Сьогодні у нас #ДеньТрадиційноїКультури тож для початку пропонуємо вам переглянути цікавий матеріал із циклу "Портрети фольклорних виконавців"
Ганна Андріївна Петренко з с. Клюшниківка Миргородського району Полтавської області – лідер і учасник сільського гурту 80-90-х р.р., пісні якого тепер знають і виконують багато сучасних фольклористичних колективів. Зокрема, усім відома їхня «моряцька» пісня «Ой з-за гори, з-за лиману», яку іноді називають «Корабель».
За знайомство з Ганною Андріївною і можливість записати чудовий спів села ми маємо подякувати Ніні Матвієнко, яка привезла гурт на один з великих київських концертів, телевізійний запис цього заходу ми і побачили у 1988 році. Відтоді до Клюшниківки відбулося більше 15 експедиційних поїздок харківських фольклористів, весь традиційний репертуар був записаний. На момент нашої зустрічі Ганні Андріївні вже було 73 роки, однак вона мала досконалу пам’ять, заспівувала майже усі пісні з легкістю і без підказок. Вела зошит з переліком пісень, де було понад 200 найменувань, і це без весільних і більшості календарних. Хоча самі тексти вона не записувала, бо всі їх гарно знала і памʼятала. Як розказувала Ганна Андріївна, поштовхом для особливої любові до співу стала поява священника автокефальної української церкви у селі наприкінці 20-х років минулого століття, який був талановитим регентом і шанувальником української пісні. В невеличкому селі він зібрав великий хор з клюшниківців («до сорока душ», як згадувала Ганна Андріївна!) і співав з ним не лише церковний репертуар, а і обробки українських пісень. Багато десятиліть потому ці вже немолоді співачки згадували – а цю пісню з нами вчив батюшка! Разом з Ганною Андріївною з тих ще часів співали подруги і молодша сестра Оксена. Оцей гурт і став носієм дійсно сталих традицій, бо склад не змінювався майже 60 років.
Цікаво було спостерігати, як Ганна Андріївна керувала виконанням: під час співу командувала-змахувала рукою, визначала висоту і темп. Змушувала зупинятися і переспівувати, якщо щось було не так. Контролювала, ловила вухом, хто які варіанти співає, і не дай бог помилитися)) Власне, її голос звучав найбільш яскраво, і зараз, слухаючи не сильно якісні записи, все одно легко почути саме йогозвучання серед інших голосів. Співала майже завжди середній сольний підголосок, «вторила», в дуже драматичній насиченій манері, яка так гарно контрастувала із легким рухливим, прикрашеним мелізматикою, верхом сестри Оксени... Хоча могла і виводити у тих випадках, коли не було поряд сестри. Ось декілька пісень з її яскравим заспівом і підголоском:
Ой де великий двір (весільна для сироти) https://folklore.kh.ua/site/track?id=446
А що звечіра син Божий народивсь (колядка) https://folklore.kh.ua/site/track?id=223
Ой у неділю рано синє море грало (строкова) https://folklore.kh.ua/site/track?id=251
Ой ходив донець сім год по Дону (балада) https://folklore.kh.ua/site/track?id=414
Вкотре хочемо зазначити, як відповідально наші найкращі народні співаки ставилися до сеансів запису – багатогодинних і багаторазових експедицій. Ганна Андріївна також чудово розуміла, для чого їдуть до неї в експедицію і годинами не шкодувала часу на спілкування, розказуючи і співаючи все, що знала. Велика шана їй за розповіді, пісні, весь величезний спадок, що вона залишила по собі, давши нам можливість перейняти і продовжити традицію!
Галина Лукʼянець провідний методист відділу НКС
#ООМЦКМ #культураСлобожанщини #традиційнакультура #лабораторіядослідженняНКС #фольклор #портретифольклорнихвиконавців #МаріяСтепанівнаВоскобойник #Геніївка #ЦифровийархівфольклоруСлобожанщинитаПолтавщини