Обряди похорону та весілля мають між собою багато схожого. Тому з цього дня починаються весілля. З нетерпінням це свято чекають заручені чи ті юнки, які сподіваються на сватів. Кожна дівчина, яка хоче вийти заміж, напередодні свята, ввечері, молиться до образу Покрови:
Святая Покровонько
Покрий мою головоньку,
Покрий в'ялим листочком,
Червоним платочком,
Покрий в'ялою квіткою,
Білою намиткою... [9]
Покриття голови молодої символізувало її смерть як дівчини і народження як жінки.
Проводили ось такі змагання-гадання. Десь на відстані на дереві чіпляли рушник і вигукували:
Свята Покровонько, покрий головоньку,
Зрости барвінчик мені на вінчик! –
при останньому слові бігли по рушник – котра швидше схопить його, то швидше голова їй покриється. [7, 178].
А ще наші Предки спостерігаючи за Сонцем-Дажбогом, бачили як воно заходить (вмирає) за Землю, яка його покриває. А вранці Земля-Мати його народжує. Звідси постала віра у вічне воскресіння. А на весіллі молодий-князь уподібнюється Дажбогу, який відправляється за нареченою до потойбічного світу, тобто двору молодої, де він сам покриє свою суджену, як свою жінку:
Між трьома дорогами
Там здибався князь з Дажбогом,
– Ой ти Боже, ти, Дажбоже,
Зверни ж мені з доріженьки,
Бо ти Богом рід од року,
А я князем раз на віку,
Раз на віку в неділеньку. (Скорочено). [4, 242]
Земля для нас Покрова і Богородиця. Вона свята Берегиня Роду нашого! І на життя вічне Роду нашого засівають зерно на весіллі та на похоронах. І не дай, Боже, перебігти дорогу Хорсу (човну-місяцю) на цих обрядодіях – позбавишся духовної сили.
Новонароджених також обсипають зерном на 8-й день, давши ім'я і поклавши у човен-колиску. Тим самим благословляють і відправляють у далеку дорогу рікою життя. Тому подібні до Покрови свята (1 січня, 1 квітня, 1 липня) часто ототожнюються з початком Нового року у різних народів.
Особливо Покрова ушановується воїнами – охоронцями Землі Рідної. Оскільки смерть чекає їх на кожному кроці, козак бере з собою у похід горстку рідної Землі, щоб вона оберігала його у військовому поході. А коли трапиться, що смерть наздожене козака, то побратими посипають могилу землею, яку носив він біля грудей. Ось тоді і вважається, що рідна Земля його покрила. Із Землі зроджується людина-сонце – в Землю вона і йде.
Могила, хата, церква – це все образи жіночого лона, куди потрапляє людина під захист Богородиці Землі-Матері. У тому Раю знаходиться і зародок Сонця у вигляді Вогню, який має вийти у зазначений час на у явний світ осяявши Землю.
Яка поезія, яка магія давнього світогляду наших Предків, що єднає нас з рідними Богами! Тому ми є дітьми своїй Богів, а вони є нашими родичами.
Література:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового заповіту. – Druckhaus Gummersbach West-Germany, 1988.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 192 с.
3. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн./ Редкол.: П.С.Сохань та ін. – К.: Наук. думка, – Т.1. – 1991. – 736 с.
4. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Упор. М. Москаленко. – К.: Дніпро, 1988. – 296 с.
5. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
6. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
7. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
8. Силенко Л. Мага Віра. – Нью-Йорк, 1979. – 1144 с.
9. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
https://svit.in.ua/stat/st12.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Покрова #Богородиця #літопис #весілля #Мати-Земля #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
Святая Покровонько
Покрий мою головоньку,
Покрий в'ялим листочком,
Червоним платочком,
Покрий в'ялою квіткою,
Білою намиткою... [9]
Покриття голови молодої символізувало її смерть як дівчини і народження як жінки.
Проводили ось такі змагання-гадання. Десь на відстані на дереві чіпляли рушник і вигукували:
Свята Покровонько, покрий головоньку,
Зрости барвінчик мені на вінчик! –
при останньому слові бігли по рушник – котра швидше схопить його, то швидше голова їй покриється. [7, 178].
