою головоньку,
Покрий в'ялим листочком,
Червоним платочком,
Покрий в'ялою квіткою,
Білою намиткою... [9]
Покриття голови молодої символізувало її смерть як дівчини і народження як жінки.
Проводили ось такі змагання-гадання. Десь на відстані на дереві чіпляли рушник і вигукували:
Свята Покровонько, покрий головоньку,
Зрости барвінчик мені на вінчик! –
при останньому слові бігли по рушник – котра швидше схопить його, то швидше голова їй покриється. [7, 178].
А ще наші Предки спостерігаючи за Сонцем-Дажбогом, бачили як воно заходить (вмирає) за Землю, яка його покриває. А вранці Земля-Мати його народжує. Звідси постала віра у вічне воскресіння. А на весіллі молодий-князь уподібнюється Дажбогу, який відправляється за нареченою до потойбічного світу, тобто двору молодої, де він сам покриє свою суджену, як свою жінку:
Між трьома дорогами
Там здибався князь з Дажбогом,
– Ой ти Боже, ти, Дажбоже,
Зверни ж мені з доріженьки,
Бо ти Богом рід од року,
А я князем раз на віку,
Раз на віку в неділеньку. (Скорочено). [4, 242]
Земля для нас Покрова і Богородиця. Вона свята Берегиня Роду нашого! І на життя вічне Роду нашого засівають зерно на весіллі та на похоронах. І не дай, Боже, перебігти дорогу Хорсу (човну-місяцю) на цих обрядодіях – позбавишся духовної сили.
Новонароджених також обсипають зерном на 8-й день, давши ім'я і поклавши у човен-колиску. Тим самим благословляють і відправляють у далеку дорогу рікою життя. Тому подібні до Покрови свята (1 січня, 1 квітня, 1 липня) часто ототожнюються з початком Нового року у різних народів.
Особливо Покрова ушановується воїнами – охоронцями Землі Рідної. Оскільки смерть чекає їх на кожному кроці, козак бере з собою у похід горстку рідної Землі, щоб вона оберігала його у військовому поході. А коли трапиться, що смерть наздожене козака, то побратими посипають могилу землею, яку носив він біля грудей. Ось тоді і вважається, що рідна Земля його покрила. Із Землі зроджується людина-сонце – в Землю вона і йде.
Могила, хата, церква – це все образи жіночого лона, куди потрапляє людина під захист Богородиці Землі-Матері. У тому Раю знаходиться і зародок Сонця у вигляді Вогню, який має вийти у зазначений час на у явний світ осяявши Землю.
Яка поезія, яка магія давнього світогляду наших Предків, що єднає нас з рідними Богами! Тому ми є дітьми своїй Богів, а вони є нашими родичами.
Література:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового заповіту. – Druckhaus Gummersbach West-Germany, 1988.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 192 с.
3. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн./ Редкол.: П.С.Сохань та ін. – К.: Наук. думка, – Т.1. – 1991. – 736 с.
4. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Упор. М. Москаленко. – К.: Дніпро, 1988. – 296 с.
5. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
6. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
7. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
8. Силенко Л. Мага Віра. – Нью-Йорк, 1979. – 1144 с.
9. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Покрова #Козацтво #Земля #Вінчання #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#ВелесоваКнига #Права #Ява #Нава #Боги #РіднаВіра
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#ВелесоваКнига #Права #Ява #Нава #Боги #РіднаВіра
Велесова Книга. Переклад Світовита Пашника.
https://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_vel_kn.pdf
Дошка 3а
Молимо Велеса, Отця нашого, да потягне в Небі комнощь1 Суражову, да зійде на нас сурі вішати, золоті колове вертячи. То бо Суньце наше, іже світить на домове наші. І перед його ликом блідим єсь лик огнищ домашніх.
