Ось вам одна сторінка з 380, наповнені тим самим. Якщо бажаєте, можете ознайомитися "Тропік Рака" Генрі Міллер.
Це нам потрібна прочитати на заняття.

А далі повідомлення, які я писала для своїх однокурсників:
Я вже шкодую, що не попросила викладача замінити мені цей роман... Халепа буде якщо він дасть по ньому модуль.
🥹 Це якийсь треш, а не роман. У ньому нема якихось таких особливих непізнаних сенсів, які прямо-таки мають прочитати і знати всі.
Це повторює ті ж романи, що й ми читаємо зазвичай, але новими словами і у вульгарному вигляді.

Я вже мовчу, що у пизді волосся не має, звідки він його виривати планує 😮‍💨
Ще й таке завищене Его у чоловічка, щось собі таке придумав і носиться зі своїми членами. Таке враження, що люди — не люди, а члени і піхви 😑
І знову Франція 😂

Мене кожну сторінку ґвалтують

Нічого не зрозуміло, крім того, що він вважає свій член великим, а всіх жінок — пиздами.
І для нього у пизді волосся росте — чисто його уявлення про статеві органи закінчуються на знанні, що є дирка і клітор.

Я перепрошую за такі вислови, але думаю, до цього роману по-іншому не скажеш, говорю його мовою

Тема відчуження і неприйняття матеріальності суспільства просто губиться на фоні... Цього.
Якщо письменнику доводиться вражати, поширювати скандал навколо себе і кричати про свої невдалі секс-гульки — це не геній, це напищений чоловік.


Добре, якщо дивитися з боку науки, то він справді зробив революцію у літературі, його стиль (оминаючи конкретні моменти) хороший, а таке подання може виказувати його огиду до всього. Але наскільки все тілесно і за цим всім я не розумію його думки:
навколо багато жінок і багато похітливих чоловіків. Можливо, це і є тема. Мені потрібно, щоб мені пояснили і тоді я б читала з розумінням, що я маю бачити

Панове, я не можу. До того ж дуже грішить перекладач український, який скористався російським "пи#+а" замість піхви, як мало бути, що теж додає свого шарму.
Щоб ви увійшли в контекст, надалі автор не рідко буде звертатися до жінки, як до пизди: "Ми прогнали цю пизду".
Читаю і плачу. Я вчора заснула з відчуттям, наче мене облапали. Хотілося просто змити це і забути.

Як філолог я б мала оцінювати це як текст, значення для літератури, але я ще людина і жінка, в першу чергу. Я багато чого можу читати, ой як багато всього, але Генрі Міллер справді пише настільки добре, що мене верне. Це його мета, не сумніваюся

Думаю, завтра наважуся написати і спробую аргументувати свою позицію та змінити книгу.
Не знаю у який бік зміниться його відношення до мене. І я розумію, що тепер матиму проблеми, бо всього три дня на прочитання нової книги, дивлячись, коли він ще відповість.
І тут професійне питання: чи як філолог я мушу читати будь-яку літературу?

От це людина рветься на модульну контрольну і здачу творчого — все місто переїздила 😂