РІСУ не дуже радіє з нещодавнього звернення закарпатського Єпископа Ніла
У статті під назвою "Єпископ Ніл Лущак Мукачівську греко-католицьку єпархію вже називає "Церквою" видання цитує Звернення ієрарха без дати і підпису, яке було оприлюднено на сайті Мукачівської греко-католицької єпархії. У ньому єпископ Ніл Лущак просить священнослужителів та вірян не вдаватися у дискусії щодо статусу МГКЄ. За його словами, Рим визнає за єпархією статус Церкви свого права і змінити його може лише найвища церковна влада.
«Останнім часом, в соціальних мережах інтернету з’являється все більше дискусій щодо канонічного статусу Мукачівської греко-католицької єпархії. В зв’язку з цим хочу заявити наступне: Апостольський Престол на чолі з Римським Архиєреєм визнає за Мукачівською єпархією статус Церкви свого права. Цей факт, особливо в цьому Ювілейному році, всіх нас має спонукати до більш інтенсивної молитви подяки за всі дари, як духовні так й інші, які ми, дякуючи нашій Церкві, отримали, та які, впевнений, служать на користь божого люду та України", - йдеться у документі.
Якихось згадок про документи Апостольської столиці щодо такого визнання у цьому зверненні немає. Водночас у цьому документі сказано:
"Ми, як католики, повністю і в усьому тримаємось настанов та позицій Апостольської Столиці, в тому числі й щодо питання статусу нашої Церкви. Виходячи з того факту, що з точки зору гідності всі Церкви свого права є рівними між собою і мають повну свободу з дотриманням загального та власного права на формування і розвиток внутрішнього життя своєї Церкви, окрім найвищої влади Церкви не існує жодного компетентного форуму або інстанції, яка б була в змозі змінити канонічний статус тої чи іншої Східної Католицької Церкви свого права", - зазначив єпископ Ніл.
У статті під назвою "Єпископ Ніл Лущак Мукачівську греко-католицьку єпархію вже називає "Церквою" видання цитує Звернення ієрарха без дати і підпису, яке було оприлюднено на сайті Мукачівської греко-католицької єпархії. У ньому єпископ Ніл Лущак просить священнослужителів та вірян не вдаватися у дискусії щодо статусу МГКЄ. За його словами, Рим визнає за єпархією статус Церкви свого права і змінити його може лише найвища церковна влада.
«Останнім часом, в соціальних мережах інтернету з’являється все більше дискусій щодо канонічного статусу Мукачівської греко-католицької єпархії. В зв’язку з цим хочу заявити наступне: Апостольський Престол на чолі з Римським Архиєреєм визнає за Мукачівською єпархією статус Церкви свого права. Цей факт, особливо в цьому Ювілейному році, всіх нас має спонукати до більш інтенсивної молитви подяки за всі дари, як духовні так й інші, які ми, дякуючи нашій Церкві, отримали, та які, впевнений, служать на користь божого люду та України", - йдеться у документі.
Якихось згадок про документи Апостольської столиці щодо такого визнання у цьому зверненні немає. Водночас у цьому документі сказано:
"Ми, як католики, повністю і в усьому тримаємось настанов та позицій Апостольської Столиці, в тому числі й щодо питання статусу нашої Церкви. Виходячи з того факту, що з точки зору гідності всі Церкви свого права є рівними між собою і мають повну свободу з дотриманням загального та власного права на формування і розвиток внутрішнього життя своєї Церкви, окрім найвищої влади Церкви не існує жодного компетентного форуму або інстанції, яка б була в змозі змінити канонічний статус тої чи іншої Східної Католицької Церкви свого права", - зазначив єпископ Ніл.
Експертка з NewsOne, Першого Козацького, "захисниця" храмів та дружина колишнього командира Айдару - ким вона є насправді?
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #відчитачів
Нам тут надіслали на churcher@protonmail.com трохи несподіваний для нас матеріал, який ми все ж таки вирішили оприлюднити.
Пише нам деякий анонім, мов побачив на порноресурсі відео, де дівчина, яка схожа на "релігійну-експертку" Мілу Мельничук робить речі, які важко пов'язати із духовністю. ⛔️(18+)
Міла Мельничук (Омарова Патімат Чупалавовна), якщо хтось забув: експерт-міжнародник, дружина одіозного екснардепа екскомандира Айдару Сергія Мельничука та член всіляких клубів ...Ради Федерації РФ та Вищої Школи Економіки РФ.
Саме вона неодноразово виступала на Першому Козацькому та зачиненому NewsOne, розповідаючи про "захоплення храмів активістами ПЦУ" а також підтримувала Філарета в його боротьбі.
Ще раз підкреслюємо, що ми не впевнені на 100 %, що це саме Міла - Патімат Мельничук. Але якщо це насправді вона - в принципі ми не засуджуємо її як людину. Врешті-решт, в нас вільна країна. Але. Якщо пані виступає в якості "захисниці храмів від захоплень", то треба розуміти, що колись подібні відео можуть з'явитися у мережі та зіпсути імідж.
Нещодавно ж ми писали про представників МП, які збиралися в Києво-Печерській Лаврі. Там всі представниці нібито "переслідуваних" релігійних громад виглядали принаймні пристойно - сумніваємося, що хтось з них подібні речі знімає на камеру.
Заради справедливості зазначимо, що це не перший секс-скандал із представниками Церков або навколоцерковними діячами. Два місяці тому ми в шоковому стані писали про митрополита ПЦУ Олександра Драбинка. На 100% не стверджуємо, що це саме дружина екскомбата та й порівнювати ці скандали важко... але в будь-якому випадку РПЦвУ точно треба задуматися про якість своїх спікерів.
#інсайдиChurcher #церковнаборотьба #відчитачів
Нам тут надіслали на churcher@protonmail.com трохи несподіваний для нас матеріал, який ми все ж таки вирішили оприлюднити.
Пише нам деякий анонім, мов побачив на порноресурсі відео, де дівчина, яка схожа на "релігійну-експертку" Мілу Мельничук робить речі, які важко пов'язати із духовністю. ⛔️(18+)
Міла Мельничук (Омарова Патімат Чупалавовна), якщо хтось забув: експерт-міжнародник, дружина одіозного екснардепа екскомандира Айдару Сергія Мельничука та член всіляких клубів ...Ради Федерації РФ та Вищої Школи Економіки РФ.
Саме вона неодноразово виступала на Першому Козацькому та зачиненому NewsOne, розповідаючи про "захоплення храмів активістами ПЦУ" а також підтримувала Філарета в його боротьбі.
Ще раз підкреслюємо, що ми не впевнені на 100 %, що це саме Міла - Патімат Мельничук. Але якщо це насправді вона - в принципі ми не засуджуємо її як людину. Врешті-решт, в нас вільна країна. Але. Якщо пані виступає в якості "захисниці храмів від захоплень", то треба розуміти, що колись подібні відео можуть з'явитися у мережі та зіпсути імідж.
Нещодавно ж ми писали про представників МП, які збиралися в Києво-Печерській Лаврі. Там всі представниці нібито "переслідуваних" релігійних громад виглядали принаймні пристойно - сумніваємося, що хтось з них подібні речі знімає на камеру.
Заради справедливості зазначимо, що це не перший секс-скандал із представниками Церков або навколоцерковними діячами. Два місяці тому ми в шоковому стані писали про митрополита ПЦУ Олександра Драбинка. На 100% не стверджуємо, що це саме дружина екскомбата та й порівнювати ці скандали важко... але в будь-якому випадку РПЦвУ точно треба задуматися про якість своїх спікерів.
Розкіш і злидні КПБА. Чи експерти НАЗЯВО зобачать все, як воно є?
#інсайдиChurcher #пцу
Тільки вчора в Київській Православній Богословській академії закінчився триденний віртуальний "візит" експертів Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти : заклад проходить акредитацію в дистанційному форматі.
5-6 квітня відбулися відеоконференції експертної групи з керівництвом академії - зокрема з о. Петром Бойком, проректором із (сумнівно) виховної роботи, - гарантом освітньої програми "Богослов'я" Святославом Чокалюком, викладачами відповідних дисциплін, студентами 1-4 курсів і випускниками (одним протодияконом, одним священником і навіть архієпископом Федором Бубнюком). До онлайн бесід також залучали представників студентського самоврядування, роботодавців і партнерів закладу - й навіть представників адміністративних та допоміжних підрозділів (на кшталт бібліотеки, відділу кадрів, фін. департаменту тощо). Учора ж експерти НАЗЯВО мали День суджень.
Аби познайомити представників Нацагентства з матеріально-технічною базою КПБА навіть зробили відеопрезентацію. Але завжди є але. Наприклад, у перший день експертизи поспілкуватися з чиновниками вдалося лише 17 представникам студентської спільноти. Також, на жаль, поза полем зору експертної групи опинилися кухня й трапезна КПБА, де, як ми писали, існує проблема розкрадання продуктів... на "закуску" отцю проректорові.
Отже, насолоджуйтесь інтер'єрами сучасного духовного навчального закладу, що добре знайомі деяким нашим читачам, міркуйте, ностальгуйте або цікавтеся, адже саме в цих стінах виховувалося багато достойних архіпастирів та пастирів для Помісної Української Церкви, справжніх патріотів своєї землі. Але й не забувайте, що зараз КПБА має розв'язати в собі багато питань, передусім змінити ставлення як до студентів, так і до освітнього та виховного процесу. І це може вимагати принципових або кадрових рішень. Важких, але необхідних.
#інсайдиChurcher #пцу
Тільки вчора в Київській Православній Богословській академії закінчився триденний віртуальний "візит" експертів Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти : заклад проходить акредитацію в дистанційному форматі.
5-6 квітня відбулися відеоконференції експертної групи з керівництвом академії - зокрема з о. Петром Бойком, проректором із (сумнівно) виховної роботи, - гарантом освітньої програми "Богослов'я" Святославом Чокалюком, викладачами відповідних дисциплін, студентами 1-4 курсів і випускниками (одним протодияконом, одним священником і навіть архієпископом Федором Бубнюком). До онлайн бесід також залучали представників студентського самоврядування, роботодавців і партнерів закладу - й навіть представників адміністративних та допоміжних підрозділів (на кшталт бібліотеки, відділу кадрів, фін. департаменту тощо). Учора ж експерти НАЗЯВО мали День суджень.
Аби познайомити представників Нацагентства з матеріально-технічною базою КПБА навіть зробили відеопрезентацію. Але завжди є але. Наприклад, у перший день експертизи поспілкуватися з чиновниками вдалося лише 17 представникам студентської спільноти. Також, на жаль, поза полем зору експертної групи опинилися кухня й трапезна КПБА, де, як ми писали, існує проблема розкрадання продуктів... на "закуску" отцю проректорові.
Отже, насолоджуйтесь інтер'єрами сучасного духовного навчального закладу, що добре знайомі деяким нашим читачам, міркуйте, ностальгуйте або цікавтеся, адже саме в цих стінах виховувалося багато достойних архіпастирів та пастирів для Помісної Української Церкви, справжніх патріотів своєї землі. Але й не забувайте, що зараз КПБА має розв'язати в собі багато питань, передусім змінити ставлення як до студентів, так і до освітнього та виховного процесу. І це може вимагати принципових або кадрових рішень. Важких, але необхідних.
Більше про березневий візит прем'єр-міністра Дениса Шмигаля до Ватикану - ч. 1
#інсайдиChurcher #відчитачів
Крім питань, які було анонсовано в нашому пості та зазначено в офіційних повідомленнях Кабміну та Святого Престолу після візиту, на порядку денному перемовин Глави Уряду з Папою Франциском і Держсекретарем П'єтро Пароліном була низка тем, про які досі взагалі не згадується, а також таких, про які хочемо розповісти детальніше, бо суха протокольна мова аж занадто згладжує їхню гостроту.
Наприклад, повідомляється, що під час зустрічі з Папою обговорювалася співпраця з дитячою педіатричною лікарнею «Немовля Ісус» («Ospedale Pediatrico Bambino Gesu»). Але, як ми дізналися від наших джерел у зовнішньополітичному відомстві, насправді це не таке "прохідне" питання: праця над проєктом Меморандуму між ватиканським шпиталем і МОЗ України триває аж з 2016 року, але через постійне внесення нових змін нашим міністерством, ще й в односторонньому порядку, справа майже зовсім застрягла.
З травня 2020 року на опрацюванні в МОЗ перебуває оновлений проєкт Меморандуму, але, попри всі зусилля дипломатів, з незрозумілих причин з боку міністерства жодних рухів у цьому напрямку досі немає. Таке зволікання чиновників дратує керівництво лікарні й навіть може створити перешкоди для лікування українських дітей в одному з найсучасніших педіатричних медичних закладів Європи. Це особливо обурливо, враховуючи що, як зазначають певні урядовці, навіть у путлерського МОЗ погодження аналогічного Меморандуму з лікарнею «Немовля Ісус» забрало лише близько одного (!) року.
І, звісно, саботування дипломатичних домовленостей з боку того чи іншого нашого міністерства в принципі не покращує імідж нашої країни у світі та не сприяє діалогу, зокрема із Ватиканом. Це додаткова причина, чому ми не могли оминути увагою цю, на перший погляд, не дуже-то релігійну проблему.
Хочемо сподіватися, що березнева зустріч на високому рівні нарешті дала поштовх для пошуку виходу з неприємної ситуації, що склалася.
Найближчими днями ще розповімо про кілька інших важливих питань, про які йшлося у Ватикані 25 березня.
Залишайтеся, підписуйтеся, рекомендуйте друзям. Буде насправді цікаво!
#інсайдиChurcher #відчитачів
Крім питань, які було анонсовано в нашому пості та зазначено в офіційних повідомленнях Кабміну та Святого Престолу після візиту, на порядку денному перемовин Глави Уряду з Папою Франциском і Держсекретарем П'єтро Пароліном була низка тем, про які досі взагалі не згадується, а також таких, про які хочемо розповісти детальніше, бо суха протокольна мова аж занадто згладжує їхню гостроту.
Наприклад, повідомляється, що під час зустрічі з Папою обговорювалася співпраця з дитячою педіатричною лікарнею «Немовля Ісус» («Ospedale Pediatrico Bambino Gesu»). Але, як ми дізналися від наших джерел у зовнішньополітичному відомстві, насправді це не таке "прохідне" питання: праця над проєктом Меморандуму між ватиканським шпиталем і МОЗ України триває аж з 2016 року, але через постійне внесення нових змін нашим міністерством, ще й в односторонньому порядку, справа майже зовсім застрягла.
З травня 2020 року на опрацюванні в МОЗ перебуває оновлений проєкт Меморандуму, але, попри всі зусилля дипломатів, з незрозумілих причин з боку міністерства жодних рухів у цьому напрямку досі немає. Таке зволікання чиновників дратує керівництво лікарні й навіть може створити перешкоди для лікування українських дітей в одному з найсучасніших педіатричних медичних закладів Європи. Це особливо обурливо, враховуючи що, як зазначають певні урядовці, навіть у путлерського МОЗ погодження аналогічного Меморандуму з лікарнею «Немовля Ісус» забрало лише близько одного (!) року.
І, звісно, саботування дипломатичних домовленостей з боку того чи іншого нашого міністерства в принципі не покращує імідж нашої країни у світі та не сприяє діалогу, зокрема із Ватиканом. Це додаткова причина, чому ми не могли оминути увагою цю, на перший погляд, не дуже-то релігійну проблему.
Хочемо сподіватися, що березнева зустріч на високому рівні нарешті дала поштовх для пошуку виходу з неприємної ситуації, що склалася.
Найближчими днями ще розповімо про кілька інших важливих питань, про які йшлося у Ватикані 25 березня.
Залишайтеся, підписуйтеся, рекомендуйте друзям. Буде насправді цікаво!
Справа дослідження Київського Християнства живе й шириться
#угкц #пцу #відчитачів
Як відомо, в Українському католицькому університеті (УКУ) почалася серія меморіальних лекцій для вшанування пам’яті Ігоря Скочиляса, спочилого керівника Центру релігійної культури УКУ (що відтепер містить його ім'я у своїй назві), ініціатора і натхненника навчально-дослідницької програми «Київське християнство». Ось як сам історик пояснював мету програми під час презентації її перших наукових видань у 2017 році: «Ми хочемо стати тим експертним середовищем, яке буде пояснювати і давати експертні оцінки для державних інституцій і громадських організацій та політиків, аби вони приймали обґрунтовані адекватні рішення для сучасної України. Однією з актуальних сьогодні тем є тема примирення, і ми хочемо показати на конкретних прикладах, як Київська Церква в історичній ретроспективі шукала шляхи до порозуміння та єдності, попри конфесійні розбіжності». Але видавнича серія «Київське християнство», що представляла наукові результати навчально-дослідницької програми гуманітарного та філософсько-богословського факультетів УКУ, була започаткована ще у 2013 році. Взагалі ж УГКЦ звертала увагу на унікальність християнської традиції, що сформувалися на києво-руському ґрунті після хрещення Русі, ще у 1987 році в журналі "Патріярхат".
