🔶 Чернігівська область, яка зазнала жахливих руйнувань від початку повномасштабного вторгнення, має велику кількість об’єктів матеріальної культурної спадщини та проявів нематеріальної культури.
Сьогодні в рубриці #ДеньТрадиційноїКультури пропонуємо дізнатися про один з таких проявів – елемент «Художнє дереворізьблення Чернігівщини», що є в Національному переліку елементів нематеріальної спадщини України.
▫ Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Чернігів, як центр художньої обробки дерева, відомий ще з ХVІІІ ст. Численні майстри робили з дерева меблі (столи, стільці, крісла, шафи для посуду, полички), посуд (тарілки, чарки, стільці, миски, салатниці), прикрашені різьбленням. Славився Чернігів сніцарями-майстрами іконостасного різьблення. Особливо поширена у місті була архітектурна різьба, яку й досі можна побачити на деяких дерев’яних будинках міста.
▫ У ХVІІІ–ХХ ст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. У цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці), а в техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів).
▫ Зазначають, що відмінністю Чернігівських різьбярів було використання в орнаментах солярних розеток, які відрізнялись за кількістю їх використання у роботі, по моделюванню в поєднанні трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки).
▫ Вік носіїв елементу коливається від підлітків до майстрів поважного віку. Переймають знання від своїх батьків або навчаються у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту, сторінки Facebook та каналу YouTube Чернігівського обласного центру народної творчості https://onmckim.com.ua/publ/3-1-0-20, https://www.facebook.com/chocnt/posts/pfbid0wTUstRonB9GMG7AY49JvpwvHihKGw2JrbHqJXsxBNDyCqCk9z8sMyMhRvugSmSxZl, https://www.youtube.com/watch?v=_32TgS1APPY, з сайту Державної бібліотеки України для юнацтва, проєкт «Культурно-бібліографічний фронт» http://surl.li/gspwj
#ООМЦКМ
#ЧОЦНТ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Чернігівщина
#ХудожнєДереворізьбленняЧернігівщини
Сьогодні в рубриці #ДеньТрадиційноїКультури пропонуємо дізнатися про один з таких проявів – елемент «Художнє дереворізьблення Чернігівщини», що є в Національному переліку елементів нематеріальної спадщини України.
▫ Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Чернігів, як центр художньої обробки дерева, відомий ще з ХVІІІ ст. Численні майстри робили з дерева меблі (столи, стільці, крісла, шафи для посуду, полички), посуд (тарілки, чарки, стільці, миски, салатниці), прикрашені різьбленням. Славився Чернігів сніцарями-майстрами іконостасного різьблення. Особливо поширена у місті була архітектурна різьба, яку й досі можна побачити на деяких дерев’яних будинках міста.
▫ У ХVІІІ–ХХ ст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. У цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці), а в техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів).
▫ Зазначають, що відмінністю Чернігівських різьбярів було використання в орнаментах солярних розеток, які відрізнялись за кількістю їх використання у роботі, по моделюванню в поєднанні трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки).
▫ Вік носіїв елементу коливається від підлітків до майстрів поважного віку. Переймають знання від своїх батьків або навчаються у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту, сторінки Facebook та каналу YouTube Чернігівського обласного центру народної творчості https://onmckim.com.ua/publ/3-1-0-20, https://www.facebook.com/chocnt/posts/pfbid0wTUstRonB9GMG7AY49JvpwvHihKGw2JrbHqJXsxBNDyCqCk9z8sMyMhRvugSmSxZl, https://www.youtube.com/watch?v=_32TgS1APPY, з сайту Державної бібліотеки України для юнацтва, проєкт «Культурно-бібліографічний фронт» http://surl.li/gspwj
#ООМЦКМ
#ЧОЦНТ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Чернігівщина
#ХудожнєДереворізьбленняЧернігівщини
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України включено три нові елементи:
◊ Обряд «Гоніння гадюк» (село Іскра Великоновосілківського району Донецької області та Нижньодуванська громада Сватівського району Луганської області);
◊ Практика з охорони традиційних ремесел та народного мистецтва;
◊ Обряд заплітання весільної коси (селище Білокуракине Сватівського району Луганської області).
Деталі на сайті Міністерства кульутри та інформаційної політики https://mcip.gov.ua/.../naczionalnyj-perelik.../...
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
◊ Обряд «Гоніння гадюк» (село Іскра Великоновосілківського району Донецької області та Нижньодуванська громада Сватівського району Луганської області);
◊ Практика з охорони традиційних ремесел та народного мистецтва;
◊ Обряд заплітання весільної коси (селище Білокуракине Сватівського району Луганської області).
Деталі на сайті Міністерства кульутри та інформаційної політики https://mcip.gov.ua/.../naczionalnyj-perelik.../...
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
Міністерства культури та інформаційної політики України
Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України поповнився новими позиціями | Міністерства культури та…
Міністерство культури та інформаційної політики додало до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України 5 нових позицій: Відповідний наказ 12 липня 2023 року підписав
В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури розповідаємо про елемент з Одеської області, який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України: «Міліна – знання, навички та звичаї».
🔶Міліна – традиційна для Одещини страва у вигляді начинки, загорнутої в тонке, як папірус, тісто. Начинку кладуть у підготовлену форму й заливають сумішшю яєць та сметани, потім випікають у печі.
♦️Обов’язковим є пригощання цією стравою на весіллях, нею зустрічають гостей, обов’язково дають майстрам, які вирушають на будівництво хати. Міліна – це поживна страва, яку брали з собою під час польових чи інших робіт.
♦️Зазвичай використовують стандартні інгредієнти для начинки: сир, бринзу, яйця, сметану, однак можуть додавати й фрукти чи ягоди. В межах одного села рецепти і секрети приготування міліни різняться в кожній родині, але в основі завжди лежать одні загальні правила. В селі Зоря Білгород-Дністровського району, наприклад, міліну готують двох видів. За типом обробки тіста вона може бути розкачана, коли тісто розкачується качалкою до прозорості, або витяжна, коли тісто розтягують руками. А за способом укладання у форму для випікання буває «редена» (болг.) чи «покладена» (укладена рядами), або «вита» (болг.) – закручена.
♦️З традицією міліни тісно пов’язана низка звичаїв і ритуалів, зокрема важливою складовою традиції приготування є виконання пісень. А напередодні нового року готують міліну, яка називається «Милина с късмети» («Міліна з долею»). Цього дня в ній запікають вишневі гілочки, і за кількістю бруньок на гілочках ворожать. Кожна така гілочка символізує будинок, домашню худобу, здоров’я, успіх у справах. У міліні запікається й монетка як символ достатку. Крім того, традиційно дівчата клали шматок новорічної міліни під подушку, щоб побачити уві сні судженого. Зараз замість гілочок в окремих сім’ях пишуть побажання на майбутній новий рік на невеликих шматках паперу і вкладають їх у міліну.
🔶Деталі приготування міліни можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=9U6eZir8Vgo&t=142s
🔶Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Одеського обласного центру української культури http://surl.li/nreuv
#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Одещина
#Міліна
🔶Міліна – традиційна для Одещини страва у вигляді начинки, загорнутої в тонке, як папірус, тісто. Начинку кладуть у підготовлену форму й заливають сумішшю яєць та сметани, потім випікають у печі.
♦️Обов’язковим є пригощання цією стравою на весіллях, нею зустрічають гостей, обов’язково дають майстрам, які вирушають на будівництво хати. Міліна – це поживна страва, яку брали з собою під час польових чи інших робіт.
♦️Зазвичай використовують стандартні інгредієнти для начинки: сир, бринзу, яйця, сметану, однак можуть додавати й фрукти чи ягоди. В межах одного села рецепти і секрети приготування міліни різняться в кожній родині, але в основі завжди лежать одні загальні правила. В селі Зоря Білгород-Дністровського району, наприклад, міліну готують двох видів. За типом обробки тіста вона може бути розкачана, коли тісто розкачується качалкою до прозорості, або витяжна, коли тісто розтягують руками. А за способом укладання у форму для випікання буває «редена» (болг.) чи «покладена» (укладена рядами), або «вита» (болг.) – закручена.
♦️З традицією міліни тісно пов’язана низка звичаїв і ритуалів, зокрема важливою складовою традиції приготування є виконання пісень. А напередодні нового року готують міліну, яка називається «Милина с късмети» («Міліна з долею»). Цього дня в ній запікають вишневі гілочки, і за кількістю бруньок на гілочках ворожать. Кожна така гілочка символізує будинок, домашню худобу, здоров’я, успіх у справах. У міліні запікається й монетка як символ достатку. Крім того, традиційно дівчата клали шматок новорічної міліни під подушку, щоб побачити уві сні судженого. Зараз замість гілочок в окремих сім’ях пишуть побажання на майбутній новий рік на невеликих шматках паперу і вкладають їх у міліну.
🔶Деталі приготування міліни можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=9U6eZir8Vgo&t=142s
🔶Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Одеського обласного центру української культури http://surl.li/nreuv
#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Одещина
#Міліна
YouTube
Міліна в с. Зоря
🔶5 грудня фахівці Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва відвідали інформаційний онлайн-семінар «Інвентаризація нематеріальної культурної спадщини на національному рівні», організований Міністерством культури та інформаційної політики України.
▫ На семінарі було розглянуто питання, пов’язані з новою редакцією Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
▫ Валентина Дем’ян, член Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при МКІП, заступник директора Громадської організації «Центр розвитку «Демократія через культуру», розповіла про п’ять Інвентарів, що тепер складають Національний перелік та критерії при поданні елементів до них. Також було розширено галузі НКС та змінено строки подання результатів моніторингу елементів.
▫ В подальшому планується проведення ще декількох семінарів для інформування всіх зацікавлених в охороні та збереженні нематеріальної культурної спадщини. Зареєструватися можна за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/198cghOWWkWpCSI_veohB02Cq3xfUwL2GBwZFwD74VwY/viewform?edit_requested=true
#ООМЦКМ
#ЛабораторіяДослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НКС
#НаціональнийПерелік
#семінари
▫ На семінарі було розглянуто питання, пов’язані з новою редакцією Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
▫ Валентина Дем’ян, член Експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при МКІП, заступник директора Громадської організації «Центр розвитку «Демократія через культуру», розповіла про п’ять Інвентарів, що тепер складають Національний перелік та критерії при поданні елементів до них. Також було розширено галузі НКС та змінено строки подання результатів моніторингу елементів.
▫ В подальшому планується проведення ще декількох семінарів для інформування всіх зацікавлених в охороні та збереженні нематеріальної культурної спадщини. Зареєструватися можна за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/198cghOWWkWpCSI_veohB02Cq3xfUwL2GBwZFwD74VwY/viewform?edit_requested=true
#ООМЦКМ
#ЛабораторіяДослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НКС
#НаціональнийПерелік
#семінари
Google Docs
Інвентаризація нематеріальної культурної спадщини на національному рівні
МКІП запрошує узяти участь у першому інформаціному семінарі на тему «Інвентаризація нематеріальної культурної спадщини на національному рівні» у зв’язку з прийняттям нової редакції Порядку ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної…
▫ Переглянути процес створення об’ємної сферичної різдвяної звізди можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=MbW-jR27FNI
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Львівської обласної військової адміністрації: https://loda.gov.ua/news/34812
Фото 1. Готова різдвяна звізда. Фото: Суспільне Львів
Фото 2. Майстер-звіздар Богдан Новак на щорічній ході звіздарів «Спалах різдвяної звізди». м. Львів, 8 січня 2014 року
#ООМЦКМ
#ЛОВА
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Львівщина
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Львівської обласної військової адміністрації: https://loda.gov.ua/news/34812
Фото 1. Готова різдвяна звізда. Фото: Суспільне Львів
Фото 2. Майстер-звіздар Богдан Новак на щорічній ході звіздарів «Спалах різдвяної звізди». м. Львів, 8 січня 2014 року
#ООМЦКМ
#ЛОВА
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Львівщина
YouTube
Нематеріальна спадщина України: звізда села Мацьковичі
Об’ємна різдвяна звізда села Мацьковичі увійшла в перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. Це сталося 6 липня, тоді Міністерство культури та інформаційної політики України внесло мистецтво виготовлення об’ємної сферичної різдвяної звізди…
🔶Наприкінці минулого року Міністерством культури та інформаційної політики України було ухвалено рішення про включення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України нових елементів.
🔶Наказом. № 695 від 12.12.2023 включено елементи:
Традиція і технологія виготовлення Обухівського «шитого» рушника (місто Обухів, села Таценки, Красна Слобідка Обухівської міської об’єднаної територіальної громади, смт. Козин, село Старі Безрадичі Козинської селищної об’єднаної територіальної громади Київської області);
• Пісні голубці з картоплею, традиція приготування та споживання (Село Сонячне Волноваського району Донецької області).
Наказом № 768 від 26.12.2023 включено елементи:
• Традиційне свято «Міра» (окремі райони Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей);
• Традиційне ткацтво у Камінь-Каширській громаді (села Видерта, Підріччя, Щитинь, Боровне, Брониця, Велика Глуша, Пнівне, Мала Глуша, Гута-Боровенська, Грудки, Воєгоще, Раків Ліс, Невір, Мостище, Черне, Мельники, Бузаки, Ворокомле, Сошично, Островок, Качин, Фаринки, Добре, Підворочече Камінь-Каширської громади);
• Традиція Щедрого вечора в Україні (вся територія України, однак кожна територія має свої регіональні особливості, а також традиція практикується за кордоном – українській діаспорі);
• Традиція приготування сушки з фруктів у селах Охтирщини (села Мала Павлівка, Качанівка, Щоми, Сіврюки, Неплатино, Кударі, Закаблуки, Бурячиха Комишанської територіальної громади, села Рибальське, Бандури, Бідани, Івахи, Шаповалівка, Рубани, Гнилиця, Куземин, Грунь (частково) В’язове, Шабалтаєво, Молодецьке (Нестерівщина) Грунської територіальної громади, села Лантратівка, Олешня, Новопостроєне Чупахівської територіальної громади Охтирського району Сумської області);
• Традиція травництва Старобільського краю (Старобільська територіальна громада Луганської області);
• Коболчинська кераміка (село Коболчин Дністровського району Чернівецької області).
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
🔶Наказом. № 695 від 12.12.2023 включено елементи:
Традиція і технологія виготовлення Обухівського «шитого» рушника (місто Обухів, села Таценки, Красна Слобідка Обухівської міської об’єднаної територіальної громади, смт. Козин, село Старі Безрадичі Козинської селищної об’єднаної територіальної громади Київської області);
• Пісні голубці з картоплею, традиція приготування та споживання (Село Сонячне Волноваського району Донецької області).
Наказом № 768 від 26.12.2023 включено елементи:
• Традиційне свято «Міра» (окремі райони Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей);
• Традиційне ткацтво у Камінь-Каширській громаді (села Видерта, Підріччя, Щитинь, Боровне, Брониця, Велика Глуша, Пнівне, Мала Глуша, Гута-Боровенська, Грудки, Воєгоще, Раків Ліс, Невір, Мостище, Черне, Мельники, Бузаки, Ворокомле, Сошично, Островок, Качин, Фаринки, Добре, Підворочече Камінь-Каширської громади);
• Традиція Щедрого вечора в Україні (вся територія України, однак кожна територія має свої регіональні особливості, а також традиція практикується за кордоном – українській діаспорі);
• Традиція приготування сушки з фруктів у селах Охтирщини (села Мала Павлівка, Качанівка, Щоми, Сіврюки, Неплатино, Кударі, Закаблуки, Бурячиха Комишанської територіальної громади, села Рибальське, Бандури, Бідани, Івахи, Шаповалівка, Рубани, Гнилиця, Куземин, Грунь (частково) В’язове, Шабалтаєво, Молодецьке (Нестерівщина) Грунської територіальної громади, села Лантратівка, Олешня, Новопостроєне Чупахівської територіальної громади Охтирського району Сумської області);
• Традиція травництва Старобільського краю (Старобільська територіальна громада Луганської області);
• Коболчинська кераміка (село Коболчин Дністровського району Чернівецької області).
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
Facebook
#оомцкм – Explore
explore #оомцкм at Facebook
Восени минулого року журналістка медіагрупи «Накипіло» Аліка Піхтерева завітала до Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва на одну з відкритих репетицій, що проводять учасники фольклорного гурту «Муравський шлях» вже понад пів року.
Після теплого спілкування, спогадів про те, як виник гурт та особистих історій кожного учасника й з’явилася ця стаття.
Запрошуємо до прочитання!
https://nakipelo.ua/vodyly-kozu-dyvylys-u-bulbashky-my-provely-den-iz-folklornym-kolektyvom-muravskyj-shliakh?fbclid=IwAR3kCg2NDcCwuhPOMnGQFwqsDDitGya7ywcrn0SLATdW3PEajgCpgH8WOn8
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #ДеньТрадиційноїКультури #ЛабораторіядослідженьНКС #МуравськийШлях #Накипіло
Після теплого спілкування, спогадів про те, як виник гурт та особистих історій кожного учасника й з’явилася ця стаття.
Запрошуємо до прочитання!
https://nakipelo.ua/vodyly-kozu-dyvylys-u-bulbashky-my-provely-den-iz-folklornym-kolektyvom-muravskyj-shliakh?fbclid=IwAR3kCg2NDcCwuhPOMnGQFwqsDDitGya7ywcrn0SLATdW3PEajgCpgH8WOn8
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #ДеньТрадиційноїКультури #ЛабораторіядослідженьНКС #МуравськийШлях #Накипіло
Накипіло
Водили Козу, дивились у «бульбашки»: ми провели день із фольклорним колективом «Муравський шлях»
Я завітала на гамірну й веселу репетицію фольклорного гурту «Муравський шлях». Він створений ще у 1983 році. Можна уявити, скільки штормів і несприятливих
🔶Друзі, сьогодні середа, а значить – день традиційної культури. Тож продовжуємо знайомити вас із елементами нематеріальної культурної спадщини, що включені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
● Сьогодні розповідаємо про елемент, який віднедавна є в Національному переліку елементів НКС України – «Пісні голубці з картоплею, традиція приготування та споживання». Елемент було виявлено в селі Сонячне Волноваського району Донецької області (нині знаходиться під окупацією).
● Рецепт приготування голубців з картоплею входить до обрядового меню Святої вечері та є обов’язковою частиною різдвяного столу родин, які своїм корінням належать до лемків. На Донеччину лемки були примусово переселені у 1951 році.
● Як зазначає дослідниця етнографічної спадщини Донеччини, керівниця Народного пошуково-дослідницького фольклористичного гурту «Заграйярочка» Ірина Крюченко, картопляні голубці ще називали «тирчані». Пісні подавали під час святкового застілля на Святий вечір останніми, а скоромні (зі шкварками та сметаною) готували на Різдво.
˅ Для приготування голубців потрібна білокачанна капуста, листя якої необхідно відварити у підсоленій воді.
˅ Для начинки також потрібна натерта на дрібній тертці та товчена картопля в рівних пропорціях, сіль перець, прянощі, часник. В начинку до пісних голубців можна додати смажену цибулю на олії та гриби.
˅ Пісні голубці тушкують на томатній підливі, яку заздалегідь готують: смажать на олії цибулю, моркву, додаючи часник, сіль перець, прянощі, муку та натерті томати.
˅ На дно каструлі кладуть листок із капусти, на який складають один біля одного скручені голубці, перекладаючи їх вершковим маслом, і трішки заливають окропом. Ставляють в піч і тушкують у воді хвилин 10, а потім заливають томатною підливою і варять до готовності.
˅ До страви додаються також сіль, перець, пряні рослини до смаку.
Лемки в селі Сонячне додавали також прянощі, вирощені на своїй присадибній ділянці:
- васильки мають характерний сильний аромат завдяки ефірним оліям, додаються до томатної підливи;
- сушене і мелене листя грициків додається до картопляної начинки;
- кмин (тмин) додається у воду під час варіння капусти перед її начинням;
- сушене і мелене листя любистку додається в кінці приготування страви.
▫ Пропонуємо також переглянути відеозапис приготування голубців з картоплею від Прунчак Стефанії Миколаївни (1947 р.н.) https://www.facebook.com/watch/?v=877448707207968
▫ Інформацію з метою ознайомлення взято зі сторінки Facebook «“СТЕП” – лабораторія фольклору і етнографії Донеччини» https://www.facebook.com/100007504397038/videos/741242954706313/, https://www.facebook.com/100007504397038/videos/190872434091488/, сторінки «Відділ культури, туризму, молоді та спорту Хлібодарівської СТГ» https://www.facebook.com/watch/?v=877448707207968 та сайту Донецького обласного навчально-методичного центру культури http://surl.li/pjqwc.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Донеччина
#ПісніГолубці
● Сьогодні розповідаємо про елемент, який віднедавна є в Національному переліку елементів НКС України – «Пісні голубці з картоплею, традиція приготування та споживання». Елемент було виявлено в селі Сонячне Волноваського району Донецької області (нині знаходиться під окупацією).
● Рецепт приготування голубців з картоплею входить до обрядового меню Святої вечері та є обов’язковою частиною різдвяного столу родин, які своїм корінням належать до лемків. На Донеччину лемки були примусово переселені у 1951 році.
● Як зазначає дослідниця етнографічної спадщини Донеччини, керівниця Народного пошуково-дослідницького фольклористичного гурту «Заграйярочка» Ірина Крюченко, картопляні голубці ще називали «тирчані». Пісні подавали під час святкового застілля на Святий вечір останніми, а скоромні (зі шкварками та сметаною) готували на Різдво.
˅ Для приготування голубців потрібна білокачанна капуста, листя якої необхідно відварити у підсоленій воді.
˅ Для начинки також потрібна натерта на дрібній тертці та товчена картопля в рівних пропорціях, сіль перець, прянощі, часник. В начинку до пісних голубців можна додати смажену цибулю на олії та гриби.
˅ Пісні голубці тушкують на томатній підливі, яку заздалегідь готують: смажать на олії цибулю, моркву, додаючи часник, сіль перець, прянощі, муку та натерті томати.
˅ На дно каструлі кладуть листок із капусти, на який складають один біля одного скручені голубці, перекладаючи їх вершковим маслом, і трішки заливають окропом. Ставляють в піч і тушкують у воді хвилин 10, а потім заливають томатною підливою і варять до готовності.
˅ До страви додаються також сіль, перець, пряні рослини до смаку.
Лемки в селі Сонячне додавали також прянощі, вирощені на своїй присадибній ділянці:
- васильки мають характерний сильний аромат завдяки ефірним оліям, додаються до томатної підливи;
- сушене і мелене листя грициків додається до картопляної начинки;
- кмин (тмин) додається у воду під час варіння капусти перед її начинням;
- сушене і мелене листя любистку додається в кінці приготування страви.
▫ Пропонуємо також переглянути відеозапис приготування голубців з картоплею від Прунчак Стефанії Миколаївни (1947 р.н.) https://www.facebook.com/watch/?v=877448707207968
▫ Інформацію з метою ознайомлення взято зі сторінки Facebook «“СТЕП” – лабораторія фольклору і етнографії Донеччини» https://www.facebook.com/100007504397038/videos/741242954706313/, https://www.facebook.com/100007504397038/videos/190872434091488/, сторінки «Відділ культури, туризму, молоді та спорту Хлібодарівської СТГ» https://www.facebook.com/watch/?v=877448707207968 та сайту Донецького обласного навчально-методичного центру культури http://surl.li/pjqwc.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Донеччина
#ПісніГолубці
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
🔶Сьогодні в нашій рубриці #ДеньТрадиційноїКультури розповідаємо про елемент, який додано до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України – «Обряд приготування зливаної каші», смт Карнаухівка Дніпропетровської області.
У селищі Карнаухівка кашу називають «зливана». В інших регіонах України, де також була поширена практика готувати таку кашу, відомі назви: «зливуха», «майова каша», «куліш», «польова каша», «степова каша» та інші. Готували її традиційно навесні, 1 (14) травня. Збиралися в садку, зносили продукти, готували кашу та святкували.
Для жителів селища спільне приготування зливаної каші сьогодні має соціальне значення – об’єднання громади навколо важливих подій.
Зазначають, що єдиного рецепта страви не існує, але ми наведемо один – від жительки смт Карнаухівка, Сорокіної Алли Анатоліївни.
Інгредієнти (продукти, наведені у рецепті, розраховані на казан об’ємом 10 літрів):
Вода – близько 8 л
Сало – 0,3 кг
Гуляш курячий – 0,3 кг
Фарш курячий – 0,3 кг
Картопля – 1,0 кг
Пшоно – 1,0 кг
Рис – 1,0 кг
Олія – 200 мл
Яйця – 10 шт.
Цибуля – 0,3 кг
Під великим казаном з водою розводимо багаття і залишаємо закипати. У цей час промиваємо пшоно та рис, засипаємо у киплячу воду, додаємо сіль. Усе ретельно перемішуємо. Додаємо до казана з пшоном та рисом заздалегідь відварену та товчену картоплю і залишаємо усе умлівати на повільному вогні. На розігріту пательню виливаємо олію, додаємо курячий фарш та гуляш, дрібненько порізане сало та цибулю, ретельно перемішуємо і смажимо до готовності. У страву додаємо обсмажене на пательні м’ясо зі шкварками, додаємо яйця та суміш спецій. Все ретельно змішуємо і доводимо до повної готовності.
Тамара Морозенко з Карнаухівки зазначає: «Вона [каша] повинна тільки так от "пух-пух", не повинна телесуваться, як буває от що кипить, коли вариться».
Інформацію з метою ознайомлення взято з сайту Міністерства культури та інформаційної політики України https://mcip.gov.ua/news/obryad-prygotuvannya-karnauhivskoyi-zlyvanoyi-kashi-popovnyv-perelik-elementiv-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshhyny-ukrayiny/, сайту «Суспільне новини» https://suspilne.media/585653-mae-varitisa-z-dobrotou-j-lubovu-ak-na-dnipropetrovsini-gotuut-zlivanu-kasu-so-stala-nematerialnou-spadsinou/ та http://tourism.dp.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%B0%D1%88%D0%B0.pdf
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Дніпропетровщина
#Зливанакаша
У селищі Карнаухівка кашу називають «зливана». В інших регіонах України, де також була поширена практика готувати таку кашу, відомі назви: «зливуха», «майова каша», «куліш», «польова каша», «степова каша» та інші. Готували її традиційно навесні, 1 (14) травня. Збиралися в садку, зносили продукти, готували кашу та святкували.
Для жителів селища спільне приготування зливаної каші сьогодні має соціальне значення – об’єднання громади навколо важливих подій.
Зазначають, що єдиного рецепта страви не існує, але ми наведемо один – від жительки смт Карнаухівка, Сорокіної Алли Анатоліївни.
Інгредієнти (продукти, наведені у рецепті, розраховані на казан об’ємом 10 літрів):
Вода – близько 8 л
Сало – 0,3 кг
Гуляш курячий – 0,3 кг
Фарш курячий – 0,3 кг
Картопля – 1,0 кг
Пшоно – 1,0 кг
Рис – 1,0 кг
Олія – 200 мл
Яйця – 10 шт.
Цибуля – 0,3 кг
Під великим казаном з водою розводимо багаття і залишаємо закипати. У цей час промиваємо пшоно та рис, засипаємо у киплячу воду, додаємо сіль. Усе ретельно перемішуємо. Додаємо до казана з пшоном та рисом заздалегідь відварену та товчену картоплю і залишаємо усе умлівати на повільному вогні. На розігріту пательню виливаємо олію, додаємо курячий фарш та гуляш, дрібненько порізане сало та цибулю, ретельно перемішуємо і смажимо до готовності. У страву додаємо обсмажене на пательні м’ясо зі шкварками, додаємо яйця та суміш спецій. Все ретельно змішуємо і доводимо до повної готовності.
Тамара Морозенко з Карнаухівки зазначає: «Вона [каша] повинна тільки так от "пух-пух", не повинна телесуваться, як буває от що кипить, коли вариться».
Інформацію з метою ознайомлення взято з сайту Міністерства культури та інформаційної політики України https://mcip.gov.ua/news/obryad-prygotuvannya-karnauhivskoyi-zlyvanoyi-kashi-popovnyv-perelik-elementiv-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshhyny-ukrayiny/, сайту «Суспільне новини» https://suspilne.media/585653-mae-varitisa-z-dobrotou-j-lubovu-ak-na-dnipropetrovsini-gotuut-zlivanu-kasu-so-stala-nematerialnou-spadsinou/ та http://tourism.dp.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%B0%D1%88%D0%B0.pdf
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#НаціональнийПерелікЕлементівНКС
#традиційнакультура
#НКС #ICHUkraine
#Дніпропетровщина
#Зливанакаша
Міністерства культури та інформаційної політики України
Обряд приготування Карнаухівської зливаної каші поповнив перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України | Міністерства…
Обряд приготування зливаної каші практикується в селищі міського типу Карнаухівка, що розташоване в Дніпропетровській області, на правому березі Дніпра, поблизу
🔷🔶21 лютого відбувся обласний онлайн-семінар «Що таке нематеріальна культурна спадщина та її значення для громади». Це перший семінар із запланованого Обласним організаційно-методичним центром культури і мистецтва циклу семінарів «Охорона нематеріальної культурної спадщини в Харківській області» для керівників структурних підрозділів з питань культури міських, селищних та сільських рад, фахівців, відповідальних в громадах Харківської області за напрямок «нематеріальна культурна спадщина».
До заходу долучилися онлайн понад 60 представників громад Харківської області.
На початку роботи директор Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Віра Лагутіна зазначила: «Нематеріальна культурна спадщина це те, що нас ідентифікує. Семінари, які ми намагаємось проводити, на мій погляд, неймовірно важливі саме для об’єднання, саме для обміну інформацією. Тому що те, що ми сьогодні робимо і те, чому ми не дамо сьогодні зникнути – всім проявам нашої культури – все це є нашим ДНК, це робить нас тими, хто переможе».
Оксана Бугайченко, завідувач відділу нематеріальної культурної спадщини виступила з темою «Нематеріальна культурна спадщина та її значення для громади» та зробила акцент на тому, що нематеріальна культурна спадщина є основою локальної ідентичності, культурного різноманіття, соціального згуртування та національної стійкості.
Тему «Роль Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва в охороні нематеріальної культурної спадщини» та спільні з громадами формати роботи окреслила у своїй доповіді провідний методист відділу нематеріальної культурної спадщини Юлія Лузан.
Провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» Наталія Олійник анонсувала «Заходи КЗ «ООМЦКМ» щодо збереження нематеріальної культурної спадщини, заплановані у 2024 році».
Дякуємо всім учасникам семінару та нагадуємо, що наступний семінар «Традиційне народне вбрання Харківщини: збереження та інвентаризація» відбудеться у березні.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#НКС
#семінари
До заходу долучилися онлайн понад 60 представників громад Харківської області.
На початку роботи директор Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Віра Лагутіна зазначила: «Нематеріальна культурна спадщина це те, що нас ідентифікує. Семінари, які ми намагаємось проводити, на мій погляд, неймовірно важливі саме для об’єднання, саме для обміну інформацією. Тому що те, що ми сьогодні робимо і те, чому ми не дамо сьогодні зникнути – всім проявам нашої культури – все це є нашим ДНК, це робить нас тими, хто переможе».
Оксана Бугайченко, завідувач відділу нематеріальної культурної спадщини виступила з темою «Нематеріальна культурна спадщина та її значення для громади» та зробила акцент на тому, що нематеріальна культурна спадщина є основою локальної ідентичності, культурного різноманіття, соціального згуртування та національної стійкості.
Тему «Роль Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва в охороні нематеріальної культурної спадщини» та спільні з громадами формати роботи окреслила у своїй доповіді провідний методист відділу нематеріальної культурної спадщини Юлія Лузан.
Провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» Наталія Олійник анонсувала «Заходи КЗ «ООМЦКМ» щодо збереження нематеріальної культурної спадщини, заплановані у 2024 році».
Дякуємо всім учасникам семінару та нагадуємо, що наступний семінар «Традиційне народне вбрання Харківщини: збереження та інвентаризація» відбудеться у березні.
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#НКС
#семінари
Ми не завжди можемо захистити наших дітей від болю, горя та страждань. Але можемо спробувати розрадити їх. Тим більше, що деякі інструменти придумані давно нашими пращурами й не втрачають актуальності сьогодні. Розповідаємо про них в нашій рубриці #ДеньТрадиційноїКультури.
Менших дітей забавляли нескладними ритмічними текстами. Забавлянки були одним зі способів заспокоїти, втихомирити або розважити дитину, а також момент близького контакту. На сайті «Цифровий архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини» викладено 45 записів жанру «Забавлянка». Сюжети різноманітні, наведемо один з них:
Хиті, хиті, А коники в житі, Нікому вигнати, Тільки Микиті. А Микита не гуля, Черевички поправля, То дякові, то попові, То Іванку, дуракові, А, а-а-а-а-а!..
(с. Гетьманівка Харківської області. Записано у 1996 р. від Надії Антонівни Прокопової (1929 р.н.))
Також забавлянки можна знайти на сайті https://bit.ly/Забавлянки
Старших же діток можна навчити рухливих ігор. На сайті в розділі «Розповіді» потрібно обрати рубрику «Ігри та розваги», а в розділі «Пісні» обираємо жанр «Гра».
Наведемо гру в «Хитрої лисиці», записану у 1992 р. в с. Костянтинівка Харківської області від Анатолія Петровича Синицького (1951 р.н.). https://folklore.kh.ua/stories/story/1378
Грають так: гравці стоять у колі, затуливши собі очі, а один за жеребом обходить коло і когось тихо плескає по плечу – цей і буде «лисицею». Всі розтуляють очі: тричі запитують: «Хитра лисице, озовися!» Після третього разу той, хто «лисиця», вискакує в коло і починає всіх «латати». Бігають в обмеженому просторі, аж поки всіх перелатає.
Запрошуємо ознайомитися й з іншими забавлянками та дитячими іграми на нашому сайті https://folklore.kh.ua/
#ООМЦКМ #традиційнакультура #ДеньТрадиційноїКультури #лабораторіядослідженьНКС #ЦифровийАрхівФольклору #забавлянки #ДитячіІгри
Менших дітей забавляли нескладними ритмічними текстами. Забавлянки були одним зі способів заспокоїти, втихомирити або розважити дитину, а також момент близького контакту. На сайті «Цифровий архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини» викладено 45 записів жанру «Забавлянка». Сюжети різноманітні, наведемо один з них:
Хиті, хиті, А коники в житі, Нікому вигнати, Тільки Микиті. А Микита не гуля, Черевички поправля, То дякові, то попові, То Іванку, дуракові, А, а-а-а-а-а!..
(с. Гетьманівка Харківської області. Записано у 1996 р. від Надії Антонівни Прокопової (1929 р.н.))
Також забавлянки можна знайти на сайті https://bit.ly/Забавлянки
Старших же діток можна навчити рухливих ігор. На сайті в розділі «Розповіді» потрібно обрати рубрику «Ігри та розваги», а в розділі «Пісні» обираємо жанр «Гра».
Наведемо гру в «Хитрої лисиці», записану у 1992 р. в с. Костянтинівка Харківської області від Анатолія Петровича Синицького (1951 р.н.). https://folklore.kh.ua/stories/story/1378
Грають так: гравці стоять у колі, затуливши собі очі, а один за жеребом обходить коло і когось тихо плескає по плечу – цей і буде «лисицею». Всі розтуляють очі: тричі запитують: «Хитра лисице, озовися!» Після третього разу той, хто «лисиця», вискакує в коло і починає всіх «латати». Бігають в обмеженому просторі, аж поки всіх перелатає.
Запрошуємо ознайомитися й з іншими забавлянками та дитячими іграми на нашому сайті https://folklore.kh.ua/
#ООМЦКМ #традиційнакультура #ДеньТрадиційноїКультури #лабораторіядослідженьНКС #ЦифровийАрхівФольклору #забавлянки #ДитячіІгри
folklore.kh.ua
Архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини - тексти та аудіо
Українські народні пісні та музика. Автентичний фольклор. Матеріали етнографічних експедицій. Тексти, ноти, записи. Пошук за жанром. Слухати онлайн, скачати mp3
Продовжуємо аналізувати статті Миколи Сумцова в енциклопедіях кінця ХІХ — початку ХХ століття (див. попередні пости: http://surl.li/udtlx; http://surl.li/udtmi).
Цікаво порівняти контенти енциклопедійних статей на одну й ту саму тему М. Сумцова та дослідників ХХІ століття. Наприклад, у статті «Сміття» В. Жайворонок, автор словника-довідника «Знаки української етнокультури» (2006) в першу чергу акцентує увагу на тому, що «у переносному значенні сміття символізує негативні сторони родинного, особистого життя». М. Сумцов же починає статтю з того, що сміття в повірʼях та обрядовості багатьох народів «грає роль таємничого талісману», тобто для нього актуальніша позитивна семантика сміття в народній культурі. Яскравий приклад – переходячи в нове помешкання, жменю сміття зі старої хати (яку вимітали чистенько) переносили в нове житло й кидали в передній кут, аби не залишити долі в старій хаті. Сумцов вважав сміття символом землі, і обрядове його використання повʼязував із «релігійним шануванням землі». Як доказ він наводив приклад давніх індусів, у яких молоді під час весілля перед входом в оселю чоловіка ставали на сміття. Відгомоном цих індоєвропейських ритуалів вченому здавалася українська приповідка «на смітнику женився», яка «натякає», як він вважав, на задіяність сміття у весільній обрядовості словʼян. Тим не менше, в даному випадку йдеться не про продуційну магічну силу сміття/землі, а зовсім про інше. Вираз «на смітнику женився» – вияв презирства до чоловіка, який одружився з дівчиною, яка виявилася «нечесною», за народною термінологію, тобто втратила цноту до шлюбу, бо після першої шлюбної ночі відбувався ритуал «покривання», чудово описаний Г. Квіткою-Основʼяненком у повісті «Конотопська відьма»: «Ще ж дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному дрючці запаску шовкову та червону-червону, як є сама настояща калина... і коням чуби, і музиці і руки, і скрипку, і чуб, і уси червоними лентами поперевʼязували; і покривали молодих у церкві. А в пана Микити Уласовича Забрьохи хоч є і стьожки, є й хустки, та ба! Не вивезло. Повів Солоху покривати дружко... на сміття, по закону. Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!!».
Дивно, що М. Сумцов, автор першої наукової праці про Г. Квітку-Основʼяненка як етнографа, прекрасний знавець творчості письменника-земляка, трактуючи вислів «на смітнику женився», не згадав наведений вище текст.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ».
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
#сміття
#насмітникуженився
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
Цікаво порівняти контенти енциклопедійних статей на одну й ту саму тему М. Сумцова та дослідників ХХІ століття. Наприклад, у статті «Сміття» В. Жайворонок, автор словника-довідника «Знаки української етнокультури» (2006) в першу чергу акцентує увагу на тому, що «у переносному значенні сміття символізує негативні сторони родинного, особистого життя». М. Сумцов же починає статтю з того, що сміття в повірʼях та обрядовості багатьох народів «грає роль таємничого талісману», тобто для нього актуальніша позитивна семантика сміття в народній культурі. Яскравий приклад – переходячи в нове помешкання, жменю сміття зі старої хати (яку вимітали чистенько) переносили в нове житло й кидали в передній кут, аби не залишити долі в старій хаті. Сумцов вважав сміття символом землі, і обрядове його використання повʼязував із «релігійним шануванням землі». Як доказ він наводив приклад давніх індусів, у яких молоді під час весілля перед входом в оселю чоловіка ставали на сміття. Відгомоном цих індоєвропейських ритуалів вченому здавалася українська приповідка «на смітнику женився», яка «натякає», як він вважав, на задіяність сміття у весільній обрядовості словʼян. Тим не менше, в даному випадку йдеться не про продуційну магічну силу сміття/землі, а зовсім про інше. Вираз «на смітнику женився» – вияв презирства до чоловіка, який одружився з дівчиною, яка виявилася «нечесною», за народною термінологію, тобто втратила цноту до шлюбу, бо після першої шлюбної ночі відбувався ритуал «покривання», чудово описаний Г. Квіткою-Основʼяненком у повісті «Конотопська відьма»: «Ще ж дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному дрючці запаску шовкову та червону-червону, як є сама настояща калина... і коням чуби, і музиці і руки, і скрипку, і чуб, і уси червоними лентами поперевʼязували; і покривали молодих у церкві. А в пана Микити Уласовича Забрьохи хоч є і стьожки, є й хустки, та ба! Не вивезло. Повів Солоху покривати дружко... на сміття, по закону. Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!!».
Дивно, що М. Сумцов, автор першої наукової праці про Г. Квітку-Основʼяненка як етнографа, прекрасний знавець творчості письменника-земляка, трактуючи вислів «на смітнику женився», не згадав наведений вище текст.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ».
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
#сміття
#насмітникуженився
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков
Facebook
Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва
СЬКАННЯ
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному...
Цього місяця авторові цих рядків довелося робити доповідь на науковій конференції, присвяченій М.Ф. Сумцову. Йшлося про статті вченого в енциклопедіях, зокрема у славетному енциклопедичному...
В сучасному світі розмаїття гігієнічних засобів та засобів для прання нам потрібно лише сходити до супермаркету або навіть просто натиснути «купити» в онлайн-магазинах, щоб їх придбати.
А як раніше мили голову та прали одяг? Напевно ті, хто цікавився цим питанням, чули про використання лугу.
Коли ми завітали до Тамари Сергіївни Черненко (1942 р.н.) під час експедиції до села Хрестище Красноградської громади Харківської області, то почули ось що:
«В бочку ложиться солома, тряпка (ряднина). На неї насипається сояшниковий попіл. Тіки сояшниковий, того шо він дуже щелочний, луговий. І заливається кип’ятком. Один чавун вилили, другий чавун вилили, накрили – воно попарилось. І та вода, шо ото ж настікала, через солому як проходе, так вона – попелу ж у ній немає. І ото тим лугом мили голову, купалися і стирали тоже.
А оце все отаке полотняне стиралося в жлукті. Це бочка, причом бочка, яка робилася з дерева. Вся середина видовбувалась. От я не помню, на дно я знаю, шо клали солому, так чи була вона з дном, чи без дна, якто воду ту берегли… І туди накладали соломи, тоді накладали і підштаники й сорочки і все, шо з полотна. Туди тоді зверху солома, тряпка, попелу багатенько, бо сояшники сіяли. І лугом. І оце все стояло парилося, лилося в той луг кип’ятком – спускали луг. Оце воно пролужилось. Тоді воно вистояло, скіки – я вже тепер не помню, ну довго, поки воно вихолонуло, все. Тоді бере жінка, складає в ночви (вони дерев’яні) і потягла до копанки. На копанки… Є праник у неї дома. І оце вона достає, вмочає у копанку і праником молоте. І праником ото, переверта, молоте, вмочає, молоте.
Зімою як це нада той – тягне на санчатах туди, а руки то мерзнуть... Таке невелике горнятко – варили гіркого перцю, оцього красного гіркого перцю. І вона бере те горнятко з собою чи казанчик, чи горщечок. Бере з перцем обізатєльно. Вона руки в перець вмочила – воно пече, руки гріються, раз пече. І вона ж у холодній воді бовтається. Оце вона молоте, молоте, пока все перемолоте його, переб’є-переб’є. Ну воно після лугу отходило.
А тоді ж вірьовок не було, проволоки не було, це все вішалось на воряки. Ну такі, загорода робилася – просто палки такі довгі (обгороджували двір, од вулиці одгорожували, огород, щоб корова не заходила). І ото вона його розвішає мокре».
За знайомство з такою цінною співрозмовницею дякуємо завідувачу Хрестищенської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Ірині Гончаренко.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
А як раніше мили голову та прали одяг? Напевно ті, хто цікавився цим питанням, чули про використання лугу.
Коли ми завітали до Тамари Сергіївни Черненко (1942 р.н.) під час експедиції до села Хрестище Красноградської громади Харківської області, то почули ось що:
«В бочку ложиться солома, тряпка (ряднина). На неї насипається сояшниковий попіл. Тіки сояшниковий, того шо він дуже щелочний, луговий. І заливається кип’ятком. Один чавун вилили, другий чавун вилили, накрили – воно попарилось. І та вода, шо ото ж настікала, через солому як проходе, так вона – попелу ж у ній немає. І ото тим лугом мили голову, купалися і стирали тоже.
А оце все отаке полотняне стиралося в жлукті. Це бочка, причом бочка, яка робилася з дерева. Вся середина видовбувалась. От я не помню, на дно я знаю, шо клали солому, так чи була вона з дном, чи без дна, якто воду ту берегли… І туди накладали соломи, тоді накладали і підштаники й сорочки і все, шо з полотна. Туди тоді зверху солома, тряпка, попелу багатенько, бо сояшники сіяли. І лугом. І оце все стояло парилося, лилося в той луг кип’ятком – спускали луг. Оце воно пролужилось. Тоді воно вистояло, скіки – я вже тепер не помню, ну довго, поки воно вихолонуло, все. Тоді бере жінка, складає в ночви (вони дерев’яні) і потягла до копанки. На копанки… Є праник у неї дома. І оце вона достає, вмочає у копанку і праником молоте. І праником ото, переверта, молоте, вмочає, молоте.
Зімою як це нада той – тягне на санчатах туди, а руки то мерзнуть... Таке невелике горнятко – варили гіркого перцю, оцього красного гіркого перцю. І вона бере те горнятко з собою чи казанчик, чи горщечок. Бере з перцем обізатєльно. Вона руки в перець вмочила – воно пече, руки гріються, раз пече. І вона ж у холодній воді бовтається. Оце вона молоте, молоте, пока все перемолоте його, переб’є-переб’є. Ну воно після лугу отходило.
А тоді ж вірьовок не було, проволоки не було, це все вішалось на воряки. Ну такі, загорода робилася – просто палки такі довгі (обгороджували двір, од вулиці одгорожували, огород, щоб корова не заходила). І ото вона його розвішає мокре».
За знайомство з такою цінною співрозмовницею дякуємо завідувачу Хрестищенської філії КЗ «Красноградський будинок культури» Ірині Гончаренко.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Продовжуємо розповідати про народних співаків в серії «Портрети фольклорних виконавців». Сьогодні ділимося враженнями про видатну співачку Надію Антонівну Прокопову з с. Гетьманівка на Харківщині.
Вперше спів Надії Антонівни «велика» публіка почула на конкурсі народних виконавців міжнародного фестиваля «Покуть»,що відбувся в Харкові у 1996 році. «Конкурсантці» на той момент було 67 років. Усіх слухачів вразило надзвичайне виконання балади «На кладочці ноги мила». Потужний, яскравий голос проникав до самого серця. Тоді в журі головувала Ніна Матвієнко, яка теж відзначила майстерний спів Надії Антонівни і віддала їй перше місце. І зараз навертаються сльози, коли слухаєш цю пісню.
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1486
Пісні Гетьманівки – це репертуарна, фактурна, темброва класика слобідської лірики. Сільський гурт багато років радував нас виступами на фестивалях і концертах. Велика подяка за можливість його слухати й зараз в записах фольклористці Наталії Олійник, яка сама родом з Гетьманівки і записувала цих співачок, зокрема і Надію Антонівну, протягом багатьох років. Збирачка ділиться спогадами:
«Раніше, щоб люди не тікали з села, паспортів не видавали нікому. У селі були дівчата, старші за Надію, які співали у хорі ім. Г. Вірьовки. Вони казали: «Надько, як буде тобі 18 років, можна буде спробувати виписати паспорт і ми тебе заберемо з собою співати в хор». А тут у селі вербували на роботу на «Сєвєр» (здається так вона казала) і вона завербувалася, щоб заробити гроші. А коли приїхала звідти, то привезла з собою жениха і вийшла заміж, народила 6 дітей і всі співи на «великій» сцені цим і закінчилися. Все життя прожила у селі Гетьманівка на Шевченківщині, співала у фольклорному гурті та була солісткою місцевого хору».
Надія Антонівна належить до універсальних співачок, впевнено брала на себе усі фактурні «ролі» («верху», «заспіву», «низу»), бо мала голос, якому це було по силам. Ось декілька зразків пісень з її заспівом – партією, яку найчастіше виконували лідери народних гуртів.
«Ой горе, горе, ой хто кого любить»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1496
«Понад нашим яром»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1487
«Пішла Галя на базар соли купувати»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1477
Найповніше розкривалася її майстерність, звісно, в сольних піснях, де вона щедро використовувала характерні драматичні прийоми, темброву і інтонаційну варіантність. Навіть в найпростіших жанрах колискових, забавлянок Надія Антонівна, як і інші майстри співу, не могла заспівати «просто», створювала справжній шедевр з нескладної мелодії:
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1474
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1478
А ось ще один зразок «повноформатної» сольної пісні. Як свідчить наш збирацький досвід, співати соло наважувалися не всі народні виконавці, а дійсно майстри, які раді були показати свої таланти.
«Ой верба, верба, де ти зросла?»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1489
Слухати «верхи» Надії Антонівни – справжня звукова насолода. Потужний голос, яскравий тембр і при цьому вміння «летіти» над іншими голосами, вести за собою – саме так звучали найкращі.
«Повій вітер, ой да вітерочок»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1499
«Ой по морю, морю, по тихой воді»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1503
«Ой у лузі та ще й при березі»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1470
Усі пісні з Надією Антонівною ви можете послухати, натиснувши фільтр «виконавці» на нашому сайті:
https://folklore.kh.ua/?q%5Brecord_by_ids%5D=342
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
Вперше спів Надії Антонівни «велика» публіка почула на конкурсі народних виконавців міжнародного фестиваля «Покуть»,що відбувся в Харкові у 1996 році. «Конкурсантці» на той момент було 67 років. Усіх слухачів вразило надзвичайне виконання балади «На кладочці ноги мила». Потужний, яскравий голос проникав до самого серця. Тоді в журі головувала Ніна Матвієнко, яка теж відзначила майстерний спів Надії Антонівни і віддала їй перше місце. І зараз навертаються сльози, коли слухаєш цю пісню.
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1486
Пісні Гетьманівки – це репертуарна, фактурна, темброва класика слобідської лірики. Сільський гурт багато років радував нас виступами на фестивалях і концертах. Велика подяка за можливість його слухати й зараз в записах фольклористці Наталії Олійник, яка сама родом з Гетьманівки і записувала цих співачок, зокрема і Надію Антонівну, протягом багатьох років. Збирачка ділиться спогадами:
«Раніше, щоб люди не тікали з села, паспортів не видавали нікому. У селі були дівчата, старші за Надію, які співали у хорі ім. Г. Вірьовки. Вони казали: «Надько, як буде тобі 18 років, можна буде спробувати виписати паспорт і ми тебе заберемо з собою співати в хор». А тут у селі вербували на роботу на «Сєвєр» (здається так вона казала) і вона завербувалася, щоб заробити гроші. А коли приїхала звідти, то привезла з собою жениха і вийшла заміж, народила 6 дітей і всі співи на «великій» сцені цим і закінчилися. Все життя прожила у селі Гетьманівка на Шевченківщині, співала у фольклорному гурті та була солісткою місцевого хору».
Надія Антонівна належить до універсальних співачок, впевнено брала на себе усі фактурні «ролі» («верху», «заспіву», «низу»), бо мала голос, якому це було по силам. Ось декілька зразків пісень з її заспівом – партією, яку найчастіше виконували лідери народних гуртів.
«Ой горе, горе, ой хто кого любить»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1496
«Понад нашим яром»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1487
«Пішла Галя на базар соли купувати»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1477
Найповніше розкривалася її майстерність, звісно, в сольних піснях, де вона щедро використовувала характерні драматичні прийоми, темброву і інтонаційну варіантність. Навіть в найпростіших жанрах колискових, забавлянок Надія Антонівна, як і інші майстри співу, не могла заспівати «просто», створювала справжній шедевр з нескладної мелодії:
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1474
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1478
А ось ще один зразок «повноформатної» сольної пісні. Як свідчить наш збирацький досвід, співати соло наважувалися не всі народні виконавці, а дійсно майстри, які раді були показати свої таланти.
«Ой верба, верба, де ти зросла?»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1489
Слухати «верхи» Надії Антонівни – справжня звукова насолода. Потужний голос, яскравий тембр і при цьому вміння «летіти» над іншими голосами, вести за собою – саме так звучали найкращі.
«Повій вітер, ой да вітерочок»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1499
«Ой по морю, морю, по тихой воді»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1503
«Ой у лузі та ще й при березі»
https://folklore.kh.ua/site/track?id=1470
Усі пісні з Надією Антонівною ви можете послухати, натиснувши фільтр «виконавці» на нашому сайті:
https://folklore.kh.ua/?q%5Brecord_by_ids%5D=342
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
folklore.kh.ua
На кладочці ноги мила
На кладочці ноги мила, Поки хвиля із ніг збила.
В експедиції на Красноградщину (10-11 червня 2024 р.) співробітники нашого центру спілкувалися з Марією Василівною Овод, яка родом з с. Гонтів Яр на сусідній Валківщині. Оповідачці вже 88 років, але завдяки чудовій памʼяті вона легко згадує розваги дитинства, що випало на час другої світової війни.
Як і за сто років до того, в сімʼях виготовляли для дітей традиційні м’ячі з шерсті корови. Магазинні резинові були предметом розкоші, лише хтось один з великої ватаги дітвори мав такий і щедро ділився з усіма. А коли ж встигали грати? Та на пасовиську, бо і дитячий час увесь був в клопотах, і, лише виконуючи обов’язки випасання корів, малеча паралельно уривала години для гри.
Марія Василівна розказує про старовинні ігри в «Махунця» і «Матку». Ану вгадайте, які відповідники цих ігор знайомі нам в сучасному світі?
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Як і за сто років до того, в сімʼях виготовляли для дітей традиційні м’ячі з шерсті корови. Магазинні резинові були предметом розкоші, лише хтось один з великої ватаги дітвори мав такий і щедро ділився з усіма. А коли ж встигали грати? Та на пасовиську, бо і дитячий час увесь був в клопотах, і, лише виконуючи обов’язки випасання корів, малеча паралельно уривала години для гри.
Марія Василівна розказує про старовинні ігри в «Махунця» і «Матку». Ану вгадайте, які відповідники цих ігор знайомі нам в сучасному світі?
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
З 15 по 17 липня фахівці Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва здійснили експедиційний виїзд до Красноградської та Наталинської громад Красноградського району Харківської області.
В селах Соснівка, Попівка та Маховик нас зустріли, були нашими провідниками й всіляко підтримували староста Соснівського старостату Ольга Володимирівна Мартинюк, начальник відділу культури Наталинської громади Ольга Володимирівна Хлівецька, директор будинку культури с. Попівка Дарина Юріївна Меркулова, завідувач Соснівського будинку культури Вікторія Володимирівна Жукова.
Це коротке відео, звичайно, не розповість про всі села й про всіх людей, яких ми зустріли та опитали, тому будуть ще розповіді й дописи.
А зараз запрошуємо вас подивитися невеличкий відеозвіт нашої роботи.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
https://www.facebook.com/share/v/8EGGvAvRELdpzd3S/
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
В селах Соснівка, Попівка та Маховик нас зустріли, були нашими провідниками й всіляко підтримували староста Соснівського старостату Ольга Володимирівна Мартинюк, начальник відділу культури Наталинської громади Ольга Володимирівна Хлівецька, директор будинку культури с. Попівка Дарина Юріївна Меркулова, завідувач Соснівського будинку культури Вікторія Володимирівна Жукова.
Це коротке відео, звичайно, не розповість про всі села й про всіх людей, яких ми зустріли та опитали, тому будуть ще розповіді й дописи.
А зараз запрошуємо вас подивитися невеличкий відеозвіт нашої роботи.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
https://www.facebook.com/share/v/8EGGvAvRELdpzd3S/
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
«Дощик вранці як бабині танці, баба – туп, та й сіла»… Так казали про короткий вранішній дощик, від якого мало користі…
Наша рідна Харківщина потерпає від довгої спеки. Невеличкі дощі заглядають не в усі куточки області та не можуть поки напоїти висохлу землю і рослини.
На початку червня в експедиції на Красноградщину ми питали старих людей як раніше викликали дощ і які магічні дії треба було вчинити.
Про «дощові» прикмети розповідає Любов Яківна Наточій 1935 р.н. з с. Хрестище.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
Наша рідна Харківщина потерпає від довгої спеки. Невеличкі дощі заглядають не в усі куточки області та не можуть поки напоїти висохлу землю і рослини.
На початку червня в експедиції на Красноградщину ми питали старих людей як раніше викликали дощ і які магічні дії треба було вчинити.
Про «дощові» прикмети розповідає Любов Яківна Наточій 1935 р.н. з с. Хрестище.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нематеріальної культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС