🔶 Ми продовжуємо серію публікацій про дні тижня в українській традиційній культурі і сьогодні поговоримо про п‘ятницю⤵️
«Карательна» Пʼятниця
Пʼятниця не є у нашому розумінні святом, однак у традиційній народній культурі словʼян вона відноситься до так званих «карательних празників». Наведемо тут записи, зроблені нами у 2016-2017 роках у селах Рахівського району Закарпатської області.
Одне з покарань за певну роботу у пʼятницю таке: «Як хліб пече і вишиває, шиє у пʼєтницю, — як помре, нефайне тіло буде: очі вилізять, роззявлена будеш (рот відкритий) і така страшна, що люди будуть лякатися».
«У полонину в пʼєтницю і неділю не виганяють худобу: у пісну днину не можна».«Коли людина народиться в пʼєтницю, божкає (постит) за своє здоровʼя або за дитину держить піст». «Як ти народився у вівторок — постиш в середу, у четвер — у пʼєтницю постиш. У понеділок постяться за щастя і долю». «Мамка постилася, як пішов син у армію: як у четвер сонце сіло, аж до пʼєтниці не їла, поки сонце не сіло, щоб у нього все було добре. І потім до смерті по пʼєтницях взагалі не їла». Поширеним є уявлення: «Хто усе життя держит 12 Великих Пʼєтниць на рік (перед Великоднем, Різдвом, Русальна…), нічого не їсть, — знає час смерті».
Записали ми й перекази про появу (уві сні) антропоморфного образу Святої Пʼятниці (подібні тексти часто фіксувалися етнографами ХІХ століття у різних куточках України, відомі вони й у інших словʼянських народів), наприклад: «Колись я шила у пʼєтницю і губила гроші: загублю або десь пропадуть і не найду. Снилася велика чорна жінка (як би обгоріла, у лахманні чорнім) і сказала: „За то губиш гроші, що шиєш у пʼєтницю!“ І я дві неділі не шила, а потім у чоловіка поламався ґудзик, і я пришила і пішла на базарь з ним. Купила булочку за 12 копійок, дала десятку (тоді це були великі гроші), забрала продавщиця десятку, а здачу дала як з рубля і каже, що я не давала десятку. І більше я не шила у пʼєтницю». Взагалі багатьом інформантам відомо, що «не можна шити, прати у пʼєтницю». «У пʼєтницю не можна шити, стірати, печи, на шпорі [плиті — М.К.] жарити».
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#п’ятниця
«Карательна» Пʼятниця
Пʼятниця не є у нашому розумінні святом, однак у традиційній народній культурі словʼян вона відноситься до так званих «карательних празників». Наведемо тут записи, зроблені нами у 2016-2017 роках у селах Рахівського району Закарпатської області.
Одне з покарань за певну роботу у пʼятницю таке: «Як хліб пече і вишиває, шиє у пʼєтницю, — як помре, нефайне тіло буде: очі вилізять, роззявлена будеш (рот відкритий) і така страшна, що люди будуть лякатися».
«У полонину в пʼєтницю і неділю не виганяють худобу: у пісну днину не можна».«Коли людина народиться в пʼєтницю, божкає (постит) за своє здоровʼя або за дитину держить піст». «Як ти народився у вівторок — постиш в середу, у четвер — у пʼєтницю постиш. У понеділок постяться за щастя і долю». «Мамка постилася, як пішов син у армію: як у четвер сонце сіло, аж до пʼєтниці не їла, поки сонце не сіло, щоб у нього все було добре. І потім до смерті по пʼєтницях взагалі не їла». Поширеним є уявлення: «Хто усе життя держит 12 Великих Пʼєтниць на рік (перед Великоднем, Різдвом, Русальна…), нічого не їсть, — знає час смерті».
Записали ми й перекази про появу (уві сні) антропоморфного образу Святої Пʼятниці (подібні тексти часто фіксувалися етнографами ХІХ століття у різних куточках України, відомі вони й у інших словʼянських народів), наприклад: «Колись я шила у пʼєтницю і губила гроші: загублю або десь пропадуть і не найду. Снилася велика чорна жінка (як би обгоріла, у лахманні чорнім) і сказала: „За то губиш гроші, що шиєш у пʼєтницю!“ І я дві неділі не шила, а потім у чоловіка поламався ґудзик, і я пришила і пішла на базарь з ним. Купила булочку за 12 копійок, дала десятку (тоді це були великі гроші), забрала продавщиця десятку, а здачу дала як з рубля і каже, що я не давала десятку. І більше я не шила у пʼєтницю». Взагалі багатьом інформантам відомо, що «не можна шити, прати у пʼєтницю». «У пʼєтницю не можна шити, стірати, печи, на шпорі [плиті — М.К.] жарити».
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#п’ятниця
🔶 Свята Пʼятниця
🔸У попередній нашій публікації про пʼятницю ми навели деякі повірʼя мешканців Рахівського району Закарпатської області, записані нами в етнографічних експедиціях 2016 — 2017 років. Зазначимо, що серед текстів про дні тижня найбільше зафіксовано наративів саме про пʼятницю. Чому це так — поговоримо іншим разом, а зараз наведемо дещо з наших записів.
Ось характерна розповідь закарпатської інформантки про спілкування зі Святою Пʼятницею: «Я в лікарні лежала. Поклала спіраль — заболіла, почалось зараження крові, втрачала свідомість. Вставати не годна була. І сниться: приходить жінка в білому, бере за руку.
-Ти хто? Пречиста Діва? Я вмирати буду?
-Ти ще довго житимеш. Я Пʼєтниця.
Заходить медсестра:
-До вас мама прийшла.
Я просинаю, встаю і іду в корідор.
- А ви що устали?
- А мені нічо, мені добре.
Такий був цілющий сон. Пʼєтниця взяла за руку! До цього я не держала пʼєтниць, а після того почала держати пʼєтницю, тобто їм пісне, і в середу їм пісне. Старі люди дуже цінували пʼєтницю: не пекли, не стірали (кажуть — жмакати) і не шили. Казали:„Хто в пʼєтницю хліб пече, най з того кров тече! А хто в пʼєтницю жмакає, най того у голов рубає!“ За неділю дуже карало [за роботу у неділю — М.К.], і за середу, пʼєтницю. Божкаєш — поскоромився (зʼїв скоромне) і руку-ногу вломив. Якщо случайно, нехітьмо (ненароком) поскоромився, сказати треба, що забув — аби мені не хибіло, не шкодило, аби не наказаний був. І божкай дальше. Це як людина вибачиться, йому нічого не буде. Руку ламали, коли людина оскоромилася, згадала про піст і їсть далі, скоромиться — тоді карає».
🔸Одне з пояснень, чому пʼятницю треба шанувати, таке: «Шити, стірати не можна в пʼєтницю, бо Матінка Божа в пʼєтінку родилася. Було таке, що руку проколола, як шила у пʼєтницю».
Оскільки середа і пʼятниця є «жіночими» днями, то підкладати яйця під квочку треба саме у ці дні — «буде більше курочок». Це типовий приклад імітативної магії. У вівторок, четвер («чоловічі дні») не садять квочку на яйця, тому що у такому разі народиться більше півників. Утім, є люди, які «підсипають квочку у непісний день — у вівторок, четвер, суботу».«Чеснок садять у мужський день, цибулю — у жіночий».
«Ніж та сокиру у пʼєтницю не можна гострити: має ся порубати, бо держать піст. Це саме більший піст».
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#п’ятниця
🔸У попередній нашій публікації про пʼятницю ми навели деякі повірʼя мешканців Рахівського району Закарпатської області, записані нами в етнографічних експедиціях 2016 — 2017 років. Зазначимо, що серед текстів про дні тижня найбільше зафіксовано наративів саме про пʼятницю. Чому це так — поговоримо іншим разом, а зараз наведемо дещо з наших записів.
Ось характерна розповідь закарпатської інформантки про спілкування зі Святою Пʼятницею: «Я в лікарні лежала. Поклала спіраль — заболіла, почалось зараження крові, втрачала свідомість. Вставати не годна була. І сниться: приходить жінка в білому, бере за руку.
-Ти хто? Пречиста Діва? Я вмирати буду?
-Ти ще довго житимеш. Я Пʼєтниця.
Заходить медсестра:
-До вас мама прийшла.
Я просинаю, встаю і іду в корідор.
- А ви що устали?
- А мені нічо, мені добре.
Такий був цілющий сон. Пʼєтниця взяла за руку! До цього я не держала пʼєтниць, а після того почала держати пʼєтницю, тобто їм пісне, і в середу їм пісне. Старі люди дуже цінували пʼєтницю: не пекли, не стірали (кажуть — жмакати) і не шили. Казали:„Хто в пʼєтницю хліб пече, най з того кров тече! А хто в пʼєтницю жмакає, най того у голов рубає!“ За неділю дуже карало [за роботу у неділю — М.К.], і за середу, пʼєтницю. Божкаєш — поскоромився (зʼїв скоромне) і руку-ногу вломив. Якщо случайно, нехітьмо (ненароком) поскоромився, сказати треба, що забув — аби мені не хибіло, не шкодило, аби не наказаний був. І божкай дальше. Це як людина вибачиться, йому нічого не буде. Руку ламали, коли людина оскоромилася, згадала про піст і їсть далі, скоромиться — тоді карає».
🔸Одне з пояснень, чому пʼятницю треба шанувати, таке: «Шити, стірати не можна в пʼєтницю, бо Матінка Божа в пʼєтінку родилася. Було таке, що руку проколола, як шила у пʼєтницю».
Оскільки середа і пʼятниця є «жіночими» днями, то підкладати яйця під квочку треба саме у ці дні — «буде більше курочок». Це типовий приклад імітативної магії. У вівторок, четвер («чоловічі дні») не садять квочку на яйця, тому що у такому разі народиться більше півників. Утім, є люди, які «підсипають квочку у непісний день — у вівторок, четвер, суботу».«Чеснок садять у мужський день, цибулю — у жіночий».
«Ніж та сокиру у пʼєтницю не можна гострити: має ся порубати, бо держать піст. Це саме більший піст».
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#п’ятниця
«У пʼятницю добрі люди не прядуть»
У всіх християнських народів пʼятниця вважається нещасливим днем. Особливо несприятлива вона для виконання певних робіт. Категорично забороняється цього дня прясти. Європейці у ХІХ столітті навіть розповідали про те, що у порушниці табу неодмінно згорить прядка, а саму жінку унесе вітер.
Українці, як свідчив етнограф В.П. Милорадович, казали: «У пʼятницю добрі люди не прядуть». На Харківщині неслухняних начебто карало таким чином: «Тій жінці, що пряде у пʼятницю, пробивають горло клоччям на тім світі, а на сім коноплі не будуть родить і горобці їх питимуть» (клоччя — грубе волокно, що використовувалось для виготовлення мішків та ряден).
Заборонялися по пʼятницях і всі роботи з підготовки до прядіння: «Не можно тіпать, терти, мняти конопель, мичок микать. Як тіпать коноплі, то лихорадка тіпатиме. У пʼятницю коноплями не трусить, щоб очей не запорошить. І пʼятниця плачеться дуже: ми їй очі порошим». У цьому повірʼї бачимо характерний для традиційної народної культури психологічний паралелізм, який базується на співпадінні назви виробничого процесу і симптому хвороби — тіпання. За логікою магічного мислення, тіпання тіла хворого на лихоманку є карою за тіпання конопель у день, коли такі дії є табуйованими.
Запорошити очі — не собі, а небіжчикам, тобто предкам-покровителям і антропоморфній Пʼятниці — можна було саме під час тіпання волокна конопель, коли витрушувалося з нього «терміття» і виділялося багато пороху.
Михайло Красиков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#п’ятниця
У всіх християнських народів пʼятниця вважається нещасливим днем. Особливо несприятлива вона для виконання певних робіт. Категорично забороняється цього дня прясти. Європейці у ХІХ столітті навіть розповідали про те, що у порушниці табу неодмінно згорить прядка, а саму жінку унесе вітер.
Українці, як свідчив етнограф В.П. Милорадович, казали: «У пʼятницю добрі люди не прядуть». На Харківщині неслухняних начебто карало таким чином: «Тій жінці, що пряде у пʼятницю, пробивають горло клоччям на тім світі, а на сім коноплі не будуть родить і горобці їх питимуть» (клоччя — грубе волокно, що використовувалось для виготовлення мішків та ряден).
Заборонялися по пʼятницях і всі роботи з підготовки до прядіння: «Не можно тіпать, терти, мняти конопель, мичок микать. Як тіпать коноплі, то лихорадка тіпатиме. У пʼятницю коноплями не трусить, щоб очей не запорошить. І пʼятниця плачеться дуже: ми їй очі порошим». У цьому повірʼї бачимо характерний для традиційної народної культури психологічний паралелізм, який базується на співпадінні назви виробничого процесу і симптому хвороби — тіпання. За логікою магічного мислення, тіпання тіла хворого на лихоманку є карою за тіпання конопель у день, коли такі дії є табуйованими.
Запорошити очі — не собі, а небіжчикам, тобто предкам-покровителям і антропоморфній Пʼятниці — можна було саме під час тіпання волокна конопель, коли витрушувалося з нього «терміття» і виділялося багато пороху.
Михайло Красиков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#п’ятниця