Малюнок «Весна прийшла» Людмили Лісунової, кандидата педагогічних наук, доцента кафедри образотворчого мистецтва Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини
#традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Вербнанеділя
#НароднісвятаХарківщини

🔶 14 квітня, СТРАСНА П’ЯТНИЦЯ.

🔸 На Харківщині увечері, з четверга на п’ятницю, йдуть до церкви на всю ніч, в народі кажуть «на Страсти».
Страсна п'ятниця – найсуворіший та найскорботніший день Великого посту, бо цього дня відбулося розп'яття та поховання Ісуса Христа на Голгофі. Тож у цей день не можна сміятися, розважатися, веселитися. Віряни у п’ятницю дотримувалися строгого посту, а то й взагалі нічого не їли.
Після служби у церкві, люди засвічували свічки і несли додому, щоб випалити хрест на сволоці перед покуттю, а також при вході до хати чи сараї, як оберіг. Свічку зберігали на покуті за іконами цілий рік, на всяк випадок. Її засвічували під час великої грози, або давали хворому у руки, як оберіг. Зазвичай хрест, випалений свічкою, стирали на Вознесіння.
Ось деякі спогади наших інформантів:
* «У Страсну п’ятницю нічого не робили, святкували. Ходили на всеношну. Називали Страсна неділя, Страсти. Свічки приносили додому, хрести випалювали над входними дверми. А ще на сволоках писали (випалювали) біля покуті» (зап. 11.04. 2022 р. с. Киселі від Редькової Віра Федорівна, 1942 р.н.)
* «В четвер увечері ходили на Страсти. Запалену свічку приносили додому і випалювали хрест на сволоці. Свічку зберігали. Коли людина заболіє, то давали їй Страсну свічку, може пройде. Якшо на вулиці великий грім, гроза, то світили Страсну свічку» (зап. 17.08.1997 р. с. Княжне на Нововодолажчині від Савенко Фросини Егорівни, 1915 р.н.)
* «На Розп’ятіє (Страсна п’ятниця) ходили, світили після служби свічку і несли додому у бутилці. Свічкою писали хрест на сволокові, а як вода відсвятиться на Вознєсєніє, стирали хрести» (зап. 18.07.2003 р. с. Мала Вовча на Вовчанщині від Глуховської Василини Опанасівни, 1917 р.н.).
* «На Страсти із церкви несеш свічку, стараєшся шоб вона не потухла, приносиш і тоді хрести малюєш. Хрестики малювали у хаті на покуті, у хлів заходили» (зап. 17.04.2019 р. від учасниць народного фольклорного гурту «Кегичівські піснярки» Кегичівської селищної ради)
* «На сволоку свічкою в палець (завтовшки) треба хрест нарисувати. Свічку нести з церкви треба, шоб вона не потухла, а як потухне, то вже всьо. А я була така проворна, біжу до церкви, а з школи можуть же вигнати, а ладно. Несу свічку з церкви, шоб же не потухла і на сволоку в палець хрест пишу. А як потухне, все, думаю, повмирають всі» (зап. 12.08.1995 р. с. Лиман Слобожанської селищної ради від Мацак Надії Іванівни, 1939 р.н.)
* «Засвічують у церкві свічку і несуть додому, коли церква недалеко, а потом пишуть хрестики сажою від свічки: на дверях, вікнах, шоб не входила нечиста сила» (зап. 02.07.1994 р. від гурту жінок с. Рясного на Золочівщині).
* «З церкви приносили запалену свічку і випалювали хрест на покуті. Цю страсну свічку треба зберігати ціле літо» (зап. 15.08.1995 р. с. Писарівка на Золочівщині від гурту жінок)

* «НА СТРАСТИ» Малюнок виконала Світлана Мишак, керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС
#Страснапятниця

від Кучерявої Лідії Марківни, 1941 р.н. м. Люботин, Харківського району, родом із с. Корбини Івани на Богодухівщині).

* Витинанка «ВЕЛИКДЕНЬ» виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Паска
#Крашанка
#Великдень
#Великоднісвята
#НароднісвятаХарківщини

24 квітня, ПРОВОДИ. Через тиждень після Великодня, у неділю, понеділок і вівторок – поминальні дні. На Харківщині ці дні називають Проводки, Гробки, Могилки. Господині готувалися: пекли паски, пироги, фарбували крашанки, готували різні страви, в тому числі м’ясні та йшли родиною на кладовище поминати померлих родичів. На могилки клали крашанку, паску, цукерки, печиво. Налиту в чарку воду чи горілку ставили або ж розливали по могилці навхрест. Крашанки треба було скотити по могилці, а діти мали їх підхопити. З собою брали хусточки, рушнички і пов’язували на хрести. Якщо похована жінка, в’язали хусточку, а коли чоловік, то рушничок. Їх мали забирати чужі люди. Вважається, що коли з хреста знімали хусточку і біля могилки її напинали, то голова не болітиме. В традиції, кожна господиня крім гостинців, що розкладали на могилки, несла з собою рушник та харчі для поминів. У кінці ряду могилок розстеляли рушники через усе кладовище, розкладали свої харчі і всі разом сідали поминати. Потім йшли додому і поминали родичів та знайомих у колі своєї родини.
Із спогадів наших інформантів.
* «Через неділю від паски, в понеділок, були Проводи. Бігали ж ми ото дітьми, по гробиках, і січас ми ходимо на Проводи. В цей день хустки на хрести чіпляють, шоб зняв із хреста і запнув, шоб голова не боліла. Треба там же біля гробика зняти з хреста і там же запнути, болячку віддали, і кажуть голова тоді не болітиме» (зап. 17.08.1995 р. с. Очеретове на Валківщині від Москаленко Килини Олександрівни, 1909 р.н.)
* «На Проводи, застеляєш гробик рушничком, кладеш туди крашаночки, кладеш канхветики чи то печеннячко, пасочку чи сірто, чи вино, наливаєш і на гробику становиш зразу. А дітки ж бігають, і ото вони хватають крашаночки з гробика. Я котю, а воно хватає. Оце закон такий, а як же. Це помини. На хрести вішали платочки, так він висить довго, довго, уже поки і змається там. Платочки вішали як спомини, як згадка. Якшо жінка померла, то платочок, а як чоловік, то рушничок в’язали. В’язали через перехрестя» (зап. 13.08.1995 р. с. Лиман Слобожанської селищної ради від Маницької Ганни Пимонівни, 1921 р.н., Зубенко Марфи Степанівни, 1920 р.н.)
* «В понеділок всі йшли на кладовище, на Проводи. Приходе на кладовище, стеле рушничок і кладуть свої продукти. Отдєльно там було таке місто, і ото рушники прослані через усе кладовище. Тіко на рушничку продукти кладуть, а тоді обідають. Скіко людей там, скіко старців було…» (зап. 11.08.1996 р. с. Гетьманівка на Шевченківщині від Кубрак Любов Іванівни, 1909 р.н.)
* «На кладовище на Великдень не ходили. Казали, шо не можна ходити. Ходили через тиждень, як поминальна неділя, тоді ходили. Поминальна неділя і Проводи, казали. Старі люди ходили в понеділок, а всі родичі шо приїзжали з Харькова, у неділю. На Проводи, от сходиться родина, сіли за стіл, усіх пом’янули, згадали, а тоді сіли у машину і поїхали на кладовище, яке зараньше облаштували. Положили пироги, паски, положили крашанки, цвіти. Не сиділи там, не випивали» (зап. 01.04.2023 р. від Кучерявої Лідії Марківни, 1941 р.н. м. Люботин, Харківського району, родом із с. Корбини Івани на Богодухівщині).

* «НА ПРОВОДИ» Малюнок виконала Світлана Мишак, керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.
#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Паска

Запрошуємо ознайомитися із новими можливостями сайту «Цифровий архів фольклору Слобожанщини та Полтавщини».

Поява нових опцій в пошуку і систематизації – відгук на зауваження і побажання наших небайдужих користувачів, що надходили до нас впродовж останніх років. Ми дуже цінуємо вашу думку і сподіваємося, що змогли втілити ваші прохання. Водночас розуміємо, що будь-яке ускладнення параметрів, можливо, зробить користування новими функціями спочатку непростим, то проанонсуймо, що саме змінилося.

📱В першу чергу зміни стосуються мобільної версії, де на екрані важко розмістити усі фільтри та опції, що вільно видно на комп’ютері (десктопі):

🔸Тепер у результатах пошуку на телефоні у списку пісень можна одразу програти аудіофайли, не переходячи на сторінку пісні (трикутник ліворуч).
🔸Список пісень (результат пошуку) супроводжується зараз і назвою населеного пункту. Особливо це важливо, коли пісні схожі за текстом, мотивом і та інш. 

🖥 Для десктопної версії чудовою зручністю стала «підказка» тексту, фрагмент якого випадає при наведенні на відповідний значок «текст» в списку пісень. Тобто, щоб переконатися, що це саме та пісня, яку ви шукаєте, не треба переходити на сторінку пісні.

🔸В коментарях користувачів не один раз звучало прохання надати можливість шукати одразу  за декількома жанрами, населеними пунктами, мотивами. То ж тепер є така можливість обирати в фільтрах більш ніж один мотив, жанр та місце запису. Для того, щоб відмінити ці фільтри (і взагалі будь-які) створена кнопка «скинути».
🔸Раніше зі сторінки пісні можна було перейти на всі пісні вказаних виконавців та місця запису. Тепер можна отримати подібний результат і за піснями певного жанру чи мотиву (тобто ці параметри стали «клікабельні», виділені синім кольором).
🔸Найбільше зауважень викликав некоректний пошук або й взагалі відсутність видачі результатів при пунктуаційних помилках у тексті запиту. Тепер можна не переживати за пропущену кому чи точку у назві  пісні, пошук спрацює за їх відсутності.

Будемо вдячні, якщо наші користувачі спробують використати ці новації, протестують і дадуть свої відгуки в коментарях або особистим повідомленням.

folklore.kh.ua

Процес оновлення триває, далі ми розкажемо вам про інші зміни.
 
Провідний методист ООМЦКМ Галина Лукʼянець
 
#традиційнанароднакультура
#культураСлобожанщини
#НКС
#лабораторіядослідженняНКС

🔶 8 травня Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва розпочав дистанційну роботу відкритого  семінару-практикуму: «Обряди, звичаї, традиції Зеленої неділі в Україні: минуле та сьогодення». Цей семінар є завершальним у весняній серії відкритих семінарів-практикумів  «НАРОДНІ ОБРЯДИ КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ». Програма семінару розкриває такі теми:
«Традиції святкування Трійці на Закарпатті»
КОЦАН Василь Васильович, директор Закарпатського музею народної архітектури, доктор історичних наук (м. Ужгород)
«Святкування Зеленої неділі на Харківщині»
ОЛІЙНИК Наталія Петрівна, провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова»
«Свято Трійці. Водіння Куста в селі Сварицевичі Сарненського району Рівненського Полісся»
КОВАЛЬЧУК Алла Павлівна, керівник «Народного художнього колективу» гурт традиційного поліського співу «Ранкова роса» Рівненського ліцею № 28
«Особливості організації та проведення Зелених свят у Національному скансені України»
КУКЛІНА Інна Миколаївна, вчений секретар (колишня завідувачка відділу народного мистецтва і фольклору) Національного музею народної архітектури та побуту України (м. Київ)
«Весняно-літня обрядовість українців у світлі традиційної народної міфології»
СУШКО Валентина Анатоліївна – кандидат історичних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського  НАН України
   У червні 2023 року Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва  розпочинає проведення літньої серії дистанційних відкритих семінарів-практикумів «НАРОДНІ ОБРЯДИ КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ», присвячених річному колу свят, обрядовим діям, звичаям, традиціям, автентичному співу різних регіонів України для керівників фольклорних, фольклорно-етнографічних та фольклористичних колективів. Для висвітлення пропонуємо такі напрямки:    
      «Сьогодні Купала, а завтра Івана» (червень)
     «Обжинки» (серпень)
     Про відкриття реєстрації учасників на цю серію семінарів буде повідомлено пізніше.

