Продовжуємо з Галина Лук’янець, Оксана Бугайченко, Юлія Лузан, Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва експедиційні виїзди в Красноградську громаду. Цього разу відвідали село Кирилівку та селище Покровське.
Дослідження проводиться в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки.
Деякі спогади від наших інформантів:
(Які страви готували у вашій родині? – Н.О.) «Готували холодець, картоплю, кукурудзяну кашу, пиріжки з картоплею, з капустою, з шкварками.Найсмачніші пиріжки були з цукровим буряком та сухофруктами. Бабуся також випікала книші з житньої муки, на хмелю, а зверху посипала перетертою зеленою цибулею з сіллю. Коли випікала книші, так на ввесь куток розливався запах. Чай заварювали з прутиків вишні чи сливи, на колір був червоний і смачний із запахом фруктів». (Зап. у с. Кирилівка від Одринської (Кашко) Раїси Яківни, (1944 р.н.)
 
(Розкажіть про своє дитинство – Н.О.) «Батьки жили в полі, ми батьків не бачіли. Ми самі собі жили. Мені 9 год було і я няньчила меншу сестричку. Ми сидимо увечері на порозі, місяць світе, а вони (батьки) ще не приходили з поля». Отаке-то щасливе було життя.
(Які страви готували? – Н.О.) «Ковбаси, залиті смальцем, пироги пекли з квасолею, з буряком та сушеними ягодами. Тоді збиралися, сусідка одна, друга, третя. Позносять їжу, а співали… Так уже співали гарно».
«Оце як празник, батьки готовлять на стіл, посидять, поспівають, ну пісні були на первомуплані. Оце їхали на коніх у поле скирдувати і там співали, а тоді вже стало воно відходити, відходити. А зараз, як заспіваєш, то скажуть: «Шо, баба здуріла вже». (А приспівки які були? – Н.О.) 
Не дай, Бог, не дай, Бог
З далекими знаться.
Губи сині, ніс у глині,
Лізе цилуваться».
(Зап. у с. Кирилівка від Пожидаєвої Любові Михайлівни(1937 р.н.)
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 

ШПУНДРА – популярна м’ясна страва. Традицію їїприготування було представлено на Обласномуфестивалі-конкурсі традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році. Сімейну традицію приготування «Шпундри» від мами Катерини Гаврилівни Куріпки (1938 – 2024 рр.) з села Верхня Озеряна і прабабусі Параски Никифорівни Микиші (у дівоцтві Білінька 1888 – 1962 рр.) перейняла і продовжує Любов Петрівна Собакар із села Рокитне на Нововодолажчині.
За інформацією респондентів, «Готовили шпундру коли різали свиню (коли було м'ясо). Традиційно брали свиннугрудинку та підчеревину, проте підійде і інше мнясо. Шпундру треба подавати з буряковою юшкою або без юшки».
Складники:
Буряк столовий – 250 г
Буряковий квас – 300 мл
М’ясо (свинина: грудинка або підчеревина) – 500 г
Цибуля ріпчаста – 80 г
Олія (соняшникова) – 50 мл або сало – 50 г
Часник – 3 зубчика
Цукор – 1 ч. л.
Зелень (петрушка, кріп)
Перець чорний мелений
Сіль за смаком
 
Опис традиції приготування
Взяти м’ясо (свинну грудинку або підчеревину), промити ретельно в холодній воді. Зняти плівку, порізатити на однакові шматочки. Посолити, поперчитиза смаком. Потім почистити часник і гарно потовкти. Беремо цибулю і зелень, нарізаємо маленькими шматочками, додаємо товчений часник, перемішуємо. Залишаємо на одну годину для маринування.
 
Буряки, миємо і нарізаємо дуже дрібно. Буряк можнанатерти на великій терці, окремо видавити сік.
 
Коли м'ясо замаринувалося, ставимо сковорідку на вогонь, наливаємо олію, на розігрітій сковорідці обсмажуємо м'ясо з обох сторін 1-2 хвилини до появи рум’яної шкірочки. Саме рум’яна шкірка тримає потім смак м’яса.
Додаємо до м’яса буряк і цукор, тушкуємо дві хвилинипомішуючи, потім засипаємо потім товчений часник, цибулю, зелень, сік буряка. Тушкуємо до готовності. Буряковий сік можна підливати за потреби під час тушкування.
 
* Готуємо традиційну страву «Шпундра» за посиланням: https://youtu.be/rds1t72idGQ
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ГастроспадщинаХарківщини #Смачного #традиційністрави#традиційнавипічка    #традиційнінапої   #шпундра    

Казка – один із найулюбленіших жанрів фольклору, особливо для малечі. Хоча й дорослі не нехтують почитати казочку, щоб поринути у світ чарів та дитинства. Це й казки про звірів, що наділені людськими якостями, чарівні казки, де зображується герой-переможець, або ж соціально-побутові казки у яких змальована людська мудрість.
У легенді ж реальні події змішані з вигаданими та релігійними. У доробку наших учасників легенди пов’язані з тим населеним пунктом, де вони живуть. Таким чином, вони вивчають історію свого краю і популяризують її, що може бути краще для збереження своїх традицій?
До вашої уваги казки, перекази та оповідки від наших юних учасників Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
* «ПИНДИК» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщині Харківської області.

Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 1 місце.
Розказує Кристина ПАНІНА, учениця КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського». Керівник – Наталія ОЛІЙНИК
 
* «МУЖИЦЬКІ ХИТРОСТІ-МУДРОСТІ» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщиніХарківської області.
 
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Розказує Софія ПЕРЕПЕЛИЦЯ, учениця КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського». Керівник – Наталія ОЛІЙНИК
 
* «ПЕРЕКАЗ ПРО ТЕ, ЯК НЕРОЗУМНІ ЛЮДИ СВІТ БУДУВАЛИ» (переказ), записано в селі Парасковія на Нововодолажчині Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Розказує Софія ТОЛКАЧ, вихованка народного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинкудитячої та юнацької творчостіНововодолазької селищної ради Харківськоїобласті. Керівники – Тетяна КОВАЛЬ, Ольга КОВАЛЬ
 
* «СТАРА ХЛІБ-СІЛЬ ЗАБУВАЄТЬСЯ» (казка), записана Петром Івановим на Куп’янщиніХарківської області.
 
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Розказує Макар СЕРДЮКОВ, учень КЗ «Дитяча школа мистецтв № 5 ім. І.О. Дунаєвського». Керівник – Наталія ОЛІЙНИК
 
* «МОЯ ДЕМИДІВКА» (легенда), записана в с. Демидівка Кременчуцького району Полтавськоїобласті.
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Розказує Мирослава ПИРОГ, вихованка  Демидівського сільського клубу відділу культури, туризму та інформаційної роботи виконавчогокомітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Керівник – Галина БЕРЕЗОВСЬКА
 
* «ЛИБІДЬ» (оповідка).
Номінація «Народні оповідки», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Розказує Нікіта КОЛОМІЄЦЬ, вихованець  Катеринівського сільського Будинку культуриЛозівського району Харківської області. Керівник – Олена КОЛОМІЄЦЬ
Приємного прослуховування казок, легенд та оповідок за посиланням:
https://youtu.be/FU2wqUTGfN0  
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова  #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства  #народніоповідки #казка  #легенда  #переказ  

26 червня 2024 року відбувся черговий Відкритий дистанційний семінар-практикум «Зажинки. Жнива. Обжинки» для керівників фольклорних, фольклорно-етнографічних та фольклористичних колективів, організований фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
 
Про обрядову випічку до жниварських святрозповіла  Світлана ТВОРУН, кандидаткаісторичних наук, доцентка кафедри правознавства та гуманітарних дисциплін Вінницький навчально-науковий інститут економіки Західноукраїнського національного університету.
Про особливості відтворення обрядових пісень хліборобського циклу на Слобожанщині поділилася Галина БРЕСЛАВЕЦЬ, кандидаткамистецтвознавства, старша викладачкакафедри естрадного та народного співу Харківської державної академії культури, керівниця фольклористичного гурту «Фарби».
Які відбувалися дійства напередодні зажинків у селі Красненьке на Вінничині,відтворили учасники народного фольклорного театру «Господині» таДитячого фольклорно-етнографічного колективу «Самоцвіти» Красненьківськогосільського будинку культури Управління культури Іллінецької міської ради Вінницької області, керівниця Ніна МЕТЕЛЬСЬКА.
Марія МОТОРНА провідна методистка з нематеріальної культурної спадщиниВінницького обласного центру народноїтворчості, аспірантка Уманськогодержавного педагогічного університету ім. Павла Тичини познайомила з традиціями виготовлення дідуха на Вінничині.
Майстер-клас із виготовлення дідухапродемонструвла Галина ЧАДЮК, майстриня з соломоплетіння.
Шановні колеги, ми щиро дякуємо за ваше уміння, досвід, знання за те, що ділитеся ними. Зичимо всім міцного здоров’я, добробуту, Перемоги, творчої наснаги!
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #НКС#традиційнанароднакультура#організаційнометодичнийвідділ#традиційнапісенність    #спадщинаУкраїни #деньтрадиційноїкультури  #річнеколосвят#обрядовіатрибути #семінарипрактикуми#НароднісвятаХарківщини    #лабораторіядослідженняНКС

29 червня за новоюліанським календарем святкуємо день ПЕТРА І ПАВЛА. На Харківщині цей день називали Петра, вважалося, що після свята розпочинали жнива зернових. А до цього дня намагалися зжати снопик пшениці, змолотити, змолоти борошно і спекти на свято хліб з нового врожаю. Також пекли пироги з яблуками, вишнями, пекли коржики, які називали «мандрики». Копали молоду картоплю та рубали молодого півника і варили смачний борщ. Зранку йшли до церкви, а по обіді святкували.
Ось що про це розповідали інформанти.
* «На Петра і Павла пекли пироги з вишнями, з яблуками». (Зап. 19.07.2003 р. с. Білий Колодязь на Вовчанщині від Макаренко Зої Варивонівни, 1938 р.н. (с. Дорошенкове на Великобурлуччині) З 1973 р. проживає в с. Білий Колодязь).
* «До цього свята треба було вкосити трохи жита,щоб спекти хліб з нової муки». (Зап. 01.08.1994 р. у с. Лелюківка  на Шевченківщині від Білоус Параски Євдокимівни, 1911 р.н. (с. Юрченкове).  
* «Зжинають перший снопик з трави, без колосків. Коли в’яжуть снопики з пшениці, то кладуть на той снопик колосками». (Зап. 04.07.2002 р. у с. Бугаївка  на Ізюмщині від Козюти Олександра Гавриловича, 1906 р.н.).  
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Витинанка «НА ПЕТРА І ПАВЛА», виконалаНаталія Денисенко, викладачка Харківськоїхудожньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#ПетраіПавла  
 

З початку Масниці, дівчата на Слобожанщині починали співати веснянки, щоб закликати весну, тепло, добробут у свої родини, а для себе – вдале заміжжя.
Веснянки виконували лише дівчата, виходили на узвишшя, до річки, щоб краще розливалися і гучно звучали голоси.
Як це могло звучати, послухаємо наших учасниківВідкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
* «Як вийду я на вулицю» (веснянка), записана уПолтавській області.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», студентська молодь – 1 місце.
Виконують учасники Народногофольклористичного гурту «СЛОБОЖАНОЧКА» Харківського фахового вищого коледжу мистецтв. Керівник – Олена ШИШКІНА.
 
* «Веснянка».  
Номінація «Автентичний гуртовий спів», студентська молодь – 1 місце.
Виконують Анастасія СЕМЕРЕНСЬКА й Анастасія ШЕЇНА, учасниці фольклористичного колективу «Дана» Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова. Керівник – Альона КИПАРЕНКО.
 
* «Кроковеє колесо» (веснянка), записана у селі Вільшана на Дворічанщині Харківської області.
Номінація «Автентичний солоспів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 3 місце.
Виконує Софія СІДНЄВА, учасниця фольклорногоколективу «Святогірські соловейки». Керівник – Катерина ЖУК.
* «Ой скочив козел» (веснянка), записана в селі Мохнач на Зміївщині Харківської області.
Номінація «Автентичний гуртовий спів», 2 вікова категорія (10-13 років) – 2 місце.
Виконують Анастасія і Дар’я КАПЛУНОВСЬКІ, учасниці фольклорного гурту «Ой рано-рано» Дитячої музичної школи № 7 ім. М.П. Мусоргського, м. Харків. Керівник – Галина ЛУК’ЯНЕЦЬ.
 
* «Скрипаївські парубки» (веснянка), записана в селі Скрипаї на Зміївщині Харківської області.
Номінація «Автентичний солоспів», 1 вікова категорія (6-9 років) – 2 місце.
Виконує Гліб КАНЦЕДАЛ, учасник фольклорного гурту «Ой рано-рано» Дитячої музичної школи № 7 ім. М.П. Мусоргського, м. Харків. Керівник – Галина ЛУК’ЯНЕЦЬ.
* «Краснокутська Масниця», фольклористично-етнографічне дійство.
 
Номінація «Фольклорно-етнографічні дійства», 3 вікова категорія (14-17 років) – 2 місце.
Виконують учасники Етнографічного колективу«НАМИСТО». Краснокутської дитячоїбібліотеки-філії Богодухівського району Харківської області. Керівник – Ірина БЄРЄЖНАЯ.
Приємного прослуховування за посиланням:https://youtu.be/mqd50mW_erw
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова  #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства  #народніоповідки #пісня 

Продовжуємо аналізувати статті Миколи Сумцова в енциклопедіях кінця ХІХ — початку ХХ століття (див. попередні пости: http://surl.li/udtlx; http://surl.li/udtmi).

Цікаво порівняти контенти енциклопедійних статей на одну й ту саму тему М. Сумцова та дослідників ХХІ століття. Наприклад, у статті «Сміття» В. Жайворонок, автор словника-довідника «Знаки української етнокультури» (2006) в першу чергу акцентує увагу на тому, що «у переносному значенні сміття символізує негативні сторони родинного, особистого життя». М. Сумцов же починає статтю з того, що сміття в повірʼях та обрядовості багатьох народів «грає роль таємничого талісману», тобто для нього актуальніша позитивна семантика сміття в народній культурі. Яскравий приклад – переходячи в нове помешкання, жменю сміття зі старої хати (яку вимітали чистенько) переносили в нове житло й кидали в передній кут, аби не залишити долі в старій хаті. Сумцов вважав сміття символом землі, і обрядове його використання повʼязував із «релігійним шануванням землі». Як доказ він наводив приклад давніх індусів, у яких молоді під час весілля перед входом в оселю чоловіка ставали на сміття. Відгомоном цих індоєвропейських ритуалів вченому здавалася українська приповідка «на смітнику женився», яка «натякає», як він вважав, на задіяність сміття у весільній обрядовості словʼян. Тим не менше, в даному випадку йдеться не про продуційну магічну силу сміття/землі, а зовсім про інше. Вираз «на смітнику женився» – вияв презирства до чоловіка, який одружився з дівчиною, яка виявилася «нечесною», за народною термінологію, тобто втратила цноту до шлюбу, бо після першої шлюбної ночі відбувався ритуал «покривання», чудово описаний Г. Квіткою-Основʼяненком у повісті «Конотопська відьма»: «Ще ж дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному дрючці запаску шовкову та червону-червону, як є сама настояща калина... і коням чуби, і музиці і руки, і скрипку, і чуб, і уси червоними лентами поперевʼязували; і покривали молодих у церкві. А в пана Микити Уласовича Забрьохи хоч є і стьожки, є й хустки, та ба! Не вивезло. Повів Солоху покривати дружко... на сміття, по закону. Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!!».
Дивно, що М. Сумцов, автор першої наукової праці про Г. Квітку-Основʼяненка як етнографа, прекрасний знавець творчості письменника-земляка, трактуючи вислів «на смітнику женився», не згадав наведений вище текст.

Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ».

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
#сміття
#насмітникуженився
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков

Переказ — ефективний засіб розвитку пам'яті, мислення і мовлення, а простіше сказати – те що почув, маєш детально переказати, зберігаючи діалектні особливості, манеру розповіді чи поведінки оповідача. Або ж коли ми читаємо текст, то маємо все детально уявити і так же переказати, не пропускаючи жодної дрібнички.
Пропонуємо вашій увазі перекази від учасників Відкритого дистанційного фестивалю-конкурсу традиційної народної культури «КРОКОВЕЄ КОЛО» для дітей та молоді.
* «ПЕРЕКАЗ ПРО ТЕ, ЯК ТУРКИ БУЛИ В ВОДОЛАГАХ», записано в селі Парасковіяна Нововодолажчині Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 1 місце.
Розказує Євгеній БЕЗЦЕННИЙ, вихованецьнародного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківської області. Керівники – Тетяна КОВАЛЬ, Ольга КОВАЛЬ
 
* «ПЕРЕКАЗ ПРО П’ЯТІНКУ В ПАРАСКОВЕЇВЦІ», записано в селіПарасковія на Нововодолажчині Харківськоїобласті.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 1 місце.
Розказує Анна ЦВІРКУН, вихованка народного фольклорно-етнографічного колективу«Вербиченька» Нововодолазького будинку дитячоїта юнацької творчості Нововодолазької селищноїради Харківської області. Керівники – Тетяна КОВАЛЬ, Ольга КОВАЛЬ
 
* «МІЙ РІДНИЙ ОМЕЛЬНИК» (переказ), записано в селі Омельник Кременчуцького району Полтавської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 2 місце.
Розказує Анна КАРПЕНКО,вихованка Омельницького культурно-спортивногокомплексу «Дивограй» відділу культури, туризму та інформаційної роботи виконкому Омельницькоїсільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Керівник – Юлія ГМИРЯ
 
* «ЛЕГЕНДИ ШАРІВСЬКОГО ЗАМКУ», записано в с. Шарівка Богодухівського району Харківської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 2 місце.
Розказує Діана КРИВОЛЬЯН,вихованка Шарівського клубу-філії КЗ «Будинок культури Богодухівської  міської ради» Харківської області. Керівник – Олександр СУБОТА
 
* «МОЄ СЕЛО ДЕМИДІВКА» (переказ), записано в с. Демидівка Кременчуцького району Полтавської області.
Номінація «Народні оповідки», 3 вікова категорія (14-17 років) – 3 місце.
Розказує Олексій МОСКАЛЕНКО,вихованець Демидівського сільського клубу відділукультури, туризму та інформаційної роботивиконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Керівник – Галина БЕРЕЗОВСЬКА
 
Приємного прослуховування переказів за посиланням:
https://youtu.be/scDzgUNojbs
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #лабораторіядослідженняНКС#традиційнанароднакультураСлобожанщини#СпілкаетнологівіфольклористівмістаХаркова  #фестиваліХарківщини  #спадщинаУкраїни #Кроковеєколо #автентичнийсолоспів #автентичнийгуртовийспів #фольклорноетнографічнідійства  #народніоповідки #казка  #легенда #переказ  
 

В сучасному світі розмаїття гігієнічних засобів та засобів для прання нам потрібно лише сходити до супермаркету або навіть просто натиснути «купити» в онлайн-магазинах, щоб їх придбати.
А як раніше мили голову та прали одяг? Напевно ті, хто цікавився цим питанням, чули про використання лугу.

Коли ми завітали до Тамари Сергіївни Черненко (1942 р.н.) під час експедиції до села Хрестище Красноградської громади Харківської області, то почули ось що:
«В бочку ложиться солома, тряпка (ряднина). На неї насипається сояшниковий попіл. Тіки сояшниковий, того шо він дуже щелочний, луговий. І заливається кип’ятком. Один чавун вилили, другий чавун вилили, накрили – воно попарилось. І та вода, шо ото ж настікала, через солому як проходе, так вона – попелу ж у ній немає. І ото тим лугом мили голову, купалися і стирали тоже.
А оце все отаке полотняне стиралося в жлукті. Це бочка, причом бочка, яка робилася з дерева. Вся середина видовбувалась. От я не помню, на дно я знаю, шо клали солому, так чи була вона з дном, чи без дна, якто воду ту берегли… І туди накладали соломи, тоді накладали і підштаники й сорочки і все, шо з полотна. Туди тоді зверху солома, тряпка, попелу багатенько, бо сояшники сіяли. І лугом. І оце все стояло парилося, лилося в той луг кип’ятком – спускали луг. Оце воно пролужилось. Тоді воно вистояло, скіки – я вже тепер не помню, ну довго, поки воно вихолонуло, все. Тоді бере жінка, складає в ночви (вони дерев’яні) і потягла до копанки. На копанки… Є праник у неї дома. І оце вона достає, вмочає у копанку і праником молоте. І праником ото, переверта, молоте, вмочає, молоте.
Зімою як це нада той – тягне на санчатах туди, а руки то мерзнуть... Таке невелике горнятко – варили гіркого перцю, оцього красного гіркого перцю. І вона бере те горнятко з собою чи казанчик, чи горщечок. Бере з перцем обізатєльно. Вона руки в перець вмочила – воно пече, руки гріються, раз пече. І вона ж у холодній воді бовтається. Оце вона молоте, молоте, пока все перемолоте його, переб’є-переб’є. Ну воно після лугу отходило.
А тоді ж вірьовок не було, проволоки не було, це все вішалось на воряки. Ну такі, загорода робилася – просто палки такі довгі (обгороджували двір, од вулиці одгорожували, огород, щоб корова не заходила). І ото вона його розвішає мокре».

