Вогонь-жінка, що на першому фото, попри молодість і сучасні вміння – справжній носій традиційної культури!
Лідія Валентинівна Рудь усе життя прожила в рідній Олександрівці поблизу Зачепилівки, має там міцне сімейне коріння, знає і пам’ятає багато старовинних звичаїв. Народні страви, особливо печені, стали її захопленням, яке виросло в дослідження місцевої кухні. Колись в юності вона допомагала готувати на весіллі старшим жінкам, навчившись від них рецептурі і особливостям такої складної справи.
Й зараз Лідія Валентинівна майстерно пече хліб, короваї, пиріжки, готує весільні страви на замовлення, у тому числі «весільну курку з медом» для молодят. Навичок, набутих в рідному селі, в певний момент Лідії Валентинівні стало замало і вона почала досліджувати «а що там в інших?», була учасником численних майстер-класів, гастрономічних фестивалів, звідки привезла деякі забуті рецепти, зокрема «качану» кашу.
Нам з колегою Наталкою Педан в експедиції пощастило відчути її неперевершену гостинність, посмакувати старовинними стравами: «качаною» кашею, пиріжками з цукровими бурками і вишнями, пампушками з хріном, запашним борщем. В родині гостей також частують надзвичайно смачними домашніми винами, наливками і настоянками, заготовляють з корисних і лікувальних трав запашний чай.
У фрагментах відео Лідія Валентинівна разом із своєю свекрухою Лідією Іванівною Лях (1944 р.н.) згадують про весільні звичаї в Олександрівці: яким випікали коровай, кому діставалися різні його шматки, як носили снідати молодятам на другий день весілля.

Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС

КОВБАСА КАРТОПЛЯНА. Таку ковбасу довго не зберігали, з’їдали одразу. А коли зберігали на деякий час, то заливали підсоленим смальцем.
 
Начиняємо ковбасу картоплею разом із керівницеюнародного аматорського фольклорного колективу «Веселі свати» Біляївського будинку культури Біляївської сільської ради Лозівського районуІриною Анатоліївною Мунтян. Традицію приготування вона перейняла від своєї мами Лідії Михайлівни Бібік 1950 року народження та бабусі Марії Микитівни Мураховської (1929 – 2021 рр.) із села Верхня Орілька (колишня назва селаЛісовинівка на Первомайщині) Харківської області.Страву було представлено на Обласний фестиваль-конкурс традиційних страв, випічки та напоїв Харківщини «СМАЧНОГО!» у 2021 році.                  
 
Складники:
 
Свинячі кишки (товсті)
Сало (підчеревина) – 500-600 г
Цибуля – 2 шт.
Картопля – 1 кг
Сіль
Лавровий лист – 2 шт.
Перець горошок
Часник – 2 зубчика
Олія для смаження                                                                                                                      Вода для тушкування
Опис традиції приготування
   Картопляну ковбасу готували з товстих кишок. У цьому відео використовуються тонкі кишки, як то кажуть, що було на базарі. Для приготування страви беремо 1 кг картоплі, миємо, чистимо та ріжемо дрібно. Кубики мають бути один на один сантиметр. Беремо 500-600 грам підчеревини або кажуть пузину, зрізаємо шкоринку і нарізаємо кубиками розміром в один сантиметр. Сало обсмажуємо на сковорідці не накриваючи кришкою. Додаємо м’ясну частину, солимо і підсмажуємо до напівготовності.
Чистимо та дрібно ріжемо дві цибулини. Цибулю також підсмажуємо до золотавого кольору. Смажимо картоплю, всі складники з’єднуємо разом.  На трубочку надіваємо кишку, начиняємо її підготовленою сумішшю і зв’язуємо  ниткою у кілечко. Наколюємо начинену кишку голкою чи шпажкою, щоб вийшло зайве повітря.
        Ковбасу змастивши олією з обох боків підсмажуємо на розігрітій сковороді, змастивши її олією, з обох сторін до золотистої шкориночки та складаємо в казанок. Додаємо невелику кількістьводи, лавровий лист, перець горошок, накриваємо кришкою та тушкуємо в печі або духовці 5-10 хвилин. Можна протушити прямо у сковорідціпісля смаження.
   