Втім, цю тему також достатньо тривалий час опрацьовують такі релігієзнавці як Олександр Саган, чия стаття "Поняття Київського християнства, його церковна та просторово-часова ідентифікація" була оприлюднена ще у 2011 році, один з авторів Великої української енциклопедії проф. Петро Яроцький (стаття 2014 року) тощо. Наразі ж до історії Київського християнства можуть звернутися навіть у КПБА - ба більше, не тільки в межах науково-дослідної діяльності, але й у ТБ-ефірі. І це попри неоднозначне ставлення до терміну "Київське християнство" серед кліриків ПЦУ (ось, наприклад, стаття протоієрея Чернівецько-Буковинської єпархії ПЦУ Сергія Горбика).
Як ми дізналися, за участю того ж проф. Олександра Сагана, який є виконавчим директором Інституту Церкви і суспільства КПБА, хочуть створити цикл коротких програм про історію української церкви (як варіант - Київського християнства, що охоплює також життя Київської церкви за межами сучасної України, а також у єдності з Римом) від самого початку до сьогодення. Про це можуть розповісти або за хронологією, або за географією, або за найпоширенішими міфами, які будуть розвінчувати запрошені експерти.
Вважаємо, що такий проєкт, якщо його не розглядатимуть у термінах медіа-конкуренції, може стати важливим кроком на шляху покращення порозуміння між церквами, чим дасть новий поштовх для поглиблення екуменічного діалогу та співпраці.
#угкц #пцу #відчитачів
Як відомо, в Українському католицькому університеті (УКУ) почалася серія меморіальних лекцій для вшанування пам’яті Ігоря Скочиляса, спочилого керівника Центру релігійної культури УКУ (що відтепер містить його ім'я у своїй назві), ініціатора і натхненника навчально-дослідницької програми «Київське християнство». Ось як сам історик пояснював мету програми під час презентації її перших наукових видань у 2017 році: «Ми хочемо стати тим експертним середовищем, яке буде пояснювати і давати експертні оцінки для державних інституцій і громадських організацій та політиків, аби вони приймали обґрунтовані адекватні рішення для сучасної України. Однією з актуальних сьогодні тем є тема примирення, і ми хочемо показати на конкретних прикладах, як Київська Церква в історичній ретроспективі шукала шляхи до порозуміння та єдності, попри конфесійні розбіжності». Але видавнича серія «Київське християнство», що представляла наукові результати навчально-дослідницької програми гуманітарного та філософсько-богословського факультетів УКУ, була започаткована ще у 2013 році. Взагалі ж УГКЦ звертала увагу на унікальність християнської традиції, що сформувалися на києво-руському ґрунті після хрещення Русі, ще у 1987 році в журналі "Патріярхат".
Втім, цю тему також достатньо тривалий час опрацьовують такі релігієзнавці як Олександр Саган, чия стаття "Поняття Київського християнства, його церковна та просторово-часова ідентифікація" була оприлюднена ще у 2011 році, один з авторів Великої української енциклопедії проф. Петро Яроцький (стаття 2014 року) тощо. Наразі ж до історії Київського християнства можуть звернутися навіть у КПБА - ба більше, не тільки в межах науково-дослідної діяльності, але й у ТБ-ефірі. І це попри неоднозначне ставлення до терміну "Київське християнство" серед кліриків ПЦУ (ось, наприклад, стаття протоієрея Чернівецько-Буковинської єпархії ПЦУ Сергія Горбика).
Як ми дізналися, за участю того ж проф. Олександра Сагана, який є виконавчим директором Інституту Церкви і суспільства КПБА, хочуть створити цикл коротких програм про історію української церкви (як варіант - Київського християнства, що охоплює також життя Київської церкви за межами сучасної України, а також у єдності з Римом) від самого початку до сьогодення. Про це можуть розповісти або за хронологією, або за географією, або за найпоширенішими міфами, які будуть розвінчувати запрошені експерти.
Вважаємо, що такий проєкт, якщо його не розглядатимуть у термінах медіа-конкуренції, може стати важливим кроком на шляху покращення порозуміння між церквами, чим дасть новий поштовх для поглиблення екуменічного діалогу та співпраці.
⚡️Терміново! Розпорядження про перехід КДАіС на дистанційне навчання не виконується
#відчитачів #рпцву
Попри офіційну заяву прес-служби Київської духовної академії і семінарії про перехід на дистанційну форму навчання " у зв'язку із початком червоної зони у Києві", багато студентів залишаються на місці та беруть участь у богослужіннях. За повідомленням читачів, вони також використовуються як прислуга для ректора Академії єпископа Сильвестра Стойчева та семінарських викладачів-монахів яких біля 15-ти чоловік.
У навчальному закладі спостерігається зріст коронавірусної інфекції. Багато студентів хворіють. Найбільшим шоком є те, що зараз хворіє професор КДА Володимир Вікторович Бурега (виправляємось: отримали уточнення, що хвороба перебігає в легкій формі, госпіталізація не потребувалася).
Тим часом сам ректор єпископ Сильвестр активно продовжує їздити по місту Києву і служити у найбільш багатих приходах, які, звісно виплачують йому і дорогу і відвідини і "на молитву" дають чималі гроші. Кажуть, що Митрополит Антоній Паканич також в курсі справ, але закриває на все очі. І сам дозволяє собі часто служити в академічному храмі з помпезною купою студентів, незважаючи на коронавірусні обмеження.
Наш співрозмовник припускає, що спалах хвороби відбувся нещодавно, після проведення в академії 30 березня ХІ щорічної студентської конференції «Студентська наука в духовній школі» . Захід відбувся у змішаному онлайн і оффлайн форматі, але зазначені в програмі конференції карантинні вимоги виконувалися лише частково. Члені президії були без захисних масок, а два студенти, яких нагороджував митрополит Антоній, навіть цілували йому руки.
Звісно, можливо, що студенти, які залишилися в академії вже перехворіли раніше і допомагають викладачам і керівництву "цілком свідомо" і "за власним бажанням". Мусимо бути об'єктивними, або москалі знову не почали вити про нападки та дискримінацію. І впевнено стверджувати, що саме ця конференція стала причиною спалаху хвороби, не можемо, бо, на жаль, захворюваність у Києві зростає ще з лютого. Але неналежне дотримання протиепідемічних вимог - в наявності, і з 30 березня інкубаційний період у багатьох учасників справді міг вже закінчитися, тому зараження саме на цьому масовому заході є досить вірогідним.
Так чи інакше, залишити поза увагою ситуацію, коли якісь ієрархи нехтують життям й здоров'ям українців, хай навіть вони досі моляться за Гундяєва, не можемо. Ба більше якщо це створює загрозу поширення небезпечної хвороби столицею. Закликаємо керівництво РПЦвУ й КДАіС вжити необхідних заходів для нерозповсюдження вірусу, а всі уповноважені служби негайно перевірити стан захворюваності й дотримання карантину в цьому навчальному закладі!
#відчитачів #рпцву
Попри офіційну заяву прес-служби Київської духовної академії і семінарії про перехід на дистанційну форму навчання " у зв'язку із початком червоної зони у Києві", багато студентів залишаються на місці та беруть участь у богослужіннях. За повідомленням читачів, вони також використовуються як прислуга для ректора Академії єпископа Сильвестра Стойчева та семінарських викладачів-монахів яких біля 15-ти чоловік.
У навчальному закладі спостерігається зріст коронавірусної інфекції. Багато студентів хворіють. Найбільшим шоком є те, що зараз хворіє професор КДА Володимир Вікторович Бурега (виправляємось: отримали уточнення, що хвороба перебігає в легкій формі, госпіталізація не потребувалася).
Тим часом сам ректор єпископ Сильвестр активно продовжує їздити по місту Києву і служити у найбільш багатих приходах, які, звісно виплачують йому і дорогу і відвідини і "на молитву" дають чималі гроші. Кажуть, що Митрополит Антоній Паканич також в курсі справ, але закриває на все очі. І сам дозволяє собі часто служити в академічному храмі з помпезною купою студентів, незважаючи на коронавірусні обмеження.
Наш співрозмовник припускає, що спалах хвороби відбувся нещодавно, після проведення в академії 30 березня ХІ щорічної студентської конференції «Студентська наука в духовній школі» . Захід відбувся у змішаному онлайн і оффлайн форматі, але зазначені в програмі конференції карантинні вимоги виконувалися лише частково. Члені президії були без захисних масок, а два студенти, яких нагороджував митрополит Антоній, навіть цілували йому руки.
Звісно, можливо, що студенти, які залишилися в академії вже перехворіли раніше і допомагають викладачам і керівництву "цілком свідомо" і "за власним бажанням". Мусимо бути об'єктивними, або москалі знову не почали вити про нападки та дискримінацію. І впевнено стверджувати, що саме ця конференція стала причиною спалаху хвороби, не можемо, бо, на жаль, захворюваність у Києві зростає ще з лютого. Але неналежне дотримання протиепідемічних вимог - в наявності, і з 30 березня інкубаційний період у багатьох учасників справді міг вже закінчитися, тому зараження саме на цьому масовому заході є досить вірогідним.
Так чи інакше, залишити поза увагою ситуацію, коли якісь ієрархи нехтують життям й здоров'ям українців, хай навіть вони досі моляться за Гундяєва, не можемо. Ба більше якщо це створює загрозу поширення небезпечної хвороби столицею. Закликаємо керівництво РПЦвУ й КДАіС вжити необхідних заходів для нерозповсюдження вірусу, а всі уповноважені служби негайно перевірити стан захворюваності й дотримання карантину в цьому навчальному закладі!
КДАіС
У зв’язку з погіршенням епідеміологічної ситуації, в Київських духовних школах навчання буде проводитись дистанційно
Заняття будуть проводитись на інтернет-платформі Zoom.
Висловлюємо Блаженнішому Святославу наші щирі співчуття!
https://risu.ua/pomerla-mama-patriarha-ugkc-svyatoslava_n117556
https://risu.ua/pomerla-mama-patriarha-ugkc-svyatoslava_n117556
Релігійно-інформаційна служба України
Померла мама Патріарха УГКЦ Святослава - РІСУ
12 квітня 2021 року після важкої недуги відійшла до Дому Небесного Отця Віра Шевчук, мама Блаженнішого Святослава, Глави УГКЦ. Пані Віра померла у Стрию на 74 році житя. - РІСУ
На Великдень в Україні планують ввести певні обмеження, аби свято минуло безпечно з найменшою кількістю інфікованих. У МОЗ допускають формат проведення Великодня в онлайн-режимі.
Про це розповів головний санітарний лікар України Віктор Ляшко у коментарі "РБК-Україна".
"Ми хочемо, щоб хтось був у храмі, але з дотриманням всіх обмежень, а хтось повинен залишитися зовні. Плюс можливий формат Великодня онлайн, який був у минулому році", - сказав Ляшко.
Ляшко уточнив, що закривати храми на Великдень поки не планується. Рішення про формат та перелік обмежень на свята у МОЗ очікують напрацювати протягом тижня після переговорів з релігійними організаціями та лідерами.
Але, на думку Ляшка, цей діалог буде "важкий", бо імовірно, священники будуть просити пом'якшити заборони у "жовтих" і "червоних" зонах на період Великодніх свят.
Хочемо звернутися до всіх священників, які планують проводити Великодні Богослужіння. Краще подумайте над тим, як забезпечити парафіянам можливість брати участь у Богослужіннях в онлайн форматі. Це буде набагато безпечніше, ніж закликати до храмів.
Не треба повторювати помилки 2020 року. Ви мали цілий рік аби навчитися використовувати онлайн-засоби трансляцій Богослужінь. Ви маєте майже три тижні аби освоїти це зараз. Не створюйте натовп. Вимагайте від прафіян, які приходитимуть святити кошики, дотримання дистанції, не забувайте про маски. Пам'ятайте, що від вас, також як і від МОЗ залежить здоров'я українців.
Про це розповів головний санітарний лікар України Віктор Ляшко у коментарі "РБК-Україна".
"Ми хочемо, щоб хтось був у храмі, але з дотриманням всіх обмежень, а хтось повинен залишитися зовні. Плюс можливий формат Великодня онлайн, який був у минулому році", - сказав Ляшко.
Ляшко уточнив, що закривати храми на Великдень поки не планується. Рішення про формат та перелік обмежень на свята у МОЗ очікують напрацювати протягом тижня після переговорів з релігійними організаціями та лідерами.
Але, на думку Ляшка, цей діалог буде "важкий", бо імовірно, священники будуть просити пом'якшити заборони у "жовтих" і "червоних" зонах на період Великодніх свят.
Хочемо звернутися до всіх священників, які планують проводити Великодні Богослужіння. Краще подумайте над тим, як забезпечити парафіянам можливість брати участь у Богослужіннях в онлайн форматі. Це буде набагато безпечніше, ніж закликати до храмів.
Не треба повторювати помилки 2020 року. Ви мали цілий рік аби навчитися використовувати онлайн-засоби трансляцій Богослужінь. Ви маєте майже три тижні аби освоїти це зараз. Не створюйте натовп. Вимагайте від прафіян, які приходитимуть святити кошики, дотримання дистанції, не забувайте про маски. Пам'ятайте, що від вас, також як і від МОЗ залежить здоров'я українців.
ТСН.ua
Ляшко розповів про можливі обмеження під час святкування Великодня в Україні
На Великдень в Україні 2 травня 2021 року влада планує ввести певні обмеження
Черкаська і Кіровоградська єпархія УАПЦ нарешті перереєструється на ПЦУ
#пцу #відчитачів
На зборах єпархіальної ради, що відбулися 22 березня, постановили просити благословення Предстоятеля і Синоду на реєстрацію під назвою "Черкасько-Кіровоградська (Кропивницька) єпархія".
І здається, владика Афанасій Шкурупій, таки бажав й надалі керувати всіма своїми парафіями як у Харківській і Полтавській, так і в Черкаській і Кіровоградській областях: попри прагнення кліру та вірян мати власну структуру та архієрея, єпархія не може дозволити собі утримання єпископа (а це, на хвилиночку, 25 тис. грн щомісяця) й навіть не має приміщення для єпархіального управління. Він також зазначив, що "священники Черкаської і Кіровоградської єпархії УАПЦ фактично є кліриками Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ" та для переходу в зареєстровану єпархію матимуть брати відпускну грамоту від нього.
Люди на Черкащині та Кіровоградщині не розуміють, чому вони мають належати до Харківсько-Полтавської єпархії, а їхній владика має титул Харківський і Ізюмський (до речі, владика неодноразово звертався до митрополита Епіфанія з проханням повернути йому титул Харківський і Полтавський, мов, інакше на Полтавщині його вже не вважають своїм правлячим єпископом). Втім, допоки парафії підпорядковуються йому, сам Владика вважає нормальним, якщо громада з Черкащини за своїм статутом раптово належить до Харківсько-Полтавської єпархії (саме так відбулося зі Свято-Покровською парафією смт Лисянка, і через це її настоятель не брав участі в єпархіальних зборах).
Тобто, з точки зору архієпископа Афанасія, його витискають звідусіль: з Харківщини - зусиллями Митрофана Бутинського, з Полтавщини - через титул, з Черкащини та Кіровоградщини - через титул і необхідність юридичного приєднання до ПЦУ (мабуть, саме з цієї причини питання перереєстрації й затягнулося аж на два роки). Ось тому він і використовує в якості аргументів навіть проблеми єпархії.
Так, мабуть, Владика справді докладає зусиль для покращення ситуації: намагається принаймні зберегти більш ніж 30-річну недобудову єпархіального управління (відповідаючи Черкаській міській раді він написав, що робить все можливе для нагляду за територією по вул. Тараскова, 9 та не має наміру добровільно відмовлятися від цієї землі), через суд звільнити ділянку колишньої автостоянки, що була розташована за цією адресою, від автівок...
Але, здається, кипучої енергії архієпископа Афанасія все ж таки не вистачає на управління такою великою церковною територією та ще й на письменництво. Достатньо згадати хоча б невдалу кадрову політику: скарги на неканонічні та неправомірні дії священників Червоннікова та Сіпейкіна, а також священника-злодія Михайла Дзерина, який був позбавлений сану та перейшов до УПЦ КП, рукопокладення во священника 18-річного Дмитра Педини тощо.
Тому хочемо сподіватись, що з реєстрацією Черкасько-Кіровоградської (Кропивницької) єпархії щось зміниться на краще - як у плані душпастирства, так і в тому, що стосується інфраструктури.
#пцу #відчитачів
На зборах єпархіальної ради, що відбулися 22 березня, постановили просити благословення Предстоятеля і Синоду на реєстрацію під назвою "Черкасько-Кіровоградська (Кропивницька) єпархія".
І здається, владика Афанасій Шкурупій, таки бажав й надалі керувати всіма своїми парафіями як у Харківській і Полтавській, так і в Черкаській і Кіровоградській областях: попри прагнення кліру та вірян мати власну структуру та архієрея, єпархія не може дозволити собі утримання єпископа (а це, на хвилиночку, 25 тис. грн щомісяця) й навіть не має приміщення для єпархіального управління. Він також зазначив, що "священники Черкаської і Кіровоградської єпархії УАПЦ фактично є кліриками Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ" та для переходу в зареєстровану єпархію матимуть брати відпускну грамоту від нього.
Люди на Черкащині та Кіровоградщині не розуміють, чому вони мають належати до Харківсько-Полтавської єпархії, а їхній владика має титул Харківський і Ізюмський (до речі, владика неодноразово звертався до митрополита Епіфанія з проханням повернути йому титул Харківський і Полтавський, мов, інакше на Полтавщині його вже не вважають своїм правлячим єпископом). Втім, допоки парафії підпорядковуються йому, сам Владика вважає нормальним, якщо громада з Черкащини за своїм статутом раптово належить до Харківсько-Полтавської єпархії (саме так відбулося зі Свято-Покровською парафією смт Лисянка, і через це її настоятель не брав участі в єпархіальних зборах).
Тобто, з точки зору архієпископа Афанасія, його витискають звідусіль: з Харківщини - зусиллями Митрофана Бутинського, з Полтавщини - через титул, з Черкащини та Кіровоградщини - через титул і необхідність юридичного приєднання до ПЦУ (мабуть, саме з цієї причини питання перереєстрації й затягнулося аж на два роки). Ось тому він і використовує в якості аргументів навіть проблеми єпархії.
Так, мабуть, Владика справді докладає зусиль для покращення ситуації: намагається принаймні зберегти більш ніж 30-річну недобудову єпархіального управління (відповідаючи Черкаській міській раді він написав, що робить все можливе для нагляду за територією по вул. Тараскова, 9 та не має наміру добровільно відмовлятися від цієї землі), через суд звільнити ділянку колишньої автостоянки, що була розташована за цією адресою, від автівок...
Але, здається, кипучої енергії архієпископа Афанасія все ж таки не вистачає на управління такою великою церковною територією та ще й на письменництво. Достатньо згадати хоча б невдалу кадрову політику: скарги на неканонічні та неправомірні дії священників Червоннікова та Сіпейкіна, а також священника-злодія Михайла Дзерина, який був позбавлений сану та перейшов до УПЦ КП, рукопокладення во священника 18-річного Дмитра Педини тощо.
Тому хочемо сподіватись, що з реєстрацією Черкасько-Кіровоградської (Кропивницької) єпархії щось зміниться на краще - як у плані душпастирства, так і в тому, що стосується інфраструктури.
Апдейт щодо стану справ із передачею костелу Св. Миколая громаді РКЦ
#ркц #інсайдиChurcher #відчитачів
До розв'язання цього питання, про яке йдеться аж з часів Леоніда Кучми, ще далеко. Але влада здійснює необхідні кроки, і, на відміну від кейсів костелу Св. Марії Магдалини та духовної семінарії у Львові, "світло в кінці тунелю" вже вгадується.
Попередній інсайд Churcher про ситуацію навколо костьолу дивіться тут.
Зараз же ми звернули увагу на те, що ще в січні цього року Кабмін оновив Положення та склад міжвідомчої робочої групи з питань проєкту "Будинок музики" (проєктування та будівництва нового концертного комплексу в Києві, куди має переїхати з костелу Св. Миколая Нацбудинок органної та камерної музики).
За місяць по тому завдання щодо реалізації цього проєкту було покладено на Мінкульт.
Ці завдання звучать отак:
🔸 визначення місця розташування (планується на травень 2021),
🔸 підготовка техніко-економічного обґрунтування (жовтень 2021),
🔸 проведення архітектурного конкурсу (грудень 2021),
🔸 реалізація проєкту шляхом будівництва (2022-2023).
Можливо, такий значний прогрес пов'язаний із бажанням Уряду вбити два зайці: догодити громаді РКЦ (і Ватикану), водночас поклавши на релігійну організацію відповідальність за проведення необхідних ремонтних робіт у пам'ятці архітектури, а також проявити турботу до сфери культури у вигляді будівництва великого та сучасного концертного майданчика.
На жаль, із костелом Святої Марії Магдалини у Львові ситуація є аналогічною: треба кудись перемістити будинок органної музики, але в місцевому бюджеті грошей немає. Та й ЛОДА, чесно кажучи, не бачила гострої потреби римо-католиків (тобто, в розумінні чиновників, польської нацменшини) у культових спорудах. Отже, питання переважно залежить від того, чи передбачить Кабмін необхідні кошти у держбюджеті на 2022 рік.
Щодо будівлі колишньої Вищої та Нижчої духовної семінарії РКЦ у Львові, про повернення якої Львівській архідієцезії йдеться з 2012 року, тут все ще складніше: потрібні взаємопов'язані переміщення служб ГУ МВС і лабораторій ДП НДІ "Система", до того ж, окрім доброї волі на все це потрібні гроші, і за законом це мають бути саме гроші держпідприємства, яких, звичайно ж, не вистачає. Інші варіанти теж зачіпають інтереси різних міністерств і відомств.
Тому поки що мова йде лише про пошук підходу, який був би прийнятним для всіх зацікавлених сторін. Це завдання покладено на Комісію з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій. Нагадаємо, зазначений консультативно-дорадчий орган було створено ще коли КМУ очолювала Юлія Володимирівна Тимошенко - у 2008 році. Комісія функціонувала до 2012, потім поновила роботу у квітні 2018 - водночас з активізацією боротьби за Єдину Помісну Церкву, - і, на жаль, знов "не подає ознак життя".
У порівнянні з питанням столичного костелу Св. Миколая та Національного будинку музики, останні два кейси мають більш регіональне або зовнішньополітичне значення, тобто не такі вигідні з точки зору внутрішньої політики та підняття рейтингів, або надто складні в реалізації.
#ркц #інсайдиChurcher #відчитачів
До розв'язання цього питання, про яке йдеться аж з часів Леоніда Кучми, ще далеко. Але влада здійснює необхідні кроки, і, на відміну від кейсів костелу Св. Марії Магдалини та духовної семінарії у Львові, "світло в кінці тунелю" вже вгадується.
Попередній інсайд Churcher про ситуацію навколо костьолу дивіться тут.
Зараз же ми звернули увагу на те, що ще в січні цього року Кабмін оновив Положення та склад міжвідомчої робочої групи з питань проєкту "Будинок музики" (проєктування та будівництва нового концертного комплексу в Києві, куди має переїхати з костелу Св. Миколая Нацбудинок органної та камерної музики).
За місяць по тому завдання щодо реалізації цього проєкту було покладено на Мінкульт.
Ці завдання звучать отак:
🔸 визначення місця розташування (планується на травень 2021),
🔸 підготовка техніко-економічного обґрунтування (жовтень 2021),
🔸 проведення архітектурного конкурсу (грудень 2021),
🔸 реалізація проєкту шляхом будівництва (2022-2023).
Можливо, такий значний прогрес пов'язаний із бажанням Уряду вбити два зайці: догодити громаді РКЦ (і Ватикану), водночас поклавши на релігійну організацію відповідальність за проведення необхідних ремонтних робіт у пам'ятці архітектури, а також проявити турботу до сфери культури у вигляді будівництва великого та сучасного концертного майданчика.
На жаль, із костелом Святої Марії Магдалини у Львові ситуація є аналогічною: треба кудись перемістити будинок органної музики, але в місцевому бюджеті грошей немає. Та й ЛОДА, чесно кажучи, не бачила гострої потреби римо-католиків (тобто, в розумінні чиновників, польської нацменшини) у культових спорудах. Отже, питання переважно залежить від того, чи передбачить Кабмін необхідні кошти у держбюджеті на 2022 рік.
Щодо будівлі колишньої Вищої та Нижчої духовної семінарії РКЦ у Львові, про повернення якої Львівській архідієцезії йдеться з 2012 року, тут все ще складніше: потрібні взаємопов'язані переміщення служб ГУ МВС і лабораторій ДП НДІ "Система", до того ж, окрім доброї волі на все це потрібні гроші, і за законом це мають бути саме гроші держпідприємства, яких, звичайно ж, не вистачає. Інші варіанти теж зачіпають інтереси різних міністерств і відомств.
Тому поки що мова йде лише про пошук підходу, який був би прийнятним для всіх зацікавлених сторін. Це завдання покладено на Комісію з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій. Нагадаємо, зазначений консультативно-дорадчий орган було створено ще коли КМУ очолювала Юлія Володимирівна Тимошенко - у 2008 році. Комісія функціонувала до 2012, потім поновила роботу у квітні 2018 - водночас з активізацією боротьби за Єдину Помісну Церкву, - і, на жаль, знов "не подає ознак життя".
У порівнянні з питанням столичного костелу Св. Миколая та Національного будинку музики, останні два кейси мають більш регіональне або зовнішньополітичне значення, тобто не такі вигідні з точки зору внутрішньої політики та підняття рейтингів, або надто складні в реалізації.
Один - заборонив, інший - нагородив. Чи справді всі проблеми розв'язуються через перехід до іншого владики?
#пцу #церковнаборотьба
6 квітня єпископ Мукачівський і Карпатський ПЦУ (раніше - УАПЦ) Віктор Бедь за заслуги перед Православною Церквою України, українським народом та з нагоди 20-річчя священницької хіротонії нагородив протоієрея Анатолія Натолочного медаллю «Апостола українського Андрія Первозваного». Про це з посиланням на пресслужбу єпархії повідомляється на сайті Карпатського університету ім. Августина Волошина, ректором якого є владика Віктор.
Нагородження - це, звісно, добре й приємно, але є певні нюанси.
По-перше, єпископ Ужгородський і Закарпатський ПЦУ (раніше - УПЦ КП) Варсонофій Руднік ще на початку травня 2020 року заборонив благочинного отця Анатолія у священнослужінні через непослух і невиконання указів. При цьому нагадувалося 28-е апостольське правило, за яким клірик, що наважиться служити попри заборону, має бути "зовсім відсічений від Церкви".
По-друге, перед тим як прийняти опального протоієрея до кліру Мукачівсько-Карпатської єпархії, у листопаді минулого року владика Віктор чомусь звертався за погодженням його переходу зовсім не до єпископа Варсонофія, а до архієпископа Тернопільського і Кременецького ПЦУ (раніше УПЦ КП) Нестора. Див. 👇🏻
Цікаво... і трохи сумно, бо такі конфлікти й те, що вони вирішуються в такий спосіб, не дуже сприяє єдності Помісної української церкви - і таким чином відсуває можливість отримання нею статусу патріархату і тільки посилює залежність від Матері-Церкви. Але ж нам треба вже дорослішати. І для цього треба змінювати мислення, думати не про себе, а про цілу Церкву. Кожному, від архієрея до іподиякона або церковнослужителів-мирян. Поспішні заборони кліриків - не завжди добре, потрібне розрізнення та розсуд. Але й дисципліна потрібна, для чого має бути невідворотність покарання.
#пцу #церковнаборотьба
6 квітня єпископ Мукачівський і Карпатський ПЦУ (раніше - УАПЦ) Віктор Бедь за заслуги перед Православною Церквою України, українським народом та з нагоди 20-річчя священницької хіротонії нагородив протоієрея Анатолія Натолочного медаллю «Апостола українського Андрія Первозваного». Про це з посиланням на пресслужбу єпархії повідомляється на сайті Карпатського університету ім. Августина Волошина, ректором якого є владика Віктор.
Нагородження - це, звісно, добре й приємно, але є певні нюанси.
По-перше, єпископ Ужгородський і Закарпатський ПЦУ (раніше - УПЦ КП) Варсонофій Руднік ще на початку травня 2020 року заборонив благочинного отця Анатолія у священнослужінні через непослух і невиконання указів. При цьому нагадувалося 28-е апостольське правило, за яким клірик, що наважиться служити попри заборону, має бути "зовсім відсічений від Церкви".
По-друге, перед тим як прийняти опального протоієрея до кліру Мукачівсько-Карпатської єпархії, у листопаді минулого року владика Віктор чомусь звертався за погодженням його переходу зовсім не до єпископа Варсонофія, а до архієпископа Тернопільського і Кременецького ПЦУ (раніше УПЦ КП) Нестора. Див. 👇🏻
Цікаво... і трохи сумно, бо такі конфлікти й те, що вони вирішуються в такий спосіб, не дуже сприяє єдності Помісної української церкви - і таким чином відсуває можливість отримання нею статусу патріархату і тільки посилює залежність від Матері-Церкви. Але ж нам треба вже дорослішати. І для цього треба змінювати мислення, думати не про себе, а про цілу Церкву. Кожному, від архієрея до іподиякона або церковнослужителів-мирян. Поспішні заборони кліриків - не завжди добре, потрібне розрізнення та розсуд. Але й дисципліна потрібна, для чого має бути невідворотність покарання.
Останній візит вл. Євстратія до Стамбулу – це великий успіх, але наступним кроком треба поставити церковну дипломатію на професійні рейки
#пцу #відчитачів
Українську Православну Церкву і Блаженішого Епіфанія можна привітати ще з одним кроком до закріплення канонічного статусу ПЦУ в родині Православних Церков. У хіротонії архієрея Вселенського патріархату, яку звершив Патріарх Варфоломій, разом із митрополитом Олександрійського патріархату вперше брав участь архієрей ПЦУ, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій. Це чергова перемога, з якою ми щиро вітаємо керівництво ПЦУ. Водночас хочемо поділитися певними деталями її внутрішньої кухні.
Як було заявлено, приводом для поїздки архієпископа Євстратія до Стамбулу зостала інтронізація митрополита Еммануїла Адамакіса на Халкидонську кафедру, другу за важливістю в Константинопольському патріархаті. Розповідають що, заради цього митрополит Епіфаній скерував на початку березня до патріарха Варфоломія листа, якого не оприлюднювали і якого майже ніхто не бачив. У тому листі Епіфаній просив дозволу відправити делегацію на чолі з владикою Євстратієм: оскільки офіційного запрошення не було, патріарх Варфоломій нікого не очікував. За словами нашого джерела, Предстоятель просто-таки благав (і це спрацювало!) допустити свого архієрея до спільного з Варфоломієм служіння (адже були випадки, коли нашим архієреям у Стамбулі ввічливо відмовляли в цьому, або доводилося служити окремо). Ну й, звичайно, у своєму листі, митрополит Епіфаній високо оцінював діяльність і авторитет митрополита Еммануїла в Україні.
Річ у тому, що текст листа одразу грецькою мовою був «подарований» Епіфанію… митрополитом Еммануїлом. Подавав його на підпис Епіфанію владика Євстратій – за домовленістю з Еммануїлом, без перекладу. Треба зазначити, що текст був написаний архаїчною грецькою мовою – катаревусою, – на якій митрополит Епіфаній, при всій повазі, не дуже знається (він володіє відносно простішою сучасною грецькою мовою). Тому важко сказати, наскільки повно й добре Блаженіший зрозумів написане. Але листа підписав.
У підсумку, поїздку архієпископа Євстратія та його служіння з патріархом Варфоломієм митрополит Еммануїл дійсно «пробив», хоча й в трохи принизливий для нас спосіб. Тому відтепер владика Євстратій всюди підносить Еммануїла та його внесок у розбудову нашої Помісної Церкви.
Наприклад, українському читачеві архієпископ дає зрозуміти, що митрополит Еммануїл для України залишається єдиним каналом комунікації та «старшим» від Константинополя. А його виняткові дипломатичні повноваження будуть розширені.
Грецькому ж та англомовному читачеві він повідомляє, що тільки митрополит Еммануїл «найкраще, глибоко і якісно знає особливості українського релігійного питання»; і що Україна нікого крім Еммануїла й знати не хоче. Навіть якщо рішення Патріарха поставити Еммануїла на Халкидонську кафедру «може мати опонентів, і українське питання можуть використовувати як привід для такого опонування».
#пцу #відчитачів
Українську Православну Церкву і Блаженішого Епіфанія можна привітати ще з одним кроком до закріплення канонічного статусу ПЦУ в родині Православних Церков. У хіротонії архієрея Вселенського патріархату, яку звершив Патріарх Варфоломій, разом із митрополитом Олександрійського патріархату вперше брав участь архієрей ПЦУ, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій. Це чергова перемога, з якою ми щиро вітаємо керівництво ПЦУ. Водночас хочемо поділитися певними деталями її внутрішньої кухні.
Як було заявлено, приводом для поїздки архієпископа Євстратія до Стамбулу зостала інтронізація митрополита Еммануїла Адамакіса на Халкидонську кафедру, другу за важливістю в Константинопольському патріархаті. Розповідають що, заради цього митрополит Епіфаній скерував на початку березня до патріарха Варфоломія листа, якого не оприлюднювали і якого майже ніхто не бачив. У тому листі Епіфаній просив дозволу відправити делегацію на чолі з владикою Євстратієм: оскільки офіційного запрошення не було, патріарх Варфоломій нікого не очікував. За словами нашого джерела, Предстоятель просто-таки благав (і це спрацювало!) допустити свого архієрея до спільного з Варфоломієм служіння (адже були випадки, коли нашим архієреям у Стамбулі ввічливо відмовляли в цьому, або доводилося служити окремо). Ну й, звичайно, у своєму листі, митрополит Епіфаній високо оцінював діяльність і авторитет митрополита Еммануїла в Україні.
Річ у тому, що текст листа одразу грецькою мовою був «подарований» Епіфанію… митрополитом Еммануїлом. Подавав його на підпис Епіфанію владика Євстратій – за домовленістю з Еммануїлом, без перекладу. Треба зазначити, що текст був написаний архаїчною грецькою мовою – катаревусою, – на якій митрополит Епіфаній, при всій повазі, не дуже знається (він володіє відносно простішою сучасною грецькою мовою). Тому важко сказати, наскільки повно й добре Блаженіший зрозумів написане. Але листа підписав.
У підсумку, поїздку архієпископа Євстратія та його служіння з патріархом Варфоломієм митрополит Еммануїл дійсно «пробив», хоча й в трохи принизливий для нас спосіб. Тому відтепер владика Євстратій всюди підносить Еммануїла та його внесок у розбудову нашої Помісної Церкви.
Наприклад, українському читачеві архієпископ дає зрозуміти, що митрополит Еммануїл для України залишається єдиним каналом комунікації та «старшим» від Константинополя. А його виняткові дипломатичні повноваження будуть розширені.
Грецькому ж та англомовному читачеві він повідомляє, що тільки митрополит Еммануїл «найкраще, глибоко і якісно знає особливості українського релігійного питання»; і що Україна нікого крім Еммануїла й знати не хоче. Навіть якщо рішення Патріарха поставити Еммануїла на Халкидонську кафедру «може мати опонентів, і українське питання можуть використовувати як привід для такого опонування».
PCU
Архієпископ Євстратій співслужив за Божественною літургією Вселенському Патріарху Варфоломію у неділю Торжества Православ‘я - PCU
У Патріаршому соборі святого Георгія на Фанарі в Стамбулі 21 березня 2021 року була звершена Божественна літургія, яку очолив Вселенський Патріарх Варфоломій. Його Всесвятості співслужили...
Продовжуємо. Тепер щодо опозиції митр. Еммануїлу.
Якщо щось трапиться із патріархом Варфоломієм (дай йому Боже здоров’я!), доля Патріаршої кафедри вирішуватиметься між досвідченим апаратником митрополитом Еммануїлом та висхідною зіркою – Архієпископом Американським Елпідофором. Тому виникає питання – чи не зарано владика Євстратій зв’язав позицію Української церкви з інтересами одного з кандидатів? Мабуть, розумніше було б зберегти нейтралітет?
Тим більше, що це вже не такий і секрет: у 2018 році в Києві митрополит Еммануїл схилявся підтримати кандидатуру митрополита Михаїла Зінкевича. На той момент ідея дуже сильна, але невідомо, відмовився митрополит Халкидонський від неї зараз чи ні.
У політичному плані ми розуміємо владику Євстратія – він, чесно кажучи, є фігурою достатньо ізольованою, ані симпатій, ані групи підтримки в єпископаті ПЦУ не має. Тому й доводиться вести власну гру. Питання тільки в тому, чи варто заради цієї гри ризикувати стабільністю молодої Церкви, яка тільки починає шлях свого становлення?
Зазначимо також, що взагалі підготовка таких поїздок, всі листи та контакти мають йти лише через Управління зовнішніх церковних зв’язків. А їздити та давати інтерв'ю в таких випадках мусить його голова (тобто, на цей момент, Блаженіший власною персоною), або заступник голови – архієпископ Іларіон Процик. На жаль, владику Іларіона в цій ролі майже не помітно. Чи багато новин ми бачили про його поїздки до інших Помісних церков? Про зустрічі та спільні служіння?
Аби УЗЦЗ дійсно працювало в інтересах Церкви, воно потребує рішучого та ініціативного керівника з досвідом такої діяльності, який би міг присвятити церковній дипломатії мало не весь свій час. На жаль, поки що цього немає, а вся міжнародна діяльність ПЦУ залишається ґешефтом одного-двох людей.
Якщо щось трапиться із патріархом Варфоломієм (дай йому Боже здоров’я!), доля Патріаршої кафедри вирішуватиметься між досвідченим апаратником митрополитом Еммануїлом та висхідною зіркою – Архієпископом Американським Елпідофором. Тому виникає питання – чи не зарано владика Євстратій зв’язав позицію Української церкви з інтересами одного з кандидатів? Мабуть, розумніше було б зберегти нейтралітет?
Тим більше, що це вже не такий і секрет: у 2018 році в Києві митрополит Еммануїл схилявся підтримати кандидатуру митрополита Михаїла Зінкевича. На той момент ідея дуже сильна, але невідомо, відмовився митрополит Халкидонський від неї зараз чи ні.
У політичному плані ми розуміємо владику Євстратія – він, чесно кажучи, є фігурою достатньо ізольованою, ані симпатій, ані групи підтримки в єпископаті ПЦУ не має. Тому й доводиться вести власну гру. Питання тільки в тому, чи варто заради цієї гри ризикувати стабільністю молодої Церкви, яка тільки починає шлях свого становлення?
Зазначимо також, що взагалі підготовка таких поїздок, всі листи та контакти мають йти лише через Управління зовнішніх церковних зв’язків. А їздити та давати інтерв'ю в таких випадках мусить його голова (тобто, на цей момент, Блаженіший власною персоною), або заступник голови – архієпископ Іларіон Процик. На жаль, владику Іларіона в цій ролі майже не помітно. Чи багато новин ми бачили про його поїздки до інших Помісних церков? Про зустрічі та спільні служіння?
Аби УЗЦЗ дійсно працювало в інтересах Церкви, воно потребує рішучого та ініціативного керівника з досвідом такої діяльності, який би міг присвятити церковній дипломатії мало не весь свій час. На жаль, поки що цього немає, а вся міжнародна діяльність ПЦУ залишається ґешефтом одного-двох людей.
Більше про березневий візит прем'єр-міністра Дениса Шмигаля до Ватикану - ч. 2
#інсайдиChurcher #відчитачів
Продовжуємо розповідати цікаві подробиці останніх зустрічей Голови Уряду у Ватикані.
🔸 Наприклад, згадуючи візит Папи Івана Павла II 20-річної давнини у світлі можливого приїзду Папи Франциска в Україну цього року, Денис Шмигаль натякнув, мов, було б добре, якби Святослав (Шевчук) і Мечислав Мокшицький отримали титули кардиналів, бо у 2001 році й Блаженіший Любомир Гузар і попередній архієпископ-митрополит Львівський Марян Францішек Яворський були кардиналами.
Нагадаємо, кардинал - це найвища посадова особа Католицької Церкви після Папи, єпископ з правом голосу при виборі нового папи Римського, і член Колегії кардиналів, з посеред яких обирається папа Римський. Тобто це дійсно має значення.
🔸 Голова Уряду наголосив, що Католицька церква має міцну опору в України, з якої має тісний історичний зв'язок: багато українців навіть віддали своє життя за вірність Святому Престолу.
Проте, запропонований Ватиканом на початку минулого року проєкт конкордату з Україною визнано таким, що не відповідає нашому законодавству та конституційній моделі державно-конфесійних відносин: церква відокремлена від держави, всі релігійні організації перебувають у рівних правових умовах, і укладання угод між державою і релігійними організаціями, що функціонують на території країни, не передбачено.
🔸 Також було зазначено, що мільйоні українців сподіваються на успішне завершення процесу беатифікації Митрополита Андрея Шептицького.
🔸 Щодо російської агресії, звільнення полонених та гуманітарної ситуації на окупованих територіях, він підкреслив, що Україна прагне справедливого миру і віддає перевагу політико-дипломатичному шляху розв'язання конфлікту, але марно сподіватися, що агресор буде чесно вести діалог, тому авторитет Святішого Отця є надзвичайно важливим для усвідомлення іншими лідерами відповідальності за несправедливість, якій протистоять українці.
🔸 Папі Франциску та Держсекретареві П'єтро Пароліну було висловлено бажання Уряду, аби вакантну Мукачівську єпархію очолив громадянин України, і сусідні держави не використовували релігію для посилення дезінтеграційних процесів у нашій країні.
З цього приводу маємо зазначити, що тимчасовий адміністратор МГКЄ єпископ Ніл Лущак є українцем, однак це не утримало його від того, щоб заради підтримки власної кандидатури словацькими та угорськими ієрархами змінити свою позицію стосовно об'єднання єпархії з УГКЦ.
#інсайдиChurcher #відчитачів
Продовжуємо розповідати цікаві подробиці останніх зустрічей Голови Уряду у Ватикані.
🔸 Наприклад, згадуючи візит Папи Івана Павла II 20-річної давнини у світлі можливого приїзду Папи Франциска в Україну цього року, Денис Шмигаль натякнув, мов, було б добре, якби Святослав (Шевчук) і Мечислав Мокшицький отримали титули кардиналів, бо у 2001 році й Блаженіший Любомир Гузар і попередній архієпископ-митрополит Львівський Марян Францішек Яворський були кардиналами.
Нагадаємо, кардинал - це найвища посадова особа Католицької Церкви після Папи, єпископ з правом голосу при виборі нового папи Римського, і член Колегії кардиналів, з посеред яких обирається папа Римський. Тобто це дійсно має значення.
🔸 Голова Уряду наголосив, що Католицька церква має міцну опору в України, з якої має тісний історичний зв'язок: багато українців навіть віддали своє життя за вірність Святому Престолу.
Проте, запропонований Ватиканом на початку минулого року проєкт конкордату з Україною визнано таким, що не відповідає нашому законодавству та конституційній моделі державно-конфесійних відносин: церква відокремлена від держави, всі релігійні організації перебувають у рівних правових умовах, і укладання угод між державою і релігійними організаціями, що функціонують на території країни, не передбачено.
🔸 Також було зазначено, що мільйоні українців сподіваються на успішне завершення процесу беатифікації Митрополита Андрея Шептицького.
🔸 Щодо російської агресії, звільнення полонених та гуманітарної ситуації на окупованих територіях, він підкреслив, що Україна прагне справедливого миру і віддає перевагу політико-дипломатичному шляху розв'язання конфлікту, але марно сподіватися, що агресор буде чесно вести діалог, тому авторитет Святішого Отця є надзвичайно важливим для усвідомлення іншими лідерами відповідальності за несправедливість, якій протистоять українці.
🔸 Папі Франциску та Держсекретареві П'єтро Пароліну було висловлено бажання Уряду, аби вакантну Мукачівську єпархію очолив громадянин України, і сусідні держави не використовували релігію для посилення дезінтеграційних процесів у нашій країні.
З цього приводу маємо зазначити, що тимчасовий адміністратор МГКЄ єпископ Ніл Лущак є українцем, однак це не утримало його від того, щоб заради підтримки власної кандидатури словацькими та угорськими ієрархами змінити свою позицію стосовно об'єднання єпархії з УГКЦ.
Нехай УПЦ МП скільки завгодно розповідає про свій "виключно духовний" зв'язок із церквою країни-окупанта, але факти є факти
#рпцву #відчитачів
Митрополит Кіровоградський і Новомиргородський РПЦвУ Іоасаф Губень 15 квітня взяв участь в онлайн-засіданні комісії Міжсоборної присутності РПЦ з церковного права.
Як повідомляється на сайті московського патріархату, захід очолив голова комісії митрополит Берлінський і Німецький Марк. Учасники сформували робочі групи для подальшого дослідження доручених комісії тем: «Практика застосування церковної покути до мирян в Руської Православної Церкви», «Критерії рецепції шанування подвижника, якщо формальним актом вищої церковної влади його шанування не встановлювалося» і «Критерії визнання прославлення місцевошанованих святих, вчиненого без прямої санкції Предстоятеля Автокефальної Церкви ». Керівник Церковно-наукового центру «Православна енциклопедія» Сергій Леонідович Кравець розповів про хід роботи над темою «Кодифікація джерел церковного права», наголосивши на необхідності розв'язання принципових методологічних питань для продовження цієї роботи.
На офіційній сторінці Кіровоградської єпархії РПЦвУ про участь владики в засіданні не згадується.
Нагадаємо, у 2006 році митр. Іоасафа було призначено членом робочої комісії РПЦвУ з відновлення діалогу з УАПЦ.
#рпцву #відчитачів
Митрополит Кіровоградський і Новомиргородський РПЦвУ Іоасаф Губень 15 квітня взяв участь в онлайн-засіданні комісії Міжсоборної присутності РПЦ з церковного права.
Як повідомляється на сайті московського патріархату, захід очолив голова комісії митрополит Берлінський і Німецький Марк. Учасники сформували робочі групи для подальшого дослідження доручених комісії тем: «Практика застосування церковної покути до мирян в Руської Православної Церкви», «Критерії рецепції шанування подвижника, якщо формальним актом вищої церковної влади його шанування не встановлювалося» і «Критерії визнання прославлення місцевошанованих святих, вчиненого без прямої санкції Предстоятеля Автокефальної Церкви ». Керівник Церковно-наукового центру «Православна енциклопедія» Сергій Леонідович Кравець розповів про хід роботи над темою «Кодифікація джерел церковного права», наголосивши на необхідності розв'язання принципових методологічних питань для продовження цієї роботи.
На офіційній сторінці Кіровоградської єпархії РПЦвУ про участь владики в засіданні не згадується.
Нагадаємо, у 2006 році митр. Іоасафа було призначено членом робочої комісії РПЦвУ з відновлення діалогу з УАПЦ.
Мабуть все ж таки не варто брати на себе надто багато?
#пцу #відчитачів
Доповнення до посту про ситуацію в Черкаській і Кіровоградській єпархії ПЦУ.
Дізналися, що Володимир Михайлович Шкурупій a.k.a. архієпископ Харківський і Ізюмський Афанасій є ще й фермером. Він керує ФГ "Чернещина", що зареєстроване просто за адресою єпархіального управління Харківсько-Полтавської єпархії в с. Шкурупіївка Решетилівського району Полтавської області, де й народився владика. Фермерське господарство вирощує зернові, бобові, а також олійні культури (звичайно, це основний, але не єдиний вид діяльності).
До речі, за даними Cлідство.інфо особисто архієпископ Афанасій має невеликий будинок у Шкурупіївці й три ділянки землі в Решетилівському районі загальної площею 9 га. Не кожний ієрарх має стільки рідної землі у приватної власності. У ПЦУ навіть, можна сказати, ніхто: понад 1 га мають лише Архієпископ Онуфрій Хаврук і митрополит Олександр Драбинко, але за сукупною площею ділянок (2,7363 га та 1,1002 га) до владики Афанасія їм ще далеко.
#пцу #відчитачів
Доповнення до посту про ситуацію в Черкаській і Кіровоградській єпархії ПЦУ.
Дізналися, що Володимир Михайлович Шкурупій a.k.a. архієпископ Харківський і Ізюмський Афанасій є ще й фермером. Він керує ФГ "Чернещина", що зареєстроване просто за адресою єпархіального управління Харківсько-Полтавської єпархії в с. Шкурупіївка Решетилівського району Полтавської області, де й народився владика. Фермерське господарство вирощує зернові, бобові, а також олійні культури (звичайно, це основний, але не єдиний вид діяльності).
До речі, за даними Cлідство.інфо особисто архієпископ Афанасій має невеликий будинок у Шкурупіївці й три ділянки землі в Решетилівському районі загальної площею 9 га. Не кожний ієрарх має стільки рідної землі у приватної власності. У ПЦУ навіть, можна сказати, ніхто: понад 1 га мають лише Архієпископ Онуфрій Хаврук і митрополит Олександр Драбинко, але за сукупною площею ділянок (2,7363 га та 1,1002 га) до владики Афанасія їм ще далеко.
Forwarded from Духовний Фронт України
На Закарпатті шахрай збирає гроші від імені ПЦУ на монастир і знедолених
Самозваний фейковий благодійник Роман Лупан промишляє на Закарпатті і виманює гроші в довірливих людей представляючись довіреним лицем Православної Церкви України.
Шахрай, який представляється представником монастиря ПЦУ і показує підроблені документи, у яких сказано, що на збір коштів його благословив архієпископ Вінницький ПЦУ Михаїл. Нібито зібрані кошти, з благословення архієпископа ПЦУ, підуть на будинок для малозабезпечених…
https://df.news/?p=41346
Самозваний фейковий благодійник Роман Лупан промишляє на Закарпатті і виманює гроші в довірливих людей представляючись довіреним лицем Православної Церкви України.
Шахрай, який представляється представником монастиря ПЦУ і показує підроблені документи, у яких сказано, що на збір коштів його благословив архієпископ Вінницький ПЦУ Михаїл. Нібито зібрані кошти, з благословення архієпископа ПЦУ, підуть на будинок для малозабезпечених…
https://df.news/?p=41346
Forwarded from Духовний Фронт України
На 84-му році пішов з життя найстарший священник ПЦУ Волині
21 квітня на 84-му році життя відійшов до Господа найстаріший клірик Луцької і Волинської єпархії Православної церкви України протоєрей Володимир Черенюк, настоятель парафії Святителя Василія Великого села Хорлупи Ківерецького деканату.
Про це пише “Волинь24”.
Із життєпису священнослужителя дізнаємось, що Володимир Іванович Черенюк народився 13 жовтня 1937 року в с. Замлиння на Любомльщині. Після закінчення семирічної…
https://df.news/?p=41437
21 квітня на 84-му році життя відійшов до Господа найстаріший клірик Луцької і Волинської єпархії Православної церкви України протоєрей Володимир Черенюк, настоятель парафії Святителя Василія Великого села Хорлупи Ківерецького деканату.
Про це пише “Волинь24”.
Із життєпису священнослужителя дізнаємось, що Володимир Іванович Черенюк народився 13 жовтня 1937 року в с. Замлиння на Любомльщині. Після закінчення семирічної…
https://df.news/?p=41437
Духовний Фронт України
На 84-му році пішов з життя найстарший священник ПЦУ Волині
21 квітня на 84-му році життя відійшов до Господа найстаріший клірик Луцької і Волинської єпархії Православної церкви України протоєрей Володимир Черенюк, настоятель парафії Святителя Василія Великого…