Кажуть, що саме Вонг Карвай «знову ввів в моду платонічну любов». Режисер демонструє на екрані зафіксовані «враження» в дусі Марселя Пруста, грається з часом, немов за феноменологією Едмунда Гуссерля.
Вчора Карвай святкував день народження, а ми пропонуємо згадати фірмові риси режисерського стилю одного з найвідоміших представників гонконгської «нової хвилі»:
https://plomin.club/poetry-of-lost-time/
Вчора Карвай святкував день народження, а ми пропонуємо згадати фірмові риси режисерського стилю одного з найвідоміших представників гонконгської «нової хвилі»:
https://plomin.club/poetry-of-lost-time/
«Кілька тижнів тому я побував у такому місці, де збираються гітлерівські німці з Парижа, які палко присвятили себе заподіянню всілякої шкоди Франції. Якийсь випадковий французький роззява увійшов туди, й гадки не маючи, що це за місце, хоча воно знаходилося м’яко кажучи далекувато від центру. Досить швидко він відчув увесь той аромат «білявого віслюка» – арійського німця. Я спіймав на собі його ворожий погляд і зовсім не погодився з цим обуренням.
Можна зрозуміти цей ворожий погляд, лише заздалегідь відчуваючи себе переможеним цими блондинками. І ми розуміємо таку-от ворожість тим менше, чим більше відчуваємо, що перебуваємо з ними на одному рівні сили: між рівними немає гіркоти й образ».
Читайте продовження «Вересневого рівнодення» Анрі де Монтерлана:
https://plomin.club/beautiful-1938/
Можна зрозуміти цей ворожий погляд, лише заздалегідь відчуваючи себе переможеним цими блондинками. І ми розуміємо таку-от ворожість тим менше, чим більше відчуваємо, що перебуваємо з ними на одному рівні сили: між рівними немає гіркоти й образ».
Читайте продовження «Вересневого рівнодення» Анрі де Монтерлана:
https://plomin.club/beautiful-1938/
За життя в Ернеста Гемінґвея (21.VII.1899—2.VII.1961) було багато пристрасті: до моря, жінок, творчості, зрештою. Але одна з найбільших — до котів. За життя в нього було 57 хвостатих. Своїх улюбленців найчастіше він називав на честь прославлених художників, акторів чи письменників. Котам Гемінґвея присвячують окремі дослідження. А в будинку-музеї письменника коти живуть і донині.
Як передати на полотні відчай, самотність, депресію та смуток, завдяки яскравому освітленню та особливим фарбам, точно знав американський художник Едвард Гоппер.
До дня народження митця читайте про його урбаністичні пейзажі, любов водночас до реалізму та імпресіонізму, а також про кінематографічність загадкових картин Гоппера:
https://plomin.club/edward-hopper-lonely/
До дня народження митця читайте про його урбаністичні пейзажі, любов водночас до реалізму та імпресіонізму, а також про кінематографічність загадкових картин Гоппера:
https://plomin.club/edward-hopper-lonely/
Forwarded from націонал-меланхолізм
В Саксонській Швейцарії виставили на продаж гору Циркельштайн (384 м). Саме вона зображена на картині Каспара Давида Фрідріха «Мандрівник над морем туману».
Якщо у вас є вільні 235$ тис. — не роздумуйте. Власник зобов’язаний піклуватися про ліс, не зможе нічого збудувати на території, лише матиме ексклюзивне право їздити на авто. А от краєвидом може милуватися будь-хто — ліс і скеля вільні для відвідування.
Якщо у вас є вільні 235$ тис. — не роздумуйте. Власник зобов’язаний піклуватися про ліс, не зможе нічого збудувати на території, лише матиме ексклюзивне право їздити на авто. А от краєвидом може милуватися будь-хто — ліс і скеля вільні для відвідування.
5 головних стрічок Каннського кінофестивалю-2021
Нещодавно завершився Каннський кінофестиваль-2021, який надовго запам'ятається і своєрідним закритим форматом в зв'язку з обмеженнями через пандемію і революційним вибором лауреата Золотої пальмової гілки. Залишається важливе питання для всіх нас: які фільми, що стали головними цього року в Каннах, ми будемо найбільше чекати в прокаті?
