✙ Churcher ✙
4.07K subscribers
929 photos
73 videos
9 files
1.77K links
Інсайди, актуальна та достовірна інформація щодо церковної ситуації в Україні.
Завжди ексклюзивно, цікаво, неповторно.

Співпраця: churcher@protonmail.com

@churcher_info2 - резерв
Download Telegram
Колись писали про риторику Предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, і бачимо, що історія повторюється...

#відчитачів #пцу

В інтерв’ю Предстоятеля "Голосу Америки" знов чуємо про те, що календарна та інші реформи в церкві здійснюються не для того, аби об’єднатися зі Вселенським православ’ям, бути частиною Світового Християнства... Нібито вони здійснюються аби нарешті відокремитися від москалів. Якось це звучить несерйозно, не знаходите?

Так, Києво-Печерська лавра з 15.11 переходить на служіння за новоюліанським календарем, і це добре. Це великий крок і досягнення. Але до чого, чи маємо ми як нація вірну ціль, чи ми ясно бачимо її?

Ми й так відокремлені від московії через цю війну, через сотні загиблих захисників нашої Батьківщини. Ми й так це ніколи не забудемо. Для тієї самої календарної реформи є істинні, адекватні причини. Навіщо просувати вузькі негативні наративи, тим самим в певному сенсі знецінюючи жахи, жертви та героїзм українців, які справді борються з ворогом?

Зрозуміло, що тут вже ми переходимо до питання побудування нашої ідентичності на яке краще б відповіли спеціалісти іншої галузі. Але. В нас таке коротеньке питання: коли німці об’єднували свої землі та воювали з французами, чи Отто фон Бісмарк ґрунтував ідею національного відродження на бажанні відрізнятися від своїх ворогів?

Він у першу чергу дивився на місце німецької нації у сім’ї європейських народів, на стародавню культуру і традиції. Він усвідомлював, що Німеччина прагне об’єднання, а німецький народ має на це право.

Так чим ми відрізняємось? Ми репрезентуємо європейську націю, яка має тисячорічну історію. Скільки ще ми будемо дивитися на схід і повторювати, що ми не такі? Мабуть, все ж таки треба дивитися вперед і говорити у першу чергу про те, що ми — європейці, які повертаються до сім’ї?


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
#церковнаборотьба #пцу #упцкп

Залишаємо без коментарів
​​Чи може Почаїв стати яблуком розбрату?

#церковнаборотьба #пцу #угкц #відчитачів #інсайдиChurcher

Ну ось і трапилось те, про що ми писали ще в лютому. Відкрито заговорили про Почаїв. Причому не просто заговорили, як було вже раніше, а заговорили жорстко і майже безкомпромісно. Щобільше, зазначили, що Почаїв треба очищувати від присутності МПшних попів, яким ну зовсім не місце з їхніми поглядами на землі української святині.

Приклад КПЛ нам показав, що питання вигнання Мпшників з Лавр цілком вирішене, хоча й має певні нюанси.

Але ці ось ультиматуми на адресу уніатів... чи вони насправді того варті? Митрополит Нестор ось заявляє, що УГКЦ навіть не треба розраховувати на Лавру, мов Почаїв, а то й взагалі уся Волинь — це регіон православний:


– Повернімося до Почаївської Лаври. Претензії на неї, бажання зайти туди після звільнення святині від московських окупантів неодноразово озвучувала Українська Греко-католицька Церква.

– Претензії можуть бути різні. І якщо просто посилатися на історію, що було колись, – це як казати, що українці претендують на Перемишль і Хелм, а поляки на Львів і Тернопіль. В історії були різні події, в різні боки пересовувалися кордони, в різні юрисдикції входили ті чи інші храми чи монастирі. Зараз легко заявляти, що якщо там якийсь порівняно короткий період щось було, то там воно має бути і тепер.
Це шлях, який, по-перше, не дасть ніяких добрих результатів, по-друге – приведе до сварок, непорозумінь і конфліктів. Мені здається, що так свідомо гальмують, що спеціально намагаються посіяти розбрат між українцями і щоб заважати утвердженню єдиної Помісної Церкви.

Вони можуть багато на що претендувати, але будьмо щирі:
Волинь, до якої історично належить Почаїв – православний, а не унійний регіон.


Якось дивно, не знаходите? Владика нібито підкреслює необхідність уникнення розбратів, але за хвилину сам ультимативно заявляє про те, що греко-католикам в принципі немає місця на Волині, мов, регіон-то православний.

Обережніше треба, владико. Подібні висловлювання ще можна було б зрозуміти на адресу московських посіпак, але не на адресу Церкви, яка вже багато-багато років є осередком українського патріотизму, є символом боротьби за Незалежність, є врешті-решт багаторічним джерелом міцних зв’язків із Заходом, багатьма меценатами та благодійниками.

Ба більш дивно звучать слова митр. Нестора в контексті об’єднання церков, яке готується, на яке чекають і якого прагнуть мільйони українців з усіх куточків світу. Ще владики Андрей Шептицький, Йосип Сліпий говорили, що коли православна церква України матиме свою самоідентичність, греко-католики повинні будуть знайти шлях до єдності з цією церквою. Так ось, греко-католики про це пам’ятають. А Ви? Невже про це не чули?


Ну і стосовно вигнання Мпшників з Почаєва. Є тут певний нюанс. Дуже хотіли б помилятися, але колись чули, що земельні ділянки там вже давно перереєстровані на приватних осіб, пов’язаних зі структурою МП. Тобто при звільненні Лаври від МП треба буде враховувати той факт, що цю землю необхідно повертати державі за рішеннями судів. Хочемо, дуже хочемо вірити в те, що із земельними ділянками там все не так складно, як нам описували.


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
​​Щодо закликів до "припинення вогню", зокрема в боротьбі за церковну єдність та незалежність

#церковнаборотьба #пцу #рпцву #вартопрочитати

Цікаво спостерігати за тим, як Духовний Фронт України, який вже кілька років є неофіційним рупором ПЦУ, раптово вирішив перепостити пацифістську статтю Катерини Щоткіної на Дзеркалі Тижня. У своєму матеріалі пані Щоткіна закликає переглянути методи протистояння з МП аби в жодному разі не допускати силового протистояння. Мов, такий церковний переділ працює на російський інтерес, і взагалі треба підходити до цього обережніше.

І навіть сперечатися нібито не хочеться, але є одне але. Нам дуже не подобається риторика статті, а саме постійне згадування про партнерів, які нібито дуже проти таких ось методів через необхідність оглядатися на власних виборців, на яких російська пропаганда працює краще за українську (що?! а якщо так, то цікаво, чому!?). Також дратують давно набридлі сентенції про те, що в тих, хто веде війну, завжди має бути якийсь план припинення вогню та "розумування" за якими саме недоторканність УПЦ МП стане умовою російської сторони, на яку Україні, ймовірно, доведеться пристати хоча б тому, що ті самі західні партнери визнають її прийнятною.

У цьому зв'язку маємо таке дуже незручне питаннячко. Скажіть, будь ласка, а що це за такий “прогрів” із припиненням вогню? Ми правильно розуміємо, що пані Щоткіна разом з іншими недоспікерами на кшталт Арестовича з Гордоном долучилася до псевдопацифістської компанії, яка у першу чергу використовується заради якраз таки не церковного, а цілком собі політичного переділу?

Якщо так, дуже хотілося б дізнатися роль у цьому творців Духовного Фронту.

Коли ці протистояння навколо храмів почалися, пані Щоткіна, треба їй віддати належне, критикувала владу за неефективні методи боротьби з МП, за те що не вирішували проблему, а тільки розпалювали протистояння (на думку пані Щоткіної). Втім, зараз якось дивно виходить, що ця пані свідомо ігнорує той факт, що після певної точки, треба вже не “давати задню”, а таки розв'язувати проблему, яку самі ж своєю недолугістю наші можновладці довели до критичного стану.

Плюс до певного моменту ця ситуація із силовим протистоянням усіх влаштовувала (принаймні багато релігійних і політичних діячів удавали, що нічого не відбувається), але зараз, коли наша країна бореться за свою навіть не духовну, а фізичну, якщо хочете, незалежність, такі ось персонажі як Щоткіна почали просувати наративи майбутніх перемовин, про які, на наш погляд, попри непросту ситуацію на фронті, говорити, м'яко кажучи, завчасно. І до цих ось наративів, ми впевнені, долучаться й інші. І керуватися вони будуть зовсім не тим, про що будуть кричати.

Ми особисто взагалі перемовини з кацапами не визнаємо. І говоримо це не як щасливі власники ski-pass Буковелю, а як учасники подій цієї довготривалої оборони та боротьби за нашу Україну. При цьому нам щось наші погляди не завадили кількаразово закликати до АДЕКВАТНОГО підходу та просвітницької роботи з представниками МП. Ми про це писали ще тоді, коли всі тільки починали радісно розповідати про швидку перемогу над МП.

Тільки ось минув той час, коли можна було ледаче розповідати про збереження обличчя та інші пацифістські речі. Зараз вже треба діяти, і діяти швидко, аби якраз таки не дратувати людей нескінченним протистоянням.

І давайте не будемо забувати про те, що з таких ось матеріалів (а в перспективі з послаблення тиску) програємо якраз таки ми з вами. МПшна організація знову проскочить між двох ідіотів, які кричатимуть про необхідність задоволення західних партнерів і все затягнеться ще далі.

Ми хотіли миру, ми хотіли адекватної роботи, ми хотіли лагідного переведення культових споруд услід за громадами. Цього не відбулося. Ок. Так, мабуть, хоча б вже так доведемо справу до кінця?

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
Щодо Лаври, Різдва та протестів

#церковна_боротьба #пцу #рпцву

Дуже не хотілося б радіти завчасно, хоча тенденція дійсно приємна.

Напевно, все ж таки треба зазначити, що в багатьох парафіях ПЦУ, які начебто перейшли на новоюліанський календар, все одно знаходяться люди, які поки що не готові до цього. Чули, що деякі отці заради збереження миру всередині парафії вирішили або відслужити 2 рази (25 й 7), або просто якимось чином додатково відзначити Свято у січні. Не вважаємо це проблемою, бо людині потрібен час, аби перелаштуватися, але й не вважаємо за доцільне замовчувати.

В принципі, цей метод лагідного переходу наводить на думку, що й у питаннях переведення мпшних парафій можна було б діяти подібним чином, через м’яку, спокійну, впевнену агітацію.

Якщо розглянути невеличке містечко, або район якийсь як єдиний організм, ми побачимо, що хтось ходить до ПЦУ, хтось підтримує, але поки що відвідує мпшників, а хтось взагалі є прихильником мосцеркви. Нічого не нагадує? Хтось хоче святкувати 25-го, хтось ще вагається, а хтось вперто боронить святкування 7 січня. Так ось, якби зробили так, як ми закликали — показували б розквіт релгромад ПЦУ (а для цього ще треба було б розв'язати питання з відсутністю якісних кадрів, правда?), проводили б такий собі агітаційний soft power з тими, хто в принципі не проти, і вже в останню чергу займалися б тими, хто є максимально "упоротий", все б зараз відбувалося інакше.

Але це все вже в минулому. Адекватною пропагандою ніхто не займався, наганяли якихось крінжових тітушок з державними прапорами, когось били, танцювали, кричали у матюгальники. Себто займалися стандартною схемою народних протестів, які вже в них “прокатували” колись раніше. Ну ось і отримали те, що отримали.

Спочатку ці геніальні схематозники залізли в бійку, а нині вони чекають на реакції західних партнерів і не знають що робити.

До кінця доводити справу. До кінця. Ось що.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
​​Митрополит Київський і всієї України Епіфаній відвідає Фінляндію

#пцу #угкц #інсайдиChurcher #відчитачів #вартопрочитати

Предстоятель автокефальної Української Церкви в рамках свого візиту прибуває до Фінляндії разом із єпископом Німецькій Євангелічно-Лютеранській Церкві України Павлом Шварцем. Митрополит Епіфаній відвідає 15 грудня церкву Преподобного Германа Аляскінського та візьме участь у літургії в Успенському соборі в суботу 16 грудня о 9 год.

Дуже гарна новина, яка демонструє не тільки амбітність Предстоятеля (яка в цьому контексті, сподіваємось, посприяє розвитку Церкви), але й велику підтримку ПЦУ в європейських країнах. Це напередодні Різдва (а ми нагадаємо, що його святкуватимуть 25 грудня) важливо не тільки з точки зору закріплення цієї зміни, а ще й з точки зору взаємодії з українцями, які опинилися за кордоном. Це покаже, що про них пам’ятають і Церква зробить все, аби не допустити розриву зв’язків, як вже на жаль траплялося неодноразово раніше.

Є тільки такий момент, до якого, напевно, треба ся призвичаїти, але водночас зробити це грамотно, бо стоячи на початку об’єднавчого шляху дуже важливо обирати вірні методи й точки майбутнього об’єднання.

Наскільки відомо, Владика Епіфаній 15.12 після розповіді про поточну церковну ситуацію в Україні та ознайомлення з діяльністю двох фінських церковних благодійних організацій планує відвідати церкву Преподобного Германа Аляскінського в Эспоо, зустрітись із духовенством Гельсінської парафії, протоієреєм Хейкі Хуттуненом, та українським біженцями.

В принципі все вельми пристойно, хоча й не зовсім ми ще призвичаїлися до спільних заходів із протестантськими деномінаціями, чесно кажучи. Але нас у цьому візиті турбує викликає запитання навіть не спільний вояж разом з єпископом Павло Шварцем, а скоріше зустріч з представниками духовенства Фінляндії, які, м’яко кажучи, "розділяють вельми прогресивні погляди". Одним з них якраз таки є прот. Хейкі Хуттунен (він також написав передмову до збірника текстів про Православ'я та інклюзію ЛГБТ-людей “For I Am Wonderfully Made”). Ми вже писали що ми думаємо стосовно цих лівацько-прогресивних тенденцій на тлі зустрічі з архієпископом Кентерберійським Джастіном Уелбі, яка відбулася в Англії рік тому, напишемо і зараз напередодні зустрічі з отцем Хуттуненом.

Ми не проти додати трішки прогресу до нашої церкви, ми в цілому не проти певних тенденцій, які спрямовані на об’єднання як українських церков, так і в цілому нашого багатостраждального народу. Але. Ми досі не можемо зрозуміти, або якось прийняти той факт, що незважаючи на зростання правих рухів і тенденцій у світі (а за лівацтвом завше приходить правізна, як показало нам 20 сторіччя), Церква в Україні, як і суспільство, активно рухається в лівацькому напрямку.

Ми не кажемо, що Владиці Епіфанію треба припинити всі європейські контакти, але європейськість – вона ж теж буває різною. Але ми чомусь прямуємо у пекельні обійми з содомітами. І це все на тлі зростання національного руху опору, який апріорі був, є і буде правим та традиціоналістичним…

Треба все ж таки обережніше.

P.S.
Для тих хто вважає, що ми нагнітаємо

Це не якісь там студентики в УКУ, це системне явище
https://t.me/churcher_info/2333

Пропаганда ЛГБТ і гендерне навчання та відсутність відповіді
https://t.me/churcher_info/1133

Звідки ноги ростуть у просування лівацтва в країні (ОПУ)
https://t.me/churcher_info/2146

Наслідки руху суспільства від здорових цінностей - нездорові відносини та психологічні травми людей
https://t.me/churcher_info/2292

Багато прикладів ще самі знайдете...

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
Якось пропустили ми цей опус, але виправляємось

#церковнаборотьба #рпцву #пцу #відчитачів

Звертаємось до дотичних, тобто священнослужителів та вірників рпцву. Ось коли ви вважаєте, що зможете проскочити, ви на що розраховуєте? Ваші ієрархи – це перші люди, які вас й продадуть. Ми попереджали. І це ж було очевидно ще з моменту, коли ви почали стояти за Лавру, а Паша Мерседес робив все, крім того, щоб вам допомогти.

А ви йому ще гроші збирали на заставу. Це ж смішно просто. Він спокійно собі домовився, а ось за вас чомусь забув. Тому й зустрічається з різними на ваш погляд “зрадниками”, які перейшли до ПЦУ. Тому що він може це собі дозволити. Тому що він заради себе ­продасть усіх і кожного.

Ви дійсно хочете й досі стояти за таких ось “принципових і незламних” ?

Навіть шкода вас трохи від вашого прозріння:
"І до цих слів складно щось додати. Виходить, доки прості вірники зазнають від ПЦУ насильства, «нагорі» мило спілкуються і викладають фото в Мережу. Безумовно, кожен може зустрічатися з будь-ким і обговорювати будь-що. Але чи варто цим хвалитися?
Навіть якщо ти митрополит"
.

В принципі, ніхто не зробить більше для агітації за ПЦУ крім ваших намісників та митрополитів. І якщо наша влада періодично викидає щось на кшталт неадекватних протестів навколо Лаври, які гальмують переведення храмів та громад, то ваші ієрархи роблять дещо подібне тільки з протилежного боку.

Такий ось жабогадюкінг.


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
​​Екуменізм, який на часі

#відчитачів #угкц #пцу

Ось на цьому семінарі на філософсько-богословському факультеті УКУ, до речі, візьме участь представник вельми цікавої львівської благодійної фундації "Екуменічний комітет медичної та соціальної допомоги Православної Церкви України, Римо-Католицької Церкви, Української Греко-Католицької Церкви та Вірменсько-Католицької Церкви у Львівській області" (у Фейсбуці Екуменічний комітет медичної та соціальної допомоги ПЦУ, РКЦ, УГКЦ м.Львів - співпраця з вірменами католиками дещо відійшла на другий план з 2021 року, але двері для неї залишаються відкритими).

Організацію представлятиме її керівник, голова комісії у справах охорони здоров'я Львівської єпархії ПЦУ, член Синодальної комісії ПЦУ з міжхристиянських відносин отець Микола Біляк.

Це справді екуменічна ініціатива, бо підписантом юр.особи є директор ГО "Клуб Української Греко-Католицької інтелігенції", депутат Львівської міської ради та лікар за освітою Роман Грицевич.

Усі молоді, активні та щирі. Демонструють справжню єдність у добрих вчинках, нагальна необхідність яких зрозуміла кожному без зайвих досліджень та перемовин. Зокрема, щомісяця допомагають ЗСУ. І, ніби як, внесок та прізвище пана депутата теж не надто педалюють.

Було б добре подібні ініціативи поширювати та масштабувати. Як би тільки зберегти цю щирість та бажання робити щось для людей, та пере Богом, а не "для годиться" або для якогось мертвого "правильного" принципу.

Отже, хай Бог допомагає всім хто тихо, радісно, зі страхом, тремтінням та вірою працює для Нього!
І скоріше саме таким чином, від серця до серця, той досвід, котрий вартує поширення, пошириться без вад та спотворень.


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
​​У заходах Українського тижня 2024 у Сполучених Штатах бере архієпископ Харківський і Слобожанський ПЦУ Митрофан (Бутинський)

#інсайдиChurcher #відчитачів #пцу

Ієрарх розповість із фотодоказами про воєнні злочини рашистів, такі як удари по храмах та інших цивільних об'єктах, а також про відповідь на ці виклики з боку ПЦУ, зокрема про капеланську та гуманітарну діяльність Харківської єпархії.

Допоміг владиці підготуватись до візиту директор ТОВ "Слобожанські медіа" Микола Дугін, помічник-консультант нардепа Євгена Пивоварова (партія "Слуга народу").
Проживання в готелі Hyatt Place Washington DC/National Mall митрополит оплачує власним коштом (отримуючи 30+ тис. грн на посаді військового капелана, може собі дозволити, і хіба не для того й потрібні гроші, щоб творити добрі справи та служити іншим?).


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
​​Нова Чернівецька єпархія

#церковнаборотьба #пцу

Попросили нас прокоментувати утворення Чернівецької єпархії, яка зостала компіляцією з трьох єпархій, що увійшли до її складу (Чернівецько-Кіцманська, Чернівецько-Хотинська і власне Чернівецька).
Цікавлять людей також перспективи молодого владики Феогноста (Бодоряка), який виграв апаратну боротьбу і фактично зостав єдиним православним владикою усієї української Буковини (за винятком, звичайно МП).

Що ж. Слідкуйте за руками.

Колишній архієпископ Чернівецько-Кіцманський Онуфрій (Хаврук), якому дозволили зберегти номінальне епископство, залишивши йому один храм у Чернівцях, - свого часу перейшов до ПЦУ з УПЦ КП, раніше був в УПЦ МП. Його патроном на старті кар'єри в МП був митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней (Середній), який у 2018 році виступав проти отримання Томосу та створення Єдиної української православної церкви. Сам Середній є вихідцем з оточення митр. Никодима (Ротова), відомого радянського екуменіста, кдбшного агента і глави ВЗЦЗ рпz.
Враховуючи тенденції на очищення ПЦУ від елементів, які навіть в теорії можуть щось протиставити Голові Церкви, номінальне єпископство Хаврука - це подарунок, за який, судячи з ідеологеми всередині ПЦУ, треба дякувати. Тим більше, що Хаврук не є "людиною митрополита Епіфанія" і за 5 років так і не наблизився до нього.

Чернівецько-Хотинська, митрополит Герман (Семанчук). Трішки "заплямував" себе перебуванням в УАПЦ і зв'язками з архієпископом УАПЦ Афанасієм (Шкурупієм), але перейшов на Кам'янець-Подільську і Новоушицьку кафедру, оскільки жодним чином (принаймні поки що) не зашкодив Предстоятелеві і його оточенню. Має певні зв'язки з місцевими буковинськими чиновниками, а також функціонерами Фанару. Цілком можливо найближчим часом отримає будь-яку "подяку" від митрополита Епіфанія за розчищення дороги для молодого владики Феогноста.

Єпархія Чернівецька дореформена. Після того, як митрополит Чернівецький і Буковинський Даниїл (Михайло Ковальчук) заявив, що українська влада "вигадує війну" (коментуючи заборону паломництва), він автоматично підписав собі "запрошення на пенсію", яке було реалізоване вже за пару місяців. За єпархією поставили доглядати архієпископа Іосафа (Василиківа). Незважаючи на те, що владика Іосаф декілька років служив на росії, з 1997 по 2018 р. він перебував у складі КП, звідки перейшов до ПЦУ. Має величезні зв'язки в регіоні, багато років допомагає вирішувати певні питання. Патронує молодому владиці Феогносту, який, до речі, у 2015 році балотувався до Івано-Франківської облради від Батьківщини. Як тільки ситуація дозволила - владика Іосаф віддав кафедру своєму молодому товаришу, який її з радістю прийняв.

Типове просування потрібного впливовим колам кандидата, якого призначили у відповідний час. Нічого цікавого.

При цьому, сподіваємось, що це молоде дарування зможе задовольнити (у будь-якому сенсі) не тільки тих, хто його пропхав, а ще й певні релігійні, і, якщо хочете, державні інтереси.
Регіон ну дуже непростий, і повістку з можливими переходами МПшників до Румунської церкви треба буде перехоплювати.

Подивимось.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
✙ Churcher ✙
​​Нова Чернівецька єпархія #церковнаборотьба #пцу Попросили нас прокоментувати утворення Чернівецької єпархії, яка зостала компіляцією з трьох єпархій, що увійшли до її складу (Чернівецько-Кіцманська, Чернівецько-Хотинська і власне Чернівецька). Цікавлять…
Трішки доповнюємо. З цією реформацію на Буковині митрополит Епіфаній фактично запустив процес ліквідації колишніх єпархій УАПЦ.

Ймовірно, що наступними мають бути "ліквідовані" владика Володимир Шлапак, горезвісний для прихильників митр. Епіфанія владика Афанасій Шкурупій, який досі відкрито відмовляється від переходу на новий календар і відомий гей-владика Роман Балащук, про якого ми писали ще кілька років тому, коли відкривали свій канал.

Нічого неймовірного в принципі не відбувається, і цей прогноз, якщо він дійсно реалізується, просто підтвердить тенденцію, яка намітилися ще у 2019 році: повне "очищення" ПЦУ від єпископів-вихідців з УАПЦ і передача їхніх єпархій більш лояльним владикам.

Власне тому ми абсолютно не здивовані, що на інтронізацію владики Германа не приїхав не тільки митрополит Епіфаній, який був поруч, а ще й жоден архієрей з колишньої УАПЦ.

Цікаво.


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
​​Скандал навколо відчуження Червоногородського замку триває

#відчитачів #пцу #уапц #гроші

Сумно звісний Архієпископ Тернопільський і Бучацький ПЦУ Тихон Петранюк досі розгрібає судову справу, яку залишив йому не менш скандальний попередник – колишній архієпископ УАПЦ Мстислав Гук. Зараз владика Тихон відстоює повернення пам’ятки архітектури місцевого значення – руїн палацу з костьолом 17-19 століть у селі Нирків загальною площею 717 кв.м, – на баланс єпархії.

Нагадаємо, даний об’єкт нерухомості був переданий Тернопільською єпархією УАПЦ, яку тоді очолював архієпископ Тернопільський і Подільський Мстислав Гук, як майновий вклад до статутного капіталу ТОВ «Джуринфортеця» при його заснуванні наприкінці 28 вересня 2016 року. Таким чином єпархія та друга співзасновниця ТОВ «Джуринфортеця» Ольга Кузан отримали частки по 50% в цьому підприємстві. Загалом статутний капітал ТОВ «Джуринфортеця» склав 765 156 гривень.

Втім, вже 31 жовтня 2016 року, як раз на тлі нічних гулянь архієпископа та бешкету в барі "Сіті", єпархія УАПЦ на загальних зборах ТОВ «Джуринфортеця» вийшла зі складу учасників товариства і мала отримати грошовий еквівалент своєї частки в статутному капіталі. Куди ділися ці гроші – невідомо, але за повідомленням Нацполіції на рахунок єпархії вони не надійшли.

У серпні 2020 року, через відсутність необхідних пам'яткоохоронних погоджень та порушення статутних документів єпархії, Господарський суд Тернопільської області визнав передання руїн палацу, про які йдеться, недійсним. На підставі цього у травні 2023 року до Держреєстру речових прав було внесено запис про скасування права власності ТОВ «Джуринфортеця» на колишню церковну нерухомість.

Ясна річ, зараз ТОВ «Джуринфортеця» намагається заперечити цю дію державного реєстратора, аби залишити себе в цій ситуації хоч щось. Своєю чергою, архієпископ Тихон як керівник релігійної організації-правонаступниці єпархії УАПЦ опонує скаргам товариства: якщо гроші за нерухомість до церковного бюджету не надійшли, тоді і єпархія ніби як не зобов'язана нічого повертати – хай там правоохоронці шукають, хто привласнив ці кошти. Ба більше, для єпархії у будь-якому разі більш вигідно повернути себе цю нерухомість, бо кажуть, що оцінку її вартості при відчуженні було занижено принаймні втричі. Крім того, з утворенням та визнанням ПЦУ єпархія має більше можливостей для того, щоб самотужки відбудовувати цю пам’ятку архітектури та використовувати її для богослужінь та залучення паломників і туристів.

Цікавий нюанс полягає в тому, що архієпископ Тихон як мінімум цілих три роки відмовлявся подати до правоохоронних органів Заяву про визнання єпархії потерпілою стороною.
Також, судячи з судових матеріалів, версія самого Мстислава Гука всерьйоз не розглядається.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
​​Гучне екуменічне мовчання митр. Епіфанія

#угкц #пцу #відчитачів

Чи ви пам'ятаєте цікаве Великоднє інтерв'ю Блаженнішого Святослава Шевчука "Громадському"? Він там розмірковував про перспективи об'єднання церков та жалився, що православні приділяють недостатньо уваги цьому, за словами митр. Андрея Шептицького, моральному обов'язку любові до Бога.

З цього можна було б зробити висновок - навіть не про зацікавленість УГКЦ, а про те що хтось (суспільство/влада/працівники редакції) зацікавлені в такому об'єднанні та бачать саме УГКЦ важливим рушієм цього процесу.

Разом з тим, постають питання: для чого в Блаженнішого запитали зараз саме про це, що мали почути з відповіді Глави УГКЦ інші учасники екуменічних відносин в Україні, до чого мали спонукати їх слова Блаженнішого? Адже те, що цю тему єдності християн зачепили та вивели в публічний простір країни, свідчить про певні надії щодо розв'язання цього питання: навіщо питати про те, що мало стосується реальності та не є на часі.

Втім, доповідь Предстоятеля ПЦУ на Архієрейському Соборі 11 травня 2024 р. демонструє повне ігнорування екуменічних меседжів та прагнень Глави УГКЦ.

Про що свідчить таке умовчання, та чи була ПЦУ адресатом цих меседжів і надій - хто зна. Здається, що певною мірою так: в Патріаршій Курії УГКЦ очікували, що Блаженніший Епіфаній хоч трохи торкнеться стосунків з католицькими церквами у своїй доповіді.

Якщо надія на якийсь відклик з боку ПЦУ мала певне підґрунтя, тоді мовчання митрополита Київського і є відповіддю. Це може бути "ні, об'єднання якщо й стане можливим, то на наших умовах, коли ПЦУ стане сильнішою, єдиною православною церквою України". Але це умовчання також може значити "так, згодні, свідомі, готові, але ви ж теж розумієте, що ми мусимо й не можемо виправдовуватися або щось пояснювати, бо не можемо на цю тему говорити, це не від нас залежить, не знаємо яке загальне бачення цієї справи має відповідна влада, відтак потрібну думку в масах не можемо формувати тощо - хай там вже ухвалять якесь рішення, і все буде".

Так чи інакше, схоже що греко-католики розраховували на щось більше ніж натяки, і не дуже-то їх "зчитали". А як сприйняли та зрозуміли цей момент в екуменічному діалозі ви?

Пишіть на пошту
churcher@protonmail.com

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
Про мобілізацію - знову

#інсайдиchurcher #вартопрочитати #пцу #угкц

Знову нам повідомляють, що з єпархіями та місіями за кордоном ані в УГКЦ, ані в ПЦУ питання не розв'язане. Ну ось не знають священники, що робити. Тягнуть до останнього - і ті, хто мусить їхати оновлювати дані, і ті, хто має це питання якимось чином врегулювати.

Сьогодні вже 13 червня, часу обмаль, а всім тим, хто може щось зробити - начхати.

Чи віднайдуть будь-яке рішення? Не тіньові домовленості за окремих отців та владик, а ось якесь масове. Щось нам підказує що ні.

Фактично зараз ми спостерігаємо за тим, як українське священство за кордоном готується до закриття (сподіваємось тимчасового) своїх парафій, розуміючи, що ніхто з України не повернеться.

Ну невже так важко було розробити додатковий законопроект, який би врегулював питання зі священниками? Треба спочатку наробити проблем, а потім думати, як їх розгрібати?

Прохання репостнути.

CHURCHER

CHURCHER 2.0
- резерв
Ну добре, досить позитиву, це все ж таки Churcher

Ну як Вам, сподобався матч гей-парад?

Цікаво, що жодна з українських церков (як завше) крім УПЦ КП нічого не сказала проти.

По суті ми можемо просто скопіювати наш допис від 21 року, який так і не втратив актуальність, єдине що змінилося - УПЦ КП засудила це мракобісся.

Ми вже навіть не звертаємось.

Ті хто хоче - робить, ті хто не проти, або марширують, або мовчазливо підтримують. Це й зрозуміло, ЛГБТ-лобі наскрізь проїдає організми Церков завдяки якісно вибудованій сітці впливу.

Що робити? Напевно не здаватися - бо якщо й патріотична молодь втратить будь-яке бажання боротися за нашу ідентичність... але чесно кажучи, щось все складніше і складніше цей настрій зберігати. Дякуємо всім тим, хто проявив себе, засуджуючи цей "парад", але тенденції м'яко кажучи "вражають".


P.S. З Папою на форумі все було так, як ми й писали...чекаємо на зміну і водночас з тим не віримо в слабіючу підтримку Заходу. Все має бути добре.


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
Продовжуємо тему виїзду священства з України на службу до закордонних парафій.

Зараз ситуація виглядає дуже цікаво - ті владики, що приїжджали на Синод Єпископів УГКЦ і планують повернутися до США та Канади, на прохання Глави УГКЦ, яке було скероване до Державної прикордонної служби, скоріш за все виїхати зможуть (вже почали).

А ось отці, які приїжджали на оновлення, або планують відвідати Україну з інших причин, якщо вони являються військовозобов'язаними, погоджувати свій виїзд мають особисто з керівництвом ДПС або працівниками ДПС на пунктах переходу.

Рішення половинчате, як бачите.

P.S. Чекаємо на дощ🫠

P.P.S. Якщо маєте що додати, або оновлення цієї інформації - пишіть churcher@protonmail.com

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
✙ Churcher ✙
​​Кілька слів про душпастирську опіку військовослужбовців #інсайдиChurcher #угкц #пцу #упцкп #рпцву Продовжуємо стежити за розвитком служби військових капеланів. За даними з наших джерел, у кількісному відношенні значного прогресу в цій справі, на жаль…
Стежимо за розподілом конфесійного представництва капеланів у війську

#інсайдиChurcher #угкц #пцу

Пару тижнів тому мали змогу ознайомитись із листом МОУ №220/9302 від 03.07.2024, і звернули увагу на те, що за останні чотири роки квота штатних посад військових капеланів у ЗСУ для УГКЦ зменшилась із 24% до 15%.

Цікаво чому?


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв
Новий крок у риториці діалогу ПЦУ з юрисдикцією митр. Онуфрія?

#пцу #рпцву #церковнаборотьба

"Не лише з наших численних заяв і звернень, але з самої практики життя ви можете пересвідчитися в тому, що Православна Церква України є дійсно відкритою для всіх. Ми не маємо наміру чи бажання зосереджуватися на суперечках минулого, але хочемо разом з вами творити майбутнє єдиної Помісної Української Православної Церкви. Канонічної альтернативи єднанню православних в лоні ПЦУ – не існує, що підтверджує і Томос про автокефалію, однак форма такого єднання може бути різна, що було раніше встановлено і рішенням нашого Синоду." - йшлося у Заяві Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) від 16 травня 2022 року.

"Синод ПЦУ висловлює радість з приводу принципової згоди з боку релігійного об’єднання УПЦ щодо необхідності діалогу між двома православними юрисдикціями в Україні. З нашого боку ще раз засвідчуємо, що такий діалог повинен розпочатися без попередніх умов чи ультиматумів. Ми очікуємо на конкретні пропозиції іншої сторони щодо перших кроків у діалозі та на призначення відповідальних за ведення діалогу осіб." - писав митр. Епіфаній від імені Св. Синоду в Заяві за підсумками останніх подій в юрисдикції Московського Патріархату в Україні (УПЦ) 31 травня 2022 року.

На Успіння, повернувшись із Фанару, Предстоятель ПЦУ вкотре звернувся до митр. Онуфрія - цього разу відкритим листом від свого імені, - української та грецької мовами. Текст Звернення до митрополита Онуфрія із закликом до діалогу про єднання від 15 серпня 2024 року написаний у більш батьківському та пастирському тоні, із сумом про відсутність (?) відповіді на численні раніше зроблені звернення, але без звинувачень щодо російської агресії або прихильності до "рускава міра". При цьому в листі цілком послідовно вказується на неможливість прийняти попередні умови для діалогу, які раніше висунула рпцвУ:

"Відтак, твердо і неухильно тримаючись цих засад, ми знову і знову звертаємося до Вас владико, і до всіх наших православних братів і сестер, але в першу чергу – до єпископів і священників, бо на них покладено більшу відповідальність, як свідчить про це Писання – із закликом без всяких попередніх умов розпочати діалог про єдність.

Ми знаємо, що раніше з Вашого боку були оголошені три вимоги (🔹) щодо такого діалогу, а саме – щоби ми відкинули рішення Вселенського Патріархату і щоби ми не чули прохань від тих, хто приймає ці рішення і бажає бути єдиними, як Православна Церква України. Але з об’єктивних і незалежних від нас підстав ми не можемо погодитися з такими вимогами, бо вони суперечать істині та означали би для нас зречення від Бога, Який подав нашим ієрархам і кліру благодать священства, і від Церкви Христової, яка руками і працею Вселенського Патріарха благодіяла Україні.

Тому ми з любов’ю просимо Вас та ієрархів, які з Вами – погодитися розпочати наш діалог без попередніх умов. Саме так, без попередніх умов, розпочинався діалог, який благословив та підтримував блаженної пам’яті Митрополит Київський і всієї України Володимир і який Патріархат Москви зруйнував. Нехай всі, кому справді дорогою є пам’ять митрополита Володимира – візьмуть у цьому його за приклад."

🔹 Мається на увазі п. 9 Постанови Собору рпцвУ від 27 травня 2022 року:
"Для того, щоб діалог відбувся, представникам ПЦУ необхідно:
1️⃣ припинити силові захоплення храмів та примусові переводи парафій Української Православної Церкви.
2️⃣ усвідомити, що їхній канонічний статус, як він зафіксований у «Статуті Православної Церкви України», є фактично неавтокефальним і значно поступається свободам і можливостям у реалізації церковної діяльності, які передбачені Статутом про управління Української Православної Церкви.
3️⃣ вирішити питання канонічності ієрархії ПЦУ, адже для Української Православної Церкви, як і для більшості Помісних Православних Церков, є цілком очевидним, що для визнання канонічності ієрархії ПЦУ необхідне відновлення апостольської спадкоємності її єпископів."
Вузькопартійні та вузькоконфесійні суперечки навколо законопроекта 8371 надто шкодять єдності суспільства

Ті, хто в курсі, якщо вони патріоти України, дивляться на палкі дискусії щодо законопроекту 8371, спрямованого на заборону УПЦ МП, швидше з гіркотою, ніж із задоволенням, бо все це створює відчуття штучної напруженості.

Протягом останніх років об'єднанням українського православ'я займалася невелика група всередині ПЦУ, "Євросолідарності", ОПУ та МЗС, яка насправді використовувала релігійні конфлікти в особистих цілях. І ця практика виявляється не менш важливим фронтом боротьби, ніж боротьба з агентами ФСБ в рясах.

Припустимо, що УПЦ МП таки буде заборонено. Що тоді? Де держава знайде адміністративні та політичні ресурси, щоб закрити кілька тисяч релігійних громад і не дати їм піти в підпілля? Тисячі громад в юрисдикції митр. Онуфрія, які за десятиріччя релігійних протистоянь навчилися боротись за власне існування та релігійні свободи, не перейдуть до ПЦУ. Ба більше, через брак священників для ПЦУ вони - як валіза без ручки.

У цьому світлі відомі заклики митрополита Євстратія до "діалогу без попередніх умов" набувають іншого значення, розкриваючи справжні наміри ПЦУ (та "Європейської солідарності") ще більше віддалити рпцвУ від єдності й таким чином створити ще більше проблем для влади.

Нагадаємо, ПЦУ була поспішно створена Павленком як передвиборчий проект "ЄС" у 2018 році й продовжує служити їхнім інтересам. Як ми дізналися, залишаючи посади під час зміни влади, люди Петра Порошенка залишили собі компромат на єпископів ПЦУ і зараз використовують його для контролю над цією структурою. З іншого боку, архієреї ПЦУ отримують і значні бонуси, наприклад, виплату в розмірі 5 мільйонів доларів під час місцевих виборів 2020 року за підтримку "ЄС".

Після повномасштабного вторгнення ПЦУ набула безпрецедентного впливу на державну релігійну політику, фактично перебуваючи на стороні опонента уряду Зеленського. Розв'язання релігійного питання розглядається ПЦУ передусім як захоплення активів рпцвУ - церков, монастирів і майна у помсту єпископам Онуфрія, які тривалий час принизливо ставились до них як до розкольників. Хоча ПЦУ отримує ресурси від держави, вона нічого не пропонує у відповідь, а тільки втягує уряд у нескінченні конфлікти на кшталт суперечок навколо Києво-Печерської Лаври, які досі не можуть бути врегульовані мирним шляхом.

Ще один показовий момент: чому Президент під час зустрічі з Патріархом Варфоломієм 10 червня 2023 року зажадав надати ПЦУ статус Патріархату? Хіба питання єдності українського православ'я не були більш нагальними? Виявляється, це зухвале прохання скоріш за все було сформульоване Андрієм Сибігою. Він, мабуть, сподівався, що новий Київський Патріархат якось завадить Росії. Дивно? Так. І патріарх Варфоломій теж не зміг зрозуміти, яким чином це має спрацювати, отже обережно пообіцяв провести канонічний перегляд цього питання.

Повертаючись до справжньої мети законопроекту 8371, вона стане яснішою, якщо звернутися до фігури Віктора Єленського, який очолив ДЕСС після того, як за допомогою свого племінника Дмитра Горєвого змістив попередню главу Олену Богдан. Він повністю розділяє інтереси керівництва ПЦУ, навіть коли вони розходяться з інтересами держави. Зокрема, просуваючи законопроект, він маніпулює, кажучи те, що його візаві мав би хотіти почути. Але через непослідовну риторику сам губиться в аргументації. Те він намагається переконати міжнародних партнерів, що заборона рпцвУ - це про релігійну свободу та допомогу вірникам. Але на зустрічі з патріархом Варфоломієм визнає, що в цьому аспекті законопроект потребує доопрацювань. Аби зберегти лазівку для просування вузьких інтересів ПЦУ - згодиться все що завгодно, навіть під час важливих міжнародних переговорів.

Продовження 👇🏻
​​Відповідаємо на ваші запитання

#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #рпцву #пцу

⚜️

Найгучніші приклади невдалої праці ПЦУ з точки зору завдань Константинополя та влади - об'єднання українського православ'я, - це:
1) вихід з автокефальної української церкви її де-факто засновника Філарета (Денисенка) та прихильних до нього єпископів;
2) провал зі звільненням Києво-Печерської Лаври з духовної окупації московськими попами. У плані по КПЛ мирний сценарій навіть не передбачався, і як наслідок маємо те, що маємо. Конфлікт і суди тривають досі, скандал набув міжнародного масштабу. При цьому ПЦУ не змогла ані взяти на себе утримання лаврських культових споруд, ані переманити ченців до свого монастиря, ані залучити паломників, ані навіть просто прибрати за собою після богослужінь (це роблять за святими отцями співробітники музею). Тому й кажемо, що ПЦУ, вирішуючи власні завдання, отримує все більший ресурс від держави, а натомість, на жаль, не дає нічого. Ще й втягує владу в нескінченний конфлікт.

⚜️

Щодо зацікавленості керівництва ПЦУ в розділенні між православними українцями хочемо додатково нагадати одну річ.

Що сталося б, якби раптом пухка, децентралізована ПЦУ і міцна, монолітна рпцвУ об'єдналися? Сотня єпископів і десяток тисяч міцних громад отримали б абсолютну перевагу в новій структурі. А конфлікт в умовах війни з агресором заганяє величезну рпцвУ у підпілля: після законодавчої заборони й ліквідації московської церкви ПЦУ залишиться тільки підібрати ласі шматочки.

Тому керівництву останньої залишається тільки максимальна агресія до рпцвУ, прикрита такими ж ультимативними "закликами до діалогу" як і "готовність" синодалів під омофором митрополита Онуфрія. Годиться все, аби відштовхнути їх якомога далі.

⚜️

Щодо політичного захисту митр. Еммануїлом сивочолого ексгаранта пояснимо. У грудні 2021 р. всі чекали, коли ж Порошенко прийде на допит у справі про держзраду. Замість цього він спішно їде на Фанар, зустрічається з Патріархом Варфоломієм, і справа про держзраду сама собою глухне.

Незручно саджати до в'язниці друга Вселенського Патріарха. Звичайно, цю зустріч організував ніхто інший як митрополит Еммануїл. І є підстави вважати, що зробив він це на комерційній основі.

⚜️

Прозріння ОП і перегляд стратегії почався з того, що вже згаданий Андрій Сибіга був перекинутий назад в МЗС. Також було звільнено інших заступників. Литвиненко, який став наступником Данілова - це жорсткий кадровий розвідник, змусити якого танцювати під свою дудку виявилося значно складніше навіть такому владолюбцеві як митр. Євстратій.

Так, в останньому комюніке щодо зустрічі з Варфоломієм Єленський все одне вставив позитивну оцінку Патріархом ролі ПЦУ. Однак і він висить на ниточці від пенсії.

У свою чергу, Олена Ковальська провела успішні переговори на Фанарі, а перед тим у Києві з митр. Іларіоном Рудником. Отже, Офіс Президента намагається працювати зі Вселенським Патріархом, доводити до його відома справжній стан справ у країні, щосили шукає новий шлях примирення українського православ'я.

І це добре, тому що країні, що воює, потрібна єдина церква. А якщо влада в цьому зацікавлена, значить ми не підемо на компроміси й поступки ворогові. Країні, як віддає власні території та людей - байдуже, де яка Церква. А ми навпаки - шукаємо та знаходимо ресурси, щоб домогтися дійсно справедливого миру. Отже, і по релігійній політиці бачимо, що панікувати зарано, і дійсно можна казати: "Все буде Україна!".

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв