Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶 Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації запрошує взяти участь у Відкритому фольклорному фестивалі зимового календаря «СВЯТОВИД» 🌟
🔸Фестиваль проводиться з метою відтворення, збереження та популяризації різдвяно-новорічних обрядів, традицій, звичаїв, пісень зимового календарного циклу різних регіонів України.
🔸Різдвяно-Новорічні дійства у кожному регіоні України вирізняються самобутньою різноманітністю традицій, звичаїв, обрядів.
Різдвяно-Новорічні святки – цикл одного з головних річних свят українців, що охоплює період з 6 по 19 січня (6 січня – Святвечір, 7 січня – Різдво, 13 січня – Меланки, 14 січня – Василя, 18 -19 січня – Водохреща) і має безліч своєрідних регіональних ознак, але зберігає основні елементи, а саме: приготування святкової вечері; спільна родинна вечеря; господарські магічні дії; ворожіння про майбутнє; вшанування предків; принесення святкової вечері вечірниками; маскування; ритуальні обходи колядників, щедрівників, меланкарок, посипальників з величанням і найкращими побажаннями всім членам родини; містеріальні ігри, вертепні дійства, обряди «Водіння Кози», «Меланки»; освячення води на Водохреща; ритуальне завершення святкування.
📅 Дати проведення Фестивалю
✅ Збір, опрацювання відеоматеріалів, уточнюючої інформації з обрядовості зимового календарного циклу (до 20 грудня 2022 року).
✅ Проведення семінару-практикуму «Різдвяно-Новорічна обрядовість українців: минуле і сьогодення» для керівників фольклорних, фольклористичних колективів, а також всіх охочих поповнити свої знання з обрядовості зимового календарного циклу (4 грудня 2022 року).
✅ Розміщення відеоматеріалів обрядовості зимового календарного циклу: канали комунікації Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва: (сайт, Fecebook, Іnstagram, Telegram, YouTube) (з 5 січня 2023 року).
🔸 З умовами фестивалю можна ознайомитися за посиланням⤵️
https://ovbmh3duwp5hfi4eksxkpealmulddybh.cdn-freehost.com.ua/images/2022%20Sviatovid.%20Umovi.pdf
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#НКС
#лабораторіядослідженнянематеріальноїкультурноїспадщини
#спадщинаУкраїни
#спадщинаХарківщини
#святовид
#святки
#різдвяноноворічнісвята
#колядки
#щедрівки
#меланки
🔸Фестиваль проводиться з метою відтворення, збереження та популяризації різдвяно-новорічних обрядів, традицій, звичаїв, пісень зимового календарного циклу різних регіонів України.
🔸Різдвяно-Новорічні дійства у кожному регіоні України вирізняються самобутньою різноманітністю традицій, звичаїв, обрядів.
Різдвяно-Новорічні святки – цикл одного з головних річних свят українців, що охоплює період з 6 по 19 січня (6 січня – Святвечір, 7 січня – Різдво, 13 січня – Меланки, 14 січня – Василя, 18 -19 січня – Водохреща) і має безліч своєрідних регіональних ознак, але зберігає основні елементи, а саме: приготування святкової вечері; спільна родинна вечеря; господарські магічні дії; ворожіння про майбутнє; вшанування предків; принесення святкової вечері вечірниками; маскування; ритуальні обходи колядників, щедрівників, меланкарок, посипальників з величанням і найкращими побажаннями всім членам родини; містеріальні ігри, вертепні дійства, обряди «Водіння Кози», «Меланки»; освячення води на Водохреща; ритуальне завершення святкування.
📅 Дати проведення Фестивалю
✅ Збір, опрацювання відеоматеріалів, уточнюючої інформації з обрядовості зимового календарного циклу (до 20 грудня 2022 року).
✅ Проведення семінару-практикуму «Різдвяно-Новорічна обрядовість українців: минуле і сьогодення» для керівників фольклорних, фольклористичних колективів, а також всіх охочих поповнити свої знання з обрядовості зимового календарного циклу (4 грудня 2022 року).
✅ Розміщення відеоматеріалів обрядовості зимового календарного циклу: канали комунікації Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва: (сайт, Fecebook, Іnstagram, Telegram, YouTube) (з 5 січня 2023 року).
🔸 З умовами фестивалю можна ознайомитися за посиланням⤵️
https://ovbmh3duwp5hfi4eksxkpealmulddybh.cdn-freehost.com.ua/images/2022%20Sviatovid.%20Umovi.pdf
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#НКС
#лабораторіядослідженнянематеріальноїкультурноїспадщини
#спадщинаУкраїни
#спадщинаХарківщини
#святовид
#святки
#різдвяноноворічнісвята
#колядки
#щедрівки
#меланки
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶 Друзі! В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури ми розповідали про нематеріальну культурну спадщину Харківської області.
Але в кожному куточку нашої країни ще стільки всього цікавого!
Тож пропонуємо разом з нами поринути в різноманіття Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
🔸 В передчутті Різдвяних свят запрошуємо у віртуальну подорож до Одеської області, де в селі Орлівка Ренійської міської громади Ізмаїльського району, населення якого складають етнічні молдовани, побутує елемент «Різдвяний обряд «Мошу» (обряд чоловічої коляди)».
Різдвяний обряд «Мошу», «Мошул» (Дід) проводиться 24 та 25 грудня, адже Орлівка – єдине бессарабське село, мешканці якого відзначають Різдво 25 грудня.
Образ «Мошу» – центральна фігура свята: маска схожа на вбрання шамана первісного племені. На шкіряному поясі головного персонажу закріплюють чотири великих дзвони, які зазвичай вдягають на шиї биків. Коли Мошу біжить або пританцьовує, лунає характерний дзвін. Вага дзвонів близько 6 кг.
За декілька тижнів до проведення дійства місцеві майстри виготовляють маску Мошу з кролячих та козячих шкір, прикрашаючи шкіряними ремінцями, кінським волосом, вовняними нитками, бобами та німбом з квітів і різнокольорових стрічок. А мечуке – півметрові дубини з рогози, з великою ручкою, туго стягнуті проволокою, виготовляють самі хлопці.
24 грудня жителі села не їдуть з дому, а чекають рідних, готують традиційні святкові страви та не вимикають світло надворі, бо чекають колядників.
Село умовно ділиться на дві частини і ввечері 24 грудня на кожній половині села збираються неодружені хлопці, які відслужили в армії. Вони вдягаються у військову форму таким чином, щоб дві команди, дві «армії», на чолі яких стоїть свій Мошу, можна було легко розрізнити. Кожна з двох «армій» ділиться на дві групи: чата марє (велика група) і чата Мошулуй (група Мошу). За ніч вони повинні обійти усі двори.
Завітавши на подвір’я до господарів, хлопці співають старовинні колядки молдовською мовою, а господарі пригощають колядників. Господарі, у яких є незаміжні дівчата, дають колядникам калач, який символізує здійснення бажання дівчини вийти заміж наступного року. Барабанний бій та звуки кларнета постійно супроводжують діючих осіб.
Зранку 25 грудня всі збираються в центрі села, куди сходяться й Мошули зі своїми «арміями». Громада колядників підіймає свого Мошу на руках і головні герої мають перемогти один одного у двобої. Переможці отримують винагороду і старшинство впродовж року.
Звичайно, краще все побачити на власні очі, впевнені, що так і буде після Перемоги! А наразі ознайомитись з детальним яскравим описом обряду, переглянути фото та відео можна на сайті Одеського обласного центру української культури http://oocuk.com.ua/nks/
Інформацію та фотографії взято з метою ознайомлення та поширення. Авторство належить Одеському обласному центру української культури.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.
