🔶️ Чому Понеділок — «день важкий»?
Своєрідною «царицею» тижня є Неділя, бо етимологія аж пʼяти назв днів тижня повʼязана з тим, який за рахунком цей день після неї. Понеділок — день, що йде одразу «по неділі».
Одне з розповсюджених уявлень про нього: «Понеділок — день важкий». Але чому? Тому, що після відпочинку («не- ділі», тобто «недіяння») важко знов братись за роботу? Подумки ще хочеться розслабитися, а тут треба напружуватися? Таке психологічне пояснення є надто сучасним. Один горе-етнограф припустив (можливо, аналізуючи власний досвід), що понеділок — день важкий, бо у неділю чоловіки напивалися, а в понеділок у них голова боліла… Але ж наскільки регулярна недільна пиятика була прийнята у словʼянському світі кілька століть тому?
Більш розумно припустити, що понеділок зажив слави «важкого» дня, бо у православній традиції став постовим (або, як кажуть на Закарпатті — «божковим»). Взагалі-то спочатку постили тільки по середах і пʼятницях, і до цього вже якось звикли. Додача ще одного дня посту сприйнялася як певний тягар, важке випробування. Щоправда, ця прескрипція виявилася факультативною: можна було не постувати. Однак і причин обмежувати себе цього дня у «скоромному» було достатньо.
В Україні таке додаткове додержання посту називалося «понеділкуванням», і це була жіноча справа. Жінки, особливо матері, часто давали обітницю поститися по понеділках, щоб позбутися важких хвороб (зокрема у дітей, худоби) або просто зі страху перед Святим Понеділком, який уявлявся на кшталт давньогрецького Харона — у вигляді старого, який зустрічає і проводжає душі померлих на Той світ. Вважалося, що вони проходять по тоненькому місточку над прірвою, однак Понеділок допомагає лише тим, хто його шанував — постував і утримувався першого дня тижня від прядіння і шиття. А за життя людини, яка понеділкувала, покровитель оберігає її від травм і наглої смерті. Тим же, хто нехтує понеділком, старий може помститися: наслати хворобу або смерть на жінчиного чоловіка. Півстоліття тому у центрі Харкова літні сусідки по комуналці казали Раїсі Черкаській, тоді 20-річній дівчині: «Не мий голову у понеділок — овдовієш!».
Однак понеділкували не тільки заміжні жінки й старі баби. Якщо дівчина хотіла вийти заміж за коханого, вона давала обітницю поститися по понеділках. Обітниця давалася зазвичай на рік, і вважалося: «котра дівка постить у понеділок, до року віддасться».
Михайло Красиков
#ООМЦКМ
#лабораторіядослідженьНКС
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#етнографіяУкраїни
#етнографіяХарківщини
#днітижн
#понеділок
Своєрідною «царицею» тижня є Неділя, бо етимологія аж пʼяти назв днів тижня повʼязана з тим, який за рахунком цей день після неї. Понеділок — день, що йде одразу «по неділі».
Одне з розповсюджених уявлень про нього: «Понеділок — день важкий». Але чому? Тому, що після відпочинку («не- ділі», тобто «недіяння») важко знов братись за роботу? Подумки ще хочеться розслабитися, а тут треба напружуватися? Таке психологічне пояснення є надто сучасним. Один горе-етнограф припустив (можливо, аналізуючи власний досвід), що понеділок — день важкий, бо у неділю чоловіки напивалися, а в понеділок у них голова боліла… Але ж наскільки регулярна недільна пиятика була прийнята у словʼянському світі кілька століть тому?
Більш розумно припустити, що понеділок зажив слави «важкого» дня, бо у православній традиції став постовим (або, як кажуть на Закарпатті — «божковим»). Взагалі-то спочатку постили тільки по середах і пʼятницях, і до цього вже якось звикли. Додача ще одного дня посту сприйнялася як певний тягар, важке випробування. Щоправда, ця прескрипція виявилася факультативною: можна було не постувати. Однак і причин обмежувати себе цього дня у «скоромному» було достатньо.
В Україні таке додаткове додержання посту називалося «понеділкуванням», і це була жіноча справа. Жінки, особливо матері, часто давали обітницю поститися по понеділках, щоб позбутися важких хвороб (зокрема у дітей, худоби) або просто зі страху перед Святим Понеділком, який уявлявся на кшталт давньогрецького Харона — у вигляді старого, який зустрічає і проводжає душі померлих на Той світ. Вважалося, що вони проходять по тоненькому місточку над прірвою, однак Понеділок допомагає лише тим, хто його шанував — постував і утримувався першого дня тижня від прядіння і шиття. А за життя людини, яка понеділкувала, покровитель оберігає її від травм і наглої смерті. Тим же, хто нехтує понеділком, старий може помститися: наслати хворобу або смерть на жінчиного чоловіка. Півстоліття тому у центрі Харкова літні сусідки по комуналці казали Раїсі Черкаській, тоді 20-річній дівчині: «Не мий голову у понеділок — овдовієш!».
Однак понеділкували не тільки заміжні жінки й старі баби. Якщо дівчина хотіла вийти заміж за коханого, вона давала обітницю поститися по понеділках. Обітниця давалася зазвичай на рік, і вважалося: «котра дівка постить у понеділок, до року віддасться».
Михайло Красиков
#ООМЦКМ
#лабораторіядослідженьНКС
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#етнографіяУкраїни
#етнографіяХарківщини
#днітижн
#понеділок
🔶«У понеділок світ почався...»
🔸Амбівалентність сприйняття будь-чого — характерна риса традиційної народної культури. І з понеділком — та сама історія.
🔸За нашими польовими записами, у селі Гурʼїв Козачок на Золочівщині, як і у багатьох інших селах України, переконані: у понеділок починати садити городину не можна, а треба зачин зробити у вівторок, бо понеділок — важкий день. Однак у сусідньому селі Уди того ж району вважають: будеш садити в понеділок — перший врожай буде! Щоб уродили кавуни, садити їх треба саме в понеділок. Таке ж повірʼя зафіксував П.В. Іванов на Купʼянщині у 1880-ті роки: «дыни и арбузы должно сажать в понедельник, чтобы завязывался первый цвет».
🔸Виявляється, у понеділка не тільки стійка репутація «важкого» дня, а й — для частини носіїв традиції — аура цілком позитивного, гарного для започаткувань дня. Повʼязане це з кількома причинами. Як перший день тижня понеділок одразу отримує купу преференцій у порівнянні з іншими днями, адже все перше набуває сакрального значення. За принципом ініціальної магії і очікують перший (в двох сенсах: найраніший і найкращий) врожай ті, хто спеціально починає садити городину (чи щось з неї) у понеділок.
🔸На Слобожанщині у більшості сіл у понеділок ніколи не починали будувати: «це важкий день». Купʼянчани у ХІХ столітті запевняли: «Хто начне яке-небудь діло в понеділок, то вже не зробе його як слід». У селі Кожухівці на Уманщині в цей же час твердили: «В понеділок не можна починати важкої роботи, бо понеділок — важкий день — „в цей день світ заснувався“». Тобто вважалося, що для Творця це був найважчий день. Однак саме те, що «у понеділок світ почався» і це був перший день творіння, давало підставу мешканцям с. Мирного Краснокутського району та деяким селянам Печенізького району на Харківщині вірити у те, що будівельні роботи варто починати в понеділок. До того ж, понеділок є чоловічим (за граматичною ознакою слова) днем, тому, як і вівторок і четвер, є, за народними віруваннями, найсприятливішим для початку серйозної (тим більше чоловічої!) роботи.
Михайло Красиков,
провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#лабораторіядослідженьНКС
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#етнографіяУкраїни
#етнографіяХарківщини
#днітижн
#понеділок
🔸Амбівалентність сприйняття будь-чого — характерна риса традиційної народної культури. І з понеділком — та сама історія.
🔸За нашими польовими записами, у селі Гурʼїв Козачок на Золочівщині, як і у багатьох інших селах України, переконані: у понеділок починати садити городину не можна, а треба зачин зробити у вівторок, бо понеділок — важкий день. Однак у сусідньому селі Уди того ж району вважають: будеш садити в понеділок — перший врожай буде! Щоб уродили кавуни, садити їх треба саме в понеділок. Таке ж повірʼя зафіксував П.В. Іванов на Купʼянщині у 1880-ті роки: «дыни и арбузы должно сажать в понедельник, чтобы завязывался первый цвет».
🔸Виявляється, у понеділка не тільки стійка репутація «важкого» дня, а й — для частини носіїв традиції — аура цілком позитивного, гарного для започаткувань дня. Повʼязане це з кількома причинами. Як перший день тижня понеділок одразу отримує купу преференцій у порівнянні з іншими днями, адже все перше набуває сакрального значення. За принципом ініціальної магії і очікують перший (в двох сенсах: найраніший і найкращий) врожай ті, хто спеціально починає садити городину (чи щось з неї) у понеділок.
🔸На Слобожанщині у більшості сіл у понеділок ніколи не починали будувати: «це важкий день». Купʼянчани у ХІХ столітті запевняли: «Хто начне яке-небудь діло в понеділок, то вже не зробе його як слід». У селі Кожухівці на Уманщині в цей же час твердили: «В понеділок не можна починати важкої роботи, бо понеділок — важкий день — „в цей день світ заснувався“». Тобто вважалося, що для Творця це був найважчий день. Однак саме те, що «у понеділок світ почався» і це був перший день творіння, давало підставу мешканцям с. Мирного Краснокутського району та деяким селянам Печенізького району на Харківщині вірити у те, що будівельні роботи варто починати в понеділок. До того ж, понеділок є чоловічим (за граматичною ознакою слова) днем, тому, як і вівторок і четвер, є, за народними віруваннями, найсприятливішим для початку серйозної (тим більше чоловічої!) роботи.
Михайло Красиков,
провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#лабораторіядослідженьНКС
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#етнографіяУкраїни
#етнографіяХарківщини
#днітижн
#понеділок
Facebook
#оомцкм – Explore
explore #оомцкм at Facebook
🔶Отже #день_традиційної_культури триває.
🔸Наразі продовжуємо розповідати про понеділок. «Неначе в понеділок нової сорочки не надівала...»
Цікаво?
Поїхали
🔸Ще 100 років тому всі українські селяни добре знали, що в понеділок «не годиться надівати білої (чистої) сорочки або штанів, а то не минеш напраслини», як зафіксував це табу на Купʼянщині у 1880-ті роки Петро Іванов. Митрофан Дикарєв, який у ці ж часи працював на Воронежчині (у тій її частині, яка була населена українцями й є складовою Слобідської України) теж записав твердження про те, що «гріх» надівати обнову в понеділок, а хто так зробить — пошкодує: «напасть якась буде». Про це ж — стара українська приповідка: «Неначе в понеділок нової сорочки не надівала, а напасть напала...».
Здавалося б, новий тиждень добре починати з обновки... Чому ж тут спрацьовувала інша логіка? Ми вже говорили раніше, що у понеділка подвійна «репутація», причому взаємовиключна: з одного боку, це неспрятливий для багатьох справ день, з другого — навпаки, дуже вдалий.
Згадаймо, що Понеділок уявлявся в вигляді старого дідугана, який, крім усього іншого, проводжає душі на Той світ. Отже, Понеділок асоціювався з Потойбіччям. І тепер стає зрозумілим ланцюжок: нова сорочка — небіжчик. Адже прийнято, щоб мрець був у всьому новому, бо йому ж починати нове життя! Та й, як казали селяни, «чоловік заслужив!». А якщо жива людина у «день мертвих» уподібнюється покійнику, нічого доброго з цього не вийде.
Утім, українці завжди славилися своєю винахідливістю й умінням обходити найсуворіші заборони. От і в даному разі люди придумали «хід конем», про який пише той же Дикарєв: «Як у понеділок сорочку одягти, тоді ножик протягнуть крізь неї від коміра через підтячку». Про цей метод нам неодноразово розповідали в експедиціях Слобожанщиною, та й не тільки.
Чому ж ці нехитрі маніпуляції можуть, на думку селян, врятувати людину від потрапляння в халепу, побиття та інших негараздів? Ніж, універсальний апотропей, улюблений інструмент знахурок, здатний не тільки лікувати живих (його використовують при лікуванні безлічі захворювань, супроводжуючи замовляння різноманітними діями з ножем), а й магічно долати смерть: гостре й залізне, проходячи крізь нову (випрану) сорочку, «розриває» її звʼязок із Потойбіччям і дає можливість цій одежині слугувати живій людині.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культура_Харківщини
#культура_Слобожанщини
#день_традиційної_культури
#лабораторія_дослідження_нематеріальної_культурної_спадщини
#спадщина_Харківщини
#днітижня
#понеділок
🔸Наразі продовжуємо розповідати про понеділок. «Неначе в понеділок нової сорочки не надівала...»
Цікаво?
Поїхали
🔸Ще 100 років тому всі українські селяни добре знали, що в понеділок «не годиться надівати білої (чистої) сорочки або штанів, а то не минеш напраслини», як зафіксував це табу на Купʼянщині у 1880-ті роки Петро Іванов. Митрофан Дикарєв, який у ці ж часи працював на Воронежчині (у тій її частині, яка була населена українцями й є складовою Слобідської України) теж записав твердження про те, що «гріх» надівати обнову в понеділок, а хто так зробить — пошкодує: «напасть якась буде». Про це ж — стара українська приповідка: «Неначе в понеділок нової сорочки не надівала, а напасть напала...».
Здавалося б, новий тиждень добре починати з обновки... Чому ж тут спрацьовувала інша логіка? Ми вже говорили раніше, що у понеділка подвійна «репутація», причому взаємовиключна: з одного боку, це неспрятливий для багатьох справ день, з другого — навпаки, дуже вдалий.
Згадаймо, що Понеділок уявлявся в вигляді старого дідугана, який, крім усього іншого, проводжає душі на Той світ. Отже, Понеділок асоціювався з Потойбіччям. І тепер стає зрозумілим ланцюжок: нова сорочка — небіжчик. Адже прийнято, щоб мрець був у всьому новому, бо йому ж починати нове життя! Та й, як казали селяни, «чоловік заслужив!». А якщо жива людина у «день мертвих» уподібнюється покійнику, нічого доброго з цього не вийде.
Утім, українці завжди славилися своєю винахідливістю й умінням обходити найсуворіші заборони. От і в даному разі люди придумали «хід конем», про який пише той же Дикарєв: «Як у понеділок сорочку одягти, тоді ножик протягнуть крізь неї від коміра через підтячку». Про цей метод нам неодноразово розповідали в експедиціях Слобожанщиною, та й не тільки.
Чому ж ці нехитрі маніпуляції можуть, на думку селян, врятувати людину від потрапляння в халепу, побиття та інших негараздів? Ніж, універсальний апотропей, улюблений інструмент знахурок, здатний не тільки лікувати живих (його використовують при лікуванні безлічі захворювань, супроводжуючи замовляння різноманітними діями з ножем), а й магічно долати смерть: гостре й залізне, проходячи крізь нову (випрану) сорочку, «розриває» її звʼязок із Потойбіччям і дає можливість цій одежині слугувати живій людині.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культура_Харківщини
#культура_Слобожанщини
#день_традиційної_культури
#лабораторія_дослідження_нематеріальної_культурної_спадщини
#спадщина_Харківщини
#днітижня
#понеділок
Facebook
#оомцкм – Explore
explore #оомцкм at Facebook
🔶 Ми продовжуємо серію публікацій про дні тижня в українській традиційній культурі і надалі будемо давати інформацію раз на тиждень у відповідності з тим днем, у який вона буде публікуватися.
Сьогодні розкажемо про святого Понеділка зі слобожанських легенд ⤵️
🔸 Ми вже розповідали про образ Понеділка в уявленнях українців та про повірʼя й магічні дії, повʼязані з цим днем (див. посилання нижче). Нагадаємо, що Понеділок уявлявся в образі святого, який мав вигляд сивого діда, і одна з його функцій полягала у тому, що він супроводжував душі померлих на Той світ. Однак, за народними віруваннями, душі живих теж могли зазирнути у Потойбіччя, і супроводжував їх туди той же святий Понеділок.
Слобожанський етнограф Петро Васильович Іванов (1837 — 1931) у роботі «Из области малорусских народных легенд» («Этнографическое обозрение», 1890, кн. 5, №2) переконливо доводить, що у народних оповіданнях образ святого Понеділка контамінується з образом святого Петра, який має ключі від царства небесного (вочевидь, образ Понеділка більш архаїчний). Понеділок, зазначає дослідник, «исполняет не только должность райского привратника, но и обязанности греческого Харона — переводит через огненную реку, протекающую в пределах загробного мира, души умерших, а равно и сопровождает на тот свет души людей, временно оставляющие свою телесную оболочку, чтобы прежде смерти ознакомиться с адом и раем». Розповіді людей, які «обмирали», а потім поверталися в світ живих, добре відомі фольклористам. П. Іванов наводить запис, зроблений від літньої жінки учителем народного училища М. Нетребою в слободі Ново-Миколаївці Купʼянського повіту Харківської губернії:
«Понеділок — сідий дід: він як кому являїця, то й являїця сідим дідом. Він і душі умерших людей проводе до самих митарств. Як хто умре і оживе, так ото єго душу св. Понеділок водив і указував їй рай і ад.
Одна дівка умерла; потім чириз два часа ожила і сказала: як я заснула, до мене явився старий і сідий дід та й повів мене по круті гори. Віттіля він міні показав рай і ад. Потім того я з ним пирийшла чириз огненну річку, і я ни опиклась. Послі ми стали пириходити чириз вузеньку річку, — дід як скакнув — і пирискочив, а тоді й каже міні: „Пирискакуй і ти“. Я як скакнула і гаразд ни пирискочила: правою ногою вступила в річку і опиклась. А річка вся травою заросла. Потім того дід сказав міні: „Ну, дочко, тобі на землі жити тіко десять год, і пора йти додому; заміж хоть іди, а хоть як знай“. Тоді я й прокинулась, як оце бачити. Люди зараз подивились на ногу тії дівки, а нога справді опечина і посиніла, і так і ни отходе. Дівка та начала Богу молиця і по манастирях ходити, а як дома живе, то вийде з хлібом на дорогу і дає нищим по куску хліба і по грошові. Заміж ни йде, добрі діла робе і ожидає смерти».
Михайло Красиков,
провідний методист ХООМЦКМ
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid022Gq8etD6bMz1HxNcwtrx5kLLJ2GejbAv4dkdXCd1E4q8iyJKwR52VF8S974TXD2Cl&id=894259720626459
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0p95drthQBHhptPJfYHV5ERcebWBKeudEQsMqNtqc14S9boprFoNQhJ7g6nv3EGEVl&id=100064761184281
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0Dpj6FGepeHAaE34vsGfNEfhPQgG3pJgUZhn9uyXno2USn7bU8vmUb9SvJQMHwpWCl&id=100063546222104
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid026aNkMyn7vBqHDMqeFTDqiFP5YiA5eqhznyi1NmMPhjYMFbF5bn5sz64YpbZEhRb1l&id=100064761184281
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#понеділок
Сьогодні розкажемо про святого Понеділка зі слобожанських легенд ⤵️
🔸 Ми вже розповідали про образ Понеділка в уявленнях українців та про повірʼя й магічні дії, повʼязані з цим днем (див. посилання нижче). Нагадаємо, що Понеділок уявлявся в образі святого, який мав вигляд сивого діда, і одна з його функцій полягала у тому, що він супроводжував душі померлих на Той світ. Однак, за народними віруваннями, душі живих теж могли зазирнути у Потойбіччя, і супроводжував їх туди той же святий Понеділок.
Слобожанський етнограф Петро Васильович Іванов (1837 — 1931) у роботі «Из области малорусских народных легенд» («Этнографическое обозрение», 1890, кн. 5, №2) переконливо доводить, що у народних оповіданнях образ святого Понеділка контамінується з образом святого Петра, який має ключі від царства небесного (вочевидь, образ Понеділка більш архаїчний). Понеділок, зазначає дослідник, «исполняет не только должность райского привратника, но и обязанности греческого Харона — переводит через огненную реку, протекающую в пределах загробного мира, души умерших, а равно и сопровождает на тот свет души людей, временно оставляющие свою телесную оболочку, чтобы прежде смерти ознакомиться с адом и раем». Розповіді людей, які «обмирали», а потім поверталися в світ живих, добре відомі фольклористам. П. Іванов наводить запис, зроблений від літньої жінки учителем народного училища М. Нетребою в слободі Ново-Миколаївці Купʼянського повіту Харківської губернії:
«Понеділок — сідий дід: він як кому являїця, то й являїця сідим дідом. Він і душі умерших людей проводе до самих митарств. Як хто умре і оживе, так ото єго душу св. Понеділок водив і указував їй рай і ад.
Одна дівка умерла; потім чириз два часа ожила і сказала: як я заснула, до мене явився старий і сідий дід та й повів мене по круті гори. Віттіля він міні показав рай і ад. Потім того я з ним пирийшла чириз огненну річку, і я ни опиклась. Послі ми стали пириходити чириз вузеньку річку, — дід як скакнув — і пирискочив, а тоді й каже міні: „Пирискакуй і ти“. Я як скакнула і гаразд ни пирискочила: правою ногою вступила в річку і опиклась. А річка вся травою заросла. Потім того дід сказав міні: „Ну, дочко, тобі на землі жити тіко десять год, і пора йти додому; заміж хоть іди, а хоть як знай“. Тоді я й прокинулась, як оце бачити. Люди зараз подивились на ногу тії дівки, а нога справді опечина і посиніла, і так і ни отходе. Дівка та начала Богу молиця і по манастирях ходити, а як дома живе, то вийде з хлібом на дорогу і дає нищим по куску хліба і по грошові. Заміж ни йде, добрі діла робе і ожидає смерти».
Михайло Красиков,
провідний методист ХООМЦКМ
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid022Gq8etD6bMz1HxNcwtrx5kLLJ2GejbAv4dkdXCd1E4q8iyJKwR52VF8S974TXD2Cl&id=894259720626459
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0p95drthQBHhptPJfYHV5ERcebWBKeudEQsMqNtqc14S9boprFoNQhJ7g6nv3EGEVl&id=100064761184281
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0Dpj6FGepeHAaE34vsGfNEfhPQgG3pJgUZhn9uyXno2USn7bU8vmUb9SvJQMHwpWCl&id=100063546222104
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid026aNkMyn7vBqHDMqeFTDqiFP5YiA5eqhznyi1NmMPhjYMFbF5bn5sz64YpbZEhRb1l&id=100064761184281
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#понеділок
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
🔶Чому знахури народжуються по понеділках?
🔸В експедиціях по селах Рахівського району Закарпатської області нам довелося почути: «В понеділок не можна зичити грошей». Чому? Бо у тебе їх проситимуть позичити весь тиждень. Продавчині у сільмагах у цьому регіоні (у чому ми переконалися особисто) не дають односельцям товари в борг на початку робочого дня, особливо першому покупцеві. Зрозуміло, намагаються не давати товари в борг і по понеділках, але протягом дня. Логіка тут проста: ініціальний характер першого дня тижня визначає характер наступних днів, а початок дня (вдалий чи невдалий) підказує людині, що буде далі. «Як тобі добре повезе в понеділок, так і цілий тиждень буде», — кажуть закарпатці.
В одній із наших попередніх публікацій («Чому понеділок — „день важкий“?») ми наводили розповідь нашої інформантки Раїси Черкаської про те, як понад 50 років тому їй харківські бабусі-сусідки категорично не радили мити голову в понеділок, бо овдовіє (хоч тоді Рая ще була незаміжня). На Купʼянщині наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття це табу стосувалося лише заміжніх жінок і звучало так: якщо заміжня жінка буде мити голову 12 понеділків поспіль, не пропускаючи жодного, чоловік її незабаром неодмінно помре. Про звʼязок понеділка з уявленнями про Потойбіччя ми теж вже писали, і, ймовірно, миття голови асоціюється з обмиванням небіжчика. Але чому ж тоді помре не жінка, а чоловік? І чому не можна мити саме голову, а не тіло? Бо чоловік — ГОЛОВА родини. А цифра 12 — популярне у народному християнстві словʼян магічне число. У наступних публікаціях ми ще розкажемо, що і для чого треба робити 12 Страсних пʼятниць поспіль.
Вочевидь, звʼязком із Потойбіччям можна пояснити повірʼя, зафіксоване на тій же Купʼянщині Петром Васильовичем Івановим приблизно півтора століття тому: «Родившийся в ночь под понедельник будет ведун, знахарь; для этого по понедельникам мать не должна давать ребенку груди, а когда подрастет, должен по понедельникам постить». Вважалося, що словʼянський ведун, так само, як і сибірський шаман, спілкується з духами предків, бере від них свої знання та силу. Отже, вони й скеровують прихід з Того світу в наш «своєї людини» в свій день.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#понеділок
🔸В експедиціях по селах Рахівського району Закарпатської області нам довелося почути: «В понеділок не можна зичити грошей». Чому? Бо у тебе їх проситимуть позичити весь тиждень. Продавчині у сільмагах у цьому регіоні (у чому ми переконалися особисто) не дають односельцям товари в борг на початку робочого дня, особливо першому покупцеві. Зрозуміло, намагаються не давати товари в борг і по понеділках, але протягом дня. Логіка тут проста: ініціальний характер першого дня тижня визначає характер наступних днів, а початок дня (вдалий чи невдалий) підказує людині, що буде далі. «Як тобі добре повезе в понеділок, так і цілий тиждень буде», — кажуть закарпатці.
В одній із наших попередніх публікацій («Чому понеділок — „день важкий“?») ми наводили розповідь нашої інформантки Раїси Черкаської про те, як понад 50 років тому їй харківські бабусі-сусідки категорично не радили мити голову в понеділок, бо овдовіє (хоч тоді Рая ще була незаміжня). На Купʼянщині наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття це табу стосувалося лише заміжніх жінок і звучало так: якщо заміжня жінка буде мити голову 12 понеділків поспіль, не пропускаючи жодного, чоловік її незабаром неодмінно помре. Про звʼязок понеділка з уявленнями про Потойбіччя ми теж вже писали, і, ймовірно, миття голови асоціюється з обмиванням небіжчика. Але чому ж тоді помре не жінка, а чоловік? І чому не можна мити саме голову, а не тіло? Бо чоловік — ГОЛОВА родини. А цифра 12 — популярне у народному християнстві словʼян магічне число. У наступних публікаціях ми ще розкажемо, що і для чого треба робити 12 Страсних пʼятниць поспіль.
Вочевидь, звʼязком із Потойбіччям можна пояснити повірʼя, зафіксоване на тій же Купʼянщині Петром Васильовичем Івановим приблизно півтора століття тому: «Родившийся в ночь под понедельник будет ведун, знахарь; для этого по понедельникам мать не должна давать ребенку груди, а когда подрастет, должен по понедельникам постить». Вважалося, що словʼянський ведун, так само, як і сибірський шаман, спілкується з духами предків, бере від них свої знання та силу. Отже, вони й скеровують прихід з Того світу в наш «своєї людини» в свій день.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#понеділок
🔶 Коли, як і для чого «гонили шуляка»?
🔸 У перший понеділок після Зелених свят починається Петрівка — піст перед святом Петра і Павла. У центральних районах України цей день часто називали «понеділковими заговинами», а на західних теренах — Розіграми і навіть Чортовим днем. На Гуцульщині цього дня намагалися не працювати. Про повірʼя, повʼязані з цим днем, розповімо у наших подальших публікаціях, а зараз згадаємо лише один цікавий ритуал, детальні описи якого вченим вдалося зафіксувати у другій половині ХІХ ст. переважно на Поділлі.
Саме цього понеділка заміжні жінки влаштовували обряд, який мав назву «Гонити шуляка (шуліку)». Сільські матрони збиралися у шинку або біля річки чи у когось на городі. З гілок, хусток, сіна та інших матеріалів вони робили «шуляка». Розстеляли рушничок і клали перед ним трохи зерняток, хлібинку, сир, мʼясо, цибулинку й інше, що Бог послав, припрошували пригощатися — і яструб «клював» із великим задоволенням. У цей же час жінки, сидячи навколо і частуючись горілкою, наставляли «новонародженого»: «Не йди до курей, а йди до падла!». А потім розігрувалися кумедні сценки з життя шуляка — весілля, народження шуляченя тощо. Вони супроводжувалися веселими танцями і піснями зазвичай з еротичним підтекстом, а частіше з відкритим сороміцьким сенсом. Врешті-решт «шуляченька» розривали на шматки і кожна з учасниць обряду викупала свою хустку.
Прагматичний сенс цього магічного ритуалу полягав у тому, щоб хижак не чіпав курчат. А методи «впливу» були ті ж самі, що й в інших обрядодіях, повʼязаних зі «спілкуванням» із небезпечними істотами. Пригадаймо, як тричі запрошував Мороза вечеряти господар на Святвечір, виходячи на подвірʼя з ложкою куті, а то й з цілим горщиком. Задобрити небажаного «гостя», налагодити добрі стосунки — найперше, що робила людина ще в архаїчні часи. Але і ритуальне знищення — давня практика, і вона використовувалася в даному обряді, як наприклад, і у купальському ритуалі похорону чи знищення (після належного вшанування) Марени (вона могла бути і в образі ляльки), тобто Мари (Смерті), яка не повинна була заважати зростанню рослин у полі та на вгороді.
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#понеділок
#понеділок
#понеділковізаговини
#розігри
#гонитишуляка
🔸 У перший понеділок після Зелених свят починається Петрівка — піст перед святом Петра і Павла. У центральних районах України цей день часто називали «понеділковими заговинами», а на західних теренах — Розіграми і навіть Чортовим днем. На Гуцульщині цього дня намагалися не працювати. Про повірʼя, повʼязані з цим днем, розповімо у наших подальших публікаціях, а зараз згадаємо лише один цікавий ритуал, детальні описи якого вченим вдалося зафіксувати у другій половині ХІХ ст. переважно на Поділлі.
Саме цього понеділка заміжні жінки влаштовували обряд, який мав назву «Гонити шуляка (шуліку)». Сільські матрони збиралися у шинку або біля річки чи у когось на городі. З гілок, хусток, сіна та інших матеріалів вони робили «шуляка». Розстеляли рушничок і клали перед ним трохи зерняток, хлібинку, сир, мʼясо, цибулинку й інше, що Бог послав, припрошували пригощатися — і яструб «клював» із великим задоволенням. У цей же час жінки, сидячи навколо і частуючись горілкою, наставляли «новонародженого»: «Не йди до курей, а йди до падла!». А потім розігрувалися кумедні сценки з життя шуляка — весілля, народження шуляченя тощо. Вони супроводжувалися веселими танцями і піснями зазвичай з еротичним підтекстом, а частіше з відкритим сороміцьким сенсом. Врешті-решт «шуляченька» розривали на шматки і кожна з учасниць обряду викупала свою хустку.
Прагматичний сенс цього магічного ритуалу полягав у тому, щоб хижак не чіпав курчат. А методи «впливу» були ті ж самі, що й в інших обрядодіях, повʼязаних зі «спілкуванням» із небезпечними істотами. Пригадаймо, як тричі запрошував Мороза вечеряти господар на Святвечір, виходячи на подвірʼя з ложкою куті, а то й з цілим горщиком. Задобрити небажаного «гостя», налагодити добрі стосунки — найперше, що робила людина ще в архаїчні часи. Але і ритуальне знищення — давня практика, і вона використовувалася в даному обряді, як наприклад, і у купальському ритуалі похорону чи знищення (після належного вшанування) Марени (вона могла бути і в образі ляльки), тобто Мари (Смерті), яка не повинна була заважати зростанню рослин у полі та на вгороді.
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#понеділок
#понеділок
#понеділковізаговини
#розігри
#гонитишуляка
🔶Добридень, пане Понеділку!
🔸У вас є знайомі на прізвище Понеділок? У мене є. А ще є знайомці на прізвища Середа і Субота. Є також Неділько. Тільки прізвищ Четвер і Пʼятниця ще не зустрічалося, хоча ми памʼятаємо, що у Робінзона Крузо був друг-слуга на прізвище Пʼятниця (а прозвав він його так, бо зустрів саме у цей день тижня).
Чому ж виникли прізвища (а спочатку, мабуть, прізвиська), які співпадають з назвами днів тижня. Гадаємо — все просто: ці люди народилися у відповідний день. Не знаємо, наскільки обґрунтовані дописи психологів та екстрасенсів, які виводять характер і навіть долю людини з факту її народження у певний день. Але чому б не ознайомитися з такими спробами узагальнень?
Щодо понеділка — загальна думка така: народжені в понеділок — люди нещасливі. Недарма ж співалося у популярному фільмі про дикунів з «острова Невезения»: Что они ни делают — не идут дела, видно, в понедельник их мама родила.
Вважається, що люди, народжені у понеділок, не здатні на великі справи, тим більше подвиги, хоча характер у них рішучий. Багато в їхній поведінці залежить від настрою. Моральних повчань вони не люблять (а хто їх любить?), тому стати ворогом Понеділка легко — просто повчіть його жити. Такі люди доволі балакучі, полюбляють, щоб їх слухали й час від часу хвалили. У борг не дають, а про свої борги швидко забувають. Завжди помічають чужі «ляпи» та «косяки» і можуть висміяти при всіх. Їдять багато мʼяса. Люблять квіти. Ті, хто народився ближче до вечора, мʼякіші й добріші. Про це пише Н.І. Степанова у книзі «Большая книга магии».
Хто знає про себе чи про когось, що він зʼявився на світ у понеділок, перевірте цю характеристику — наскільки вона відповідає дійсності стосовно вас чи вашого знайомого. Будемо вдячні, якщо напишете про це в коментарях.
Михайло Красиков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#понеділок
🔸У вас є знайомі на прізвище Понеділок? У мене є. А ще є знайомці на прізвища Середа і Субота. Є також Неділько. Тільки прізвищ Четвер і Пʼятниця ще не зустрічалося, хоча ми памʼятаємо, що у Робінзона Крузо був друг-слуга на прізвище Пʼятниця (а прозвав він його так, бо зустрів саме у цей день тижня).
Чому ж виникли прізвища (а спочатку, мабуть, прізвиська), які співпадають з назвами днів тижня. Гадаємо — все просто: ці люди народилися у відповідний день. Не знаємо, наскільки обґрунтовані дописи психологів та екстрасенсів, які виводять характер і навіть долю людини з факту її народження у певний день. Але чому б не ознайомитися з такими спробами узагальнень?
Щодо понеділка — загальна думка така: народжені в понеділок — люди нещасливі. Недарма ж співалося у популярному фільмі про дикунів з «острова Невезения»: Что они ни делают — не идут дела, видно, в понедельник их мама родила.
Вважається, що люди, народжені у понеділок, не здатні на великі справи, тим більше подвиги, хоча характер у них рішучий. Багато в їхній поведінці залежить від настрою. Моральних повчань вони не люблять (а хто їх любить?), тому стати ворогом Понеділка легко — просто повчіть його жити. Такі люди доволі балакучі, полюбляють, щоб їх слухали й час від часу хвалили. У борг не дають, а про свої борги швидко забувають. Завжди помічають чужі «ляпи» та «косяки» і можуть висміяти при всіх. Їдять багато мʼяса. Люблять квіти. Ті, хто народився ближче до вечора, мʼякіші й добріші. Про це пише Н.І. Степанова у книзі «Большая книга магии».
Хто знає про себе чи про когось, що він зʼявився на світ у понеділок, перевірте цю характеристику — наскільки вона відповідає дійсності стосовно вас чи вашого знайомого. Будемо вдячні, якщо напишете про це в коментарях.
Михайло Красиков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#понеділок