КОВБАСА ПШОНЯНА. Ми продовжуємо знайомити з традицією приготування ковбас. Нині піде мова про начинення кишок пшоняною крупою. Ця ковбаса була смачна, але зберігали її не довго. Відеоролик підготувала керівниця народного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського району Ірина Анатоліївна Мунтян за рецептом своєї мами Лідії Михайлівни Бібік, 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.). Родом вони із села Верхня Орілька Біляївської сільської ради (колишня назва села ЛісовинівкаПервомайського району) на Харківщині. Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.
Раніше таку ковбасу робили із товстих свинячих кишок. Попередньо їх вичищали та наповнювали пшоняною кашею зі шкварками.
Складники:
Кишки (свинячі)
Пшоно – 1 стакан (200 – 250 г)
Підчеревина – 500 – 600 г
Цибуля – 2 шт.
Часник – 2 зубчика (за бажанням)
Лавровий лист – 2 шт.
Сіль за смаком
Перець мелений за смаком
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Гарно промиваємо пшоно і варимо майже до готовності. Наприкінці присолюємо. Із сала зрізаємо шкіру і нарізаємо невеличкими кубиками (один см). Нарізані шматочки сала відокремлюємо від м’ясних шматочків. Дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту сковорідку висипаємо сало і даємо йому просмажитися. Коли сало зарум’яниться, додаємо м’ясні шматочки і просмажуємо все разом, підсолюємо, ретельно перемішуємо і підсмажуємомайже до готовності. Зі сковорідки виймаємо сало з м’ясом і додаємо у зварене пшоно. У жир на сковорідці всипаємо нарізану цибулю, підсмажуємо до золотавого кольору. З’єднуємо всі складові, ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо подрібнений часник та мелений перець за смаком.
Заздалегідь очищені сіллю та добре промиті кишки наповнюємо підготовленою сумішшю. Один кінець кишки зав’язуємо, а через спеціальну трубочку наповнюємо її підготовленою сумішшю, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вийшло зайве повітря. Кишку наповнюємо не дуже щільно, щоб вона не порвалася. Формуємо кілечко і протикаємо шпажкою (колись це робили «циганською» голкою).
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковородці з обох боків до золотавого кольору. Складаємо в казанок, додаємо невелику кількість води, лавровий листочок, мелений перець і тушкуємо 15 хвилин.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/kAD8G2PqCDA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
Раніше таку ковбасу робили із товстих свинячих кишок. Попередньо їх вичищали та наповнювали пшоняною кашею зі шкварками.
Складники:
Кишки (свинячі)
Пшоно – 1 стакан (200 – 250 г)
Підчеревина – 500 – 600 г
Цибуля – 2 шт.
Часник – 2 зубчика (за бажанням)
Лавровий лист – 2 шт.
Сіль за смаком
Перець мелений за смаком
Олія для смаження
Вода для тушкування
Опис традиції приготування
Гарно промиваємо пшоно і варимо майже до готовності. Наприкінці присолюємо. Із сала зрізаємо шкіру і нарізаємо невеличкими кубиками (один см). Нарізані шматочки сала відокремлюємо від м’ясних шматочків. Дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту сковорідку висипаємо сало і даємо йому просмажитися. Коли сало зарум’яниться, додаємо м’ясні шматочки і просмажуємо все разом, підсолюємо, ретельно перемішуємо і підсмажуємомайже до готовності. Зі сковорідки виймаємо сало з м’ясом і додаємо у зварене пшоно. У жир на сковорідці всипаємо нарізану цибулю, підсмажуємо до золотавого кольору. З’єднуємо всі складові, ретельно перемішуємо, підсолюємо, додаємо подрібнений часник та мелений перець за смаком.
Заздалегідь очищені сіллю та добре промиті кишки наповнюємо підготовленою сумішшю. Один кінець кишки зав’язуємо, а через спеціальну трубочку наповнюємо її підготовленою сумішшю, час від часу трохи притискаючи рукою, щоб вийшло зайве повітря. Кишку наповнюємо не дуже щільно, щоб вона не порвалася. Формуємо кілечко і протикаємо шпажкою (колись це робили «циганською» голкою).
Підготовлену ковбасу обсмажуємо на сковородці з обох боків до золотавого кольору. Складаємо в казанок, додаємо невелику кількість води, лавровий листочок, мелений перець і тушкуємо 15 хвилин.
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/kAD8G2PqCDA
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #ковбаса
YouTube
Страва «КОВБАСА ПШОНЯНА»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса пшоняна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
…
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Страва «Ковбаса пшоняна»
(с. Верхня Орілька Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області)
…
З 26 по 28 серпня 2024 року фахівці відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва працювали в Зачепилівській громаді Красноградського району. Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
За цей час відвідали сім населених пунктів: с. Сомівка, с-ще Зачепилівка, с. Новоселівка, с. Чернещина, с. Рунівщина, с. Залінійне, с. Леб’яже.
В селі Сомівка нас зустріли староста Сомівського старостинського округу Олександр Терентійович Лемешко та директор Сомівського сільського будинку культури Оксана Володимирівна Михайлова. Вони організували нашу зустріч з першим інформантом – Надією Харитонівною Біловус (1940 р.н.).
В селищі Зачепилівка ми зустрілись із директором Зачепилівського базового будинку культури Оленою Михайлівною Духовою, яка опікувалась нашим перебуванням в громаді. А Світлана Дмитрівна Чулей, фахівець Зачепилівського базового будинку культури, познайомила з Галиною Кирилівною Стеценко (1944 р.н.) та сім’єю Гребенник – Жанною Іванівною (1936 р.н.) та Василем Івановичем (1936 р.н.).
В селах Новоселівка та Чернещина з нами працювали директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії Зоя Миколаївна Іванова та директор Новоселівського сільського будинку культури Ірина Олександрівна Четвертак. Разом з ними ми записали інтерв’ю з Лідією Іванівною Веклич 1935 р.н., с. Новоселівка) та Ганною Афанасіївною Педько (1924 р.н., с. Чернещина), а також побачили куточок з місцевими старовинними сорочками та рушниками.
В селі Рунівщина працювали разом із директором Рунівщинського сільського будинку культури Рітою Семенівною Китайгородською. Вона познайомила нас з чудовою оповідачкою Вірою Григорівною Погорілою (1939 р.н.).
Директор Залінійнівського сільського будинку культури Олена Євгеніївна Лобурь відвела нас до Надії Петрівни Ємільянової (1933 р.н.).
В селі Леб’яже нас супроводжували староста Леб’язького старостинського округу Ігор Владиславович Тимченко та художній керівник Леб’язького сільського будинку культури Ольга Володимирівна Халхунова. Там ми записали двох інформантів: Тамару Юхимівну Пашигорєву (1939 р.н.) та Віру Іванівну Тимченко (1948 р.н.).
Дякуємо всім за сприяння та особисту допомогу в проведенні цієї експедиції! Зібрані матеріали будуть опрацьовані та розміщені на наших ресурсах.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
За цей час відвідали сім населених пунктів: с. Сомівка, с-ще Зачепилівка, с. Новоселівка, с. Чернещина, с. Рунівщина, с. Залінійне, с. Леб’яже.
В селі Сомівка нас зустріли староста Сомівського старостинського округу Олександр Терентійович Лемешко та директор Сомівського сільського будинку культури Оксана Володимирівна Михайлова. Вони організували нашу зустріч з першим інформантом – Надією Харитонівною Біловус (1940 р.н.).
В селищі Зачепилівка ми зустрілись із директором Зачепилівського базового будинку культури Оленою Михайлівною Духовою, яка опікувалась нашим перебуванням в громаді. А Світлана Дмитрівна Чулей, фахівець Зачепилівського базового будинку культури, познайомила з Галиною Кирилівною Стеценко (1944 р.н.) та сім’єю Гребенник – Жанною Іванівною (1936 р.н.) та Василем Івановичем (1936 р.н.).
В селах Новоселівка та Чернещина з нами працювали директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії Зоя Миколаївна Іванова та директор Новоселівського сільського будинку культури Ірина Олександрівна Четвертак. Разом з ними ми записали інтерв’ю з Лідією Іванівною Веклич 1935 р.н., с. Новоселівка) та Ганною Афанасіївною Педько (1924 р.н., с. Чернещина), а також побачили куточок з місцевими старовинними сорочками та рушниками.
В селі Рунівщина працювали разом із директором Рунівщинського сільського будинку культури Рітою Семенівною Китайгородською. Вона познайомила нас з чудовою оповідачкою Вірою Григорівною Погорілою (1939 р.н.).
Директор Залінійнівського сільського будинку культури Олена Євгеніївна Лобурь відвела нас до Надії Петрівни Ємільянової (1933 р.н.).
В селі Леб’яже нас супроводжували староста Леб’язького старостинського округу Ігор Владиславович Тимченко та художній керівник Леб’язького сільського будинку культури Ольга Володимирівна Халхунова. Там ми записали двох інформантів: Тамару Юхимівну Пашигорєву (1939 р.н.) та Віру Іванівну Тимченко (1948 р.н.).
Дякуємо всім за сприяння та особисту допомогу в проведенні цієї експедиції! Зібрані матеріали будуть опрацьовані та розміщені на наших ресурсах.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Знайти на Харківщині зараз співочу традицію поза клубними гуртами – вже доволі непроста задача. Тому ми дуже зраділи, коли нас познайомили з Єлизаветою Романівною Ткаченко (1939 р.н.) з с. Добренька Наталинської громади Красноградського району, про яку сказали, що вона знає старі пісні і співає до цих пір.
З’ясувалося, що наша респондентка родом з с. Кручик Богодухівського району. Це село відоме ще з 1980-х років чудовим фольклорним гуртом. Пісенні записи звідти завдяки зусиллям харківських фольклористів Віри Осадчої, Лариси Новікової ввійшли до друкованих і цифрових видань, тепер колядки, ліричні, колискові з Кручика знають і переспівують молоді виконавці. Також є добірка записів Віри Осадчої з Кручика і на сайті «Цифрового архіву Слобожанщини та Полтавщини». http://surl.li/ziwcfq
Єлизавета Романівна все життя прожила на Красноградщині, 22 річною дівчиною вийшла сюди заміж, але зберегла у пам’яті пісні своєї юності. Вона одразу почала співати нам весільних приспівок, розповідати про весільні звичаї, бо «дружкувала» в рідному селі до самого переїзду.
Цікаво як Єлизавета Романівна сказала про свій верхній голос в багатоголоссі: «Оце та, шо начинає пісню, а я коло неї піднімаю…»
Дай Боже і нам з вами в 85 років зуміти наспівати те, що вивчили в 20!))
Запис 31.07.24, записували Галина Лук’янець, Юлія Лузан.
Щира подяка за допомогу і організацію сеансу Олені Бондар, бібліотекарці Мартинівської сільської бібліотеки.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лук’янець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
З’ясувалося, що наша респондентка родом з с. Кручик Богодухівського району. Це село відоме ще з 1980-х років чудовим фольклорним гуртом. Пісенні записи звідти завдяки зусиллям харківських фольклористів Віри Осадчої, Лариси Новікової ввійшли до друкованих і цифрових видань, тепер колядки, ліричні, колискові з Кручика знають і переспівують молоді виконавці. Також є добірка записів Віри Осадчої з Кручика і на сайті «Цифрового архіву Слобожанщини та Полтавщини». http://surl.li/ziwcfq
Єлизавета Романівна все життя прожила на Красноградщині, 22 річною дівчиною вийшла сюди заміж, але зберегла у пам’яті пісні своєї юності. Вона одразу почала співати нам весільних приспівок, розповідати про весільні звичаї, бо «дружкувала» в рідному селі до самого переїзду.
Цікаво як Єлизавета Романівна сказала про свій верхній голос в багатоголоссі: «Оце та, шо начинає пісню, а я коло неї піднімаю…»
Дай Боже і нам з вами в 85 років зуміти наспівати те, що вивчили в 20!))
Запис 31.07.24, записували Галина Лук’янець, Юлія Лузан.
Щира подяка за допомогу і організацію сеансу Олені Бондар, бібліотекарці Мартинівської сільської бібліотеки.
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лук’янець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
16.09.24 о 16.00 відбудеться меморіальна подорож із Михайлом Красіковим «Локації українського Харкова: Заїківка та Аравія»
«Локальна історія» — один із популярних сьогодні трендів культурно-історичних досліджень. Меморіальна подорож такими «екзотичними» районами Харкова як Заїківка та Аравія занурить нас у справжню українську старосвітськість. Ми побачимо міщанські та купецькі будиночки, які майже не змінилися за 100, а то й 200 років (серед них — справжні мазанки першої половини ХІХ століття, споруди з елементами модерну і будинок аж з трьома хижими птахами-охоронцями), як і цікаві будинки громадського призначення, пройдемося вулицями, які ще на початку ХХ століття одержали назви Українська, Полтавська, Батуринська, Київська, Миргородська, дізнаємося про непересічних діячів та діячок української культури, чиє життя було повʼязане з цим районом (між іншим — і про «харківську Клеопатру», яка недарма підписувалася іноді «Рай-Я»), і навіть довідаємося про те, дія якого твору відомого сучасного українського письменника значною мірою відбувається на Заїківці і чому саме там він поселив свого героя.
Беріть з собою воду — йдемо ж в Аравію...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі за Укриттям на зупинці “вулиця Молочна” 3, 5, 6, 49 тролейбусів (від станції метро Левада 2 зупинки). Орієнтир — супермаркет “Таврія В”.
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
«Локальна історія» — один із популярних сьогодні трендів культурно-історичних досліджень. Меморіальна подорож такими «екзотичними» районами Харкова як Заїківка та Аравія занурить нас у справжню українську старосвітськість. Ми побачимо міщанські та купецькі будиночки, які майже не змінилися за 100, а то й 200 років (серед них — справжні мазанки першої половини ХІХ століття, споруди з елементами модерну і будинок аж з трьома хижими птахами-охоронцями), як і цікаві будинки громадського призначення, пройдемося вулицями, які ще на початку ХХ століття одержали назви Українська, Полтавська, Батуринська, Київська, Миргородська, дізнаємося про непересічних діячів та діячок української культури, чиє життя було повʼязане з цим районом (між іншим — і про «харківську Клеопатру», яка недарма підписувалася іноді «Рай-Я»), і навіть довідаємося про те, дія якого твору відомого сучасного українського письменника значною мірою відбувається на Заїківці і чому саме там він поселив свого героя.
Беріть з собою воду — йдемо ж в Аравію...
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії The Slavic, EastEuropean, and Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі за Укриттям на зупинці “вулиця Молочна” 3, 5, 6, 49 тролейбусів (від станції метро Левада 2 зупинки). Орієнтир — супермаркет “Таврія В”.
Співорганізатори:
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму»
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Харківське обласне відділення Української бібліотечної асоціації
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
14 вересня за новоюліанським календарем відзначають свято ВОЗДВИЖЕННЯ. На Харківщині цей день ще називали Здвиження. Віряни зранку йшли до церкви. Ходити в поле, в ліс чи лізти в погріб в цей день не дозволялося, казали: «Шоб всяка нечисть у погріб не лізла чи гадюка в лісі не вкусила». Вважалося, що в цей день плазуни ховаються в землю і залягають на зимову сплячку – вони злі і можуть вкусити. Або жаби в погріб налізуть.
Ось як про це згадують наші інформанти.
«На Воздвиження у погріб ніззя лазити, у ліс ніззяходити. Звірі злазяться в одну яму чи нору там. Ніззя ходити в ліс, шоб гадюка не напала. І в погріб ніззя лазити». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Здвиження закривається погріб на замок і цілі сутки туди не ходять». (Зап. 21.07.2003 р. у с. Новоолександрівка Вовчанського району від Здор МаріїМаркіянівни, 1924 р.н.).
* «На Здвиження і в погріб не лазять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «В цей день змії, гадюки ховаються у землю. В ліс не можна ходити, в погріб лазити». (Зап. 07.07.2001 р. у с. Клеймівка на Борівщині від ВаренкоВасиля Єлисеєвича, 1941 р.н.).
* «Не можна іти в погріб, бо буде багато жаб». (Зап.01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від БілокіньМарії Терентіївни, 1921 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ЗДВИЖЕННЯ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Здвиження
Ось як про це згадують наші інформанти.
«На Воздвиження у погріб ніззя лазити, у ліс ніззяходити. Звірі злазяться в одну яму чи нору там. Ніззя ходити в ліс, шоб гадюка не напала. І в погріб ніззя лазити». (Зап. 26.09.1996 р. у с. Бабаї Харківського району від Кульчицької Ніни Олександрівни, 1936 р.н. с. Павлово Богодухівського району).
* «На Здвиження закривається погріб на замок і цілі сутки туди не ходять». (Зап. 21.07.2003 р. у с. Новоолександрівка Вовчанського району від Здор МаріїМаркіянівни, 1924 р.н.).
* «На Здвиження і в погріб не лазять». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «В цей день змії, гадюки ховаються у землю. В ліс не можна ходити, в погріб лазити». (Зап. 07.07.2001 р. у с. Клеймівка на Борівщині від ВаренкоВасиля Єлисеєвича, 1941 р.н.).
* «Не можна іти в погріб, бо буде багато жаб». (Зап.01.08.1994 р. у с. Лелюківка на Шевченківщині від БілокіньМарії Терентіївни, 1921 р.н.).
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами).
* Малюнок «НА ЗДВИЖЕННЯ», виконала Світлана Мишак, викладачка КЗ «Нововодолазька школа мистецтв» Нововодолазької селищної ради Харківського району Харківської області.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Здвиження
А ми продовжуємо вас знайомити з традиційною культурою Зачепилівської громади Красноградського району. На цей раз фахівці КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» завітали до Бердянського старостинського округу. Поїздка відбулася в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури і туризмуЗачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівського будинку культури Олені Михайлівні Духовій, старості Бердянського старостинського округу Світлані Валентинівні Хітько, директорці будинку культури села Бердянка Олені Анатоліївні Баєвій. Безмежні слова вдячності нашим інформантам: Надії Григорівні Косенко, 1939 р.н., Ніні Пилипівні Кулак, 1934 р.н., Зої Іванівні Балицькій, 1947 р.н., Надії Миколаївні Даниловій, 1949 р.н., Івану Омельяновичу Косенку, 1941 р.н., Оксані Олексіївні Бублик, 1973 р.н., Наталії Марківні Камардаш, 1938 р.н., Вірі Михайлівні Горбатко, 1951 р.н., Анатолію Федеровичу Горбатко, 1948 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «По суботах змазували долівку в хаті. (Чим струшували у хаті – Н.О.) Зімою тіки соломою струсювали, її ж треба було ще вкрасти в полі. Там ожеред складали, такі великі були. (Що таке ожеред? – Н.О.) Це як скирда, тіки велике і прямокутне. Скирда довга, а це широке і вивершували як скирду. Тоді косарки були, у косарки поганяв там воли чи коні якийсь пацан. А дядько на косарці був і скошений хліб вилами скидав на землю, там уже на сніп. Жінки снопив’язали перевеслами. Перевесла самі крутили. А ноги які були? Ноги були побиті стернею, жарко –ноги печуть пеком. А вечером мама каже: «Діти, пішли снопи поставимо в копи». Не вспівали жінки в'язати і зразу в копи ставити. Складемо в копи, а зверху снопом завершали. (Коли йшли дощі, щоб не затікало на колоски – Н.О.). А тоді на гарбу складали і перевозили на тік». (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Косенко Надії Григорівні, 1939 р.н., народилася і проживала в с. Чапаєвому до 1959 р.).
* «На свадьбі на другий день наряжалися як цигани. Хто приходив, у двір пускали, як щось заплатять, а їм за це чарку наливали. Цигани тоді йдуть по селу, збирають курей. Назбирали курей, у нас були носільщики, пацанята. Курей складаємо у мішки і везуть до хазяїна. Там кухарки їх патрають і варять бульйон. На обід шоб був бульйон, це така традиція, шоб курятина була обізатєльно. Як зібрали курей, зайшли в магазін усе кодло циганське, скупилися і йдемо до двору. Сідаємо всі вкругаля, розпалюєм костьор і должні вийти батько і мати, циганів своїх викупити. Ми ж цілий день пробовтаємося. Батько йде із бутилкою, мати з закускою, по сто грам циганам наливають. Заходимо в двір, ставимо вагани чи ночви, хто як називав, наливають води і купали батьків. Наряжали їх – на батька матирину одежу, а на матір батькову, шоб почудніш було…» (Запис 27.08.2024 р. с. Бердянка Балицької Зої Іванівни, 1947 р.н., народилася в с. Первомайськ Снігірьовського району Миколаївської області, у селі Бердянка проживає з 1965 р.).
* «Як були маненькими, робили із тряпочоккуколки. Сначала бабуся показала як, а тоді ми й сами крутили. Брали багато платків, зв’язувалиголовку, а сюди тіло, ножки, ручки. (Руки і ноги пришивали? – Н.О.) Ніхто нічого не пришивав, ув’язували. Бабуся ув’язувала, ув’язувала і такі хароші куколки получалися» (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Данилової Надії Миколаївни, 1949 р.н.).
* «Коли я була мала і багато розмовляла, то бабуся казала: «Чому ти така, як зінське щеня?» Я її питаю: «А що це таке, зінське щеня?» А вона каже: «Та було в Зінки щеня, яке дзяволіло-дзяволіло і не переставало». (Запис 28.08.2024 р. у селі Бердянка від Бублик Оксани Олексіївни, 1973 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Щиро дякуємо за чудову і злагоджену роботу, сприяння в організації проведення експедиції начальниці відділу культури і туризмуЗачепилівської селищної ради Тетяні Валеріївні Корнєєвій, директорці Зачепилівського будинку культури Олені Михайлівні Духовій, старості Бердянського старостинського округу Світлані Валентинівні Хітько, директорці будинку культури села Бердянка Олені Анатоліївні Баєвій. Безмежні слова вдячності нашим інформантам: Надії Григорівні Косенко, 1939 р.н., Ніні Пилипівні Кулак, 1934 р.н., Зої Іванівні Балицькій, 1947 р.н., Надії Миколаївні Даниловій, 1949 р.н., Івану Омельяновичу Косенку, 1941 р.н., Оксані Олексіївні Бублик, 1973 р.н., Наталії Марківні Камардаш, 1938 р.н., Вірі Михайлівні Горбатко, 1951 р.н., Анатолію Федеровичу Горбатко, 1948 р.н.
Деякі спогади від наших інформантів:
* «По суботах змазували долівку в хаті. (Чим струшували у хаті – Н.О.) Зімою тіки соломою струсювали, її ж треба було ще вкрасти в полі. Там ожеред складали, такі великі були. (Що таке ожеред? – Н.О.) Це як скирда, тіки велике і прямокутне. Скирда довга, а це широке і вивершували як скирду. Тоді косарки були, у косарки поганяв там воли чи коні якийсь пацан. А дядько на косарці був і скошений хліб вилами скидав на землю, там уже на сніп. Жінки снопив’язали перевеслами. Перевесла самі крутили. А ноги які були? Ноги були побиті стернею, жарко –ноги печуть пеком. А вечером мама каже: «Діти, пішли снопи поставимо в копи». Не вспівали жінки в'язати і зразу в копи ставити. Складемо в копи, а зверху снопом завершали. (Коли йшли дощі, щоб не затікало на колоски – Н.О.). А тоді на гарбу складали і перевозили на тік». (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Косенко Надії Григорівні, 1939 р.н., народилася і проживала в с. Чапаєвому до 1959 р.).
* «На свадьбі на другий день наряжалися як цигани. Хто приходив, у двір пускали, як щось заплатять, а їм за це чарку наливали. Цигани тоді йдуть по селу, збирають курей. Назбирали курей, у нас були носільщики, пацанята. Курей складаємо у мішки і везуть до хазяїна. Там кухарки їх патрають і варять бульйон. На обід шоб був бульйон, це така традиція, шоб курятина була обізатєльно. Як зібрали курей, зайшли в магазін усе кодло циганське, скупилися і йдемо до двору. Сідаємо всі вкругаля, розпалюєм костьор і должні вийти батько і мати, циганів своїх викупити. Ми ж цілий день пробовтаємося. Батько йде із бутилкою, мати з закускою, по сто грам циганам наливають. Заходимо в двір, ставимо вагани чи ночви, хто як називав, наливають води і купали батьків. Наряжали їх – на батька матирину одежу, а на матір батькову, шоб почудніш було…» (Запис 27.08.2024 р. с. Бердянка Балицької Зої Іванівни, 1947 р.н., народилася в с. Первомайськ Снігірьовського району Миколаївської області, у селі Бердянка проживає з 1965 р.).
* «Як були маненькими, робили із тряпочоккуколки. Сначала бабуся показала як, а тоді ми й сами крутили. Брали багато платків, зв’язувалиголовку, а сюди тіло, ножки, ручки. (Руки і ноги пришивали? – Н.О.) Ніхто нічого не пришивав, ув’язували. Бабуся ув’язувала, ув’язувала і такі хароші куколки получалися» (Запис 27.08.2024 р. у селі Бердянка від Данилової Надії Миколаївни, 1949 р.н.).
* «Коли я була мала і багато розмовляла, то бабуся казала: «Чому ти така, як зінське щеня?» Я її питаю: «А що це таке, зінське щеня?» А вона каже: «Та було в Зінки щеня, яке дзяволіло-дзяволіло і не переставало». (Запис 28.08.2024 р. у селі Бердянка від Бублик Оксани Олексіївни, 1973 р.н.).
* Матеріали підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
ПОЛЬОВА КАША є однією з найпоширеніших страв на Харківщині. Кашу ще називають куліш. зазвичай ЇЇ варять на свіжому повітрі на травневі свята, Зелену неділю, Вознєсєніє («коли Бога підсажують»), Купала тощо. Як стверджують мешканці села Лиман Слобожанської селищної ради, будь-який виїзд на природу не обходиться без каші.
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #польовакаша #куліш
Рецепт приготування польової каші було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році Ольгою та Павлом Корнієнками з села Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району. Таку кашу готували мама Ніна Михайлівна Корнієнко (1940 – 2022 рр.) та бабуся Євдокія КарпівнаКоротун (1914 – 2002 рр.).
Складники
Вода – 3 л
Пшоно – 150 – 170 г
Картопля – 3 шт.
Яйця – 2 шт.
Курятина – 500 г
Сало – 200 г
Морква середня – 1 шт.
Цибуля середня – 1 шт.
Петрушка – 150 г
Кріп – 150 г
Горілка – 100 г
Гіркий і душистий перчик
Лавровий лист
Сіль за смаком
Опис традиції приготування
Ставимо каструлю на вогонь, наливаємо воду, підсолюємо (пів столової ложки) і доводимо до кипіння. М'ясо курки миємо і ріжемо на дрібні частинки. (Страву можна готувати із будь-якого м’яса.) Підготовлену курятину кидаємо в киплячу воду і варимо до напівготовності. У миску насипаємо 150-170 г пшона, ретельно його промиваємо кілька разів, щоб вода була чиста. Потім заливаємо його водою і даємо можливість трішки набухнути. Чистимо три картоплини, миємо та дрібно її ріжемо, наливаємо води, щоб вийшов крохмаль. Пшоно засипаємо у каструлю з м’ясом і варимо. Час від часу з варива необхідно збирати піну, щоб страва була прозора.
Готуємо засмажку. Беремо цибулину та дрібно нарізаємо, а моркву натираємо на тертці. Сало дрібно нарізаємо, кладемо на сковорідку тапідсмажуємо до виділення жиру. Висипаємо цибулю і моркву, все добре підсмажуємо. Коли пшоно зварилося до напівготовності, з картоплі зливаємо воду і вкидаємо у каструлю з пшоном. Зварива знімаємо піну. Поки страва вариться, збиваємо два яйця, щоб додати до стравинаприкінці варки. Беремо пучечок кропу та петрушки, миємо і дрібно нарізаємо.
У каструлю всипаємо засмажку, підсолюємо,додаємо меленого перцю за смаком. Наприкінці варки вкидаємо порізані кріп, петрушку, дрібно порізаний зубчик часнику для аромату, а такожлавровий лист і духм’яний перець. Останніми у кашу вливаємо 100 грам горілки та тоненькою цівочкою збиті яйця і помішуємо, щоб не було згустків.
* Готуємо польову кашу за посиланням:https://youtu.be/co3Er3qtILY
Всім СМАЧНОГО!
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка #традиційнінапої #польовакаша #куліш
YouTube
Друга страва «ПОЛЬОВА КАША»
РУБРИКА: ГАСТРОСПАДЩИНА ХАРКІВЩИНИ
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Польова каша»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» (2021 р.)
Друга страва «Польова каша»
(с. Лиман Слобожанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області)
У селі Чернещина під час нашої експедиції до Зачепилівської громади вдалося побачити й декілька старовинних речей. Окрім активної участі в опитуванні респондентів Зоя Миколаївна Іванова, директор Чернещинської сільської бібліотеки-філії та Ірина Олександрівна Четвертак, директор Новоселівського сільського будинку культури, запросили нас до бібліотеки.
Там Зоя Миколаївна облаштувала куточок, де зберігаються та демонструються місцеві сорочки, рушники, вишиті картини, глиняні вироби, світлини. Вона й сама проводить опитування місцевих старожилів та викладає матеріали на сторінці Чернещинська філія КЗ "Зачепилівська публічна бібліотека" https://www.facebook.com/profile.php?id=100069007074207
Деякі з них можна переглянути за посиланнями:
https://www.facebook.com/share/v/vCiPNsMkkVgEn38Z/
https://www.facebook.com/share/v/mBkAL59CX9cm1277/
https://www.facebook.com/share/v/4fDgZhkiXqoxFKj5/
https://www.facebook.com/share/v/ixujGyLyqHafNkfL/
https://www.facebook.com/share/v/feUDWAEQUHHY9dcN/
Експедиційні виїзди здійснюються в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Там Зоя Миколаївна облаштувала куточок, де зберігаються та демонструються місцеві сорочки, рушники, вишиті картини, глиняні вироби, світлини. Вона й сама проводить опитування місцевих старожилів та викладає матеріали на сторінці Чернещинська філія КЗ "Зачепилівська публічна бібліотека" https://www.facebook.com/profile.php?id=100069007074207
Деякі з них можна переглянути за посиланнями:
https://www.facebook.com/share/v/vCiPNsMkkVgEn38Z/
https://www.facebook.com/share/v/mBkAL59CX9cm1277/
https://www.facebook.com/share/v/4fDgZhkiXqoxFKj5/
https://www.facebook.com/share/v/ixujGyLyqHafNkfL/
https://www.facebook.com/share/v/feUDWAEQUHHY9dcN/
Експедиційні виїзди здійснюються в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
16 вересня відбулася меморіальна подорож "Локації українського Харкова: Заїківка та Аравія". Проводив її наш колега, відомий у місті краєзнавець, етнолог і фольклорист, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ "ХПІ", провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини ООМЦКМ Михайло Красіков. Традиційно Михайло Михайлович у свій день народження збирає друзів, шанувальників та просто зацікавлених у знайомстві з історією Харкова людей, веде їх старовинними куточками й вуличками, розповідає про один із історичних районів міста.
Цього разу почали з Заїківки. Виявляється, з назвою усе доволі просто - оселилися тут і жили собі в 1782 році 3 великі родини із прізвищем Заїка, завдяки ним і закріпилася відповідна назва за цією місциною. Недалеко протікала одна з харківських річок, тому люди тут селилися ще від заснування міста. На місці сучасної Гольдбергівської вулиці спочатку були дальні укріплення Харкова (форштадт), а пізніше з'явилася вулиця, що з 1861 року стала називатися Заїківською.
Екзотична назва сусідньої місцевості — "Аравія" — теж давня. Виявляється, вона є суто народною й з'явилася завдяки солончакам та піщаним ґрунтам, які нагадували харківцям Аравійську пустелю. Належала ця земля Квіткам і довго була незаселеною. У 1883 р. Андрій Квітка запропонував міській думі розбити територію на ділянки (які можна було у нього купити чи взяти в оренду) та прокласти вулиці, на що влада погодилася. Тут і сьогодні є вулиця та провулок Аравійські.
Як і обіцяв Михайло Михайлович, ми побачили і справжні мазанки першої половини ХІХ ст., і споруди з елементами українського модерну, і будинок з трьома хижими птахами, і дуже старі віконниці з вусанями...
Неодмінною частиною цих екскурсій традиційно є своєрідні перфоманси, метою яких є популяризація інформації про історичні місця та історичні постаті, пов'язані з сьогоднішніми вулицями міста. Серед тих, хто допомагав в цьому процесі, були Наталія Саліна, співробітниця Обласної дитячої бібліотеки, та доктор мистецтвознавства, доцент ХНУМ ім. І. Котляревського Василь Щепакін, чиє музикування додало заходу ліричності.
А співробітниця нашого Центру, провідний методист, спадкова коцарка, а головне уродженка й мешканка цього району Ірина Шегда допомагала пану Михайлу вправно провести нашу доволі велику групу заплутаними вуличками й провулками Заїківкита Аравії.
Загалом, не можна переповісти й десятої долі того цікавого, з чим познайомилися відвідувачі меморіальної подорожі, бо енциклопедичних знань Михайла Михайловича вистачило б на три такі великі фундаментальні екскурсії, і лише той факт, що темніє зараз доволі рано, змусив його зупинитися.
Дякуємо вам, Михайле Михайловичу, за вашу наполегливість у популяризації знань про наше рідне місто, бажаємо сил і натхнення у підготовці нових маршрутів! З Днем народження!
Оксана Бугайченко,
завідувач відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
Цього разу почали з Заїківки. Виявляється, з назвою усе доволі просто - оселилися тут і жили собі в 1782 році 3 великі родини із прізвищем Заїка, завдяки ним і закріпилася відповідна назва за цією місциною. Недалеко протікала одна з харківських річок, тому люди тут селилися ще від заснування міста. На місці сучасної Гольдбергівської вулиці спочатку були дальні укріплення Харкова (форштадт), а пізніше з'явилася вулиця, що з 1861 року стала називатися Заїківською.
Екзотична назва сусідньої місцевості — "Аравія" — теж давня. Виявляється, вона є суто народною й з'явилася завдяки солончакам та піщаним ґрунтам, які нагадували харківцям Аравійську пустелю. Належала ця земля Квіткам і довго була незаселеною. У 1883 р. Андрій Квітка запропонував міській думі розбити територію на ділянки (які можна було у нього купити чи взяти в оренду) та прокласти вулиці, на що влада погодилася. Тут і сьогодні є вулиця та провулок Аравійські.
Як і обіцяв Михайло Михайлович, ми побачили і справжні мазанки першої половини ХІХ ст., і споруди з елементами українського модерну, і будинок з трьома хижими птахами, і дуже старі віконниці з вусанями...
Неодмінною частиною цих екскурсій традиційно є своєрідні перфоманси, метою яких є популяризація інформації про історичні місця та історичні постаті, пов'язані з сьогоднішніми вулицями міста. Серед тих, хто допомагав в цьому процесі, були Наталія Саліна, співробітниця Обласної дитячої бібліотеки, та доктор мистецтвознавства, доцент ХНУМ ім. І. Котляревського Василь Щепакін, чиє музикування додало заходу ліричності.
А співробітниця нашого Центру, провідний методист, спадкова коцарка, а головне уродженка й мешканка цього району Ірина Шегда допомагала пану Михайлу вправно провести нашу доволі велику групу заплутаними вуличками й провулками Заїківкита Аравії.
Загалом, не можна переповісти й десятої долі того цікавого, з чим познайомилися відвідувачі меморіальної подорожі, бо енциклопедичних знань Михайла Михайловича вистачило б на три такі великі фундаментальні екскурсії, і лише той факт, що темніє зараз доволі рано, змусив його зупинитися.
Дякуємо вам, Михайле Михайловичу, за вашу наполегливість у популяризації знань про наше рідне місто, бажаємо сил і натхнення у підготовці нових маршрутів! З Днем народження!
Оксана Бугайченко,
завідувач відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#українськийХарків
#Заїківка
#Аравія
#МихайлоКрасіков
22.09.24 о 15.00 відбудеться меморіальна подорож із Михайлом Красіковим «Харків Зінаїди Серебрякової»
Чверть століття, з першого року життя й до кінця 1920 р., Зінаїда Серебрякова була повʼязана з Харковом і Слобожанщиною. Тут вона створила картини, які знають усі шанувальники образотворчого мистецтва. Однак обставини її життя в Харкові невідомі широкому загалу.
Протягом меморіальної мандрівки Харковом ми дізнаємося про те, де була охрещена Зінаїда та за яких обставин, в якому фотоательє вона фотографувалася в підлітковому віці, де мешкала в 1918-1920 роках, де працювала художницею в Археологічному музеї, кого з харківʼян увічнила в своїх творах, а також де вінчалася з Борисом Серебряковим, де відспівували і де поховали її чоловіка.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, мистецтвознавець, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. ХоткевичаНТУ «ХПІ», голова Неформального товариства друзів Зінаїди Серебрякової, член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії TheSlavic, East European, and Eurasian FolkloreAssociation (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі — початок Молодіжного парку з боку вул. Г. Сковороди, за рестораном “Papa Roma”, біля фонтану.
Співорганізатори:
Неформальне товариство друзів Зінаїди Серебрякової
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#Харків
#ЗінаїдаСеребрякова
#МихайлоКрасіков
Чверть століття, з першого року життя й до кінця 1920 р., Зінаїда Серебрякова була повʼязана з Харковом і Слобожанщиною. Тут вона створила картини, які знають усі шанувальники образотворчого мистецтва. Однак обставини її життя в Харкові невідомі широкому загалу.
Протягом меморіальної мандрівки Харковом ми дізнаємося про те, де була охрещена Зінаїда та за яких обставин, в якому фотоательє вона фотографувалася в підлітковому віці, де мешкала в 1918-1920 роках, де працювала художницею в Археологічному музеї, кого з харківʼян увічнила в своїх творах, а також де вінчалася з Борисом Серебряковим, де відспівували і де поховали її чоловіка.
Довідка про автора проєкту:
Михайло Красіков — етнолог та фольклорист, мистецтвознавець, провідний методист ООМЦКМ, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. ХоткевичаНТУ «ХПІ», голова Неформального товариства друзів Зінаїди Серебрякової, член Національної спілки письменників України, Національної спілки художників України, Національної спілки краєзнавців України, лауреат муніципальної премії в галузі фольклористики та етнології ім. П. Іванова 2007 р., премії ім. Л. Танюка “за збереження історичної памʼяті України” 2022 р., премії TheSlavic, East European, and Eurasian FolkloreAssociation (SEEFA) 2023 р.
Захід безкоштовний.
Довідки за телефоном 067 91 014 91.
Місце зустрічі — початок Молодіжного парку з боку вул. Г. Сковороди, за рестораном “Papa Roma”, біля фонтану.
Співорганізатори:
Неформальне товариство друзів Зінаїди Серебрякової
Харківський обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв
Кафедра українознавства, культурології та історії науки НТУ “ХПІ”
Етнографічний музей «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ»
Кіноклуб “Нова Україна”
Харківська обласна бібліотека для дітей
Харківський історичний музей
Харківський художній музей
Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка
Харківська спеціалізована музично-театральна бібліотека
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#меморіальнаподорож
#Харків
#ЗінаїдаСеребрякова
#МихайлоКрасіков