🔶 Сьогодні у рубриці #лекційнийклуб представляємо до Вашої уваги лекцію Вікентія Пухарєва "Українська весна" з циклу лекцій «Українське мистецтво: минуле й сьогодення»

🔸 Перед життєдайною міццю весни усе, здається, відступає на другий план. Проте й рух вітчизняного мистецтва стає дедалі помітнішим. Ці дії, вочевидь, є синхронними.

🔸 Квітень у Харкові позначився низкою подій, які було б важко уявити ще півроку тому. Так, загроза обстрілів в місті не вщухає, сирени повітряної тривоги продовжують порушувати спокій харків’ян у будь-який час доби, але й музи не погоджуються існувати мовчки. Тож незламні українські митці мужньо крокують до перемоги гучними відкриттями виставок та музичних фестивалів, театральними та кінопрем’єрами. Події, про деякі з яких можна сказати «вперше після понад річної перерви», повертають до Харкова подих весни – народження нового життя.

Посилання на лекцію: https://youtu.be/w6Z5tptk4xU

#ООМЦКМ #лекційнийклуб #лекції #мистецтвослобожанщини #мистецтво #театр #кіно #музика #виставкм #мистецтвоукраїни #культурологія #культура #українськемистецтво #ukrainianart

🔶Наразі рубрика #ТалантиХарківщини

🔸 «Зустрічаємо караваєм» Петренко Рита, місто Харків

#ТалантиХарківщини #листівка #ООМЦКМ #декоративноприкладнемистецтво #мистецтвоХарківщини #ЦентркультуриХарків #народнемистецтво #українськакультура #культура #мистецтво #TalentsofKharkivregion #artsandcrafts #decorativeart #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture

🔶Чому знахури народжуються по понеділках?

🔸В експедиціях по селах Рахівського району Закарпатської області нам довелося почути: «В понеділок не можна зичити грошей». Чому? Бо у тебе їх проситимуть позичити весь тиждень. Продавчині у сільмагах у цьому регіоні (у чому ми переконалися особисто) не дають односельцям товари в борг на початку робочого дня, особливо першому покупцеві. Зрозуміло, намагаються не давати товари в борг і по понеділках, але протягом дня. Логіка тут проста: ініціальний характер першого дня тижня визначає характер наступних днів, а початок дня (вдалий чи невдалий) підказує людині, що буде далі. «Як тобі добре повезе в понеділок, так і цілий тиждень буде»,  — кажуть закарпатці.
В одній із наших попередніх публікацій («Чому понеділок — „день важкий“?») ми наводили розповідь нашої інформантки Раїси Черкаської про те, як понад 50 років тому їй харківські бабусі-сусідки категорично не радили мити голову в понеділок, бо овдовіє (хоч тоді Рая ще була незаміжня). На Купʼянщині наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття це табу стосувалося лише заміжніх жінок і звучало так: якщо заміжня жінка буде мити голову 12 понеділків поспіль, не пропускаючи жодного, чоловік її незабаром неодмінно помре. Про звʼязок понеділка з уявленнями про Потойбіччя ми теж вже писали, і, ймовірно, миття голови асоціюється з обмиванням небіжчика. Але чому ж тоді помре не  жінка, а чоловік? І чому не можна мити саме голову, а не тіло? Бо чоловік — ГОЛОВА родини. А цифра 12 — популярне у народному християнстві словʼян магічне число. У наступних публікаціях ми ще розкажемо, що і для чого треба робити 12 Страсних пʼятниць поспіль.
Вочевидь, звʼязком із Потойбіччям можна пояснити повірʼя, зафіксоване на тій же Купʼянщині Петром Васильовичем Івановим приблизно півтора століття тому: «Родившийся в ночь под понедельник будет ведун, знахарь; для этого по понедельникам мать не должна давать ребенку груди, а когда подрастет, должен по понедельникам постить». Вважалося, що словʼянський ведун, так само, як і сибірський шаман, спілкується з духами предків, бере від них свої знання та силу.  Отже, вони й скеровують прихід з Того світу в наш «своєї людини» в свій день.

Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
 
 
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС 
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#понеділок

🔶 14 травня відбувся конкурс «Традиційні художні ремесла» Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді. Організаторами фестивалю-конкурсу є Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» міста Харкова, Громадська організація «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова».
У конкурсі взяли участь представники міст Богодухів, Валки, Дергачі, Люботин, Первомайський, Чугуїв, Харків, селищ Буди, Близнюки, Нова Водолага Харківської області, міста Конотоп Сумської області, Краматорського району Донецької області та міста Кропивницький Кіровоградської області. Понад п’ятдесят дітей змагалися у номінаціях «Вироби з бісеру», «Витинанка», «Писанкарство», «Кераміка», «Ткацтво», «Народна лялька», «Художній розпис». Учасники виконували завдання дистанційно на платформі zoom за заданими схемами чи завданнями організаторів.
Ми щиро дякуємо учасникам, їх керівникам та батькам, зичимо всього найкращого здоров’я, удачі, Перемоги! Щоб наступного року коло друзів поповнилося значно більшою кількістю учасників, однодумцям із всіх областей України!
А попереду конкурс «Виконавські мистецтва» за номінаціями: «Народні оповідки», «Солоспів», «Гуртовий спів», «Фольклорно-етнографічні дійства».
28 травня завершується фестиваль-конкурс Учнівською науково-практичною конференцією «Етнологія і фольклористика».

#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#традиційнанароднакультураСлобожанщини  
#лабораторіядослідженнянематеріальноїкультурноїспадщини
#спілкаетнологівіфольклористівмістахаркова
#спадщинаУкраїни
#спадщинаХарківщини
#фестиваліХарківщини
#Кроковеєколо
#традиційнакультура
#автентичнийспів
#традиційніхудожніремесла
#художнійроспис
#писанкарство
#народналялька
#витинанка
#виробизбісеру
#ткацтво
#кераміка
 

💥 До нашої постійної рубрики «Мистецька вАРТа» завітали неймовірно творчі гості. Тож, негаймо часу, хутчіш знайомитися⤵️

⚡️Здоровеньки були! Вас вітає театральний колектив КЗ «Зачепилівського Базового Будинку Культури» Зачепилівської селищної ради «Посиденьки».
Ось посилання на сторінку Клубних Закладів Зачепилівської селищної Ради⤵️

https://www.facebook.com/profile.php?id=100045690286131

Історію нашого творчого шляху хочемо розпочати із витоків. Колектив «Посиденьки» був заснований у 1988 році. Керівником якого є Світлана Чулей і по теперішній час. Можна сказати незмінний керівник і режисер-постановник. Вона за освітою клубний працівник і трудиться в КЗ «Зачепилівський ББК» 38 років, віддана своїй справі. Без творчої роботи, театру не уявляє себе. Це її життя. «Театр дійсно до душі!» І хоч би які важкі часи не настали її творчий вогник не згасає і запалює ним своїх учасників. А учасники нашого колективу – прості люди різних професій і різного віку. За час існування у складі «пограла» велика кількість акторів. Але залишився стержень самих активних і відданих творчій ниві.

⚡️Щодо тематичного напряму нашого творчого життя: більшість вистав колективу створюються за українськими творами «За двома зайцями», «Кайдашева сім’я», «Сватання на Гончарівці», театралізовано-комедійний мюзикл «Ой сусідко», «Веселі жабокричі», «Весілля в Малинівці», «Фараони» та багато інших.

⚡️Багато перемог і радісних спогадів маємо, але гордістю колективу залишилась вистава «Фараони» за п’єсою Олексія Коломійця, на ХІІ Всеукраїнському столичному фестивалі аматорських театрів та цирку «Театральний форум 2012» м. Буча Київської області Зачепилівські «Фараони» вибороли призове друге місце та іменні подяки. І глядачі, і актори полюбляють комедії та є в репертуарі колективу і тематичні драми «Відважне серце», «Вогник на вітрі» і т.д.

⚡️Колектив не одноразово ставав призерами обласних, регіональних, Всеукраїнських і Міжнародних театральних фестивалів. Ми вважаємо, що саме фестивалі, конкурси спонукають усіх нас не забувати історію свого народу, любити його мову і культуру берегти традиції, і навіть зараз наше творче натхнення не зникає, ми продовжуємо працювати задля Перемоги, піднімати настрій і вірити в краще майбуття.

⚡️Секрет успіху «Посиденьок», мабуть, полягає не тільки в талановитості, працьовитості і великої любові до сцени, а й в дружній та гарній атмосфері у колективі.
Запевняємо вас, любі друзі, що на досягнутому не зупинимося, а будемо працювати, творити… До речі, в цьому році нашим любим «Посиденькам» - 35 років (ювілей), а ми все такі ж – невгавущі, іскрометні, жартівливі, нікому у своїй присутності не дозволимо нудьгувати!

⚡️ І на останок, ділимося з вами посиланням на одну з наших вистав - музична комедія «Весілля в Малинівці» за посиланням⤵️

https://youtu.be/rHHGowSV2lU

 Кожен сьогодні воїн, разом переможемо💙💛

#ООМЦКМ
#мистецька_варта
#МистецькаВарта
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#спадщинаХарківщини

🔸️ Напередодні Всесвітнього дня вишиванки 18 травня Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва презентує виставку українських вишитих сорочок різних регіонів України з приватної колекції Ірини Шегда «Доля вишивана».

🔸️ Колекція майстра народної творчості та члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ірини Шегда розпочиналась з суто приватної потреби мати у своєму професійному гардеробі вишиту сорочку. Ця потреба занурила її у великий прекрасний світ традицій створення українського натільного одягу. Терпляче та наполегливо майстриня досліджувала та вивчала цей світ. Вона дізналась, що «не все вишите є вишиванкою». Виставка "Доля вишивана" – це певний підсумок того занурення та заклик майстрині до нас, сучасних, зберегти у своїй генетичній пам'яті зразки автентичних сорочок.
Всього на виставці буде представлено близько 30 вишитих сорочок різних регіонів України кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

🔸️ Досліджуючи традиції українського народу, етнограф і письменник, фольклорист в еміграції Олекса Воропай у своєму етнографічному нарисі "Звичаї нашого народу" писав : «...Київщина, Полтавщина, Чернігівщина та Запоріжжя являють собою частину України, яка...мала найдовший період самостійного культурного розвитку. Це колишня Гетьманщина та землі Січі Запорізької. Тут, на цій території України, всі види національного мистецтва розвивалися найкраще та з найменшим впливом чужинецьких культур. Розуміється, що й народній одяг тут зберігся найліпше - одяг центральної України. З цим одягом, цілком справедливо, і пов'язується поняття про національний одяг». А визнаний сучасний український майстер вишивальник Г. П. Гринь застерігав, що ".. кожний символ, кожний колір (у вишиванці) має значення. Недодержання традиційних уявлень про види вишивки може навіть понівечити людину, сім'ю або, якщо це явище стає масовим, то навіть усю державу».

🔸️ Занурюйтесь у неповторний та прекрасний світ української вишитої сорочки, з вдячністю насолоджуйтесь створеною красою та майстерністю наших пращурів.

❗️ Відкриття виставки 18 травня о 14.00. У рамках відкриття виставки відбудеться майстер-шоу від майстрині Уляни Барсук, де вона:

- розповість про техніки вишивання, характерні для регіону Слобожанщини;
- поділиться секретами вишивання для тих, хто лише починає вишивати;
- наочно покаже як вишивати рушниковими швами.

#МистецтвоХарківщини #виставка #ООМЦКМ #виставкавишивки #Долявишивана #колекціясорочок
#Деньвишиванки #культурнаспадщинаУкраїни #Деньвишиванки2023 #декоративноприкладнемистецтво #народнемистецтво #українськакультура #культура #мистецтво #MastersofKharkivregion #embroidery #artsandcrafts #decorativeart #Ukrainianart #artandculture #Ukrainianculture

🔶 В нашій постійній рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні подорожуємо віртуально до Закарпаття та розповідаємо про елемент Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини «Гуцульська бриндзя».
Побутує цей елемент в Рахівському районі Закарпатської області, частині Івано-Франківської та Чернівецької областей.

◊ Гуцульська бриндзя (бринза) – овечий сир Українських Карпат, котрий незмінно виготовляється з XIV– XV ст., а також улюблена їжа гірських мешканців Закарпаття, яка є обов’язковим компонентом багатьох традиційних страв.
▫ Процес виготовлення бриндзі тривалий і непростий. Слід сказати, що цим займаються лише чоловіки. Вони ж доглядають отари овець протягом 120 днів літнього періоду на високогір’ї на висоті не нижче за 700 метрів над рівнем моря.
▫ Свіже овече молоко та закваска й досі залишаються незмінними компонентами продукту. До овечого молока, яке зціджують через смерекову гілку, вівчар додає фермент, так званий кляґ, добутий зі шлунка молочного ягняти чи теляти.
▫ Технологія виготовлення бриндзі передбачає скисання нагрітого молока із кляґом, відтак – збивання дерев’яною збеталою (ручний міксер) та формування великої грудки – будзу, який розміщують на чистому полотні й підвішують, щоб стекла жентиця (сироватка). Після дозрівання будзу його перетирають і змішують із сіллю. Так народжується бриндзя.
▫ Справжньою візитівкою Закарпаття, що скликає тисячі гостей до Рахова та презентує звичаї краю, є фестиваль «Гуцульська бриндзя», який присвячений поверненню вівчарів з отарами з полонин. Яскраве національне свято щороку восени вітає гостей звуками трембіт, дримб та сопілок – традиційних гуцульських музичних інструментів та піснями, оригінальними витворами народного мистецтва та приготованими просто неба стравами гуцульської кухні.
▫ У 2018 році було подано заявку на реєстрацію географічного зазначення гуцульської бриндзі. Міністерством розвитку економки, торгівлі та сільського господарства України видано свідоцтво про реєстрацію права про використання зареєстрованого зазначення походження товару. «Гуцульська овеча бриндзя» – це перше українське географічне зазначення, яке відповідає всім європейським вимогам до реєстрації та має право на визнання в ЄС.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення та поширення взято з сайту КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради https://zakfolkcenter.info/load/hutsulska-bryndzia, сторінки Facebook «Закарпатський обласний організаційно-методичний центр культури» https://www.facebook.com/zakfolkcenter/posts/pfbid0XVFkVFgLvo8sBWuwUEghSZuYBYrkCDxMvoTQr5eDnWMJY4U6u4PUJsRh6iqhysgnl та зі сторінки «Онлайн ХАБ НКС Закарпаття» https://nks.zakfolkcenter.info/brynzya-rakhiv/

Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини та креативних індустрій Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Юлія Лузан.

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ООМЦКЗОР
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Закарпаття
#Гуцульськабриндзя
 

🌺 Квіткові й, загалом, рослинні мотиви представлені доволі широко і в обрядових, і в календарно-обрядових, і в лірико-побутових традиційних українських піснях.

🔸 Сьогодні ми розповімо про деякі пісні з Цифрового архіву фольклору Слобожанщини та Полтавщини, в яких так чи інакше зустрічаються назви квітів.
Розпочати ми хочемо з нестандартного зразку веснянки «Прийшла весна з квітами» з Охтирщини https://folklore.kh.ua/site/track?id=747, на якому відобразився вплив радянської клубної системи та творчості фольклорних ансамблів у ній. В цій пісні були поєднані традиційна форма та сюжет з доволі сучасним текстом та розспівом, чим вона представляє неабияку цікавість для фольклористів.

🔸Мотиви залицяння до дівчини й романтичний сюжет розгортається в пісні «Та стелись, стелись, ой барвіночок» https://folklore.kh.ua/site/track?id=252 з Миргородщини.
А от у давній веснянці «Ой ти синенький та пролісочок» https://folklore.kh.ua/site/track?id=167 можна зустріти порівняння квітки проліску, що проростає в лісі, з дівчиною, що живе поряд з мачухою.

🔸Квіти – супутники молодості, краси й дівоцтва, але часто-густо в піснях зустрічається мотив зів’ялої квітки. Це, як правило, символізує закінчення певного періоду – дівоцтва, кохання або ж хвороби через нерозділене кохання.
Один з таких мотивів знаходимо в пісні «Ой посох, пов’яв та любисточок»
з Великобагачанського району Полтавської області https://folklore.kh.ua/site/track?id=186, де дівчина тяжко переживає розлуку з коханим.
Ще один приклад пісні, де «рута-м’ята присов’яла» натякає на знеславлення дівчини - пісня з Харківщини «На калині, на малині» https://folklore.kh.ua/site/track?id=1525. В ній присутній ще один сталий символ - кущ калини, на якому покритка – дівчина, що не вберегла своєї честі й народила позашлюбну дитину, колише її на гіллі та роздумує над своє нещасливою долею.
Заквітчана молода, порівняння її з виплеканою квіткою та опис її подальшого, вже шлюбного життя поруч з лихою свекрухою – ще один сюжет, популярний в народних піснях. Пісня зі Зміївського району Харківської області «Куди, донько, й убираєсся?» https://folklore.kh.ua/site/track?id=595 – яскравий приклад: невістка приходить в сім’ю до свекрухи, якій неможливо догодити, і ми можемо собі уявити подальший класичний розвиток подій. Ще одна пісня з Полтавщини «Ой давно, давно я в батька була» https://folklore.kh.ua/site/track?id=108 з текстом «я в батька була, як рожа цвіла, свекруха стала, як рожа в'яла» описує прожиті літа під одним дахом зі свекрухою.
У весільній сирітській пісні «Зелененький крокіс» https://folklore.kh.ua/site/track?id=679 з Мечникового, що на Харківщині, зустрічаємо сюжет, що в дівчини-сироти «крокіс по віконцю поріс» і ніхто й не побачить, як сироті тяжко та як вона плаче.
Ще один яскравий сюжет лірично-побутової пісні - «Всі садочки зеленіють» https://folklore.kh.ua/site/track?id=610 зі Зміївщини: дівчина сумує через нещасливе кохання та пускає квітку ружі за водою; квітка стає на воді й героїня розуміє, що коханий до неї не повернеться.
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#традиційнакультура
#НКС