🔶«У понеділок світ почався...»
 
🔸Амбівалентність сприйняття будь-чого — характерна риса традиційної народної культури. І з понеділком — та сама історія.
 
🔸За нашими польовими записами, у селі Гурʼїв Козачок на Золочівщині, як і у багатьох інших селах України, переконані: у понеділок починати садити городину не можна, а треба зачин зробити у вівторок, бо понеділок — важкий день. Однак у сусідньому селі Уди того ж району вважають: будеш садити в понеділок — перший врожай буде! Щоб уродили кавуни, садити їх треба саме в понеділок. Таке ж повірʼя зафіксував П.В. Іванов на Купʼянщині у 1880-ті роки: «дыни и арбузы должно сажать в понедельник, чтобы завязывался первый цвет».
 
🔸Виявляється, у понеділка не тільки стійка репутація «важкого» дня, а й — для частини носіїв традиції — аура цілком позитивного, гарного для започаткувань дня. Повʼязане це з кількома причинами. Як перший день тижня понеділок одразу отримує купу преференцій у порівнянні з іншими днями, адже все перше набуває сакрального значення. За принципом ініціальної магії і очікують перший (в двох сенсах: найраніший і найкращий) врожай ті, хто спеціально починає садити городину (чи щось з неї) у понеділок.
 
🔸На Слобожанщині у більшості сіл у понеділок ніколи не починали будувати: «це важкий день». Купʼянчани у ХІХ столітті запевняли: «Хто начне яке-небудь діло в понеділок, то вже не зробе його як слід». У селі Кожухівці на Уманщині в цей же час твердили: «В понеділок не можна починати важкої роботи, бо понеділок — важкий день — „в цей день світ заснувався“». Тобто вважалося, що для Творця це був найважчий день. Однак саме те, що «у понеділок світ почався» і це був перший день творіння, давало підставу мешканцям с. Мирного Краснокутського району та деяким селянам Печенізького району на Харківщині вірити у те, що будівельні роботи варто починати в понеділок. До того ж, понеділок є чоловічим (за граматичною ознакою слова) днем, тому, як і вівторок і четвер, є, за народними віруваннями, найсприятливішим для початку серйозної (тим більше чоловічої!) роботи. 
 
Михайло Красиков,
провідний методист ХООМЦКМ
 
#ООМЦКМ
#лабораторіядослідженьНКС
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#етнографіяУкраїни
#етнографіяХарківщини
#днітижн
#понеділок

🔶 Середа розпочинається інформативно, бо «День традиційної культури», він такий⚡️

Отже, зараз мова піде про ярмарок, починаємо⤵️

🔸 ЯРМАРОК. Захід, де продавці демонструють та продають товар споживачам. Так трактується цей термін у словниках. І з цим важко не погодитися, тому що це саме місце на якому демонструють не лише свої товари продавці, а й місце зустрічі, розваг, вирішення важливих сімейних питань. Ми не помилимося коли ще до слова захід, додамо й слово «дійство», що ніким не було сплановано, а відбувалося само по собі. Саме до дійства, що відбувалися на ярмарках часто зверталися письменники, художники, режисери.

🔸 Як саме відбувалися ярмарки на Харківщині на початку-середині ХХ століття ми звернемося до наших фольклорно-етнографічних записів із спогадами наших інформантів.
Як правило ярмарки відбувалися а великі свята, наприклад на Покрову, коли вже на селі «поробили всю важку роботу» і селяни могли продати рештки свого збіжжя, худобу, птицю або ж придбати собі необхідний посуд, одяг, реманент, смаколики, тощо. Ярмарок тривав один день і називали його «малий» і великий що охоплював два-три дні. На ярмарках крім сільськогосподарської продукції, які продавали селяни, ремісники та крамарі вивозили свій товар. На ярмаркових майданчиках встановлювали «качелі», «каруселі», де діти та молодь могли розважитися та відпочити. Часто згадують старожили і про розіграш «лотереї». «Дядько носив з собою папугу і за певну ціну птиця діставав із коробки разноцвєтні папірці де було написано бажання. А можна було виграти і сережки, колечко із проволоки…».

