Yurii Luchkiv
2.49K subscribers
21 photos
3 videos
74 links
авторський блог про айті, карєру та жизу, меми

twitter: https://twitter.com/yyluchkiv
контакт: yyluchkiv@gmail.com
website: https://yyluchkiv.com
Download Telegram
[2] — Є ряд субєктивних думок. Наприклад те, якщо тім лід пише що він have strong DevOps background, то це включає в себе вміння налаштовувати CI/CD. Непотрібно це дублювати. Кандидат TechLead повинен мати хоч якісь базові навички менторства та лідершіпу. Вміти писати тести та знати дизайн паттерни з 14+ роками досвіду це теж must have. Я би скоротив це summary в 2+ рази і розставив акценти на тому, що реально вмію робити круто. Бо з резюме виглядає так, що такі навички є

[3] — Шукаєте цікаві проекти? ок, в нас цікавий проект, але таски, які будемо давати тобі будуть не цікаві. Дивлюся на всю цю плахту і не можу зрозуміти, який це ідеальний проект для вас. Будь я топ менеджером компанії на 10к працівників я би не знав на який проект вас кинути. Якщо що GitHub/BitBucket це не системи контролю версій, та й для людини з 3+ роками досвіду стидно було би не вміти користуватись гітом.

[4] — SQL Data Analyst як на мене загалом краще, якщо рробити на цьому акцент. Але 2-е речення це вода. Я би добавив в 2 реченні, те що ви хочете знати, а не те, що ви готові вчитись в сфері, де потрібно вчитись. Загалом у всьому описі як на мене можна поки лишили одне слово.

Зрозуміло, що я всі переглянути не зможу, але більшість того, що я бачу може хочайби це потюнити. Бо комусь подобаються скажімо різнокольорові резюме. Я не бачу сенсу в цьому. Але можливо для якихось сфер це так прийнято. Хоча я сумніваюсь, особливо якщо хтось буде роздруковувати ваше резюме.
Yurii Luchkiv
Тут мусите мені повірити на слово, але в цих обох резюме немає відповіді на питання "Хто я?" Скажімо для першого резюме уявіть собі, що є 100 джунів андроїд девелоперів. Ваше завдання виділитись з цієї сотні. І все на що ви спромоглись це "Junior Android Developer".…
Підсумкове

Не хочу говорити про ті випадки, коли рекрутер дибіл кончєний і не розуміє, які ви круті. Це його справа. Ваша справа — це зробити резюме наступним чином:

Резюме має подобатись візуально
Резюме це те, як ви приходите на "професійне побачення". Тому резюме має бути чисте, помите і зачесане 😅 Це звучить банально, але безліч людей роблять резюме на "відєбись": невідформатоване, якісь тупарилі шрифти, помилки при перекладі і всяка така подібна дрібна фігня. Хтось буде далі продовжувати казати, що це все неважливо, що рекрутер має зрозуміти вашу геніальність. Але нажаль в той же час іншій людині будуть пропонувати оффер, яка на 100% буде менш достойною ніж ви. Але тільки на вашу думку, а не на думку рекрутера, який має ключі до наступних дверей

Резюме не повинно бути занадто скромним
Цілком зрозуміло, що скромність прикрашає. Професіонали будуть розуміти чим ви займались. Якщо ви працювати в гуглі чи фейсбуці, то такі ж самі люди будуть розуміти наскільки легку чи складну роботу ви робили. Цілком зрозуміло, якщо ви працювали в посередньому аутсорсі, а тепер вирішили піти в топ-компанію, то маєте зрозуміти, що там ви будете конкурувати з топ інженерами/маркетологами, а наймати вас будуть топ рекрутери. Тому цілком зрозуміло, що потрібно вміти підкреслити те, що прийнято правилами гри.
Якщо це резюме в аутсорс компанію — важливі роки досвіду та фреймворки
Якщо це резюме в топ гіганти — важливі алгоритмічні задачі, математика та вміння будувати архітектуру

Резюме не повинно пахнути вашою гординею
Памятайте, що багато людей не люблять вискочок. Якщо ви реально дуже крутий професіонал, то ваша репутація буде іти попереду вас. Якщо ви відчуваєте, що ви не супер топ інженер з позицій алгоритмів, але кліпаєте апішки і формочки швидше ніж 90% колег, то підкреслюйте це як ваший супер скіл, а не що кругом вас одні далбайоби працювали. Уявіть собі графік, де зліва 0, що символізує максимальну скромність, а справа 100 — максимальна гординю. Я би рекомендував десь складати своє резюме десь в межах 75-85 згідно цієї метрики. Резюме не повинно бути скромним, але вже не розпідалюйте так, ніби ви одні тримали свій останній проект. Не робіть як Яценюк, який собі в резюме добавив напевно, що спас Україну в адіньочку, коли на податкових рахунках було 100 гривень 😅

