Мистецтво ар-нуво неможливо без творів чеського художника Альфонса Мухи (1860-1939). На честь дня народження генія розбираємо його стиль, що відображає віяння fin de siècle:
▫️Головні героїні – жінки
Існував навіть термін «La Femme Muchas» – художник створив галерею символічних жіночих образів, які вміло вписав в кон'юнктуру епохи.
▫️Натхнення Сходом
Ар-нуво несе відбиток орієнталізму, який проявлявся у відході від європейських стандартів і уваги до деталей: орнаментів, декоративних елементів. Втім, це поєднувалося і з любов'ю Мухи до візантизму та слов'янських сюжетів.
▫️Використання технологій
Альфонс Муха стверджував: «Мистецтво ніколи не може бути новим», – але разом з тим активно залучав фотографію для роботи, використовуючи натурників для інсценування.
▫️Плакатний стиль
Величезну частку робіт Мухи займають рекламні плакати з його фірмовим витягнутим форматом аркуша, відсутністю геометричних форм, арками і вигнутими силуетами, заповненням квітами і складними світлими відтінками.
▫️Головні героїні – жінки
Існував навіть термін «La Femme Muchas» – художник створив галерею символічних жіночих образів, які вміло вписав в кон'юнктуру епохи.
▫️Натхнення Сходом
Ар-нуво несе відбиток орієнталізму, який проявлявся у відході від європейських стандартів і уваги до деталей: орнаментів, декоративних елементів. Втім, це поєднувалося і з любов'ю Мухи до візантизму та слов'янських сюжетів.
▫️Використання технологій
Альфонс Муха стверджував: «Мистецтво ніколи не може бути новим», – але разом з тим активно залучав фотографію для роботи, використовуючи натурників для інсценування.
▫️Плакатний стиль
Величезну частку робіт Мухи займають рекламні плакати з його фірмовим витягнутим форматом аркуша, відсутністю геометричних форм, арками і вигнутими силуетами, заповненням квітами і складними світлими відтінками.
Forwarded from націонал-меланхолізм
Екранізація «Дюни» Френка Герберта — це справжня епопея, в якій вистачає місця божевільним ідеям, жадібним продюсерам і візіонерству. Якою могла бути «Дюна»?
Книга майже відразу стала бестселером і живою класикою. Через шість років після публікації вперше взялися за її екранізацію, купивши права (Артур П. Джейкобс). В 1974 права купила компанія Жана-Поля Ґібона, і за проект взявся Алехандро Ходоровський, дизайн фільму мали робити Мьобіус та Ганс Руді Ґіґер (так, це мала бути його перша робота в кіно), у головних ролях — Мік Джаґґер, Сальвадор Далі, Орсон Веллс, Ален Делон, Удо Кір. Режисер погодився взятись за проект не читавши перед тим першоджерело, та в подальшому дистанціюючи автора від роботи над екранізацією, хоча й отримав благословення. Музику до фільму мали готувати Pink Floyd, вони на той час саме записували альбом Dark Side of the Moon. Тобто мав вийти 14 годинний монструозно-сюрреалістичний серіал, як казав режисер — це ніби дивитися фільм під ЛСД, не приймаючи ЛСД. В 2013 році вийшов документальний фільм про цей нереалізований проект. Після закриття проекту через відсутність фінансування Ден О'Бенон, який два роки займався роботою над спецефектами для стрічки, лишився без даху над головою та потрапив до психлікарні, після чого написав сценарій для «Чужого». Мьобіус, який підготував більше 3 тисяч замальовок до фільму, потім частково використав їх в оформленні серії графічних новел «Інкал», написаних Ходоровським. Щоб зрозуміти наскільки сильно нереалізований проект міг вплинути на індустрію, можна просто поглянути на перелік фільмів, у яких використовувалися напрацювання: «Чужий», «Термінатор», «Зоряні війни», «Той, хто біжить по лезу». Проте фільм не пустили у виробництво, тому що проект Ходоровського вийшов недостатньо «голлівудським» і занадто дорогим. 2$ млн були витрачені ще до початку зйомок, це не на жарт злякало продюсерів.
В 1979 році права на екранізацію викупив Діно де Лорентіс, а режисерське крісло мав зайняти Рідлі Скотт. Але покинув його через 7 місяців задля роботи над стрічкою «Той, хто біжить по лезу». Незабаром Діно де Лорентіс запросив у проект молодого Девіда Лінча. Для нього це був важливий досвід — від роботи над чорно-білими «Ґумкоголовим» і «Людина-слон» до високобюджетного голлівудського проекту «Дюни». Цікаво, що напередодні йому також пропонували режисерське крісло в «Зоряних війнах». В проекті також були Ентоні Мастерз, який раніше працював художником-постановником у «Космічній одіссеї 2001» Кубрика та Карло Рамбалді. Увага режисера до деталей була на висоті, як і вибір акторського складу: Кайл Маклахлен, Макс фон Сюдов, Патрік Стюарт, Бред Дуріф, Стінґ, Еверетт Макгілл та інші. Перша версія фільму тривала п'ять годин, після чого до постпродакшену втрутився сам продюсер Діно де Лорентіс, фактично відсторонивши Лінча від чистового монтажу. Перед прем'єрою очікування публіки були настільки високими, що Лінч отримав запрошення на зустріч із президентом Рейґаном, яким тоді захоплювався. Проте фільм був розгромлений критиками та провалився в прокаті. Його називали неструктурованим, беззмістовним, холодним, головне — з погано пропрацьованим сценарієм. У театральній версії монтажу режисер навіть відмовився вказувати своє ім'я в титрах. Хоча екранізація дуже сподобалася Френку Герберту, сам Девід Лінч не любить згадувати про цей проект, вважаючи його повним провалом. Однак, фільм усе ж став культовим із часом.
В 2000 на екрани вийшов телевізійний міні-серіал «Дюна Френка Герберта», режисером і сценаристом виступив Джон Гаррісон, у головній ролі — Алек Ньюман. Це низькобюджетний проект, який розгромили за низьку візуальну цінність та вторинність.
В цьому сенсі очікують, що «Дюна» Дені Вільньова нарешті розірве печать прокляття над екранізацією книги, компенсувавши недоліки попередніх проектів. Режисер навіть сподівається, що стрічка стане його magnum opus. Цьогоріч минає рівно 50 років від початку спроб створити фільм за книгою.
Книга майже відразу стала бестселером і живою класикою. Через шість років після публікації вперше взялися за її екранізацію, купивши права (Артур П. Джейкобс). В 1974 права купила компанія Жана-Поля Ґібона, і за проект взявся Алехандро Ходоровський, дизайн фільму мали робити Мьобіус та Ганс Руді Ґіґер (так, це мала бути його перша робота в кіно), у головних ролях — Мік Джаґґер, Сальвадор Далі, Орсон Веллс, Ален Делон, Удо Кір. Режисер погодився взятись за проект не читавши перед тим першоджерело, та в подальшому дистанціюючи автора від роботи над екранізацією, хоча й отримав благословення. Музику до фільму мали готувати Pink Floyd, вони на той час саме записували альбом Dark Side of the Moon. Тобто мав вийти 14 годинний монструозно-сюрреалістичний серіал, як казав режисер — це ніби дивитися фільм під ЛСД, не приймаючи ЛСД. В 2013 році вийшов документальний фільм про цей нереалізований проект. Після закриття проекту через відсутність фінансування Ден О'Бенон, який два роки займався роботою над спецефектами для стрічки, лишився без даху над головою та потрапив до психлікарні, після чого написав сценарій для «Чужого». Мьобіус, який підготував більше 3 тисяч замальовок до фільму, потім частково використав їх в оформленні серії графічних новел «Інкал», написаних Ходоровським. Щоб зрозуміти наскільки сильно нереалізований проект міг вплинути на індустрію, можна просто поглянути на перелік фільмів, у яких використовувалися напрацювання: «Чужий», «Термінатор», «Зоряні війни», «Той, хто біжить по лезу». Проте фільм не пустили у виробництво, тому що проект Ходоровського вийшов недостатньо «голлівудським» і занадто дорогим. 2$ млн були витрачені ще до початку зйомок, це не на жарт злякало продюсерів.
В 1979 році права на екранізацію викупив Діно де Лорентіс, а режисерське крісло мав зайняти Рідлі Скотт. Але покинув його через 7 місяців задля роботи над стрічкою «Той, хто біжить по лезу». Незабаром Діно де Лорентіс запросив у проект молодого Девіда Лінча. Для нього це був важливий досвід — від роботи над чорно-білими «Ґумкоголовим» і «Людина-слон» до високобюджетного голлівудського проекту «Дюни». Цікаво, що напередодні йому також пропонували режисерське крісло в «Зоряних війнах». В проекті також були Ентоні Мастерз, який раніше працював художником-постановником у «Космічній одіссеї 2001» Кубрика та Карло Рамбалді. Увага режисера до деталей була на висоті, як і вибір акторського складу: Кайл Маклахлен, Макс фон Сюдов, Патрік Стюарт, Бред Дуріф, Стінґ, Еверетт Макгілл та інші. Перша версія фільму тривала п'ять годин, після чого до постпродакшену втрутився сам продюсер Діно де Лорентіс, фактично відсторонивши Лінча від чистового монтажу. Перед прем'єрою очікування публіки були настільки високими, що Лінч отримав запрошення на зустріч із президентом Рейґаном, яким тоді захоплювався. Проте фільм був розгромлений критиками та провалився в прокаті. Його називали неструктурованим, беззмістовним, холодним, головне — з погано пропрацьованим сценарієм. У театральній версії монтажу режисер навіть відмовився вказувати своє ім'я в титрах. Хоча екранізація дуже сподобалася Френку Герберту, сам Девід Лінч не любить згадувати про цей проект, вважаючи його повним провалом. Однак, фільм усе ж став культовим із часом.
В 2000 на екрани вийшов телевізійний міні-серіал «Дюна Френка Герберта», режисером і сценаристом виступив Джон Гаррісон, у головній ролі — Алек Ньюман. Це низькобюджетний проект, який розгромили за низьку візуальну цінність та вторинність.
В цьому сенсі очікують, що «Дюна» Дені Вільньова нарешті розірве печать прокляття над екранізацією книги, компенсувавши недоліки попередніх проектів. Режисер навіть сподівається, що стрічка стане його magnum opus. Цьогоріч минає рівно 50 років від початку спроб створити фільм за книгою.
Таїті — це мрія, напевно, будь-якого пляжного туриста. Чи не найбільш важкодоступний острів із білосніжними пляжами, прозорою водою та можливістю усамітнитися на краю світу. В нього закохувалися багато європейців, приміром, художник Поль Гоген більше навіть не повернувся додому. Проте за туристичною завісою стоїть велика історія: війн, колонізації, втрати ідентичності.
Розповідаємо про королівство Таїті, Баунті, хіть і пристрасть, а також богів Французької Полінезії:
https://plomin.club/tahiti/
Розповідаємо про королівство Таїті, Баунті, хіть і пристрасть, а також богів Французької Полінезії:
https://plomin.club/tahiti/
Талановитому режисеру для створення кіновисловлювання не завжди потрібен значний бюджет, те саме стосується і хронометражу. Від Рене Клера до Кріса Маркера, від Майї Дерен і до Пітера Ґріневея – в авторському кінематографі існує безліч прикладів визначного авангардного короткого метра:
https://plomin.club/short-movies/
https://plomin.club/short-movies/
Новини, які ви могли пропустити
🔸 «Відблиск» Валентина Васяновича ввійшов до основної конкурсної програми 78-го Венеційського кінофестивалю. Загалом на фестивалі покажуть три українські стрічки.
🔸 Київський тиждень критики цьогоріч відбудеться 21–27 жовтня в кінотеатрі «Жовтень», попри те, що УКФ позбавив їх фінансування.
🔸 До 30-річчя незалежності відбудеться ретроспектива «Нове українське кіно»: на великі екрани повернуться фестивальні хіти останніх років. У програмі заявлені: «Плем’я» (2014), «Додому» (2019), «Мої думки тихі» (2019), «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020), «Атлантида» (2019), «Віктор_Робот» (2020), «Донбас» (2018).
🔸 Уряд ліквідував історико-архітектурний заповідник «Державотворці Сіверщини», що мав бути сформований навколо усипальниці гетьманської родини Скоропадських.
🔸 «Відблиск» Валентина Васяновича ввійшов до основної конкурсної програми 78-го Венеційського кінофестивалю. Загалом на фестивалі покажуть три українські стрічки.
🔸 Київський тиждень критики цьогоріч відбудеться 21–27 жовтня в кінотеатрі «Жовтень», попри те, що УКФ позбавив їх фінансування.
🔸 До 30-річчя незалежності відбудеться ретроспектива «Нове українське кіно»: на великі екрани повернуться фестивальні хіти останніх років. У програмі заявлені: «Плем’я» (2014), «Додому» (2019), «Мої думки тихі» (2019), «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020), «Атлантида» (2019), «Віктор_Робот» (2020), «Донбас» (2018).
🔸 Уряд ліквідував історико-архітектурний заповідник «Державотворці Сіверщини», що мав бути сформований навколо усипальниці гетьманської родини Скоропадських.
Родезія… Це слово давно стало синонімом ностальгії за чимось величним, героїчним, мужнім і назавжди втраченим – і воно не перестає турбувати пильне око дослідника, попри відстань у 40 років і тисячі кілометрів.
Ми поговорили з одним із таких дослідників, автором унікального українського телеграм-каналу «Родезійський фронт».
https://plomin.club/rhodesia/
Ми поговорили з одним із таких дослідників, автором унікального українського телеграм-каналу «Родезійський фронт».
https://plomin.club/rhodesia/
Як французькі підлітки отримали 300 євро на культуру та почали купувати комікси
З'явилася перша статистика після запуску програми Culture Pass у Франції. Це програма президента Еммануеля Макрона, запущена в травні цього року, щодо культурного просвітництва молоді. Відповідно до програми, кожен 18-річний француз отримав 300 євро в спеціальному додатку для здійснення покупок зі сфери культури та освіти. Серед таких категорій — книги, музика, товари для творчості, квитки в кіно, театри та музеї, навчальні чи спортивні курси тощо.
🤔 Згідно зі статистикою, 75% покупок, здійснених у межах програми за два місяці, становлять книги. Водночас 2/3 із книг — манга. Французькі медіа жартома прозвали програму «манга-пропуском».
У програми знайшлись як прихильники, так і критики. Одні стверджують, що програма зовсім не заохочує розвиток культури та виявляється радше передвиборним «підкупом» Макрона, інші закликають радіти, що молодше покоління знову повертається до читання, нехай і коміксів. Тим часом французький уряд планує розширювати програму, збільшувати її фінансування вже з наступного року.
З'явилася перша статистика після запуску програми Culture Pass у Франції. Це програма президента Еммануеля Макрона, запущена в травні цього року, щодо культурного просвітництва молоді. Відповідно до програми, кожен 18-річний француз отримав 300 євро в спеціальному додатку для здійснення покупок зі сфери культури та освіти. Серед таких категорій — книги, музика, товари для творчості, квитки в кіно, театри та музеї, навчальні чи спортивні курси тощо.
🤔 Згідно зі статистикою, 75% покупок, здійснених у межах програми за два місяці, становлять книги. Водночас 2/3 із книг — манга. Французькі медіа жартома прозвали програму «манга-пропуском».
У програми знайшлись як прихильники, так і критики. Одні стверджують, що програма зовсім не заохочує розвиток культури та виявляється радше передвиборним «підкупом» Макрона, інші закликають радіти, що молодше покоління знову повертається до читання, нехай і коміксів. Тим часом французький уряд планує розширювати програму, збільшувати її фінансування вже з наступного року.
101 рік тому військові командири січових стрільців заснували УВО.
Вони спонсорували таємний український університет. Відкрили ресторан у центрі Львова. Заснували першу в Галичині успішну рекламну агенцію. Підробляли печатки, купували на чорному ринку документи, нейтралізували радянських агітаторів. Залучали хіпстерів, інтелектуалів і водночас «тактикульних» ветеранів. Проводили «екси» та друкували часописи.
Поки кіношники ще не зняли гідний гангстерський бойовик про УВО, читайте його історію у Зиновія Книша:
https://plomin.club/product/zinovy-knysh-own-channel/
Вони спонсорували таємний український університет. Відкрили ресторан у центрі Львова. Заснували першу в Галичині успішну рекламну агенцію. Підробляли печатки, купували на чорному ринку документи, нейтралізували радянських агітаторів. Залучали хіпстерів, інтелектуалів і водночас «тактикульних» ветеранів. Проводили «екси» та друкували часописи.
Поки кіношники ще не зняли гідний гангстерський бойовик про УВО, читайте його історію у Зиновія Книша:
https://plomin.club/product/zinovy-knysh-own-channel/
5 фільмів для вашого «nostalgic European summer»
Залишився ще один місяць літа, тому пропонуємо провести недільний вечір в компанії стрічок з цієї спекотної добірки:
▫️«Бухта янголів» (реж. Жак Демі) – історія про службовця та маніпулятивну ігроманку (Жанна Моро). На додаток до видів Півдня Франції – чарівна музика Мішеля Леграна.
▫️«Убивче літо» (реж. Жан Беккер) – екранізація детективу Себастьяна Жапрізо з Ізабель Аджані у ролі провокативної Еліани, що розслідує загадку свого народження, виношуючи план помсти.
▫️«Літня казка» (реж. Ерік Ромер) – мелодрама з циклу про чотири пори року від класика, котрий знімав блискучі стрічки про молодих людей, що подають надії, та їх безнадійне кохання.
▫️«Жінки на межі нервового зриву» (реж. Педро Альмодовар) – в цьому фільмі є море кольору, витонченого гумору і відчайдушних жінок в пошуках любові.
▫️«Новий кінотеатр «Парадізо» (реж. Джузеппе Торнаторе) – гімн кінематографу, куди режисер вклав частинку свого життя – історію дитини, що була зачарована магією кіно.
Залишився ще один місяць літа, тому пропонуємо провести недільний вечір в компанії стрічок з цієї спекотної добірки:
▫️«Бухта янголів» (реж. Жак Демі) – історія про службовця та маніпулятивну ігроманку (Жанна Моро). На додаток до видів Півдня Франції – чарівна музика Мішеля Леграна.
▫️«Убивче літо» (реж. Жан Беккер) – екранізація детективу Себастьяна Жапрізо з Ізабель Аджані у ролі провокативної Еліани, що розслідує загадку свого народження, виношуючи план помсти.
▫️«Літня казка» (реж. Ерік Ромер) – мелодрама з циклу про чотири пори року від класика, котрий знімав блискучі стрічки про молодих людей, що подають надії, та їх безнадійне кохання.
▫️«Жінки на межі нервового зриву» (реж. Педро Альмодовар) – в цьому фільмі є море кольору, витонченого гумору і відчайдушних жінок в пошуках любові.
▫️«Новий кінотеатр «Парадізо» (реж. Джузеппе Торнаторе) – гімн кінематографу, куди режисер вклав частинку свого життя – історію дитини, що була зачарована магією кіно.
Автор першої загальної історії кіно у світі, знавець Марселя Пруста та Ґюстава Флобера, а також... фашист. Моріс Бардеш — французький мистецтвознавець, більш відомий як один із представників неофашизму в Європі після Другої світової війни.
Як публіцист навернувся у політику?
https://plomin.club/maurice-bardeche/
Як публіцист навернувся у політику?
https://plomin.club/maurice-bardeche/
Середзем'я знову на великому екрані
Кінокомпанія Amazon Studios показала перший кадр із майбутнього серіалу за легендаріумом Джона Роналда Руела Толкіна. Також відомо про дату релізу — 2 вересня 2022 року. Хоча назву серіалу досі не розголошують, зате відомо про обсяги витрат на зйомки — $465 млн. На сьогодні це найдорожчий серіал в історії.
Відповідно до синопсису, дія серіалу проходитиме в Другу епоху історії Середзем'я. Це час, коли зло набирає могутності, створюються персні влади та відбуваються перші війни між Сауроном та ельфами. Це події, що відбуваються за тисячі років до описаних у «Гобіті» та «Володарі перснів». Проте там зустрінуться знайомі персонажі, зокрема Ґаладрієль, її роль гратиме Морвед Кларк. Серед акторів також заявлені Роберт Арамайо, Маркелла Кавена, Джозеф Моул, Чарлі Вікерз та інші.
На знімку, припускають, зображений Валімар, на фоні можна побачити дерева Валар, які випромінюють світло. Або ж Гондолін, таємне місто ельфів, чи Нумінор, королівство людей.
Кінокомпанія Amazon Studios показала перший кадр із майбутнього серіалу за легендаріумом Джона Роналда Руела Толкіна. Також відомо про дату релізу — 2 вересня 2022 року. Хоча назву серіалу досі не розголошують, зате відомо про обсяги витрат на зйомки — $465 млн. На сьогодні це найдорожчий серіал в історії.
Відповідно до синопсису, дія серіалу проходитиме в Другу епоху історії Середзем'я. Це час, коли зло набирає могутності, створюються персні влади та відбуваються перші війни між Сауроном та ельфами. Це події, що відбуваються за тисячі років до описаних у «Гобіті» та «Володарі перснів». Проте там зустрінуться знайомі персонажі, зокрема Ґаладрієль, її роль гратиме Морвед Кларк. Серед акторів також заявлені Роберт Арамайо, Маркелла Кавена, Джозеф Моул, Чарлі Вікерз та інші.
На знімку, припускають, зображений Валімар, на фоні можна побачити дерева Валар, які випромінюють світло. Або ж Гондолін, таємне місто ельфів, чи Нумінор, королівство людей.
У день народження норвезького класика Кнута Гамсуна непогано було б присвятити час його книгам, що прославляли таїнство природи і переосмислювали бурхливі зміни прийдешнього століття. Тим, хто бажає побачити образ «непрощеного генія» або його героїв на екрані, радимо звернутися до кіноадаптацій:
— «Голод» (1966, реж. Геннінг Карлсен) – арт-хаусна екранізація першого роману Кнута Гамсуна (1890), який літературознавці називають також першим модерністським твором. Це історія про чоловіка, що перебивається у злиднях написанням статей – голодна агонія підбиває його на дивні вчинки і фантазії.
— «Вікторія: Історія кохання» (2013, реж. Торун Ліан) – мелодрама за мотивами роману «Вікторія» (1898) з Біллом Скашґордом в одній з центральних ролей. Сюжет розповідає про неможливе кохання між прекрасною дочкою багатого поміщика і сином мельника.
— «Гамсун» (1996, реж. Ян Густав Труель) – байопік про пізній період життя Гамсуна (Макс фон Сюдов), котрий разом із дружиною Марі перетворився в очах громадськості на зрадника,
— «Голод» (1966, реж. Геннінг Карлсен) – арт-хаусна екранізація першого роману Кнута Гамсуна (1890), який літературознавці називають також першим модерністським твором. Це історія про чоловіка, що перебивається у злиднях написанням статей – голодна агонія підбиває його на дивні вчинки і фантазії.
— «Вікторія: Історія кохання» (2013, реж. Торун Ліан) – мелодрама за мотивами роману «Вікторія» (1898) з Біллом Скашґордом в одній з центральних ролей. Сюжет розповідає про неможливе кохання між прекрасною дочкою багатого поміщика і сином мельника.
— «Гамсун» (1996, реж. Ян Густав Труель) – байопік про пізній період життя Гамсуна (Макс фон Сюдов), котрий разом із дружиною Марі перетворився в очах громадськості на зрадника,