Ми часто дивуємося життєвим перипетіям і захоплюємося вишуканою красою відомих західних актрис німих фільмів, чиї трохи сумні й неймовірно привабливі образи колись змінили історію кінематографа. Віра Холодна народилася на території сучасної України і стала легендою передреволюційного кіно, відмовляючись залишати рідні простори заради дорогих контрактів в Європі.
Криваві роки революції загасили її яскраве полум’я, а загадкова смерть акторки й досі є приводом для конспірологічних теорій:
https://plomin.club/vera-kholodnaya/
Криваві роки революції загасили її яскраве полум’я, а загадкова смерть акторки й досі є приводом для конспірологічних теорій:
https://plomin.club/vera-kholodnaya/
Минув другий місяць літа, і ми можемо оцінити найкращі музичні релізи за цей період – такі ж контрастні за звучанням і змістом, як і гарячі липневі пристрасті.
На вас очікують похмурі пост-метал колискові і динамічний стоунер, експериментальний інсектфолк, алхімічний дарк ембієнт і старий-добрий інді-рок:
https://plomin.club/dark-july/
На вас очікують похмурі пост-метал колискові і динамічний стоунер, експериментальний інсектфолк, алхімічний дарк ембієнт і старий-добрий інді-рок:
https://plomin.club/dark-july/
Як підкорювали європейські вершини
«Почуватися покинутими на самих себе, не маючи сторонньої допомоги, не очікуючи порятунку ні від кого, зодягнутими лишень у власні сили і власну слабкість, маючи змогу звертатись тільки до себе, носити самих себе зі скелі на скелю, постійно у пошуку виступу, за який би вхопитись, напружено дерев’яніти, і так протягом багатьох годин, та й п’янке відчуття висоти і неминучої небезпеки, й відчуття самотності під сонцем, і відчуття невимовного звільнення й, наприкінці, космічного подиху, коли ми підкорили чергову вершину, коли виграно боротьбу, подолано тривожність та перед нами відкриваються запаморочливі види на сотні кілометрів довкола — усе нижче, під нами — це справді є катарсисом, пробудженням, відродженням у трансцендентності, у божественному». (Юліус Евола. «Роздуми поміж вершин»)
Сходження до вершин розцінюється в багатьох культурах як ініціатичний досвід, що дозволяє наблизитися чи зіткнутися з божественним. А також віднайти себе, обмежившись від мирського. Підйоми до вершин завжди сповнені ризиків, і попри сучасну індустрію, яка облегшує технічну сторону сходження, в духовному сенсі це завжди нагода випробувати та загартувати свій дух.
🏔 Монте-Роза (4634 м)
Мальовничий гірський масив у Пеннінських Альпах, найвища точка — пік Дюфур, названий на честь швейцарського полководця та топографа Гійома-Анрі Дюфура. Першими з вершиною зрівнялася група англійських альпіністів 1 серпня 1855 року, на річницю заснування Швейцарського союзу. Довкола Монте Рози є легенда — про місто Фелік і Загублену Долину, символ раю в серці Європи, який був втрачений через людську гордість. Біля підніжжя Монте-Рози був розвіяний прах Юліуса Еволи.
🏔 Монблан (4810 м)
Першими з вершиною Альп зрівнялися гірський провідник Жак Бальма та лікар Мішель-Габріель Паккар. На вершині був встановлений прапор, Паккар зробив замальовку краєвиду та виміряв тиск і температуру повітря. Напередодні була ініційована премія за успішне сходження вченим Горацієм Бенедиктом де Соссюром. Це відбулося 8 серпня 1786 року й відтоді цей день вважається днем народження альпінізму. Новина про успішне сходження облетіла всю Європу та привабила багатьох відчайдухів, відтоді підкорення вершин стало модним спортом. Нині традиційний триденний маршрут сходження на вершину починається з притулку біля підніжжя гори Ейгві Грізе (3072 м), названої на честь президента туринської секції альпіністського клубу Італії Франческо Гонелли в 1891.
🏔 Матергорн (4478 м)
Одна з найдраматичніших європейських вершин була взята не так давно. Група британських альпіністів на чолі з Едвардом Вімпером та двоє провідників із Церматту здійснили підйом 14 липня 1865 року. Проте під час спуску четверо з альпіністів зірвалися з гори. Серед загиблих — лорд Френсіс Дуґлас і Чарльз Хадсон, який до цього зробив ряд успішних першопроходжень: самостійно на Монблан і Брайтгорн, у складі групи на пік Дюфур і Монблан-дю-Такюль. Біля підніжжя гори розташований перевал Теодул, через який можна потрапити до Італії, цим переходом користувалися ще з 1 ст. до н.е. римляни. Мандрівники й досі користуються прокладеною кам'яною дорогою тих часів.
