Про прізвиська
Складно уявити, наскільки давно народилася традиція давати людям, що живуть поряд, «додаткові» імена, тобто прізвиська. Це явище відомо у багатьох культурах світу. Звісно, воно є і в українців, про що згадують не тільки перші збирачі, дослідники традицій, а й різні офіційні-неофіційні історико-статистичні документи. Є багато версій виникнення цієї традиції, середяких найбільше акцентують оберегове значення прізвиська, «ховання» справжнього імені з метою захисту людини. Відомо і про практичний сенс таких перейменувань: в маленьких селах, де повно однакових прізвищ, прізвиська давали можливість розрізняти хто є хто. Але не можемоне відзначити, що прізвиська в українськійкультурі – це ще і прояв нашого народного гумору, бо у більшості випадків вони смішні, інколи дуже «гостренькі».
Не менш дотепними і цікавими бувають топоніми та гідроніми, тобто місцеві назви вулиць, кутів села, ставків, річок, пагорбів, тощо. Згадаймо лиманське озеро Дристун (офіційно – Світличне)), яке відоме бульбашками біогазів, що виходять на поверхню.
Ось декілька фрагментів розповідей з експедиції до Красноградського району, де наші респонденти діляться такою інформацією.
Відео 1,2 с. Добренька Наталинської громади, розповідають Василь Миколайович Харченко (1951 р.н.), Зоя Іванівна Шостацька (1950 р.н.), Тетяна Василівна Тоболь (1954 р.н.) (запис 31.07.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Відео 3,5
с. Миколо-Комишувата Красноградської громади , розповідають Петро Григорович Бондар (1942 р.н.) та Оксана Григорівна Режило (1974 р.н.)
(запис 10.06.24 записували Галина Лукʼянець, Наталія Педан)
Відео 4,6
с. Покровське Красноградської громади, розповідають Любов Михайлівна Звіринська(1960 р.н.) та Марія Пилипівна Петрик (1946 р.н.)
(запис 20.06.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Складно уявити, наскільки давно народилася традиція давати людям, що живуть поряд, «додаткові» імена, тобто прізвиська. Це явище відомо у багатьох культурах світу. Звісно, воно є і в українців, про що згадують не тільки перші збирачі, дослідники традицій, а й різні офіційні-неофіційні історико-статистичні документи. Є багато версій виникнення цієї традиції, середяких найбільше акцентують оберегове значення прізвиська, «ховання» справжнього імені з метою захисту людини. Відомо і про практичний сенс таких перейменувань: в маленьких селах, де повно однакових прізвищ, прізвиська давали можливість розрізняти хто є хто. Але не можемоне відзначити, що прізвиська в українськійкультурі – це ще і прояв нашого народного гумору, бо у більшості випадків вони смішні, інколи дуже «гостренькі».
Не менш дотепними і цікавими бувають топоніми та гідроніми, тобто місцеві назви вулиць, кутів села, ставків, річок, пагорбів, тощо. Згадаймо лиманське озеро Дристун (офіційно – Світличне)), яке відоме бульбашками біогазів, що виходять на поверхню.
Ось декілька фрагментів розповідей з експедиції до Красноградського району, де наші респонденти діляться такою інформацією.
Відео 1,2 с. Добренька Наталинської громади, розповідають Василь Миколайович Харченко (1951 р.н.), Зоя Іванівна Шостацька (1950 р.н.), Тетяна Василівна Тоболь (1954 р.н.) (запис 31.07.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Відео 3,5
с. Миколо-Комишувата Красноградської громади , розповідають Петро Григорович Бондар (1942 р.н.) та Оксана Григорівна Режило (1974 р.н.)
(запис 10.06.24 записували Галина Лукʼянець, Наталія Педан)
Відео 4,6
с. Покровське Красноградської громади, розповідають Любов Михайлівна Звіринська(1960 р.н.) та Марія Пилипівна Петрик (1946 р.н.)
(запис 20.06.24, записували Галина Лукʼянець, Юлія Лузан)
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
У серпні 2024 року фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» у межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічну експедицію до сіл Станичне та Дегтярка Станичанськогостраростинського округу Старовірівської громади Красноградського району.
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури Старовірівської громади Оксані Анатоліївні Трегубовій, старості Станичанськогостаростинського округу Катерині Володимирівні Черновій, директорці Станичанського будинку культури Анні Миколаївні Тертишник. Слова вдячності чудовим інформантам: Марії ІванівніКалиті, 1941 р.н., Любов Іванівні Животченко, 1950р.н., Катерині Пантилеймонівні Шемет, 1938 р.н., Тетяні Борисівні Єфімовій (Шемет), 1961 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Отченаш мене дід вчив, посаде на коліна і вчимо. А сусідська бабушка Федотія, ми з її онукою в школу ходили, так вона нас за шкірку і в двір.Отченашу поки не розкажем, вона не давала нам шкуринки із сала. Щас так ніхто його не їсть, а в нас це смаколики були. Ото бодні дерев’яні були, прямокутні робилися і старалися дубові робити, ну були й не дубові, в нас не дубова була. (Сало зберігали у дерев’яному ящику, який називали бодні – Н.О.)». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н.).
* «Мати молодих обсипала житом, канхвєтами і мєлоччю. Оце коли брат женився, так вони йшли з другого села, від молодої, йшли і гільце несли. Молоду забрали і гільце забрали. Гільце було в молодої, робили з вишні, воно було розгільчасте. Осінню ж листя немає, то побільше вішали бомагиразноцвєтної такої, з якої цвіти робили, жата така бомага. Ото цвіти робили, бомагою гіллячко обмотають, а тоді канхветів начіпляють і так квічали». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н. і Калити Марії Іванівни, 1941 р.н.).
* «Ходили щедрувати, вареники давали, хто яблука давав, після войни ж воно важке времня було. Дуже великих розкошів не було, гроші, так це… Тоді великих грошів не було, люди за паличку робили, за трудодень називалося. А треба було оддати 120 штук яєць за год, як корова є, 360 літрів молока, мняса 40 кілограм. Ото держали люди кролів, а в кого нема, купували, а всьо равно план нада буловиконувати». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від Шемет Катерини Пантилеймонівни, 1938 р.н.).
* «Жив у бабки цапок,
Захотів у лісок.
– Пусти, бабко, хоч раз,
Погуляти на час.
В лісі вовк із ярка,
Ухватив він цапка.
Добре він їм поснідав,
Добре він ним пообідав.
Ріжки-ніжки залишив,
Бабусю дуже засмутив».(Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від ШеметКатерини Пантилеймонівни, 1938 р.н. і Єфімової (Шемет) Тетяни Борисівни, 1961 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури Старовірівської громади Оксані Анатоліївні Трегубовій, старості Станичанськогостаростинського округу Катерині Володимирівні Черновій, директорці Станичанського будинку культури Анні Миколаївні Тертишник. Слова вдячності чудовим інформантам: Марії ІванівніКалиті, 1941 р.н., Любов Іванівні Животченко, 1950р.н., Катерині Пантилеймонівні Шемет, 1938 р.н., Тетяні Борисівні Єфімовій (Шемет), 1961 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Отченаш мене дід вчив, посаде на коліна і вчимо. А сусідська бабушка Федотія, ми з її онукою в школу ходили, так вона нас за шкірку і в двір.Отченашу поки не розкажем, вона не давала нам шкуринки із сала. Щас так ніхто його не їсть, а в нас це смаколики були. Ото бодні дерев’яні були, прямокутні робилися і старалися дубові робити, ну були й не дубові, в нас не дубова була. (Сало зберігали у дерев’яному ящику, який називали бодні – Н.О.)». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н.).
* «Мати молодих обсипала житом, канхвєтами і мєлоччю. Оце коли брат женився, так вони йшли з другого села, від молодої, йшли і гільце несли. Молоду забрали і гільце забрали. Гільце було в молодої, робили з вишні, воно було розгільчасте. Осінню ж листя немає, то побільше вішали бомагиразноцвєтної такої, з якої цвіти робили, жата така бомага. Ото цвіти робили, бомагою гіллячко обмотають, а тоді канхветів начіпляють і так квічали». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Дегтярка від Животченко Любов Іванівни, 1950 р.н. і Калити Марії Іванівни, 1941 р.н.).
* «Ходили щедрувати, вареники давали, хто яблука давав, після войни ж воно важке времня було. Дуже великих розкошів не було, гроші, так це… Тоді великих грошів не було, люди за паличку робили, за трудодень називалося. А треба було оддати 120 штук яєць за год, як корова є, 360 літрів молока, мняса 40 кілограм. Ото держали люди кролів, а в кого нема, купували, а всьо равно план нада буловиконувати». (Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від Шемет Катерини Пантилеймонівни, 1938 р.н.).
* «Жив у бабки цапок,
Захотів у лісок.
– Пусти, бабко, хоч раз,
Погуляти на час.
В лісі вовк із ярка,
Ухватив він цапка.
Добре він їм поснідав,
Добре він ним пообідав.
Ріжки-ніжки залишив,
Бабусю дуже засмутив».(Зап. 14.08.2024 р. у с. Станичне від ШеметКатерини Пантилеймонівни, 1938 р.н. і Єфімової (Шемет) Тетяни Борисівни, 1961 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» продовжують досліджувати традиційну культуру, нематеріальнукультурну спадщину Харківщини в межахПрограми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки. Цього разу ми завітали до сіл Зачепилівської громади Красноградського району.
У перший день експедиції ми відвідали селаДудівка та Нове Мажарове Новомажарівськогостаростинського округу. Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культуриі туризму Зачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівськогобудинку культури Олені Михайлівні Духовій,старості Новомажірівського старостинськогоокругу Галині Іванівні Новик, директорці Новомажарівського будинку культури Валентині Дмитрівні Кривень, художньому керівнику будинку культури Володимиру Миколайовичу Телятнику.Слова вдячності нашим інформантам: Тетяні Олександрівні Воблі, 1926 р.н., Галині Петрівні Рябошапко, 1963 р.н., Ганні Пилипівні Верещак, 1937 р.н., Ліні Пантилеймонівні Кривень, 1936 р.н, Любов Василівні Телятник, 1947 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «На Різдво, пам’ятаю, кутю варили із пшениці, її товкли у ступці і варили. І в той день ставили в сіно на покутя, а сіно треба було вкрасти у сусідів. І тоді на це сіно ставили казаньчік. Пиріжки бабуся пекла дуже добрі. Свято було, дуже раді були діти, святкували… На Новий рік посипали пшеницею, кукурудзою і ячменем, а в основному пшеницею. Треба шоб три дні лежало зерно, не замітати, шобгроші водилися в хаті. Тоді змітали і треба віддати курям, шоб не топтатися по тому зернові і курім висипати, шоб кури неслися». (Запис 26.08.2024 р. у селі Дудівка від Вобли Тетяни Олександрівни, 1926р.н. і Рябошапки Галини Петрівни, 1963 р.н.)
* «Край села Личкове називається «матня», кажуть: Ідем на роботу на кукургузу. Куди? До Сталіна на матню. Колгосп імєні Сталіна називався, а «матня» край села. То «кулички», то «Перша сотня»». (Запис26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Кривень ЛіниПантелеймонівни, 1936 р.н. (с. Лиманівка з 1956 р. у с. Ульянівка)).
