🔶 Ми продовжуємо серію публікацій про дні тижня в українській традиційній культурі. Сьогодні розкажемо про вівторок ⤵️
🔶 «У вівторок початків сорок»
У першій нашій публікації про дні тижня в українській традиційній культурі (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid035ucMDddAzHXM6d2BJbMdUTqZzGxQeN4P854Fv6x7vWmsTGFBuh67V9YWmqw9xioNl ) ми розповідали про те, що дні тижня українці, як і інші словʼяни, поділяють на «чоловічі» та «жіночі». Певні справи треба робити у «чоловічий» день — понеділок, вівторок, четвер, певні — у «жіночий — середу, пʼятницю, суботу, і тоді, за народними віруваннями, все буде гаразд. Особливо це стосується садіння городини: цибулю, моркву, картоплю, петрушку варто починати садити у «жіночий» день, а горох, буряк, гарбуз — у «чоловічий».
Безумовним наслідком патріархату є те, що найсприятливішими для початку чогось важливого днями вважаються «чоловічі» дні. Дехто любить починати серйозні справи у понеділок — оскільки це перший день тижня, і є повірʼя, що тоді все у тебе буде першим (наприклад, найкращий і найранніший врожай). Однак репутація понеділка як «дня важкого» змушує багатьох звернути увагу на інші «чоловічі» дні.
Незаперечним фаворитом усіляких початків є вівторок, оскільки він є і «чоловічим» і стоїть на початку тижня. Тому він вважається легким і сприятливим для початку будь-яких робіт, а також для старту подорожей. Недарма кажуть: «У вівторок початків сорок».
Слобожани обирали днем початку будівництва хати переважно вівторок. Однак Петро Іванов, який записував етнографічні матеріали на Купʼянщині наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, зауважував, що й не кожен вівторок підходив до цієї справи: «… избирают преимущественно те из вторников, когда церковь вспоминает преподобных, а не мучеников, так как начинать дело в день, посвященный памяти мученика, вообще не следует: будешь только мучиться с ним, а толку никакого не будет».
Весняну оранку теж починали у вівторок, аби був гарний врожай. У вівторок робили й зажинки, звозили з поля снопи, починали обмолот зернових. Косовицю починали у перший вівторок Петрівки, аби легко йшла робота і була гарна сонячна погода.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
🔶 «У вівторок початків сорок»
У першій нашій публікації про дні тижня в українській традиційній культурі (https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid035ucMDddAzHXM6d2BJbMdUTqZzGxQeN4P854Fv6x7vWmsTGFBuh67V9YWmqw9xioNl ) ми розповідали про те, що дні тижня українці, як і інші словʼяни, поділяють на «чоловічі» та «жіночі». Певні справи треба робити у «чоловічий» день — понеділок, вівторок, четвер, певні — у «жіночий — середу, пʼятницю, суботу, і тоді, за народними віруваннями, все буде гаразд. Особливо це стосується садіння городини: цибулю, моркву, картоплю, петрушку варто починати садити у «жіночий» день, а горох, буряк, гарбуз — у «чоловічий».
Безумовним наслідком патріархату є те, що найсприятливішими для початку чогось важливого днями вважаються «чоловічі» дні. Дехто любить починати серйозні справи у понеділок — оскільки це перший день тижня, і є повірʼя, що тоді все у тебе буде першим (наприклад, найкращий і найранніший врожай). Однак репутація понеділка як «дня важкого» змушує багатьох звернути увагу на інші «чоловічі» дні.
Незаперечним фаворитом усіляких початків є вівторок, оскільки він є і «чоловічим» і стоїть на початку тижня. Тому він вважається легким і сприятливим для початку будь-яких робіт, а також для старту подорожей. Недарма кажуть: «У вівторок початків сорок».
Слобожани обирали днем початку будівництва хати переважно вівторок. Однак Петро Іванов, який записував етнографічні матеріали на Купʼянщині наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, зауважував, що й не кожен вівторок підходив до цієї справи: «… избирают преимущественно те из вторников, когда церковь вспоминает преподобных, а не мучеников, так как начинать дело в день, посвященный памяти мученика, вообще не следует: будешь только мучиться с ним, а толку никакого не будет».
Весняну оранку теж починали у вівторок, аби був гарний врожай. У вівторок робили й зажинки, звозили з поля снопи, починали обмолот зернових. Косовицю починали у перший вівторок Петрівки, аби легко йшла робота і була гарна сонячна погода.
Михайло Красиков, провідний методист ХООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
🔶 «Ну ти й вівторок!»
🔸 Якщо у східних та західних словʼян, і зокрема в українців у більшості регіонів країни, вівторок має виключно позитивну репутацію (про що ми говорили у попередній публікації «У вівторок початків сорок»), то у південнних словʼян та на Гуцульщині і взагалі в Карпатському краї його сприймають більшою мірою негативно.
Причини для негативного іміджу вівторка нам можуть здатися сміхотворними, але у людини традиційної народної культури своя логіка і своє асоціативне коло. Наприклад, білоруси у вівторок (як і у четвер) не садили картоплю, капусту, горох та інші овочі, а також не різали худобу, оскільки в назвах цих днів є звук «р»! Ви скажете: ну й що? А білоруси (їх аж до початку ХХ ст. в Україні часто називали «литвинами») щиро вірили, що в овочах та мʼясі заведуться «робаки» (хробаки), бо в словах «вівторок» і «четвер» голосний «р» ой як звучить!
Гуцули і словʼяни Балкан вважають вівторок нещасливим, важким і навіть «днем мертвих» (як і суботу) і не починають жодної справи цього дня, бо вона все одно «завмре», не буде доведена до кінця. Але й закінчувати серйозну справу у вівторок не радять. Звісно, у деяких регіонах існувало стійке табу на весілля цього дня, адже шлюб у вівторок буде невдалим (у кращому випадку) або з трагічним фіналом у близькому майбутньому. Македонці та боснійці це пояснювали тим, що у вівторок є одна нещаслива година; коли вона наступає — невідомо, а тому краще утримуватися цього дня від будь-яких ініціатив і взагалі «сидіти тихо».
Серби і болгари по вівторках (а також по пʼятницях) не прали і намагалися поменше мати справу з водою, бо інакше град вибʼє посіви.
Хто радів вівторку, так це балканські знахурки й відьми: вони вважали, що саме у вівторок краще за все займатися шкідницькою магією, особливо якщо це «скончані уторнік», тобто коли місяць щербатий і сходить нанівець. Повʼязане це, як легко здогадатися, з семантикою смерті, яка була невідʼємною частиною «аури» вівторка.
Дуже боялися македонці смерті когось із односельців у вівторок, адже «вторнік-повторнік»: наступного вівторка, за їхніми віруваннями, у селі знов буде небіжчик. (Рима у народній культурі завжди «спрацьовує», тому випадкове слово, яке римується з більш значущим поняттям, часто визначає й асоціативний хід думки, наприклад, у тлумаченні сновидінь: «сниться криниця — будеш вдовиця, сниться вуж — буде муж».)
«Вівторком» серби (зокрема й ті, які мешкали в Україні, на Луганщині) називали невдаху, безпорадну людину, а частіше — дурня. Коли до чоловіка «довго доходило», вони казали:«Ну ти й вівторок!» Словенці у такому разі напівжартома зауважували, що ця людина, мабуть, народилася у вівторок.
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
🔸 Якщо у східних та західних словʼян, і зокрема в українців у більшості регіонів країни, вівторок має виключно позитивну репутацію (про що ми говорили у попередній публікації «У вівторок початків сорок»), то у південнних словʼян та на Гуцульщині і взагалі в Карпатському краї його сприймають більшою мірою негативно.
Причини для негативного іміджу вівторка нам можуть здатися сміхотворними, але у людини традиційної народної культури своя логіка і своє асоціативне коло. Наприклад, білоруси у вівторок (як і у четвер) не садили картоплю, капусту, горох та інші овочі, а також не різали худобу, оскільки в назвах цих днів є звук «р»! Ви скажете: ну й що? А білоруси (їх аж до початку ХХ ст. в Україні часто називали «литвинами») щиро вірили, що в овочах та мʼясі заведуться «робаки» (хробаки), бо в словах «вівторок» і «четвер» голосний «р» ой як звучить!
Гуцули і словʼяни Балкан вважають вівторок нещасливим, важким і навіть «днем мертвих» (як і суботу) і не починають жодної справи цього дня, бо вона все одно «завмре», не буде доведена до кінця. Але й закінчувати серйозну справу у вівторок не радять. Звісно, у деяких регіонах існувало стійке табу на весілля цього дня, адже шлюб у вівторок буде невдалим (у кращому випадку) або з трагічним фіналом у близькому майбутньому. Македонці та боснійці це пояснювали тим, що у вівторок є одна нещаслива година; коли вона наступає — невідомо, а тому краще утримуватися цього дня від будь-яких ініціатив і взагалі «сидіти тихо».
Серби і болгари по вівторках (а також по пʼятницях) не прали і намагалися поменше мати справу з водою, бо інакше град вибʼє посіви.
Хто радів вівторку, так це балканські знахурки й відьми: вони вважали, що саме у вівторок краще за все займатися шкідницькою магією, особливо якщо це «скончані уторнік», тобто коли місяць щербатий і сходить нанівець. Повʼязане це, як легко здогадатися, з семантикою смерті, яка була невідʼємною частиною «аури» вівторка.
Дуже боялися македонці смерті когось із односельців у вівторок, адже «вторнік-повторнік»: наступного вівторка, за їхніми віруваннями, у селі знов буде небіжчик. (Рима у народній культурі завжди «спрацьовує», тому випадкове слово, яке римується з більш значущим поняттям, часто визначає й асоціативний хід думки, наприклад, у тлумаченні сновидінь: «сниться криниця — будеш вдовиця, сниться вуж — буде муж».)
«Вівторком» серби (зокрема й ті, які мешкали в Україні, на Луганщині) називали невдаху, безпорадну людину, а частіше — дурня. Коли до чоловіка «довго доходило», вони казали:«Ну ти й вівторок!» Словенці у такому разі напівжартома зауважували, що ця людина, мабуть, народилася у вівторок.
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
🔶 «Не лізь, середа, наперед четверга!»
🔸 Про дні тижня складено чимало приповідок. Серед них є й про середу, наприклад: «Не лізь, середа, наперед четверга» (або «не сунься…), «Добрі ви гості, та в середу трапилися...», «Середа в нас аж до пʼятниці», «Середа і пʼятниця четвергу не указчиця». Чи замислювалися ви над сенсом та походженням цих висловлювань?
Сенс першої приповідки зрозумілий: він про певну ієрархію у родині чи суспільстві або у якійсь справі. Одразу пригадується «не лізь поперед батька в пекло». Однак чому середа, а не понеділок чи вівторок фігурує в якості вискочки? По-перше, слова «середа» і «четверга» певною мірою римуються, а це вже передумова того, що вони обʼєднаються в одній із паремій. По-друге, слово «середа» жіночого роду, отже її уявляли як жінку чи дівчину. А хто ж як не особи жіночої статі намагаються сунути ніс у справи, які їх не стосуються?
Інші вирази повʼязані з тим, що середа у православній традиції є пісним днем, у який не тільки існують харчові обмеження, а й певна регламентація поведінки (див. про це у нашій попередній публікації «Я в середу родилася — горе мені!» за посиланням https://www.facebook.com/photo/?fbid=595717602596941&set=a.461455909356445 або за #середа ). Отже, коли йдеться про гостей — доводиться сумувати, що вони трапилися у такий день, коли й горілки не випʼєш, не поспіваєш, не потанцюєш… А вираз «середа аж до пʼятниці» — про надто суворі умови, які розповсюджуються й на четвер, у який взагалі-то ніхто не повинен вимагати аскетичної поведінки, хіба що певної стриманості ввечері. Недарма ж кажуть: «Хто в четверг скаче, той у п'ятницю плаче». Малося на увазі, що напередодні постового дня, ввечері, не можна влаштовувати гучні вечірки. За таку зухвалість віруючі очікували швидкого покарання. Утім, приповідка «Середа і пʼятниця четвергу не указчиця» — про те, що не треба всіх стригти під один гребінець, не треба навʼязувати будь-кому свій стиль поведінки, свій modus vivendi.
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
🔸 Про дні тижня складено чимало приповідок. Серед них є й про середу, наприклад: «Не лізь, середа, наперед четверга» (або «не сунься…), «Добрі ви гості, та в середу трапилися...», «Середа в нас аж до пʼятниці», «Середа і пʼятниця четвергу не указчиця». Чи замислювалися ви над сенсом та походженням цих висловлювань?