— «Титан», реж. Джулія Дюкорно
Джулія Дюкорно, яку охрестили «новим Кроненбергом», до цього вже засвітилася в Каннах з блискучим боді-горрором «Сире». Її «Титан» став справжньою сенсацією в 2021-му і забрав головну нагороду кінофестивалю. Сюжет безкомпромісного фільму жахів до останнього тримали в секреті: це історія про насильство як мову комунікації і кордони особистості.
— «Пам'ять», реж. Апічатпонг Вірасетакул
Тайський режисер прославився розміреними містичними історіями. Цього разу Вірасетакул вирішив здивувати заплутаною драмою на межі горрору з Тільдою Свінтон і Жанною Балібар, що розповідає про жінку, котру переслідує дивний звук, схожий на протяжний гонг.
— «Французький вісник», реж. Вес Андерсон
Чергова витончена комедія Андерсона зібрала величезний зірковий акторський ансамбль. Фільм позиціонується як «любовний лист журналістам» і включає три сюжетні лінії, де багато що запозичено з реальних історій зі статей журналу «The New Yorker».
— «Аннетт», реж. Леос Каракс
Перший в творчості Каракса мюзикл і перший фільм французького режисера за цілих дев'ять років. Багато в чому автобіографічна стрічка, знята у співпраці з групою «Sparks», розповідає про стендап-коміка, який втрачає дружину, і чия дворічна дочка починає демонструвати незвичайний дар.
— «Все пройшло добре», реж. Франсуа Озон
Цю стрічку з Шарлоттою Ремплінг і Софі Марсо вже називають найбільш зрілим і вивіреним фільмом Озона. Історія про двох жінок, які дізнаються про смертельну хворобу батька, котрий хоче зробити евтаназію, заснована на книзі Еммануель Бернгайм.
Нещодавно завершився Каннський кінофестиваль-2021, який надовго запам'ятається і своєрідним закритим форматом в зв'язку з обмеженнями через пандемію і революційним вибором лауреата Золотої пальмової гілки. Залишається важливе питання для всіх нас: які фільми, що стали головними цього року в Каннах, ми будемо найбільше чекати в прокаті?
— «Титан», реж. Джулія Дюкорно
Джулія Дюкорно, яку охрестили «новим Кроненбергом», до цього вже засвітилася в Каннах з блискучим боді-горрором «Сире». Її «Титан» став справжньою сенсацією в 2021-му і забрав головну нагороду кінофестивалю. Сюжет безкомпромісного фільму жахів до останнього тримали в секреті: це історія про насильство як мову комунікації і кордони особистості.
— «Пам'ять», реж. Апічатпонг Вірасетакул
Тайський режисер прославився розміреними містичними історіями. Цього разу Вірасетакул вирішив здивувати заплутаною драмою на межі горрору з Тільдою Свінтон і Жанною Балібар, що розповідає про жінку, котру переслідує дивний звук, схожий на протяжний гонг.
— «Французький вісник», реж. Вес Андерсон
Чергова витончена комедія Андерсона зібрала величезний зірковий акторський ансамбль. Фільм позиціонується як «любовний лист журналістам» і включає три сюжетні лінії, де багато що запозичено з реальних історій зі статей журналу «The New Yorker».
— «Аннетт», реж. Леос Каракс
Перший в творчості Каракса мюзикл і перший фільм французького режисера за цілих дев'ять років. Багато в чому автобіографічна стрічка, знята у співпраці з групою «Sparks», розповідає про стендап-коміка, який втрачає дружину, і чия дворічна дочка починає демонструвати незвичайний дар.
— «Все пройшло добре», реж. Франсуа Озон
Цю стрічку з Шарлоттою Ремплінг і Софі Марсо вже називають найбільш зрілим і вивіреним фільмом Озона. Історія про двох жінок, які дізнаються про смертельну хворобу батька, котрий хоче зробити евтаназію, заснована на книзі Еммануель Бернгайм.