* «Ми жили важко, ну каждий день ми надіялися на лучче. Каждий день ми надіялися, шо завтра буде лучче і так я вік і прожила… (Що ставили на різдвяний стіл? – Н.О.) Пиріжки з квасолею пекли, пиріжки із сушеними вишнями, розпарювали їх і з сахарним бурячком. Терли бурячок, прижарювалийого і ото туди ж ще вишень і пекли пиріжки. Добрі пиріжки були із бурячком. А на вечерю вареники варили. Як у кого корова була, так варили із сиром, а більше ото картошка. Кабаньчика різали. Як ми не важко жили, у нас всігда була корова і раз на год ми різали свинку. Дуже товсте сало було – на два, на три пальці». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажаровевід Верещак Ганни Пилипівни, 1937 р.н., яка народилася у с. Бердянка з 1975 року мешкає в с. Нове Мажарове).
* «На свальбі коровай був і «дивні», їх ставили у хлібину, їх було не парне число – чи дев’ять, чи одинадцять, а тоді його розламували і роздавали… Світилка була, у неї був букетик цвітів і рука перев’язана хусткою. Бояри, дружки були. Я пішки два дні ходила по всьому селі, кланялася: «Просили тато і мама, шоб ви приходили на весілля». З рушником вишитим і з прошвами через руку ходила». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Телятник Любов Василівни, 1947 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
У перший день експедиції ми відвідали селаДудівка та Нове Мажарове Новомажарівськогостаростинського округу. Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культуриі туризму Зачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівськогобудинку культури Олені Михайлівні Духовій,старості Новомажірівського старостинськогоокругу Галині Іванівні Новик, директорці Новомажарівського будинку культури Валентині Дмитрівні Кривень, художньому керівнику будинку культури Володимиру Миколайовичу Телятнику.Слова вдячності нашим інформантам: Тетяні Олександрівні Воблі, 1926 р.н., Галині Петрівні Рябошапко, 1963 р.н., Ганні Пилипівні Верещак, 1937 р.н., Ліні Пантилеймонівні Кривень, 1936 р.н, Любов Василівні Телятник, 1947 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «На Різдво, пам’ятаю, кутю варили із пшениці, її товкли у ступці і варили. І в той день ставили в сіно на покутя, а сіно треба було вкрасти у сусідів. І тоді на це сіно ставили казаньчік. Пиріжки бабуся пекла дуже добрі. Свято було, дуже раді були діти, святкували… На Новий рік посипали пшеницею, кукурудзою і ячменем, а в основному пшеницею. Треба шоб три дні лежало зерно, не замітати, шобгроші водилися в хаті. Тоді змітали і треба віддати курям, шоб не топтатися по тому зернові і курім висипати, шоб кури неслися». (Запис 26.08.2024 р. у селі Дудівка від Вобли Тетяни Олександрівни, 1926р.н. і Рябошапки Галини Петрівни, 1963 р.н.)
* «Край села Личкове називається «матня», кажуть: Ідем на роботу на кукургузу. Куди? До Сталіна на матню. Колгосп імєні Сталіна називався, а «матня» край села. То «кулички», то «Перша сотня»». (Запис26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Кривень ЛіниПантелеймонівни, 1936 р.н. (с. Лиманівка з 1956 р. у с. Ульянівка)).
* «Ми жили важко, ну каждий день ми надіялися на лучче. Каждий день ми надіялися, шо завтра буде лучче і так я вік і прожила… (Що ставили на різдвяний стіл? – Н.О.) Пиріжки з квасолею пекли, пиріжки із сушеними вишнями, розпарювали їх і з сахарним бурячком. Терли бурячок, прижарювалийого і ото туди ж ще вишень і пекли пиріжки. Добрі пиріжки були із бурячком. А на вечерю вареники варили. Як у кого корова була, так варили із сиром, а більше ото картошка. Кабаньчика різали. Як ми не важко жили, у нас всігда була корова і раз на год ми різали свинку. Дуже товсте сало було – на два, на три пальці». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажаровевід Верещак Ганни Пилипівни, 1937 р.н., яка народилася у с. Бердянка з 1975 року мешкає в с. Нове Мажарове).
* «На свальбі коровай був і «дивні», їх ставили у хлібину, їх було не парне число – чи дев’ять, чи одинадцять, а тоді його розламували і роздавали… Світилка була, у неї був букетик цвітів і рука перев’язана хусткою. Бояри, дружки були. Я пішки два дні ходила по всьому селі, кланялася: «Просили тато і мама, шоб ви приходили на весілля». З рушником вишитим і з прошвами через руку ходила». (Запис 26.08.2024 р. у селі Нове Мажарове від Телятник Любов Василівни, 1947 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
З 26 по 28 серпня 2024 року фахівці відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва працювали в Зачепилівській громаді Красноградського району. Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
За цей час відвідали сім населених пунктів: с. Сомівка, с-ще Зачепилівка, с. Новоселівка, с. Чернещина, с. Рунівщина, с. Залінійне, с. Леб’яже.
В селі Сомівка нас зустріли староста Сомівського старостинського округу Олександр Терентійович Лемешко та директор Сомівського сільського будинку культури Оксана Володимирівна Михайлова. Вони організували нашу зустріч з першим інформантом – Надією Харитонівною Біловус (1940 р.н.).
В селищі Зачепилівка ми зустрілись із директором Зачепилівського базового будинку культури Оленою Михайлівною Духовою, яка опікувалась нашим перебуванням в громаді. А Світлана Дмитрівна Чулей, фахівець Зачепилівського базового будинку культури, познайомила з Галиною Кирилівною Стеценко (1944 р.н.) та сім’єю Гребенник – Жанною Іванівною (1936 р.н.) та Василем Івановичем (1936 р.н.).
В селах Новоселівка та Чернещина з нами працювали директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії Зоя Миколаївна Іванова та директор Новоселівського сільського будинку культури Ірина Олександрівна Четвертак. Разом з ними ми записали інтерв’ю з Лідією Іванівною Веклич 1935 р.н., с. Новоселівка) та Ганною Афанасіївною Педько (1924 р.н., с. Чернещина), а також побачили куточок з місцевими старовинними сорочками та рушниками.
В селі Рунівщина працювали разом із директором Рунівщинського сільського будинку культури Рітою Семенівною Китайгородською. Вона познайомила нас з чудовою оповідачкою Вірою Григорівною Погорілою (1939 р.н.).
Директор Залінійнівського сільського будинку культури Олена Євгеніївна Лобурь відвела нас до Надії Петрівни Ємільянової (1933 р.н.).
В селі Леб’яже нас супроводжували староста Леб’язького старостинського округу Ігор Владиславович Тимченко та художній керівник Леб’язького сільського будинку культури Ольга Володимирівна Халхунова. Там ми записали двох інформантів: Тамару Юхимівну Пашигорєву (1939 р.н.) та Віру Іванівну Тимченко (1948 р.н.).
Дякуємо всім за сприяння та особисту допомогу в проведенні цієї експедиції! Зібрані матеріали будуть опрацьовані та розміщені на наших ресурсах.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
За цей час відвідали сім населених пунктів: с. Сомівка, с-ще Зачепилівка, с. Новоселівка, с. Чернещина, с. Рунівщина, с. Залінійне, с. Леб’яже.
В селі Сомівка нас зустріли староста Сомівського старостинського округу Олександр Терентійович Лемешко та директор Сомівського сільського будинку культури Оксана Володимирівна Михайлова. Вони організували нашу зустріч з першим інформантом – Надією Харитонівною Біловус (1940 р.н.).
В селищі Зачепилівка ми зустрілись із директором Зачепилівського базового будинку культури Оленою Михайлівною Духовою, яка опікувалась нашим перебуванням в громаді. А Світлана Дмитрівна Чулей, фахівець Зачепилівського базового будинку культури, познайомила з Галиною Кирилівною Стеценко (1944 р.н.) та сім’єю Гребенник – Жанною Іванівною (1936 р.н.) та Василем Івановичем (1936 р.н.).
В селах Новоселівка та Чернещина з нами працювали директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії Зоя Миколаївна Іванова та директор Новоселівського сільського будинку культури Ірина Олександрівна Четвертак. Разом з ними ми записали інтерв’ю з Лідією Іванівною Веклич 1935 р.н., с. Новоселівка) та Ганною Афанасіївною Педько (1924 р.н., с. Чернещина), а також побачили куточок з місцевими старовинними сорочками та рушниками.
В селі Рунівщина працювали разом із директором Рунівщинського сільського будинку культури Рітою Семенівною Китайгородською. Вона познайомила нас з чудовою оповідачкою Вірою Григорівною Погорілою (1939 р.н.).
Директор Залінійнівського сільського будинку культури Олена Євгеніївна Лобурь відвела нас до Надії Петрівни Ємільянової (1933 р.н.).
В селі Леб’яже нас супроводжували староста Леб’язького старостинського округу Ігор Владиславович Тимченко та художній керівник Леб’язького сільського будинку культури Ольга Володимирівна Халхунова. Там ми записали двох інформантів: Тамару Юхимівну Пашигорєву (1939 р.н.) та Віру Іванівну Тимченко (1948 р.н.).
Дякуємо всім за сприяння та особисту допомогу в проведенні цієї експедиції! Зібрані матеріали будуть опрацьовані та розміщені на наших ресурсах.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Знайти на Харківщині зараз співочу традицію поза клубними гуртами – вже доволі непроста задача. Тому ми дуже зраділи, коли нас познайомили з Єлизаветою Романівною Ткаченко (1939 р.н.) з с. Добренька Наталинської громади Красноградського району, про яку сказали, що вона знає старі пісні і співає до цих пір.
З’ясувалося, що наша респондентка родом з с. Кручик Богодухівського району. Це село відоме ще з 1980-х років чудовим фольклорним гуртом. Пісенні записи звідти завдяки зусиллям харківських фольклористів Віри Осадчої, Лариси Новікової ввійшли до друкованих і цифрових видань, тепер колядки, ліричні, колискові з Кручика знають і переспівують молоді виконавці. Також є добірка записів Віри Осадчої з Кручика і на сайті «Цифрового архіву Слобожанщини та Полтавщини». http://surl.li/ziwcfq
Єлизавета Романівна все життя прожила на Красноградщині, 22 річною дівчиною вийшла сюди заміж, але зберегла у пам’яті пісні своєї юності. Вона одразу почала співати нам весільних приспівок, розповідати про весільні звичаї, бо «дружкувала» в рідному селі до самого переїзду.
Цікаво як Єлизавета Романівна сказала про свій верхній голос в багатоголоссі: «Оце та, шо начинає пісню, а я коло неї піднімаю…»
Дай Боже і нам з вами в 85 років зуміти наспівати те, що вивчили в 20!))
Запис 31.07.24, записували Галина Лук’янець, Юлія Лузан.
Щира подяка за допомогу і організацію сеансу Олені Бондар, бібліотекарці Мартинівської сільської бібліотеки.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лук’янець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
З’ясувалося, що наша респондентка родом з с. Кручик Богодухівського району. Це село відоме ще з 1980-х років чудовим фольклорним гуртом. Пісенні записи звідти завдяки зусиллям харківських фольклористів Віри Осадчої, Лариси Новікової ввійшли до друкованих і цифрових видань, тепер колядки, ліричні, колискові з Кручика знають і переспівують молоді виконавці. Також є добірка записів Віри Осадчої з Кручика і на сайті «Цифрового архіву Слобожанщини та Полтавщини». http://surl.li/ziwcfq
Єлизавета Романівна все життя прожила на Красноградщині, 22 річною дівчиною вийшла сюди заміж, але зберегла у пам’яті пісні своєї юності. Вона одразу почала співати нам весільних приспівок, розповідати про весільні звичаї, бо «дружкувала» в рідному селі до самого переїзду.
Цікаво як Єлизавета Романівна сказала про свій верхній голос в багатоголоссі: «Оце та, шо начинає пісню, а я коло неї піднімаю…»
Дай Боже і нам з вами в 85 років зуміти наспівати те, що вивчили в 20!))
Запис 31.07.24, записували Галина Лук’янець, Юлія Лузан.
Щира подяка за допомогу і організацію сеансу Олені Бондар, бібліотекарці Мартинівської сільської бібліотеки.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лук’янець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
А ми продовжуємо вас знайомити з традиційною культурою Зачепилівської громади Красноградського району. На цей раз фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» завітали до Бердянського старостинського округу. Поїздка відбулася в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури і туризмуЗачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівського будинку культури Олені Михайлівні Духовій, старості Бердянського старостинського округу Світлані Валентинівні Хітько, директорці будинку культури села Бердянка Олені Анатоліївні Баєвій. Безмежні слова вдячності нашим інформантам: Надії Григорівні Косенко, 1939 р.н., Ніні Пилипівні Кулак, 1934 р.н., Зої Іванівні Балицькій, 1947 р.н., Надії Миколаївні Даниловій, 1949 р.н., Івану Омельяновичу Косенку, 1941 р.н., Оксані Олексіївні Бублик, 1973 р.н., Наталії Марківні Камардаш, 1938 р.н., Вірі Михайлівні Горбатко, 1951 р.н., Анатолію Федеровичу Горбатко, 1948 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «По суботах змазували долівку в хаті. (Чим струшували у хаті – Н.О.) Зімою тіки соломою струсювали, її ж треба було ще вкрасти в полі. Там ожеред складали, такі великі були. (Що таке ожеред? – Н.О.) Це як скирда, тіки велике і прямокутне. Скирда довга, а це широке і вивершували як скирду. Тоді косарки були, у косарки поганяв там воли чи коні якийсь пацан. А дядько на косарці був і скошений хліб вилами скидав на землю, там уже на сніп. Жінки снопив’язали перевеслами. Перевесла самі крутили. А ноги які були? Ноги були побиті стернею, жарко –ноги печуть пеком. А вечером мама каже: «Діти, пішли снопи поставимо в копи». Не вспівали жінки в'язати і зразу в копи ставити. Складемо в копи, а зверху снопом завершали. (Коли йшли дощі, щоб не затікало на колоски – Н.О.). А тоді на гарбу складали і перевозили на тік». (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Косенко Надії Григорівні, 1939 р.н., народилася і проживала в с. Чапаєвому до 1959 р.).
* «На свадьбі на другий день наряжалися як цигани. Хто приходив, у двір пускали, як щось заплатять, а їм за це чарку наливали. Цигани тоді йдуть по селу, збирають курей. Назбирали курей, у нас були носільщики, пацанята. Курей складаємо у мішки і везуть до хазяїна. Там кухарки їх патрають і варять бульйон. На обід шоб був бульйон, це така традиція, шоб курятина була обізатєльно. Як зібрали курей, зайшли в магазін усе кодло циганське, скупилися і йдемо до двору. Сідаємо всі вкругаля, розпалюєм костьор і должні вийти батько і мати, циганів своїх викупити. Ми ж цілий день пробовтаємося. Батько йде із бутилкою, мати з закускою, по сто грам циганам наливають. Заходимо в двір, ставимо вагани чи ночви, хто як називав, наливають води і купали батьків. Наряжали їх – на батька матирину одежу, а на матір батькову, шоб почудніш було…» (Запис 27.08.2024 р. с. Бердянка Балицької Зої Іванівни, 1947 р.н., народилася в с. Первомайськ Снігірьовського району Миколаївської області, у селі Бердянка проживає з 1965 р.).
* «Як були маненькими, робили із тряпочоккуколки. Сначала бабуся показала як, а тоді ми й сами крутили. Брали багато платків, зв’язувалиголовку, а сюди тіло, ножки, ручки. (Руки і ноги пришивали? – Н.О.) Ніхто нічого не пришивав, ув’язували. Бабуся ув’язувала, ув’язувала і такі хароші куколки получалися» (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Данилової Надії Миколаївни, 1949 р.н.).
* «Коли я була мала і багато розмовляла, то бабуся казала: «Чому ти така, як зінське щеня?» Я її питаю: «А що це таке, зінське щеня?» А вона каже: «Та було в Зінки щеня, яке дзяволіло-дзяволіло і не переставало». (Запис 28.08.2024 р. у селі Бердянка від Бублик Оксани Олексіївни, 1973 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури і туризмуЗачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівського будинку культури Олені Михайлівні Духовій, старості Бердянського старостинського округу Світлані Валентинівні Хітько, директорці будинку культури села Бердянка Олені Анатоліївні Баєвій. Безмежні слова вдячності нашим інформантам: Надії Григорівні Косенко, 1939 р.н., Ніні Пилипівні Кулак, 1934 р.н., Зої Іванівні Балицькій, 1947 р.н., Надії Миколаївні Даниловій, 1949 р.н., Івану Омельяновичу Косенку, 1941 р.н., Оксані Олексіївні Бублик, 1973 р.н., Наталії Марківні Камардаш, 1938 р.н., Вірі Михайлівні Горбатко, 1951 р.н., Анатолію Федеровичу Горбатко, 1948 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «По суботах змазували долівку в хаті. (Чим струшували у хаті – Н.О.) Зімою тіки соломою струсювали, її ж треба було ще вкрасти в полі. Там ожеред складали, такі великі були. (Що таке ожеред? – Н.О.) Це як скирда, тіки велике і прямокутне. Скирда довга, а це широке і вивершували як скирду. Тоді косарки були, у косарки поганяв там воли чи коні якийсь пацан. А дядько на косарці був і скошений хліб вилами скидав на землю, там уже на сніп. Жінки снопив’язали перевеслами. Перевесла самі крутили. А ноги які були? Ноги були побиті стернею, жарко –ноги печуть пеком. А вечером мама каже: «Діти, пішли снопи поставимо в копи». Не вспівали жінки в'язати і зразу в копи ставити. Складемо в копи, а зверху снопом завершали. (Коли йшли дощі, щоб не затікало на колоски – Н.О.). А тоді на гарбу складали і перевозили на тік». (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Косенко Надії Григорівні, 1939 р.н., народилася і проживала в с. Чапаєвому до 1959 р.).
* «На свадьбі на другий день наряжалися як цигани. Хто приходив, у двір пускали, як щось заплатять, а їм за це чарку наливали. Цигани тоді йдуть по селу, збирають курей. Назбирали курей, у нас були носільщики, пацанята. Курей складаємо у мішки і везуть до хазяїна. Там кухарки їх патрають і варять бульйон. На обід шоб був бульйон, це така традиція, шоб курятина була обізатєльно. Як зібрали курей, зайшли в магазін усе кодло циганське, скупилися і йдемо до двору. Сідаємо всі вкругаля, розпалюєм костьор і должні вийти батько і мати, циганів своїх викупити. Ми ж цілий день пробовтаємося. Батько йде із бутилкою, мати з закускою, по сто грам циганам наливають. Заходимо в двір, ставимо вагани чи ночви, хто як називав, наливають води і купали батьків. Наряжали їх – на батька матирину одежу, а на матір батькову, шоб почудніш було…» (Запис 27.08.2024 р. с. Бердянка Балицької Зої Іванівни, 1947 р.н., народилася в с. Первомайськ Снігірьовського району Миколаївської області, у селі Бердянка проживає з 1965 р.).
* «Як були маненькими, робили із тряпочоккуколки. Сначала бабуся показала як, а тоді ми й сами крутили. Брали багато платків, зв’язувалиголовку, а сюди тіло, ножки, ручки. (Руки і ноги пришивали? – Н.О.) Ніхто нічого не пришивав, ув’язували. Бабуся ув’язувала, ув’язувала і такі хароші куколки получалися» (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Данилової Надії Миколаївни, 1949 р.н.).
* «Коли я була мала і багато розмовляла, то бабуся казала: «Чому ти така, як зінське щеня?» Я її питаю: «А що це таке, зінське щеня?» А вона каже: «Та було в Зінки щеня, яке дзяволіло-дзяволіло і не переставало». (Запис 28.08.2024 р. у селі Бердянка від Бублик Оксани Олексіївни, 1973 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
У селі Чернещина під час нашої експедиції до Зачепилівської громади вдалося побачити й декілька старовинних речей. Окрім активної участі в опитуванні респондентів Зоя Миколаївна Іванова, директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії та Ірина Олександрівна Четвертак, директор Новоселівського сільського будинку культури, запросили нас до бібліотеки.
Там Зоя Миколаївна облаштувала куточок, де зберігаються та демонструються місцеві сорочки, рушники, вишиті картини, глиняні вироби, світлини. Вона й сама проводить опитування місцевих старожилів та викладає матеріали на сторінці Чернещинська філія КЗ "Зачепилівська публічна бібліотека" https://www.facebook.com/profile.php?id=100069007074207
Деякі з них можна переглянути за посиланнями:
https://www.facebook.com/share/v/vCiPNsMkkVgEn38Z/
https://www.facebook.com/share/v/mBkAL59CX9cm1277/
https://www.facebook.com/share/v/4fDgZhkiXqoxFKj5/
https://www.facebook.com/share/v/ixujGyLyqHafNkfL/
https://www.facebook.com/share/v/feUDWAEQUHHY9dcN/
Експедиційні виїзди здійснюються в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Там Зоя Миколаївна облаштувала куточок, де зберігаються та демонструються місцеві сорочки, рушники, вишиті картини, глиняні вироби, світлини. Вона й сама проводить опитування місцевих старожилів та викладає матеріали на сторінці Чернещинська філія КЗ "Зачепилівська публічна бібліотека" https://www.facebook.com/profile.php?id=100069007074207
Деякі з них можна переглянути за посиланнями:
https://www.facebook.com/share/v/vCiPNsMkkVgEn38Z/
https://www.facebook.com/share/v/mBkAL59CX9cm1277/
https://www.facebook.com/share/v/4fDgZhkiXqoxFKj5/
https://www.facebook.com/share/v/ixujGyLyqHafNkfL/
https://www.facebook.com/share/v/feUDWAEQUHHY9dcN/
Експедиційні виїзди здійснюються в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
На минулому тижні фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснено фольклорно-етнографічну експедицію до міста Красноград.
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, власникам приватного музею родині Скринників, директорці КЗ «Красноградський краєзнавчий музей» Красноградської міської ради Наталії Валентинівні Швець і зберігачці Людмилі Борисівні Німій.
Крім відвідання чудових музейних закладів та перегляду цікавих експонатів, фахівці здійснили і записи фольклорно-етнографічних матеріалів. Слова вдячності нашим інформантам: Лідії Афанасіївні Волощук, 1952 р.н. та Тамарі Григорівні Одуд, 1938 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Тоді дуже важко жилося, хоча папа мій працював і були можливості, він був ветлікарем, а люди жили дуже бідно. Згадуємо як виходили на вулицю з шматочком хліба, у кого який. Мама завжди хліб пекла і я виходила з білим хлібом, а у других дітей ні. Тоді в ті роки був кукурузний хліб, в той час Хрущов правив нашою країною. І діти завжди дивилися на мій хліб, як на шось таке. А міні хотілося чорного того хліба. І ми з дітьми мінялися хлібом. (Кукурудзяний хліб був жовтенький і крихкий? – Н.О.). Да, жовтенький був і крихкий. І такий хліб продавали в магазинах. А у нас була мука і піч своя була, і мама пекла». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Волощук Лідії Афанасіївни, 1952р.н.).
* «У сім’ї у нас було сім дівчати і ми не боліли, ми закальонні були. Нас багато було, нас не вглядиш. Мама пішла вправлятись у сарай: «Ага, харашо шо мама пішла» і ми бігом з печі тіки шмиг, шмиг, шмиг, побігли за хату, зробили ковзанку. Воду линнули, у нас хата якось на возвишенності була і нам можна було зробити ковзанку. Ми побігли босі, ото платтячка з полотна пошиті. Тіки раз, раз покатались, ноги красні. Бігом на піч, під кожух чи під шо там ноги позастромляли і як ні в чому не бувало. І не боліли. Одна сестричка була 1949 года, десь підстудилася, так вона переболіла воспалєніємльогких, а ми ніхто не болів». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* «Сусідка прийняла приймака, а він чорнявий дядько і очі чорні-чорні. У нас отелилась корова і ми в хату забирали теля. Зразу коли корова отелиться, воно ж холодно і ми на день-два забирали його в хату, поки ж воно обсохне, а тоді в сарай до корови прив’язували. І прибіга той Юрка від сусідки, не знаю шо йому нада було. – О, у вас прибиль! – каже. Побіг той Юрка додому, а з тим тилям хтозні й шо начало робитися, стало витягуватися, слина з рота тече. А мама каже: «Це точно Юрка зглазив його». Сестрі каже: «А ну, Варю, біжи до Юрки, нехай іде сюда, бо теля пропаде». Побігла Варя, позвала Юрку. Мама каже: «На, Юрку, тобі води, бризкай теля. Ти тіки пішов, а з телям диви шо робиться». Побризкав, як руками одібрало. Так шо в світі все може бути. Чи хароше, а поганого жди де хочеш». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Дослідження проводиться з метою вивчення та дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Щиро дякуємо за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу культури, молоді та спорту Красноградської міської ради Ірині Петрівні Стаднік, власникам приватного музею родині Скринників, директорці КЗ «Красноградський краєзнавчий музей» Красноградської міської ради Наталії Валентинівні Швець і зберігачці Людмилі Борисівні Німій.
Крім відвідання чудових музейних закладів та перегляду цікавих експонатів, фахівці здійснили і записи фольклорно-етнографічних матеріалів. Слова вдячності нашим інформантам: Лідії Афанасіївні Волощук, 1952 р.н. та Тамарі Григорівні Одуд, 1938 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «Тоді дуже важко жилося, хоча папа мій працював і були можливості, він був ветлікарем, а люди жили дуже бідно. Згадуємо як виходили на вулицю з шматочком хліба, у кого який. Мама завжди хліб пекла і я виходила з білим хлібом, а у других дітей ні. Тоді в ті роки був кукурузний хліб, в той час Хрущов правив нашою країною. І діти завжди дивилися на мій хліб, як на шось таке. А міні хотілося чорного того хліба. І ми з дітьми мінялися хлібом. (Кукурудзяний хліб був жовтенький і крихкий? – Н.О.). Да, жовтенький був і крихкий. І такий хліб продавали в магазинах. А у нас була мука і піч своя була, і мама пекла». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Волощук Лідії Афанасіївни, 1952р.н.).
* «У сім’ї у нас було сім дівчати і ми не боліли, ми закальонні були. Нас багато було, нас не вглядиш. Мама пішла вправлятись у сарай: «Ага, харашо шо мама пішла» і ми бігом з печі тіки шмиг, шмиг, шмиг, побігли за хату, зробили ковзанку. Воду линнули, у нас хата якось на возвишенності була і нам можна було зробити ковзанку. Ми побігли босі, ото платтячка з полотна пошиті. Тіки раз, раз покатались, ноги красні. Бігом на піч, під кожух чи під шо там ноги позастромляли і як ні в чому не бувало. І не боліли. Одна сестричка була 1949 года, десь підстудилася, так вона переболіла воспалєніємльогких, а ми ніхто не болів». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* «Сусідка прийняла приймака, а він чорнявий дядько і очі чорні-чорні. У нас отелилась корова і ми в хату забирали теля. Зразу коли корова отелиться, воно ж холодно і ми на день-два забирали його в хату, поки ж воно обсохне, а тоді в сарай до корови прив’язували. І прибіга той Юрка від сусідки, не знаю шо йому нада було. – О, у вас прибиль! – каже. Побіг той Юрка додому, а з тим тилям хтозні й шо начало робитися, стало витягуватися, слина з рота тече. А мама каже: «Це точно Юрка зглазив його». Сестрі каже: «А ну, Варю, біжи до Юрки, нехай іде сюда, бо теля пропаде». Побігла Варя, позвала Юрку. Мама каже: «На, Юрку, тобі води, бризкай теля. Ти тіки пішов, а з телям диви шо робиться». Побризкав, як руками одібрало. Так шо в світі все може бути. Чи хароше, а поганого жди де хочеш». (Запис 17.09.2024 р. у м. Красноград від Одуд (Рибка) Тамари Григорівни, 1938 р.н., яка народилася у с. Друга Кобзівка з 1957 р. проживає в м. Красноград).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Вогонь-жінка, що на першому фото, попри молодість і сучасні вміння – справжній носій традиційної культури!
Лідія Валентинівна Рудь усе життя прожила в рідній Олександрівці поблизу Зачепилівки, має там міцне сімейне коріння, знає і пам’ятає багато старовинних звичаїв. Народні страви, особливо печені, стали її захопленням, яке виросло в дослідження місцевої кухні. Колись в юності вона допомагала готувати на весіллі старшим жінкам, навчившись від них рецептурі і особливостям такої складної справи.
Й зараз Лідія Валентинівна майстерно пече хліб, короваї, пиріжки, готує весільні страви на замовлення, у тому числі «весільну курку з медом» для молодят. Навичок, набутих в рідному селі, в певний момент Лідії Валентинівні стало замало і вона почала досліджувати «а що там в інших?», була учасником численних майстер-класів, гастрономічних фестивалів, звідки привезла деякі забуті рецепти, зокрема «качану» кашу.
Нам з колегою Наталкою Педан в експедиції пощастило відчути її неперевершену гостинність, посмакувати старовинними стравами: «качаною» кашею, пиріжками з цукровими бурками і вишнями, пампушками з хріном, запашним борщем. В родині гостей також частують надзвичайно смачними домашніми винами, наливками і настоянками, заготовляють з корисних і лікувальних трав запашний чай.
У фрагментах відео Лідія Валентинівна разом із своєю свекрухою Лідією Іванівною Лях (1944 р.н.) згадують про весільні звичаї в Олександрівці: яким випікали коровай, кому діставалися різні його шматки, як носили снідати молодятам на другий день весілля.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Лідія Валентинівна Рудь усе життя прожила в рідній Олександрівці поблизу Зачепилівки, має там міцне сімейне коріння, знає і пам’ятає багато старовинних звичаїв. Народні страви, особливо печені, стали її захопленням, яке виросло в дослідження місцевої кухні. Колись в юності вона допомагала готувати на весіллі старшим жінкам, навчившись від них рецептурі і особливостям такої складної справи.
Й зараз Лідія Валентинівна майстерно пече хліб, короваї, пиріжки, готує весільні страви на замовлення, у тому числі «весільну курку з медом» для молодят. Навичок, набутих в рідному селі, в певний момент Лідії Валентинівні стало замало і вона почала досліджувати «а що там в інших?», була учасником численних майстер-класів, гастрономічних фестивалів, звідки привезла деякі забуті рецепти, зокрема «качану» кашу.
Нам з колегою Наталкою Педан в експедиції пощастило відчути її неперевершену гостинність, посмакувати старовинними стравами: «качаною» кашею, пиріжками з цукровими бурками і вишнями, пампушками з хріном, запашним борщем. В родині гостей також частують надзвичайно смачними домашніми винами, наливками і настоянками, заготовляють з корисних і лікувальних трав запашний чай.
У фрагментах відео Лідія Валентинівна разом із своєю свекрухою Лідією Іванівною Лях (1944 р.н.) згадують про весільні звичаї в Олександрівці: яким випікали коровай, кому діставалися різні його шматки, як носили снідати молодятам на другий день весілля.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Експедиційний виїзд фахівців Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва до Сахновщинської громади 24-25 вересня 2024 року.
На відео відвідини селища Сахновщина, сіл Сугарівське та Огіївка. Й, звичайно, зустріч з неймовірними людьми. З майстринями-коровайницями: Любовʼю Терещенко, Вірою Приставкою, Дарʼєю Калініною, чудовими інформантами, невтомними працівниками культури: Катериною Перець, завідувачем Сугарівського сільського клубу-філії, Оксаною Климко, завідувачем Сугарівської сільської бібліотеки-музею філії, Ніною Прядко, директором комунального закладу «Сахновщинський краєзнавчий музей», Ганною Приходько, завідувачем Огіївського сільського клубу-філії, Аллою Тоцькою, завідувачем Огіївської бібліотеки-філії сімейного читання, вокальним жіночим ансамблем «Україночка» на чолі з Іваном Пупеною. А також Віталією Дудкою, головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту й Антоніною Осипою, директором комунального закладу «Сахновщинська клубна система».
Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
https://www.facebook.com/share/r/rx47kmaZwzfhT9uZ/?mibextid=WC7FNe
На відео відвідини селища Сахновщина, сіл Сугарівське та Огіївка. Й, звичайно, зустріч з неймовірними людьми. З майстринями-коровайницями: Любовʼю Терещенко, Вірою Приставкою, Дарʼєю Калініною, чудовими інформантами, невтомними працівниками культури: Катериною Перець, завідувачем Сугарівського сільського клубу-філії, Оксаною Климко, завідувачем Сугарівської сільської бібліотеки-музею філії, Ніною Прядко, директором комунального закладу «Сахновщинський краєзнавчий музей», Ганною Приходько, завідувачем Огіївського сільського клубу-філії, Аллою Тоцькою, завідувачем Огіївської бібліотеки-філії сімейного читання, вокальним жіночим ансамблем «Україночка» на чолі з Іваном Пупеною. А також Віталією Дудкою, головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту й Антоніною Осипою, директором комунального закладу «Сахновщинська клубна система».
Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
https://www.facebook.com/share/r/rx47kmaZwzfhT9uZ/?mibextid=WC7FNe
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.