#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#деньтрадиційноїкультури
#традиційнакультура
#НКС#ICHUkraine
#Одещина #різдвянийобрядМошу
Але в кожному куточку нашої країни ще стільки всього цікавого!
Тож пропонуємо разом з нами поринути в різноманіття Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
🔸 В передчутті Різдвяних свят запрошуємо у віртуальну подорож до Одеської області, де в селі Орлівка Ренійської міської громади Ізмаїльського району, населення якого складають етнічні молдовани, побутує елемент «Різдвяний обряд «Мошу» (обряд чоловічої коляди)».
Різдвяний обряд «Мошу», «Мошул» (Дід) проводиться 24 та 25 грудня, адже Орлівка – єдине бессарабське село, мешканці якого відзначають Різдво 25 грудня.
Образ «Мошу» – центральна фігура свята: маска схожа на вбрання шамана первісного племені. На шкіряному поясі головного персонажу закріплюють чотири великих дзвони, які зазвичай вдягають на шиї биків. Коли Мошу біжить або пританцьовує, лунає характерний дзвін. Вага дзвонів близько 6 кг.
За декілька тижнів до проведення дійства місцеві майстри виготовляють маску Мошу з кролячих та козячих шкір, прикрашаючи шкіряними ремінцями, кінським волосом, вовняними нитками, бобами та німбом з квітів і різнокольорових стрічок. А мечуке – півметрові дубини з рогози, з великою ручкою, туго стягнуті проволокою, виготовляють самі хлопці.
24 грудня жителі села не їдуть з дому, а чекають рідних, готують традиційні святкові страви та не вимикають світло надворі, бо чекають колядників.
Село умовно ділиться на дві частини і ввечері 24 грудня на кожній половині села збираються неодружені хлопці, які відслужили в армії. Вони вдягаються у військову форму таким чином, щоб дві команди, дві «армії», на чолі яких стоїть свій Мошу, можна було легко розрізнити. Кожна з двох «армій» ділиться на дві групи: чата марє (велика група) і чата Мошулуй (група Мошу). За ніч вони повинні обійти усі двори.
Завітавши на подвір’я до господарів, хлопці співають старовинні колядки молдовською мовою, а господарі пригощають колядників. Господарі, у яких є незаміжні дівчата, дають колядникам калач, який символізує здійснення бажання дівчини вийти заміж наступного року. Барабанний бій та звуки кларнета постійно супроводжують діючих осіб.
Зранку 25 грудня всі збираються в центрі села, куди сходяться й Мошули зі своїми «арміями». Громада колядників підіймає свого Мошу на руках і головні герої мають перемогти один одного у двобої. Переможці отримують винагороду і старшинство впродовж року.
Звичайно, краще все побачити на власні очі, впевнені, що так і буде після Перемоги! А наразі ознайомитись з детальним яскравим описом обряду, переглянути фото та відео можна на сайті Одеського обласного центру української культури http://oocuk.com.ua/nks/
Інформацію та фотографії взято з метою ознайомлення та поширення. Авторство належить Одеському обласному центру української культури.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.
#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#деньтрадиційноїкультури
#традиційнакультура
#НКС#ICHUkraine
#Одещина #різдвянийобрядМошу
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶 15 грудня 2022 року фахівці Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва взяли участь у конференції «Імплементація Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи», яку вшосте проводив Український центр культурних досліджень.
🔸Після 24 лютого життя українців змінилося, змінилась і робота культурних установ. Необхідно було випрацьовувати нові алгоритми дій, налагоджувати комунікацію та дізнатися стан носіїв елементів НКС. Про цей досвід і свої напрацювання говорили організатори та учасники з багатьох областей України.
🔸Директор Українського центру культурних досліджень (УЦКД) Ірина Френкель розповіла про те, які заходи та проєкти в умовах воєнного стану вдалося реалізувати. Зокрема, було проведено низку заходів з питань нематеріальної культурної спадщини, здійснено моніторинг діяльності установ культури в умовах війни та взято участь у підготовці номінаційного досьє елементу НКС «Культура приготування українського борщу» до міжнародної організації ЮНЕСКО.
🔸Олена Іщенко, заступник директора УЦКД, представила аналіз плідної співпраці з керівними підрозділами сфери культури обласних військових адміністрацій впродовж року.
За словами голови експертної ради, заступника директора громадської організації «Демократія через культуру» Валентини Дем’ян, експертній раді з питань нематеріальної культурної спадщини у 2022 році довелося застосовувати нові підходи в роботі.
🔸Як нематеріальна культурна спадщина сприяє зближенню та взаєморозумінню людей розповідала Валентина Вітос, директор Обласного центру української культури. Вона поділилась досвідом, який сприяв реінтеграції внутрішньо переміщених осіб в соціальне життя нових громад.
🔸Наталія Морозова, начальник відділу нематеріальної культурної спадщини зазначила, що руйнування колективної пам’яті, порушення комунікації, міграція, депортація, екоцид – ті виклики, які постали перед сферою нематеріальної культурної спадщини під час війни та на які потрібно реагувати невідкладними охоронними заходами.
🔸Про гіркий досвід необхідності вже вдруге переміщати культурні установи, але й водночас налагоджувати активну роботу розповіла Аліна Адамчук, начальниця управління культури, національностей та релігій Луганської ОДА.
🔸Сумський обласний науково-методичний центр культури та мистецтв не припиняв роботу навіть в умовах бойових дій та під загрозою окупації, як зазначила директор центру Євгенія Бистрицька. Рятувалися документи та напрацьовані матеріали, а згодом продовжилася робота онлайн, було реалізовано проєкт «Давня казка» та визнано кращою практикою з охорони НКС у Сумській області «Заходи з охорони нематеріальної культурної спадщини на базі «Музею горюнської культури».
🔸Проєкт «Етноосвіта» став культурно-соціальною платформою для роботи з внутрішньо переміщеними особами в Рівненській області. Директор Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Баковецька-Рачковська говорила про те, як на майстер-класах знайомили з українськими музичними інструментами, опановували роботу на бердечку та багато іншого.
🔸В часи війни всі культурні установи України спільно і кожен на своєму місці працювали плідно, щоб нематеріальна спадщина, яка є нашим фундаментом, яка зараз розповідає про нас усьому світу, не зникла, щоб ми змогли продовжувати гордо говорити, що ми українці.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#НКС
#конференціяУЦКД
#конференціязохорониНКС
🔸Після 24 лютого життя українців змінилося, змінилась і робота культурних установ. Необхідно було випрацьовувати нові алгоритми дій, налагоджувати комунікацію та дізнатися стан носіїв елементів НКС. Про цей досвід і свої напрацювання говорили організатори та учасники з багатьох областей України.
🔸Директор Українського центру культурних досліджень (УЦКД) Ірина Френкель розповіла про те, які заходи та проєкти в умовах воєнного стану вдалося реалізувати. Зокрема, було проведено низку заходів з питань нематеріальної культурної спадщини, здійснено моніторинг діяльності установ культури в умовах війни та взято участь у підготовці номінаційного досьє елементу НКС «Культура приготування українського борщу» до міжнародної організації ЮНЕСКО.
🔸Олена Іщенко, заступник директора УЦКД, представила аналіз плідної співпраці з керівними підрозділами сфери культури обласних військових адміністрацій впродовж року.
За словами голови експертної ради, заступника директора громадської організації «Демократія через культуру» Валентини Дем’ян, експертній раді з питань нематеріальної культурної спадщини у 2022 році довелося застосовувати нові підходи в роботі.
🔸Як нематеріальна культурна спадщина сприяє зближенню та взаєморозумінню людей розповідала Валентина Вітос, директор Обласного центру української культури. Вона поділилась досвідом, який сприяв реінтеграції внутрішньо переміщених осіб в соціальне життя нових громад.
🔸Наталія Морозова, начальник відділу нематеріальної культурної спадщини зазначила, що руйнування колективної пам’яті, порушення комунікації, міграція, депортація, екоцид – ті виклики, які постали перед сферою нематеріальної культурної спадщини під час війни та на які потрібно реагувати невідкладними охоронними заходами.
🔸Про гіркий досвід необхідності вже вдруге переміщати культурні установи, але й водночас налагоджувати активну роботу розповіла Аліна Адамчук, начальниця управління культури, національностей та релігій Луганської ОДА.
🔸Сумський обласний науково-методичний центр культури та мистецтв не припиняв роботу навіть в умовах бойових дій та під загрозою окупації, як зазначила директор центру Євгенія Бистрицька. Рятувалися документи та напрацьовані матеріали, а згодом продовжилася робота онлайн, було реалізовано проєкт «Давня казка» та визнано кращою практикою з охорони НКС у Сумській області «Заходи з охорони нематеріальної культурної спадщини на базі «Музею горюнської культури».
🔸Проєкт «Етноосвіта» став культурно-соціальною платформою для роботи з внутрішньо переміщеними особами в Рівненській області. Директор Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Баковецька-Рачковська говорила про те, як на майстер-класах знайомили з українськими музичними інструментами, опановували роботу на бердечку та багато іншого.
🔸В часи війни всі культурні установи України спільно і кожен на своєму місці працювали плідно, щоб нематеріальна спадщина, яка є нашим фундаментом, яка зараз розповідає про нас усьому світу, не зникла, щоб ми змогли продовжувати гордо говорити, що ми українці.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#НКС
#конференціяУЦКД
#конференціязохорониНКС
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶 Сьогодні середа а отже час рубрики #ДеньТрадиційноїКультури
🔸 Шість нових елементів додано до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України!
23 грудня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики України включило до Національного переліку такі елементи:
✅ Традиційний обрядовий хліб Вінниччини (Вінницька область);
✅ Кобзарство (Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Львівська, Рівненська, Херсонська, Харківська, Полтавська та Черкаська області);
✅ Випікання весільних утят у селі Річки (Сумська область);
✅ Обряд приготування страви «Зелеківська зливанка» (Луганська область);
✅ Надсянська говірка на теренах Мостищини (Львівська область);
✅ Гуцульська боднарка (Чернівецька та Івано-Франківська області).
🔸Нагадаємо, що від Харківської області до Національного переліку включено три елементи:
✅ Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик»;
✅ Знання і практики приготування сахновщинського короваю;
✅ Традиційне харківське коцарство.
Наразі в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України вже 57 елементів.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
🔸 Шість нових елементів додано до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України!
23 грудня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики України включило до Національного переліку такі елементи:
✅ Традиційний обрядовий хліб Вінниччини (Вінницька область);
✅ Кобзарство (Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Львівська, Рівненська, Херсонська, Харківська, Полтавська та Черкаська області);
✅ Випікання весільних утят у селі Річки (Сумська область);
✅ Обряд приготування страви «Зелеківська зливанка» (Луганська область);
✅ Надсянська говірка на теренах Мостищини (Львівська область);
✅ Гуцульська боднарка (Чернівецька та Івано-Франківська області).
🔸Нагадаємо, що від Харківської області до Національного переліку включено три елементи:
✅ Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик»;
✅ Знання і практики приготування сахновщинського короваю;
✅ Традиційне харківське коцарство.
Наразі в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України вже 57 елементів.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶 Продовжуємо розповідать про коноплі в традиційній культурі українців у рубриці #ДеньТрадиційноїКультури ⤵️
🌾«Андрію, Андрію, Конопельку сію...»
🔸 У східних слов'ян молода, яка бажала бути, як кажуть зараз, «чайлд-фрі», тихенько брала з собою на вінчання шматок плоскінні. А в ХVІІ столітті мандрівник Олеарій бачив, як на князівських та боярських весіллях молодих обсипали насінням конопель та льону — з протилежною метою, аби родина мала нащадків. Ця традиція фіксувалася і в пізніші часи, але витоки її — в Київській Русі.
Оскільки матірка була символом плодовитості (зерняток було багато на кожній рослині), вона фігурувала іноді в обряді «розмивання рук», який здійснювався для очищення породіллі та повитухи, коли жінки почергово зливали воду на руки одна одній. Вочевидь, коноплі були також символом міцності, стійкості, витривалості, здоров'я, оскільки їм в процесі обробки доводилося терпіти такі «смертні муки», які випадали на долю ще тільки льону.
13 грудня, на свято Андрія, дівчата «сіяли коноплі»: опівночі виходили на подвір'я, тричі обходили хату і розсівали по снігу насіння конопель, примовляючи:
Андрію, Андрію,
Конопельку сію,
Спідницею волочу,
Заміж вийти хочу.
Дай, Боже, знати,
З ким весілля грати.
Потім «боронували» спідницею, загрібаючи насіння в сніг, брали в жменю суміш, несли до хати й рахували зернинки: якщо буде парна кількість, то невдовзі вийдеш заміж. Було також андріївське ворожіння з коноплями біля криниці: теж опівночі дівчина йшла до криниці, розсипала насіння конопель, задавала питання й прислухалася до перших звуків, які потім тлумачилися певним чином.
Конопляне поле навіть вдень, особливо опівдні, вважалося небезпечним місцем: в цей час там начебто бачили русалок, особливо на Зеленому тижні. Вочевидь, стеблини конопель нагадували русалчине волосся. Тому не тільки на березі річки, а й біля конопляника могли залишити на «Русалчин Великдень» шмат тканини або сорочку для русалки, особливо матері, у яких утонули діти. Чоловічі рослини конопель (плоскінь) росли вище людського зросту, і такі зарості трохи лякали селян, щось там ввижалося… Коли наприкінці серпня — на початку вересня їх вибирали, в тих хащах хтось завжди копирсався і міг несподівано для випадкового перехожого з них вийти — звідси й вираз про чиюсь раптову появу: «вискочив, як Пилип з конопель». Пізніше так стали говорити про людину, яка робить якісь дурниці, недоречно у щось втручається і взагалі несповна розуму. До речі, в Україні є люди на прізвище Конопля — походить воно від прізвиська, яким нагороджували високу на зріст людину — таку, як плоскінь, яка могла досягати 6 метрів.
Далі буде…
Матеріал підготовано провідним методистом ХООМЦКМ Михайлом Красиков.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#коноплі
#використанняконопель
#матірка
🌾«Андрію, Андрію, Конопельку сію...»
🔸 У східних слов'ян молода, яка бажала бути, як кажуть зараз, «чайлд-фрі», тихенько брала з собою на вінчання шматок плоскінні. А в ХVІІ столітті мандрівник Олеарій бачив, як на князівських та боярських весіллях молодих обсипали насінням конопель та льону — з протилежною метою, аби родина мала нащадків. Ця традиція фіксувалася і в пізніші часи, але витоки її — в Київській Русі.
Оскільки матірка була символом плодовитості (зерняток було багато на кожній рослині), вона фігурувала іноді в обряді «розмивання рук», який здійснювався для очищення породіллі та повитухи, коли жінки почергово зливали воду на руки одна одній. Вочевидь, коноплі були також символом міцності, стійкості, витривалості, здоров'я, оскільки їм в процесі обробки доводилося терпіти такі «смертні муки», які випадали на долю ще тільки льону.
13 грудня, на свято Андрія, дівчата «сіяли коноплі»: опівночі виходили на подвір'я, тричі обходили хату і розсівали по снігу насіння конопель, примовляючи:
Андрію, Андрію,
Конопельку сію,
Спідницею волочу,
Заміж вийти хочу.
Дай, Боже, знати,
З ким весілля грати.
Потім «боронували» спідницею, загрібаючи насіння в сніг, брали в жменю суміш, несли до хати й рахували зернинки: якщо буде парна кількість, то невдовзі вийдеш заміж. Було також андріївське ворожіння з коноплями біля криниці: теж опівночі дівчина йшла до криниці, розсипала насіння конопель, задавала питання й прислухалася до перших звуків, які потім тлумачилися певним чином.
Конопляне поле навіть вдень, особливо опівдні, вважалося небезпечним місцем: в цей час там начебто бачили русалок, особливо на Зеленому тижні. Вочевидь, стеблини конопель нагадували русалчине волосся. Тому не тільки на березі річки, а й біля конопляника могли залишити на «Русалчин Великдень» шмат тканини або сорочку для русалки, особливо матері, у яких утонули діти. Чоловічі рослини конопель (плоскінь) росли вище людського зросту, і такі зарості трохи лякали селян, щось там ввижалося… Коли наприкінці серпня — на початку вересня їх вибирали, в тих хащах хтось завжди копирсався і міг несподівано для випадкового перехожого з них вийти — звідси й вираз про чиюсь раптову появу: «вискочив, як Пилип з конопель». Пізніше так стали говорити про людину, яка робить якісь дурниці, недоречно у щось втручається і взагалі несповна розуму. До речі, в Україні є люди на прізвище Конопля — походить воно від прізвиська, яким нагороджували високу на зріст людину — таку, як плоскінь, яка могла досягати 6 метрів.
Далі буде…
Матеріал підготовано провідним методистом ХООМЦКМ Михайлом Красиков.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#коноплі
#використанняконопель
#матірка
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶 У січні 2023 року Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України поповнився новими елементами та кращими практиками. Відповідний наказ підписав Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України (від 27.01.2023 № 28).
🔸 До Національного переліку додано такі елементи:
➡️ Мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю (Львівська область);
➡️ Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення та побутування (Чернівецька область);
➡️ Практика з охорони горюнської культури «Музеєм горюнської культури» в селі Нова Слобода Конотопського району Сумської області;
➡️ Поліська дудка-викрутка: традиції виготовлення та гри (Рівненська область).
Тепер в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України 61 елемент.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
🔸 До Національного переліку додано такі елементи:
➡️ Мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю (Львівська область);
➡️ Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення та побутування (Чернівецька область);
➡️ Практика з охорони горюнської культури «Музеєм горюнської культури» в селі Нова Слобода Конотопського району Сумської області;
➡️ Поліська дудка-викрутка: традиції виготовлення та гри (Рівненська область).
Тепер в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України 61 елемент.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
Facebook
#оомцкм – Explore
explore #оомцкм at Facebook
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🌾 Коноплі поза законом
🔸 Навіть після Другої світової війни і аж до офіційної заборони у 1965 р. вирощування в СРСР приватним особам (та й більшості колгоспів та радгоспів) Сannabis (що викликало неабиякий подив у селян) коноплі залишалися улюбленицями українців, хоча сіяти чи діставати їх було тепер було важко, а то й ризиковано. Адже їх продовжували використовувати на кожному кроці. Далеко не в усіх селах ще була електрика, а якщо й була, то час від часу траплялися відключення, отже, нікуди не ховалися давні каганці — найпростіші прилади для освітлення, де горіли сало або конопляна олія. На Харківщині ще працювали майстри, які виготовляли рогожі, основу яких складала конопляна пряжа. Також не відмовлялися селяни від конопляної олії і як харчового продукту, і як магічно-лікувального засобу: змащували вим'я корів, щоб телилися й давали багато молока; мастили місця опіків; змащували тіло людини, ураженої блискавкою. Використовували пару від смаженого конопляного насіння для полегшення зубного болю. Коли «нападали гузки», «сировою ниткою» з прядива знахарка вив'язувала кожну гузку, шепотіла замовляння, скручувала нитку, закопувала її в глухому куті двору, і коли нитка зогнивала, гузки пропадали.
Конопляне насіння слугувало основою прісної начинки для вареників — урди. Намочували макуху (вижимки з конопляного насіння), а коли вона розмочувалася, її розводили водою і проціджували на сито. Отримане таким чином молоко зливали в горщик і ставили в піч. Коли молоко уварювалося, урду відкидували на сито. Потім урдою можна було начиняти вареники або їсти з кашею. На Поліссі клали сімʼя конопель у різдвяну кутю і господар урочисто запрошував пригощатися нею Мороза, аби той не побив навесні ранні вруна. Українці в Святвечір їли й гречану кашу з конопляним молоком.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ДеньТрадиційноїКультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#коноплі
#використанняконопель
#оліязконопель
#урда
🔸 Навіть після Другої світової війни і аж до офіційної заборони у 1965 р. вирощування в СРСР приватним особам (та й більшості колгоспів та радгоспів) Сannabis (що викликало неабиякий подив у селян) коноплі залишалися улюбленицями українців, хоча сіяти чи діставати їх було тепер було важко, а то й ризиковано. Адже їх продовжували використовувати на кожному кроці. Далеко не в усіх селах ще була електрика, а якщо й була, то час від часу траплялися відключення, отже, нікуди не ховалися давні каганці — найпростіші прилади для освітлення, де горіли сало або конопляна олія. На Харківщині ще працювали майстри, які виготовляли рогожі, основу яких складала конопляна пряжа. Також не відмовлялися селяни від конопляної олії і як харчового продукту, і як магічно-лікувального засобу: змащували вим'я корів, щоб телилися й давали багато молока; мастили місця опіків; змащували тіло людини, ураженої блискавкою. Використовували пару від смаженого конопляного насіння для полегшення зубного болю. Коли «нападали гузки», «сировою ниткою» з прядива знахарка вив'язувала кожну гузку, шепотіла замовляння, скручувала нитку, закопувала її в глухому куті двору, і коли нитка зогнивала, гузки пропадали.
Конопляне насіння слугувало основою прісної начинки для вареників — урди. Намочували макуху (вижимки з конопляного насіння), а коли вона розмочувалася, її розводили водою і проціджували на сито. Отримане таким чином молоко зливали в горщик і ставили в піч. Коли молоко уварювалося, урду відкидували на сито. Потім урдою можна було начиняти вареники або їсти з кашею. На Поліссі клали сімʼя конопель у різдвяну кутю і господар урочисто запрошував пригощатися нею Мороза, аби той не побив навесні ранні вруна. Українці в Святвечір їли й гречану кашу з конопляним молоком.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ДеньТрадиційноїКультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#коноплі
#використанняконопель
#оліязконопель
#урда
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶 Ми продовжуємо серію публікацій про дні тижня в українській традиційній культурі. Сьогодні розкажемо про вівторок ⤵️
🔶 «У вівторок початків сорок»
У першій нашій публікації про дні тижня в українській традиційній культурі (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid035ucMDddAzHXM6d2BJbMdUTqZzGxQeN4P854Fv6x7vWmsTGFBuh67V9YWmqw9xioNl ) ми розповідали про те, що дні тижня українці, як і інші словʼяни, поділяють на «чоловічі» та «жіночі». Певні справи треба робити у «чоловічий» день — понеділок, вівторок, четвер, певні — у «жіночий — середу, пʼятницю, суботу, і тоді, за народними віруваннями, все буде гаразд. Особливо це стосується садіння городини: цибулю, моркву, картоплю, петрушку варто починати садити у «жіночий» день, а горох, буряк, гарбуз — у «чоловічий».
