Український капелан Марк Сергеєв втрапив у скандал через свої висловлювання у бік жінок у ЗСУ. Так, священник заявив, нібито військовослужбовиць в армії "мають всі в постелі по черзі".

Відповідну заяву Сергеєв зробив на подкасті на каналі METANOIA під час розмови про війну в Україні, окупацію, а також – жінок у Збройних силах.

На це відреагувала жінка-парамедик Аліна Михайлова: «Цивільний не має права відкривати є***це на жінок у військах». Також вона додала, що не бачила на нулі капеланів, на відміну від жінок-парамедиків.

Не хочемо нікого у цьому скандалі підтримувати, але скажімо так, кожен у певному сенсі має рацію і правда десь посередині. Інша справа, що пастор, здається нам, такі речі виносити на широку авдиторію права не мав.

Щодо перебування отців на нулі. Не маємо бажання сперечатися з пані Аліною, але багато капеланів ще з часів ООС відвідували хлопців на позиціях і ніхто отців звинуватити у боягузтві не міг.

Крім того, це інтервь'ю - подкаст цікаве ще тим, що пастор розповідає про долю Церков на окупованих територіях. Радимо переглянути, якщо маєте час та нормальний інтернет.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

«Я записав, я не можу триматися…» У медіаклоуна Євстратія Зорі, схоже, в ПЦУ зʼявився конкурент - любитель доларів, буковинський піп Василь Ковташ.

Якмй актор!🤦‍♂️ І який цинік… 🤮 З похорону воїна зробити таке шоу! Спаси і сохрани від таких пастирів.

ПЦУ можна привітати з поповненням попівськи рядів таким от чудом, якого особисто благословив сам Епіфаній Думенко-Чокалюк. Яке їхало, таке й здибало.

Не можемо не відрепостити цю жалюгідну спробу набрати ще більше лайків

Нас там просили колись прокоментувати його перехід до ПЦУ, ми написали

Перейшов - добре, але поки він не направить увесь свій тікток потенціал на агітацію за українську церкву, поки він не покаже своїм, виходить вже колишнім парафіянам, (які судячи з коментарів дуже розчарувалися), що в ПЦУ все добре і нічого нема там страшного, поки він не покаже свою лояльність владиці Феогносту ( і ми зараз не про ці речі, за які ви подумали) і новій для себе Церкві, ми не зможемо написати нічого конкретного.

Людина ще тиждень тому записувала відео, де дякувала "брату Новінському" за Благодатний вогонь. Що тут писати? Давайте почекаємо, а потім разберемось.

Так ось. Ми почекали. Розібралися.

Наш коментар:

🤡


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Храмів у Курській області насправді шкода, але скільки десятків споруд зруйнувала русня за два роки повномасштабного вторгнення?

Хлопцям у рейді удачі. З московськими храмами потім розберемось.

Благаємо Тебе, Боже, за воїнів і захисників, за братів і сестер наших і за всіх тих, хто потребує твого милосердя і допомоги твоєї.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Курськ - Україна, яка "залишилась за межею рідного краю"

Чекліст Грушевського

Дуже цікаві статті оприлюднює цими днями проект прихильників ПЦУ "Україна Православна"

Ба більше, один з матеріалів виявився дуже співзвучним із коментарем Ростислава Павленка.

Чи Ви вгадаєте, про які публікації йдеться?

Діліться Вашими здогадками та міркуваннями на скриньку churcher@protonmail.com!

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Ну в принципі, як Ви, любі друзі, здогадалися, йдеться про не зовсім очевидну і ще більш незрозумілу боротьбу між двома інформресурсами ПЦУ, які в теорії мали б працювати в унісон, але по факту сваряться між собою, публікуючи матеріали, в яких звинувачуються люди, що стоять за ними.

♦️Тексту буде багато !♦️

Майже невідомий (але кому треба ті знають хто за ним стоїть) авдиторії ресурс Україна Православна продовжує відстежувати, як діячі, прямо та непрямо пов’язані із москвою хотіли послабити Українську Церкву, створити канонічний дах для московського патріархату в Україні, як плели інтриги, використовуючи невдоволення та амбіції окремих блогерів, окремих богословів, закапсульованих агентів і просто довірливість окремих людей в Україні.

Автори натякають на візит делегації з Фанару, склад якої змінювали і намагалися замість митр. Еммануїла привезти митрополита Іларіона Рудника. Ми також про це писали у 23 році (спочатку мав приїхати митр. Еммануїл, потім хтось на Фанарі просунув ідею з митр. Рудником, це дуже не сподобалося владиці Євстратію та ОП і врешті-решт приїхав митр. Еммануїл).

Судячи з того, що за рік концепція переходу частини мп під омофор Фанару не реалізувалася, ті, хто хотів цей процес максимально загальмувати із задачею +- впоралися. Не можемо сказати, що це погано.
Але. Погано те, що ПЦУ зсередини почали розривати протиріччя, які із задоволенням різні групи впливу випльовують на сторінки підконтрольних сайтів.

Духовний фронт, згадуючи на тлі новин про можливість створення екзархату Константинополя в Україні, розповідає за те, яким був би гарним світ українського православ'я, якщо б приїхав саме митр. Іларіон Рудник і домовився про перехід частини МПшників до цього екзархату.

Власні джерела ДФ розповідають що 08.07.2023 Патріарх Варфоломій повідомив про готовність направити згідно з рішенням Синоду в Україну делегацію та представив її членів – митрополита Іларіона, митрополита Пісідійського Іова та Патріаршого диякона Епіфанія, які мають повноваження комунікувати з главами і представниками ПЦУ і УПЦ (що у єдності з МП), а також представниками профільних державних установ. Президентом України висловлено сподівання на успішне сприяння Вселенського Патріарха процесу єднання українського православ’я, а також відкритість до діалогу з визначеними Вселенським Патріархом представниками в Україні.

Неприїзд комісії в той період, співрозмовники редакції, пояснюють лише саботажем цього питання групою конфесійно упередженої державних чиновників.
Більш розлогий аналіз залишимо експертам, але вже можна говори ствердно що:

🔴 Вселенський Патріархат має практичні засоби для допомоги Україні у питані примирення і єднасті українського православʼя, бо єдності не досягнуто і сценарії законопроєкту 8371 не передбачають єдності. (На думку авторів ДФ - Churcher)

🔴 Радикальні частини всіх православних юрисдикцій в Україні прямо і свідомо протидіють будь якому діалогу.

🔴 Президент України підтримує ідею залучення Вселенського Патріархату до питання примирення і єдності українського православʼя.

Особливо нашу увагу привернули маніпуляції: чи має право Вселенський Патріархат на такі дії? Наша відповідь – має!

Україна Православна ж пише, що

Патріарх не знав про цю темну сторону їхніх задумів, тим більше, що його запевняли про нібито порозуміння, яке вони мають з Україною. Тому в дусі братньої любові і саме задля підтримки ПЦУ та особисто її Предстоятеля Митрополита Епіфанія Патріарх і дав благословення для делегації на поїздку. Так він і написав у листі, відповідь на який аж рік по тому учасники змови злили в пресу, сподіваючись приховати свій провал за авторитетом Його Всесвятості.

Якщо що, учасники змови, це, виходить, автори ДФ, оскільки саме вони оприлюднили листування митр. Епіфанія з патр. Варфоломієм.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

♦️Продовження тут ♦️👇🏻👇🏻👇🏻

♦️Перша частина♦️ 👆🏻👆🏻👆🏻

Статті і тезиси України Православної співзвучні з коментарем Ростислава Павленка, який також звинувачує Духовний Фронт і групи інтересантів, які стоять за ними:
Мистецтво маніпуляції тримається, великою мірою, на вмінні змішувати фрагменти правди, брехні і вигадок...
Притягують начебто "на підтримку" положення Томосу про можливість залучати Вселенського Патріарха для вирішення ключових питань Церкви. Роблять далекосяжні висновки від імені Вселенської Патріархії (там таким висновкам, певне, дуже здивовані). І як висновок - намагаються переконати людей, начебто законопроект 8371 про заборону діяльності в Україні російської (!) церкви якимось чином "перешкоджає відходу УПЦ від москви" чи "зриває об'єднання".

Крім того, Україна Православна розповідає читачам (а точніше відправляє меседж тим, хто знає авторів цього сайту, бо відвідувачів там майже немає):

Заради «заспокоєння тонкої душевної організації» кліриків МПвУ, яким «важко» виконати канонічні норми та припис Томоса і знайти своє місце в ПЦУ, мала б з’явитися якась нова структура. Вона формально була б структурою Вселенського Патріархату, але по суті — тим самим МПвУ тільки без явної присутності токсичної Москви.

Надія тих, хто генерує ці плани, зрозуміла – довести самим собі та світу, що МПвУ діє правильно, тримаючись РПЦ, бо тільки це «канонічно». Мовляв, і сам Патріарх, гіпотетично давши їм можливість не виконувати Томос, фактично визнає у такий спосіб їхню правоту, а свою «помилку». Також надія вождів прожекту полягає в тому, що можна було би потім вимагати «нового заснування автокефальної УПЦ», вимагати «нового обрання Предстоятеля» і нового формування структур, в яких мрійники про цей план посядуть чільні місця.

Саме тому для просування цього плану в Царгороді підключили двох архієреїв українського походження своїм минулим (а можливо, і не лише минулим) пов’язаних з МП. Один – вихованець лаврської школи, інший – особистий духовний друг митрополита Онуфрія. Обидва у минулому довели до катастрофічного стану очолювані ними структури. Але ж мрія «очолити Україну» – така приваблива!

(...)
Канадський митрополит Іларіон, якого, судячи з нечисленних публікацій про його служіння у довіреній його опіці УПЦ Канади, давно і безнадійно чекають, коли нарешті він повернеться з тривалого турне Європою, місяць тому приїхав до Києва на Молитовний сніданок. Скориставшись запрошенням, він вирішив «поспілкуватися про майбутнє». Але єдиним публічно оголошеним співрозмовником владики став депутат-екс-медведчуківець Качура. Потужна підтримка потужного проєкту!

Владика Іларіон був лише одним із сотень гостей Молитовного сніданку, про повноваження якого вести якість переговори ніхто не повідомляв (окрім анонімних фантазерів). (Знову про ДФ - Churcher)
Українська держава не зацікавлена в тому, щоби на фоні російської агресії та боротьби навколо впливів МП, на догоду насправді нечисленній групі невдоволених піти на авантюру руйнування прогнозованої та стабільної ситуації.

Цікаво виходить, правда? Ми тут зрадоньку шукати не хочемо, але явно видно, що навіть в ПЦУ є не тільки розділення за принципом УАПЦ-УПЦ КП, а ще й за принципом позиції стосовно ліквідації або переведення РПЦвУ до іншої юрисдикції. Якось не на часі це все. Але цей екзархат нам і правда не дуже й потрібен.

Занадто зручно буде для мпшників сховатися під нову табличку.

Інша справа, що оці шпурляння звинуваченнями у статтях - це взагалі-то крінж, як то кажуть.

Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Стежимо за розподілом конфесійного представництва капеланів у війську

#інсайдиChurcher #угкц #пцу

Пару тижнів тому мали змогу ознайомитись із листом МОУ №220/9302 від 03.07.2024, і звернули увагу на те, що за останні чотири роки квота штатних посад військових капеланів у ЗСУ для УГКЦ зменшилась із 24% до 15%.

Цікаво чому?


CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Новий крок у риториці діалогу ПЦУ з юрисдикцією митр. Онуфрія?

#пцу #рпцву #церковнаборотьба

"Не лише з наших численних заяв і звернень, але з самої практики життя ви можете пересвідчитися в тому, що Православна Церква України є дійсно відкритою для всіх. Ми не маємо наміру чи бажання зосереджуватися на суперечках минулого, але хочемо разом з вами творити майбутнє єдиної Помісної Української Православної Церкви. Канонічної альтернативи єднанню православних в лоні ПЦУ – не існує, що підтверджує і Томос про автокефалію, однак форма такого єднання може бути різна, що було раніше встановлено і рішенням нашого Синоду." - йшлося у Заяві Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) від 16 травня 2022 року.

"Синод ПЦУ висловлює радість з приводу принципової згоди з боку релігійного об’єднання УПЦ щодо необхідності діалогу між двома православними юрисдикціями в Україні. З нашого боку ще раз засвідчуємо, що такий діалог повинен розпочатися без попередніх умов чи ультиматумів. Ми очікуємо на конкретні пропозиції іншої сторони щодо перших кроків у діалозі та на призначення відповідальних за ведення діалогу осіб." - писав митр. Епіфаній від імені Св. Синоду в Заяві за підсумками останніх подій в юрисдикції Московського Патріархату в Україні (УПЦ) 31 травня 2022 року.

На Успіння, повернувшись із Фанару, Предстоятель ПЦУ вкотре звернувся до митр. Онуфрія - цього разу відкритим листом від свого імені, - української та грецької мовами. Текст Звернення до митрополита Онуфрія із закликом до діалогу про єднання від 15 серпня 2024 року написаний у більш батьківському та пастирському тоні, із сумом про відсутність (?) відповіді на численні раніше зроблені звернення, але без звинувачень щодо російської агресії або прихильності до "рускава міра". При цьому в листі цілком послідовно вказується на неможливість прийняти попередні умови для діалогу, які раніше висунула рпцвУ:

"Відтак, твердо і неухильно тримаючись цих засад, ми знову і знову звертаємося до Вас владико, і до всіх наших православних братів і сестер, але в першу чергу – до єпископів і священників, бо на них покладено більшу відповідальність, як свідчить про це Писання – із закликом без всяких попередніх умов розпочати діалог про єдність.

Ми знаємо, що раніше з Вашого боку були оголошені три вимоги (🔹) щодо такого діалогу, а саме – щоби ми відкинули рішення Вселенського Патріархату і щоби ми не чули прохань від тих, хто приймає ці рішення і бажає бути єдиними, як Православна Церква України. Але з об’єктивних і незалежних від нас підстав ми не можемо погодитися з такими вимогами, бо вони суперечать істині та означали би для нас зречення від Бога, Який подав нашим ієрархам і кліру благодать священства, і від Церкви Христової, яка руками і працею Вселенського Патріарха благодіяла Україні.

Тому ми з любов’ю просимо Вас та ієрархів, які з Вами – погодитися розпочати наш діалог без попередніх умов. Саме так, без попередніх умов, розпочинався діалог, який благословив та підтримував блаженної пам’яті Митрополит Київський і всієї України Володимир і який Патріархат Москви зруйнував. Нехай всі, кому справді дорогою є пам’ять митрополита Володимира – візьмуть у цьому його за приклад."

🔹 Мається на увазі п. 9 Постанови Собору рпцвУ від 27 травня 2022 року:
"Для того, щоб діалог відбувся, представникам ПЦУ необхідно:
1️⃣ припинити силові захоплення храмів та примусові переводи парафій Української Православної Церкви.
2️⃣ усвідомити, що їхній канонічний статус, як він зафіксований у «Статуті Православної Церкви України», є фактично неавтокефальним і значно поступається свободам і можливостям у реалізації церковної діяльності, які передбачені Статутом про управління Української Православної Церкви.
3️⃣ вирішити питання канонічності ієрархії ПЦУ, адже для Української Православної Церкви, як і для більшості Помісних Православних Церков, є цілком очевидним, що для визнання канонічності ієрархії ПЦУ необхідне відновлення апостольської спадкоємності її єпископів."

Чи не доклав руку до вчорашнього звернення Предстоятеля ПЦУ митр. Олександр Драбинко або митр. Еммануїл Адамакіс?
Ні, не подумайте, стало краще. Навіть, здається, як ніколи. Мабуть, митр. Епіфаній вчиться. А мабуть, просто зміг проявити нарешті свою освіченість.
Так чи інакше, мова стала більш виваженою, з відчуттям впевненої м'якої сили, яка переконує, вмовляє, але робить це для (або перед обличчям) чогось більшого за себе. І має чіткі межі, на яких стоїть просто тому, що так треба.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Вузькопартійні та вузькоконфесійні суперечки навколо законопроекта 8371 надто шкодять єдності суспільства

Ті, хто в курсі, якщо вони патріоти України, дивляться на палкі дискусії щодо законопроекту 8371, спрямованого на заборону УПЦ МП, швидше з гіркотою, ніж із задоволенням, бо все це створює відчуття штучної напруженості.

Протягом останніх років об'єднанням українського православ'я займалася невелика група всередині ПЦУ, "Євросолідарності", ОПУ та МЗС, яка насправді використовувала релігійні конфлікти в особистих цілях. І ця практика виявляється не менш важливим фронтом боротьби, ніж боротьба з агентами ФСБ в рясах.

Припустимо, що УПЦ МП таки буде заборонено. Що тоді? Де держава знайде адміністративні та політичні ресурси, щоб закрити кілька тисяч релігійних громад і не дати їм піти в підпілля? Тисячі громад в юрисдикції митр. Онуфрія, які за десятиріччя релігійних протистоянь навчилися боротись за власне існування та релігійні свободи, не перейдуть до ПЦУ. Ба більше, через брак священників для ПЦУ вони - як валіза без ручки.

У цьому світлі відомі заклики митрополита Євстратія до "діалогу без попередніх умов" набувають іншого значення, розкриваючи справжні наміри ПЦУ (та "Європейської солідарності") ще більше віддалити рпцвУ від єдності й таким чином створити ще більше проблем для влади.

Нагадаємо, ПЦУ була поспішно створена Павленком як передвиборчий проект "ЄС" у 2018 році й продовжує служити їхнім інтересам. Як ми дізналися, залишаючи посади під час зміни влади, люди Петра Порошенка залишили собі компромат на єпископів ПЦУ і зараз використовують його для контролю над цією структурою. З іншого боку, архієреї ПЦУ отримують і значні бонуси, наприклад, виплату в розмірі 5 мільйонів доларів під час місцевих виборів 2020 року за підтримку "ЄС".

Після повномасштабного вторгнення ПЦУ набула безпрецедентного впливу на державну релігійну політику, фактично перебуваючи на стороні опонента уряду Зеленського. Розв'язання релігійного питання розглядається ПЦУ передусім як захоплення активів рпцвУ - церков, монастирів і майна у помсту єпископам Онуфрія, які тривалий час принизливо ставились до них як до розкольників. Хоча ПЦУ отримує ресурси від держави, вона нічого не пропонує у відповідь, а тільки втягує уряд у нескінченні конфлікти на кшталт суперечок навколо Києво-Печерської Лаври, які досі не можуть бути врегульовані мирним шляхом.

Ще один показовий момент: чому Президент під час зустрічі з Патріархом Варфоломієм 10 червня 2023 року зажадав надати ПЦУ статус Патріархату? Хіба питання єдності українського православ'я не були більш нагальними? Виявляється, це зухвале прохання скоріш за все було сформульоване Андрієм Сибігою. Він, мабуть, сподівався, що новий Київський Патріархат якось завадить Росії. Дивно? Так. І патріарх Варфоломій теж не зміг зрозуміти, яким чином це має спрацювати, отже обережно пообіцяв провести канонічний перегляд цього питання.

Повертаючись до справжньої мети законопроекту 8371, вона стане яснішою, якщо звернутися до фігури Віктора Єленського, який очолив ДЕСС після того, як за допомогою свого племінника Дмитра Горєвого змістив попередню главу Олену Богдан. Він повністю розділяє інтереси керівництва ПЦУ, навіть коли вони розходяться з інтересами держави. Зокрема, просуваючи законопроект, він маніпулює, кажучи те, що його візаві мав би хотіти почути. Але через непослідовну риторику сам губиться в аргументації. Те він намагається переконати міжнародних партнерів, що заборона рпцвУ - це про релігійну свободу та допомогу вірникам. Але на зустрічі з патріархом Варфоломієм визнає, що в цьому аспекті законопроект потребує доопрацювань. Аби зберегти лазівку для просування вузьких інтересів ПЦУ - згодиться все що завгодно, навіть під час важливих міжнародних переговорів.

Продовження 👇🏻

Перша частина 👆🏻

​​Вважаючи законопроект 8371 власним політичним інструментом, представники ПЦУ голосно підтримують і просувають його на міжнародній арені. На конфіденційній зустрічі митрополит Євстратій навіть запропонував Єленському доопрацювати законопроект, щоб він більше відповідав міжнародним партнерам. Але спробами привласнити собі цю ініціативу вони зроблять її так само недієвою і неспроможною як і інші політичні інструменти, якими гралися впливові архієреї ПЦУ під час свар із конкурентами. Не домігшись справжньої єдності, ПЦУ можливо й отримає видобуток у вигляді незатребуваного майна, витрати ж цієї боротьби ляжуть на плечі президента і його партії. Дуже зручно! Ось тільки чи буде це на користь країні?

Єдність в українському православ'ї не вигідна ані Порошенку, ані ПЦУ - це зрозуміло. Але як переконати Вселенського патріарха в тому, що ця єдність зашкодить і Україні теж? Для цього використали вплив митрополита Еммануїла на Вселенського патріарха: митр. Еммануїл грав вирішальну роль під час Об'єднавчого собору 2018 року і подальшого отримання Томоса про автокефалію, але цим вона не обмежилась. Із 2019 року він підтримував корпоративні інтереси ПЦУ, блокував діалог УПЦ МП з Варфоломієм і забезпечував політичний захист Порошенка, про що свідчать їхні ділові зустрічі, спрямовані на гальмування розслідування проти останнього.

В останні місяці скандал навколо законодавчої заборони УПЦ МП досяг свого піка, що спонукало президента й Андрія Єрмака переглянути стратегію. Перестановки і звільнення в ключових відомствах сигналізують про зміни. Призначення Литвиненка главою РНБО замість найліпшого друга ПЦУ Данилова свідчить про більш жорстку позицію щодо маніпуляцій "церкви Порошенка". Релігійний напрямок у Верховній Раді переводять із М.Потураєва на О.Качуру.

Переговори на Фанарі передбачають перегляд стратегічного підходу до розв'язання питань єдності церкви. Можливо, завдяки перегляду стратегічного підходу до розв'язання питань єдності церкви, незабаром з'являться відчутні результати переговорів на Фанарі, які перетворять спірний законопроект 8371 на дієвий заклик до єдності, а не на інструмент групової наживи.

Сподіваючись на краще, довіримо це Богові!

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

​​Відповідаємо на ваші запитання

#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #рпцву #пцу

⚜️

Найгучніші приклади невдалої праці ПЦУ з точки зору завдань Константинополя та влади - об'єднання українського православ'я, - це:
1) вихід з автокефальної української церкви її де-факто засновника Філарета (Денисенка) та прихильних до нього єпископів;
2) провал зі звільненням Києво-Печерської Лаври з духовної окупації московськими попами. У плані по КПЛ мирний сценарій навіть не передбачався, і як наслідок маємо те, що маємо. Конфлікт і суди тривають досі, скандал набув міжнародного масштабу. При цьому ПЦУ не змогла ані взяти на себе утримання лаврських культових споруд, ані переманити ченців до свого монастиря, ані залучити паломників, ані навіть просто прибрати за собою після богослужінь (це роблять за святими отцями співробітники музею). Тому й кажемо, що ПЦУ, вирішуючи власні завдання, отримує все більший ресурс від держави, а натомість, на жаль, не дає нічого. Ще й втягує владу в нескінченний конфлікт.

⚜️

Щодо зацікавленості керівництва ПЦУ в розділенні між православними українцями хочемо додатково нагадати одну річ.

Що сталося б, якби раптом пухка, децентралізована ПЦУ і міцна, монолітна рпцвУ об'єдналися? Сотня єпископів і десяток тисяч міцних громад отримали б абсолютну перевагу в новій структурі. А конфлікт в умовах війни з агресором заганяє величезну рпцвУ у підпілля: після законодавчої заборони й ліквідації московської церкви ПЦУ залишиться тільки підібрати ласі шматочки.

Тому керівництву останньої залишається тільки максимальна агресія до рпцвУ, прикрита такими ж ультимативними "закликами до діалогу" як і "готовність" синодалів під омофором митрополита Онуфрія. Годиться все, аби відштовхнути їх якомога далі.

⚜️

Щодо політичного захисту митр. Еммануїлом сивочолого ексгаранта пояснимо. У грудні 2021 р. всі чекали, коли ж Порошенко прийде на допит у справі про держзраду. Замість цього він спішно їде на Фанар, зустрічається з Патріархом Варфоломієм, і справа про держзраду сама собою глухне.

Незручно саджати до в'язниці друга Вселенського Патріарха. Звичайно, цю зустріч організував ніхто інший як митрополит Еммануїл. І є підстави вважати, що зробив він це на комерційній основі.

⚜️

Прозріння ОП і перегляд стратегії почався з того, що вже згаданий Андрій Сибіга був перекинутий назад в МЗС. Також було звільнено інших заступників. Литвиненко, який став наступником Данілова - це жорсткий кадровий розвідник, змусити якого танцювати під свою дудку виявилося значно складніше навіть такому владолюбцеві як митр. Євстратій.

Так, в останньому комюніке щодо зустрічі з Варфоломієм Єленський все одне вставив позитивну оцінку Патріархом ролі ПЦУ. Однак і він висить на ниточці від пенсії.

У свою чергу, Олена Ковальська провела успішні переговори на Фанарі, а перед тим у Києві з митр. Іларіоном Рудником. Отже, Офіс Президента намагається працювати зі Вселенським Патріархом, доводити до його відома справжній стан справ у країні, щосили шукає новий шлях примирення українського православ'я.

І це добре, тому що країні, що воює, потрібна єдина церква. А якщо влада в цьому зацікавлена, значить ми не підемо на компроміси й поступки ворогові. Країні, як віддає власні території та людей - байдуже, де яка Церква. А ми навпаки - шукаємо та знаходимо ресурси, щоб домогтися дійсно справедливого миру. Отже, і по релігійній політиці бачимо, що панікувати зарано, і дійсно можна казати: "Все буде Україна!".

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Сьогодні Верховна Рада України ухвалила Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» (реєстр. №8371).

Релігієзнавець Андрій Смирнов пояснив, що передбачає цей законопроект 8371:

- Діяльність в Україні Російської православної церкви заборонена. УПЦ МП не може входити до структури РПЦ або бути іншим чином афілійованою з нею.

- Діяльність УПЦ МП не допускається і її релігійні організації припиняються у судовому порядку через 9 місяців після опублікування закону.

- ДЕСС досліджує, затверджує і оприлюднює перелік афілійованих із РПЦ релігійних організацій.

- УПЦ може продовжити свою діяльність, якщо розірве адміністративні зв’язки з РПЦ.

- Спрощення переходів парафій і монастирів до ПЦУ.

- Договори користування державним майном, укладені з УПЦ МП, припиняються достроково.

- Безоплатна оренда релігійними організаціями майна, що перебуває у державній та комунальній власності.

- Забороняється пропаганда неоколоніальної ідеології «русского міра».

А ось інший погляд, з боку представника "Європейської Солідарності".

Дотиснули, як і обіцяли! Саме завдяки тому, що Європейська Солідарність та інші опозиційні фракції не залишили керівництву ВР і слуг народу шансів відпетляти, закон про заборону релігійного управління ФСБ в Україні прийнято! 265 за! 

Тепер його виконання цілком повністю залежить від політичної волі влади. А от з цим будуть питання, оскільки мінюст вже саботував виконання іншого закону про перейменування УПЦ МП в РПЦ в Україні і, фактично, врятував російських попів в погонах. 

Все покладається на ДЕСС - Держслужбу з етнополітики і свободи совісті. Якщо вона стане активно виконувати закон в працювати над виявленням релігійних осередків русского міра, то у підсумку це призведе до сотень судових процесів, як передбачає закон. Найбільшою проблемою стане відсутність юристів у ДЕСС. Юрист у штаті ДЕСС аж один, а у спонсора російських попів олігарха Новінського їх буде сотні. І якщо ДЕСС систематично не зможе надсилати представника на всі судові засідання, яких буде багато, суд ухвалюватиме рішення на користь сторони, яка зʼявилась належним чином. Тому, або Держслужбі треба або дати з бюджету кошти на юридичний супровід, або доведеться організуватись допомогти на волонтерських засадах. Якщо, звісно, ДЕСС захоче прийняти таку допомогу.

Це тільки один приклад. Заходів для захисту від релігійного управління спецслужб рф, які залежать від від влади, має бути багато. І те, як офіс президента раніше не давав ходу жодним ініціативам із безпеки держави на релігійному напрямку, свідчить про те, що вся боротьба за виконання новоприйнятого закону ще попереду. Бо якщо ліва рука саботуватиме те, що написала права, можна уявити що у влади з головою.
(С) Volodymyr Ariev

​​До мартирологу Почаївської лаври за часи рпцву

#інсайдиChurcher #відчитачів #гроші #рпцву

"Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". - стаття 3-тя Конституції України. Подібна стаття є в усіх конституціях нормальних країн і життя людей є пріоритетною цінністю. Життя людини також цінне з точки зору Божого задуму про світ. Для психічно здорової людини ці речі більше ніж очевидні, але, мабуть, не в нашому випадку.

Новий собор. Политий кров'ю?
Будівництво Преображенського собору задумувалось владикою Володимиром дуже давно. Колись, у році 2005-му, здається, навіть валялись перші плани майбутнього храму. За одним із перших задумів він мав бути схожий на трапезний храм Києво-Печерської Лаври. Серед купи непотребу, яка завжди валялась біля келії виконроба Євгенія Івановича Чорногуза, у чернецтві Парамона в третьому корпусі доводилось бачити такий план. Проте наскільки він був реальним, не важливо тепер.

Новий собор мав стати уособленням влади, міці й грошей намісника. У вересні 2009 року на свято прп. Іова відбулася закладка нового храму. Звичайно темпи будівництва були ударними. Дві верениці міксерів з бетоном не один день заливали подушку під новий собор. Потім швидке будівництво і через це порушення правил техніки безпеки. Достеменно відомо про два таких випадки.

Одним був робочий з Почаєва, який у двадцятирічному віці біг по риштовці та впав з висоти більше як 10 метрів на бетонну підлогу. Саме біг, бо темпи були такими, що змушували бігати. Звісно ж це падіння без шансу на виживання. Що сказав владика коли зустрівся з вбитою горем матір'ю? "Я не можу зрозуміти твій біль, бо в мене немає дітей". А те, що в тебе більше сотні братії, які тобі довірились як батьку? Відповідь на це питання по ходу розповіді стане ясна.

Іншим робочим став Віталій Біров із Закарпаття, якому арматура пробила наскрізь голову. Вже виводили центральний купол і робили стяжки. Арматура яка подавалась краном була погано закріплена, один прут вислизнув і пробив голову Віталія наскрізь.

А скільки було не смертельного травматизму? Та хто його рахував коли. Живий, а все інше не важливо.

Звичайно ті люди, які б могли пролити якесь світло на це (економ архімандрит Іов (Стратулат) , згаданий монах Парамон (Чорногуз)) вже покійні. Але є ще живі інші, які на економії надто довго щоб "не знати" всього: ієродиякони Юстиніан (Думитрович), Євлогій (Віктор Радомський), Прохор (Віталій Чесак), Полікарп (Василь Чолак), та інші.

Далі буде

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

Читаючи статтю Главкому. Все так, але...

З одного боку, чомусь про можливу позитивну участь Вселенського патріархату в розв'язанні питання єдності православних в Україні в цій статті говорять переважно церковні спікери з московським минулим.
Драбинко, Говорун - ну це таке. Плюс їхні можливі амбіції щодо посад у "тимчасовій структурі" ...

З іншого боку, Микита Потураєв прямо каже, що вважає цілком прийнятним результатом вже просто розкол рпцвУ, без жодної єдності українського православ'я:
«Одна частина піде об'єднуватися з ПЦУ, одна буде в ситуації, близької до УПЦ КП свого часу, а ще одна буде прикидатися, що пішла у катакомби. І така ситуація буде цілком прийнятною».
Адже з митр. Онуфрієм все зрозуміло.
Але ж колись прагнули створити Єдину Помісну Православну Церкву, принаймні вигнати з України всіх "руZка-міравских" попів...

Державницький погляд, церковний - і всі нібито праві. І всі ці етапи можуть бути потрібні. Але тільки б не забути ціль, не заблукати по дорозі...

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв

​​До мартирологу Почаївської лаври за часи рпцву.

Продовження

#інсайдиChurcher #відчитачів #гроші #рпцву

Отець Сергій Чоботар, в чернецтві Миколай
Був у Лаврі такий відомий регент Сергій Анатолійович Чоботар. В нього було рідкісне захворювання легенева гіпертензія. Потім, коли ця хвороба почала прогресувати треба було лікування і коштовна операція. Коли він прийшов з цією проблемою до намісника, на той час вже бувши дияконом і регентом великого хору, маючи сім'ю що він почув? А почув навіть не те, що немає грошей, а гірше. "Ти віриш у вічне життя? Тоді вмирай".

На реплику "А чого ж Ви, владико лікуєтесь, Ви ж монах. І якщо Ви також вірите у вічне життя, то чому не помираєте?" відповідь була в дусі логіки намісника: я митрополит, а ти хто? Отож, бо в нас є тільки митрополит і всі інші, сіра маса.

Далі отець Сергій пішов на телебачення, різні ток-шоу які лишились ще в ютубі. Тоді почав з ним зв'язуватись отець Сергій Косовський, той що архідиякон і голова соціального відділу УПЦ. Скажи, мовляв, на ток-шоу, що тобі допомогла митрополія на операцію. "Як я таке можу сказати, - каже Чоботар, - якщо Ви особисто сказали що митрополія не має чим допомогти".

Таким чином все ж таки отець Сергій гідно поборовся з хворобою, зробив операцію закордоном, отримав донорські легені, але на жаль програв цю битву, прийнявши перед смертю чернецтво з іменем Миколай та ієрейський сан.

Ігумен Стефан (Солтисюк)
Людям, які часто приїздили в Почаїв на сповідь був відомий отець Стефан, або, просто кажучи, батюшка Стефаній, як багато старших жіночок його називали, який досить довгий час ніс послух духівника мирян. Насправді це був один із духівників здорової людини, який не впарював про ІПН, штрихкоди, жидомасонів та іншу псевдохристиянську мерзоту під виглядом духовного життя. Звичайно ж за це він був, м'яко кажучи, не любимим начальством. Звичайно ж дратувало і намісника те, що отець Стефан їздив майже щодня відвідувати матір, яка була на той час майже сліпою і не могла себе обходити. Окрім цього мав проблеми зі здоров'ям які з часом посилювались.

Тієї осені послали його з копією Чудотворної ікони в Крижопіль. Якийсь місцевий депутат від "регіонів" захотів заручитись підтримкою місцевого електорату і вирішив людям привезти святині. Мейнстрим православного президента Януковича якраз був у тренді. Спочатку це була ікона "Зглянься на смирення" з Введенського монастиря, а потім Почаївська. З Почаївською у відрядження поїхали ігумен Стефан та монах Пітірім (Подорожній).

Що сталось вночі на 22 жовтня 2012 року досі не відомо, всезнаючий гугл також сором'язливо мовчить. Смерть отця Стефана обросла масою різних пліток і легенд. Від версій вбивства в готельному номері за гроші, які виручили монахи за записки, сорокоусти та продаж літератури, до банального нещасного випадку. Офіційна версія, яка була озвучена - це розрив аорти, внаслідок якого чернець стік кров'ю. Єдиний свідок, який може пролити світло - це монах, а тепер вже ієродиякон, Пітірім.

Що б там не було причиною смерті, не зрозуміле одне. Навіщо було везти людину, яка стікає кров'ю, до Лаври не одну сотню кілометрів у вантажному бусику, якщо надавши допомогу можна було б врятувати життя? Чому владика Володимир наказав у жодному разі не звертатись у швидку допомогу? Що так злякало Пітіріма, що він не пересилив себе порушити це благословіння? Питань багато, а відповідей нема. Хто має порушити цю тишу й почати розслідування? Хто має покарати винних? Гроші Володимира в черговий раз звершили чудо закривши рота всім, кому треба було.

Період ковіду
Всі ми чули про смертельні випадки в Києво-Печерській Лаврі. У Почаївській лавру було все інакше, і був свій смертельний випадок. Помер ігумен Аверкій, якому не було надано допомогу та лікування.

Хоча отця Іполіта повезли аж до Олександрівської лікарні. Стан був вкрай важким, отця Іполіта постригли навіть у велику схиму, попри відносно молодий як для схими вік. Лавра була закрита для комісій та всіх інших, паломників майже не було, але братія та насельники були як завжди на службах.

CHURCHER

CHURCHER 2.0 - резерв