Скільки заробляють в УГКЦ?
#інсайдиChurcher
#угкц
#гроші
До нас потрапила цікава інформація, яка розкриває те, що так старанно приховують від пересічних прихожан. Так, це заробітна плата представників духовенства та працівників УГКЦ. Відразу хочемо зазначити, що це лише оклади, тому реальні цифри зарплат деяких священнослужителів можуть відрізнятися у рази. Готові? Поїхали. Представляємо вашій увазі низку окладів Патріаршої Курії УГКЦ м. Києва.
Ось оклади вищої ланки:
1. Голова Патріаршої Курії УГКЦ Блаженніший Святослав - 42 165 грн, фактично отримує 31 623 грн, бо «працює» не на повну ставку.
2. Секретар Голови Патріаршої Курії о. Олег Олекса – 18 624 грн.
3. Адміністратор Патріаршої Курії УГКЦ протоієрей Андрій Максимович – 38 124 грн.
4. Куріальний єпископ Богдан Дзюрах – 32 298 грн.
5. Патріарший Економ УГКЦ о. Любомир Яворський – 37 275 грн.
6. Заступник адміністратора о. Володимир Містерман – 37 270 грн.
7. Завідувач канцелярії о. Микола Сулима – 21 118 грн.
8. Начальник відділу проектів о. Володимир Мальчин - 31 277 грн.
9. Начальник відділу бухгалтерського обліку і аудиту – Максим Сяркевич 55 901 грн. (Як?!)
10. Головний юрисконсульт Устим Хаварівський – 22 360 грн.
А ось для порівняння оклади обслуговуючого персоналу. Тут будемо без персоналій:
1. Кухар – 6 221 грн.
2. Водій – 12 422 грн.
3. Покоївка – 6211 грн.
4. Секретар – 8 933 грн.
Ми нічого не хочемо сказати, просто подумайте, що більшість керівництва УГКЦ, окрім окладів має доступ до коштів, які надсилають благодійні фонди зі всього світу. Чи можуть люди, маючи дохід у тричі більше, ніж у пересічного українця розповідати йому про скромність та повагу до церкви? Ми не беремося судити, хай кожен сам відповідає на це питання.
#інсайдиChurcher
#угкц
#гроші
До нас потрапила цікава інформація, яка розкриває те, що так старанно приховують від пересічних прихожан. Так, це заробітна плата представників духовенства та працівників УГКЦ. Відразу хочемо зазначити, що це лише оклади, тому реальні цифри зарплат деяких священнослужителів можуть відрізнятися у рази. Готові? Поїхали. Представляємо вашій увазі низку окладів Патріаршої Курії УГКЦ м. Києва.
Ось оклади вищої ланки:
1. Голова Патріаршої Курії УГКЦ Блаженніший Святослав - 42 165 грн, фактично отримує 31 623 грн, бо «працює» не на повну ставку.
2. Секретар Голови Патріаршої Курії о. Олег Олекса – 18 624 грн.
3. Адміністратор Патріаршої Курії УГКЦ протоієрей Андрій Максимович – 38 124 грн.
4. Куріальний єпископ Богдан Дзюрах – 32 298 грн.
5. Патріарший Економ УГКЦ о. Любомир Яворський – 37 275 грн.
6. Заступник адміністратора о. Володимир Містерман – 37 270 грн.
7. Завідувач канцелярії о. Микола Сулима – 21 118 грн.
8. Начальник відділу проектів о. Володимир Мальчин - 31 277 грн.
9. Начальник відділу бухгалтерського обліку і аудиту – Максим Сяркевич 55 901 грн. (Як?!)
10. Головний юрисконсульт Устим Хаварівський – 22 360 грн.
А ось для порівняння оклади обслуговуючого персоналу. Тут будемо без персоналій:
1. Кухар – 6 221 грн.
2. Водій – 12 422 грн.
3. Покоївка – 6211 грн.
4. Секретар – 8 933 грн.
Ми нічого не хочемо сказати, просто подумайте, що більшість керівництва УГКЦ, окрім окладів має доступ до коштів, які надсилають благодійні фонди зі всього світу. Чи можуть люди, маючи дохід у тричі більше, ніж у пересічного українця розповідати йому про скромність та повагу до церкви? Ми не беремося судити, хай кожен сам відповідає на це питання.
Здається, хтось витрачає кошті набагато ефективніше за інших...
#угкц #пцу #гроші
При цьому греко-католики всіляко намагаються залучити гроші благочинників та меценатів, зокрема з діаспори. Їй вірять та дають (хоча, мабуть варто було б не вірити аж настільки та перевіряти краще, що вони там звітують).
Що заважає митрополиту Епіфанію робити теж саме, тобто шукати фінансової допомоги, перш за все у закордонних благодійних організацій? Звідки узялися ці величезні суми витрат на КПБА? Що він як колишній ректор зробив аби їх оптимізувати?
#угкц #пцу #гроші
При цьому греко-католики всіляко намагаються залучити гроші благочинників та меценатів, зокрема з діаспори. Їй вірять та дають (хоча, мабуть варто було б не вірити аж настільки та перевіряти краще, що вони там звітують).
Що заважає митрополиту Епіфанію робити теж саме, тобто шукати фінансової допомоги, перш за все у закордонних благодійних організацій? Звідки узялися ці величезні суми витрат на КПБА? Що він як колишній ректор зробив аби їх оптимізувати?
#гроші
#угкц
Десь в одному з управлінь УГКЦ
Працівник фінвідділу:
- СІХ! Отче, німецька благодійна фундація “Штанікус” бажає зобачити дані щодо фінансового стану та активів, якими ми володіємо. Аби вони розглянули можливість фінансування нашого проекту, вони потребують річний бюджет єпархії. Вважаю, десь на 800 тис. буде оптимально.
Помічник економа:
- Слава навіки! Добре, зробимо та подамо на погодження отцеві Економу.
Помічник економа:
- Отче Економе, перегляньте, будь ласка.
Чи ми будемо взагалі подавати їм наш бюджет?
Поки що підготував звіт з фінансово-господарської діяльності у двох варіантах: стислому та розширеному. В останньому розписав статті оренди нерухомості по конкретним об’єктам. Який з них треба та можна подавати “Штанікусу”?
Зробив на трохи більше, близько 860 тис. Прийняв надходження рівними до видатків. Чи так треба, або краще зобразити якийсь (звісно, маленький) залишок?
Економ:
- Ок, розберемося.
Churcher:
- Зі Святом Святої Трійці! Хай буде Істина у всіх і у всьому!
#угкц
Десь в одному з управлінь УГКЦ
Працівник фінвідділу:
- СІХ! Отче, німецька благодійна фундація “Штанікус” бажає зобачити дані щодо фінансового стану та активів, якими ми володіємо. Аби вони розглянули можливість фінансування нашого проекту, вони потребують річний бюджет єпархії. Вважаю, десь на 800 тис. буде оптимально.
Помічник економа:
- Слава навіки! Добре, зробимо та подамо на погодження отцеві Економу.
Помічник економа:
- Отче Економе, перегляньте, будь ласка.
Чи ми будемо взагалі подавати їм наш бюджет?
Поки що підготував звіт з фінансово-господарської діяльності у двох варіантах: стислому та розширеному. В останньому розписав статті оренди нерухомості по конкретним об’єктам. Який з них треба та можна подавати “Штанікусу”?
Зробив на трохи більше, близько 860 тис. Прийняв надходження рівними до видатків. Чи так треба, або краще зобразити якийсь (звісно, маленький) залишок?
Економ:
- Ок, розберемося.
Churcher:
- Зі Святом Святої Трійці! Хай буде Істина у всіх і у всьому!
Дістала несправедливість? Обурені тим, що священики заробляють більше за вас? Пишіть на churcher@protonmail.com. Викриємо усіх хабарників, злодіїв та махінаторів у рясах. Тільки разом очистимо нашу Церкву.
Релігійні протистояння на Львівщині тривають
#відчитачів
#церковнаборотьба
Ми вже писали, що на Львівщині відбуваються конфлікти, приводом для котрих з’являються спірні храми. Сьогодні ми хочемо розповісти про ситуацію, пройти повз котрої просто неможливо.
В м. Кам’янка-Бузька аж з 1994 р не вщухає суперечка між громадами УПЦ КП і УГКЦ. Справа в тому, що Представник Президента ще 20.04.1993 р. ухвалив рішення №297 про передачу храму Святого Миколая у власність «Релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам'янка-Бузька Львівської області». А вже в 1994 році той же Представник Президента скасував п.1.5.1. розпорядження 1993 року «Про повернення культових споруд релігійним громадам», тобто фактично забрал цей храм у громади УГКЦ. Природно, будинок не може стояти просто так, тому його зайняла Релігійна громада «Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам'янка Бузька Львівської області».
Греко-католики, звісно, з цього не раділи, але тимчасово підкорилися та збудували собі новий храм. Чому тимчасово? Врешті-решт вони звернулися до суду з проханням «скасувати розпорядження Представника Президента від 06.01.1994» та повернути храм Святого Миколая до громади УГКЦ. І ось 05.06.2019 р. Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області ухвалив «визнати незаконним і скасувати п.4 розпорядження Представника Президента України у Львівській області від 06.01.1994 р.». Цікаво, як вони планують забирати храм у громади УПЦ КП, яка нібито займала релігійну споруду на законних підставах? До речі, ця громада УПЦ КП ще 03.12.2014 ініціювала судовий процес про визнання незаконним розпорядження Представника Президента України від 20.04.1993 № 297 про передачу храму громаді УГКЦ. Але, скоріше за все, цей будинок все ж повернеться до уніатів. Про це свідчить і рішення Кам'янка-Бузького районного суду: «стягнути з ЛОДА на користь громади УГКЦ 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.
Для тих, хто зовсім заплутався пояснюємо: ви тільки що прочитали чергову історію про дільбу храмів. Вона може не така цікава, як пости про зарплати в Патріаршій Курії УГКЦ, або Ленд Крузер московського попа, але дуже показова. Навіть якщо не згадувати про неясний статус Київського Патріархату, бачимо, що до об'єднання та створення Єдиної Київської Церкви ще далеко. І якщо предстоятелі насправді хочуть об’єднатися, треба не лише говорити про надію та бажання, але й щось починати робити. Тільки так закінчаться сутички та дільба храмів, і міжконфесійні відношення в країні стабілізуються хоча б між православними та греко-католиками. На жаль, якщо місяць тому цього би вистарчило, зараз треба гасити конфлікт вже всередині Українського православ’я: розкол між Філаретом та Епіфанієм залишає вірників на волю долі, тому ми ще не раз почуємо що хтось у когось «віджав» храм або церкву. Стежимо за перебігом подій і закликаємо до стабілізації ситуації.
#відчитачів
#церковнаборотьба
Ми вже писали, що на Львівщині відбуваються конфлікти, приводом для котрих з’являються спірні храми. Сьогодні ми хочемо розповісти про ситуацію, пройти повз котрої просто неможливо.
В м. Кам’янка-Бузька аж з 1994 р не вщухає суперечка між громадами УПЦ КП і УГКЦ. Справа в тому, що Представник Президента ще 20.04.1993 р. ухвалив рішення №297 про передачу храму Святого Миколая у власність «Релігійній громаді Української Греко-Католицької Церкви парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам'янка-Бузька Львівської області». А вже в 1994 році той же Представник Президента скасував п.1.5.1. розпорядження 1993 року «Про повернення культових споруд релігійним громадам», тобто фактично забрал цей храм у громади УГКЦ. Природно, будинок не може стояти просто так, тому його зайняла Релігійна громада «Української Православної Церкви Київського Патріархату парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Кам'янка Бузька Львівської області».
Греко-католики, звісно, з цього не раділи, але тимчасово підкорилися та збудували собі новий храм. Чому тимчасово? Врешті-решт вони звернулися до суду з проханням «скасувати розпорядження Представника Президента від 06.01.1994» та повернути храм Святого Миколая до громади УГКЦ. І ось 05.06.2019 р. Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області ухвалив «визнати незаконним і скасувати п.4 розпорядження Представника Президента України у Львівській області від 06.01.1994 р.». Цікаво, як вони планують забирати храм у громади УПЦ КП, яка нібито займала релігійну споруду на законних підставах? До речі, ця громада УПЦ КП ще 03.12.2014 ініціювала судовий процес про визнання незаконним розпорядження Представника Президента України від 20.04.1993 № 297 про передачу храму громаді УГКЦ. Але, скоріше за все, цей будинок все ж повернеться до уніатів. Про це свідчить і рішення Кам'янка-Бузького районного суду: «стягнути з ЛОДА на користь громади УГКЦ 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.
Для тих, хто зовсім заплутався пояснюємо: ви тільки що прочитали чергову історію про дільбу храмів. Вона може не така цікава, як пости про зарплати в Патріаршій Курії УГКЦ, або Ленд Крузер московського попа, але дуже показова. Навіть якщо не згадувати про неясний статус Київського Патріархату, бачимо, що до об'єднання та створення Єдиної Київської Церкви ще далеко. І якщо предстоятелі насправді хочуть об’єднатися, треба не лише говорити про надію та бажання, але й щось починати робити. Тільки так закінчаться сутички та дільба храмів, і міжконфесійні відношення в країні стабілізуються хоча б між православними та греко-католиками. На жаль, якщо місяць тому цього би вистарчило, зараз треба гасити конфлікт вже всередині Українського православ’я: розкол між Філаретом та Епіфанієм залишає вірників на волю долі, тому ми ще не раз почуємо що хтось у когось «віджав» храм або церкву. Стежимо за перебігом подій і закликаємо до стабілізації ситуації.
Підсумки Філаретовського собору
#церковнаборотьба
#патріарх_філарет
#митрополит_епіфаній
Про це вже багато написано, але пройти повз не можемо. Цей «собор», або Собор (це залежить від Вашого ставлення) має свої плюси та мінуси.
З плюсів можна виділити заяву Філарета про те, що всі закордонні єпархії продовжують належати йому. З одного боку, це відверне від новоствореної церкви багато віруючих за кордоном, які захочуть залишитися в УПЦ КП, навіть якщо це значить протиставити себе Константинополю. Але, з другого боку, усвідомлювання цього протипоставлення посприяє формулюванню чіткої позиції українського православ’я – ми хочемо окормляти наших закордонних вірників, тому, будь ласка, поверніть їх в ПЦУ.
Звучить як щось неймовірне, але хто два роки тому вірив в українську автокефалію? Якщо Константинополь зробить поступку та дасть ПЦУ таку можливість, цей демарш Філарета піде на користь українському православ’ю. В такому разі УПЦ КП врешті-решт буде чекати ліквідація, але завдяки сьогоднішньому розділенню Україна може поліпшити автокефальні умови. Хто знає, що буде за п’ять або десять років, може Філарет, «викликнувши вогонь на себе» дійсно допоможе ПЦУ отримати все те, чого зараз бракує: можливість варити міро, окормляти закордонні парафії та самостійно вирішувати внутрішні справи.
З мінусів, ми виділяємо майбутню боротьбу за Київську Православну Богословську Академію: якщо вона залишитися в УПЦ КП, її випускники так і не отримують канонічного визнання, на яке вони, мабуть, сподівалися.
Щодо заяви про те, що Київському Патріархату продовжують належати усі монастирі, парафії та храми – тут немає жодної трагедії. По-перше, якщо деякі парафіяни вирішать перейти до ПЦУ, вони перейдуть завдяки механізму зміни підлеглості релігійної громади, ніхто їх насильно не зможе зупинити. Принаймні, у випадку переходів з УПЦ МП до ПЦУ так і було.
По-друге, треба зачекати та подивитися, скільки відсотків віруючих захоче залишитися під омофором Філарета. Якщо цей відсоток буде невеликий – нічого страшного, якщо навпаки – ще одна можливість для ПЦУ «виторгувати» собі в Константинополі ліпші умови, завдяки котрим можна буде ефективніше агітувати за єдність з ПЦУ. Треба просто зрозуміти, що отримав можливість впливати на релігійну ситуацію в Україні, Константинополь не захоче тут же втратити її, залишивши все на самоплив, і тому піде на поступки. Отож цей демарш почесного патріарха ПЦУ (або предстоятеля невизнаної УПЦ КП) Філарета, – це файна можливість для Епіфанія поліпшити власне становище. Якщо тільки він зможе грамотно використати цей момент, бо зараз все залежить від нього – ПЦУ вже не має президентської підтримки, а нинішній преЗЕдент не квапиться влізати в справи Церкви. Мабуть це й добре, врешті-решт, вона має бути відділена від держави.
Ну і напослідок про банківські рахунки, які Філарет хоче залишити УПЦ КП. З точки зору закону УПЦ КП - це юридична особа, яка може вільно розпоряджатися своїми коштами. Тому тут усі звинувачення безґрунтовні - прийшов час потрудитися молодому предстоятелеві та самостійно залучити для своєї церкви спонсорські гроші.
Ми не робимо з Філарета великомученика, але на цю ситуацію треба дивитися ширше, ніж її подають деякі ЗМІ. Цей конфлікт – це можливість для України. Тому треба просто почекати на те, що зроблять закордонні парафії, які зараз належать до УПЦ КП, та особисто митрополит Епіфаній. Якщо він зможе обернути ситуацію на свою користь – браво, якщо ні – значить це був невдалий вибір предстоятеля, хоча його і проштовхували греки та Порошенко.
#церковнаборотьба
#патріарх_філарет
#митрополит_епіфаній
Про це вже багато написано, але пройти повз не можемо. Цей «собор», або Собор (це залежить від Вашого ставлення) має свої плюси та мінуси.
З плюсів можна виділити заяву Філарета про те, що всі закордонні єпархії продовжують належати йому. З одного боку, це відверне від новоствореної церкви багато віруючих за кордоном, які захочуть залишитися в УПЦ КП, навіть якщо це значить протиставити себе Константинополю. Але, з другого боку, усвідомлювання цього протипоставлення посприяє формулюванню чіткої позиції українського православ’я – ми хочемо окормляти наших закордонних вірників, тому, будь ласка, поверніть їх в ПЦУ.
Звучить як щось неймовірне, але хто два роки тому вірив в українську автокефалію? Якщо Константинополь зробить поступку та дасть ПЦУ таку можливість, цей демарш Філарета піде на користь українському православ’ю. В такому разі УПЦ КП врешті-решт буде чекати ліквідація, але завдяки сьогоднішньому розділенню Україна може поліпшити автокефальні умови. Хто знає, що буде за п’ять або десять років, може Філарет, «викликнувши вогонь на себе» дійсно допоможе ПЦУ отримати все те, чого зараз бракує: можливість варити міро, окормляти закордонні парафії та самостійно вирішувати внутрішні справи.
З мінусів, ми виділяємо майбутню боротьбу за Київську Православну Богословську Академію: якщо вона залишитися в УПЦ КП, її випускники так і не отримують канонічного визнання, на яке вони, мабуть, сподівалися.
Щодо заяви про те, що Київському Патріархату продовжують належати усі монастирі, парафії та храми – тут немає жодної трагедії. По-перше, якщо деякі парафіяни вирішать перейти до ПЦУ, вони перейдуть завдяки механізму зміни підлеглості релігійної громади, ніхто їх насильно не зможе зупинити. Принаймні, у випадку переходів з УПЦ МП до ПЦУ так і було.
По-друге, треба зачекати та подивитися, скільки відсотків віруючих захоче залишитися під омофором Філарета. Якщо цей відсоток буде невеликий – нічого страшного, якщо навпаки – ще одна можливість для ПЦУ «виторгувати» собі в Константинополі ліпші умови, завдяки котрим можна буде ефективніше агітувати за єдність з ПЦУ. Треба просто зрозуміти, що отримав можливість впливати на релігійну ситуацію в Україні, Константинополь не захоче тут же втратити її, залишивши все на самоплив, і тому піде на поступки. Отож цей демарш почесного патріарха ПЦУ (або предстоятеля невизнаної УПЦ КП) Філарета, – це файна можливість для Епіфанія поліпшити власне становище. Якщо тільки він зможе грамотно використати цей момент, бо зараз все залежить від нього – ПЦУ вже не має президентської підтримки, а нинішній преЗЕдент не квапиться влізати в справи Церкви. Мабуть це й добре, врешті-решт, вона має бути відділена від держави.
Ну і напослідок про банківські рахунки, які Філарет хоче залишити УПЦ КП. З точки зору закону УПЦ КП - це юридична особа, яка може вільно розпоряджатися своїми коштами. Тому тут усі звинувачення безґрунтовні - прийшов час потрудитися молодому предстоятелеві та самостійно залучити для своєї церкви спонсорські гроші.
Ми не робимо з Філарета великомученика, але на цю ситуацію треба дивитися ширше, ніж її подають деякі ЗМІ. Цей конфлікт – це можливість для України. Тому треба просто почекати на те, що зроблять закордонні парафії, які зараз належать до УПЦ КП, та особисто митрополит Епіфаній. Якщо він зможе обернути ситуацію на свою користь – браво, якщо ні – значить це був невдалий вибір предстоятеля, хоча його і проштовхували греки та Порошенко.
Гелікоптер для Філарета
#патріарх_філарет
#відчитачів
П’ятниця - це день, коли хочеться закинути подалі усі серйозні справи та почати готовитися до вікенду. Особливо, коли на дворі спікливий червень. Тому зараз ми не будемо вантажити читачів та розповідати про конфлікти, захоплення храмів, попів-геїв та бізнесменів.
Сьогодні ми просто залишимо для вас цей цікавий документ. Ви просто почитайте та вдумайтеся. Це ж наскільки масштабна людина, що заради її фотографування на Говерлі запросто можуть попросити військовий гелікоптер? Нажаль, зараз виділити гелікоптер не змогли, але просто уявіть собі які епічні були б кадри.
Цікаво, чи дали б гелікоптер Епіфанію?
#патріарх_філарет
#відчитачів
П’ятниця - це день, коли хочеться закинути подалі усі серйозні справи та почати готовитися до вікенду. Особливо, коли на дворі спікливий червень. Тому зараз ми не будемо вантажити читачів та розповідати про конфлікти, захоплення храмів, попів-геїв та бізнесменів.
Сьогодні ми просто залишимо для вас цей цікавий документ. Ви просто почитайте та вдумайтеся. Це ж наскільки масштабна людина, що заради її фотографування на Говерлі запросто можуть попросити військовий гелікоптер? Нажаль, зараз виділити гелікоптер не змогли, але просто уявіть собі які епічні були б кадри.
Цікаво, чи дали б гелікоптер Епіфанію?
Деякі міркування щодо засідання Синоду ПЦУ
#церковнаборотьба
#патріарх_філарет
#митрополит_епіфаній
Повний текст пропонуємо прочитати на сайті ПЦУ, ми розберемо лише основні моменти.
У Філарета забрали усі монастирі, храми та парафії м. Києва. Звісно, фактично їх не забрали, але де-юре з 24 червня вони належать Предстоятелеві ПЦУ митрополиту Епіфанію, який скасував п. 4 Журналу №1 засідання Священного Синоду ПЦУ від 5 лютого 2019 р.
За активну участь у діях, спрямованих на збурення протистояння у церковному середовищі, свідоме противлення соборним рішенням, порушення 34 Апостольського правила Митрополит Епіфаній виключив митрополита Білгородського і Обоянського Іосафа та Петра (Москальова), єпископа Валуйського, вікарія Білгородської єпархії зі складу єпископату Православної Церкви України.
Але, «враховуючи зазначене, але також беручи до уваги особливі заслуги в минулому перед Українською Православною Церквою, констатувати, що Почесний Патріарх Філарет залишається у складі єпископату Православної Церкви України». Тобто Філарет теж порушив 34 Апостольське правило, бо він входить до єпископату ПЦУ та підпорядкується Епіфанію, але предстоятелеві ПЦУ просто бракує сміливості та авторитету покарати «духовного дідуся». Цікаво. Чекаємо тоді, як наступний Синод розв’яже отаку колізію: згідно статуту ПЦУ від 15 грудня 2018 року Філарет є його постійним членом, і залишається ним, тому що не був виключений зі складу єпископату.
Також митрополит Епіфаній ще раз зазначив, що «вся повнота УПЦ КП, та УАПЦ об’єдналися у єдину Помісну Православну Церкву України, яка є єдиним історичним, канонічним та юридичним спадкоємцем і продовжувачем їхньої діяльності. Ніякі рішення, розпорядження чи інші документи, видані від імені УПЦ КП чи під іменем її статутних органів після юридичної реєстрації Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ) 30 січня 2019 р. не мають канонічної та юридичної сили та є від початку не дійсними і не підлягають виконанню». Це лише нагадування кліру та єпископату, що «треба слухатися та дотримуватися канонів». Але те, що було зафіксовано на папері, завжди сприймається ліпше ніж те, що було просто мовлено.
Також не можна не зазначити те, що Епіфаній подякував архімандриту Макарію (Папішу), який відмовився прийти на філаретовський собор. Відтепер він не тільки намісник Свято-Феодосіївського ставропігійного чоловічого монастиря, а ще й Голова Синодального управління недільних шкіл та катехізації. Залишилося тільки розібратися, кому все ж таки належить цей монастир. За нашою інформацією, Епіфаній власним указом від 20 червня підпорядкував цей монастир безпосередньо собі – Митрополиту Київському і всієї України, так само як і архімандрита Макарія. Але якщо це «підпорядкування» монастиря передбачало рейдерський захват на який Авакову скаржиться Філарет, це зовсім не сприяє швидкому вирішуванню питання приналежності.
Сьогодні Епіфаній спробував відстояти свої позиції та показав Філаретові його місце. Звучить це, мабуть, дико, але факт залишається фактом. Також цим Синодом молодий предстоятель показав усім єпископам, що не треба «переходити межу» та шукати під опікою Філарета ліпших посад та званій. Тепер треба почекати на «постріл у відповідь» у виконанні почесного патріарха, або предстоятеля УПЦ КП, кому як більше подобається. Своїм листом до Авакова, Філарет вивів протистояння на новий рівень, фактично долучаючи до свари силовиків, які так або інакше будуть вимушені відреагувати. Чекаємо та стежимо. Залишайтеся з нами.
#церковнаборотьба
#патріарх_філарет
#митрополит_епіфаній
Повний текст пропонуємо прочитати на сайті ПЦУ, ми розберемо лише основні моменти.
У Філарета забрали усі монастирі, храми та парафії м. Києва. Звісно, фактично їх не забрали, але де-юре з 24 червня вони належать Предстоятелеві ПЦУ митрополиту Епіфанію, який скасував п. 4 Журналу №1 засідання Священного Синоду ПЦУ від 5 лютого 2019 р.
За активну участь у діях, спрямованих на збурення протистояння у церковному середовищі, свідоме противлення соборним рішенням, порушення 34 Апостольського правила Митрополит Епіфаній виключив митрополита Білгородського і Обоянського Іосафа та Петра (Москальова), єпископа Валуйського, вікарія Білгородської єпархії зі складу єпископату Православної Церкви України.
Але, «враховуючи зазначене, але також беручи до уваги особливі заслуги в минулому перед Українською Православною Церквою, констатувати, що Почесний Патріарх Філарет залишається у складі єпископату Православної Церкви України». Тобто Філарет теж порушив 34 Апостольське правило, бо він входить до єпископату ПЦУ та підпорядкується Епіфанію, але предстоятелеві ПЦУ просто бракує сміливості та авторитету покарати «духовного дідуся». Цікаво. Чекаємо тоді, як наступний Синод розв’яже отаку колізію: згідно статуту ПЦУ від 15 грудня 2018 року Філарет є його постійним членом, і залишається ним, тому що не був виключений зі складу єпископату.
Також митрополит Епіфаній ще раз зазначив, що «вся повнота УПЦ КП, та УАПЦ об’єдналися у єдину Помісну Православну Церкву України, яка є єдиним історичним, канонічним та юридичним спадкоємцем і продовжувачем їхньої діяльності. Ніякі рішення, розпорядження чи інші документи, видані від імені УПЦ КП чи під іменем її статутних органів після юридичної реєстрації Київської Митрополії УПЦ (ПЦУ) 30 січня 2019 р. не мають канонічної та юридичної сили та є від початку не дійсними і не підлягають виконанню». Це лише нагадування кліру та єпископату, що «треба слухатися та дотримуватися канонів». Але те, що було зафіксовано на папері, завжди сприймається ліпше ніж те, що було просто мовлено.
Також не можна не зазначити те, що Епіфаній подякував архімандриту Макарію (Папішу), який відмовився прийти на філаретовський собор. Відтепер він не тільки намісник Свято-Феодосіївського ставропігійного чоловічого монастиря, а ще й Голова Синодального управління недільних шкіл та катехізації. Залишилося тільки розібратися, кому все ж таки належить цей монастир. За нашою інформацією, Епіфаній власним указом від 20 червня підпорядкував цей монастир безпосередньо собі – Митрополиту Київському і всієї України, так само як і архімандрита Макарія. Але якщо це «підпорядкування» монастиря передбачало рейдерський захват на який Авакову скаржиться Філарет, це зовсім не сприяє швидкому вирішуванню питання приналежності.
Сьогодні Епіфаній спробував відстояти свої позиції та показав Філаретові його місце. Звучить це, мабуть, дико, але факт залишається фактом. Також цим Синодом молодий предстоятель показав усім єпископам, що не треба «переходити межу» та шукати під опікою Філарета ліпших посад та званій. Тепер треба почекати на «постріл у відповідь» у виконанні почесного патріарха, або предстоятеля УПЦ КП, кому як більше подобається. Своїм листом до Авакова, Філарет вивів протистояння на новий рівень, фактично долучаючи до свари силовиків, які так або інакше будуть вимушені відреагувати. Чекаємо та стежимо. Залишайтеся з нами.
Цікаві моменти з інтерв’ю священика ПЦУ для Deutsche Welle
#пцу #діаспора
Якщо в Україні Синод ПЦУ де-юре позбавив Філарета усіх парафій, за кордоном ситуація виглядає зовсім інакше. І цей факт підтверджує не тільки наш інсайд про Валенсійську громаду УПЦ КП, який ми опублікували ще місяць тому, але й слова ієрея Петра Боканова в інтерв’ю Deutsche Welle.
Отець Петро висловлює доволі жорстку позицію щодо отримання томосу та переходів під омофор Фанару. Просто почитайте ці фрагменти:
DW: Отче Петре, що змінилося для Вас і для українських православних парафій Німеччини після томоса?
ОП: Коли його надали, один пункт нас дуже засмутив. Ідеться про пункт, що всі закордонні парафії передаються в підпорядкування Константинополю. Ми цього не сприймаємо. Ми були, є і, сподіваємося, будемо церквою Київського престолу - нас не може хтось взяти і передати. Ми не вважаємо, що ми повинні йти на таку жертву. Ми провели збори усіх п'яти парафій - всі проголосували за те, що ми залишаємося у підпорядкуванні Київського престолу.
DW: Чому Ви виступаєте проти?
ОП: Це неприйнятно для нас із християнської точки зору. Господь дарував нам свободу - свободу вибору і волевиявлення. В Німеччині немає жодної помісної церкви, яка віддала би своїх діаспорян у підпорядкування Константинополю. Румунська, Сербська, Болгарська церкви - вони всі опікуються своїми вірянами за кордоном. І наші парафіяни бачать це, знають про це, тому, звісно, не розуміють, чим ми відрізняємося від православних інших помісних церков, представлених у Німеччині.
DW: Що означав би перехід парафій у підпорядкування Константинопольського патріархату конкретно, на практиці?
ОП: Це означає, що ми перестаємо згадувати предстоятеля нашої церкви у молитвах, але головне, що ми в цілому губимо нашу пуповину. Я їжджу по третині Німеччини й опікуюся тими українцями, які приїжджають сюди з онкологічними захворюваннями. Окрім того, я військовий капелан у підпорядкуванні Синодальному управлінню військового духовенства ПЦУ - у мене було три ротації на Донбасі, через місяць я знову їду до Маріуполя. Ці зв'язки постійно здійснюються через нашу церкву.
DW: І Ви вважаєте, що ці зв'язки можуть бути під загрозою після переходу в підпорядкування Константинополя?
ОП: Їх просто не буде - це по-перше. А по-друге, ми не бажаємо міняти юрисдикцію. У нас є своя юрисдикція, своя церква. Я давав присягу як священик Української православної церкви Київського престолу. Хто мене може примусити порушити присягу?
Джерело
⬇️Нижче запрошуємо на наш огляд цього інтерв’ю.
#пцу #діаспора
Якщо в Україні Синод ПЦУ де-юре позбавив Філарета усіх парафій, за кордоном ситуація виглядає зовсім інакше. І цей факт підтверджує не тільки наш інсайд про Валенсійську громаду УПЦ КП, який ми опублікували ще місяць тому, але й слова ієрея Петра Боканова в інтерв’ю Deutsche Welle.
Отець Петро висловлює доволі жорстку позицію щодо отримання томосу та переходів під омофор Фанару. Просто почитайте ці фрагменти:
DW: Отче Петре, що змінилося для Вас і для українських православних парафій Німеччини після томоса?
ОП: Коли його надали, один пункт нас дуже засмутив. Ідеться про пункт, що всі закордонні парафії передаються в підпорядкування Константинополю. Ми цього не сприймаємо. Ми були, є і, сподіваємося, будемо церквою Київського престолу - нас не може хтось взяти і передати. Ми не вважаємо, що ми повинні йти на таку жертву. Ми провели збори усіх п'яти парафій - всі проголосували за те, що ми залишаємося у підпорядкуванні Київського престолу.
DW: Чому Ви виступаєте проти?
ОП: Це неприйнятно для нас із християнської точки зору. Господь дарував нам свободу - свободу вибору і волевиявлення. В Німеччині немає жодної помісної церкви, яка віддала би своїх діаспорян у підпорядкування Константинополю. Румунська, Сербська, Болгарська церкви - вони всі опікуються своїми вірянами за кордоном. І наші парафіяни бачать це, знають про це, тому, звісно, не розуміють, чим ми відрізняємося від православних інших помісних церков, представлених у Німеччині.
DW: Що означав би перехід парафій у підпорядкування Константинопольського патріархату конкретно, на практиці?
ОП: Це означає, що ми перестаємо згадувати предстоятеля нашої церкви у молитвах, але головне, що ми в цілому губимо нашу пуповину. Я їжджу по третині Німеччини й опікуюся тими українцями, які приїжджають сюди з онкологічними захворюваннями. Окрім того, я військовий капелан у підпорядкуванні Синодальному управлінню військового духовенства ПЦУ - у мене було три ротації на Донбасі, через місяць я знову їду до Маріуполя. Ці зв'язки постійно здійснюються через нашу церкву.
DW: І Ви вважаєте, що ці зв'язки можуть бути під загрозою після переходу в підпорядкування Константинополя?
ОП: Їх просто не буде - це по-перше. А по-друге, ми не бажаємо міняти юрисдикцію. У нас є своя юрисдикція, своя церква. Я давав присягу як священик Української православної церкви Київського престолу. Хто мене може примусити порушити присягу?
Джерело
⬇️Нижче запрошуємо на наш огляд цього інтерв’ю.
Чи має Філарет рацію, бунтуючи проти Томосу?
Огляд інтерв’ю священика ПЦУ для Deutsche Welle
#патріарх_філарет #митрополит_епіфаній #церковнаборотьба #діаспора
Ну, що тут можна сказати... Ми вже не раз підкреслювали, що Томос для України – це не лише можливість отримати визнання, а ще й певні обмеження, і в першу чергу вони пов’язані з парафіями за кордоном та правом варити миро. Півроку тому назад усіх це більш-менш задовольняло. Так, ще в грудні 2018 року Патріарх УПЦ КП Філарет казав, що може і не прийме Томос, але 15 грудня ніби ліквідував Київський Патріархат та передав кермо влади своєму учневі Епіфанію. Ніхто ж не міг собі уявити, що він має замір боротися проти того, до чого раніше так прагнув. Невідомо тільки, чи піде ця боротьба на користь українському православ’ю.
Маємо надію, що так: Філарет – це «збитий льотчик», який, однак, може змінити ситуацію для майбутнього ПЦУ, «викликавши вогонь на себе». П’ять днів тому ми чекали на реакцію закордонних парафій, зараз чекаємо на реакцію Епіфанія та безпосередньо Фанара. Пора вже вирішувати проблему українців, які мешкають за межами країни – вони, як і всі ми, мають право бути під опікою саме українських священиків. Врешті-решт, якщо екзарх Даниїл Памфілійський припускав, що ПЦУ навіть може отримати статус патріархату, чому не можна дозволити їй опікуватися українськими парафіями за кордоном? Це б відразу загасило більшість спорів та подарувало б якщо не мир, то затишшя.
Акт непокори закордонних парафій Фанару - це вже не просто філаретовський «собор», який можна назвати дзвіночком, це дзвонить великий дзвін, який треба почути та зробити висновки. Можна, дійсно, продовжувати шпурлятися звинуваченнями, але краще було б помітити, що ця боротьба «церковного камікадзе» Філарета є не тільки демаршем проти Епіфанія через гординю та амбіції патріарха. Закликаємо усіх читаючих нас архієреїв ПЦУ (таких є кілька) порадити Епіфанію ухвалити мудре рішення, аби закордонні парафії підпорядкувалися ПЦУ, і не лише «духовно», як це пролунало в його інтерв'ю «Новому времени». Маємо надію, що новостворена церква зможе зберегти та зміцнити зв'язок усіх парафіян-українців у діаспорі з своєю країною.
Огляд інтерв’ю священика ПЦУ для Deutsche Welle
#патріарх_філарет #митрополит_епіфаній #церковнаборотьба #діаспора
Ну, що тут можна сказати... Ми вже не раз підкреслювали, що Томос для України – це не лише можливість отримати визнання, а ще й певні обмеження, і в першу чергу вони пов’язані з парафіями за кордоном та правом варити миро. Півроку тому назад усіх це більш-менш задовольняло. Так, ще в грудні 2018 року Патріарх УПЦ КП Філарет казав, що може і не прийме Томос, але 15 грудня ніби ліквідував Київський Патріархат та передав кермо влади своєму учневі Епіфанію. Ніхто ж не міг собі уявити, що він має замір боротися проти того, до чого раніше так прагнув. Невідомо тільки, чи піде ця боротьба на користь українському православ’ю.
Маємо надію, що так: Філарет – це «збитий льотчик», який, однак, може змінити ситуацію для майбутнього ПЦУ, «викликавши вогонь на себе». П’ять днів тому ми чекали на реакцію закордонних парафій, зараз чекаємо на реакцію Епіфанія та безпосередньо Фанара. Пора вже вирішувати проблему українців, які мешкають за межами країни – вони, як і всі ми, мають право бути під опікою саме українських священиків. Врешті-решт, якщо екзарх Даниїл Памфілійський припускав, що ПЦУ навіть може отримати статус патріархату, чому не можна дозволити їй опікуватися українськими парафіями за кордоном? Це б відразу загасило більшість спорів та подарувало б якщо не мир, то затишшя.
Акт непокори закордонних парафій Фанару - це вже не просто філаретовський «собор», який можна назвати дзвіночком, це дзвонить великий дзвін, який треба почути та зробити висновки. Можна, дійсно, продовжувати шпурлятися звинуваченнями, але краще було б помітити, що ця боротьба «церковного камікадзе» Філарета є не тільки демаршем проти Епіфанія через гординю та амбіції патріарха. Закликаємо усіх читаючих нас архієреїв ПЦУ (таких є кілька) порадити Епіфанію ухвалити мудре рішення, аби закордонні парафії підпорядкувалися ПЦУ, і не лише «духовно», як це пролунало в його інтерв'ю «Новому времени». Маємо надію, що новостворена церква зможе зберегти та зміцнити зв'язок усіх парафіян-українців у діаспорі з своєю країною.
Греки Маріуполя бунтують проти ПЦУ та Константинополя
#інсайдиChurcher #патріарх_філарет
#церковнаборотьба #митрополит_епіфаній
У той час, як Україна святкує День Конституції та згадує, як її приймали 23 роки тому, ми хочемо вам розповісти не менш цікаву історію про бажання однієї громади не просто змінити канонічну підлеглість з ПЦУ на УПЦ КП, а ще й відтворити в своєму місті митрополичу кафедру.
Члени Парафії Святої Великомучениці Параскеви П’ятниці міста Маріуполя, етнічні греки, звернулися до Патріарха (фактично, вже не тільки почесного) Філарета з проханням «відновити історичну справедливість та відтворити Готфейсько-Кафайську Митрополію в складі УПЦ КП».
До речі, ця парафія раніше належала до колишньої УАПЦ, предстоятель якої, на відміну від Філарета, зараз не робить жодних заяв та ніби підтримує Епіфанія. Проте, митрополит Макарій і про фінанси подумав раніше за Філарета: спочатку вивів всі гроші УАПЦ на власні рахунки і вже тільки після цього долучився до нової церкви. Чи може Філаретові теж треба було спочатку зберегти гроші у надійному місці, а вже після цього йти на Об’єднавчий собор і дозволяти парафіям перереєстровуватися на ПЦУ?
Це все, дійсно, лише здогадки, але факт залишається фактом - греки з Маріуполя вважають, що отримання автокефалії – це «спроби Константинопольського Патріархату загарбати Українську Православну Церкву та нав’язати псевдо-грецьку владу». Цікаво, що це – бажання догодити Філарету, або вроджена нелюбов до Фанару на ґрунті складних історичних обставин, за яких Грецька Церква отримала свою автокефалію? Чи, мабуть, персональне несприйняття нового єпископа Ольвійського?..
#інсайдиChurcher #патріарх_філарет
#церковнаборотьба #митрополит_епіфаній
У той час, як Україна святкує День Конституції та згадує, як її приймали 23 роки тому, ми хочемо вам розповісти не менш цікаву історію про бажання однієї громади не просто змінити канонічну підлеглість з ПЦУ на УПЦ КП, а ще й відтворити в своєму місті митрополичу кафедру.
Члени Парафії Святої Великомучениці Параскеви П’ятниці міста Маріуполя, етнічні греки, звернулися до Патріарха (фактично, вже не тільки почесного) Філарета з проханням «відновити історичну справедливість та відтворити Готфейсько-Кафайську Митрополію в складі УПЦ КП».
До речі, ця парафія раніше належала до колишньої УАПЦ, предстоятель якої, на відміну від Філарета, зараз не робить жодних заяв та ніби підтримує Епіфанія. Проте, митрополит Макарій і про фінанси подумав раніше за Філарета: спочатку вивів всі гроші УАПЦ на власні рахунки і вже тільки після цього долучився до нової церкви. Чи може Філаретові теж треба було спочатку зберегти гроші у надійному місці, а вже після цього йти на Об’єднавчий собор і дозволяти парафіям перереєстровуватися на ПЦУ?
Це все, дійсно, лише здогадки, але факт залишається фактом - греки з Маріуполя вважають, що отримання автокефалії – це «спроби Константинопольського Патріархату загарбати Українську Православну Церкву та нав’язати псевдо-грецьку владу». Цікаво, що це – бажання догодити Філарету, або вроджена нелюбов до Фанару на ґрунті складних історичних обставин, за яких Грецька Церква отримала свою автокефалію? Чи, мабуть, персональне несприйняття нового єпископа Ольвійського?..
Епіфаній є незаконним сином покійного митрополита Чокалюка
#митрополит_епіфаній
Саме під такими заголовками вийшла купа новин на різних сайтах. Gordonua.com, narodna-pravda.ua, strana.ua, comments.ua та інші постять «сенсаційну» новину, називаючи це «новими подробицями». Це, дійсно, сенсація, але ми перший раз про це писали ще 5 грудня 2018 року…а 18 грудня додавали детальний розбір.
Тому, дорогі читачі, якщо хочете першими читати смачні інсайди – залишайтеся з нами та запрошуйте своїх друзів. Обіцяємо, не пожалкуєте.
P.S. За годину на каналі буде мега-інсайд від наших читачів з Іспанії, не пропустіть
#митрополит_епіфаній
Саме під такими заголовками вийшла купа новин на різних сайтах. Gordonua.com, narodna-pravda.ua, strana.ua, comments.ua та інші постять «сенсаційну» новину, називаючи це «новими подробицями». Це, дійсно, сенсація, але ми перший раз про це писали ще 5 грудня 2018 року…а 18 грудня додавали детальний розбір.
Тому, дорогі читачі, якщо хочете першими читати смачні інсайди – залишайтеся з нами та запрошуйте своїх друзів. Обіцяємо, не пожалкуєте.
P.S. За годину на каналі буде мега-інсайд від наших читачів з Іспанії, не пропустіть
Піп-УГКЦшник наживається на громаді в Іспанії
#угкц
#відчитачів
Нещодавно ми отримали листа з сонячної, теплої та веселої Іспанії. Ось тільки зміст був зовсім невеселий.
До нас звернулася громада УГКЦ з м. Уельва, священика котрої декілька українських місцевих та католицьких ЗМІ ставили за зразок. Але з’являється, що удавати з себе героя в ЗМІ та бути їм насправді – це зовсім різні речі. Йдеться про священика Дмитра Савчука. Не очікували? Почитайте, все відразу стане зрозуміло.
Все почалося з того, що до громади, яка досить довго не мала священиків, приїхав невідомий Дмитро Савчук – за його словами, він - український священик, який втікає від мафії, бо «у владики де він служив до того вкрали сейф з грошима». Оскільки люди не мали свого храму та ділили церкву РКЦ з іспанцями, а також хотіли, щоб ними хтось врешті-решт почав постійно опікуватись (до того моменту громада запрошувала священників з Мадрида та Барселони), вони погодилися. Так підприємець Дмитро Савчук став їхнім парохом. Чому підприємець? Тому що, за словами парафіян, церква – це для нього лише один із способів заробити гроші, і таких способів у нього в арсеналі багато.
По-перше, Савчук, тривалий час працював дальнобійником в сусідньої Португалії. Тому, ставши парохом Уельвської громади, він не закинув цю прибуткову справу, а почав возити людей з України до Європи, а також, їдучи в Україну, за гроші передавати посилки, що надсилають заробітчані до дому. Служби, природно, відбуваються нерегулярно, замість нього постійно приїжджають інші священнослужителі. На всі зауваження парафіян цей бізнесмен вигукує прокляття, страшіть Богом та Страшним Судом.
По-друге, цей піп долучає до своїх справ сина Захара. Разом вони спродають паски під консульством України в м. Малага, при цьому увесь дохід складають до власних кишень. Також, коли поліцейські в 2013 року зробили Савчуку зауваження за неправильне паркування автівки, отець з сином не знайшли нічого краще ніж побити правоохоронців. За це «бійці» заплатили чималий штраф – 1840 євро, бо декілька агентів отримали травми під час затримання дебоширів.
Продовження⬇️
#угкц
#відчитачів
Нещодавно ми отримали листа з сонячної, теплої та веселої Іспанії. Ось тільки зміст був зовсім невеселий.
До нас звернулася громада УГКЦ з м. Уельва, священика котрої декілька українських місцевих та католицьких ЗМІ ставили за зразок. Але з’являється, що удавати з себе героя в ЗМІ та бути їм насправді – це зовсім різні речі. Йдеться про священика Дмитра Савчука. Не очікували? Почитайте, все відразу стане зрозуміло.
Все почалося з того, що до громади, яка досить довго не мала священиків, приїхав невідомий Дмитро Савчук – за його словами, він - український священик, який втікає від мафії, бо «у владики де він служив до того вкрали сейф з грошима». Оскільки люди не мали свого храму та ділили церкву РКЦ з іспанцями, а також хотіли, щоб ними хтось врешті-решт почав постійно опікуватись (до того моменту громада запрошувала священників з Мадрида та Барселони), вони погодилися. Так підприємець Дмитро Савчук став їхнім парохом. Чому підприємець? Тому що, за словами парафіян, церква – це для нього лише один із способів заробити гроші, і таких способів у нього в арсеналі багато.
По-перше, Савчук, тривалий час працював дальнобійником в сусідньої Португалії. Тому, ставши парохом Уельвської громади, він не закинув цю прибуткову справу, а почав возити людей з України до Європи, а також, їдучи в Україну, за гроші передавати посилки, що надсилають заробітчані до дому. Служби, природно, відбуваються нерегулярно, замість нього постійно приїжджають інші священнослужителі. На всі зауваження парафіян цей бізнесмен вигукує прокляття, страшіть Богом та Страшним Судом.
По-друге, цей піп долучає до своїх справ сина Захара. Разом вони спродають паски під консульством України в м. Малага, при цьому увесь дохід складають до власних кишень. Також, коли поліцейські в 2013 року зробили Савчуку зауваження за неправильне паркування автівки, отець з сином не знайшли нічого краще ніж побити правоохоронців. За це «бійці» заплатили чималий штраф – 1840 євро, бо декілька агентів отримали травми під час затримання дебоширів.
Продовження⬇️
Ходорів Сьогодні
До першого, освяченого на теренах Іспанії українського храму, причетні особи, котрі пов’язані з Ходоровом
У місті Уельва, що в провінції Андалузія, в неділю, 31 травня, у світлий празник Зіслання Святого Духа, відбулося урочисте освячення храму святих рівноапостольних Кирила та Методія.
Піп-УГКЦшник наживається на громаді в Іспанії - продовження
#угкц
#відчитачів
По-третє, Дмитро Савчук усім парафіянам постійно скаржиться на відсутність грошей, мов, всі його прибутки йдуть на церкву. Він узяв купу кредитів, ніби на себе, але люди мають сумніви та опасуються, що вони узяти від імені громади. Тим більше, що, за словами нашого співрозмовника, нещодавно цей піп оновив свій автопарк: купив нові автобуси для перевезення людей та автомобіль для себе любого. Також за нашою інформацією, він орендує полуничні поля, володіє магазинами, наприклад магазином Myroslav за адресою Calle los Mozárabes, 21002 Huelva, майстернею по ремонту автомобілів й навіть баром.
Як вишенька на торті - поруч із «першої церквою УГКЦ в Іспанії» та на її території він збудував не меншу за розміром «церкву Мамони» – гуртожиток для нелегальних мігрантів та наших заробітчан, з яких бере плату за проживання. Також у підвалі парафіяльного храму він налагодив «процес перепакування печива», котре везе фурами з України. Працівники перепакують українські ласощі для подальшого перепродажу, отримуючи за те зовсім невеликі гроші, та й ті він часто недоплачує.
Цікаво, що багато католицьких сайтів називає Савчука майже месією, приписуючи йому заслугу в будуванні храму. І це при цьому, що власні гроші на це будівництво здавали пересічні парафіяни.
А знаєте, що саме погане в цієї історії? Громада зверталася до ієрархів УГКЦ на Батьківщині та до іспанського владики у Мадриді, описувала всі злочини, але не отримала жодної відповіді. Так сталося, що Churcher – це остання надія отримати справедливість. Тому ми закликаємо усіх читаючих нас католицьких священників та ієрархів подумати – кого ви укриваєте в лоні своєї Церкви? Яке враження в корінних жителів залишає через таких пастирів УГКЦ, що так любить хвалитися своїми структурами за кордоном? Як це відбивається на ставленні європейців до українців взагалі? Ось про що треба подумати, дорогі отці та владики.
Нижче: 1 фото о. Дмитро Савчук, 2 фото син Захар разом з парафіянином стоїть в завантаженому автобусі.
#угкц
#відчитачів
По-третє, Дмитро Савчук усім парафіянам постійно скаржиться на відсутність грошей, мов, всі його прибутки йдуть на церкву. Він узяв купу кредитів, ніби на себе, але люди мають сумніви та опасуються, що вони узяти від імені громади. Тим більше, що, за словами нашого співрозмовника, нещодавно цей піп оновив свій автопарк: купив нові автобуси для перевезення людей та автомобіль для себе любого. Також за нашою інформацією, він орендує полуничні поля, володіє магазинами, наприклад магазином Myroslav за адресою Calle los Mozárabes, 21002 Huelva, майстернею по ремонту автомобілів й навіть баром.
Як вишенька на торті - поруч із «першої церквою УГКЦ в Іспанії» та на її території він збудував не меншу за розміром «церкву Мамони» – гуртожиток для нелегальних мігрантів та наших заробітчан, з яких бере плату за проживання. Також у підвалі парафіяльного храму він налагодив «процес перепакування печива», котре везе фурами з України. Працівники перепакують українські ласощі для подальшого перепродажу, отримуючи за те зовсім невеликі гроші, та й ті він часто недоплачує.
Цікаво, що багато католицьких сайтів називає Савчука майже месією, приписуючи йому заслугу в будуванні храму. І це при цьому, що власні гроші на це будівництво здавали пересічні парафіяни.
А знаєте, що саме погане в цієї історії? Громада зверталася до ієрархів УГКЦ на Батьківщині та до іспанського владики у Мадриді, описувала всі злочини, але не отримала жодної відповіді. Так сталося, що Churcher – це остання надія отримати справедливість. Тому ми закликаємо усіх читаючих нас католицьких священників та ієрархів подумати – кого ви укриваєте в лоні своєї Церкви? Яке враження в корінних жителів залишає через таких пастирів УГКЦ, що так любить хвалитися своїми структурами за кордоном? Як це відбивається на ставленні європейців до українців взагалі? Ось про що треба подумати, дорогі отці та владики.
Нижче: 1 фото о. Дмитро Савчук, 2 фото син Захар разом з парафіянином стоїть в завантаженому автобусі.
Ким є митрополит Олександр (Драбинко)?
#церковнаборотьба
До нас періодично надсилають фото митрополита Олександра (Драбинко) з часів його служіння в УПЦ МП. Учора навіть прислали фото з Путіним. Якщо надсилають, відповідаємо один раз.
Так, ми, як і всі православні підписники, пам’ятаємо, що цей священнослужитель був в УПЦ МП і навіть був автором пропагандистського московського фільму «Анатомия раскола», але після смерті колишнього предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира (Сабодана) Драбинко неоднократно підкреслював, що Духовний центр не може знаходитися в країні-агресорі, а між церквами УПЦ КП та УПЦ МП має бути діалог. Ми його не виправдовуємо, бо не треба забувати, звідки він прийшов, але це якраз приклад архієрея, який змив з себе московську брудноту та став на патріотичний шлях. Природно, він, як майже кожний священик, має за собою низку гріхів, але про це розповімо іншим разом.
Залишайтеся з нами та пишіть на churcher@protonmail.com
#церковнаборотьба
До нас періодично надсилають фото митрополита Олександра (Драбинко) з часів його служіння в УПЦ МП. Учора навіть прислали фото з Путіним. Якщо надсилають, відповідаємо один раз.
Так, ми, як і всі православні підписники, пам’ятаємо, що цей священнослужитель був в УПЦ МП і навіть був автором пропагандистського московського фільму «Анатомия раскола», але після смерті колишнього предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира (Сабодана) Драбинко неоднократно підкреслював, що Духовний центр не може знаходитися в країні-агресорі, а між церквами УПЦ КП та УПЦ МП має бути діалог. Ми його не виправдовуємо, бо не треба забувати, звідки він прийшов, але це якраз приклад архієрея, який змив з себе московську брудноту та став на патріотичний шлях. Природно, він, як майже кожний священик, має за собою низку гріхів, але про це розповімо іншим разом.
Залишайтеся з нами та пишіть на churcher@protonmail.com
Війна назв або РПЦ проти ПЦУ
#церковнаборотьба
#відчитачів
Нагадуємо нашим підписникам, що представники РПЦвУ або УПЦ МП 18 червня подали позов до Окружного адміністративного суду міста Києва про незаконність створення ПЦУ. Вони стверджують, що «рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації створення юридичної особи із найменуванням «Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» було незаконним, оскільки ще з 1991 року за подібною назвою вже існує релігійний центр (який у свою чергу керується з країні-агресора), а Томос визначає помісній українській церкві дві назви – «Православна Церква України» (ПЦУ) або «Святіша Церква України» (СЦУ).
Цікаво тільки, що московські попи забувають про те, що в їхній назві міститься фраза «Московський Патріархат», яка, отак-то, є ключовою. Вони старанно її приховують та всіляко ображаються, якщо на це вказати. Про це, до речі, учора на 5 каналі говорив архієпископ ПЦУ Євстратій (Зоря). Ми вирішили, що кацапів часами треба осаджувати, тому хочемо представити вашій увазі ось цього листа. Як ви бачите, між собою вони зовсім не стискаються писати «Московський Патріархат», від котрого так старанно відхрещуються прилюдне.
Дякуємо нашім кримським підписникам, приємно усвідомлювати, що навіть в окупованому Криму досі існують справжні патріоти.
#церковнаборотьба
#відчитачів
Нагадуємо нашим підписникам, що представники РПЦвУ або УПЦ МП 18 червня подали позов до Окружного адміністративного суду міста Києва про незаконність створення ПЦУ. Вони стверджують, що «рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації створення юридичної особи із найменуванням «Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України)» було незаконним, оскільки ще з 1991 року за подібною назвою вже існує релігійний центр (який у свою чергу керується з країні-агресора), а Томос визначає помісній українській церкві дві назви – «Православна Церква України» (ПЦУ) або «Святіша Церква України» (СЦУ).
Цікаво тільки, що московські попи забувають про те, що в їхній назві міститься фраза «Московський Патріархат», яка, отак-то, є ключовою. Вони старанно її приховують та всіляко ображаються, якщо на це вказати. Про це, до речі, учора на 5 каналі говорив архієпископ ПЦУ Євстратій (Зоря). Ми вирішили, що кацапів часами треба осаджувати, тому хочемо представити вашій увазі ось цього листа. Як ви бачите, між собою вони зовсім не стискаються писати «Московський Патріархат», від котрого так старанно відхрещуються прилюдне.
Дякуємо нашім кримським підписникам, приємно усвідомлювати, що навіть в окупованому Криму досі існують справжні патріоти.
Предстоятель ПЦУ їде на Афон. Знову до Маняві
#митрополит_епіфаній #вибориіцерква
Сьогодні Блаженніший Епіфаній перебуває на Прикарпатті у Манявському чоловічому монастирі, де очолить Літургію. У розпалі конфлікту з Філаретом він продовжує говорити красиві слова про те, як ПЦУ об’єднає всіх православних у нашій країні – на Сході та на Заході, молодь та літних, містян та селян, заможних та тих, хто потребує допомоги. Ось тільки що саме молодий предстоятель може зробити, аби все це перетворити у життя?
Попри прогнози архієпископа Даниїла, який займався питанням української автокефалії у якості екзарха та зараз намагається опікуватися українською діаспорою в Європі (судячи зі заяв Німецького деканату УПЦ КП, не дуже вдало), жодна Помісна Церква окрім Константинополя ПЦУ все ще не визнала. Паломники зі Святішої Церкви України навіть стикаються з образливим ставленням до себе. Наприклад, делегація ПЦУ потрапила в такий конфуз на Святій Горі. У грецькому монастирі Симонопетра аби не пустити українських прочан до обителі навіть винесли раки з мощами на вулицю. Отже, якщо не можна отримати належного прийняття на грецькому Афоні, митрополит Епіфаній вирушив до Афону українського. Тобто в цьому відношенні ПЦУ не має чого протиставити риториці Філарета про несправедливість Томосу та невиконання греками своїх обіцянок – УПЦ КП теж, м’яко кажучи, не дуже приймають у православному світі, вона мала, але незалежна та дуже горда.
На жаль, митрополит Епіфаній не має досвіду та сильного характеру і не в змозі самотужки пробити цю стіну ізоляції. До того ж, наша влада явно робить недостатньо для визнання Помісної української церкви. Тому, дійсно, молодому Предстоятелеві в нинішній ситуації тільки молитися і залишається.
До речі, Блаженніший вже відвідував Маняву та молився з тамтешньою братією та вірянами кілька місяців тому, під час передвиборчої кампанії Петра Олексійовича. Тоді молитва Предстоятеля мала бути особливо сильною, тому що з ним був унікальний артефакт – оригінал Томосу про автокефалію української церкви. Та чи воно допомогло тому Порошенкові?
Мабуть, так сталося через те, що братія молилася про протилежне та "взяла верх кількістю". Адже, як це нещодавно підтвердив патріарх Філарет у своєму інтерв’ю, Манявський скит входить у список ставропігій, які колишній гарант Порошенко пообіцяв передати патріарху Варфоломію, але насельники монастиря та митрополит Іоасаф Василиків навряд чи дуже раділи з такої перспективи.
Цікаво, чи виконуватимуть безпринципні обіцянки старої влади у команді Зеленського? Навряд чи це підвищить його рейтинг, але точно буде на руку патріарху Філаретові. Беручи до уваги чутки про зв’язки УПЦ КП із пані Яресько, цієї багатоходівочки теж не можна виключати.
Чи, мабуть, Епіфаній просто вирушив у черговий тур по знайомому маршруту західними областями, тому що Порошенко активізував парламентську кампанію і вирішив гнути свою лінію з церковною перемогою, для чого проштовхує передачу колишніх ставропігій Фанару (поки нова влада вияснює відносини із МЗС)? У цьому разі можна зробити висновок, що колишній гарант зовсім не вміє навчатися на своїх помилках, і ребрендинг його політичної сили – лише даремне витрачання коштів.
#митрополит_епіфаній #вибориіцерква
Сьогодні Блаженніший Епіфаній перебуває на Прикарпатті у Манявському чоловічому монастирі, де очолить Літургію. У розпалі конфлікту з Філаретом він продовжує говорити красиві слова про те, як ПЦУ об’єднає всіх православних у нашій країні – на Сході та на Заході, молодь та літних, містян та селян, заможних та тих, хто потребує допомоги. Ось тільки що саме молодий предстоятель може зробити, аби все це перетворити у життя?
Попри прогнози архієпископа Даниїла, який займався питанням української автокефалії у якості екзарха та зараз намагається опікуватися українською діаспорою в Європі (судячи зі заяв Німецького деканату УПЦ КП, не дуже вдало), жодна Помісна Церква окрім Константинополя ПЦУ все ще не визнала. Паломники зі Святішої Церкви України навіть стикаються з образливим ставленням до себе. Наприклад, делегація ПЦУ потрапила в такий конфуз на Святій Горі. У грецькому монастирі Симонопетра аби не пустити українських прочан до обителі навіть винесли раки з мощами на вулицю. Отже, якщо не можна отримати належного прийняття на грецькому Афоні, митрополит Епіфаній вирушив до Афону українського. Тобто в цьому відношенні ПЦУ не має чого протиставити риториці Філарета про несправедливість Томосу та невиконання греками своїх обіцянок – УПЦ КП теж, м’яко кажучи, не дуже приймають у православному світі, вона мала, але незалежна та дуже горда.
На жаль, митрополит Епіфаній не має досвіду та сильного характеру і не в змозі самотужки пробити цю стіну ізоляції. До того ж, наша влада явно робить недостатньо для визнання Помісної української церкви. Тому, дійсно, молодому Предстоятелеві в нинішній ситуації тільки молитися і залишається.
До речі, Блаженніший вже відвідував Маняву та молився з тамтешньою братією та вірянами кілька місяців тому, під час передвиборчої кампанії Петра Олексійовича. Тоді молитва Предстоятеля мала бути особливо сильною, тому що з ним був унікальний артефакт – оригінал Томосу про автокефалію української церкви. Та чи воно допомогло тому Порошенкові?
Мабуть, так сталося через те, що братія молилася про протилежне та "взяла верх кількістю". Адже, як це нещодавно підтвердив патріарх Філарет у своєму інтерв’ю, Манявський скит входить у список ставропігій, які колишній гарант Порошенко пообіцяв передати патріарху Варфоломію, але насельники монастиря та митрополит Іоасаф Василиків навряд чи дуже раділи з такої перспективи.
Цікаво, чи виконуватимуть безпринципні обіцянки старої влади у команді Зеленського? Навряд чи це підвищить його рейтинг, але точно буде на руку патріарху Філаретові. Беручи до уваги чутки про зв’язки УПЦ КП із пані Яресько, цієї багатоходівочки теж не можна виключати.
Чи, мабуть, Епіфаній просто вирушив у черговий тур по знайомому маршруту західними областями, тому що Порошенко активізував парламентську кампанію і вирішив гнути свою лінію з церковною перемогою, для чого проштовхує передачу колишніх ставропігій Фанару (поки нова влада вияснює відносини із МЗС)? У цьому разі можна зробити висновок, що колишній гарант зовсім не вміє навчатися на своїх помилках, і ребрендинг його політичної сили – лише даремне витрачання коштів.
Архієпископ Святослав прагне Патріархату. Чи зустріч з Папою виправдала його очікування?
#угкц
#інсайдиChurcher
Перед тим, як проаналізувати зустріч Святослава з Папою Римським, ми хочемо написати про декілька речей, які їй передували. Оскільки в ПЦУ вже за пару місяців після отримання томосу відбувся конфлікт, Верховний Архієпископ УГКЦ почав підготовлювати базу для перетворення греко-католицької церкви на Патріархат.
Першим публічним кроком можна назвати запит на звершення літургії на свято Благовіщення 7 квітня. Другим - відновлення 19 травня Патріаршого фонду УГКЦ, метою котрого є збирання коштів для впровадження ініціатив Блаженнішого та забезпечення фінансової стабільності Церкви. Третім кроком буде зміцнювання присутності у Києві з метою перетворення греко-католицької церкви на загальноукраїнську. Тому, ще 31 травня патріарх Святослав звернувся до численних спонсорів, перед усім впливових українців діаспори, із проханням узяти на себе утримання Патріаршої резиденції не лише в Києві, а ще й в Княжичах, де планують створити музей Любомира Гузара. Як ми вже розповідали, ці витрати Шевчук оцінює в $75 000 щорічно.
Усі кроки та бажання предстоятеля зрозуміли – поки православні ієрархи гризуться між собою, роблять з автокефалії фарс та циркову виставу, забираючи друг в друга храми, повноваження й навіть розмовляючи з московськими журналістами, греко-католики беруть ініціативу на себе. В цьому, дійсно, немає нічого ганебного, врешті-решт, воююча країна потребує духовного єднання через Єдину Українську Церкву, яку, в випадку нездатності православних, можуть дати уніати. Ось тільки, на жаль, не обійшлося без одного «але», яке псує всі зусилля Святослава – цім «але» є позиція Святішого Папи Римського.
Після оголошення дводенного формату зустрічі, багато греко-католиків очікувало, що однієї з основних тем буде надання УГКЦ статусу патріархату. Взагалі, патріархат – це визнання заслуг українських греко-католиків, а також окреслення її подальшого розвитку. Чи заслуговує на це УГКЦ? Так. Статус патріархату міг би зрівноважити надання автокефалії українським православним, а також продемонструвати, що Святий Престолу підтримує УГКЦ у ролі повноправної спадкоємиці Володимирового Хрещення, яка має призначення об’єднувати усіх українців.
Але, як ми зобачили, позиція та бажання українських греко-католиків не завжди перетинається з позицією Папи. Святіший Отець говорить про те, що не вистачає мати Синод, треба бути їм. За його словами це не повинно «призводити до зменшення усвідомлення власної автентичності й оригінальності», але формування власної автентичності має бути лише «всередині католицької ідентичності». Незважаючи на старання архієпископа Святослава максимально зміцнити позиції УГКЦ як церкви українців всього світу, Папа пригадує про загрозу «партикуляризму» різних форм – церковних, націоналістичних та політичних. Це достатньо прозорий натяк на те, що про патріархат можна забути. Страшить тільки те, що відмовлення надати УГКЦ новий статус виглядає на спробу загнати греко-католицьку церкву в межі «містечкової» конфесії.
Невідомо тільки, чим це викликане - невже розмовою з Путіним? Ураховуючи слова Папи про Донбас, в котрих він не згадав про російську агресію, така думка не здається нереальною. І це вже зовсім недобрий знак.
В ситуації, коли Рим відмовляється визнати очевидне, надіятися УГКЦ може лише на українців в діаспорі. Ніби перестраховуючись, Святослав розсилав листи з проханням надання фінансової допомоги ще наприкінці травня. Отримання такої допомоги істотно зміцнить позицію УГКЦ, що може збільшити шанси на зміну ставлення Папи Франциска. Але гарантувати цього, дійсно, ніхто не може. Цікаво тільки, куди Святослав направить таку чималу суму? 75 000 $ від кожного з численних спонсорів це вже не жарти. Чекаємо на цікаві «придбання» та домовленості, а їх має бути багато.
#угкц
#інсайдиChurcher
Перед тим, як проаналізувати зустріч Святослава з Папою Римським, ми хочемо написати про декілька речей, які їй передували. Оскільки в ПЦУ вже за пару місяців після отримання томосу відбувся конфлікт, Верховний Архієпископ УГКЦ почав підготовлювати базу для перетворення греко-католицької церкви на Патріархат.
Першим публічним кроком можна назвати запит на звершення літургії на свято Благовіщення 7 квітня. Другим - відновлення 19 травня Патріаршого фонду УГКЦ, метою котрого є збирання коштів для впровадження ініціатив Блаженнішого та забезпечення фінансової стабільності Церкви. Третім кроком буде зміцнювання присутності у Києві з метою перетворення греко-католицької церкви на загальноукраїнську. Тому, ще 31 травня патріарх Святослав звернувся до численних спонсорів, перед усім впливових українців діаспори, із проханням узяти на себе утримання Патріаршої резиденції не лише в Києві, а ще й в Княжичах, де планують створити музей Любомира Гузара. Як ми вже розповідали, ці витрати Шевчук оцінює в $75 000 щорічно.
Усі кроки та бажання предстоятеля зрозуміли – поки православні ієрархи гризуться між собою, роблять з автокефалії фарс та циркову виставу, забираючи друг в друга храми, повноваження й навіть розмовляючи з московськими журналістами, греко-католики беруть ініціативу на себе. В цьому, дійсно, немає нічого ганебного, врешті-решт, воююча країна потребує духовного єднання через Єдину Українську Церкву, яку, в випадку нездатності православних, можуть дати уніати. Ось тільки, на жаль, не обійшлося без одного «але», яке псує всі зусилля Святослава – цім «але» є позиція Святішого Папи Римського.
Після оголошення дводенного формату зустрічі, багато греко-католиків очікувало, що однієї з основних тем буде надання УГКЦ статусу патріархату. Взагалі, патріархат – це визнання заслуг українських греко-католиків, а також окреслення її подальшого розвитку. Чи заслуговує на це УГКЦ? Так. Статус патріархату міг би зрівноважити надання автокефалії українським православним, а також продемонструвати, що Святий Престолу підтримує УГКЦ у ролі повноправної спадкоємиці Володимирового Хрещення, яка має призначення об’єднувати усіх українців.
Але, як ми зобачили, позиція та бажання українських греко-католиків не завжди перетинається з позицією Папи. Святіший Отець говорить про те, що не вистачає мати Синод, треба бути їм. За його словами це не повинно «призводити до зменшення усвідомлення власної автентичності й оригінальності», але формування власної автентичності має бути лише «всередині католицької ідентичності». Незважаючи на старання архієпископа Святослава максимально зміцнити позиції УГКЦ як церкви українців всього світу, Папа пригадує про загрозу «партикуляризму» різних форм – церковних, націоналістичних та політичних. Це достатньо прозорий натяк на те, що про патріархат можна забути. Страшить тільки те, що відмовлення надати УГКЦ новий статус виглядає на спробу загнати греко-католицьку церкву в межі «містечкової» конфесії.
Невідомо тільки, чим це викликане - невже розмовою з Путіним? Ураховуючи слова Папи про Донбас, в котрих він не згадав про російську агресію, така думка не здається нереальною. І це вже зовсім недобрий знак.
В ситуації, коли Рим відмовляється визнати очевидне, надіятися УГКЦ може лише на українців в діаспорі. Ніби перестраховуючись, Святослав розсилав листи з проханням надання фінансової допомоги ще наприкінці травня. Отримання такої допомоги істотно зміцнить позицію УГКЦ, що може збільшити шанси на зміну ставлення Папи Франциска. Але гарантувати цього, дійсно, ніхто не може. Цікаво тільки, куди Святослав направить таку чималу суму? 75 000 $ від кожного з численних спонсорів це вже не жарти. Чекаємо на цікаві «придбання» та домовленості, а їх має бути багато.
В Рівному зростає протистояння між представниками УПЦ КП та ПЦУ
#церковнаборотьба
#пцу
#патріарх_філарет
#митрополит_епіфаній
Ми стежимо за перебігом подій. Скоріше за все, цей протоієрей, не отримавши відповідної допомоги в поліції, вирішив йти до кінця. Маємо надію, що вдасться уникнути бійки та будь-якого «силового протистояння».
Цікаво, чому поліція вирішила не приймати заяву? Невже трапилося те, чого ми всі боялися, та ПЦУ таки стала «державною» церквою?
Джерело
#церковнаборотьба
#пцу
#патріарх_філарет
#митрополит_епіфаній
Ми стежимо за перебігом подій. Скоріше за все, цей протоієрей, не отримавши відповідної допомоги в поліції, вирішив йти до кінця. Маємо надію, що вдасться уникнути бійки та будь-якого «силового протистояння».
Цікаво, чому поліція вирішила не приймати заяву? Невже трапилося те, чого ми всі боялися, та ПЦУ таки стала «державною» церквою?
Джерело
