Продовжуємо аналізувати статті Миколи Сумцова в енциклопедіях кінця ХІХ — початку ХХ століття (див. попередні пости: http://surl.li/udtlx; http://surl.li/udtmi).

Цікаво порівняти контенти енциклопедійних статей на одну й ту саму тему М. Сумцова та дослідників ХХІ століття. Наприклад, у статті «Сміття» В. Жайворонок, автор словника-довідника «Знаки української етнокультури» (2006) в першу чергу акцентує увагу на тому, що «у переносному значенні сміття символізує негативні сторони родинного, особистого життя». М. Сумцов же починає статтю з того, що сміття в повірʼях та обрядовості багатьох народів «грає роль таємничого талісману», тобто для нього актуальніша позитивна семантика сміття в народній культурі. Яскравий приклад – переходячи в нове помешкання, жменю сміття зі старої хати (яку вимітали чистенько) переносили в нове житло й кидали в передній кут, аби не залишити долі в старій хаті. Сумцов вважав сміття символом землі, і обрядове його використання повʼязував із «релігійним шануванням землі». Як доказ він наводив приклад давніх індусів, у яких молоді під час весілля перед входом в оселю чоловіка ставали на сміття. Відгомоном цих індоєвропейських ритуалів вченому здавалася українська приповідка «на смітнику женився», яка «натякає», як він вважав, на задіяність сміття у весільній обрядовості словʼян. Тим не менше, в даному випадку йдеться не про продуційну магічну силу сміття/землі, а зовсім про інше. Вираз «на смітнику женився» – вияв презирства до чоловіка, який одружився з дівчиною, яка виявилася «нечесною», за народною термінологію, тобто втратила цноту до шлюбу, бо після першої шлюбної ночі відбувався ритуал «покривання», чудово описаний Г. Квіткою-Основʼяненком у повісті «Конотопська відьма»: «Ще ж дужче пана Уласовича узяв жаль, як пан Халявський з своєю молодою прибіг тарадайкою у город покриватися. Попереду везуть на превисоченному дрючці запаску шовкову та червону-червону, як є сама настояща калина... і коням чуби, і музиці і руки, і скрипку, і чуб, і уси червоними лентами поперевʼязували; і покривали молодих у церкві. А в пана Микити Уласовича Забрьохи хоч є і стьожки, є й хустки, та ба! Не вивезло. Повів Солоху покривати дружко... на сміття, по закону. Лихо нашому панові Забрьосі, та й годі!!!».
Дивно, що М. Сумцов, автор першої наукової праці про Г. Квітку-Основʼяненка як етнографа, прекрасний знавець творчості письменника-земляка, трактуючи вислів «на смітнику женився», не згадав наведений вище текст.

Михайло Красіков,
провідний методист ООМЦКМ, проф. НТУ «ХПІ».

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#деньтрадиційноїкультури
#НКС
#лабораторіядослідженьНКС
#сміття
#насмітникуженився
#МиколаСумцов
#МихайлоКрасіков