Резюме має давати відповідь на питання "хто ви такі"
В резюме має бути чітко зрозуміло, що ж ви вмієте робити класно. Це база, яка повинна бути. Ще краще, коли відповідь на це питання дає відповідь ще на питання: "А чим я можу бути корисний САМЕ ЦЬОМУ клієнту/проекту?". Я би не стверджував на 100%, що наша робота в айті дуже унікальна. Є тисячі джава девелоперів. Є тисячі фронт-девелоперів. А є ще тестери. Імя взагалі їм легіон 😅 І дуже великий % бізнес людей бачать нас, як робітників для вирішення їхніх бізнес задач. Тому якщо у вашому резюме не ясно, що ви вмієте робити офієнно, якщо в ньому нема інформації, чим ви можете допомогти саме цьому клієнту, змиріться, що в кращому випадку у вас буде середня зпшка. Коли ринок ріс, то можна було займатись шапкозакидательством. Ринок став конкуретнішим, тому резюме і його вигляд та наповнення буде конкуретнішим. А не "я фронт-енд девелопер, як і сотні інших людей. беріть мене на роботу".

Скоро переможемо. Бренд України буде неймовірно впізнаваний. А як тільки ринок відновиться, то зможете знову розслабитись на "ринку кандидата". Але зараз треба єбашити 💪🇺🇦
________________________________________
Шукаю tech writer-а (ідеально самостійного фрілансера у форматі проектної роботи) для того, щоб поміг мені з перекладом статей на англійську мову для пошуку проектів. Ідеально зі Львова. Якщо вам таке цікаво, або ви знаєте таких людей моя пошта yyluchkiv@gmail.com
Пишіть з сабджектом "Tech Writer: telegram yyluhkiv_blog" + кидайте приклади своїх статей
Вітаються люди з почуттям гумору та вмінням малювати мемаси

4/4
Про феномен росту українсього айті

Я почав працювати розробником у 2012 році на 4 курсі. У львівському офісі компанії ЕПАМ працювало менше сотні людей. А на конференціях озвучували здається тільки 2000 працівників у компанії SoftServe. Зараз згідно статистики DOU ці цифри складають 12k для EPAM та 11k для SoftServe. Згідно інформації самих же компаній цифри ще трошки більші. Якщо брати ретроспективу ~10 років то цифри вражають, правда?. За 10 роківкількість людей в Україні, які працюють у сфері, змінилась з 50k- до 200k+.

Згідно статистики є 20 мільйонів працездатного населення. Хай буде з поправкою 15 мільйонів. А людей задіяних в айті сфері 200к. Хай навіть 300к. Тому як на мене увага, яку отримувала наша сфера від держави в довоєнні часи була непропорційно велика. Особливо беручи до уваги те, що сфера росла без преференцій та конкурувала на глобальному ринку. В чому ж феномен?

По-перше модель співпраці ФОП

Головною перевагою є далеко не 5% податку, як хтось може подумати. Killer feature — великі бізнеси можуть швидко наймати/звільняти людей. Коли приходить замовник з потребою 20 джава інженерів, 10 фронт-енд інженерів, 10 тестерів, то в порівнянні з відносно зарегульованими законами держави, з якими ми конкуруємо, тут компанії можуть це зробити в рази швидше. Це має і зворотню сторону медалі. Звільнення відбувається також дуже швидко. Соціальний захист відсутній або радикально менший, ніж в високорозвинутих країнах. Найпростіший варіант це "severance package" (навіть не знаю, як це буде по українськи...вихідна допомога?). За бугром, коли тебе звільняють, то можуть виплачують ще n-зарплат і лишають активною страховку чи ще щось подібне. Що у нас? Виплачують останню зарплату і кажуть допобачення. Добре це чи погано, це питання іншої дискусії. Але з позиції бізнесу, особливо великого бізнесу, це важливо. Це дає гнучкість і швидку адаптацію до ринку та його потреб. Треба найтяти 100 спеціалістів? Без проблем. Проект не взлетів? Добре звільняємо 70. Для бізнесу це майже risk-free рішення.

По-перше це бізнес "under the radar"

Якщо відкрити якийсь умовний Forbes найзаможніших людей за 2010 рік, то там ще немає ніякого "айті". А тепер спробуйте загуглити цей топ, тільки вже за 2022 рік. Наша сфера розвивалась нижче радарів. Вона була просто нікому нецікавою. Чи це змінилось? Однозначно. Добре це чи погано, це питання іншої дискусії. Сфера взяла вектор на певний рівень регуляції і це вже невідворотний процес. Для великого бізнесу це можливість. Він буде мати змогу захистити свої інтереси. Ну по крайній мірі він спробує, бо володіє ресурсами. Чи зможуть свої інтереси захистити прості працівники? Питання риторичне. Читав про спроби створити всякі гільдії на патреоні, нажаль це все дуже дуже прикро.

Рекомендувати тут складно. Всім хто втратив роботу в 2022 чи в 2023, я би точно порекомендував подумати над тим, щоб вчитись працювати самому на глобальному ринку. Це не просто, але вас це прокачає дуже сильно. Так, що потім повернутись на локальний ринок буде не так вже і складно. Чим більше людей, які в працюють в нашій сферій, будуть розроділені між компаніями/країнами/локаціями, тим краще. Якщо все буде рухатись до централізації, якщо 90% ринку буде працювати в 10 найбільших компаніях, якщо появиться "Комітет з питань найму і звільнень в айті сфері" від того краще точно не буде.

________________________________________
#власний_продукт

Нагадую, що поки що є ще безплатна можливість скачати собі трекер персональних витрат. Вже є 188 скачувань 🥳 В лютому я планую зробити V2 цього трекера, трошки вдосконити. І ще один додатковий трекер. Але про це трошки пізніше. Всім, хто скачав і користується — дякую! Всім, хто поділився фідбеком — подвійне дякую!
Про асинхронне спілкування

Мене дуже тішить, що нам вдалось в команді випрацювати підхід асинхронного спілкування. Ні для кого не є секретом те що, коли ти в так званому потоці, мало кому подобається, що твій лід/менеджер чи просто колега щось запитує в слеку і відволікає від власної таски. Тому ми в команді ставимо статуси для того, щоб людина, яка вирішила тебе щось запитати, подумала перед тим 5 секунд. Приклади статусів, які ми використовуємо:

⚡️ — No electricity
— Unavailable
🍔 — Lunch
🗓 — Meeting
🤒 — Sick
🏝 — Vacation

Немає світла → поставив в статусі ⚡️: ваший колега одразу розуміє, що мітинг на мобільному інтернеті буде фіговий
Хочеш попрацювати 2-3 години без відволікань → поставив : ваший колега не відволікає вас з дрібними питаннями
Пішов на важливий мітинг → поставив 🗓: ваший друг не кидає вам смішні пріколи, бо може ви на мітингу шарите свій екран
Цілком зрозуміло, що має бути повага один до одного. Тому потрібно памятати та чистити статус, коли появилось світло, завершили мітинг чи повернулись з відпустки.

Користуйтесь цим підходом для збереження ментального здоровя!

____________________________________

Підбив підсумки CV в 2023 в твіттері: https://twitter.com/yyluchkiv/status/1622916017398722560. Підписуйтесь і поширюйте. Дуже дякую!
31!

Перечитав свій пост минулорічної давності.
Зрозумів, що цей рік ми прості українці (в основній масі, не всі звичайно ж) виросли набагато більше, ніж за часи президентства двох останніх гетьманів.
Вперше від моменту звільнення з найманої роботи, я не складаю ніяких списків з цілями, бажаннями та можливостями.

Дуже тішусь, що зявилось достатньо багато класних публічних і не дуже керівників, які здатні публічно пояснювати виходи з складних патових ситуацій
Згадайте тези типу
1/ “першим кроком до миру є припинення вогню"
2/ “в кожної сторони конфлікту своя правда”
3/ “у кожному конфлікті винні обидві сторони"
4/ моє улюблене "завжди є місце для компромісу"

На сеансі терапії (ну не так, щоб я бував на такому, але згідно популярного переконання) психолог може втирати чоловіку та дружині, що є місце для компромісу, що потрібно просто сісти за стіл переговорів.
Кількість людей у світі, яка вірила такі отруйні тези на рівні держав, була великою. Вони вірили, що європейські психологи-політики здатні посадити Україну і росію за такий стіл переговорів. Вони вірили, що можна знайти компроміс з терористом, бо в нього є ядерна бомба. Але ця кількість зменшується і ця тенденція дає віру вже навіть в середньостроковій перспективі
Неймовірно тішить, що Україна має таку підтримку, яка вже давно перейшла зі публічних слів в непублічні дії.

Допомагайте. Менше срайтесь, чому почалась війна, чому крадуть, чому корупція і т.п. Більше думайте про кожен інформаційній вкид. Будьте скептичними. Думайте чи він допомагає Україні перемогти?
І не їбланьте! Все буде Україна! 🇺🇦
________________________________

Підписуйтесь на мій твіттер https://twitter.com/yyluchkiv
Маю неймовірне бажання зайти в англомовний сектор твіттера. З вашими підпискам це буде зробити значно простіше. Всім дякую, хто вже підписаний і підпишеться!
Про складання списків

Я люблю списки
Я не експерт, але думаю, що в дорослому віці чоловіки частіше складають списки, ніж жінки
Скажімо в 20 років я вирішив чомусь розібратись в кіно. Нащо? Не знаю. Як? Переглянути всі фільми з IMDb топ250
В той часи я так йобнувся в списки, що видрукував собі таблицю цих фільмів на декілька сторінок А4.
Близько року я витратив на це заняття — грубо 1 фільм кожного дня. Причому придумав собі таке правило, що якщо в цьому топі є фільм "Роккі", то потрібно переглянути всі частини Роккі. Після цього "досягнення" проблем з дисципліною в мене стало значно менше.
Ті, хто люблять складати списки, можуть отримати більше задоволення від того, що разом з дружиною склали план на рік, ніж від середньостатистичної гулянки з друзями 🤷‍♂️

Загалом для багатьох представників чоловічої статі, які народились в 90-і роки, це закономірне явище. В дитинстві ти граєш ігри і там теж свої списки, свої категорії, свої цілі. Можна пройти місію на 100%. Можна зібрати всі артефакти. Можна пройти не тільки основний сюжет, але ще й 10 сторонніх квестів. З часом ти і своє реальне життя ділиш на якісь основні категорії, квести та місії 😂

Як тільки ти йдеш на першу серйозну роботу, як тільки ти починаєш будувати карєру чи бізнес, всі ці категорії та місії виринають з підсвідомості в хлопців
В будь якій грі потрібно розбіратись, як працює економіка. В житті рівно все так само. Потрібно зрозуміти на що ти тратиш гроші, як заробляти гроші та як заробляти з часом більше грошей
В будь якій грі потрібно спочатку розібратись, як перемагати ізіків, потім як перемагати на хард-моді. В житті рівно так само: спочатку робиш прості завдання, тільки потім дають складні завдання.
В будь якій грі потрібно розбиратись, які стати собі качати: силу, ловкость чи разум 😂 В житті все так само. Потрібно розуміти баланс між своїми hard skills та soft skills, щоб не замаксати якісь стати і потім не мати змоги прокачуватись далі. Не просто так в іграх малюють дерево прокачки скілів, яке допомагає гравцю розуміти, щоб ви він хотів прокачувати. У реальному житті для молодих людей, це все завершується тим, що "їм потрібен ментор", бо самі вони собі таке дерево намалювати не хочуть або не можуть.
Чомусь я переконаний, що є люди, які готові вбити 20 годин, щоб розібратись з механікою, економікою, скілами в Hogwards Legacy, але не готові виділити декілька годин на вихідних, щоб розібратись куди йдуть їхні гроші, як заробляти більше та що нове потрібно вивчити, щоб бути крутішим спеціалістом 🤷‍♂️
Я не граю нові ігри. Для контексту мій рівень ігор це Revolt, Heroes 3 чи Morrowind. Але цей новий Hogwards Legacy реально топ)))
Продовження про списки

В 10 років, коли я грав компютерні ігри, мені дуже імпонувало, як творці ігор гарно продумували економіку, ресурси, політику та ньюанси тої чи іншої гри. В такому віці завжди хотілось сказати: "ну все як в житті". Не злічити скільки разів я грав за Україну в козаки, як я там будував собі тисячі січових козаків та тисячі сердюків, потім одного і тільки одного гетьмана, і тільки тоді йшов ними наказувати російські бази. Я любив найбільше стратегії, але мабуть найбільше покрокові стратегії типу герої, тотал вор чи цивілізацію.

Мені здається, що ці ігри дають гарне розуміння як для такого юного віку наскільви важливі ресурси, економіка, торгівля, культура. Я вже не говорю про армію, віру і мову 😂 Колись треба обовязково написати пост про те, як гра в цивілізацію може нам допомогти в майбутньому будувати державу 😂

1/3
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Але звичайно було декілька класних повчальних моментів. Колись мама на моє 17-18 річчя завела мене в банк і відкрила мені депозит. Зараз з розвитком банківської сфери, коли депозит можна відкривати дома на дивані, складно уявити, як то колись люди йшли в якийсь банк, сиділи в черзі щоб віддати банку 1000 гривень. Я зрозумів, що банк це дуже важлива структура. Якщо я його будую в цивілізації і батьки в реальному житті туди ходять — це знак, що ця структура та фінанси дуже важлива категорія для реального життя.

Отак я підійшов до того, чому я з юного віку трекав спочатку свої фінанси, потім сімейні фінанси, потім компанії. Але я досить довгий час був переконаний, що так роблять всі. З часом я зрозумів, що є звичайно декілька категорії людей, які нічьо не трекають. За одних це робить хтось інший. А інші мають такий високий дохід, що можуть собі позволити не трекати витрати. Ну честь їм і хвала — так організувати своє життя куди тяжче.
Одним словом після свого персонального трекера, я додаю новий сімейний трекер. Він буде цікавим:
— сімям, які хочуть розуміти, скільки реально грошей є доступних для відпочинку, навчання для донатів
— чоловіку, який хоче розуміти, чи варто обіцяти шубу на день народження
— жінці, яка хоче розуміти, чи реально за річний бюджет сигарет і бухла можна купити було б шубу
— парі, яка шукає простих метрик, які будуть мотивувати будувати свою карєру чи бізнес швидше
— людям, які грали цивілізацію і хочуть розуміти чи в них є ресурс для того, щоб будувати нові сімейні юніти 😂

Всім моїм підписникам знижка 75%. Активна до 1 березня 2023 року. Але якщо прям ви натрапите на цей пост після 1 березня напишіть мені на пошту я вам згенерую якийсь новий
Клікайте — Family Finances Tracker
Всім хто поставить 5 зірочок окреме дякую! Це дуже допоможе мені на західних ринках. Дякую! 🙏🇺🇦