* Готуємо ковбасу за посиланням:https://youtu.be/Q-iq2sVGS4g
Всім СМАЧНОГО!
 
* Матеріал підготувала Наталія Олійник, провіднаметодистка КЗ «ООМЦКМ»
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС#спадщинаУкраїни #НКС #ГастроспадщинаХарківщини#Смачного #традиційністрави #традиційнавипічка   #традиційнінапої   #ковбаса    
 
 
 

Експедиційний виїзд фахівців Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва до Сахновщинської громади 24-25 вересня 2024 року.
На відео відвідини селища Сахновщина, сіл Сугарівське та Огіївка. Й, звичайно, зустріч з неймовірними людьми. З майстринями-коровайницями: Любовʼю Терещенко, Вірою Приставкою, Дарʼєю Калініною, чудовими інформантами, невтомними працівниками культури: Катериною Перець, завідувачем Сугарівського сільського клубу-філії, Оксаною Климко, завідувачем Сугарівської сільської бібліотеки-музею філії, Ніною Прядко, директором комунального закладу «Сахновщинський краєзнавчий музей», Ганною Приходько, завідувачем Огіївського сільського клубу-філії, Аллою Тоцькою, завідувачем Огіївської бібліотеки-філії сімейного читання, вокальним жіночим ансамблем «Україночка» на чолі з Іваном Пупеною. А також Віталією Дудкою, головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту й Антоніною Осипою, директором комунального закладу «Сахновщинська клубна система».


Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС

https://www.facebook.com/share/r/rx47kmaZwzfhT9uZ/?mibextid=WC7FNe

23 – 25 вересня фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічні експедиції до Сахновщинської громади Красноградського району.
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл Дубові Гряди, Новодмитрівка, Лигівка, Сугарівське, Аполлонівка, Огіївка, Тавежня, а також відвідали Сахновщинський та Лигівський краєзнавчі музеї такраєзнавчий куточок Сахновщинської публічноїбібліотеки.
У коло наших досліджень входили відомості про свята та обряди календарного циклу, родинна обрядовість, гастрономічна спадщина, усна народна творчість, автентичний спів, дитячий фольклор, національне вбрання, народні ігри, сільськогосподарські знання та практики,декоративно-ужиткове мистецтво тощо. Також фахівці провели моніторинг елементу нематеріальної культурної спадщини «Знання і практики приготування сахновщинськогокороваю», що входить до Обласного та Національного переліків елементів нематеріальної культурної спадщини.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Григорію Сергійовичу Перкіну, головній спеціалістці відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинськоїселищної ради Віталії Юріївні Дудці, директорціКЗ «Сахновщинська централізована клубна система» Антоніні Віталіївні Осипі, директорці КЗ «Сахновщинська публічна бібліотека» ЛюбовіІванівні Волошиній, директорці КЗ«Сахновщинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №1» Олені Сергіївні Гень, директорці КЗ «Сахновщинський краєзнавчий музей» Ніні Миколаївні Прядко, водію Сергію Івановичу Яризі.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 
 

1 жовтня – свято ПОКРОВИ ПресвятоїБогородиці за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день називають Покрова. Ценайбільше осіннє свято, яке вважалося перехіднимна зиму, оскільки часто зразу після ньогопочиналася зима. З городів прибрали всю городину, сіяли озиму. Худобу вже не випасали, а ставили в стійло. В Україні всі почитали це свято, а козаки вважали Покрову своєю заступницею. Покрова також була покровителькою весіль. І якщо до цього свята дівчину на виданні не посватали, вважалося, що вона сидітиме в дівках ще рік. Тому дівчатачекали старостів, щоб до посту зіграти весілля.
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
 
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова  
 
 
 

В нас на Харківщині ще триває спекотне воєнне літо, аж не віриться що на календарі жовтень. Згадалося, як на початку червня ми спілкувалися про літні розваги дітей з чудовим дідусем – Григорієм Митрофановичем Коробкою з с. Попівка Наталинської громади Красноградського району. Він розказував, в першу чергу, про хлоп’ячі забави і ігри, що було дуже цікаво, адже фольклористам і етнографам не так часто доводиться спілкуватися з чоловіками старше 80 років. Дівчачі літні забавки були і  в моєму полтавському канікулярному дитинстві, я їх добре памʼятаю. Разом із сільськими подружками ми робили ляльок і платтячка для них з калачиків, пупʼянок квітів і ягід агруса, будували лялькові хатинки на листочках великого хмелю, що ріс коло будинку (вони завжди ростуть горизонтально і хатки були багатоповерхові)).  Ці теплі спогади дитинства гріють і через багато років.
А от як бавилися хлопці? Та в принципі так само, використовуючи підручні природні матеріали. Про дві такі забавки розказав нам Григорій Митрофанович.
Перша – «сюрчок» з молодих пагонів лози чи іншого підходящого дерева, головне, щоб кору можна було відділити ножем і зняти трубочкою. Далі на «сюрчку» робився надріз, відрізався клинець і знята трубочка надягалася назад, ось і все, «сюрчок» готовий»! Якщо покласти в заглиблення дрібну кісточку вишні, то сюрчання виходило з тріллю.
 
Друга проста розвага – свисток з травинки і рук, затискаєш широку пласку травинку (найкраще пирій підходив) обома руками «лезом» догори і свистиш… Я, до речі, теж малою отак могла свистіти, а просто губами так і не навчилася))
 
Ну і звісно Григорій Митрофанович згадав просвищики з жовтої кущової акації, принаймні ми так називали рослину, яку зараз майже не бачу в дворах. Згадав, а показати вже не міг, бо не було поряд, та і час пройшов. Моє салтівськедитинство теж було наповнене літнім свистом, бо у дворі росли ці кущі, після цвітіння уся пищали тими молоденькими стручками.
Впевнена, що багатьом людям домобільної епохи добре знайомі такі ігри з природними матеріалами, а що зараз? Ваші діти, онуки грають в подібне?
 
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
 

ЯК НЕ ДАВ БОГ КРАСИ...
(З ЕКСПЕДИЦІЙНОЇ МОЗАЇКИ)
 
Нічого більш радісного нема для справжнього етнографа, ніж їздити в експедиції, «в поле», як кажуть фахівці. Термін цей прийшов до нас від геологів — і ми всі раптом стали «польовиками». Виходять навіть такі етнографічні збірники — «Польові дослідження» (на які так вдало «відгукнулася» Оксана Забужко назвою свого роману «Польові дослідження з українського сексу»).
Мені цей термін зовсім не подобається, адже ми їздимо не в «чисте поле», а до людей. І найцікавіше в цроцесі наших так званих «сеансів» не «фіксація етнографічної інформації», а знайомство з непересічними особистостями (якими є всі без винятку наші «інформанти»), пізнання дивного сплетіння людських доль на важких шляхах нашої історії.
Коли почалася війна і бої точилися на околицях Харкова, мимоволі подумалося, що ані займатися наукою, ані їздити в експедиції тепер не світить надовго. На щастя, не так сталося, як гадалося. І от наприкінці серпня та наприкінці вересня 2024 року мені пощастило разом із колегами з ООМЦКМ зʼїздити хоч і в короткочасні, але насичені (працювали з 7.30 до 8-9 години вечора!) експедиції по Харківщині. Спілкуючись із старожилами, працівниками клубів, музеїв та бібліотек, співробітниками районних відділів культури, ми відчували не тільки готовність всіляко сприяти нашій роботі, а й щире людське тепло, якого так всім нам не вистачає і якого так ми всі потребуємо, особливо зараз.
У подальших публікаціях з циклу «З експедиційної мозаїки» я розповім і про тих, з ким звела доля в мандрах по Зачепилівському та Сахновщинському районах Харківської області, і про цікаві звичаї, повірʼя, обряди, історичні свідоцтва, які пощастило записати в 2024 році.
А зараз — невеликий фрагмент нашої з Наталею Олійник бесіди з Наталею Василівною Райко, 1951 року народження, уродженки села Нарбутівка Глухівського району Сумської області, з 1970 р. живе в смт Сахновщина. Наталка попросила згадати якісь цікаві вирази, і наша співрозмовниця миттєво пригадала: «Збираюся я, дівчиною ще, в клуб на танці. А бабуся: «Що ти красися? Як не дав Бог краси, то у чорта не проси!»
                                Михайло Красіков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
 

Брід знаходиться між нами і Катеринівкою (сусіднє село – Н.О.). Це було дуже давно, ще за часів козацтва, жила тут неподалік Стеха, вона була шинкаркою. Але не долюблювала козаків, бо її не брали на Січ. Вона була бойова жінка, тому вона полюбляла тільки чумаків, які проходили тут. Недалеко від нас стоїть Чумацький хрест. Закоханий у неї був хлопець,козак Остап. Одна версія легенди говорить про те,що його вбили татари і вона татарів заманила у брід, і там вони загинули. Інша версія легенди, що вона запропонувала Остапові, коли побачила, що вороги нападають, щоб він поскакав до запорожців і попросив загін козаків на допомогу, і її татари стратили». (Запис 23.09.2024 р. у с. Дубові Гряди Сахновщинської громади Красноградського району від Душко Вікторії Миколаївни, 1974 р.н.).
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 
 

16 жовтня відбувся черговий обласний онлайн-семінар «Усні традиції та форми вираження: казки, легенди, оповідки» з циклу семінарів «Охорона нематеріальної культурної спадщини в Харківській області». З вітальним словом виступила директорка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» Віра ЛАГУТІНА.
Із казки починається знайомство маленької дитини з тваринами, птахами, всесвітом, людською поведінкою. У легендах відображається дух епохи, змальовуються подвиги наших пращурів. У оповідці мова йде про якусь подію чи випадок, який міг відбутися з будь-ким. Казки, легенди, оповідки відносяться до прозового фольклору, що є нині на теренах Харківщини одним із малодосліджених, але цікавих напрямків традиційної народної культури.
* «Історія збирання та публікації народних казок Закарпаття: жанрові та художні особливості» була темою доповіді Івана Васильовича ХЛАНТИ, провідного методиста відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, фольклориста, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України.
* Про «Легенди, перекази, оповідки Шевченкового краю» та їх особливості розповів Володимир Трохимович ПОЛІЩУК, завідувач кафедри української літератури і компаративістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор філології, професор.
* Про доробок нашого земляка, невтомного збирача традиційної народної культури, в тому числі прозового фольклору – «Народні казки Куп’янщини у записах Петра Васильовича Іванова» – з нами поділився Михайло Михайлович КРАСІКОВ, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ». етнолог, фольклорист, кандидат філологічних наук.
* Наталія Петрівна ОЛІЙНИК, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» презентувала умови «Проведення Обласної акції-конкурсу «Казки, легенди, оповідки Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…», що стартує 21 жовтня 2024 року. До акції-конкурсу можуть долучитися мешканці Харківської області – як дорослі, так і діти. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 31 січня 2025 року.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
 

* «Раніше, коли моя свекруха йшла заміж, тоді ж молода ходила по хатах, запрошувала на свадьбу гостей. Носили з собою такий костур, украшенийбомагою. Бумага полосами порізана була і кольорова. Ото ввесь костур обв’язаний, а зверху така квітка красива була. І дві дружки ходили. Дівчата в українських вінках були, і молода була в вишиванці. З собою носили шишки, заходили в хату, приглашали на весілля і шишку давали, шобприходили.». (Запис 24.09.2024 р. у с. ЛигівкаСахновщинської громади Красноградського району від Винник Олександри Іванівни, 1951 р.н.).
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС