🔶 Вже традиційно розпочинаємо середу рубрикою #ДеньТрадиційноїКультури

🔸 Стогодні поговоримо про черговий елемент нематеріальної культурної спадщини Харківщини. Який саме, дізнайтесь у дописі⤵️

🔸Балаклія.... Цієї осені, завдяки блискавичному наступу наших ЗСУ, цю назву почув увесь світ. Хоча, звісно, не такої слави хотілося би для цього краю. Хотілося би на весь світ говорити, наприклад, про елемент нематеріальної культурної спадщини  ТРАДИЦІЙНА СТРАВА «ЮШКА У ТРИ РИБИ» Балаклійського району Харківської області.
Балаклійщина – край, що славиться великою кількістю річок, головна з яких – Сіверський Донець. Існує легенда, що назви «Балаклія» та «Балаклійка» перекладаються з тюркської, як «місце, де водиться риба». Тож не дивно, що рибалка є улюбленим зайняттям як місцевих мешканців, так і приїжджих, а страви з риби є основою повсякденної та святкової місцевої традиційної кухні. Серед рецептів, що дійшли з давнини до наших часів, зберігся рецепт знаменитої «юшки у три риби». Така юшка вариться в казані на відкритому вогні. В казан з водою кладуть нарізану картоплю і відварюють її 15 хвилин, далі додають добре промите пшоно. Основою юшки є навар з дрібної риби, яку через 10 хвилин кипіння виймають з казана. Далі додають середню рибу, наприклад кілька коропів, і варять близько 15 хвилин, після чого її також дістають. Потім до юшки додають порізану соломкою моркву та почищену цілу цибулю. Велику рибу, наприклад сома, нарізають порційно відповідно до кількості людей, які будуть споживати страву, і додають в останню чергу й варять ті ж 15 хвилин. Коли юшка стає наваристою, додають сіль, перець, кріп, зелену цибулю та обов’язково трішки самогону. Насамкінець приготування юшку «запікають» у відомий рибацький спосіб – поліно з вогнища на декілька секунд занурюють у страву.

#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини  
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#елементиНКС
#лабораторіядослідженнянематеріальноїкультурноїспадщини  
#спадщинаХарківщини
#Балаклія
#балаклійськаюшка
#юшкаутририби

🔶 #ДеньТрадиційноїКультури продовжується.

🔸Валки… Ця земля багата покладами високоякісних глин. Тож гончарством тут займалися споконвіку, про що свідчать знайдені глиняні артефакти салтівської та черняхівської культур. І хоча вони різняться за призначенням, все це – вироби з глини. Технологія їх виготовлення базується на властивостях глини бути пластичною під час формування і ставати твердою після її випалу. А починається процес із заготівлі сировини, що від родовища звозять на подвір’я гончаря та залишають там на рік-два. За цей час глину поливають і змішують, ділять на частини, б’ють молотком та січуть дротом. Поділену на частки, її мнуть в пальцях доти, поки не стане однорідною. А далі вручну або на гончарному колі формують з неї вироби, декорують їх, сушать та випалюють. За потребою укривають поливою та повторно випалюють.
Останнє стало можливим лише у XIX ст., коли на Валківщині вже існував потужний промисел, бо гончарували чи не в кожному селі. Ремесло передавали у спадок від батька до сина разом зі знайденими пропорціями глин та рецептами полив. Ліпили тут різноманітний посуд: для приготування їжі: глечики для молока й води; макітри для тіста, води й квашення овочів; форми для випікання; різні банки, баклаги й чашки; виготовляли димові труби й кахлі та бавили дітлахів іграшками-свищиками.
На початку XX ст. гончарне виробництво зосередилось у самому місті Валки та зробило його столицею промислу. Гончарі у місті селилися здебільшого на Коржівці, що була для них своєрідним цехом. Робили одну, дві печі й там працювали по черзі, за плату.
     У першій третині ХХ ст. у Валках гончарювало близько 50 осіб, які виготовляли зооморфний фігурний посуд та скульптуру, використовуючи на теракотовому черепку зелену, брунатну та жовту поливи. Простий же посуд, зроблений ними, за формою нагадував полтавський, але мав більш широке денце, що надавало валківським глечикам, кубушкам та горщикам певної монументальності.
    Саме тут у 1930-х роках засновують артіль  валківських кустарів «Продбудкооп», до якої входять Федір Гнідий (1893-1980, з 1967 р. -  заслужений майстер народної творчості УРСР) та Іван Наріжний (1893-1974, батько іншого відомого валківського гончаря Дмитра Наріжного).
До речі Федір Іванович Гнідий та Дмитро Іванович Наріжний стали відомі завдяки своїм керамічним сюжетним композиціям та неймовірному посуду з пластичним декором.
    У 1973 році у Валках було відкрито Валківський Промкомбінат, гончарний цех якого входить до радянського переліку майолікових заводів.
Саме там знані майстри Ф.І.Гнідий та Д.І.Наріжний  передають секрети ремесла цілій плеяді гончарів. Наймолодшими ж та найвідомішими їх учнями стали: перша жінка-гончарівня Зоя Грунь (1952р.н.), якій у 1989 році було присвоєно звання «Майстра народної творчості»,  та Заслужений майстер народної творчості Борис Цибульник (1952-2015). Останній своєю чергою передав навички спадковій гончарівні Ользі Тимошенко та на той час директору Валківської школи декоративно-прикладного мистецтва Олександру Ковальову. Завдяки сумісній ініціативі Б.Цибульника та О.Ковальова у 1993 році у Валківській дитячій школі декоративно-прикладного мистецтва був створений гурток з кераміки. Нині вже «курс з кераміки»  займає вагому частину в навчальній програмі учнів образотворчого відділення Комунального закладу спеціалізованої мистецької освіти «Валківська школа мистецтв» . Сьогодні його викладають 5 вчителів та відвідують 150 учнів. Тож земля, що народжує глину, народжує і гончарів.
 
#ООМЦКМ  
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини  
#традиційнакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС  
#спадщинаУкраїни
#НКС
#елементиНКС
#елементиНКСХарківщини
#валківськегончарство
#валківськоакераміка
#гончарство
#Валки
#Валківщина

🔶 Сьогодні середа а отже час рубрики #ДеньТрадиційноїКультури

🔸 Шість нових елементів додано до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України!
23 грудня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики України включило до Національного переліку такі елементи:
✅ Традиційний обрядовий хліб Вінниччини (Вінницька область);
✅ Кобзарство (Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Львівська, Рівненська, Херсонська, Харківська, Полтавська та Черкаська області);
✅ Випікання весільних утят у селі Річки (Сумська область);
✅ Обряд приготування страви «Зелеківська зливанка» (Луганська область);
✅ Надсянська говірка на теренах Мостищини (Львівська область);
✅ Гуцульська боднарка (Чернівецька та Івано-Франківська області).
 
🔸Нагадаємо, що від Харківської області до Національного переліку включено три елементи:
✅ Мистецтво виготовлення звукової глиняної забавки «Валківський свищик»;
✅ Знання і практики приготування сахновщинського короваю;
✅ Традиційне харківське коцарство.
 
Наразі в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України вже 57 елементів.
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine

🔸Майже всі зафіксовані варіанти пісенного супроводу обряду та його обрядово-рухова атрибутика наразі постійно відтворюються на виступах, святах, фестивалях, концертах та просвітницьких заходах в традиційних часових межах, тобто в період святкування Масляної і на початку весни.
«Водіння козла», виконані фольклорним гуртом «Муравський шлях», можна передивитися за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=cCLxWA7p_mg

#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#елементиНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнакультура
#народнийкалендар
#народнітрадиції
#веснянки
#весняневодіннякозла
#масляна
#маслянийтиждень
 
 

🔶 У січні 2023 року Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України поповнився новими елементами та кращими практиками. Відповідний наказ підписав Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України (від 27.01.2023 № 28).
🔸 До Національного переліку додано такі елементи:
➡️ Мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю (Львівська область);
➡️ Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення та побутування (Чернівецька область);
➡️ Практика з охорони горюнської культури «Музеєм горюнської культури» в селі Нова Слобода Конотопського району Сумської області;
➡️ Поліська дудка-викрутка: традиції виготовлення та гри (Рівненська область).
Тепер в Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України 61 елемент.
 
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
 

🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні знайомимось з елементом нематеріальної культурної спадщини «Бортництво Київської області», який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
◊ Бортництво – добування меду від лісових бджіл. Є одним з найдавніших промислів в Україні, що був поширений на Київському Поліссі, як і на Житомирщині, Рівненщині, Волині ще з княжих часів.
▫ На перших етапах розвитку промислу потрібно було вміти знайти борть (одна з назв дупла в дереві, де оселялися лісові бджоли) у лісі та забрати мед. Потім для бджіл стали облаштовувати штучні дупла, а згодом і колодні вулики, що розміщувалися на деревах.
▫ З XIX століття починається процес переміщення бортей з лісу до села, на присадибну ділянку, в сад. Винайдення рамкового вулика витіснило бортне бджільництво на периферію, але на території України воно й досі побутує на Поліссі.
Нині бортники є у селах Шпилі, Рудня-Шпилівська, Обуховичі Вишгородського району. Це зазвичай чоловіки, однак працюють за активної підтримки інших членів родини, зокрема жінок.
▫ Особливістю традиції Бортництва Київщини є відносно більше, порівняно з Житомирщиною та Рівненщиною, проявлення цієї традиції у формі колодного бджільництва, яке розвивалось поряд з класичним бортництвом. Такий варіант бортного промислу, як колодне бджільництво, передбачає розташування  бортних колод на спеціальних підвищеннях.
▫ Як елемент нематеріальної культурної спадщини, бортництво включає знання про поведінку бджіл, методи їх лікування, традиції та повір’я, пов’язані з бджолами, вміння виготовити борть, іншого пасічницького приладдя та користування ним. Заняття бортництвом у сучасних умовах має велике значення для збереження популяції місцевих лісових бджіл.
◊ Більше дізнатися про складний та цікавий світ бортництва можна переглянувши відео https://www.youtube.com/watch?v=6RyG-HzLtS8
Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту проєкту «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі» https://bortypolissya.org.ua/index.php, сторінки Київської обласної військової адміністрації https://koda.gov.ua/bortnycztvo-kyyivskoyi-oblasti-u-naczionalnomu-pereliku-nematerialnoyi-kulturnoyi-spadshhyny-ukrayiny/
 
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#БортництвоКиївськоїОбласті
#КиївськеПолісся
 
  

🔶 На сторінці «Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України» https://www.facebook.com/VirtualNKS Українського центру культурних досліджень започатковано інформаційні тижні про елементи живої спадщини, що внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
▫ Ділимося корисними посиланнями про елемент з Харківської області «Знання і практики приготування сахновщинського короваю».
▫ Історія:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid0GwLeXCHDsP1YYvc9Vu9ULoc9cUMonqywSWknG5fPiXt9feXhvVpBCm5Tg7JXFRBsl Від минулого до сьогодення. Простори, Традиції:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid02kVdNxnHdHV3aB6xYYYSNYhE4tS33eaq3SCYN8cuyckrbMpzBhcmFD5taQV1MiwW9l Носії елементу НКС:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid0rNUSAXiQA8CVxoj6MhJJweMy8yqLkL6s6Eqz4npUc1buuw6GshSGu8ZowYBkoVzFl Нематеріальна культурна спадщина і війна:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid02NCUJcE7NJQnfQs84UkcojbbckQeQx2neZJjDhn9j7o1oSfKLCq3wcXEGhRTpScs8l Бібліотека НКС, корисні посилання:
https://www.facebook.com/VirtualNKS/posts/pfbid0Uo9KzMxiuA8vBfHThXPbdvYQZwSqRq5gRaL195AGwQjC66dqqBztx4ztRLh96EWMl
 
#ООМЦКМ
#УЦКД
#ВіртуальниймузейНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#сахновщинськийкоровай
 
 

🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури сьогодні розповідаємо про елемент нематеріальної культурної спадщини «Традиція приготування яворівського пирога», який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
◊ Ця смачна традиція, як можна зрозуміти з назви елементу, побутує на Яворівщині у Львівській області.
Особливістю пирога є його начинка – картопля та гречка
Готують його не тільки на великі свята, а й часто випікають в п’ятницю, щоб у суботу та неділю мати готовим до борщу чи як самостійну страву.
◊ Для тіста потрібно: 250 мл молока, 50 г дріжджів, 1 яйце, пучка солі, 0,5 кг муки.
◊ Для начинки: 1,5 кг картоплі, 300 г гречки, 100–150 мл олії (або сала), 2 великі цибулини, сіль та перець до смаку.
▫ Дріжджі розчинити у теплому молоці, додати муку, сіль, яйце, і замісити тісто (м’якше, ніж на вареники). Поставити в тепле місце на 15 хв.
▫ Для приготування мастиги (засмажки) потрібно сало нарізати дрібними шматками, підсмажити до золотистого кольору, додати нарізану цибулю і довести її до готовності (в піст засмажували на олії). 
▫ Щоб приготувати начинку потрібно зварити картоплю, відцідити й відразу пом’яти (на пюре). Промиту гречку, сіль і перець перем’яти з картоплею. Додати засмажку і ще раз перем’яти.
▫ Тонко розкачати тісто, посередині викласти гарячу начинку, яку повністю загорнути краями тіста. У змащену олією братванку (форму) викласти сформований пиріг, зверху помастити збитим яйцем і проколоти в кількох місцях виделкою.
▫ Пекти 45–60 хвилин. Коли пиріг вийняли з печі чи духовки, то можна його обмазати шматочком сала і тонкими шматками обкласти зверху, загорнути у пергаментний папір і накрити рушником. Потім скоринка просякнута цим салом. Гарячий пиріг перевернути на стільницю, накрити лляним рушником, покласти дощечку і зверху щось тяжке (3 кг), щоб потім не відставала шкірка. Витримати до 15 хв і подавати на стіл зі сметаною та сиром, борщем або мачанкою.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Львівської обласної військової адміністрації https://loda.gov.ua/news/42357, відео YouTube «Як приготувати традиційний яворівський пиріг?» https://www.youtube.com/watch?v=vVxA2BUmANU&t=48s та сайту Українського центру культурних досліджень https://uccs.org.ua/novyny/tradytsiia-pryhotuvannia-iavorivskoho-pyroha/
#ООМЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Яворівськийпиріг
#Яворівщина
 
  

🔶 У рубриці #ДеньТрадиційноїКультури продовжуємо розповідати про елементи, що включені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Сьогодні до вашої уваги елемент з Чернівецької області – «Буковинська та бессарабська тайстра: традиції виготовлення та побутування».
🔸 Тайстра, яку ще називають: торбина, трайструца, тайстрина, тайстрочка – один із найдавніших унікальних різновидів народного художнього ткацтва. Така торбина складається із тканого полотна та пояса (крайки, боярка, баюрка), що використовується із практичною, обрядовою та естетичною метою.
Полотно основи виготовляють вовняною пряжею (на конопляній, лляній, бавовняній та синтетичній основі), яке тчуть на вертикальному (розбой) та горизонтальному (кросна) верстатах.
🔸 Коли почалось виготовлення тайстр на Буковині достеменно не відомо. Але відомо, що «Смугасті» – одні із найдавніших типів тайстр, які здебільшого виготовляли з доріжкової тканини із поперечними смугами. Також відомо, що в давнину тайстри виготовляли практично усіма технологічними видами ткацтва: закладне (килимове), ворсове (ключками), перебірне (на прутиках та ціпках), ремізне (саржеве, чинувате) та змішане.
🔸 З кінця ХІХ ст., коли найбільше розквітає ремесло, з’являються складніші тайстри – «Клітчасті», «Баточками», «Перебиті» та смугасті із комбінованим орнаментом (килимове і перебірне ткання): набір смуг послідовно чергувався з галузками квітів чи геометричними символами.
🔸 Колористика та орнаментика виробів відрізнялась локально. Наприклад, на Кіцманщині ткали пишні букети квітів, вишивали бісером. Заставнівські тайстри – яскраві, насичені, з багатою палітрою кольорів, здебільшого з геометричними символами.
🔸 Нині на Буковині та Бессарабії відомі народні майстрині, які ще з молодих років розвивали дане ремесло – Вікторія та Віра Китайгородські з села Нагоряни Кельменецького району, Орися Шпаюк з села Шипинці Кіцманської міської територіальної громади.
🔸Люди різного віку і соціального статусу й сьогодні носять тайстру до цілком сучасних стилізованих вишитих костюмів, або просто святкового одягу: під час сватання, на церемонію реєстрації шлюбу, в тайстру беруть із собою ту поману, яка має бути віднесена на цвинтар.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Буковинського центру культури і мистецтва http://bukcentre.cv.ua/index.php/tradytsiina-kultura/tradytsiini-remesla/4470-bukovynska-taistra-tradytsii-ta-suchasnist.html
 
#ООМЦКМ
#БЦКМ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Буковина
#БуковинськаБесарабськаТайстра
 

🔶 Чернігівська область, яка зазнала жахливих руйнувань від початку повномасштабного вторгнення, має велику кількість об’єктів матеріальної культурної спадщини та проявів нематеріальної культури.
Сьогодні в рубриці #ДеньТрадиційноїКультури пропонуємо дізнатися про один з таких проявів – елемент «Художнє дереворізьблення Чернігівщини», що є в Національному переліку елементів нематеріальної спадщини України.
▫ Традиції художнього різьблення у поліській зоні Чернігівщини, де було багато лісів, мають давню історію. Чернігів, як центр художньої обробки дерева, відомий ще з ХVІІІ ст. Численні майстри робили з дерева меблі (столи, стільці, крісла, шафи для посуду, полички), посуд (тарілки, чарки, стільці, миски, салатниці), прикрашені різьбленням. Славився Чернігів сніцарями-майстрами іконостасного різьблення. Особливо поширена у місті була архітектурна різьба, яку й досі можна побачити на деяких дерев’яних будинках міста.
▫ У ХVІІІ–ХХ ст. значні різьбярські осередки склалися у Глухівському, Глинському, Кролевецькому, Сосницькому, Чернігівському повітах. У цих регіонах розвивалися різні види різьблення: плоске, тригранно-виїмчасте було більш характерним для речей народного побуту (рубелі, праники, сволоки, тарілки, полички-божиці), а в техніці об’ємного різьблення робили дерев’яну скульптуру або вирізували деякі деталі оздоблення виробів (меблів).
▫ Зазначають, що відмінністю Чернігівських різьбярів було використання в орнаментах солярних розеток, які відрізнялись за кількістю їх використання у роботі, по моделюванню в поєднанні трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки).
▫ Вік носіїв елементу коливається від підлітків до майстрів поважного віку. Переймають знання від своїх батьків або навчаються у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. На Чернігівщині це єдиний навчальний заклад, де готують таких спеціалістів.
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту, сторінки Facebook та каналу YouTube Чернігівського обласного центру народної творчості https://onmckim.com.ua/publ/3-1-0-20, https://www.facebook.com/chocnt/posts/pfbid0wTUstRonB9GMG7AY49JvpwvHihKGw2JrbHqJXsxBNDyCqCk9z8sMyMhRvugSmSxZl, https://www.youtube.com/watch?v=_32TgS1APPY, з сайту Державної бібліотеки України для юнацтва, проєкт «Культурно-бібліографічний фронт» http://surl.li/gspwj
#ООМЦКМ
#ЧОЦНТ
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Чернігівщина
#ХудожнєДереворізьбленняЧернігівщини

В рубриці #ДеньТрадиційноїКультури розповідаємо про елемент з Одеської області, який включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України: «Міліна – знання, навички та звичаї».
🔶Міліна – традиційна для Одещини страва у вигляді начинки, загорнутої в тонке, як папірус, тісто. Начинку кладуть у підготовлену форму й заливають сумішшю яєць та сметани, потім випікають у печі.
♦️Обов’язковим є пригощання цією стравою на весіллях, нею зустрічають гостей, обов’язково дають майстрам, які вирушають на будівництво хати. Міліна – це поживна страва, яку брали з собою під час польових  чи інших робіт.
♦️Зазвичай використовують стандартні інгредієнти для начинки: сир, бринзу, яйця, сметану, однак можуть додавати й фрукти чи ягоди. В межах одного села рецепти і секрети приготування міліни різняться в кожній родині, але в основі завжди лежать одні загальні правила. В селі Зоря Білгород-Дністровського району, наприклад, міліну готують двох видів. За типом обробки тіста вона може бути розкачана, коли тісто розкачується качалкою до прозорості,  або витяжна, коли тісто розтягують руками. А за способом укладання у форму для випікання буває «редена» (болг.)  чи «покладена» (укладена рядами), або «вита» (болг.) – закручена.
♦️З традицією міліни тісно пов’язана низка звичаїв і ритуалів, зокрема важливою складовою традиції приготування є виконання пісень. А напередодні нового року готують міліну, яка називається «Милина с късмети» («Міліна з долею»). Цього дня в ній запікають вишневі гілочки, і за кількістю бруньок на гілочках ворожать. Кожна така гілочка символізує будинок, домашню худобу, здоров’я, успіх у справах. У міліні запікається й монетка як символ достатку.  Крім того, традиційно дівчата клали шматок новорічної міліни під подушку, щоб побачити уві сні судженого. Зараз замість гілочок в окремих сім’ях пишуть побажання на майбутній новий рік на невеликих шматках паперу і вкладають їх у міліну. 
🔶Деталі приготування міліни можна переглянути за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=9U6eZir8Vgo&t=142s
🔶Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Одеського обласного центру української культури http://surl.li/nreuv
#ООМЦКМ
#ООЦУК
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Одещина
#Міліна

▫ Переглянути процес створення об’ємної сферичної різдвяної звізди можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=MbW-jR27FNI
▫ Інформацію та світлини з метою ознайомлення взято з сайту Львівської обласної військової адміністрації: https://loda.gov.ua/news/34812
Фото 1. Готова різдвяна звізда. Фото: Суспільне Львів
Фото 2. Майстер-звіздар Богдан Новак на щорічній ході звіздарів «Спалах різдвяної звізди». м. Львів, 8 січня 2014 року
#ООМЦКМ
#ЛОВА
#ЛабораторіядослідженьНКС
#ДеньТрадиційноїКультури
#спадщинаУкраїни
#елементиНКС
#НаціональнийперелікелементівНКС
#НКС #ICHUkraine
#Львівщина