🔷🔶Слобожанські веснянки з архіву Бориса Грінченка
У двох попередніх публікаціях ми коротко розповіли про нові біографічні видання до 160-річчя від дня народження Бориса Грінченка, а також про велику роботу з увічнення його памʼяті, яку проводить Київський університет імені Бориса Грінченка (https://www.facebook.com/share/p/ZqPfsQo7XuFRQQei/; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid027RpboXsYcmKZQxZpoDRBmQjF2W5poY7YdyQJy3BLkBMNhANSFRRS7sUZvRCn9zLil ).
Нещодавно Етнографічний музей імені Гната Хоткевича НТУ «ХПІ» отримав від київських грінченкознавців 12 з 13 виданих цим закладом освіти томів неоціненної спадщини титана української культури. Нічого й говорити, наскільки вони важливі для кожного українця, тому ми плануємо ознайомити наших читачів із цим чудовим зібранням.
А сьогодні, вітаючи неминучу весну, наведемо кілька веснянок із архіву Бориса Дмитровича, вміщених у другому томі «Фольклористичної спадщини» з Зібрання творів Б. Грінченка (Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2018, 616 с.). Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії, де Б. Грінченко вчителював з 25 вересня 1884 р. до 31 серпня 1885 р. Рукопис під назвою «Весенние песни в Харьковщине» зберігається в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, і, вочевидь, призначався для публікації в одному з часописів.
***
Під хатою корито,
Повне води налито,
Дівчата ноги помили,
А парубки випили.
***
Ой весна, днем красна!
Що ж ти нам, весно, принесла?
Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Та вроди, Боже, житечко,
Ще й озимую пшеницю
І усякую пашницю!
***
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та хороше зацвіли —
Так, як донечка в батька:
З ночі до ночі в таночку,
В білому світі в віночку.
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та негарно зацвіли,
Як невістка в свекорка:
З ночі до ночі в роботі,
В білому світі в клопоті.
***
Орел поле ізорав
Та пшениці насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив.
Роди, Боже, пшеницю
І всякую пашницю.
Орел поле ізорав
Та ячменю насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив,
Роди, Боже, сей ячмінь.
***
Селезню косатий,
Сизий, волохатий,
Ой люлі-люлі, сизий, волохатий,
Полинь, селезню,
Та в луг за водою.
Ой люлі-люлі, та в луг за водою.
У луг за водою,
А в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як старі діди скачуть,
Ой люлі-люлі, як старі діди скачуть,
Оттак не хороше
Та ще й не пригоже.
Ой люлі-люлі, та ще й не пригоже.
Поплинь, селезню,
Та в луг за водою,
А в яр за травою,
Ой люлі-люлі, а в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як парубочки скачуть,
Ой люлі-люлі, як парубочки скачуть,
Оттак хорошенько,
Та ще й пригоженько,
Ой люлі-люлі.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#веснянки
#МихайлоКрасіков
У двох попередніх публікаціях ми коротко розповіли про нові біографічні видання до 160-річчя від дня народження Бориса Грінченка, а також про велику роботу з увічнення його памʼяті, яку проводить Київський університет імені Бориса Грінченка (https://www.facebook.com/share/p/ZqPfsQo7XuFRQQei/; https://www.facebook.com/www.cultura.kh.ua/posts/pfbid027RpboXsYcmKZQxZpoDRBmQjF2W5poY7YdyQJy3BLkBMNhANSFRRS7sUZvRCn9zLil ).
Нещодавно Етнографічний музей імені Гната Хоткевича НТУ «ХПІ» отримав від київських грінченкознавців 12 з 13 виданих цим закладом освіти томів неоціненної спадщини титана української культури. Нічого й говорити, наскільки вони важливі для кожного українця, тому ми плануємо ознайомити наших читачів із цим чудовим зібранням.
А сьогодні, вітаючи неминучу весну, наведемо кілька веснянок із архіву Бориса Дмитровича, вміщених у другому томі «Фольклористичної спадщини» з Зібрання творів Б. Грінченка (Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2018, 616 с.). Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії, де Б. Грінченко вчителював з 25 вересня 1884 р. до 31 серпня 1885 р. Рукопис під назвою «Весенние песни в Харьковщине» зберігається в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, і, вочевидь, призначався для публікації в одному з часописів.
***
Під хатою корито,
Повне води налито,
Дівчата ноги помили,
А парубки випили.
***
Ой весна, днем красна!
Що ж ти нам, весно, принесла?
Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Та вроди, Боже, житечко,
Ще й озимую пшеницю
І усякую пашницю!
***
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та хороше зацвіли —
Так, як донечка в батька:
З ночі до ночі в таночку,
В білому світі в віночку.
На горі два дубки,
Під горою два цвітки
Та негарно зацвіли,
Як невістка в свекорка:
З ночі до ночі в роботі,
В білому світі в клопоті.
***
Орел поле ізорав
Та пшениці насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив.
Роди, Боже, пшеницю
І всякую пашницю.
Орел поле ізорав
Та ячменю насіяв,
Крилечками заволочив,
А дрібен дощик примочив,
Роди, Боже, сей ячмінь.
***
Селезню косатий,
Сизий, волохатий,
Ой люлі-люлі, сизий, волохатий,
Полинь, селезню,
Та в луг за водою.
Ой люлі-люлі, та в луг за водою.
У луг за водою,
А в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як старі діди скачуть,
Ой люлі-люлі, як старі діди скачуть,
Оттак не хороше
Та ще й не пригоже.
Ой люлі-люлі, та ще й не пригоже.
Поплинь, селезню,
Та в луг за водою,
А в яр за травою,
Ой люлі-люлі, а в яр за травою.
Скачи, селезню,
Як парубочки скачуть,
Ой люлі-люлі, як парубочки скачуть,
Оттак хорошенько,
Та ще й пригоженько,
Ой люлі-люлі.
Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#веснянки
#МихайлоКрасіков
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
«Зірок з неба не хапати!»
Саме таку фразу (російською) написав десь у 1970-ті на стіні одного з харківських будинків найвідоміший український божевільний ХХ століття Олег Мітасов. Це варіація на тему розповсюдженого фразеологізму «зірок з неба не хапає» — так кажуть про людину середніх інтелектуальних здібностей, вона може бути й старанною, й освіченою, проте талановитістю не відзначається.
Звідки ж пішов цей вираз? З фольклорних легенд та творів М. Гоголя й інших письменників ми знаємо, що улюбленим заняттям відьом є «полювання» на зірки. Коли українські селяни років 200-300 тому бачили, як падає зірочка, вони вважали, що це її краде відьма. Українські фольклористи в ХІХ столітті записали цікаві оповідки про те, як відьма поцупить зірку, сховає її в горщик, накриє покришкою, поставить у погріб, а діти будуть бавитися, залізуть у погріб і випадково зіб’ють покришку — зірочка й вилетить… Звісно, пересічна людина не в змозі хапати з неба зірки — це, за народними уявленнями, може робити лише той, хто наділений надприродними здібностями, має своєрідний талант.
Є ще один вираз, який часто вживається: «прийшов — поцілував замок». Так кажуть, коли людина кудись запізнилася — і заклад був закритий або просто когось не було вдома й гостю не відчинили. Чому ж так кажуть? В деяких селах України ще й сьогодні вірять, що у Великодню ніч відьма обов’язково прагне поцілувати церковний замок. Коли під час всенощної всі виходять із православного храму і з хоругвами та іконами йдуть хресним ходом навколо нього, відьма прилаштовується останньою, і коли процесія трохи пройде, швиденько повертається до зачинених дверей храму і цілує замок — бере силу успішно відьмувати цілий рік (адже замок залізний і замкнений в коло — тобто є максимально сильним із магічної точки зору, та ще й знаходиться в «місці сили», а Великдень — сакральний час, найбільше християнське свято, отже саме в цю ніч для відьом зʼявляються «додаткові можливості»), зокрема тепер перед нею всі замки будуть відкриватися (що важливо в нічних «рейдах» по чужих хлівах). У сільських парубків у Великодню ніч була розвага: десь в кущах біля храму робити засідку й дивитися, яка ж баба прийде замок цілувати… Іноді відьом було кілька, і вони бігли наввипередки до замка, бо кожній хотілося бути найсильнішою…
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#фольклористичнаспадщина
#фразеологізми
#відьми
#МихайлоКрасіков
Саме таку фразу (російською) написав десь у 1970-ті на стіні одного з харківських будинків найвідоміший український божевільний ХХ століття Олег Мітасов. Це варіація на тему розповсюдженого фразеологізму «зірок з неба не хапає» — так кажуть про людину середніх інтелектуальних здібностей, вона може бути й старанною, й освіченою, проте талановитістю не відзначається.
Звідки ж пішов цей вираз? З фольклорних легенд та творів М. Гоголя й інших письменників ми знаємо, що улюбленим заняттям відьом є «полювання» на зірки. Коли українські селяни років 200-300 тому бачили, як падає зірочка, вони вважали, що це її краде відьма. Українські фольклористи в ХІХ столітті записали цікаві оповідки про те, як відьма поцупить зірку, сховає її в горщик, накриє покришкою, поставить у погріб, а діти будуть бавитися, залізуть у погріб і випадково зіб’ють покришку — зірочка й вилетить… Звісно, пересічна людина не в змозі хапати з неба зірки — це, за народними уявленнями, може робити лише той, хто наділений надприродними здібностями, має своєрідний талант.
Є ще один вираз, який часто вживається: «прийшов — поцілував замок». Так кажуть, коли людина кудись запізнилася — і заклад був закритий або просто когось не було вдома й гостю не відчинили. Чому ж так кажуть? В деяких селах України ще й сьогодні вірять, що у Великодню ніч відьма обов’язково прагне поцілувати церковний замок. Коли під час всенощної всі виходять із православного храму і з хоругвами та іконами йдуть хресним ходом навколо нього, відьма прилаштовується останньою, і коли процесія трохи пройде, швиденько повертається до зачинених дверей храму і цілує замок — бере силу успішно відьмувати цілий рік (адже замок залізний і замкнений в коло — тобто є максимально сильним із магічної точки зору, та ще й знаходиться в «місці сили», а Великдень — сакральний час, найбільше християнське свято, отже саме в цю ніч для відьом зʼявляються «додаткові можливості»), зокрема тепер перед нею всі замки будуть відкриватися (що важливо в нічних «рейдах» по чужих хлівах). У сільських парубків у Великодню ніч була розвага: десь в кущах біля храму робити засідку й дивитися, яка ж баба прийде замок цілувати… Іноді відьом було кілька, і вони бігли наввипередки до замка, бо кожній хотілося бути найсильнішою…
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#фольклористичнаспадщина
#фразеологізми
#відьми
#МихайлоКрасіков
Слобожанські великодні пісні з архіву Бориса Грінченка
Ми вже писали про те, що у «Зібранні творів» Бориса Грінченка, яке видає Київський університет імені Бориса Грінченка, під назвою «Весенние песни в Харьковщине» були опубліковані архівні матеріали, записані фольклористом під час його вчителювання на Слобожанщині (див.: https://www.facebook.com/share/p/mVLKLNtY65v4RSaj/. Сьогодні подаємо кілька текстів із другого підрозділу, який має назву «Великодні пісні». Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії (тепер — Сумського району Сумської області), де Борис Дмитрович працював з 25 вересня 1884 року по 31 серпня 1885 року.
І коли як не зараз, напередодні Великодня, доречно згадати те, що лунало саме в такий час на слобожанських луках понад 100 років тому?
***
Ой нумо, нумо
В плетеного шума,
Як наша мати
Буде заплітати;
Заплетися, шуме,
Заплетися!
Хрещатий барвінку,
Розстелися!
***
Виорем нивочку
Довгеньку,
Посієм гречечку
Чорненьку.
Гречечка вродиться,
Женчики найдутця,
Гречечку чик-чик,
Чик-чик!
А з тії гречки
Чорні вершечки,
А з того проса
Русая коса,
А з тії пшениці
Русиї косиці…
Од кутка до кутка
Скакали дівки в городка,
Годі, дівки, скакати,
Ходім гречки вʼязати.
Ти, галочко, сизокрила,
Ти, дівочко, чорнобрива,
Ти, галочко, скоч на танець,
Ти, дівочко, поведи танець!
***
Бив мене муж,
Бив, волочив, —
Трясця навчив.
Привʼязав ниткою,
Бив соломинкою, —
Трясця навчив.
Я з того зла
Спати лягла;
Встала ранесенько,
Вмилась білесенько,
Поснідала:
Ззіла вола:
Ще й барана,
Сімдесят поросят,
Чотири пташечки,
Горщечок кашечки,
Ще й голодна…
Друкується за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Фольклористична спадщина. Кн. 2 / Київ. ун-т ім. Б. Грінченка; упоряд. О.В. Бурко, А.І. Мовчун, В.В. Яременко; голова ред. ради, кер. проєкту В.О. Огневʼюк; передм., комент., прим. А.І. Мовчун. Київ: [Київ. ун-т ім. Б. Грінченка], 2018. С. 567 — 568.
Далі буде.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#великодніпісні
#МихайлоКрасіков
Ми вже писали про те, що у «Зібранні творів» Бориса Грінченка, яке видає Київський університет імені Бориса Грінченка, під назвою «Весенние песни в Харьковщине» були опубліковані архівні матеріали, записані фольклористом під час його вчителювання на Слобожанщині (див.: https://www.facebook.com/share/p/mVLKLNtY65v4RSaj/. Сьогодні подаємо кілька текстів із другого підрозділу, який має назву «Великодні пісні». Записані вони були в селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії (тепер — Сумського району Сумської області), де Борис Дмитрович працював з 25 вересня 1884 року по 31 серпня 1885 року.
І коли як не зараз, напередодні Великодня, доречно згадати те, що лунало саме в такий час на слобожанських луках понад 100 років тому?
***
Ой нумо, нумо
В плетеного шума,
Як наша мати
Буде заплітати;
Заплетися, шуме,
Заплетися!
Хрещатий барвінку,
Розстелися!
***
Виорем нивочку
Довгеньку,
Посієм гречечку
Чорненьку.
Гречечка вродиться,
Женчики найдутця,
Гречечку чик-чик,
Чик-чик!
А з тії гречки
Чорні вершечки,
А з того проса
Русая коса,
А з тії пшениці
Русиї косиці…
Од кутка до кутка
Скакали дівки в городка,
Годі, дівки, скакати,
Ходім гречки вʼязати.
Ти, галочко, сизокрила,
Ти, дівочко, чорнобрива,
Ти, галочко, скоч на танець,
Ти, дівочко, поведи танець!
***
Бив мене муж,
Бив, волочив, —
Трясця навчив.
Привʼязав ниткою,
Бив соломинкою, —
Трясця навчив.
Я з того зла
Спати лягла;
Встала ранесенько,
Вмилась білесенько,
Поснідала:
Ззіла вола:
Ще й барана,
Сімдесят поросят,
Чотири пташечки,
Горщечок кашечки,
Ще й голодна…
Друкується за виданням: Грінченко Борис. Зібрання творів. Фольклористична спадщина. Кн. 2 / Київ. ун-т ім. Б. Грінченка; упоряд. О.В. Бурко, А.І. Мовчун, В.В. Яременко; голова ред. ради, кер. проєкту В.О. Огневʼюк; передм., комент., прим. А.І. Мовчун. Київ: [Київ. ун-т ім. Б. Грінченка], 2018. С. 567 — 568.
Далі буде.
Михайло Красіков
провідний методист ООМЦКМ
#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС
#БорисГрінченко
#фольклористичнаспадщина
#великодніпісні
#МихайлоКрасіков
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.