Сенс першої приповідки зрозумілий: він про певну ієрархію у родині чи суспільстві або у якійсь справі. Одразу пригадується «не лізь поперед батька в пекло». Однак чому середа, а не понеділок чи вівторок фігурує в якості вискочки? По-перше, слова «середа» і «четверга» певною мірою римуються, а це вже передумова того, що вони обʼєднаються в одній із паремій. По-друге, слово «середа» жіночого роду, отже її уявляли як жінку чи дівчину. А хто ж як не особи жіночої статі намагаються сунути ніс у справи, які їх не стосуються?
Інші вирази повʼязані з тим, що середа у православній традиції є пісним днем, у який не тільки існують харчові обмеження, а й певна регламентація поведінки (див. про це у нашій попередній публікації «Я в середу родилася — горе мені!» за посиланням https://www.facebook.com/photo/?fbid=595717602596941&set=a.461455909356445 або за #середа ). Отже, коли йдеться про гостей — доводиться сумувати, що вони трапилися у такий день, коли й горілки не випʼєш, не поспіваєш, не потанцюєш… А вираз «середа аж до пʼятниці» — про надто суворі умови, які розповсюджуються й на четвер, у який взагалі-то ніхто не повинен вимагати аскетичної поведінки, хіба що певної стриманості ввечері. Недарма ж кажуть: «Хто в четверг скаче, той у п'ятницю плаче». Малося на увазі, що напередодні постового дня, ввечері, не можна влаштовувати гучні вечірки. За таку зухвалість віруючі очікували швидкого покарання. Утім, приповідка «Середа і пʼятниця четвергу не указчиця» — про те, що не треба всіх стригти під один гребінець, не треба навʼязувати будь-кому свій стиль поведінки, свій modus vivendi.
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
ООМЦКМ
#культураХарківщин
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
🔶 «У вівторок світ заснувався»?
На більшості теренів України, та й в інших словʼянських землях, широко розповсюдженим є уявлення: «в понеділок світ заснувався». Однак у гуцулів існує повірʼя, що «у вівторок світ заснувався». Чому ж так? Логіка є насправді як в першому, так і в другому випадку.
Понеділок починає тиждень, тому коли ж мав заснуватися світ, як не у перший день? Однак у понеділок, згідно поширеним нормативам, не радять вирушати в дорогу, розпочинати серйозні справи. Отже, за міркуваннями гуцулів, Бог не міг засновувати світ у такий негарний день. А у вівторок, як відомо, «початків сорок». Чому б тоді і світу не бути заснованому саме у вівторок?
До речі, міфологи кажуть, що у давніх римлян другий день тижня вважався повʼязаним із Марсом, який спочатку був не богом війни, а сприяв гарному врожаєві та плодючості свійських тварин, отже звідси — позитивна семантика вівторка: усе, що почнеться цього дня, буде вдалим. До того ж вівторок — другий день тижня, тобто число його парне. Парність у багатьох ситуаціях сприймалася ще в архаїчній культурі як абсолютно необхідна річ (наприклад, у весільній обрядовості) і гарантувала успіх у тій чи іншій справі.
Сприйняття вівторка як сакралізованого дня на Гуцульщині викликало й відповідну типологічну пошану: оскільки цього дня світ заснувався, то жінкам по вівторках «снувати не вільно».
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
#гуцули
На більшості теренів України, та й в інших словʼянських землях, широко розповсюдженим є уявлення: «в понеділок світ заснувався». Однак у гуцулів існує повірʼя, що «у вівторок світ заснувався». Чому ж так? Логіка є насправді як в першому, так і в другому випадку.
Понеділок починає тиждень, тому коли ж мав заснуватися світ, як не у перший день? Однак у понеділок, згідно поширеним нормативам, не радять вирушати в дорогу, розпочинати серйозні справи. Отже, за міркуваннями гуцулів, Бог не міг засновувати світ у такий негарний день. А у вівторок, як відомо, «початків сорок». Чому б тоді і світу не бути заснованому саме у вівторок?
До речі, міфологи кажуть, що у давніх римлян другий день тижня вважався повʼязаним із Марсом, який спочатку був не богом війни, а сприяв гарному врожаєві та плодючості свійських тварин, отже звідси — позитивна семантика вівторка: усе, що почнеться цього дня, буде вдалим. До того ж вівторок — другий день тижня, тобто число його парне. Парність у багатьох ситуаціях сприймалася ще в архаїчній культурі як абсолютно необхідна річ (наприклад, у весільній обрядовості) і гарантувала успіх у тій чи іншій справі.
Сприйняття вівторка як сакралізованого дня на Гуцульщині викликало й відповідну типологічну пошану: оскільки цього дня світ заснувався, то жінкам по вівторках «снувати не вільно».
Михайло Красиков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
#гуцули
ВІВТОРОК — ЧАС ВЕЛИКИХ ПОЧИНАНЬ
🔶 Якщо у вас наполеонівські плани, то починати їх здійснювати варто не інакше як у вівторок. Саме цьому вчить традиційна народна культура українців та інших словʼянських народів.
Переїзд на постійне чи тамчасове місце проживання, початок будівництва хати чи інших споруд, влаштування на нову роботу — все це краще робити у вівторок.
🔶 Завдяки тому, що вівторок йде другим за рахунком після понеділка днем тижня, що відбито й у його назві, тобто є п а р н и м, цей день здавна вважався найкращим для сватання. Коли ж ще шукати пару, як не у вівторок? А от шлюб цього дня не беруть, бо наступний день — середа, коли треба постувати. Негативний вплив «сусідки» позначився на прикметі: хто у вівторок одружується, разом жити не будуть. Вважається, що й діти, нарожені у такій родині, довго не житимуть.
🔶 Вівторок має репутацію найкращого дня, коли дитину відлучають від грудей: вона не буде просити соску, швидко навчиться їсти ложкою.
У вівторок господині зажинали перший сніп. Сіяти теж намагалися почати саме у вівторок.
«Підсипати квочку», тобто саджати курку-несушку на яйця, селянки теж радять у вівторок.
Квасити капусту жінки в Україні полюбляють тоді, коли Місяць росте, і тільки у «чоловічий» день, але й серед понеділка, вівторка й четверга обирають з більшим задоволенням саме вівторок.
🔶 Чого не роблять у вівторок, так це не садять картоплю, бо її черва поточить. Чому? А тому, що в назві дня є звук «р» (як і в слові «четвер»). Є цей звук і в слові «червак». Така фонетична подібність носіям традиційної культури здавалася невипадковою, отже краще садити картоплю у дні, в назві яких отого небезпечного «р» нема.
Михайло Красиков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок
🔶 Якщо у вас наполеонівські плани, то починати їх здійснювати варто не інакше як у вівторок. Саме цьому вчить традиційна народна культура українців та інших словʼянських народів.
Переїзд на постійне чи тамчасове місце проживання, початок будівництва хати чи інших споруд, влаштування на нову роботу — все це краще робити у вівторок.
🔶 Завдяки тому, що вівторок йде другим за рахунком після понеділка днем тижня, що відбито й у його назві, тобто є п а р н и м, цей день здавна вважався найкращим для сватання. Коли ж ще шукати пару, як не у вівторок? А от шлюб цього дня не беруть, бо наступний день — середа, коли треба постувати. Негативний вплив «сусідки» позначився на прикметі: хто у вівторок одружується, разом жити не будуть. Вважається, що й діти, нарожені у такій родині, довго не житимуть.
🔶 Вівторок має репутацію найкращого дня, коли дитину відлучають від грудей: вона не буде просити соску, швидко навчиться їсти ложкою.
У вівторок господині зажинали перший сніп. Сіяти теж намагалися почати саме у вівторок.
«Підсипати квочку», тобто саджати курку-несушку на яйця, селянки теж радять у вівторок.
Квасити капусту жінки в Україні полюбляють тоді, коли Місяць росте, і тільки у «чоловічий» день, але й серед понеділка, вівторка й четверга обирають з більшим задоволенням саме вівторок.
🔶 Чого не роблять у вівторок, так це не садять картоплю, бо її черва поточить. Чому? А тому, що в назві дня є звук «р» (як і в слові «четвер»). Є цей звук і в слові «червак». Така фонетична подібність носіям традиційної культури здавалася невипадковою, отже краще садити картоплю у дні, в назві яких отого небезпечного «р» нема.
Михайло Красиков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#днітижнявукраїнськійтрадиційнійкультурі
#вівторок