«Почуватися покинутими на самих себе, не маючи сторонньої допомоги, не очікуючи порятунку ні від кого, зодягнутими лишень у власні сили і власну слабкість, маючи змогу звертатись тільки до себе, носити самих себе зі скелі на скелю, постійно у пошуку виступу, за який би вхопитись, напружено дерев’яніти, і так протягом багатьох годин, та й п’янке відчуття висоти і неминучої небезпеки, й відчуття самотності під сонцем, і відчуття невимовного звільнення й, наприкінці, космічного подиху, коли ми підкорили чергову вершину, коли виграно боротьбу, подолано тривожність та перед нами відкриваються запаморочливі види на сотні кілометрів довкола — усе нижче, під нами — це справді є катарсисом, пробудженням, відродженням у трансцендентності, у божественному». (Юліус Евола. «Роздуми поміж вершин»)
Сходження до вершин розцінюється в багатьох культурах як ініціатичний досвід, що дозволяє наблизитися чи зіткнутися з божественним. А також віднайти себе, обмежившись від мирського. Підйоми до вершин завжди сповнені ризиків, і попри сучасну індустрію, яка облегшує технічну сторону сходження, в духовному сенсі це завжди нагода випробувати та загартувати свій дух.
🏔 Монте-Роза (4634 м)
Мальовничий гірський масив у Пеннінських Альпах, найвища точка — пік Дюфур, названий на честь швейцарського полководця та топографа Гійома-Анрі Дюфура. Першими з вершиною зрівнялася група англійських альпіністів 1 серпня 1855 року, на річницю заснування Швейцарського союзу. Довкола Монте Рози є легенда — про місто Фелік і Загублену Долину, символ раю в серці Європи, який був втрачений через людську гордість. Біля підніжжя Монте-Рози був розвіяний прах Юліуса Еволи.
🏔 Монблан (4810 м)
Першими з вершиною Альп зрівнялися гірський провідник Жак Бальма та лікар Мішель-Габріель Паккар. На вершині був встановлений прапор, Паккар зробив замальовку краєвиду та виміряв тиск і температуру повітря. Напередодні була ініційована премія за успішне сходження вченим Горацієм Бенедиктом де Соссюром. Це відбулося 8 серпня 1786 року й відтоді цей день вважається днем народження альпінізму. Новина про успішне сходження облетіла всю Європу та привабила багатьох відчайдухів, відтоді підкорення вершин стало модним спортом. Нині традиційний триденний маршрут сходження на вершину починається з притулку біля підніжжя гори Ейгві Грізе (3072 м), названої на честь президента туринської секції альпіністського клубу Італії Франческо Гонелли в 1891.
🏔 Матергорн (4478 м)
Одна з найдраматичніших європейських вершин була взята не так давно. Група британських альпіністів на чолі з Едвардом Вімпером та двоє провідників із Церматту здійснили підйом 14 липня 1865 року. Проте під час спуску четверо з альпіністів зірвалися з гори. Серед загиблих — лорд Френсіс Дуґлас і Чарльз Хадсон, який до цього зробив ряд успішних першопроходжень: самостійно на Монблан і Брайтгорн, у складі групи на пік Дюфур і Монблан-дю-Такюль. Біля підніжжя гори розташований перевал Теодул, через який можна потрапити до Італії, цим переходом користувалися ще з 1 ст. до н.е. римляни. Мандрівники й досі користуються прокладеною кам'яною дорогою тих часів.
На шістдесятому році з життя пішов один з найвідоміших сучасних українських художників і талановитих кураторів Олександр Ройтбурд.
З 2018-го він став директором Одеського художнього музею, попри те, що місцева влада намагалася незаконно розірвати контракт з Ройтбурдом. Митець присвятив останні роки оновленню музею, займався залученням інвестицій, ініціював проведення ремонтних робіт в приміщенні. Свою місію він іронічно називав «створенням Царства Божого в окремо взятому місті» – рідній Одесі.
Його творчість любили і ненавиділи за провокативність. У картинах Олександра Ройтбурда відзначають сюреалістичні мотиви і загравання з історією живопису – доволі контроверсійне цитування та спроби міфологізації. Художник займав центральне місце в українському мистецтві 1990-х і 2000-х та був відомий, зокрема, і за активну громадянську позицію під час Революції Гідності. Ройтбурд вважається також одним із найдорожчих вітчизняних художників, його картини присутні в колекції Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
З 2018-го він став директором Одеського художнього музею, попри те, що місцева влада намагалася незаконно розірвати контракт з Ройтбурдом. Митець присвятив останні роки оновленню музею, займався залученням інвестицій, ініціював проведення ремонтних робіт в приміщенні. Свою місію він іронічно називав «створенням Царства Божого в окремо взятому місті» – рідній Одесі.
Його творчість любили і ненавиділи за провокативність. У картинах Олександра Ройтбурда відзначають сюреалістичні мотиви і загравання з історією живопису – доволі контроверсійне цитування та спроби міфологізації. Художник займав центральне місце в українському мистецтві 1990-х і 2000-х та був відомий, зокрема, і за активну громадянську позицію під час Революції Гідності. Ройтбурд вважається також одним із найдорожчих вітчизняних художників, його картини присутні в колекції Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку.
Американський ілюстратор Вірджил Фінлей працював у складній техніці, подібній до пуантилізму. За своє мистецьке життя він зробив близько 2600 робіт для науково-фантастичних журналів і книг, зокрема для «Weird Tales». Ним захоплювалися Говард Філіпс Лавкрафт, вважаючи його своїм улюбленим ілюстратором. На честь його рисунку до «Безликого Бога» Роберта Блоха Лавкрафт пише вірша, адресуючи художнику. Візуальним наративом Фінлея користуються чимало кінематографістів: від Стенлі Кубрика в «Космічній одіссеї 2001» до франшизи «Зоряних війн» і «Чужого».