Сему Богу-огнику Семурглю речемо показатися і востати на Небесах і се взійти аж до мудрого2 світа. Наречемо його іменем Огнебоже і йдемо се трудити, як і всяк день, моління утворивши, тілеси ядимо [*насичуємо] і йдемо до полів наших трудитися, як Боги веліли всякому мужу, іже чинен єсь трудитися на хліб свій.
Дажбові внуки єсть, любимичі Божеські, і Боги скорорала ваші тако [в] десниці держачи. Воспоємо славу Суражію, і такождь мислимо до вечері, і п'ятикратно славимо Богів в день3. Пиймо бо сурицю в знак благості і общності з Богами, які бо суть во Сварзі, тако бо п'ють за щастя наше.
Воспоємо славу Суражію – і той комонь злат Суражищев скаче в Небесах. Додому йдемо, трудившись. Там огінь утворюємо і їмо покорм наш. Речемо: яка єсть ласка Божеська до нас, і одходимо ко сну. День бо прийде – і тьми не стає. Тако же даємо десяту Отцям нашим, а соту – на Власове4. І тако пребудемо славні, яко же славимо Богів наших і молимося за тілеси омовлені водою чистою.
_____
1 Комнощь – сонячний човен (або візок), з кониками на краях, який тягне Велес. Такими ношами, де перебуває Сонце, також є роги Велеса. Волхви, що заміняють Велеса, супроводжують новонароджених (колиска), наречених (коляска) і померлих (труна-човен).
2 Мудрого – синього (блакитного), тобто мається на увазі, що світ має перевернутись на місце (нічне небо – це перевернутий світ) і з'явитися синє Свароже склепіння, на якому попливе комонь Суражіїв (Сонячний), тому вдень верхній світ (верхня голова Бога) символізує мудрість.
3 До Бога звертаються у молитвах п'ять разів: коли прокинулися, перед сніданком, обідом і вечерею, і коли спати лягають.
4 Пожертва для держави (Отцям) складає десяту частину від прибутку, а на "Власове" виділяють соту частину, що є пожертва на утримання храмів і волхвів, які є помічниками Велеса (Власа).
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#ВелесоваКнига #Велес #Симаргл #Сураж #Боги #РіднаВіра
https://svit.in.ua/kny/pashnyk/pashnyk_vel_kn.pdf
Дошка 3а
Молимо Велеса, Отця нашого, да потягне в Небі комнощь1 Суражову, да зійде на нас сурі вішати, золоті колове вертячи. То бо Суньце наше, іже світить на домове наші. І перед його ликом блідим єсь лик огнищ домашніх.
Сему Богу-огнику Семурглю речемо показатися і востати на Небесах і се взійти аж до мудрого2 світа. Наречемо його іменем Огнебоже і йдемо се трудити, як і всяк день, моління утворивши, тілеси ядимо [*насичуємо] і йдемо до полів наших трудитися, як Боги веліли всякому мужу, іже чинен єсь трудитися на хліб свій.
Дажбові внуки єсть, любимичі Божеські, і Боги скорорала ваші тако [в] десниці держачи. Воспоємо славу Суражію, і такождь мислимо до вечері, і п'ятикратно славимо Богів в день3. Пиймо бо сурицю в знак благості і общності з Богами, які бо суть во Сварзі, тако бо п'ють за щастя наше.
Воспоємо славу Суражію – і той комонь злат Суражищев скаче в Небесах. Додому йдемо, трудившись. Там огінь утворюємо і їмо покорм наш. Речемо: яка єсть ласка Божеська до нас, і одходимо ко сну. День бо прийде – і тьми не стає. Тако же даємо десяту Отцям нашим, а соту – на Власове4. І тако пребудемо славні, яко же славимо Богів наших і молимося за тілеси омовлені водою чистою.
_____
1 Комнощь – сонячний човен (або візок), з кониками на краях, який тягне Велес. Такими ношами, де перебуває Сонце, також є роги Велеса. Волхви, що заміняють Велеса, супроводжують новонароджених (колиска), наречених (коляска) і померлих (труна-човен).
2 Мудрого – синього (блакитного), тобто мається на увазі, що світ має перевернутись на місце (нічне небо – це перевернутий світ) і з'явитися синє Свароже склепіння, на якому попливе комонь Суражіїв (Сонячний), тому вдень верхній світ (верхня голова Бога) символізує мудрість.
3 До Бога звертаються у молитвах п'ять разів: коли прокинулися, перед сніданком, обідом і вечерею, і коли спати лягають.
4 Пожертва для держави (Отцям) складає десяту частину від прибутку, а на "Власове" виділяють соту частину, що є пожертва на утримання храмів і волхвів, які є помічниками Велеса (Власа).
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#ВелесоваКнига #Велес #Симаргл #Сураж #Боги #РіднаВіра
Пашник С.Д. Дмитро. 25 жовтня
https://svit.in.ua/pra/10p3.htm
Свято Дмитра припадає за церковним календарем на 26 жовтня. Поки таке зміщення від основних принципів святкування сонячних днів 24 (25) числа залишається не визначеним. Свято Дмитра (Мира) за Сварожим Колом стоїть напроти Юра (Ярила), що ставиться на 23 квітня (у нашому календарі 24 квітня). Зміщення від сонячного рівнодення в обох випадках складає один місяць.
Те що ім'я Дмитро (укр.), Дмитрій (рос.), Змитрок (біл.), Димитр (бол.) є означенням сонячного Бога доводить Степан Наливайко, розглядаючи походження імен на індійсьому матеріалі: "... ім'я Деметр вірменської легенди споріднене з індійським іменем Дгімітра, засвідченим якраз у царів. Воно складається з компонентів Дгі+мітра, де дгі означає "мудрий", а мітра – ім'я індоіранського божества Сонця і Мирного Договору – Мітри. Усе ім'я Дгімітра, що його грецькі джерела подають як Деметрій, означає "Мудрий Мітра", "Мудре Сонце", оскільки в деяких міфологіях Мітра став синонімом Сонця." На слов'янському ґрунті Мітра має форму Мир. [3, 232, 192].
Щодо мудрості у цьому випадку треба погодитися, адже ми рахуємо повний сонячний рік як 60 людських тижнів-років. Тому на цю дату має бути повних 50 тижнів-років, що якраз і підкреслює поважний вік.
Сучасні словники ім'я Дмитро пояснюють, як правило, грецьким походженням, як той, що належний до Деметри – богині Землі, родючості та хліборобства; зображають у вигляді голови богатиря із сивою бородою, яка лежить на землі. Таке зображення відповідає дійсності, адже Мир, як Бог осіннього Сонця, уявляється дідом, яке все ближче спускається до Землі.
У Дмитрову, або "родинну" чи "дідову" суботу справляють поминки померлих родичів. Б. Рибаков пише, що святкувати починають ввечері в п'ятницю. Після вечері господиня накривала стіл новою скатертиною, ставить їжу і запрошує предків. На день Дмитра готують 12 страв із зерен і м'яса. Поминання можуть продовжуватися на кладовищі. [4, 113].
Натомість Олекса Воропай подає тільки суботній поминальний обід з Рівенського повіту: "Хозяйка наготує якнайбільше страв, які люблять діди. Обід буває пізніше, ніж звичайно, після полудня, або над вечір. За обідом з кожної страви по ложці одкладають в окрему посудину, яку з ложками ставлять на ніч на покуття. Тут ще в посудині ставлять воду і вішають рушник, щоб уночі "душечки померлих помилися й пообідали". [1, 247].
Існує повір'я, що в цю ніч на цвинтарі можна бачити тіні померлих, як вони встають із гробів і розходяться по хатах своїх родичів. [1, 248].
Зустрічаються відомості, що ушановують Предків у суботу після Дмитра. Це більш логічно, бо з 31 жовтня на 1 листопада традиційне ушанування Предків і темних духів у багатьох народів світу. А Гарафина Маковій пише, що з Дмитра починалися дідівські суботи і аж до Різдва вони присвячувалися дідам-прадідам. [2, 184].
Література:
1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Т. ІІ. – К.: Оберіг, 1991. – 448 с.
2. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
3. Наливайко С. таємниці розкриває санскрит. – К.: Просвіта, 2000. – 288 с.
4. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: София, Гелиос, 2001. – 744 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Дмитро #Мітра #Сонце #Поминки #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
https://svit.in.ua/pra/10p3.htm
Свято Дмитра припадає за церковним календарем на 26 жовтня. Поки таке зміщення від основних принципів святкування сонячних днів 24 (25) числа залишається не визначеним. Свято Дмитра (Мира) за Сварожим Колом стоїть напроти Юра (Ярила), що ставиться на 23 квітня (у нашому календарі 24 квітня). Зміщення від сонячного рівнодення в обох випадках складає один місяць.
Те що ім'я Дмитро (укр.), Дмитрій (рос.), Змитрок (біл.), Димитр (бол.) є означенням сонячного Бога доводить Степан Наливайко, розглядаючи походження імен на індійсьому матеріалі: "... ім'я Деметр вірменської легенди споріднене з індійським іменем Дгімітра, засвідченим якраз у царів. Воно складається з компонентів Дгі+мітра, де дгі означає "мудрий", а мітра – ім'я індоіранського божества Сонця і Мирного Договору – Мітри. Усе ім'я Дгімітра, що його грецькі джерела подають як Деметрій, означає "Мудрий Мітра", "Мудре Сонце", оскільки в деяких міфологіях Мітра став синонімом Сонця." На слов'янському ґрунті Мітра має форму Мир. [3, 232, 192].
Щодо мудрості у цьому випадку треба погодитися, адже ми рахуємо повний сонячний рік як 60 людських тижнів-років. Тому на цю дату має бути повних 50 тижнів-років, що якраз і підкреслює поважний вік.
Сучасні словники ім'я Дмитро пояснюють, як правило, грецьким походженням, як той, що належний до Деметри – богині Землі, родючості та хліборобства; зображають у вигляді голови богатиря із сивою бородою, яка лежить на землі. Таке зображення відповідає дійсності, адже Мир, як Бог осіннього Сонця, уявляється дідом, яке все ближче спускається до Землі.
У Дмитрову, або "родинну" чи "дідову" суботу справляють поминки померлих родичів. Б. Рибаков пише, що святкувати починають ввечері в п'ятницю. Після вечері господиня накривала стіл новою скатертиною, ставить їжу і запрошує предків. На день Дмитра готують 12 страв із зерен і м'яса. Поминання можуть продовжуватися на кладовищі. [4, 113].
Натомість Олекса Воропай подає тільки суботній поминальний обід з Рівенського повіту: "Хозяйка наготує якнайбільше страв, які люблять діди. Обід буває пізніше, ніж звичайно, після полудня, або над вечір. За обідом з кожної страви по ложці одкладають в окрему посудину, яку з ложками ставлять на ніч на покуття. Тут ще в посудині ставлять воду і вішають рушник, щоб уночі "душечки померлих помилися й пообідали". [1, 247].
Існує повір'я, що в цю ніч на цвинтарі можна бачити тіні померлих, як вони встають із гробів і розходяться по хатах своїх родичів. [1, 248].
Зустрічаються відомості, що ушановують Предків у суботу після Дмитра. Це більш логічно, бо з 31 жовтня на 1 листопада традиційне ушанування Предків і темних духів у багатьох народів світу. А Гарафина Маковій пише, що з Дмитра починалися дідівські суботи і аж до Різдва вони присвячувалися дідам-прадідам. [2, 184].
Література:
1. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. – Т. ІІ. – К.: Оберіг, 1991. – 448 с.
2. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
3. Наливайко С. таємниці розкриває санскрит. – К.: Просвіта, 2000. – 288 с.
4. Рыбаков Б.А. Язычество древней Руси. – М.: София, Гелиос, 2001. – 744 с.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Дмитро #Мітра #Сонце #Поминки #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
На свято прийнято робити голову з гарбуза. Ножем зрізують маківку так, щоб з неї потім вийшла кришка. Вичищають ложкою середину. Вирізають обличчя: очі, носа, рота. Всередині на дні закріплюють свічку і запалюють її, щоб голова світилася. Виходить такий кумедний світильник. Це не є суто західним звичаєм: згадую своє дитинство кінця 70-х років ХХ ст., ми також виготовляли подібні голови із свічками, щоб лякати перехожих біля старої церкви. Причому це робили від визрівання гарбузів в серпні місяці і не приурочували до якоїсь дати календаря.
Ми пропонуємо поставити на 1 листопада ушанування Предків – Дідів, замість Дідової суботи на Дмитра, що буде більш доречним і відповідає одному із тверджень, що Дідова субота проводилася через тиждень після Дмитра. Так як в шестиденному тижні неділя відсутня, то й виходить, що при стабільному календарі з прив'язкою чисел до днів тижня перехід на новий місяць відбувався з суботи на понеділок.
Етнограф Василь Скуратівський пише, що "у давнину на Кузьму-Дем'яна справляли "осінніх дідів" – ушановували покійників" [6, 140]. Протилежно в календарі проводять поминки на 1 травня (Мая) і починають Зелений тиждень з ушануванням Предків, які приходять "маятися" до світу живих. На цей час зустрічали весняні сходи ярових культур. Натомість можна зробити припущення, що на 1 листопада зустрічали сходи озимини.
Багато свят природного циклу є однаковими для багатьох народів, бо маємо спільну мітологічну основу світоглядних вірувань. Ми маємо визначити свій відповідник і святкувати його згідно рідних звичаїв і тим збагачувати нашу самобутню культуру.
Література:
1. Хелловін. – http://uk.wikipedia.org/wiki/Хелловін.
2. Легенди та перекази / упор. А.Л. Юаніді. – К.: Наук. Думка, 1985. – 400 с.
3. Лозко Г.С. Коло Свароже: Відродження традицій. – К.: Укр. письменник, 2005. – 222 с.
4. Пашник С.Д. Символіка святилища-обсерваторії на острові Хортиця / Священний острів Хортиця. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2014. – С. 24-39.
5. Пашник С.Д. Триглав. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 20 с.
6. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с.
7. Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Діди #Головань #Ліхтарі #Поминки #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Ми пропонуємо поставити на 1 листопада ушанування Предків – Дідів, замість Дідової суботи на Дмитра, що буде більш доречним і відповідає одному із тверджень, що Дідова субота проводилася через тиждень після Дмитра. Так як в шестиденному тижні неділя відсутня, то й виходить, що при стабільному календарі з прив'язкою чисел до днів тижня перехід на новий місяць відбувався з суботи на понеділок.
Етнограф Василь Скуратівський пише, що "у давнину на Кузьму-Дем'яна справляли "осінніх дідів" – ушановували покійників" [6, 140]. Протилежно в календарі проводять поминки на 1 травня (Мая) і починають Зелений тиждень з ушануванням Предків, які приходять "маятися" до світу живих. На цей час зустрічали весняні сходи ярових культур. Натомість можна зробити припущення, що на 1 листопада зустрічали сходи озимини.
Багато свят природного циклу є однаковими для багатьох народів, бо маємо спільну мітологічну основу світоглядних вірувань. Ми маємо визначити свій відповідник і святкувати його згідно рідних звичаїв і тим збагачувати нашу самобутню культуру.
Література:
1. Хелловін. – http://uk.wikipedia.org/wiki/Хелловін.
2. Легенди та перекази / упор. А.Л. Юаніді. – К.: Наук. Думка, 1985. – 400 с.
3. Лозко Г.С. Коло Свароже: Відродження традицій. – К.: Укр. письменник, 2005. – 222 с.
4. Пашник С.Д. Символіка святилища-обсерваторії на острові Хортиця / Священний острів Хортиця. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 2014. – С. 24-39.
5. Пашник С.Д. Триглав. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7525 (2017). – 20 с.
6. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – 208 с.
7. Яценко Б. "Слово о полку Ігоревім" та його доба. – https://svit.in.ua/kny/slovo/slovo_yatsenko.pdf
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наші канали на Telegram і WhatsApp:
https://t.me/ridna_vira
https://whatsapp.com/channel/0029VamNW5h7YSdAwrSciS1U
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Діди #Головань #Ліхтарі #Поминки #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
Wikipedia
Хелловін
Хеллові́н, або Геллові́н (англ. Halloween, англ. вимова: [ˌhæl.əʊˈiːn]; скорочено від «.mw-parser-output .ts-comment-commentedText{border-bottom:1px dotted;cursor:help}@media(hover:none){.mw-parser-output .ts-comment-commentedText:not(.rt-commentedText){border…
Forwarded from Яромир ᛉ ᛏ ᛋ Січеславський (Jaromir Sich)
Миха — дух лісу, опікун звірів, тихий провідник мисливців. Його свято припадає на 8 листопада, коли природа затихає перед зимою, і саме тоді, в народній пам'яті, оживає образ цього древнього покровителя. Миха — не просто охоронець, він давній союзник людини, наставник, що оберігав її на шляху до приручення лісових дарів та опанування знань природи.
Коли земля ще була молодою (в рамках буття людини), Миха вчив людину мистецтву полювання, не для забави, а для прожиття, для злагоди між світом тварин і людським родом. Він дарував людям хутро для тепла, мед для солодкого життя, а найголовніше — він допоміг приручити дикого собаку. Цей вірний супутник, як говорили волхви, “вивів людину в люди”, зробивши її ближчою до лісу, до диких звірів, до самого життя.
Кажуть, Миха навчав звірів розуміти людську мову, а вибраним — осягати голоси лісу, шепіт дерев, пісню птахів. Вони могли відчути, коли звір готовий дати людині своє життя, а коли потребує відпочинку й оберігає своє потомство. Це було знання, наповнене взаємоповагою й міцною, невидимою ниткою, що поєднувала мисливця з його здобиччю, звіра з лісом, а людину — з усім живим.
Свято Миха — це свято вдячності. В цей день люди згадують, що вони лише гості в царстві звірів, що вони приймають, але і повинні віддавати, жити у гармонії з природою, пам’ятаючи, що навіть найбільший хижак підкоряється законам Михи.
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
5363 5421 0169 1013
Картка Monobank:
4441 1144 2850 0944
#РіднаВіра #ЯромирСічеславський
Коли земля ще була молодою (в рамках буття людини), Миха вчив людину мистецтву полювання, не для забави, а для прожиття, для злагоди між світом тварин і людським родом. Він дарував людям хутро для тепла, мед для солодкого життя, а найголовніше — він допоміг приручити дикого собаку. Цей вірний супутник, як говорили волхви, “вивів людину в люди”, зробивши її ближчою до лісу, до диких звірів, до самого життя.
Кажуть, Миха навчав звірів розуміти людську мову, а вибраним — осягати голоси лісу, шепіт дерев, пісню птахів. Вони могли відчути, коли звір готовий дати людині своє життя, а коли потребує відпочинку й оберігає своє потомство. Це було знання, наповнене взаємоповагою й міцною, невидимою ниткою, що поєднувала мисливця з його здобиччю, звіра з лісом, а людину — з усім живим.
Свято Миха — це свято вдячності. В цей день люди згадують, що вони лише гості в царстві звірів, що вони приймають, але і повинні віддавати, жити у гармонії з природою, пам’ятаючи, що навіть найбільший хижак підкоряється законам Михи.
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
5363 5421 0169 1013
Картка Monobank:
4441 1144 2850 0944
#РіднаВіра #ЯромирСічеславський