Експедиційний виїзд фахівців Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва до Сахновщинської громади 24-25 вересня 2024 року.
На відео відвідини селища Сахновщина, сіл Сугарівське та Огіївка. Й, звичайно, зустріч з неймовірними людьми. З майстринями-коровайницями: Любовʼю Терещенко, Вірою Приставкою, Дарʼєю Калініною, чудовими інформантами, невтомними працівниками культури: Катериною Перець, завідувачем Сугарівського сільського клубу-філії, Оксаною Климко, завідувачем Сугарівської сільської бібліотеки-музею філії, Ніною Прядко, директором комунального закладу «Сахновщинський краєзнавчий музей», Ганною Приходько, завідувачем Огіївського сільського клубу-філії, Аллою Тоцькою, завідувачем Огіївської бібліотеки-філії сімейного читання, вокальним жіночим ансамблем «Україночка» на чолі з Іваном Пупеною. А також Віталією Дудкою, головним спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту й Антоніною Осипою, директором комунального закладу «Сахновщинська клубна система».


Робота з дослідження нематеріальної культурної спадщини здійснюється в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024-2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженняНКС

https://www.facebook.com/share/r/rx47kmaZwzfhT9uZ/?mibextid=WC7FNe

23 – 25 вересня фахівцями КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» в рамках Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024 – 2028 роки здійснили фольклорно-етнографічні експедиції до Сахновщинської громади Красноградського району.
Експедиція проводилася з метою дослідження традиційної культурної спадщини Харківщини. Ми відвідали і поспілкувалися з жителями сіл Дубові Гряди, Новодмитрівка, Лигівка, Сугарівське, Аполлонівка, Огіївка, Тавежня, а також відвідали Сахновщинський та Лигівський краєзнавчі музеї такраєзнавчий куточок Сахновщинської публічноїбібліотеки.
У коло наших досліджень входили відомості про свята та обряди календарного циклу, родинна обрядовість, гастрономічна спадщина, усна народна творчість, автентичний спів, дитячий фольклор, національне вбрання, народні ігри, сільськогосподарські знання та практики,декоративно-ужиткове мистецтво тощо. Також фахівці провели моніторинг елементу нематеріальної культурної спадщини «Знання і практики приготування сахновщинськогокороваю», що входить до Обласного та Національного переліків елементів нематеріальної культурної спадщини.
Висловлюємо щирі слова вдячності за сприяння в організації та проведенні експедиції начальнику відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинської селищної ради Григорію Сергійовичу Перкіну, головній спеціалістці відділу освіти, культури, молоді та спорту Сахновщинськоїселищної ради Віталії Юріївні Дудці, директорціКЗ «Сахновщинська централізована клубна система» Антоніні Віталіївні Осипі, директорці КЗ «Сахновщинська публічна бібліотека» ЛюбовіІванівні Волошиній, директорці КЗ«Сахновщинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №1» Олені Сергіївні Гень, директорці КЗ «Сахновщинський краєзнавчий музей» Ніні Миколаївні Прядко, водію Сергію Івановичу Яризі.
Про зустрічі та спілкування з місцевими жителями кожного старостинського округу ми розповімо в наступних публікаціях.
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 
 

1 жовтня – свято ПОКРОВИ ПресвятоїБогородиці за новоюліанським календарем. На Харківщині цей день називають Покрова. Ценайбільше осіннє свято, яке вважалося перехіднимна зиму, оскільки часто зразу після ньогопочиналася зима. З городів прибрали всю городину, сіяли озиму. Худобу вже не випасали, а ставили в стійло. В Україні всі почитали це свято, а козаки вважали Покрову своєю заступницею. Покрова також була покровителькою весіль. І якщо до цього свята дівчину на виданні не посватали, вважалося, що вона сидітиме в дівках ще рік. Тому дівчатачекали старостів, щоб до посту зіграти весілля.
Із спогадів наших інформантів:
* «До Покрови всі йдуть заміж, а як не вийшлаякась, то говорять: «Реве дівка як корова». (Зап.08.08.1994 р. у с. Петрівка на Шевченківщині Харківськоїобласті від Носенко Анастасії Іванівни, 1914 р.н.).
 
* «На Покрову казали: «Покрова, реве дівка як корова», бо ніхто не свата». (Зап. 18.07.2003 р. у с. Мала Вовча на Вовчанщині Харківської області від ГлуховськоїВасилини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Покрову приказували:
Покрівонька, покрівонька,
Покрий мою голівоньку,
Хоч платком, хоч онучею,
А то дуже заміж хочу».
(Зап. 22.07.2003 р. у с. Червоноармійське Друге на Вовчанщині від Батуліної Варвари Дмитрівни, 1920 р.н.).
* Наталія Олійник, провідний методист КЗ «ООМЦКМ» (за власними експедиційними матеріалами)
* Витинанка «ПОКРОВА», виконала НаталіяДенисенко, викладач Харківської художньої школи№ 1 ім. І.Ю. Рєпіна.
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#деньтрадиційноїкультури #народнісвята #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#Покрова  
 
 
 

Зі слобожанських лексичних записів Бориса Грінченка.
 
Продовжуємо знайомити наших читачів із записами, зробленими Борисом Грінченком у Харківському повіті Харківської губернії (села Хорошів, Велика Данилівка, Циркуни) в 1880 році (початок див. у попередніх постах). У 2023 році ці архівні матеріали були опубліковані в томі мовознавчої спадщини лексикографа співробітниками Київського університету імені Б. Грінченка В.В. Яременком та І.В. Яковлевою.
 
Письмака.
Полоття́ багато.
Дощ мене дуже попоправ.
Проязичили, що в його єсть така книжка.
Причастна молитва — после причастия.
Вони такі маленькі, що їх не призначиш.
Ра́тушні — члены сельского правления.
Россадили казан.
Ско́ти — норы, берлогы. Скот был у волков, лисиц и др. «Гадюки під Чесного Хреста умісто збираються у свої ско́ти».
Йдіть у старики — равнозначуще: идите на сходку.
Чи не дасте ви мені грошей за сторожу, за стука́рство? — казав сільський шкільний сторож, котрий ходив уночі з цокотухою.
Сіка́тись — сморкаться.  
Хво́ркус — молодец.
Ходня — хождение.
Хорошуватий — красивый.
Там народ хлібний — хліба в їх багато.
Де ти хвоща́вся — шлялся.
Захвоща́вся.
Сміючися було так, штуку́ючи, скажеш.
Шкапа́ — сірий птах, завбільшки з орла, ведетьсяпо лісах, має великі кіхті. Як шкапа́ вчепився.
Швидка Катря — понос.
Шамря́ть та й шамрять там у куточку — шуршат.
Штила дати — навкидяча.
Щось там шельпотить та дряпотить, мабуть, щосьзалізло.
Не шла́патник який-небудь — оборвыш.
 
А що з цих слів та виразів ви чули? Де, коли, відкого, в якій місцевості?
 
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ,
професор НТУ «ХПІ»
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#діалектизми
#Словарьукраїнськоїмови
#слобожанськаговірка
#МихайлоКрасіков

В нас на Харківщині ще триває спекотне воєнне літо, аж не віриться що на календарі жовтень. Згадалося, як на початку червня ми спілкувалися про літні розваги дітей з чудовим дідусем – Григорієм Митрофановичем Коробкою з с. Попівка Наталинської громади Красноградського району. Він розказував, в першу чергу, про хлоп’ячі забави і ігри, що було дуже цікаво, адже фольклористам і етнографам не так часто доводиться спілкуватися з чоловіками старше 80 років. Дівчачі літні забавки були і  в моєму полтавському канікулярному дитинстві, я їх добре памʼятаю. Разом із сільськими подружками ми робили ляльок і платтячка для них з калачиків, пупʼянок квітів і ягід агруса, будували лялькові хатинки на листочках великого хмелю, що ріс коло будинку (вони завжди ростуть горизонтально і хатки були багатоповерхові)).  Ці теплі спогади дитинства гріють і через багато років.
А от як бавилися хлопці? Та в принципі так само, використовуючи підручні природні матеріали. Про дві такі забавки розказав нам Григорій Митрофанович.
Перша – «сюрчок» з молодих пагонів лози чи іншого підходящого дерева, головне, щоб кору можна було відділити ножем і зняти трубочкою. Далі на «сюрчку» робився надріз, відрізався клинець і знята трубочка надягалася назад, ось і все, «сюрчок» готовий»! Якщо покласти в заглиблення дрібну кісточку вишні, то сюрчання виходило з тріллю.
 
Друга проста розвага – свисток з травинки і рук, затискаєш широку пласку травинку (найкраще пирій підходив) обома руками «лезом» догори і свистиш… Я, до речі, теж малою отак могла свистіти, а просто губами так і не навчилася))
 
Ну і звісно Григорій Митрофанович згадав просвищики з жовтої кущової акації, принаймні ми так називали рослину, яку зараз майже не бачу в дворах. Згадав, а показати вже не міг, бо не було поряд, та і час пройшов. Моє салтівськедитинство теж було наповнене літнім свистом, бо у дворі росли ці кущі, після цвітіння уся пищали тими молоденькими стручками.
Впевнена, що багатьом людям домобільної епохи добре знайомі такі ігри з природними матеріалами, а що зараз? Ваші діти, онуки грають в подібне?
 
Матеріал підготувала провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини Галина Лукʼянець.
Експедиційний виїзд здійснено в межах Програми розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2024–2028 роки.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
 

ЯК НЕ ДАВ БОГ КРАСИ...
(З ЕКСПЕДИЦІЙНОЇ МОЗАЇКИ)
 
Нічого більш радісного нема для справжнього етнографа, ніж їздити в експедиції, «в поле», як кажуть фахівці. Термін цей прийшов до нас від геологів — і ми всі раптом стали «польовиками». Виходять навіть такі етнографічні збірники — «Польові дослідження» (на які так вдало «відгукнулася» Оксана Забужко назвою свого роману «Польові дослідження з українського сексу»).
Мені цей термін зовсім не подобається, адже ми їздимо не в «чисте поле», а до людей. І найцікавіше в цроцесі наших так званих «сеансів» не «фіксація етнографічної інформації», а знайомство з непересічними особистостями (якими є всі без винятку наші «інформанти»), пізнання дивного сплетіння людських доль на важких шляхах нашої історії.
Коли почалася війна і бої точилися на околицях Харкова, мимоволі подумалося, що ані займатися наукою, ані їздити в експедиції тепер не світить надовго. На щастя, не так сталося, як гадалося. І от наприкінці серпня та наприкінці вересня 2024 року мені пощастило разом із колегами з ООМЦКМ зʼїздити хоч і в короткочасні, але насичені (працювали з 7.30 до 8-9 години вечора!) експедиції по Харківщині. Спілкуючись із старожилами, працівниками клубів, музеїв та бібліотек, співробітниками районних відділів культури, ми відчували не тільки готовність всіляко сприяти нашій роботі, а й щире людське тепло, якого так всім нам не вистачає і якого так ми всі потребуємо, особливо зараз.
У подальших публікаціях з циклу «З експедиційної мозаїки» я розповім і про тих, з ким звела доля в мандрах по Зачепилівському та Сахновщинському районах Харківської області, і про цікаві звичаї, повірʼя, обряди, історичні свідоцтва, які пощастило записати в 2024 році.
А зараз — невеликий фрагмент нашої з Наталею Олійник бесіди з Наталею Василівною Райко, 1951 року народження, уродженки села Нарбутівка Глухівського району Сумської області, з 1970 р. живе в смт Сахновщина. Наталка попросила згадати якісь цікаві вирази, і наша співрозмовниця миттєво пригадала: «Збираюся я, дівчиною ще, в клуб на танці. А бабуся: «Що ти красися? Як не дав Бог краси, то у чорта не проси!»
                                Михайло Красіков, провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024 #ЛабораторіядослідженьНКС
 

Брід знаходиться між нами і Катеринівкою (сусіднє село – Н.О.). Це було дуже давно, ще за часів козацтва, жила тут неподалік Стеха, вона була шинкаркою. Але не долюблювала козаків, бо її не брали на Січ. Вона була бойова жінка, тому вона полюбляла тільки чумаків, які проходили тут. Недалеко від нас стоїть Чумацький хрест. Закоханий у неї був хлопець,козак Остап. Одна версія легенди говорить про те,що його вбили татари і вона татарів заманила у брід, і там вони загинули. Інша версія легенди, що вона запропонувала Остапові, коли побачила, що вороги нападають, щоб він поскакав до запорожців і попросив загін козаків на допомогу, і її татари стратили». (Запис 23.09.2024 р. у с. Дубові Гряди Сахновщинської громади Красноградського району від Душко Вікторії Миколаївни, 1974 р.н.).
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 
 

16 жовтня відбувся черговий обласний онлайн-семінар «Усні традиції та форми вираження: казки, легенди, оповідки» з циклу семінарів «Охорона нематеріальної культурної спадщини в Харківській області». З вітальним словом виступила директорка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» Віра ЛАГУТІНА.
Із казки починається знайомство маленької дитини з тваринами, птахами, всесвітом, людською поведінкою. У легендах відображається дух епохи, змальовуються подвиги наших пращурів. У оповідці мова йде про якусь подію чи випадок, який міг відбутися з будь-ким. Казки, легенди, оповідки відносяться до прозового фольклору, що є нині на теренах Харківщини одним із малодосліджених, але цікавих напрямків традиційної народної культури.
* «Історія збирання та публікації народних казок Закарпаття: жанрові та художні особливості» була темою доповіді Івана Васильовича ХЛАНТИ, провідного методиста відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради, фольклориста, кандидата філологічних наук, заслуженого діяча мистецтв України.
* Про «Легенди, перекази, оповідки Шевченкового краю» та їх особливості розповів Володимир Трохимович ПОЛІЩУК, завідувач кафедри української літератури і компаративістики Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, доктор філології, професор.
* Про доробок нашого земляка, невтомного збирача традиційної народної культури, в тому числі прозового фольклору – «Народні казки Куп’янщини у записах Петра Васильовича Іванова» – з нами поділився Михайло Михайлович КРАСІКОВ, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», професор кафедри українознавства, культурології та історії науки НТУ «ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ». етнолог, фольклорист, кандидат філологічних наук.
* Наталія Петрівна ОЛІЙНИК, провідний методист відділу дослідження нематеріальної культурної спадщини КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва», голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова» презентувала умови «Проведення Обласної акції-конкурсу «Казки, легенди, оповідки Харківщини «БУВ ДІД І БАБА…», що стартує 21 жовтня 2024 року. До акції-конкурсу можуть долучитися мешканці Харківської області – як дорослі, так і діти. Запрошуємо взяти участь у конкурсі та надсилати свої матеріали до 31 січня 2025 року.
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка
 

* «Раніше, коли моя свекруха йшла заміж, тоді ж молода ходила по хатах, запрошувала на свадьбу гостей. Носили з собою такий костур, украшенийбомагою. Бумага полосами порізана була і кольорова. Ото ввесь костур обв’язаний, а зверху така квітка красива була. І дві дружки ходили. Дівчата в українських вінках були, і молода була в вишиванці. З собою носили шишки, заходили в хату, приглашали на весілля і шишку давали, шобприходили.». (Запис 24.09.2024 р. у с. ЛигівкаСахновщинської громади Красноградського району від Винник Олександри Іванівни, 1951 р.н.).
 
* Наталія Олійник, провідна методистка КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва».
#ООМЦКМ #культураХарківщини#культураСлобожанщини #традиційнакультура#експедиції2024  #ЛабораторіядослідженняНКС  
 
 

ШАНОВНІ ДРУЗІ! Ли
Комунальний заклад «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації запрошує взяти участь в Обласній акції-конкурсі зі збору казок, легенд та оповідок Харківщини «Був дід і баба…»
До участі в акції-конкурсі запрошуються учасники народознавчих, фольклорних, фольклористичних, дослідницько-виконавських, вокальних гуртів та інших гуртків клубних закладів, загальноосвітніх шкіл, мистецьких шкіл , будинків дитячої та юнацької творчості Харківської області та міста Харкова, працівники закладів культури й освіти Харківської області, мешканці громад, які зберуть, опрацюють і подадуть матеріали до участі у акції-конкурсі.
Приймаються матеріали від:
збирачів – 15 років і старше;
інформантів – 20 років і старше.
 
Акція-конкурс проводиться за такими номінаціями:
– «Казка»
– «Легенда»
– «Оповідка».
 
Заявки на участь та матеріали приймаються з 21 жовтня 2024 року до 31 січня 2025 року включно.
 
Конкурсні матеріали приймаються на електронну пошту
E-mail: nks.oomckm.kh@gmail.com
Умови проведення та анкети-заявки за посиланням:https://docs.google.com/document/d/1TiUlhT_9k-F8Hl7kh6gP2Frl3wUm_ck1/edit?usp=sharing&ouid=105534637057488544435&rtpof=true&sd=true
 
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини#традиційнакультура #деньтрадиційноїкультури#лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС#казкиХарківщини #бувдідібаба #легендиХарківщини #оповідкиХарківщини #казка #легенда #оповідка