➡️Отже згадують наші інформанти:
🔸«Качєлі робили, колиску. Нічого не роблять. Молодьож три дні, співають та колишуться». (зап. 1994 р., с. Іванівка на Шевченківщині, Поліна Прохорівна, 1914 р.н.)
🔸«Качєлі, каруселі, оце прямо таке гуляння, Боже сохрани. Жінки, чоловіки, годів по 30, в м’яча грають на вигоні. (Що продавали на ярмарку?) На ярмарку продавали все. Ото понавозять з города всячини і товари, і гостинці, хто шо відціля повиносе. Інтєрєсно було, просто як великий базарь. (Який посуд був?) Тоді ж в основном був череп’яні миски, кувшини, дерев’яні ложки, порозрисовувані і такі (не розмальовані), матерію привозили. І я помню ярмарок, і каруселі помню, біжиш, як нема дома грошей, то береш яєць, пооддавав тому у кого карусєлі...» (зап. 04.08.1995 р., с. Новомиколаїка на Шевченківщині від Корх Анастасії Степанівни, 1924 р.н.)
🔶А ще на ярмарку можна було при «купівлі-продажі товару» з кимсь познайомитися або зустріти знайомого з іншого села, якого давно не бачив і при спілкуванні вияснити що в нього є дочка на виданні, а в тебе ж син-парубок. У такому ділі і сватами можна було стати…
🔸« Частенько було так, шо батьки знайомилися на ярмарку. При розговорі вияснялося шо у одного є дочка на вданні, а в другого син, якому треба женитися». (зап. 10.08.1997 р., с. Полкова Микитівка на Богодухівщині від Васеніної Галини Тихонівни, 1915 р.н., Левченка Матвія Тихоновича, 1912 р.н.)
🔸 «Батьки домовлялися, а молоді один одного і не бачили. Спершу приходили свати без хліба, шоб молоді подивилися один на одного, а тоді договорялися коли приходити з хлібом». (зап. 13.08.1997 р., с. Ясенове на Валківщині від Андрущенко Євдокії Денисівни, 1916 р.н., Романенко Уляни Данилівни, 1923 р.н., Новосел Ганни Панасівни, 1934 р.н.)

Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.

#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКМ
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнітрадиції
#спадщинаХарківщини
#ярмарок

19 грудня – свято МИКОЛАЯ-ЧУДОТВОРЦЯ.
На Харківщині, за народним звичаєм, цей день називають: Микола, Святий Миколай, Микола зимній, Микола Угодник.
Він є одним із найважливіших християнських святих. До нього звертаються з молитвами як до захисника в нещасті й помічника у скруті, коли хочуть миру, спокою, здоров’я та злагоди.
У цей день йшли до церкви на службу, за відсутності церкви, молилися вдома. Якщо у родині був чоловік із таким ім’ям – відзначали. Зазвичай ходили в гості.

Перед Миколаєм та перед великими святами необхідно було віддати борги, якщо вони були. На свято, до схід сонця, готували кутю, узвар, щоб багатий був урожай на зернові. Діткам дарували подарунки та випікали печиво "миколайчики". З часом, звичаї та традиції святкування Миколая, перейшли на Різдвяні святки.

Наприкінці ХХ століття ми фіксували лише залишки спогадів про широке відзначення свята. За інформацією старожилів «У цей день діткам дарували подарунки» (с. Дорофіївка на Валківщині).

Також на Борівщині записана легенда про Миколая.
«Миколай всігда помагав людям і люди його почітали. А Касяну не нравилося це. От він і пішов до Бога жалітися на Миколая. Тоді Бог і каже, анголам шоб вони найшли Миколу та привели до нього. Ангели полетіли шукати його, прилітають, кажуть шо нема Миколи на небі, він пішов на море людей рятувати. Вдруге Бог посилає анголів найти Миколая. Ті полетіли, прилітають, кажуть немає Миколая, він людей від пожара рятує. Втретє Бог посилає анголів привести до нього Миколу. Полетіли анголи, прилітають, кажуть немає Миколи, він козаків із турецької неволі визволяє. В четверте Бог посилає анголів найти Миколу. Приводять Миколу, а він увесь у грязі, одежа подерта. – Де ти був? – питає Бог. – Та мужику помагав воза з грязі витягати, каже Микола. А тоді Бог і каже Касяну: – Бачиш, за шо люди люблять і цінять Миколу, за добрі справи. А ти, йди і будеш на землі появлятися раз на чотири роки. З тих пір Касян являється на землю тіки у високосний рік» (зап. 2000 р. в с. Бахтин на Борівщині від Нужної Лідії Степанівни).

З цього дня на Харківщині співали колядки про Миколая.
Миколай, коника сідлає,
Миколай з двору виїджає,
Тому святий Миколай
На усяк час помогай
Миколаю!

На світлинах "Святий Миколай" у виконанні учасників клубу «Оксамит» Харківського міського культурного центру за місцем проживання Харківської міської ради, керівник Марина Дубровська.

Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.

#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКМ
#традиційнакультураСлобожанщини
#традиційнакультураХарківщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнісвята
#народнітрадиції
#спадщинаХарківщини
#СвятийМиколай #Миколай

🔶 Друзі! В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури ми розповідали про нематеріальну культурну спадщину Харківської області.
Але в кожному куточку нашої країни ще стільки всього цікавого!
Тож пропонуємо разом з нами поринути в різноманіття Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

🔸 В передчутті Різдвяних свят запрошуємо у віртуальну подорож до Одеської області, де в селі Орлівка Ренійської міської громади Ізмаїльського району, населення якого складають етнічні молдовани, побутує елемент «Різдвяний обряд «Мошу» (обряд чоловічої коляди)».
Різдвяний обряд «Мошу», «Мошул» (Дід) проводиться 24 та 25 грудня, адже Орлівка – єдине бессарабське село, мешканці якого відзначають Різдво 25 грудня.
Образ «Мошу» – центральна фігура свята: маска схожа на вбрання шамана первісного племені. На шкіряному поясі головного персонажу закріплюють чотири великих дзвони, які зазвичай вдягають на шиї биків. Коли Мошу біжить або пританцьовує, лунає характерний дзвін. Вага дзвонів близько 6 кг.
За декілька тижнів до проведення дійства місцеві майстри виготовляють маску Мошу з кролячих та козячих шкір, прикрашаючи шкіряними ремінцями, кінським волосом, вовняними нитками, бобами та німбом з квітів і різнокольорових стрічок. А мечуке – півметрові дубини з рогози, з великою ручкою, туго стягнуті проволокою, виготовляють самі хлопці.
24 грудня жителі села не їдуть з дому, а чекають рідних, готують традиційні святкові страви та не вимикають світло надворі, бо чекають колядників.
Село умовно ділиться на дві частини і ввечері 24 грудня на кожній половині села збираються неодружені хлопці, які відслужили в армії. Вони вдягаються у військову форму таким чином, щоб дві команди, дві «армії», на чолі яких стоїть свій Мошу, можна було легко розрізнити. Кожна з двох «армій» ділиться на дві групи: чата марє (велика група) і чата Мошулуй (група Мошу). За ніч вони повинні обійти усі двори.
Завітавши на подвір’я до господарів, хлопці співають старовинні колядки молдовською мовою, а господарі пригощають колядників. Господарі, у яких є незаміжні дівчата, дають колядникам калач, який символізує здійснення бажання дівчини вийти заміж наступного року. Барабанний бій та звуки кларнета постійно супроводжують діючих осіб.
Зранку 25 грудня всі збираються в центрі села, куди сходяться й Мошули зі своїми «арміями». Громада колядників підіймає свого Мошу на руках і головні герої мають перемогти один одного у двобої. Переможці отримують винагороду і старшинство впродовж року.
Звичайно, краще все побачити на власні очі, впевнені, що так і буде після Перемоги! А наразі ознайомитись з детальним яскравим описом обряду, переглянути фото та відео можна на сайті Одеського обласного центру української культури http://oocuk.com.ua/nks/
Інформацію та фотографії взято з метою ознайомлення та поширення. Авторство належить Одеському обласному центру української культури.

Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.

#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#деньтрадиційноїкультури
#традиційнакультура
#НКС#ICHUkraine
#Одещина #різдвянийобрядМошу

🔶 15 грудня 2022 року фахівці Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва взяли участь у конференції «Імплементація Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи», яку вшосте проводив Український центр культурних досліджень.

🔸Після 24 лютого життя українців змінилося, змінилась і робота культурних установ. Необхідно було випрацьовувати нові алгоритми дій, налагоджувати комунікацію та дізнатися стан носіїв елементів НКС. Про цей досвід і свої напрацювання говорили організатори та учасники з багатьох областей України.

🔸Директор Українського центру культурних досліджень (УЦКД) Ірина Френкель розповіла про те, які заходи та проєкти в умовах воєнного стану вдалося реалізувати. Зокрема, було проведено низку заходів з питань нематеріальної культурної спадщини, здійснено моніторинг діяльності установ культури в умовах війни та взято участь у підготовці номінаційного досьє елементу НКС «Культура приготування українського борщу» до міжнародної організації ЮНЕСКО.

🔸Олена Іщенко, заступник директора УЦКД, представила аналіз плідної співпраці з керівними підрозділами сфери культури обласних військових адміністрацій впродовж року.
За словами голови експертної ради, заступника директора громадської організації «Демократія через культуру» Валентини Дем’ян, експертній раді з питань нематеріальної культурної спадщини у 2022 році довелося застосовувати нові підходи в роботі.

🔸Як нематеріальна культурна спадщина сприяє зближенню та взаєморозумінню людей розповідала Валентина Вітос, директор Обласного центру української культури. Вона поділилась досвідом, який сприяв реінтеграції внутрішньо переміщених осіб в соціальне життя нових громад.

🔸Наталія Морозова, начальник відділу нематеріальної культурної спадщини зазначила, що руйнування колективної пам’яті, порушення комунікації, міграція, депортація, екоцид – ті виклики, які постали перед сферою нематеріальної культурної спадщини під час війни та на які потрібно реагувати невідкладними охоронними заходами.

🔸Про гіркий досвід необхідності вже вдруге переміщати культурні установи, але й водночас налагоджувати активну роботу розповіла Аліна Адамчук, начальниця управління культури, національностей та релігій Луганської ОДА.

🔸Сумський обласний науково-методичний центр культури та мистецтв не припиняв роботу навіть в умовах бойових дій та під загрозою окупації, як зазначила директор центру Євгенія Бистрицька. Рятувалися документи та напрацьовані матеріали, а згодом продовжилася робота онлайн, було реалізовано проєкт «Давня казка» та визнано кращою практикою з охорони НКС у Сумській області «Заходи з охорони нематеріальної культурної спадщини на базі «Музею горюнської культури».

🔸Проєкт «Етноосвіта» став культурно-соціальною платформою для роботи з внутрішньо переміщеними особами в Рівненській області. Директор Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Баковецька-Рачковська говорила про те, як на майстер-класах знайомили з українськими музичними інструментами, опановували роботу на бердечку та багато іншого.
 
🔸В часи війни всі культурні установи України спільно і кожен на своєму місці працювали плідно, щоб нематеріальна спадщина, яка є нашим фундаментом, яка зараз розповідає про нас усьому світу, не зникла, щоб ми змогли продовжувати гордо говорити, що ми українці.
Матеріал підготувала провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#НКС
#конференціяУЦКД
#конференціязохорониНКС

🔶 Сьогодні середа а отже час рубрики #ДеньТрадиційноїКультури

🔸 Шість нових елементів додано до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України!
23 грудня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики України включило до Національного переліку такі елементи:
✅ Традиційний обрядовий хліб Вінниччини (Вінницька область);
✅ Кобзарство (Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Львівська, Рівненська, Херсонська, Харківська, Полтавська та Черкаська області);
✅ Випікання весільних утят у селі Річки (Сумська область);
✅ Обряд приготування страви «Зелеківська зливанка» (Луганська область);
✅ Надсянська говірка на теренах Мостищини (Львівська область);
✅ Гуцульська боднарка (Чернівецька та Івано-Франківська області).
 
🔸Нагадаємо, що від Харківської області до Національного переліку включено три елементи:
✅ Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик»;
✅ Знання і практики приготування сахновщинського короваю;
✅ Традиційне харківське коцарство.
 
Наразі в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України вже 57 елементів.
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine

🔶 У січні 2023 року Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України поповнився новими елементами та кращими практиками. Відповідний наказ підписав Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України (від 27.01.2023 № 28).
🔸 До Національного переліку додано такі елементи:
➡️ Мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю (Львівська область);
➡️ Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення та побутування (Чернівецька область);
➡️ Практика з охорони горюнської культури «Музеєм горюнської культури» в селі Нова Слобода Конотопського району Сумської області;
➡️ Поліська дудка-викрутка: традиції виготовлення та гри (Рівненська область).
Тепер в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України 61 елемент.
 
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine