Друзі, отримала ще донатики, за книжечку, дякую вам усім!

Всі кошти переказала на потреби ЗСУ 💙💛

Антропологія війни. Онлайн-курс

Антропологинька повертається в ефір. Зазвичай, коли я довго мовчу на каналі, це означає роботу над новим проектом. Цього разу багато місяців поспіль я готувала дуже непростий в усіх відношеннях онлайн-курс «Антропологія війни». Дякую «Культурному проекту» за сміливість розпочати цю розмову публічно і готовність разом шукати відповіді на складні питання.

Сучасний світ здається нам настільки прогресивним, що війни у ньому мали б стати просто неможливими. Однак вони лишаються частиною нашого життя так само, як це було у минулому. Чому війни не зникають? І чи може людство в принципі існувати без війни?

Мета курсу – допомогти глибше зазирнути у саму суть війни і побачити, як вона пов’язана з культурою. Розібратися, як різні суспільства санкціонують насильство щодо своїх ворогів, за допомогою яких механізмів стає можливим їхнє примирення, а також чим відрізняються племінні і сучасні війни.

Цей курс допоможе зрозуміти, як культура впливає на спосіб ведення війни, щоб зрештою наблизитись до відповіді на питання «чому люди взагалі воюють?»

Деталі ось тут https://culturalproject.org/waranthropology

#anthropologicalvideo

Воркшоп з академічного письма від Печери Платона

Писання академічних текстів будь-якого профілю – справа нелегка. На жаль, у більшості українських університетів чомусь вважається, що ця навичка автоматично з’являється після першої ж курсової. Але ніт. Академічне письмо – це не просто використання ста професійних термінів на одній сторінці, це вміння донести свою власну думку читачеві і оформити її в межах, так би мовити, корпоративного жанру.

Добрі люди з ініціативи «Печера Платона» якраз займаються заповненням цієї освітньої прогалини, тому щиро рекомендую тим, хто має потребу навчитися писати академічні тексти, «Воркшоп з академічного письма», де протягом двох днів буде можливість навчитися базовим речам з професії науковця.

Деталі ось тут 👉 https://www.facebook.com/events/821539526091402/?acontext=%7B%22ref%22%3A%2252%22%2C%22action_history%22%3A%22[%7B%5C%22surface%5C%22%3A%5C%22share_link%5C%22%2C%5C%22mechanism%5C%22%3A%5C%22share_link%5C%22%2C%5C%22extra_data%5C%22%3A%7B%5C%22invite_link_id%5C%22%3A116137541538667%7D%7D]%22%7D

Антропологія у дії

Дуже часто практичні антропологічні дослідження є невидимими для суспільства, адже виконуються на конкретне замовлення і не мають публічної презентації результатів. Але Лілія Чорна вирішила виправити цю ситуацію і зробити подкаст «Антропологія у дії», щоб розповідати про ці кейси та демонструвати, чим саме антропологи можуть бути корисними бізнесам, організаціям і суспільству.

Мені пощастило взяти участь у першому випуску цього благородного проекту, тому ділюсь нашою розмовою. Говорили про таке:

🔸Чому бізнесу потрібні антропологи?
🔸Як визначити етичні межі прикладної антропології?
🔸Які перспективи для прикладної антропології в Україні?
🔸Чим можуть бути корисними антропологи під час війни?

Повна версія запису за посиланням 👇

https://www.youtube.com/watch?v=Ej39UKa65UQ

#anthropologicalvideo

Україна: рік потому

Після року повномасштабного вторгнення росії до України Європейська асоціація соціальних антропологів організувала круглий стіл, метою якого було дати слово українським антропологам і почути їхні антропологічні рефлексії щодо війни. Мені пощастило теж взяти участь у цій непересічній розмові. Говорили про таке:

🔸Які саме дискусії, наративи, уявлення і форми активізму з’явилися під час вторгнення і як вони змінилися з часом?
🔸Яким є погляд із середини на життя під час вторгнення, перспективи миру, солідарності, надії та опору
🔸Як антропологічна оптика ускладнює дискусії, побудовані на надто спрощених термінах?
🔸Як антропологи - неукраїнці можуть підтримати Україну?