А ще наші Предки спостерігаючи за Сонцем-Дажбогом, бачили як воно заходить (вмирає) за Землю, яка його покриває. А вранці Земля-Мати його народжує. Звідси постала віра у вічне воскресіння. А на весіллі молодий-князь уподібнюється Дажбогу, який відправляється за нареченою до потойбічного світу, тобто двору молодої, де він сам покриє свою суджену, як свою жінку:
Між трьома дорогами
Там здибався князь з Дажбогом,
– Ой ти Боже, ти, Дажбоже,
Зверни ж мені з доріженьки,
Бо ти Богом рід од року,
А я князем раз на віку,
Раз на віку в неділеньку. (Скорочено). [4, 242]
Земля для нас Покрова і Богородиця. Вона свята Берегиня Роду нашого! І на життя вічне Роду нашого засівають зерно на весіллі та на похоронах. І не дай, Боже, перебігти дорогу Хорсу (човну-місяцю) на цих обрядодіях – позбавишся духовної сили.
Новонароджених також обсипають зерном на 8-й день, давши ім'я і поклавши у човен-колиску. Тим самим благословляють і відправляють у далеку дорогу рікою життя. Тому подібні до Покрови свята (1 січня, 1 квітня, 1 липня) часто ототожнюються з початком Нового року у різних народів.
Особливо Покрова ушановується воїнами – охоронцями Землі Рідної. Оскільки смерть чекає їх на кожному кроці, козак бере з собою у похід горстку рідної Землі, щоб вона оберігала його у військовому поході. А коли трапиться, що смерть наздожене козака, то побратими посипають могилу землею, яку носив він біля грудей. Ось тоді і вважається, що рідна Земля його покрила. Із Землі зроджується людина-сонце – в Землю вона і йде.
Могила, хата, церква – це все образи жіночого лона, куди потрапляє людина під захист Богородиці Землі-Матері. У тому Раю знаходиться і зародок Сонця у вигляді Вогню, який має вийти у зазначений час на у явний світ осяявши Землю.
Яка поезія, яка магія давнього світогляду наших Предків, що єднає нас з рідними Богами! Тому ми є дітьми своїй Богів, а вони є нашими родичами.
Література:
1. Біблія або книги Святого Письма Старого і Нового заповіту. – Druckhaus Gummersbach West-Germany, 1988.
2. Велесова Книга / Упор., перек., ком. С.Д. Пашник. – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7522 (2014). – 192 с.
3. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн./ Редкол.: П.С.Сохань та ін. – К.: Наук. думка, – Т.1. – 1991. – 736 с.
4. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Упор. М. Москаленко. – К.: Дніпро, 1988. – 296 с.
5. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
6. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є.Махновця. – К.: Дніпро, 1989. – 591 с.
7. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
8. Силенко Л. Мага Віра. – Нью-Йорк, 1979. – 1144 с.
9. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
https://svit.in.ua/stat/st12.htm
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Покрова #Богородиця #літопис #весілля #Мати-Земля #РіднаВіра #Свято #СвітовитПашник
2. Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. – Т. V (Осінній цикл). – Вінніпег, Торонто, 1963. – 250 с.
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
5. Федорович Н. Українська народна астрономія / Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні: збірник наук. праць / за заг. ред. О. Петрука. – Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Під-стригача НАН України, 2014. – С.88-155.
Малюнок Олесі Вакуленко
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Рожаниця #Пречиста #Мати-земля #Богородиця #Осінь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
3. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд! Літургійний рік Української католицької церкви. – Ню-Йорк, Рим: ОО. Василіян, 1982. – 493 с.
4. Маковій Г.П. Затоптаний цвіт: Народознавчі оповідки. – К.: Укр. Письменник, 1993. – 205.
5. Федорович Н. Українська народна астрономія / Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні: збірник наук. праць / за заг. ред. О. Петрука. – Львів: Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Під-стригача НАН України, 2014. – С.88-155.
Малюнок Олесі Вакуленко
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Рожаниця #Пречиста #Мати-земля #Богородиця #Осінь #Свято #РіднаВіра #СвітовитПашник
svit.in.ua
Руське Православне Коло
новини, оголошення про Руське Православне Коло
Світовит Пашник.
Свято Роду. 25 грудня, після обіду
https://svit.in.ua/pra/12p51.htm
На перший день Різдва не можна було ходити до сусідів та знайомих, але, як обов'язок, з 2-ї години дня одружені діти (син з невісткою чи дочка із зятем) "везуть до діда вечерю" – відвідують батьків або дідусів. Разом з батьками їдуть і малі унуки, якщо не носили "Вечері" напередодні. Вони беруть з собою хліб, кутю, сало, ковбаси, напої. [1, 40-41].
Батьки чи дідусь з бабусею із нетерпінням чекають бажаних гостей – з'їжджається вся родина. Діти із старшими обмінюються різдвяними привітаннями і гуртом сідають за святкову вечерю Запаливши свічку, господар першим смакує кутю, закликаючи при цьому померлі душі. Теж саме роблять інші члени родини. Господар підніме келих і виголошує святкове привітання:
– Пошли, Боже, царство небесне й вічне панування у небі всім тим, що відійшли з нашого Роду, а нам усім пошли, Боже, щастя, здоров'я, многая літа.
Родинна вечеря триває допізна. Ніхто з присутніх у цей день не згадує сумних історій та образ, бо це трапезування має очистити всіх від скверни і об'єднати злагодою та любов'ю. [2].
Література:
1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Свято Богородиці – Пресвятої Матері Землі. 26 грудня
https://svit.in.ua/pra/12p6.htm
Наступний по Різдві день – свято Богородиці. Особливо шанують його жінки, оскільки воно пов'язане з Матір'ю Божою – Землею, яка, за повір'ям народжує Сонце. Було за звичай у цей день відвідувати бабів, які приймали пологи.
Також справляли поминальні обіди і робили поминки у храмах (начебто вночі всі небіжчики сходилися до храму, і їм правлять молитви волхви, що також померли).
На Богородицю молодь справляє великі вечорниці з продуктів, що заробили на колядуванні. Зароблені гроші молодь віддає на потреби громади та храму. [1].
Література:
1. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Коляда #Сонцестояння #Свято #Род #Богородиця #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник
Свято Роду. 25 грудня, після обіду
https://svit.in.ua/pra/12p51.htm
На перший день Різдва не можна було ходити до сусідів та знайомих, але, як обов'язок, з 2-ї години дня одружені діти (син з невісткою чи дочка із зятем) "везуть до діда вечерю" – відвідують батьків або дідусів. Разом з батьками їдуть і малі унуки, якщо не носили "Вечері" напередодні. Вони беруть з собою хліб, кутю, сало, ковбаси, напої. [1, 40-41].
Батьки чи дідусь з бабусею із нетерпінням чекають бажаних гостей – з'їжджається вся родина. Діти із старшими обмінюються різдвяними привітаннями і гуртом сідають за святкову вечерю Запаливши свічку, господар першим смакує кутю, закликаючи при цьому померлі душі. Теж саме роблять інші члени родини. Господар підніме келих і виголошує святкове привітання:
– Пошли, Боже, царство небесне й вічне панування у небі всім тим, що відійшли з нашого Роду, а нам усім пошли, Боже, щастя, здоров'я, многая літа.
Родинна вечеря триває допізна. Ніхто з присутніх у цей день не згадує сумних історій та образ, бо це трапезування має очистити всіх від скверни і об'єднати злагодою та любов'ю. [2].
Література:
1. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У 2 кн. – Кн.1. – К.: Обереги, 1994. – 400 с.
2. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2 кн. – К.: Перлина, 1994.
Свято Богородиці – Пресвятої Матері Землі. 26 грудня
https://svit.in.ua/pra/12p6.htm
Наступний по Різдві день – свято Богородиці. Особливо шанують його жінки, оскільки воно пов'язане з Матір'ю Божою – Землею, яка, за повір'ям народжує Сонце. Було за звичай у цей день відвідувати бабів, які приймали пологи.
Також справляли поминальні обіди і робили поминки у храмах (начебто вночі всі небіжчики сходилися до храму, і їм правлять молитви волхви, що також померли).
На Богородицю молодь справляє великі вечорниці з продуктів, що заробили на колядуванні. Зароблені гроші молодь віддає на потреби громади та храму. [1].
Література:
1. Скуратівський В.Т. Святвечір: У 2-х кн. – К.: Перлина, 1994.
Більше інформації на сайті:
https://svit.in.ua
Наш телеграм канал:
https://t.me/ridna_vira
Добродійний внесок на розвиток Рідної Духовності. Дякуємо за вашу підтримку!
Картка ПриватБанк:
4149 6090 0382 7658
Картка Monobank:
4441 1144 6569 7371
#Коляда #Сонцестояння #Свято #Род #Богородиця #РіднаВіра #Світогляд #СвітовитПашник