За знайомство з такою цінною співрозмовницею дякуємо завідувачу Хрестищенської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Ірині Гончаренко.

Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.


#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС

Продовжуємо розповідати про народних співаків в серії «Портрети фольклорних виконавців». Сьогодні ділимося враженнями про видатну співачку Надію Антонівну Прокопову з с. Гетьманівка на Харківщині.

Вперше спів Надії Антонівни «велика» публіка почула на конкурсі народних виконавців міжнародного фестиваля «Покуть»,що відбувся в Харкові у 1996 році. «Конкурсантці» на той момент було 67 років. Усіх слухачів вразило надзвичайне виконання балади «На кладочці ноги мила». Потужний, яскравий голос проникав до самого серця. Тоді в журі головувала Ніна Матвієнко, яка теж відзначила майстерний спів Надії Антонівни і віддала їй перше місце. І зараз навертаються сльози, коли слухаєш цю пісню.

https://folklore.kh.ua/site/track?id=1486

Пісні Гетьманівки – це репертуарна, фактурна, темброва класика слобідської лірики. Сільський гурт багато років радував нас виступами на фестивалях і концертах. Велика подяка за можливість його слухати й зараз в записах фольклористці Наталії Олійник, яка сама родом з Гетьманівки і записувала цих співачок, зокрема і Надію Антонівну, протягом багатьох років. Збирачка ділиться спогадами:
«Раніше, щоб люди не тікали з села, паспортів не видавали нікому. У селі були дівчата, старші за Надію, які співали у хорі ім. Г. Вірьовки. Вони казали: «Надько, як буде тобі 18 років, можна буде спробувати виписати паспорт і ми тебе заберемо з собою співати в хор». А тут у селі вербували на роботу на «Сєвєр» (здається так вона казала) і вона завербувалася, щоб заробити гроші. А коли приїхала звідти, то привезла з собою жениха і вийшла заміж, народила 6 дітей і всі співи на «великій» сцені цим і закінчилися. Все життя прожила у селі Гетьманівка на Шевченківщині, співала у фольклорному гурті та була солісткою місцевого хору».

Надія Антонівна належить до універсальних співачок, впевнено брала на себе усі фактурні «ролі» («верху», «заспіву», «низу»), бо мала голос, якому це було по силам. Ось декілька зразків пісень з її заспівом – партією, яку найчастіше виконували лідери народних гуртів.
«Ой горе, горе, ой хто кого любить»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1496
«Понад нашим яром»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1487
«Пішла Галя на базар соли купувати»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1477

Найповніше розкривалася її майстерність, звісно, в сольних піснях, де вона щедро використовувала характерні драматичні прийоми, темброву і інтонаційну варіантність. Навіть в найпростіших жанрах колискових, забавлянок Надія Антонівна, як і інші майстри співу, не могла заспівати «просто», створювала справжній шедевр з нескладної мелодії:

https://folklore.kh.ua/site/track?id=1474
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1478


А ось ще один зразок «повноформатної» сольної пісні. Як свідчить наш збирацький досвід, співати соло наважувалися не всі народні виконавці, а дійсно майстри, які раді були показати свої таланти.
«Ой верба, верба, де ти зросла?»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1489

Слухати «верхи» Надії Антонівни – справжня звукова насолода. Потужний голос, яскравий тембр і при цьому вміння «летіти» над іншими голосами, вести за собою – саме так звучали найкращі.
«Повій вітер, ой да вітерочок»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1499
«Ой по морю, морю, по тихой воді»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1503
«Ой у лузі та ще й при березі»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1470


Усі пісні з Надією Антонівною ви можете послухати, натиснувши фільтр «виконавці» на нашому сайті:
https://folklore.kh.ua/?q%5Brecord_by_ids%5D=342


Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС