🔶 Друзі, ви ж пам’ятаєте, що 14 жовтня 2023 ми запрошуємо вас долучитися до соціального мистецького проєкту «Обійми дитину»?
🔸 Наразі хочемо розказати про виставу Олександра Драчов за мотивами казки Братів Ґрімм "Як хоробрий Кравчик свій страх шукав" Харківського театру для дітей та юнацтва, що ви обовʼязково побачите на нашому заході.
➡️ Головний герой вистави - хоробрий Кравчик завдяки своїй кмітливості виходить переможцем з будь-яких небезпечних ситуацій, потрапляє у вир неймовірних пригод, зустрічає на своєму шляху друзів, недругів та врешті-решт справжнє кохання, що здатне творити дива. А чи віднайде він свій страх і що з цього вийде Ви дізнаєтесь завітавши на виставу.
Вистава буде цікава не тільки дітям, а й дорослим, адже має повчальний зміст, який є дуже актуальним у наш час: важливо дивитися на світ з часткою доброго гумору, і зберігати впевненість і спокій навіть у моменти небезпеки і тоді ти обов'язково вийдеш переможцем з будь-яких небезпечних ситуацій.
🔶️ Отже, чекаємо на вас 14 жовтня 2023 року об 11.00 за адресою: м. Харків, Майдан Свободи, 4 (Музей сучасного мистецтва «Єрмілов Центр»).
🔸️ Це запрошення до підтримки, покликане зігріти серця маленьких людей і подарувати їм впевненість у майбутньому через любов і мистецтво. Давайте зробимо це всі разом!
#ООМЦКМ #Обіймидитину #мистецтвоХарківщини #дитячатворчість #Центркультуривиставка
🔸 Наразі хочемо розказати про виставу Олександра Драчов за мотивами казки Братів Ґрімм "Як хоробрий Кравчик свій страх шукав" Харківського театру для дітей та юнацтва, що ви обовʼязково побачите на нашому заході.
➡️ Головний герой вистави - хоробрий Кравчик завдяки своїй кмітливості виходить переможцем з будь-яких небезпечних ситуацій, потрапляє у вир неймовірних пригод, зустрічає на своєму шляху друзів, недругів та врешті-решт справжнє кохання, що здатне творити дива. А чи віднайде він свій страх і що з цього вийде Ви дізнаєтесь завітавши на виставу.
Вистава буде цікава не тільки дітям, а й дорослим, адже має повчальний зміст, який є дуже актуальним у наш час: важливо дивитися на світ з часткою доброго гумору, і зберігати впевненість і спокій навіть у моменти небезпеки і тоді ти обов'язково вийдеш переможцем з будь-яких небезпечних ситуацій.
🔶️ Отже, чекаємо на вас 14 жовтня 2023 року об 11.00 за адресою: м. Харків, Майдан Свободи, 4 (Музей сучасного мистецтва «Єрмілов Центр»).
🔸️ Це запрошення до підтримки, покликане зігріти серця маленьких людей і подарувати їм впевненість у майбутньому через любов і мистецтво. Давайте зробимо це всі разом!
#ООМЦКМ #Обіймидитину #мистецтвоХарківщини #дитячатворчість #Центркультуривиставка
🔶 Мрієте здійснити культурний проєкт, але не знаєте, як залучити фінансування? Школа культурного менеджера "Поступ" запрошує вас на дводенний офлайн курс з грант менеджменту, який відбудеться 14-15 жовтня! За два насичених дні ви дізнаєтесь про ключові аспекти управління грантами: від стратегічного планування та дизайну проєкту до звітності та адміністрації. Це найкращий шанс отримати необхідні знання та навички для залучення грантового фінансування та реалізації своїх культурних ініціатив.
🔸КЗ "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва" пропонує унікальну можливість всім охочим: незалежним менеджерам, митцям, адміністраторам, а також працівникам закладів культури Харківської області підвищити свою кваліфікацію та здобути практичні навички у сфері грант менеджменту.
🔸Не пропустіть цю чудову можливість розвинути свої професійні навички та зробити вагомий внесок у розвиток культурного середовища Харківської області!
🔸Навчання відбудеться 14-15 жовтня 2023 року з 10:00 до 16:00 (субота, неділя) в офлайн режимі. Відбір учасників навчання проводитиметься на конкурсній основі. Про результат відбору буде повідомлено листом на електронну адресу після 18:00 12 жовтня. Кількість місць обмежено. Для реєстрації на офлайн курс, будь ласка, перейдіть за цим посиланням - https://forms.gle/Jgrdv38DpZPgxrfq7.
🔸КЗ "Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва" пропонує унікальну можливість всім охочим: незалежним менеджерам, митцям, адміністраторам, а також працівникам закладів культури Харківської області підвищити свою кваліфікацію та здобути практичні навички у сфері грант менеджменту.
🔸Не пропустіть цю чудову можливість розвинути свої професійні навички та зробити вагомий внесок у розвиток культурного середовища Харківської області!
🔸Навчання відбудеться 14-15 жовтня 2023 року з 10:00 до 16:00 (субота, неділя) в офлайн режимі. Відбір учасників навчання проводитиметься на конкурсній основі. Про результат відбору буде повідомлено листом на електронну адресу після 18:00 12 жовтня. Кількість місць обмежено. Для реєстрації на офлайн курс, будь ласка, перейдіть за цим посиланням - https://forms.gle/Jgrdv38DpZPgxrfq7.
Google Docs
Реєстрація на курс «Основи грантменеджменту» Школи культурного менеджера «ПОСТУП»
КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» пропонує унікальну можливість всім бажаючим: незалежним менеджерам, митцям, адміністраторам, а також працівникам закладів культури Харківської області підвищити свою кваліфікацію та здобути…
Forwarded from МКСК - Міністерство культури та стратегічних комунікацій
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🫂Ти як? Всесвітній день ментального здоров’я — ще один привід згадати, як важливо чесно відповісти собі на це питання, поставити його друзям, близьким, простягнути руку допомоги.
🎥З нагоди цього дня вийшло відео в межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?», що впроваджується за ініціативою першої леді Олени Зеленської та реалізуються за підтримки проєкту USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», який виконує організація Пакт.
🔹У ролику Перша леді разом з Монатіком, Казкою, Марією Єфросініною, Єгором Гордєєвим та Катериною Сільченко закликають не мовчати, не закривати очі на свої страхи та не дати тягарям нас зламати, особливо, коли війна кожен день приносить нові випробування.
🎥З нагоди цього дня вийшло відео в межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?», що впроваджується за ініціативою першої леді Олени Зеленської та реалізуються за підтримки проєкту USAID «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», який виконує організація Пакт.
🔹У ролику Перша леді разом з Монатіком, Казкою, Марією Єфросініною, Єгором Гордєєвим та Катериною Сільченко закликають не мовчати, не закривати очі на свої страхи та не дати тягарям нас зламати, особливо, коли війна кожен день приносить нові випробування.
🔸 Запрошуємо на майстер-класи Уляни Барсук з вишивання.
🔸️ У червні цього року всі охочі майстрині вже мали можливість відвідати майстер-класи атестованого майстра Національної спілки майстрів народного мистецтва України Барсук Уляни з вишивання рахунковими швами. Цього разу майстриня запрошує разом не просто спробувати вишивати такими техніками як лиштва, вирізування, мережка, солов'їні вічка, курячий брід, штапівка, але й обговорити вишивку вашої майбутньої сорочки, яку ви зможете створити у рамках подальших майстер-класів пані Уляни.
🔸️ Перший майстер-клас відбудеться 14 жовтня о 12.00 у формі презентації та майстер-шоу. Щоб відвідати наступні майстер-класи, з собою слід мати наступні матеріали:
- льняну (або конопляну) тканину для вишивання;
- бавовняні нитки (кольори на Ваш розсуд);
- голку з великим вушком;
- ножиці;
- п'яльце.
❗️У майстер-класах можуть взяти участь всі охочі і початківці віком від 15 років (кількість місць обмежена).
⏰ Щосуботи о 12:00 протягом жовтня (з 14.10)
📍Чекаємо на Вас за адресою:
м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2 поверху.
Запис ☎️ +38 096 206 9670 Наталія
#ООМЦКМ #українськакультура #вишивання #майстерклас #майстеркласХарків #мкХарків #Харків #artsandcrafts #artandculture #embroidery
🔸️ У червні цього року всі охочі майстрині вже мали можливість відвідати майстер-класи атестованого майстра Національної спілки майстрів народного мистецтва України Барсук Уляни з вишивання рахунковими швами. Цього разу майстриня запрошує разом не просто спробувати вишивати такими техніками як лиштва, вирізування, мережка, солов'їні вічка, курячий брід, штапівка, але й обговорити вишивку вашої майбутньої сорочки, яку ви зможете створити у рамках подальших майстер-класів пані Уляни.
🔸️ Перший майстер-клас відбудеться 14 жовтня о 12.00 у формі презентації та майстер-шоу. Щоб відвідати наступні майстер-класи, з собою слід мати наступні матеріали:
- льняну (або конопляну) тканину для вишивання;
- бавовняні нитки (кольори на Ваш розсуд);
- голку з великим вушком;
- ножиці;
- п'яльце.
❗️У майстер-класах можуть взяти участь всі охочі і початківці віком від 15 років (кількість місць обмежена).
⏰ Щосуботи о 12:00 протягом жовтня (з 14.10)
📍Чекаємо на Вас за адресою:
м. Харків, вул. Пушкінська, 62, виставкова зала 2 поверху.
Запис ☎️ +38 096 206 9670 Наталія
#ООМЦКМ #українськакультура #вишивання #майстерклас #майстеркласХарків #мкХарків #Харків #artsandcrafts #artandculture #embroidery
🔶Друзі, ви ж пам‘ятаєте, що кожної середи у нас #день_традиційної_культури?
🔸Наразі продовжуємо розповіді про видатних народних співаків і співачок, бо саме завдяки яскравим особистостям народні пісні перетворюються на справжні шедеври.
«Вам до баби Васьки»,– отак нас, тоді молодих фольклористів-збирачів, відправили знайомитися до чудової «виводчиці» (виводити – співати сольний верхній голос) одного з гуртів с. Матяшівка Великобагачанського району Полтавської області. Літні поїздки на Псел із сусіднього «бабусиного» села вирішили поєднати із експедиційними планами та просто спитали прямо посеред вулиці у звичайних людей, а де тут у вас співають?
Василина Пантелеймонівна разом із трьома своїми подругами проживала в куті, який по-сільському називали «Ліски». Її хата стояла доволі далеко від інших і, щоб зустрітися і поспівати, їй треба було пройти ще два кілометри. Село колись було дуже великим: вулички і кути-хутори розкинулися на далеку відстань. Якось в черговий раз приїхавши у село з наміром позаписувати, заходимо з чоловіком до неї у двір – нікого не видно, стукаємося – мов би тихо, але хата відкрита. Заходимо, ще раз кричимо, тут чуємо слабкий відгук. «Я тут, лежу, зранку лікарка була, поміряла тиск, 220. А ви що, щоб співати зібрались, еге ж? Так я зараз піднімусь, підемо». Наші вмовляння, що не треба, другим разом, і слухати не стала. «Я, – каже, – навіть і помирати буду, співаючи».
Так само віддано баба Васька відносилася і до самого співу: пісня – так до останнього куплету, висота – та яка завгодно. Відчувши наш інтерес до складних мелодійних зворотів і її особливої манери, питала: «Вам як треба співать, з викрутасами?». Тобто усвідомлено могла прикрасити просту мелодію вишуканою мелізматикою і пишалася цим вмінням.
Не один раз згадувала, що вона з роду, в якому не просто усі співали, а співали так талановито, що все село про це знало. Загалом і про усіх матяшівців була думка, що дуже співочі люди, і декілька експедицій в село підтвердили справедливість такої оцінки, ми змогли записати там десятки різноманітних гарних пісень. Дотепер вражає, скільки безкінечних годин витрачали на спілкування і запис ці чудові жінки, які не просто любили співати, а й розуміли, що це останній шанс поділитися своєю традицією з нами і передати її майбутньому.
Голос баби Васьки не можливо забути і сплутати з іншим. Дуже легкий, рухливий, зі своєрідним хриплуватим тембром. З чотирьох учасниць записаного гурту вона одна без запинки відповідала на всі наші питання, до кінця й без помилок знала усі тексти. В тих, з часів дівування (з 30-40-х років!) не співаних веснянках, петрівках, інші мугикають, «шукають» у пам’яті забуті слова та інтонації, а баба Васька згадувала моментально і легко.
Як правило в таких невеличких стихійних гуртах усі учасники мають закріплену роль: хтось виводить (співає верхній голос), хтось басує (і так називали жіночі нижні голоси, а не лише чоловічі), хтось постійно заспівує.
Цікавий момент – коли ми просили бабу Ваську заспівувати (бо вона робила це теж надзвичайно), це було незручно усім – як же це, поміняли «ролі»! Ось вона за нашим проханням заспівує весільну пісню і продовжує далі виводити, за традиційними правилами так не співали.
https://folklore.kh.ua/site/track?id=163
Послухайте, наскільки цікава і самобутня манера співу цього гурту – дуже акцентована, енергійна, з оригінальним бабаваськиним «гоу» в кінці кожної строфи. Четверо жінок мов би імітують «мужицьку манеру», бо чоловічих жанрів (козацьких, рекрутських, чумацьких) в репертуарі гурту було дуже багато. «Недобрая годинонька», яку вони співали особливо завзято – справжній шедевр козацької лірики. https://folklore.kh.ua/site/track?id=177
А ці дві ліричні пісні – «Ой піду я проходжусь» та «Ой зачем травка зелена» – Василина Пантелеймонівна називала своїми улюбленими. https://folklore.kh.ua/site/track?id=198 https://folklore.kh.ua/site/track?id=182
І це дійсно чудова памʼять про її надзвичайний співочий талант.
🔸Наразі продовжуємо розповіді про видатних народних співаків і співачок, бо саме завдяки яскравим особистостям народні пісні перетворюються на справжні шедеври.
«Вам до баби Васьки»,– отак нас, тоді молодих фольклористів-збирачів, відправили знайомитися до чудової «виводчиці» (виводити – співати сольний верхній голос) одного з гуртів с. Матяшівка Великобагачанського району Полтавської області. Літні поїздки на Псел із сусіднього «бабусиного» села вирішили поєднати із експедиційними планами та просто спитали прямо посеред вулиці у звичайних людей, а де тут у вас співають?
Василина Пантелеймонівна разом із трьома своїми подругами проживала в куті, який по-сільському називали «Ліски». Її хата стояла доволі далеко від інших і, щоб зустрітися і поспівати, їй треба було пройти ще два кілометри. Село колись було дуже великим: вулички і кути-хутори розкинулися на далеку відстань. Якось в черговий раз приїхавши у село з наміром позаписувати, заходимо з чоловіком до неї у двір – нікого не видно, стукаємося – мов би тихо, але хата відкрита. Заходимо, ще раз кричимо, тут чуємо слабкий відгук. «Я тут, лежу, зранку лікарка була, поміряла тиск, 220. А ви що, щоб співати зібрались, еге ж? Так я зараз піднімусь, підемо». Наші вмовляння, що не треба, другим разом, і слухати не стала. «Я, – каже, – навіть і помирати буду, співаючи».
Так само віддано баба Васька відносилася і до самого співу: пісня – так до останнього куплету, висота – та яка завгодно. Відчувши наш інтерес до складних мелодійних зворотів і її особливої манери, питала: «Вам як треба співать, з викрутасами?». Тобто усвідомлено могла прикрасити просту мелодію вишуканою мелізматикою і пишалася цим вмінням.
Не один раз згадувала, що вона з роду, в якому не просто усі співали, а співали так талановито, що все село про це знало. Загалом і про усіх матяшівців була думка, що дуже співочі люди, і декілька експедицій в село підтвердили справедливість такої оцінки, ми змогли записати там десятки різноманітних гарних пісень. Дотепер вражає, скільки безкінечних годин витрачали на спілкування і запис ці чудові жінки, які не просто любили співати, а й розуміли, що це останній шанс поділитися своєю традицією з нами і передати її майбутньому.
Голос баби Васьки не можливо забути і сплутати з іншим. Дуже легкий, рухливий, зі своєрідним хриплуватим тембром. З чотирьох учасниць записаного гурту вона одна без запинки відповідала на всі наші питання, до кінця й без помилок знала усі тексти. В тих, з часів дівування (з 30-40-х років!) не співаних веснянках, петрівках, інші мугикають, «шукають» у пам’яті забуті слова та інтонації, а баба Васька згадувала моментально і легко.
Як правило в таких невеличких стихійних гуртах усі учасники мають закріплену роль: хтось виводить (співає верхній голос), хтось басує (і так називали жіночі нижні голоси, а не лише чоловічі), хтось постійно заспівує.
Цікавий момент – коли ми просили бабу Ваську заспівувати (бо вона робила це теж надзвичайно), це було незручно усім – як же це, поміняли «ролі»! Ось вона за нашим проханням заспівує весільну пісню і продовжує далі виводити, за традиційними правилами так не співали.
https://folklore.kh.ua/site/track?id=163
Послухайте, наскільки цікава і самобутня манера співу цього гурту – дуже акцентована, енергійна, з оригінальним бабаваськиним «гоу» в кінці кожної строфи. Четверо жінок мов би імітують «мужицьку манеру», бо чоловічих жанрів (козацьких, рекрутських, чумацьких) в репертуарі гурту було дуже багато. «Недобрая годинонька», яку вони співали особливо завзято – справжній шедевр козацької лірики. https://folklore.kh.ua/site/track?id=177
А ці дві ліричні пісні – «Ой піду я проходжусь» та «Ой зачем травка зелена» – Василина Пантелеймонівна називала своїми улюбленими. https://folklore.kh.ua/site/track?id=198 https://folklore.kh.ua/site/track?id=182
І це дійсно чудова памʼять про її надзвичайний співочий талант.
folklore.kh.ua
Та чи ми тобі, та й Галинко - Весільна - Текст, аудіо
Запис "Та чи ми тобі, та й Галинко" з експедиціі у с. Матяшівка, кут Ліски, Великобагачанський район, Полтавська обл., Україна, Полтавщина у 1990р. Виконують , , ,
🔶 Чернігівська область, яка зазнала жахливих руйнувань від початку повномасштабного вторгнення, має велику кількість об’єктів матеріальної культурної спадщини та проявів нематеріальної культури.
Сьогодні в рубриці #ДеньТрадиційноїКультури пропонуємо дізнатися про один з таких проявів – елемент «Художнє дереворізьблення Чернігівщини», що є в Національному переліку елементів нематеріальної спадщини України.
▫ Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Чернігів, як центр художньої обробки дерева, відомий ще з ХVІІІ ст. Численні майстри робили з дерева меблі (столи, стільці, крісла, шафи для посуду, полички), посуд (тарілки, чарки, стільці, миски, салатниці), прикрашені різьбленням. Славився Чернігів сніцарями-майстрами іконостасного різьблення. Особливо поширена у місті була архітектурна різьба, яку й досі можна побачити на деяких дерев’яних будинках міста.
▫ У ХVІІІ–ХХ ст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. У цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці), а в техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів).
▫ Зазначають, що відмінністю Чернігівських різьбярів було використання в орнаментах солярних розеток, які відрізнялись за кількістю їх використання у роботі, по моделюванню в поєднанні трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки).
▫ Вік носіїв елементу коливається від підлітків до майстрів поважного віку. Переймають знання від своїх батьків або навчаються у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту, сторінки Facebook та каналу YouTube Чернігівського обласного центру народної творчості https://onmckim.com.ua/publ/3-1-0-20, https://www.facebook.com/chocnt/posts/pfbid0wTUstRonB9GMG7AY49JvpwvHihKGw2JrbHqJXsxBNDyCqCk9z8sMyMhRvugSmSxZl, https://www.youtube.com/watch?v=_32TgS1APPY, з сайту Державної бібліотеки України для юнацтва, проєкт «Культурно-бібліографічний фронт» http://surl.li/gspwj
#ООМЦКМ
#ЧОЦНТ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Чернігівщина
#ХудожнєДереворізьбленняЧернігівщини
Сьогодні в рубриці #ДеньТрадиційноїКультури пропонуємо дізнатися про один з таких проявів – елемент «Художнє дереворізьблення Чернігівщини», що є в Національному переліку елементів нематеріальної спадщини України.
▫ Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Чернігів, як центр художньої обробки дерева, відомий ще з ХVІІІ ст. Численні майстри робили з дерева меблі (столи, стільці, крісла, шафи для посуду, полички), посуд (тарілки, чарки, стільці, миски, салатниці), прикрашені різьбленням. Славився Чернігів сніцарями-майстрами іконостасного різьблення. Особливо поширена у місті була архітектурна різьба, яку й досі можна побачити на деяких дерев’яних будинках міста.
▫ У ХVІІІ–ХХ ст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. У цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці), а в техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів).
▫ Зазначають, що відмінністю Чернігівських різьбярів було використання в орнаментах солярних розеток, які відрізнялись за кількістю їх використання у роботі, по моделюванню в поєднанні трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки).
▫ Вік носіїв елементу коливається від підлітків до майстрів поважного віку. Переймають знання від своїх батьків або навчаються у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту, сторінки Facebook та каналу YouTube Чернігівського обласного центру народної творчості https://onmckim.com.ua/publ/3-1-0-20, https://www.facebook.com/chocnt/posts/pfbid0wTUstRonB9GMG7AY49JvpwvHihKGw2JrbHqJXsxBNDyCqCk9z8sMyMhRvugSmSxZl, https://www.youtube.com/watch?v=_32TgS1APPY, з сайту Державної бібліотеки України для юнацтва, проєкт «Культурно-бібліографічний фронт» http://surl.li/gspwj
#ООМЦКМ
#ЧОЦНТ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Чернігівщина
#ХудожнєДереворізьбленняЧернігівщини
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
«У пʼятницю добрі люди не прядуть»
У всіх християнських народів пʼятниця вважається нещасливим днем. Особливо несприятлива вона для виконання певних робіт. Категорично забороняється цього дня прясти. Європейці у ХІХ столітті навіть розповідали про те, що у порушниці табу неодмінно згорить прядка, а саму жінку унесе вітер.
Українці, як свідчив етнограф В.П. Милорадович, казали: «У пʼятницю добрі люди не прядуть». На Харківщині неслухняних начебто карало таким чином: «Тій жінці, що пряде у пʼятницю, пробивають горло клоччям на тім світі, а на сім коноплі не будуть родить і горобці їх питимуть» (клоччя — грубе волокно, що використовувалось для виготовлення мішків та ряден).
Заборонялися по пʼятницях і всі роботи з підготовки до прядіння: «Не можно тіпать, терти, мняти конопель, мичок микать. Як тіпать коноплі, то лихорадка тіпатиме. У пʼятницю коноплями не трусить, щоб очей не запорошить. І пʼятниця плачеться дуже: ми їй очі порошим». У цьому повірʼї бачимо характерний для традиційної народної культури психологічний паралелізм, який базується на співпадінні назви виробничого процесу і симптому хвороби — тіпання. За логікою магічного мислення, тіпання тіла хворого на лихоманку є карою за тіпання конопель у день, коли такі дії є табуйованими.
Запорошити очі — не собі, а небіжчикам, тобто предкам-покровителям і антропоморфній Пʼятниці — можна було саме під час тіпання волокна конопель, коли витрушувалося з нього «терміття» і виділялося багато пороху.
Михайло Красиков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#п’ятниця
У всіх християнських народів пʼятниця вважається нещасливим днем. Особливо несприятлива вона для виконання певних робіт. Категорично забороняється цього дня прясти. Європейці у ХІХ столітті навіть розповідали про те, що у порушниці табу неодмінно згорить прядка, а саму жінку унесе вітер.
Українці, як свідчив етнограф В.П. Милорадович, казали: «У пʼятницю добрі люди не прядуть». На Харківщині неслухняних начебто карало таким чином: «Тій жінці, що пряде у пʼятницю, пробивають горло клоччям на тім світі, а на сім коноплі не будуть родить і горобці їх питимуть» (клоччя — грубе волокно, що використовувалось для виготовлення мішків та ряден).
Заборонялися по пʼятницях і всі роботи з підготовки до прядіння: «Не можно тіпать, терти, мняти конопель, мичок микать. Як тіпать коноплі, то лихорадка тіпатиме. У пʼятницю коноплями не трусить, щоб очей не запорошить. І пʼятниця плачеться дуже: ми їй очі порошим». У цьому повірʼї бачимо характерний для традиційної народної культури психологічний паралелізм, який базується на співпадінні назви виробничого процесу і симптому хвороби — тіпання. За логікою магічного мислення, тіпання тіла хворого на лихоманку є карою за тіпання конопель у день, коли такі дії є табуйованими.
Запорошити очі — не собі, а небіжчикам, тобто предкам-покровителям і антропоморфній Пʼятниці — можна було саме під час тіпання волокна конопель, коли витрушувалося з нього «терміття» і виділялося багато пороху.
Михайло Красиков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#п’ятниця