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни #НКС #річнеколосвят #Зеленанеділя #семінарипрактикуми #Троєцькісвята #НароднісвятаХарківщини

25 травня, ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ, відзначається через сорок днів після Воскресіння Ісуса Христа. На Харківщині його називають Вознесіння або Вшестя і вважається великим святом. У цей день забороняється виконувати будь-яку важку роботу. Віряни йшли до церкви.

Це є останнім днем, коли люди вітаюся «Христос Воскрес», а у відповідь «Воістину воскрес». Фарбували яйця в жовтий колір. У селі Гетьманівці на Шевченківщині щоб отримати жовтий колір, запарювали просяну солому. Також господині випікали паски та спеціальне печиво у вигляді драбини, яке так і називали «драбинки». За віруванням, печиво допомагало Ісусу Христу піднятися на небо. У деяких селах випікали ще й обрядове печиво у вигляді «борони». «По драбині Ісус Христос на небо сходив, а бороною скородили огород, шоб урожай гарний був». (зап. 1994 р. с. Отрадне на Шевченківщині від Липової Параски Дмитрівни, 1907 р.н.). Також люди могли ходити на кладовище та поминати своїх рідних.

Дослідник Куп’янщини П.В. Іванов у виданні «Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии» (1907 р.) пише: «Драбинки ставили на божниці до ікон, щоб Господь по «драбині» міг злізти на небо. В урожайний рік такі драбинки печуться з більшою кількістю перекладин, а в неурожайний з меншим, тому що тоді небо буває ближче».
Після обіду, ближче до вечора родичі, сусіди збиралися на вигоні чи в садку, варили кашу і гуляли, казали «Бога підсажуємо».

* Витинанка «ВОЗНЕСІННЯ» виконала Наталія Денисенко , викладач Харківської дитячої художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Паска
#Крашанка
#Вознесіння
#НароднісвятаХарківщини

4 червня ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ.
Відзначають на 50-й день після Великодня.
На Харківщині Зелену неділю називають ще П’ятидесятниця, Трійця, Троїця, Квічальна чи Клечальна неділя.

Це свято завершує весняний і розпочинає літній цикл календарних свят.
В основі свята лежить культ рослинності та виконання магічних дій на багатий урожай. Гарний урожай буде тоді, коли йдуть рясні дощі, а головне вчасно. А звідси і обряди викликання дощу.
До свята прибирали і примазували у хаті. У суботу ламали гілки тополі, липи, клена і прикрашали у кімнатах, хлівах, біля вуличних споруд. У хвіртку встромляли гілочки осики, щоб відьми та «погані» люди не заходили на подвір’я. Рвали різні трави, лікарські рослини, квіти і ними щедро зтрушували долівку в хаті: чебрець, полин, любисток, м’ят, йор, васильки. Травниці ходили у ліс чи на луки заготовляти лікарські трави.
У суботу ходили на кладовище поминати родичів. У неділю, після відвідання церкви, родичі чи сусіди збиралися на галявинах чи у садках і варили кашу, яку називали куліш, польова каша чи каша зливуха. Молодь збиралася у окремі гурти. Діти організовували свої ватаги та грали в різні ігри.

У свякові дні в річці не купалися, навіть намагалися близько не підходити до води, бо вірили: «Хто буде купатися, того русалка вхвате». Клечання мало висіти три дні, а могло висіти і тиждень. Зазвичай у середу зранку чи через тиждень його прибирали. Віддавали худобі, підкладали квочці у гніздо, палили, або несли до води і топили, коли давно не було дощів.

Ось деякі спогади наших інформантів.
* «Липа і осика тіки на глухих кінцях. В хаті тіки простими кленками квічають. В хаті посипають і пирієм, і очерет, і оситняг. Осітняг, отой шо качалочки, так він довго не сохне на долівці. А ми долівку кізяком як ізмажемо, і оситнягом струсимо, а він дуже пахне. Зелена неділя, це ж великий празник був, мазали хати, окола (навколо хати), рушники вішали, зеленню вряжали в хаті і кругом» (зап. 15.08.1995 р. в с. Писарівка на Золочівщині від Пономаренко Мотрі Савелівни, 1926 р.н., Опришко Ольги Дмитрівни, 1920 р.н., Чепурко Анастасії Григорівни, 1929 р.н.)

* «На Зелену неділю ми більш ламали липку, тоді кльон. Беремо установлюємо у хаті по вуглах там. Було травичку рвемо і ліпішник, ото все казали од бліх, ото посипемо. І ото пахне у хаті. Спати так харашо було у хаті. Іще щебрець було нарвем, щебреця посипимо. І ото отак Зелена неділя була у нас» (зап. 05.07.1996 р. в с. Черкаські Тишки Харківського району від Кіяшко Єфросини Семенівни, 1924 р.н., Близнюк Віри Пилипівни, 1926 р.н.)

* «На Троїцю ми нічого не робили, празнували, гуляли. Дівчата і хлопці зберуться. Вінки плели» (зап. 17.08.1995 р. в с. Очеретове на Валківщині від Москаленко Килини Олександрівни, 1909 р.н).

* «Букетики з цвітів та любистку освячували в церкві і зберігали до наступної Зеленої неділі» (зап. 13.08.1995 р. в с. Лиман Слобожанської селищної ради від Маницької Ганни Пимонівни, 1921 р.н., Зубенко Марфи Степанівни, 1920 р.н.)

*«ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ» Малюнок виконала Світлана Мишак , керівник зразкового об’єднання юних художників «Колорит» Нововодолазького будинку дитячої та юнацької творчості Нововодолазької селищної ради.

Матеріал підготувала провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва Наталія Олійник.

#ООМЦКМ #культураХарківщини #культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура #деньтрадиційноїкультури #лабораторіядослідженняНКС #спадщинаУкраїни
#НКС
#Зеленанеділля
#Трійця
#Троєцькісвятки

🔶 12 липня ПЕТРА І ПАВЛА.
Цей день на Харківщині називали ще Петра. По завершенню Петрівського посту, розговлялися. На Петра і Павла намагалися вкосити небагато пшениці, щоб на свято спекти хліб із нового урожаю. Також копали молоду картоплю, у борщ кидали молодого півника та одну велику галушку. Галушку ділили на всіх членів сім’ї. Крім цього випікали також коржики, які називали «мандрики». Від цього дня зозуля перестає кувати, то в народі казали: «Зозуля мандрикою вдавилася», або «Зозуля галушкою вдавилася». У цей день намагалися не робити важкої роботи, а ходили до церкви, відпочивали, святкували, бо після свята розпочиналися жнива.
Спогади наших інформантів:

* Після Петра і Павла зозуля перестає кувати, в с. Гетьманівка на Шевченківщині, казали: – «Зузуля не кує вже, бо галушкою вдавилася».
* «Галушку варять. Борщ вариться, курча заріжуть молоденьке, тоді кидають цю галушку одну. ЇЇ ріжуть кусочками, на тарілочку і м'ясо ділять і їдять». (зап. 06.08.1994 р. с. Василенкове на Шевченківщині від Нестеренко Ірини Павлівни 1912 р.н., Кирилко Лідії Іванівни 1929 р.н., Прихідько Ганни Федорівни 1923 р.н., Нестеренко Вір иІванівни 1936 р.н.)
* «Давайте різати курча і молоденької картошки, сьодні ж Петра. То кісто місимо з муки на салові, кипить там борщ чи шо і ото туди галушку кидаємо у той чавун і вариться та галушка, тоді витягають ту галушку на тарілку, ріжуть по кусочку і ту ж курятину, а сім’я здорова була, кажде ложку держе, так свекруха там кладе. Вона вже зна хто шо любе. Туди ложку, туди ложку, по кусочку беруть і їдять.  Коли до Петра начінають косить, а коли після Петра». (зап. 03.08.1996р. с. Гетьманівка на Шевченківщині від Дерев’янко Єлизавети Карпівни 1904 р.н.)
* «У Княжному починали косити перед Петром. Перший покіс мав пройти чоловік, а жінці треба було швидко зв’язати сніп» Щоб і врожай швидко зібрати (зап. 17.08.1997 р. с. Сосонівка на Нововодолажчині від Савенко Фросини Ягорівни, 1915 р.н.)
* «На Петра і Павла» витинанку виконала Наталія Денисенко, викладач Харківської художньої школи № 1 ім. І.Ю. Рєпіна

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини
#традиційнанароднакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#НКС
#ПетраіПавла
#мандрики
#зажинки

🔶 Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва продовжує низку відкритих семінарів-практикумів «Народні обряди календарного циклу», присвячених річному колу свят, обрядовим діям, звичаям, традиціям, автентичному співу різних регіонів України для керівників фольклорних, фольклорно-етнографічних та фольклористичних колективів.
 
ЛИПЕНЬ місяць – гаряча пора року для збирання зернових по всій території України. Як саме попередні покоління жниварів дотримувалися традицій, звичаїв і обрядів зажинків, жнив та обжинків? Проводимо паралелі між минулим і сьогоденням, а також що нині популяризується із традицій минулого розкажуть фахівці Рівненщини, Харківщини, Черкащини.
 
Нині стартує другий семінар-практикум літнього циклу: «Зажинки. Жнива. Обжинки». У програмі розкриваються такі теми:
 
«Зажинки, жнива, обжинки на Харківщині. Екскурс у минуле»
Наталія ОЛІЙНИК, провідний методист Харківського обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва, голова Громадської організації «Спілка етнологів і фольклористів міста Харкова»
 
«Зажинки, жнива та обжинки у традиційному народному календарі Середньої Надніпрянщини» (традиції та сучасність)
Вікторія НАУМЧУК, завідувачка відділу етнології Черкаського обласного краєзнавчого музею
 
«Сучасний підхід до відтворення обжинкової обрядовості на Черкащині»
Наталія САЙЧЕНКО, завідувач відділу фольклору та етнографії КУ «Обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи» Черкаської обласної ради
 
«Обжинкова обрядовість Драбівщини»
Ніна СИРИЦЯ, методист з фольклору та етнографії Центру культури і дозвілля Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області
 
«Обжинкова обрядовість Рокитненщини» (с. Масевичі)
Леся ДИЧОК, керівник Зразкового фольклорного колективу «Веселики» Рокитнівського сільського будинку культури Сарненського району Рівненської області

#ООМЦКМ
#культураХарківщини
#культураСлобожанщини #традиційнанароднакультура
#деньтрадиційноїкультури
#лабораторіядослідженняНКС
#спадщинаУкраїни
#НКС
#річнеколо свят
#зажинки
#жнива
#обжинки
#обрядовіартибути
#семінарипрактикуми
#НароднісвятаХарківщини