Повна розмова за посиланням https://www.berghahnjournals.com/view/journals/conflict-and-society/9/1/arcs090112.xml

#anthropologicalreading

Вбивати потрібно навчитися: Тіна Полек про антропологію війни та миру

Друзі, якщо ви вагаєтесь, слухати чи не слухати мій курс «Антропологія війни» для «Культурного проекту», ось тут – невеликий тізер, але увага❗️, в тексті присутні спойлери.

Війна в Україні є частиною реальності, яку нам всім треба якось розуміти. Кожна війна унікальна, і всі вони схожі одна на одну. Досвід, який проживають зараз українці, провокує багато запитань, головне серед яких — чому війна є можливою? Антропологія намагається знайти відповідь на це питання.

✔️ Що саме досліджують антропологи війни?
✔️ Як Рут Бенедикт боролась з расовими теоріями, і до чого тут мюзикли?
✔️ Чому потрібно вивчати не лише війну, а й мир?
✔️ Що таке війна, і чому важливо дивитись на локальний контекст?
✔️ Якою є людина за своєю природою: мирною чи войовничою?
✔️ Що таке культура насильства, і які вона має наслідки?
✔️ Чому відсутність війни ще не є миром?
✔️ Як відбувається примирення?
✔️ Що таке вестплейнінг, і як осмислювати війну, що триває?

Текст ось тут 👇
https://suspilne.media/565921-vbivati-potribno-navcitisa-tina-polek-pro-antropologiu-vijni-ta-miru/

#anthropologicalreading

Без сумнівів я можу говорити про це дослідження як про найбільший етичний та емоційний виклик у своєму професійному житті. Ще ніколи мені не було так тривожно за кожне слово в інтерпретації отриманих даних. Ще ніколи я так багато не думала над тим, як результати буде сприйнято учасниками дослідження. І ще ніколи під час роботи я так сильно не злилась на свою країну.

Йдеться про дослідження «Від поранення до повернення: Етнографічне дослідження шляху ветеранів та їхніх близьких», проведене ГО «Принцип», до якого я мала честь долучитись. І ще ніколи в моєму досвіді жодне дослідження не було настільки концентрованою оповіддю про несправедливість.

Я дуже сподіваюся, що оприлюднені дані стануть точкою відліку для того, щоб цю несправедливість почати змінювати, і що наступного разу я братиму участь в дослідженні про гідність.

Хочу щиро подякувати за можливість стати частиною такої важливої роботи другові та колезі Олексію Москаленко, а також подякувати за фантастичний досвід співпраці всій команді «Принципу», особливо Любові Галан та Денису Султангалієву.

Презентація дослідження відбудеться 22.09.23 передусім для воїнів, ветеранів, журналістів та фахівців у релевантних сферах. Для зареєстрованих учасників буде доступний запис події.

Деталі за лінком https://www.facebook.com/events/1466013190864024/?acontext=%7B%22event_action_history%22%3A[%7B%22surface%22%3A%22external_search_engine%22%7D%2C%7B%22mechanism%22%3A%22surface%22%2C%22surface%22%3A%22groups_highlight_units%22%7D]%2C%22ref_notif_type%22%3Anull%7D

Від поранення до повернення: Етнографічне дослідження ветеранів та їхніх близьких

З кожним днем повномасштабного вторгнення росії до України зростає кількість важкопоранених українських воїнів, які з часом повертатимуться до цивільного життя у статусі ветеранів. Проте, цьому поверненню передує окремий важливий перехідний етап, протягом якого відбувається безпосередньо лікування, а також реабілітація, проходження медичних комісій, отримання державних виплат та пільг.

У цьому дослідженні ми зосереджуємося саме на цьому перехідному етапі. Однак ми прагнули не просто проаналізувати процедури набуття статусів соціального захисту, стану лікування, реабілітації та інші важливі для учасників бойових дій процеси, а й специфіку повсякденного проживання цих процесів.

Нашою метою було показати всі ці процедури саме з перспективи ветеранів та їхніх близьких, максимально точно відтворити їхні емоції та рефлексії і продемонструвати, як цей досвід корелює з їхньою картиною світу.

🔸Що таке бути воїном?
🔸Що таке бути близькою людиною ветерана?
🔸Що трапляєтсья після поранення: від евакуації до реабілітації
🔸Чому ВЛК – це «друга війна»?
🔸Бюрократичні кола МСЕКів
🔸Пільги, виплати і гідність
🔸Як відбувається повернення?

Повний текст звіту можна прочитати ось тут 👇
https://drive.google.com/file/d/1E-LFP086aMPSp4jHbkskdr4LyKk0IAJO/view?fbclid=IwAR3zroI43wF1D-zdA5QxF-LmrXKNvEnpJ6fovtG04jO_NNFg5i2ZiPLHf8E

Повне відео з презентації звіту ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=n9dciMJhXT0

#anthropologicalreading

Етнологія чи антропологія?

В українській академії вже багато років триває дискусія про те, чи потрібно взагалі говорити про антропологію, якщо в нас є добре відома всім наука «етнологія» із солідною історією, фокусом на українських традиціях і низкою визначних імен. Нещодавно одна з найкрутіших українських етнологинь Олена Боряк дала інтерв’ю, де, як на мене чітко пояснила, звідки в Україні така увага до польових досліджень минулого, і чому насправді ми про нього досі так мало знаємо.

🔸Етнографія Мар’їнки: чому нам необхідні результати студентської практики 1920-х років? Більше про Мар’їнку ось тут (https://t.me/anthropologynka/144)
🔸Як етнологи недооцінили Донеччину?
🔸Чи варто кенселити учених за доноси в радянський період?
🔸У чому проблема архівів етнографічних матеріалів?
🔸Етнографія як націоналізм, або чому в радянський час треба було захищати дисертації у Москві?
🔸Куди подівся історико-етнографічний атлас?
🔸Чому ми вивчаємо Полісся із праць росіян?
🔸Чому українська етнологія так тримається за минуле?

Текст інтерв’ю за посиланням 👇
https://lb.ua/society/2023/10/02/577132_zgadati_vse_nam_hochetsya.html?fbclid=IwAR2ympgFphy4mzqiSTn3mPjWmvS9KtD1q2nY3OQ8ZHyJgjzu5J-XhxwzgSA

#anthropologicalreading

Чи варто записувати спогади під час війни?

Минулого разу я постила інтерв’ю етнологині Олени Боряк про те, чому українцям важливо досліджувати своє минуле. Сьогодні хочу поділитися продовженням цієї розмови, де Олена Боряк дуже чітко пояснює, чому варто фіксувати спогади очевидців про воєнні дії, не чекаючи завершення війни, і що слід робити із записаними матеріалами

🔸Як війна витісняє всі інші теми для дослідження?
🔸Як не нашкодити людям під час записів усних свідчень?
🔸Як змінюються розповіді про війну?
🔸Чому люди говорять про «хліб»?
🔸Як зберігати записані матеріали?

Текст розмови ось тут 👇

https://lb.ua/society/2023/10/05/577884_novi_spogadi_yak_tilki_klyali.html?fbclid=IwAR2ATMMwwlmaToRoiJgVA1WcskIvdUhFRWOpK8P3Tbmlsgw34hkYxahLDxo

anthropologicalreading

Roaddream.guide: антропологія, музика і дух місця

Я завжди наголошую, що антропологія має величезний практичний потенціал і може давати глибину розуміння культури в геть різних сферах. Нещодавно відбулася презентація унікального проєкту roaddream.guide. Автори називають його документальним аудіофільмом, але його сила полягає саме в антропологічному підході.

Roaddream.guide - це аудіогід (але насправді щось значно більше), який наразі можна прослухати у напрямках Київ-Витачів і Київ-Іванків. Проте це не просто екскурсія, адже ви почуєте результати етнографічної експедиції з розповідями експертів, місцевих мешканців, гумором та щемливими історіями. При цьому ви прямо шкірою відчуєте любов людей до своїх рідних місць. І все це зі спеціально написаними саундтреками, саунд-дизайном та сюжетом, який підлаштовується під маршрут і швидкість руху вашого автомобіля.

Тури безкоштовно доступні ось тут:
https://sonicmaps.xyz/player/
https://explore.echoes.xyz/

Автори проєкту: Олексій Москаленко і Тарас Галаневич

На захід від Бугу: щоденники з пограниччя

Зазвичай роботи антропологів, які можна прочитати в Україні, стосуються безпосередньо результату дослідження. Мало хто зосереджується на процесі. І ще менше тих, хто розповідає не тільки про людей, яких досліджує, а й про себе. Нещодавно вийшла друком безцінна для української антропологічної спільноти книга Юлії Буйських “На захід від Бугу: щоденники з пограниччя”, яка є певно першою роботою в цьому жанрі.

Я би сказала, що це опис бекстейджу антропологічної роботи, а ще відвертий автопортрет дослідниці. Юлія вивчає релігійність на польсько-українському пограниччі і кілька років поспіль проводила там свої етнографічні експедиції. В експедиціях, як це і має робити сумлінний антрополог, Юлія вела польові етнографічні щоденники. От якраз вони і лягли в основу її книги.

Книга розповість дуже чесну історію української антропологині у Польщі та щемливі історії з повсякдення людей, які проживають на пограниччі. Цей текст дозволить зрозуміти, наскільки складним культурним явищем є повсякденне життя, яке ніколи не стосується лише тут і зараз, а завжди має в собі і вкраплення минулого, і тиск майбутнього.

Книгу можна придбати за посиланням:
https://www.books-xxi.com.ua/products/na-zahid-vid-bugu-schodenniki-z-pogranichchya?fbclid=IwAR0pzlOZPcotZBFo6Ccq1DFiSKfav0iBIFVUgsRb2y1eBI3XH6Kqejn6HGM

#anthropologicalreading

Кетрін Ваннер. Тягар мрій: історія та ідентичність у пострадянській Україні (частина 1)

Ціла низка топових західних істориків, чия сфера наукових інтересів стосується України, є нашими амбасадорами і голосами на заході. Однак антропологи , які працюють в Україні, є не менш важливими адвокатами наших інтересів в академічних колах. Ключове ім’я тут - Кетрін Ваннер, антропологиня і професорка Пенсильванського державного університету (США), яка вивчає Україну ще з 1980 року і крім власних досліджень робить дуже багато для того, щоб антропологія розвивалася і в нашій країні.

Нещодавно вийшов переклад книги Кетрін Ванер «Тягар мрій: історія та ідентичність у пострадянскій Україні», написаної ще у 1998 році. От про нього ми сьогодні і поговоримо, адже саме це дослідження особливо важливе в контексті російської агресії і заперечення України як держави. До речі, переклад його зробила українська антропологиня Юлія Буйських, про яку я писала в минулому пості.

Про що ця книга? Якщо коротко – про те, як в кінці 1980-х – на початку 1990-х УРСР ставала Україною, а народ України – українцями. Кетрін Ваннер піднімає, з одного боку, очевидні, а з іншого – досі не до кінця осмислені аспекти творення нової держави: що її стимулювало, а що навпаки гальмувало, і як це все сприймалося людьми на повсякденному рівні в умовах економічної кризи.

#anthropologicalreading

Кетрін Ваннер. Тягар мрій: історія та ідентичність у пострадянській Україні (частина 2)

Книга Кетрін Ваннер складається з двох частин. Спочатку авторка намагається розібратися, яким саме є спадок радянської культури, що на ньому почала будуватись нова українська ідентичність:

🔸Чим радянське бачення національності відрізнялося від західного, і як воно впливало на ідентичність?
🔸Яку роль відіграла історія, зокрема Голодомор і Чорнобиль, в підтримці незалежності?
🔸Що таке бути радянською людиною, і чому це не так просто змінити?

У другій частині Кетрін Ваннер переходить до конкретних сфер, де почала формуватися нова українська ідентичність, і аналізує, як саме це відбувалось у зрусифікованій країні:

🔸Якою стала нова шкільна програма та яку велику місію мали на початку 1990-х приватні школи?
🔸Як «Червона рута» конструювала відчуття причетності, і хто відчував себе зайвим на цьому святі?
🔸Чому державний календар – це не просто про вихідні?
🔸Про що насправді говорять пам’ятники?

#anthropologicalreading

Кетрін Ваннер. Тягар мрій: історія та ідентичність у пострадянській Україні (частина 3)

Для мене ця книга стала потужним поштовхом подумати над тим, як дуже поступово українці осмислювали себе українцями, і які стратегії застосовувались державою, політичними силами і активістами для того, щоб це зрештою відбулось.

Я думала над тим, що чимало викликів нової ідентичності ми так і не змогли подолати до війни, бо різниця повсякденних досвідів у минулому диктувала геть різне бачення «правильного» українця, і не всі змогли в нього вписатися.

Я думала по радянське в нас і радянське в «них» (ви розумієте, про кого я), і про те, чи робить воно нас у чомусь схожими.

Але найбільше я думала про те, яку ж все-таки потужну силу має обурення проти несправедливості, коли вона нарешті стає видимою і неспростовною, і як це не один раз грало роль в усвідомленні нас українцями.

#anthropologicalreading

Книгу можна придбати ось тут: https://duh-i-litera.com/bookstore/tjagar-mrij-istorija-ta-identichnist-u-postradjanskij-ukrani

Кому цікаво, почитати більш академічну рецензію, то вона вийшла ще в 1999) Рекомендую

https://krytyka.com/ua/articles/nesterpna-vahota-mriy

Україна: досвід минулого і сучасного
(Ukraine: Lived experiences of Past and Present)

Скоро цей канал перетвориться на канал імені Юлії Буйських і Кетрін Ваннер, але я правда не можу про них не писати, бо ці дві жінки, як ніхто, багато роблять для української антропології.

Сьогодні трохи розповім про спецвипуск журналу “Етнографія польська” (Ethnografia Polska) за 2023 р. “Україна: досвід минулого і сучасного”. Його гостьовими редакторками стали Юлія Буйських і Тетяна Калениченко, і це дійсно важлива для української антропології академічна подія.

Місія цього випуску - “посилити голос українських науковців, які перебувають у фізичній небезпеці”. У своїй вступній статті Юлія Буйських розмірковує про те, що крім фізичної загрози голоси українських авторів зазнають також символічної загрози, адже їх не чути за масштабною російською пропагандою на Заході. Ще одним чинником, який не дає почути українців є ієрархічний. З одного боку, українці є захисниками власних інтересів, а тому сприймаються суб'єктивними і недостатньо дистанційованими. З іншого боку, західні вчені мають більш привілейований статус і (за Марією Соневицькою) важливо звертати увагу на те, що їхнє знання нерідко експортується навіть на ті теми, в яких вони насправді не є фахівцями. Ганебні коментарі деяких західних антропологів про війну в Україні є яскравим свідченням цього явища.

Юлія наголошує, що Україна надто довго перебувала в лоні двох колоніальних дискурсів: панування Заходу під час холодної війни та відродження російського імперського колоніалізму. Через це навіть після 2014 року вона сприймалася колективним Заходом навіть виключно крізь призму Російської імперії, Радянського Союзу та Росії. Тобто Україна досі не повною мірою видима як окрема національна держава.

Саме тому сьогодні західна академічна спільнота мусить прислухатись до голосів українських науковців, щоб уникнути викривлень, спричинених колоніалізмом та ієрархіями виробництва знань. А спеціальний англомовний випуск журналу має в цьому допомогти.

Посилання на журнал ось тут: https://journals.iaepan.pl/ep/issue/view/193/258?fbclid=IwAR0Jflo50C-LmsJrfZL_yGIdzogOVyHu-xeraYWG6L0gZXxMYjgHuz0lmiM

#anthropologicalreading

Привласнення: антропологічні перспективи війни Росії проти України

Цим постом завершиться серія хвалебних од Кетрін Ваннер, обіцяю. Але дуже прошу звернути увагу на книгу, про яку розповідатиму сьогодні. Все більше і більше публікацій про російсько-українську війну з'являється на заході, і все більше антропологічної перспективи містять ці публікації. Однак нерідко такі роботи хибують викривленнями і вестплейнінгом, тому дуже важливо виокремлювати ті з них, які справді несуть фахові знання і аналітику.

Нещодавно під редакцією Кетрін Ваннер вийшла друком дуже важлива антропологічна книга про російсько-українську війну “Привласнення: антропологічні перспективи війни Росії проти України” (Dispossession: Anthropological Perspectives on Russia’s War Against Ukraine).

По-перше, усі автори цієї книги є або українськими дослідниками, або західними вченими з реальним багаторічним досвідом етнографічних досліджень в Україні та знанням контексту. По-друге, всі тексти містять небанальні міркування та занурення на мікрорівень досвіду війни. По-третє, ця книга змушує задуматись про війну в межах концепції “привласнення”, адже Кетрін Ваннер пропонує подивитися на війну як на привласнення чужого, коли одна сторона конфлікту намагається привласнити землю, багатство, ресурси, а також культуру та гідність іншої.

Привласнення в розумінні Кетрін Ваннер - це лише частина ланцюга подій, де втрачається як матеріальне (земля, засоби до існування), так і нематеріальне (коріння, причетність, зв'язки між спільнотами). Привласнення чужого, зокрема, провокує переміщення. У цьому контексті переміщення стосується не лише переміщення людей через кордони, а й того, як унаслідок війни кордони пересуваються між людьми, включаючи їх у нові політичні утворення та групи, де нерідко вони стають небажаними меншинами.

Важливою перевагою етнографічного підходу є те, що він дає можливість змалювати детальні портрети внутрішнього досвіду війни і завдяки цьому розкрити мотивацію та міркування людей в процесі прийняття рішень. Чому в умовах загрози життю одні їдуть, а інші - залишаються, і де в такій ситуації вибір людини, а де сила обставин?

Книга піднімає дуже багато болючого і своєчасного: як війна змінює особистість, як це - вдруге втратити батьківщину, як креативність допомагає протистояти ворогу, яке місце соцмережі посідають у війні, які ролі держави та самоорганізації в умовах війни та ще багато важливих і небанальних тем.

Повний текст книги у відкритому доступі ось тут:
https://www.taylorfrancis.com/books/oa-edit/10.4324/9781003382607/dispossession-catherine-wanner?_gl=1*p5f7t6*_ga*MjYzMDA0MDY3LjE2OTgyMjMxNzY.*_ga_0HYE8YG0M6*MTcwMjAyNjk3NS4xMC4wLjE3MDIwMjY5NzYuMC4wLjA&fbclid=IwAR3QSSMFkUNQNSfgLhFLVlwhS-GHLNNaDd1Cpinwx4Jojmqc4wQ08J9Llos

#anthropologicalreading

Весільний збір для антропологині

Як і всі традиції, уявлення про те, яким має бути українське весілля, постійно змінюються та адаптовуються до потреб часу.

Кому ж про це знати, як не антропологам. Перспективна молода антропологиня Марія Куряча нещодавно стала дружиною військового і тепер пропонує приєднатися до їхнього весілля всім охочим.

Головний подарунок для молодих - авто на фронт для чоловіка. Сума - 150000.

Але це не просто про банку і весільні конверти. Крім блискучих знань з теорії, Марія вміє відтворювати багато традиційного на практиці від прикрас до воскових віночків, і свої вироби та ще різні актуальні антропологічні штуки вона розігрує в лотереї за донати.

Правила такі: ви кидаєте донат від 200 грн ось сюди, ставите + під ось цим дописом в інсті, скидаєте в інсті Марії скрін з донатом і отримуєте від неї свій номер. Більше донатів - більше номерів.

Розіграш відбудеться 18 лютого, але привітати молодих можна і без лотереї просто на банку.

А ще можна купити вироби Марії в її крамничці, і ці кошти теж підуть на авто.

Словом, "просили мама й тато, і ми вас просимо", в кого є можливість, долучайтесь, привітаємо молодих і подякуємо за службу.

"Мені купити вам навушники?" Чому заборона на акустичне насилля в українському транспорті не працює

Трішки тут накоментувала, у чому проблема з поняттям “акустичне насильство”, чим для українців взагалі є розмови по телефону в публічних місцях, і чому це не можна просто взяти і заборонити.

Спойлер: все залежить від місцевої культури

Читати тут👇
https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cgr3rg91e54o

#anthropologicalreading