3/3
Про власні ліміти

Вчора на DOU вийшла стаття про DevOps за $15 тисяч, Front-end Angular розробник, який заробляв понад $20 тисяч на чотирьох роботах 💰
Хоть я ще не до кінця звик що мені вже 31 рік, але що я замітив за собою, це те, що я значно інакше реагую на такі тези
По відчуттях ще буквально вчора, коли мені було 25 років, я дивився на чужий успіх через призму можливостей: на деньок я приунивав, бо розумів, що я щось роблю не так, але через деньок я піднімав та пушав свої ліміти на декілька тижнів, бо якщо хтось може, то і я зможу.
Таке ж відчуття я мав після того, як їздив на профільні Java конференції в Київ. Кожен спікер і знайомий розказував про нові бази даних на проекті, нові підходи на компанії, які давали ще більше можливостей зависати на ютубі, а в когось так взагалі була крута стабільна мікросервісна архітетура. А мені треба було написати 5-10 юніт-тестів, прогнати все це через sonarqube і задеплоїти на убунту з дженкінса. З дженкінса, Карл. Навіть тепер, коли 2023 рік на дворі, кругом AI, ChatGPT, midjourney, а я далі деплою за допомогою дженікса.

Енівей, повернемось до власних лімітів. Для тих, хто займається спортом ця аналогія буде цілком зрозуміла: ти робиш 4 підходи по 10 віджимань, але під час 4 підходу заставляєш себе віджатись 12 разів. Можливо це більш актуально для чоловіків, але концепт зрозумілий.
В свої перші 5 років карєри потрібно знайти свій ліміт:
— Скільки годин ти можеш працювати? 6? 8? 12?
— Скільки годин тобі потрібно спати? 9? 7? 6?
— Як швидко ти можеш налаштувати собі дисципліну у найважливіших для тебе речах: регулярне заняття спортом, регулярні походи в гори, регулярний відпочинок і т.д.
Хтось скаже, що це правильно, хтось що це неправильно. Тих, що каже, що це неправильно — їх не слухайте 😂

Не здивуюся, якщо хтось про себе зараз подумає: "мені роботодавець платить тільки за 8 годин мого часу". Як на мене це дуже приречений підхід. Я мабуть якщо не з першого року карєрного шляху, то вже з другого року, я мріяв про те, щоб мати можливість вибрати те, над цим я буду працювати, скільки часу я буду над цим працювати, та скільки грошей я в кінці цього часу зможу заробити.
В юності мій батько говорив одну фразу, яка мене дуже комарила. Звучала найчастіше вона після батьківських зборів: "все, що ти робиш сину, ти робиш для себе". Ух, бомбило в мене від цього тоді. Але мені було тільки 15 років, а я погано вчив фізику чи біологію. Зараз після 10+ років в сфері я цей підхід постійно використовую. Навіть, якщо я роблю більше роботи для замовника, я це роблю в першу чергу для себе. Навіть якщо треба розібратись з чимось новим у суботу, а не заестімейтати це на 40 годин посеред тижня і половину часу залипати на ютубі
Про біль

Ті, хто читають мене трошки давно знають, що я люблю кіно. В іншому житті я би хотів бути сценаристом, писати сценарії блокбастерів, але в цьому житті я приречений совати кнопки. Ловлю себе звичайно на думці що, як і в іншому житті, всі мої мрії це про те, щоб зробити багатих людей ще багатшими
Я також люблю читати книжки. Не так фанатично, але ~100 книжок в арсеналі є. Мені подобаються такі книжки та фільми, коли в кінці перегляду або читання є якась мораль. Така мораль, яку можна винести для свого життя. Але, щоб ту мораль зрозуміти, щоб цей досвід здобути, читаючи книжку треба використати 20-30 годин свого часу, а переглядаючи фільм всього 2-3 години.

Наприклад візьмемо фільм "Хрещений батько". Який можна зробити висновок для свого життя? Якщо ти вирішив стати мафіозі, то є немаленький шанс, що тебе або твого сина можуть застрелити
Якщо ти вирішив стати мафіозі, то є великий шанс, що в тебе буде класний будинок, дофіга влади та грошей
Кожен звичайно ж зробить свій висновок. Але ігнорувати перший, бачачи тільки другий, доволі інфантильно

Досліджуючи кіно, сценарії, як правильно будувати протагоніста та антагоніста я натрапляв на велику кількість думок. Але є одна класна думка, яку можна винести з фільмів в реальне життя.
Думка полягає в тому, як протагоніст та антагоніст реагують на біль в своєму житті.
Дуже часто як протагоніст, так і антагоніст мають подібну історію: втрату, біль, страждання і т.п.
Бетмен і Джокер, Тоні Старк і Танос, Люк Скайвокер та Дарт Вейдер

Різниця полягає в тому, як кожен з них реагує на біль
Антагоніст відповідає на біль так: "Світ завдав мені болю. Тепер я завдам болю світу"
Протагоніст ж відповідає: "Світ завдав мені болю. Я не дозволю, щоб це трапилось ще з кимось, як це трапилось зі мною"

Можете задуматись, як часто ви поводитесь, як антагоніст в професійних стосунках з людьми на роботі або в стосунках з коханою людиною.
Навіть на рівні екзестинціальної війни між Україною і росією, реакція країн на біль є такою, що стає зрозуміло, хто протагоніст цієї історії

Яка ж мораль поста?
Ставате протагоністами у свому житті: як в професійному, так і у персональному!
Про дебати

На днях ютуб запропонував мені переглянути дебати з назвою "the ukraine war"
Не знаю як вас, але мене тригерить цей термін і дуже кумарить, що досі не вдалось в західних медіа цей термін розвернути в сторону "russian invasion". Це так хірово заземляє ситуацію, що появляється дофіга людей, які розказують байки про провокації, лобізм американського ВПК і всяку таку доволі нелогічну хірню, бо це ніби причиною війни є Україна

Але мова не про це. Мова про це, що дебати прийнято вважати загальнопринятим інструментом, щоб спілкуватись на складні теми, а не бити один одному морду, як це часто завершувалось в нас на всяких політичних ток-шоу. Цілком зрозуміло, що коли ти береш участь в дебатах, твоє завдання працюавати на свою частину аудиторії і переконувати тих, хто не знає до якого табору доєднатись. Немає смислу робити випади в сторону співрозмовника, бо у форматі дебатів це очок не додає, а тільки навпаки.

Але деколи тема дебатів є такою, що би не мало бути що обговорювати — і так все ясно. Незважаючи на те, що ми живемо в найбільш розвинутий період існування нашого виду, люди, які живуть в західному цивілізованому світі, можуть на повному серйозі можуть зробити дебати на тему чи земля є круглою чи плоскою. Покличуть науковця і якогось відбитого тіпа. Такі дебати по своїй природі абсурдні. Скажімо в школі колись в умовному 2-ому класі, якби ти сказав вчительці, що в океані за Португалією стоїть Атлант і тримає небо, вчителька могла спокійно сказати, що я дурачок, що це просто міф. І не переживала, що її можуть закенцилити. А зараз на дебатах по повному серйозі можуть обговорювати абсурдні теми про те чи земля пласка, чи потрібна вакцинація, чи хто ж ці 100 ілюмінатів, які керують світом.

Але немає нічого гіршого в дебатах, коли в дебатах тупарилу думку захищає така людина, яка вміє формулювати причинно-наслідкові звязки таким чином, що люди можуть справді побачити, що війна почалась не те, що русня заїхала на танках в Україну, а що її колись там НАТА щось обіцяла, НАТА справациравала канфлікт і вся ця хірня. Тішить та соціологія, що у нас це вже дійшло до більшості, а ці маргінальні розмови ведуться хіба на кухні, а не на рівні офіційних персон.

Чи можна уявити дебати, щоб з одної сторони сидів інженер-розробник, з іншої якась ну зовсім некомпетента людина і вони проводили дебати на тему де ж насправді запускається код на продакшині. І щоб на повному серйозі інженер розробник переконував свого співрозмовника, що cloud computing це просто компютер в якійсь серверній, а не що американські ілюмінати хочуть перетворити дощові хмаринкки на код та слідкувати за тобою. Ну абсурд ж.

І вот я підходжу до цього терміну free speech, цього наріжного каміня західних демократій. Який найефективніші тези потрібно використовувати, щоб не давати цим маргінальним тіпам просувати в маси наративи про те, що вот насправді все не так, і що це НАТА справациравала, а не русня просто нападає на сусідів, бо people in moskow так собі вирішили?

Дебати, про які йде мова: https://www.youtube.com/watch?v=9Fd392zi2uc
Про стріми

https://www.youtube.com/watch?v=vX2DHtFuKL0

Я вперше спробую себе в форматі стріма сьогодні в 20.00. Організовує це дійство Вова Рожков в себе ютуб-каналі
Чекаю вас в 20:00 на лайв-етері дев’ятого випуску подкасту «Радіо Ріжок»

Будемо обговорювати байки про:

— З чого почати якщо хочеш власну шхуну
— Чим відрізняється сеньйор від дутого фраєра
— Етичні тонкощі ремоут роботи та паралельних фултаймів
— Бізнес-зашквари та всякі крінжові історії

Задати питання: https://app.sli.do/event/79vfeDCV18Xt5XHyzMTcx3

🦅На стрімі будемо збирати лаве на п’ять багаторазових ударних дронів, які виробляє колега і товариш Вови — Віталій Ратушний, фаундер фабрики дронів «Death From Above». Банка для збору: https://send.monobank.ua/jar/2FWgBQFRNJ

До зустрічі о 20:00

https://www.youtube.com/watch?v=vX2DHtFuKL0
Про самонавчання

Ніяк не можу зрозуміти в яку мить айті комюніті звернуло не туди в питаннях самонавчання і менторства. Вже не вперше зустрічаю дискусії на тему того, що молодий спеціаліст без досвіду (ну або з мінімальним досвідом) питається чи є в команді/компанії ментор для нього (в гіршому кейсі взагалі реквестає або вимагає його присутність). Особисто мене це дивує, а якісь особливо дивні кейси мене навіть трігерять. Дядько Фройд би сказав, що я просто заздрю цим можливостям і так воно напевно є. Зараз по пунктах спробую донести свою не дуже популярну думку.

Візьміть випадок наприклад з будь яким спортом чи походом в зал. Ніхто не буде всерйоз сприймати молодого гравця в настільний теніс, якщо він перед першим тренуванням скаже, що йому потрібен ментор для того, щоб розвиватись. Потрібно йти грати теніс, ставати на граблі, експерементувати, набивати гулі для того щоб отримати цей перший досвід. Я розумію, коли людина може стверджувати, що їй потрібен тренер. Скажімо людина приходить в зал скинути 10 зайвих кілограм чи накачати прес. Якщо людина не розуміє і не знає як це зробити, то вона дістає гаманець, з нього дістає гроші і платить тренеру, щоб він їй допоміг вирішити проблему з вагою чи пресом. Але я не чув випадків, щоб хтось приходив в качалку і шукав ментора, щоб він навчив його віджиматись чи підтягуватись. Бо це максимально базовий скіл.

Друге це те, що зараз стільки ресурсів та інформації, що єдиний скіл, який справді потрібно в собі розвинути це вміння швидко відрізняти слабенький, поверхневий курс від сильного, добре гранульованого, професійного матеріалу. Кожна велика компанія до сих пір має відділ компетенцій, де сидить якийсь інженер-архітєкт-лід-сініор-помідор. Цей компетенс лід місяцями розробляє матрицю компетенцій для компанії та інженерів для того, щоб вони знали КУДИ їм потрібно розвиватись. Навідміну навіть від 2013 року, зараз в 2023 році за 10-15-20 доларів можна купити базовий або навіть середньої складності курс і його пройти приклавши для того 0 зусиль по пошуку інформації. Колись, коли я розпочинав карєру на одному з лідерів ринку, корпоративні пдф-ки з інформацією про те, як працює певна технологія мали якусь реальну цінність. Зараз же за 5 хвилин гугління "how to $your_desired_technology?" можна найти достатньо ресурсів на місяці навчання. Я вже не говорю про те, що як тільки появляється нова техноголія, тисячі професіоналів біжуть навипередки вчити цю нову технологію днями і ночами, щоб першими випустити свій курс за 10 баксів і щоб ти його купив саме у нього.

Але ти сидиш, крутиш носом і кажеш що тобі потрібен ментор чи духовний наставник. Ще й такий ментор, який має слідкувати за твоїм прогресом і чомусь тебе мотивувати розвиватись. Я цілком розумію менторів, які відпрацювали 10+ років в сфері і передають свій досвід професіооналам умовно, які працюють 3-4-5 років у сфері. Але людей, які мають мінімум досвіду і вже їм потрібен ментор мені не зрозуміти. Якщо самі собі не допоможете, то ніяких ментор вам не допоможе. А що мотивує спеціаліста менторити таких людей для мене взагалі загадка. Можна спокійно розвиватись самостійно або на основі матриці компетенцій тої компанії, де ви працюєте, років з пять і ніякий ментор вам не потрібен.

Невже так складно виділяти $10-15 в квартал і вчити якийсь новий курс на Udemy?
Yurii Luchkiv
Про самонавчання Ніяк не можу зрозуміти в яку мить айті комюніті звернуло не туди в питаннях самонавчання і менторства. Вже не вперше зустрічаю дискусії на тему того, що молодий спеціаліст без досвіду (ну або з мінімальним досвідом) питається чи є в команді/компанії…
Про самонавчання. Том №2

Тут в коментарях скинули картинку про те, що менторство включає в себе Advice + Direction
І я цілком згідний, що коли в тебе 5-7-10 років досвіду і ти вагаєшся між тим, щоб почати рухатись в сторону Python + AI чи AWS + DevOps то класно поспілкуватись з двома людьми, яких можна назвати професіоналами цих напрямків, щоб зрозуміти чим люди займають в повсякденному житті, які проблеми вирішують, який потенціал в даного напрямку
Але я собі так покілішував і зрозумів, що працюю 10+ років з Java в тому чи іншому форматі і вирішив спробувати чи адекватні Advice + Direction дає ChatGPT

Задав йому такі три задачі
1/ create agenda or roadmap for me as Java Junior Developer for next 2 years
2/ create agenda or roadmap for me as Java Developer with 3 years of experience for next 3 years
3/ create agenda or roadmap for me as Java Developer with 10 years of experience for next 3 years in AWS DevOps area


І знаєте що? Він цілком справився з задачею 😕
Дав цілком адекватні поради для кожного з промптів
Можна брати кожну пораду, розгортати її разом з ChatGPT
За одну суботу або неділю можна скласти собі план по розвитку, яка буде мати більше, ніж одну субєктивну думку одного конкретного ментора
Мабуть в найближчий час компетенс лідам прийдеться повертатись назад на весла 😂
Yurii Luchkiv
Про самонавчання. Том №2 Тут в коментарях скинули картинку про те, що менторство включає в себе Advice + Direction І я цілком згідний, що коли в тебе 5-7-10 років досвіду і ти вагаєшся між тим, щоб почати рухатись в сторону Python + AI чи AWS + DevOps то…
Про самонавчання. Том №3

Вчора ввечері завис на ChatGPT для того, щоб зрозуміти наскільки сильно можна його використати як Mentor-As-a-Service. Найшов промпти і підходи, щоб ChatGPT поводився як ментор: тут на GitHub-і можна глянути більше. Спробував себе згадати 20 річним піздюком, який подивився декілька мотиваційних відео на ютубі і твердо вирішив, що вже настав той час, щоб ставати перчиком. В 20 років я значно частіше шукав мотивацію, ніж будував дисципліну для постійного навчання, але з часом смиканув, що дисциплінована робота дає більше плодів, ніж мотивація в суботу зранку.

Карочє, що радить ChatGPT, якщо його попросити act as mentor in software development industry. Все дуже прозаїчно:

1/ Stay curious — з цим напряму ментор не поможе нажаль, потрібно самому залишатись відкритим до нових фреймворків, підходів і технологічних "пригод"
2/ Build a strong foundation — тут все прозаїчно просто, краще мати освіту, ніж її не мати
3/ Practice, practice, practice — хто би сумнівався, що треба бути дисциплінованим
4/ Collaborate with others — треба вміти працювати в команді і т.д.
5/ Focus on quality — хто би сумнівався, що треба вміти робити свою роботу якісно, хочайби нарешті розібратись як писати тести на БД, сервіси, контролери, інтеграційні тести і ще купу різних тестів
6/ Embrace challenges — не починати нове завдання з закоченими очима, бо це щось нове і прийдеться щось нове колупати, а не сидіти і робити те саме, що і місяць тому
7/ Stay organized — хто би сумнівався №2, що треба бути дисциплінованим
8/ Keep a growth mindset — каже, що треба бути скромним і вчитись на своїх помилках

Не впевнений, що навіть топ100 менторів можуть краще сформулювати все по полочкам. З того, що я колись рекомендував мабуть я упускав завжди пункт №4, якось він мені здавався і так зрозумілим.
Потім я пішов дальше. Уявив, що я не маю настрою і мотивації вчити щось нове. Задовбав ChatGPT, щоб він вмотивував мене розваватись: motivate me то, motivate me сьо.
Якщо його відповіді загнати в якусь text-to-speach тулу і послухати, то воно не буде сильно відрізнятись від тих же мотиваційних відосіків Андрю Тейта 😂
З мотивацію в ChatGPT так десь 50/50, бо я не знайшов гарного способу заставити його спілкуватись через призму "можливостей" чи "грошей"

Запити такого типу:
1/ project earnings per year for 2 developers: first will listen to your advices, second wont
2/ compare two developers and their salaries in 5 years: first is disciplined and embrace challenges, second is working 9 to 5


Але так і не розродив його на фінансову сповідь. Зато тепер завдяки одному з коментаторів буду знати, як можна спокійно згенерити план розвитку на пів року чи рік для когось, якщо він буде їм потрібен.
Хтось якось вже класно використовує ChatGPT на дейлі-бейсіс?
Про медичний діагноз в ChatGPT

Карочє десь в 2017 році в мене стався якийсь збій, який я попередньо повязував з хронічними проблемам з печінкою. Декілька місяців я ходив по лікарях, ніхто не міг ніяк поставити діагноз, аж поки одна лікарка не вирішила провести декілька експерементів, які дали результат. Правда я поправився на 20+ кілограм, яких назад так і не вдалось мені скинути. Вирішив я подивитись чи ChatGPT зміг би поставити діагноз.

Звичайно CharGPT кожен раз нагадував, що він тільки асистент, що потрібно піти до вузькоспеціалізованого лікаря і всякі застереження, але в результаті десь 70% порад та препаратів перетинаються з тими, що мені прописали. Потрібно розуміти, що 100% діагноз мені так і не поставили, а препарати давали пити скажімо на 1-2 тижні, потім збирали фідбек і думали, що робити дальше. Це по своїй суті є нічим іншим, як експерементом, а не діагнозом.

Ми звичайно девелопери дуже тішимось, що за 1-2 години ChatGPT може зверстати 5 стандартних сторінок для логіну, реєстрації, декількох табличок і т.п. Але інстаграм-шарлатани, які мають на меті продавати якісь незрозуміли вітаміни, які вас "омолоджують", отримали інстумент, який за декілька хвилин може згенерити "розумну" статтю в сфері здоровя та медицини. Я навіть заставив його згенерувати більш менш притомну дієту.

Особисто мене це буде ще більше спонукати перевіряти кредабілі будь яких спеціалістів. Уявіть собі через 3 роки архітектор вашого будинку (якийсь умовний ЖК "Макбук") насправді згенерив все в ChatGPT. А той в свою чергу допустив концептуальну помилку, яка приведе до того, що частина будинку завалиться при певних нагрузках чи мінімальному землетрусі. Але цей архітектор настільки довіряє ChatGPT, що саме для цього випадку вирішив не перевіряти ніяких формул, бо попередні проекти працюють на ура, а замовники на 100% задоволені

Карочє бажаю нам всім удачі в наступні 10 років, щоб навчитись розрізняти справжнього лікаря від chatgpt-prompt-лікаря 🤷‍♂️