Визначення розташування крикотиреоїдної мембрани.
(А) Пацієнт лежить на спині, оператор стоїть з правого боку від пацієнта обличчям до нього.
(B) Лінійний датчик розміщуємо поперечно на шиї трохи вище яремної ямки, трахея візуалізується по середній лінії.
(C) Датчик переміщуємо так, щоб його правий край знаходився по серединній лінії трахеї.
(D) Правий край датчика утримуємо на середній лінії трахеї, а лівий край повертаємо поздовжньо, бачимо каудальну частину щитоподібного хряща 🟦.
(E) Датчик переміщуємо краніально, бачимо щитоподібний хрящ 🟦 як дещо видовжену структуру, яка розташована попереду від кілець трахеї та більша за них.
(F) Просуваємо голку під краніальним боком датчика, не проколюючи шкіру. Голка - лише маркер. Тінь голки 🟥 знаходиться над верхньою межею щитоподібного хряща 🟦.
(G) Забираємо датчик, голка позначає дистальну частину крикотиреоїдної мембрани.

#POCUS #Важкі_дихальні_шляхи

https://www.youtube.com/watch?v=0O7F7EVSPGQ&t=11s&ab_channel=InterAnest

Визначення розташування крикотиреоїдної мембрани

#POCUS #Важкі_дихальні_шляхи

Стратегії дефібриляції при рефрактерній фібриляції шлуночків
Рефрактерна фібриляція шлуночків – фібриляція шлуночків, яка зберігається після трьох послідовних аналізів ритму і стандартних дефібриляцій, розділених 2-хвилинними інтервалами серцево-легеневої реанімації. У листопаді 2022 року в часописі The New England Journal of Medicine опубліковані результати РКД на базі 6 парамедичних служб Канади, які порівнювали наслідки при виконанні стандартної дефібриляції, дефібриляції зі зміною вектора (VC) та подвійної послідовної зовнішньої дефібриляції (DSED).

#Дефібриляція #Фібриляція_шлуночків

Виживання до виписки зі стаціонару було більш поширеним у групі подвійної послідовної зовнішньої дефібриляції, ніж у групі стандартної дефібриляції (30,4% проти 13,3%; відносний ризик 2,21; 95% довірчий інтервал [ДІ] від 1,33 до 3,67) і більш поширеним у групі дефібриляції зі зміною вектора, ніж у групі стандартної дефібриляції (21,7% проти 13,3%; відносний ризик 1,71; 95% ДІ від 1,01 до 2,88). Подвійна послідовна зовнішня дефібриляція, але не дефібриляція зі зміною вектора, асоціювалася з вищим відсотком пацієнтів з хорошими неврологічними результатами, ніж стандартна дефібриляція (відносний ризик 2,21 [95% ДІ від 1,26 до 3,88] і 1,48 [95% ДІ від 0,81 до 2,71], відповідно).

#Дефібриляція #Фібриляція_шлуночків

Дефібриляція зі зміною вектора (VC): після третьої неефективної стандартної дефібриляції конфігурація розміщення електродів змінюється з передньо-бокової на передньо-задню
https://www.youtube.com/watch?v=wtosfwCKHA4&ab_channel=JEMS-EmergencyMedicalServices

#Дефібриляція #Фібриляція_шлуночків

Подвійна послідовна зовнішня дефібриляція (DSED). Використовувалося 2 дефібрилятора з зарядом 200 Дж: спочатку розряд у передньо-боковій конфігурації, через < 1 секунди – розряд у передньо-задній конфігурації

https://www.youtube.com/watch?v=1mrSYvdSp6c&t=1s&ab_channel=JEMS-EmergencyMedicalServices

#Дефібриляція #Фібриляція_шлуночків

#Сепсис

‼️‼️‼️КІНЕЦЬ ТЕРАПІЇ СЕПСИСУ "ОДИН РОЗМІР ПІДХОДИТЬ УСІМ"
‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️‼️
Три крупнейших специалиста в области интенсивной терапии, инфекции и полиорганной недостаточности Jean-Louis Vincent, Tom van der Poll и John C. Marshall опубликовали в сентябрьском номере 2022 года журнала Biomedicines статью, название которой говорит само за себя: Конец терапии сепсиса «один размер подходит всем»: вперед  к индивидуальному подходу. Эта статья декларирует наступление новой эры в терапии сепсиса, когда лечение должно совпадать с конкретной траектории конкретного пациента, когда будет актуален прогресс в направлении оптимизации ответа организма персонализированным образом, когда лечение будет выбираться на основе биомаркеров, отражающих патологический процесс, фазу заболевания и индивидуальные характеристики пациента, оцениваемые с использованием геномики, транскриптомики и протеомики. Перевод В.С. Гороховского

Катетеризація периферичних вен під контролем УЗ (англ.)

https://www.youtube.com/watch?v=K5IkBxV6VOw

#венозний_доступ

Найкраще підходять для катетеризації вени діаметром ≥ 4 мм, які знаходяться на глибині 3-15 мм

Witting MD, Schenkel SM, Lawner BJ, Euerle BD. Effects of vein width and depth on ultrasound-guided peripheral intravenous success rates. J Emerg Med. 2010 Jul;39(1):70-5.

#венозний_доступ

Мінімізуйте тиск датчика на шкіру. Внаслідок натискання датчиком стискаються вени, посилюється пульсація артерій

#венозний_доступ

#Діаліз

500 питань та відповідей про перитонеальний діаліз

#Діаліз

Судинний доступ для гемодіалізу. Пункція та догляд

#Діаліз

Handbook of Dialysis Therapy

#Міорелаксанти
#GUIDELINES

🇺🇸ASA, 2023. Клінічна настанова з моніторингу та антагонізму нейром'язової блокади (англ) https://pubs.asahq.org/anesthesiology/article/138/1/13/137379/2023-American-Society-of-Anesthesiologists

Клінічний випадок лікування гикавки внутрішньошкірними ін'єкціями

Пацієнт, 35 років, звернувся зі скаргами на гикавку, яка тривала вже 15 годин. Епізод гикавки почався рано вранці і тривав безперервно до опівночі. Пацієнт гикав у середньому шість-вісім разів на хвилину. За його словами, вдома він кілька разів пив крижану воду, затримував дихання, ковтав цукровий пісок і кусав лимон, але тим не менш, прийшов до лікарні, коли не зміг впоратися зі скаргами. В анамнезі 12 нападів гикавки за останні 5 років. Ці напади тривали від 12 до 60 годин. Минулі напади пацієнт лікував у лікарні за допомогою медикаментів. Медичне обстеження щодо причини виникнення нападів гикавки не виявило жодної патології. В анамнезі не було хронічних захворювань або вживання ліків. Пацієнт також не вживав сигарет та алкоголю. Показники життєво важливих функцій були в нормі. При детальному системному обстеженні патологічних станів не виявлено. Рутинні біохімічні аналізи та загальний аналіз крові також були в нормі.

Оскільки джерело гикавки знайти не вдалося, було призначено внутрішньовенно 40 мг езомепразолу та перорально 10 мл рефлюкс-супресора альгінату натрію. Однак гикавка не припинилася. Після цього призначили в/в інфузію метоклопраміду та хлорпромазину гідрохлориду протягом 30 хв. Однак змін не відбулося. Пацієнт був госпіталізований. Під час подальшого спостереження інфузію хлорпромазину гідрохлориду повторили двічі. Оскільки симптоми не регресували через 24 год після першого нападу гикавки, враховуючи вплив блукаючого нерва на гикавку, було прийнято рішення про проведення мезотерапії внутрішньошкірними ін'єкціями, як альтернативний метод.

Після отримання згоди пацієнта першу внутрішньошкірну ін'єкцію було зроблено поблизу блукаючого нерва та грудинно-ключично-соскоподібного м'яза. У цій ділянці внутрішньошкірну ін'єкцію виконували навколо грудинно-ключично-соскоподібного м'яза за ходом блукаючого нерва. Друга ін'єкція була спрямована на діафрагму, яка є основним м'язом, що відповідає за гикавку. В епігастральній ділянці, що безпосередньо прилягає до діафрагми, були визначені три точки, в які були зроблені внутрішньошкірні ін'єкції. За основу при визначенні цих точок була взята книга доктора Жака Ле Коза.

Причини постійної та непереборної гикавки

1. Захворювання центральної нервової системи
1.1. Судинні (ішемічний/геморагічний інсульт*, артеріовенозні мальформації [АВМ], скроневий артеріїт)
1.2. Інфекційні (енцефаліт*, менінгіт, абсцес мозку, нейросифіліс)
1.3. Структурні (черепно-мозкова травма*, внутрішньочерепні пухлини, пухлини стовбура мозку, розсіяний склероз, сирингомієлія, гідроцефалія)

2. Подразнення блукаючого та діафрагмального нервів: зоб*, фарингіт*, ларингіт, подразнення барабанної перетинки волоссям або стороннім тілом, кіста шиї або інша пухлина

3. Шлунково-кишкові захворювання: здуття шлунка, гастрит, виразкова хвороба, панкреатит, рак підшлункової залози, карцинома шлунка, абсцеси живота, захворювання жовчного міхура, запальні захворювання кишечника, гепатит, аерофагія, езофагіт, непрохідність кишечника

4. Торакальні захворювання: збільшення лімфатичних вузлів внаслідок інфекції або новоутворення*, пневмонія, емпієма, бронхіт, астма, плеврит, аневризма аорти, медіастиніт, пухлини середостіння, травма грудної клітки, тромбоемболія легеневої артерії

5. Серцево-судинні захворювання: інфаркт міокарда, перикардит

6. Психогенні: нервова анорексія, конверсійна реакція, хвилювання, стрес, шизофренія, зловживання

7. Інші інфекційні захворювання: підчеревний абсцес, малярія, туберкульоз, оперізувальний герпес, COVID-19

* Більш поширені причини

Hiccups.UpToDate

#Гикавка

Алгоритм діагностики серотонінової токсичності відповідно до критеріїв Хантера (BMJ)

#серотоніновий_синдром

Диференційна діагностика серотонінового синдрому (BMJ)

#серотоніновий_синдром