Олександр Олесь, 1931 рік

Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.

Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.

#літтекст
#сучасне_минуле

Гарної та спокійної вам неділі

Авторка: Вікторія Коваленко

#арт
#сучасне_минуле

«…Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!

Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля…»

Симоненко Василь Андрійович (1935-1963)
поет, журналіст, шістдесятник.

#літтекст
#сучасне_минуле

* * *

Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевно б, репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!
Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!

Василь Симоненко

#літтекст
#сучасне_минуле

Ігор Муратов

* * *
Хочеться туди, де нам на плечі
Осідає зоряний туман,
Хочеться туди, де тихий вечір
Не потворить свистом хуліган,
Де не сіє страх його свинчатка,
Не копилить носа детектив;
Де не чують хлопчики й дівчатка
Белькотіння п’яних їх батьків;
Де завзяття юності — в розмаї
Визріло й щасливо розцвіло...
Хочеться туди, де нас немає,
Може, ще нікого й не було?

8 січня 1973

#літтекст
#сучасне_минуле

Марш "Україна"("Чорними хмарами вкрита руїна"). Слова Івана Багряного, музика Григорія Китастого.

#music
#сучасне_минуле

В ноябре сезон закрыт.
Замерли курорты.
А в Крыму фашист сидит,
К берегам припертый.

Перерезали пути
Пушки да винтовки,
И фашисту не найти
Дверцы в мышеловке.

Он мечтал собрать в Крыму
Много винограда,
Но теперь уже ему
Ничего не надо.

Смотрит в даль морскую он,
Хмурый и печальный.
Для него теперь сезон
Настает купальный.

© Самуил Маршак, 1943

#літтекст
#сучасне_минуле

Василь СТУС


На Лисiй горi догоряє багаття нiчне,
I листя осiннє на Лисiй горi догоряє,
а я вже забув, де та Лиса гора, i не знаю,
чи Лиса гора впiзнала б мене.
Середина жовтня, пора надвечiр'їв твоїх,
твоїх недовiр i невiр i осiннього вiтру.
I вже половина життя забувається. Грiх
уже забувається. Горе i радiсть нехитра.
Середина жовтня — твоїх тонкогорлих розлук,
I я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю,
чи я вже помер, чи живу, чи живцем помираю,
бо вже вiдбринiло, вiдквiтло, вiдгасло, вiдграло навкруг.
Та досi ще пахнуть тужливi долонi твої,
I губи гiркi аж солонi i досi ще пахнуть,
I Лиса гора пролiта — схарапудженим птахом,
I глухо, як кров у аортах, надсадно гудуть голуби.

#літтекст
#сучасне_минуле

До 80-ї річниці створення повстанської армії Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного підготував унікальний виставковий проєкт — «Жіночий портрет воїнів УПА».

На сайті архіву створили окрему сторінку на якій зібрали портрети жінок. Вони були зв’язковими і розвідницями, медсестрами і лікарками, командували окремими підрозділами.

#Ми
#сучасне_минуле

https://www.youtube.com/watch?v=i-xkZUZbhYc

#music
#сучасне_минуле

Зі сходу і півночі суне орда
По селах ходить Сковорода
Світ його ловить, але не спійма
Іде трьохсота зима
Найважча зима
Найвільніша зима

Марина Пономаренко

#літтекст
#сучасне_минуле

Боже, не літості — лютості,
Боже, не ласки, а мсти,
дай розірвати нам пута ці,
ретязі ці рознести.
Дай нам серця неприкаяні,
дай стрепіхатий стогнів,
душ смолоскипи розмаяні
між чужинецьких вогнів.
Пориве, пориве, пориве,
разом пірвемося в лет.
Бач — розсвітається зориво.
Хай і на смерть, а — вперед.
Благословенна хай буде та
куля туга, що разить
плоть, щоб її не марудити
в перечеканні століть.
Боже, розплати шаленої,
Боже, шаленої мсти,
лютості всенаученної
нам на всечас відпусти.

Василь Стус

#літтекст
#сучасне_минуле

Тарас Григорович Шевченко
зітхнув поважно й непричетно
дістав годинника старого
і рушив повагом в дорогу

він йшов врочисто тихим містом
в пивницях пиво пив імлисте
стріляв цигарку в перехожих
такий живий такий несхожий

дівчата парфумами вкриті
просили в нього закурити
їм отвічав не вельми чемно
Тарас Григорович Шевченко

він врешті втік із цього міста
він зник із сяючого місива
і в черешневій квітній піні
його зустріли перші півні

Сергій Жадан

(1993)

#літтекст
#сучасне_минуле