Безумовним наслідком патріархату є те, що найсприятливішими для початку чогось важливого днями вважаються «чоловічі» дні. Дехто любить починати серйозні справи у понеділок — оскільки це перший день тижня, і є повірʼя, що тоді все у тебе буде першим (наприклад, найкращий і найранніший врожай). Однак репутація понеділка як «дня важкого» змушує багатьох звернути увагу на інші «чоловічі» дні.
Незаперечним фаворитом усіляких початків є вівторок, оскільки він є і «чоловічим» і стоїть на початку тижня. Тому він вважається легким і сприятливим для початку будь-яких робіт, а також для старту подорожей. Недарма кажуть: «У вівторок початків сорок».
Слобожани обирали днем початку будівництва хати переважно вівторок. Однак Петро Іванов, який записував етнографічні матеріали на Купʼянщині наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, зауважував, що й не кожен вівторок підходив до цієї справи: «… избирают преимущественно те из вторников, когда церковь вспоминает преподобных, а не мучеников, так как начинать дело в день, посвященный памяти мученика, вообще не следует: будешь только мучиться с ним, а толку никакого не будет».
Весняну оранку теж починали у вівторок, аби був гарний врожай. У вівторок робили й зажинки, звозили з поля снопи, починали обмолот зернових. Косовицю починали у перший вівторок Петрівки, аби легко йшла робота і була гарна сонячна погода.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
🔶 «У вівторок початків сорок»
У першій нашій публікації про дні тижня в українській традиційній культурі (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid035ucMDddAzHXM6d2BJbMdUTqZzGxQeN4P854Fv6x7vWmsTGFBuh67V9YWmqw9xioNl ) ми розповідали про те, що дні тижня українці, як і інші словʼяни, поділяють на «чоловічі» та «жіночі». Певні справи треба робити у «чоловічий» день — понеділок, вівторок, четвер, певні — у «жіночий — середу, пʼятницю, суботу, і тоді, за народними віруваннями, все буде гаразд. Особливо це стосується садіння городини: цибулю, моркву, картоплю, петрушку варто починати садити у «жіночий» день, а горох, буряк, гарбуз — у «чоловічий».
Безумовним наслідком патріархату є те, що найсприятливішими для початку чогось важливого днями вважаються «чоловічі» дні. Дехто любить починати серйозні справи у понеділок — оскільки це перший день тижня, і є повірʼя, що тоді все у тебе буде першим (наприклад, найкращий і найранніший врожай). Однак репутація понеділка як «дня важкого» змушує багатьох звернути увагу на інші «чоловічі» дні.
Незаперечним фаворитом усіляких початків є вівторок, оскільки він є і «чоловічим» і стоїть на початку тижня. Тому він вважається легким і сприятливим для початку будь-яких робіт, а також для старту подорожей. Недарма кажуть: «У вівторок початків сорок».
Слобожани обирали днем початку будівництва хати переважно вівторок. Однак Петро Іванов, який записував етнографічні матеріали на Купʼянщині наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, зауважував, що й не кожен вівторок підходив до цієї справи: «… избирают преимущественно те из вторников, когда церковь вспоминает преподобных, а не мучеников, так как начинать дело в день, посвященный памяти мученика, вообще не следует: будешь только мучиться с ним, а толку никакого не будет».
Весняну оранку теж починали у вівторок, аби був гарний врожай. У вівторок робили й зажинки, звозили з поля снопи, починали обмолот зернових. Косовицю починали у перший вівторок Петрівки, аби легко йшла робота і була гарна сонячна погода.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶 Більш ніж 2,5 роки минуло відтоді, як нематеріальна культурна спадщина Харківської області вперше потрапила до Національного переліку елементів НКС України. З 2020 року під реєстраційним номером «020.нкс» елемент «Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» розпочало свій шлях у новому статусі. І хоча багато хто звик називати все, що стосується елементу коротко – валківський свищик, та слід наголосити, що це словосполучення означає тільки конкретний матеріальний предмет. А складова елементу НКС – це знання та навички, що передаються від людини до людини, і в процесі свого застосування на практиці дають той матеріальний результат, що зветься «валківський свищик».
І не можна не погодитись з директоркою КЗСМО «Валківська школа мистецтв» Ольгою Тимошенко, що «елемент – то насамперед люди, що володіють тими знаннями та передають їх». Носії елементу. До речі, колектив школи, у складі викладачів та учнів образотворчого відділення є основними носіями, що постійно практикують виготовлення валківського свищика та опікуються збереженням навичок ремесла. Багато змін за три роки було в колективі: завершували навчання і ставали майстрами одні вихованці, на їх місце приходили інші; за життєвими обставинами змінювався склад викладачів… Та ремесло міцно тримається у школі на плечах «трьох китів»: Ольги Тимошенко, Людмили Ніколаєнко та Олени Коваль. Вони підвищують свою майстерність ліплення, чим надихають багаточисельних учнів; пишуть нові навчальні програми для освоєння елементу у школах мистецтв; рекламують елемент беручі участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах.
За їх участю відбулися й три найважливіші події в житті елементу після включення його до Національного переліку:
- 23-25 серпня 2021 року «Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» було представлено виставкою та майстер-класами у Національному музеї народної архітектури та побуту України у Пирогові на святкуванні з нагоди 30-річчя незалежності України;
- 16 вересня 2021 року учні і викладачі КЗСМО «Валківська школа мистецтв» виготовили майже 400 свищиків для встановлення Національного рекорду України з «Наймасовішого пересвисту на глиняних звукових іграшках», присвяченого 375-річчю міста Валки (до речі, спонсором інформаційної підтримки організації Рекорду - видання буклету - стала онука відомого валківського гончара Федора Гнідого Маріна Бачіашвілі, вона ж фінансувала й наступний проект);
- восени 2021 було здійснене оцифрування альбому-альманаху про творчість заслуженого майстра народної творчості УРСР Федора Івановича Гнідого.
Цікава історія, пов`язана з конкурсною роботою Ольги Тимошенко «Керамічна композиція з валківськими свищиками «На ярмарок». Цей твір ще до повномасштабного вторгнення російської федерації не раз виставлявся. Багато хто хотів його купити, та авторка не продавала. У січні 2023 р. композиція одержала першу премію Міжнародного конкурсу мистецтв «STAR MARKET». Одразу одна з колекціонерок запропонувала майстрині виготовити для неї авторську копію. «Та в нас іде війна… І повторити той стан і настрій, що був раніше, вже ніколи не можливо, - говорить Ольга Тимошенко. - Ми всі стали інші. Кожен з нас ладен віддати багато чого заради миру і збереження життя наших Захисників. Тому домовились, що продам оригінал, а сума, яку заплате колекціонер піде для потреби ПЕРЕМОГИ».
Провідний методист КЗ “ООМЦКМ»
Ірина Шегда
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ДеньТрадиційноїКультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#валківськийсвищик
#Валки
#валківськашколамистецтв
#виготовленнясвищика
#НаціональнийрекордУкраїни
#ФедірГнідий
І не можна не погодитись з директоркою КЗСМО «Валківська школа мистецтв» Ольгою Тимошенко, що «елемент – то насамперед люди, що володіють тими знаннями та передають їх». Носії елементу. До речі, колектив школи, у складі викладачів та учнів образотворчого відділення є основними носіями, що постійно практикують виготовлення валківського свищика та опікуються збереженням навичок ремесла. Багато змін за три роки було в колективі: завершували навчання і ставали майстрами одні вихованці, на їх місце приходили інші; за життєвими обставинами змінювався склад викладачів… Та ремесло міцно тримається у школі на плечах «трьох китів»: Ольги Тимошенко, Людмили Ніколаєнко та Олени Коваль. Вони підвищують свою майстерність ліплення, чим надихають багаточисельних учнів; пишуть нові навчальні програми для освоєння елементу у школах мистецтв; рекламують елемент беручі участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах.
За їх участю відбулися й три найважливіші події в житті елементу після включення його до Національного переліку:
- 23-25 серпня 2021 року «Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик» було представлено виставкою та майстер-класами у Національному музеї народної архітектури та побуту України у Пирогові на святкуванні з нагоди 30-річчя незалежності України;
- 16 вересня 2021 року учні і викладачі КЗСМО «Валківська школа мистецтв» виготовили майже 400 свищиків для встановлення Національного рекорду України з «Наймасовішого пересвисту на глиняних звукових іграшках», присвяченого 375-річчю міста Валки (до речі, спонсором інформаційної підтримки організації Рекорду - видання буклету - стала онука відомого валківського гончара Федора Гнідого Маріна Бачіашвілі, вона ж фінансувала й наступний проект);
- восени 2021 було здійснене оцифрування альбому-альманаху про творчість заслуженого майстра народної творчості УРСР Федора Івановича Гнідого.
Цікава історія, пов`язана з конкурсною роботою Ольги Тимошенко «Керамічна композиція з валківськими свищиками «На ярмарок». Цей твір ще до повномасштабного вторгнення російської федерації не раз виставлявся. Багато хто хотів його купити, та авторка не продавала. У січні 2023 р. композиція одержала першу премію Міжнародного конкурсу мистецтв «STAR MARKET». Одразу одна з колекціонерок запропонувала майстрині виготовити для неї авторську копію. «Та в нас іде війна… І повторити той стан і настрій, що був раніше, вже ніколи не можливо, - говорить Ольга Тимошенко. - Ми всі стали інші. Кожен з нас ладен віддати багато чого заради миру і збереження життя наших Захисників. Тому домовились, що продам оригінал, а сума, яку заплате колекціонер піде для потреби ПЕРЕМОГИ».
Провідний методист КЗ “ООМЦКМ»
Ірина Шегда
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#ДеньТрадиційноїКультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#валківськийсвищик
#Валки
#валківськашколамистецтв
#виготовленнясвищика
#НаціональнийрекордУкраїни
#ФедірГнідий
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
ПИСАНКА є національно-культурною цінністю України, мистецтвом, що приносить естетичну насолоду.
6 липня 2022 року писанку було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України під назвою: “Українська писанка: традиція і мистецтво”. До переліку елемент спільно подавали майстри Наддніпрянщини, Полісся, Волині, Поділля, Галичини, Прикарпаття, Буковини, Покуття, Південної Бессарабії, Таврії, Криму, Донщини, Слобожанщини, Сіверщини.
На Слобожанщині, мистецтво писанкарства має давні традиції. Наприклад, на Харківщині, наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. вміли розписати писанки не лише звичайні майстрині, але й такі відомі постаті як: Гнат Хоткевич, Дмитро Багалій, Микола Самокиш, Сергій Васильківський, Ілля Рєпін, вони також мали і власні колекції писанок.
У фондах Харківського історичного музею зберігається колекція писанок відомого харківського етнографа, академіка ВУАН Миколи Сумцова. Його монографія «Писанки», видана у 1891 році, стала першою і на деякий час єдиним у вітчизняній науці виданням із писанкарства. З середини ХХ ст. цей вид мистецтва занепадає.
Відродити його поставили собі за мету вчителі: Віктор Юрійович Єлін, Алла Павлівна Овчаренко, Ірина Вікторівна Чекмарьова. У 1993 році при Центрі «Слобожанщина» було започатковано Харківський міський клуб писанкарства. Його засновницею стала Овчаренко А.П. – викладач образотворчого мистецтва, талановитий організатор, що об'єднала навколо себе харків'ян різного професій.
У 1998 році Харківський історичний музей спільно з Харківського клубу писанкарів, на чолі з А.П. Овчаренко започаткував великий проєкт, направлений на збереження «сумцовської колекції писанок». Протягом семи років була відтворена колекція писанок Наталією Кравченко, яка нині є керівником клубу. Клуб писанкарів Харківщини налічує 37 членів.
Наша країна зараз переживає тяжкі часи. Члени клубу, як і інші співвітчизники, розкидані по світу. Але перебуваючи в інших країнах, наші писанкарки вчать тонкощам своєї улюбленої справи всіх бажаючих, таким чином розповсюджуючи традиції писанкарства Слобожанщини.
До вашої уваги Майстер-клас «Традиційне писанкарство. Слобожанська писанка», який представляє КРАВЧЕНКО Наталія Дмитрівна, президент Харківського клубу писанкарства, керівник гуртка писанкарства Комунального закладу «Харківська спеціальна школа № 5» Харківської обласної ради.
https://youtu.be/nVpcmaG73II
Долучайтеся та насолоджуйтеся прекрасним видом традиційної народної культури - писанкарство!
* ПИСАНКИ Наталії Кравченко, президента Харківського клубу писанкарства, керівника гуртка писанкарства КЗ «Харківська спеціальна школа № 5» Харківської обласної ради
Інформацію підготували провідні методисти Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник та Ірина Шегда.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#майстеркласписанка
#СлобожанськийВеликдень
#Великоднісвятки
#Писанки
#НКС
#спадщинаУкраїни
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#Великдень
#Слобожанськаписанка
#лабораторіядослідженняНКС
6 липня 2022 року писанку було включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України під назвою: “Українська писанка: традиція і мистецтво”. До переліку елемент спільно подавали майстри Наддніпрянщини, Полісся, Волині, Поділля, Галичини, Прикарпаття, Буковини, Покуття, Південної Бессарабії, Таврії, Криму, Донщини, Слобожанщини, Сіверщини.
На Слобожанщині, мистецтво писанкарства має давні традиції. Наприклад, на Харківщині, наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. вміли розписати писанки не лише звичайні майстрині, але й такі відомі постаті як: Гнат Хоткевич, Дмитро Багалій, Микола Самокиш, Сергій Васильківський, Ілля Рєпін, вони також мали і власні колекції писанок.
У фондах Харківського історичного музею зберігається колекція писанок відомого харківського етнографа, академіка ВУАН Миколи Сумцова. Його монографія «Писанки», видана у 1891 році, стала першою і на деякий час єдиним у вітчизняній науці виданням із писанкарства. З середини ХХ ст. цей вид мистецтва занепадає.
Відродити його поставили собі за мету вчителі: Віктор Юрійович Єлін, Алла Павлівна Овчаренко, Ірина Вікторівна Чекмарьова. У 1993 році при Центрі «Слобожанщина» було започатковано Харківський міський клуб писанкарства. Його засновницею стала Овчаренко А.П. – викладач образотворчого мистецтва, талановитий організатор, що об'єднала навколо себе харків'ян різного професій.
У 1998 році Харківський історичний музей спільно з Харківського клубу писанкарів, на чолі з А.П. Овчаренко започаткував великий проєкт, направлений на збереження «сумцовської колекції писанок». Протягом семи років була відтворена колекція писанок Наталією Кравченко, яка нині є керівником клубу. Клуб писанкарів Харківщини налічує 37 членів.
Наша країна зараз переживає тяжкі часи. Члени клубу, як і інші співвітчизники, розкидані по світу. Але перебуваючи в інших країнах, наші писанкарки вчать тонкощам своєї улюбленої справи всіх бажаючих, таким чином розповсюджуючи традиції писанкарства Слобожанщини.
До вашої уваги Майстер-клас «Традиційне писанкарство. Слобожанська писанка», який представляє КРАВЧЕНКО Наталія Дмитрівна, президент Харківського клубу писанкарства, керівник гуртка писанкарства Комунального закладу «Харківська спеціальна школа № 5» Харківської обласної ради.
https://youtu.be/nVpcmaG73II
Долучайтеся та насолоджуйтеся прекрасним видом традиційної народної культури - писанкарство!
* ПИСАНКИ Наталії Кравченко, президента Харківського клубу писанкарства, керівника гуртка писанкарства КЗ «Харківська спеціальна школа № 5» Харківської обласної ради
Інформацію підготували провідні методисти Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник та Ірина Шегда.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#майстеркласписанка
#СлобожанськийВеликдень
#Великоднісвятки
#Писанки
#НКС
#спадщинаУкраїни
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#Великдень
#Слобожанськаписанка
#лабораторіядослідженняНКС
YouTube
Майстер-клас «Традиційне писанкарство.Слобожанська писанка»
Майстер-клас «Традиційне писанкарство. Слобожанська писанка»
КРАВЧЕНКО Наталія Дмитрівна,
президент Харківського клубу писанкарства,
керівник гуртка писанкарства Комунального закладу
«Харківська спеціальна школа № 5» Харківської обласної ради
КРАВЧЕНКО Наталія Дмитрівна,
президент Харківського клубу писанкарства,
керівник гуртка писанкарства Комунального закладу
«Харківська спеціальна школа № 5» Харківської обласної ради
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
13 04 2023 о 16.00 у Обласному організаційно-методичному центрі культури та мистецтва відбудуться «Етнографічні посиденьки
з Михайлом Красиковим»
на тему:
«Квітень у традиційній народній культурі українців»
Трансляція на платформі Zoom
Ви знаєте, що 100-150 років тому робили слобожанські крадії на Благовіщення? А для чого бʼють вербовими гілочками на Вербну неділю? А що це за ігри — «навбитки» та «навкотка» і який вони мають сенс, крім розважального? Що віщує паска з ямкою всередині?
На ці та на безліч інших питань шукатимемо відповіді під час нашої народознавчої зустрічі з Михайлом Красиковим, етнологом та фольклористом, провідним методистом ХООМЦКМ, професором кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директором Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»,
Адреса: Харків, вул. Пушкінська, 62.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84699571971?pwd=Ym9xK0Vxc0xyWFF2SjUvRlBsa0F5UT09
Ідентифікатор заходу: 846 9957 1971
Код доступу: 4n9fia
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#календарнісвятаукраїнців
#етнографічніпосиденьки
#МихайлоКрасиков
з Михайлом Красиковим»
на тему:
«Квітень у традиційній народній культурі українців»
Трансляція на платформі Zoom
Ви знаєте, що 100-150 років тому робили слобожанські крадії на Благовіщення? А для чого бʼють вербовими гілочками на Вербну неділю? А що це за ігри — «навбитки» та «навкотка» і який вони мають сенс, крім розважального? Що віщує паска з ямкою всередині?
На ці та на безліч інших питань шукатимемо відповіді під час нашої народознавчої зустрічі з Михайлом Красиковим, етнологом та фольклористом, провідним методистом ХООМЦКМ, професором кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директором Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»,
Адреса: Харків, вул. Пушкінська, 62.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/84699571971?pwd=Ym9xK0Vxc0xyWFF2SjUvRlBsa0F5UT09
Ідентифікатор заходу: 846 9957 1971
Код доступу: 4n9fia
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#календарнісвятаукраїнців
#етнографічніпосиденьки
#МихайлоКрасиков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
від Кучерявої Лідії Марківни, 1941 р.н. м. Люботин, Харківського району, родом із с. Корбини Івани на Богодухівщині).
* Витинанка «ВЕЛИКДЕНЬ» виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Паска
#Крашанка
#Великдень
#Великоднісвята
#НароднісвятаХарківщини
* Витинанка «ВЕЛИКДЕНЬ» виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Паска
#Крашанка
#Великдень
#Великоднісвята
#НароднісвятаХарківщини
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶Запрошуємо ознайомитися із новими можливостями сайту «Цифровий архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини». Поява нових опцій в пошуку і систематизації – відгук на зауваження і побажання наших небайдужих користувачів, що надходили до нас впродовж останніх років. Ми дуже цінуємо вашу думку і сподіваємося, що змогли втілити ваші прохання. Водночас розуміємо, що будь-яке ускладнення параметрів, можливо, зробить користування новими функціями спочатку непростим, то проанонсуймо, що саме змінилося. В першу чергу зміни стосуються мобільної версії, де на екрані важко розмістити усі фільтри та опції, що вільно видно на комп’ютері (десктопі). Тепер у результатах пошуку на телефоні у списку пісень можна одразу програти аудіофайли, не переходячи на сторінку пісні (трикутник ліворуч). Список пісень (результат пошуку) супроводжується зараз і назвою населеного пункту. Особливо це важливо, коли пісні схожі за текстом, мотивом і та інш.
Для десктопної версії чудовою зручністю стала «підказка» тексту, фрагмент якого випадає при наведенні на відповідний значок «текст» в списку пісень. Тобто, щоб переконатися, що це саме та пісня, яку ви шукаєте, не треба переходити на сторінку пісні.
В коментарях користувачів не один раз звучало прохання надати можливість шукати одразу за декількома жанрами, населеними пунктами, мотивами. То ж тепер є така можливість обирати в фільтрах більш ніж один мотив, жанр та місце запису. Для того, щоб відмінити ці фільтри (і взагалі будь-які) створена кнопка «скинути». Раніше зі сторінки пісні можна було перейти на всі пісні вказаних виконавців та місця запису. Тепер можна отримати подібний результат і за піснями певного жанру чи мотиву (тобто ці параметри стали «клікабельні», виділені синім кольором).
Найбільше зауважень викликав некоректний пошук або й взагалі відсутність видачі результатів при пунктуаційних помилках у тексті запиту. Тепер можна не переживати за пропущену кому чи точку у назві пісні, пошук спрацює за їх відсутності.
Будемо вдячні, якщо наші користувачі спробують використати ці новації, протестують і дадуть свої відгуки в коментарях або особистим повідомленням.
https://folklore.kh.ua/
Процес оновлення триває, далі ми розкажемо вам про інші зміни.
Провідний методист ООМЦКМ Галина Лукʼянець
#традиційнанароднакультура
#культураСлобожанщини
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
folklore.kh.ua
Архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини - тексти та аудіо
Українські народні пісні та музика. Автентичний фольклор. Матеріали етнографічних експедицій. Тексти, ноти, записи. Пошук за жанром. Слухати онлайн, скачати mp3
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
🔶 31.08.23 о 16.00 у Обласному організаційно-методичному центрі культури та мистецтва та онлайн відбудуться «Етнографічні посиденьки
з Михайлом Красиковим»
на тему:«Серпень у традиційній народній культурі українців»
❗️Трансляція на платформі Zoom
🔸Ви знаєте, чому до Спаса жінки не їли яблук? А що робили з капустою городники на Іллю чи Спаса? Чи є щось спільного у святого Іллі та Іллі Муромця? У чому сенс напівжартівливої перестороги дітям купатися на Іллю? А чи смакували ви шулики? А що таке мак-видюк, чому він так називається і як його використовували у магічних практиках? А чому господарі, засіваючи озимину, не голилися доти, доки не обсіються? Навіщо дівчата ходили на першу Пречисту в ліс по калину?
На ці та на безліч інших питань шукатимемо відповіді під час нашої народознавчої зустрічі з Михайлом Красиковим, етнологом та фольклористом, провідним методистом ООМЦКМ, професором кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директором Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», членом Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреатом муніципальної премії ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, East European, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Адреса: Харків, вул. Пушкінська, 62. Вхід вільний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Покликання на онлайн-зустріч: https://us05web.zoom.us/j/82328773707?pwd=tKGgx5kQbXLcFkAadiVvKEMj4a3jqY.1
Ідентифікатор заходу: : 823 2877 3707
Код доступу: AkpG70
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ» Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Охтирський краєзнавчий музей
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#календарнісвятаукраїнців
#народнісвятасерпня
#етнографічніпосиденьки
#МихайлоКрасиков
Zoom Video
Join our Cloud HD Video Meeting
Zoom is the leader in modern enterprise video communications, with an easy, reliable cloud platform for video and audio conferencing, chat, and webinars across mobile, desktop, and room systems. Zoom Rooms is the original software-based conference room solution…
Forwarded from 🔶 Центр культури і мистецтва
6 січня, ВОДОХРЕЩА, за новоюліанським календарем. На Харківщині ще казали: Хрещення, Йордань, Ордань. На річці з льоду вирізали хрест, обливали його буряковим квасом. Батюшка там правив службу, освячував воду в Йордані і всі бажаючі набирали. З водою йшли додому, нею освячували худобу, птицю, в сараях, на подвір’ї. Після обіду виганяли кутю з покутя, бо вже зверешилися святки. Коли вигонили кутю, то стукали по святому вуглі хати макогоном, казали: «Геть, кутя, із покутя, а узвар на базар». Коли дівчата на виданні виганяли кутю, то слухали в якому кутку собака загавкає, в той бік і заміж піде.
Із експедиційних записів наших інформантів:
* «На річці вирубували хрест із льоду, ставляють той хрест, буряшним квасом обіллють його, розовий стоїть. Із церкви йдуть, так батюшка той як прийде, стане коло того хреста й чітає, біз шапки. І як до хреста дочітає, тоді пускають голубів, стріляють. [Що робили з водою? – Н.О.] Коли з річки воду приносили, нею бризкали скотину. На Водохреща кутю виганяли: «Вон кутя із покутя, а озвар на базар». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р. н.)
* «На річці вирізували хрест і там святили (воду – Н.О.). Святили воду і в колодізях. Нею худобу бризкали і дають, шоб вона хлиснула, побризкають хлібчіка і дадуть. [З чого робили кропильце? – Н.О.] Кропильце робили із м’яти, брали з собою, коли освячували воду до колодезя чи на Йордань, там його святили. В хліві, де худобинка, хрестик напишуть. [Де саме писали хрестик? – Н.О.] На дверцях. Варили вареники з картошкою, з капустою, а тоді ото прийде, вареничка положе. Коли вигонили кутю, казали: Геть, кутя, з покутя, а узвар на базар. Беруть цю кутю, виходять на вулицю, курям сипе і каже: Кво-кво-кво, шоб квочки сідали». (Зап. 09.07. 2002 р. у с. Оскіл на Ізюмщині Харківської області від Приходько Наталії Петрівни, 1926 р. н)
* «Виганяють кутю на другий день, на Хрещення вигонять з покутя. Ще як оце дівчата: Ану, беріт качалку та йдіть по вуглі стукайте та слухайте де собаки гавкають. Де собака гавка, в якім краї, то туда заміж ітимеш». (Зап. 03.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Різник Анастасії Федорівни, 1910 р. н.)
* «Після Хрещення кутю виганяли. Нічого не варила на Хрещенія, одні млинці пекла тоненькі. Устануть, розколотять млинці, попикли, батько пішов раньче на Хрещенія, а мамка млинці попече, помазала масличком, в макітерку склала і поставила в піч, шоб теплі були. І мамки вбирається і йде на Хрещенія. Там харашо співають, охрести були, хрест об’язатєльно є, а тоді такі короги на палці були». (Зап. 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р. н.)
* Малюнок «ВИГАНЯЮТЬ КУТЮ», виконала Світлана Мишак, викладач КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки #водохреща #Йордань
Із експедиційних записів наших інформантів:
* «На річці вирубували хрест із льоду, ставляють той хрест, буряшним квасом обіллють його, розовий стоїть. Із церкви йдуть, так батюшка той як прийде, стане коло того хреста й чітає, біз шапки. І як до хреста дочітає, тоді пускають голубів, стріляють. [Що робили з водою? – Н.О.] Коли з річки воду приносили, нею бризкали скотину. На Водохреща кутю виганяли: «Вон кутя із покутя, а озвар на базар». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р. н.)
* «На річці вирізували хрест і там святили (воду – Н.О.). Святили воду і в колодізях. Нею худобу бризкали і дають, шоб вона хлиснула, побризкають хлібчіка і дадуть. [З чого робили кропильце? – Н.О.] Кропильце робили із м’яти, брали з собою, коли освячували воду до колодезя чи на Йордань, там його святили. В хліві, де худобинка, хрестик напишуть. [Де саме писали хрестик? – Н.О.] На дверцях. Варили вареники з картошкою, з капустою, а тоді ото прийде, вареничка положе. Коли вигонили кутю, казали: Геть, кутя, з покутя, а узвар на базар. Беруть цю кутю, виходять на вулицю, курям сипе і каже: Кво-кво-кво, шоб квочки сідали». (Зап. 09.07. 2002 р. у с. Оскіл на Ізюмщині Харківської області від Приходько Наталії Петрівни, 1926 р. н)
* «Виганяють кутю на другий день, на Хрещення вигонять з покутя. Ще як оце дівчата: Ану, беріт качалку та йдіть по вуглі стукайте та слухайте де собаки гавкають. Де собака гавка, в якім краї, то туда заміж ітимеш». (Зап. 03.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Різник Анастасії Федорівни, 1910 р. н.)
* «Після Хрещення кутю виганяли. Нічого не варила на Хрещенія, одні млинці пекла тоненькі. Устануть, розколотять млинці, попикли, батько пішов раньче на Хрещенія, а мамка млинці попече, помазала масличком, в макітерку склала і поставила в піч, шоб теплі були. І мамки вбирається і йде на Хрещенія. Там харашо співають, охрести були, хрест об’язатєльно є, а тоді такі короги на палці були». (Зап. 04.08.1994 р. у с. Великі Хутори на Шевченківщині Харківської області від Осики Мотрі Іванівни, 1907 р. н.)
* Малюнок «ВИГАНЯЮТЬ КУТЮ», виконала Світлана Мишак, викладач КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #Щедрийвечір #Новийрік #щедрівки #СлобожанськеРіздво #меланки #водохреща #Йордань