Наступний важливий пункт це ваші контакти. Цей блок буде мати найбільшу кількість упереджених думок зі всіх.

Які контакти мають бути 100% присутні?

✅ Мейл. Якщо ви шукаєте роботу на глобальному ринку, то зареєструйте собі пошту на міжнародному домені. Дуже дивно шукати високооплачувану роботу на декілька тисяч доларів з поштою ukr.net. Це питання базової безпеки тих даних, які вам надсилає замовник поштою.
Я не знаю якому % все рівно на ідентифікатор пошти. Але я знаю, що є люди, яким це важливо. Скажімо nahibator1994@gmail.com це не ок, як би це не було смішно 10 років назад, коли ви заводили собі цю пошту на 2 курсі в університеті. Впевнений, що цей коментар не сподобається багатьом. Ще можливо в девелопменті ок бути джедаями чи персонажами коміксів типу ironmanthebest2008@gmail.com, але в якійсь умовній юриспруденції це дуже несерйозно (це стереотипно, я знаю)
✅ Один основний спосіб, як з вами сконтактувати
В резюме на міжнародні компанії я би добавляв або свій Skype або свій Whatsapp
В резюме на українські компанаї я би добавляв свій телеграм, причому так, щоб коли на нього клікнули відразу відкривався телеграм
⛔ Ось це все типу +38093 00 00 000 (Telegram/Viber/Signal/Whatsapp/Skype/Whatever) як на мене зайвий напряг для людини
Ваше завдання дати контакт по ту сторону екрану, так щоб вона клікнула і одразу могла вам написати. А не сиділа і вгадувала, а де ж вам написати, щоб ви відписали їй оперативно.
В мене деколи таке буває, що я пишу кандидату, а він відписує за три дні і каже, що не користується телеграмом. А за три дні можна закрити або хоча й би сформувати шорт ліст для джуніор-based вакансії. Тому в ваших інтересах зменшити для замовника чи інтервюера кількість зусиль, які потрібно прикласти, щоб сконтактувати з вами.

Окрема суперечлива теза для снобів

🤔 Є категорія людей, які дають тільки свій мейл, мотивуючи це скажімо, що їх замахують рекрутери, які наярюють на телефон, а потім ще й роздають ваші контакти наліво і направо. Мабуть для профіків та дефіцитних спеціалістів це ок давати тільки свій мейл, щоб уникати одних і тих самих пропозицій по колу. Але це чуток пахне снобізмом. Особливо, коли ви про це наголошуєте в своєму лінкедіні, як вас це замахало (тут має бути мем з тоні старком, який закочує очі)

Решта можливих контактів/посилань

✅ LinkedIn — ок. Ідеально, щоб теж клікнув і людину одразу редіректнуло, а не треба копіювати посилання
✅ FB/IG — не вважаю, що це потрібно додавати. Але, я коли дивлюся кандидатів, то роблю соціальний скрінінг. Для мене важливо, що людина пише в побутовому житті в умовному фейсбуці. Для когось це може здаватись дуже дивним. Скажімо так. До війни казати в публічному просторі, що ти не найняв професіонала, бо він голосував ОПЖЗ (чи щось інакше) — це нариватись на хейт. Бо це було не професійно. Однак зараз нарешті можна спокійно казати, що ви розділяєте різні цінності і не хочете працювати разом (як зі сторони кандидата, так і зі сторони компанії)
✅ GitHub c для девелопера супер ок. Але якщо "на словах ти Микола Хвильовий, але на ділі гітхаб пустий", то краще не додавати)))
Можете сміло використовувати це українське порівняння)))
Загалом будь яка професійне посилання супер ок. Для девелопера гітхаб, для дизайнера беханс і тому подібне.
⛔ Не пишіть, де ви проживаєте. Коли люди пишуть в резюме свою адресу, включаючи номер квартири, мене хапає лютий крінж)))

В свій час переглянув овердофіга фільмів з всяких рейтингів типу imdb. З часом в мене появилось маленьке хоббі розбиратись в тому, що робить фільм/сценарій класним. В хоті цього ресерчу я дізнався наступну думку/підхід:

Якщо з сценарію можна щось викинути, то це потрібно викидати

Це правило можна сміло застосовувати і до резюме. Не потрібно його наповнювати всякою фігнею, лиш би воно "здавалось великим" (підставити будь яку іншу причину)
Декілька субєктивних скрінів у стилі ОК/не ОК додаю

2/4

Наступні важливі речі це дати відповідь на питання “хто я?”/розставити правильні акценти

Коли вас спитають, хто такий Вінстон Черчиль ви скажете, що він був премєр міністром Великобританії під час другої світової війни (ну надіюся, що скажете). Коли вас спитають, хто ж такий Стів Джобс, то ви напевно скажете, що він був власником компанії Apple. Цілком зрозуміло, що ці люди ще чимось займались в житті, окрім того, за що їх запамятали. Ось і резюме треба так складати, щоб його запамятали, коли переглядатимусь 5 резюме перед вами і ще 5 після. Інакше можна бути 29-им президентом США в програмуванні або маркетингу, але хто 29-ий президент США знає тільки ChatGPT 😅

Візьмемо два резюме для прикладу. Вони будуть полярні, для того, щоб решта могла асоціювати свої резюме з джуніорською або сініорською позицією, або щось між цими двома сутностями.

Перше: Junior Android Developer

Перша компанія: 15 місяців досвіду в .NET
Друга компанія: 5 місяців з Android
Третя компанія: 5 місяців з Android
Освіта технічна і мабуть дуже релавантна. Потім плахта на 50+ слів де змішані технології, підходи, паттерни та різні мови програмуввання.

Друге: Golang-based stack Tech Lead, 14+ років досвіду (можна/стек немає значення в даному випадку)

Одна компанія з 2012 до 2016 року: PHP, Full-stack на продукті
Інакша компанія з 2016 до тепер: 5+ проектів
Освіта технічна і можливо релавантна. Є технічні публікації, які можна переглянути, що є плюсом. Також на початку резюм є хороше summarу у форматі плахти середнього розміру

Який перший висновок може зробити людина по ту сторону екрану?

Великий % буде вважати кандидата №2 лояльним та надійним партнером та командним гравцем. В реаліях сучасного ринку, людина, яка змінювала роботу 2 рази за останні 10 років в Україні, це рідкість. В той же час великий % рекрутерів (я вже навіть не говорю про технічних спеціалістів) може відсіяти кандидата №1, тому що в резюме не знайшов відповіді на питання "чому кандидат два рази підряд змінив роботу через 5 місяців?". І може дійти до висновку про можливе звільнення, чи можливу некомпенетність, одним словом таких висновків, які будуть спонукати рекрутера шукати дальше.

3a/4

(завтра буде 3b і картинки, а то щось багато букв)

Тут мусите мені повірити на слово, але в цих обох резюме немає відповіді на питання "Хто я?"
Скажімо для першого резюме уявіть собі, що є 100 джунів андроїд девелоперів. Ваше завдання виділитись з цієї сотні. І все на що ви спромоглись це "Junior Android Developer". Джуніорський досвід в перший рік може дуже сильно різнитись. 1 рік багфіксу в сервісній компанії це не 1 рік розробки 2 фіч середнього розміру в продуктовій компанії. Це буде 2 дуже різних джуніорських досвідів. Реальний технічний спеціаліст цей досвід відрізняє і знає, хто зараз більше підійде на його проект. Краще ризикнути і написати щось з наступного (це просто рендомні приклади)

1/ Junior Android Developer with extensive experience in video/image processing
2/ Junior Android Developer interested in map-based app development
3/ Junior Android Developer. Deployed 5 apps to AppStore

Цілком зрозуміло, що ваший extensive досвід може бути мінімальниий по відношенню до сініора, який працює 5 років в такому ж домені. Цілком зрозуміло, що ваший інтерес в роботі з аплікаціями ,де є карти це все реально фігня на фоні людей з досвідм. Але це якийсь конкретний досвід. Навіть розмову/співбесіду з вами буде цікавіше та простіше будувати. [1.1] + [1.2] я би сміло видаляв. Цілком зрозуміло, що ви фіксали баги чи розробляли фічі.

Так само і для професіоналів, які мають 10+ років досвіду. Працювати на 10 проектах протягом 10 років в сервісних компаніях це зовсім не такий же досвід, як працювати над 2 продуктами в одній компанії протягом 10 років. В результаті кожен є сініором, кожен може бути лідом, але як технічні скіли, так і майндсет в цих професіоналів буде різний. А підхід до вирішення подібних задач цими кандидатами цілком ймовірно, що буде відрізнятись. Але тут діє таке ж правило як і для джунів. Вам 100% не потрібно виділятись з 100 лідів на посаду, як джунам. Хай рекрутер знайде хоч 2 ліди з вашим досвідом, які будуть готові змінити роботу. Але Java Tech Lead сильно відрізняється від T-shaped Golang Tech Lead, AWS-cerficated Architect, 5+ years in Automotive Industry. Якщо вас будуть кликати на проект, який хоч на 10% подібний до проектів з автомобілебудування, то цілком зрозуміло хто має більші шанси. Не в плані отримати оффер, а в плані отримати оффер з високою компенсацією.

Решту скрінів прикріпляю з коментарями

3b/4

[2] — Є ряд субєктивних думок. Наприклад те, якщо тім лід пише що він have strong DevOps background, то це включає в себе вміння налаштовувати CI/CD. Непотрібно це дублювати. Кандидат TechLead повинен мати хоч якісь базові навички менторства та лідершіпу. Вміти писати тести та знати дизайн паттерни з 14+ роками досвіду це теж must have. Я би скоротив це summary в 2+ рази і розставив акценти на тому, що реально вмію робити круто. Бо з резюме виглядає так, що такі навички є

[3] — Шукаєте цікаві проекти? ок, в нас цікавий проект, але таски, які будемо давати тобі будуть не цікаві. Дивлюся на всю цю плахту і не можу зрозуміти, який це ідеальний проект для вас. Будь я топ менеджером компанії на 10к працівників я би не знав на який проект вас кинути. Якщо що GitHub/BitBucket це не системи контролю версій, та й для людини з 3+ роками досвіду стидно було би не вміти користуватись гітом.

[4] — SQL Data Analyst як на мене загалом краще, якщо рробити на цьому акцент. Але 2-е речення це вода. Я би добавив в 2 реченні, те що ви хочете знати, а не те, що ви готові вчитись в сфері, де потрібно вчитись. Загалом у всьому описі як на мене можна поки лишили одне слово.

Зрозуміло, що я всі переглянути не зможу, але більшість того, що я бачу може хочайби це потюнити. Бо комусь подобаються скажімо різнокольорові резюме. Я не бачу сенсу в цьому. Але можливо для якихось сфер це так прийнято. Хоча я сумніваюсь, особливо якщо хтось буде роздруковувати ваше резюме.

Підсумкове

Не хочу говорити про ті випадки, коли рекрутер дибіл кончєний і не розуміє, які ви круті. Це його справа. Ваша справа — це зробити резюме наступним чином:

✅ Резюме має подобатись візуально
Резюме це те, як ви приходите на "професійне побачення". Тому резюме має бути чисте, помите і зачесане 😅 Це звучить банально, але безліч людей роблять резюме на "відєбись": невідформатоване, якісь тупарилі шрифти, помилки при перекладі і всяка така подібна дрібна фігня. Хтось буде далі продовжувати казати, що це все неважливо, що рекрутер має зрозуміти вашу геніальність. Але нажаль в той же час іншій людині будуть пропонувати оффер, яка на 100% буде менш достойною ніж ви. Але тільки на вашу думку, а не на думку рекрутера, який має ключі до наступних дверей

✅ Резюме не повинно бути занадто скромним
Цілком зрозуміло, що скромність прикрашає. Професіонали будуть розуміти чим ви займались. Якщо ви працювати в гуглі чи фейсбуці, то такі ж самі люди будуть розуміти наскільки легку чи складну роботу ви робили. Цілком зрозуміло, якщо ви працювали в посередньому аутсорсі, а тепер вирішили піти в топ-компанію, то маєте зрозуміти, що там ви будете конкурувати з топ інженерами/маркетологами, а наймати вас будуть топ рекрутери. Тому цілком зрозуміло, що потрібно вміти підкреслити те, що прийнято правилами гри.
Якщо це резюме в аутсорс компанію — важливі роки досвіду та фреймворки
Якщо це резюме в топ гіганти — важливі алгоритмічні задачі, математика та вміння будувати архітектуру

✅ Резюме не повинно пахнути вашою гординею
Памятайте, що багато людей не люблять вискочок. Якщо ви реально дуже крутий професіонал, то ваша репутація буде іти попереду вас. Якщо ви відчуваєте, що ви не супер топ інженер з позицій алгоритмів, але кліпаєте апішки і формочки швидше ніж 90% колег, то підкреслюйте це як ваший супер скіл, а не що кругом вас одні далбайоби працювали. Уявіть собі графік, де зліва 0, що символізує максимальну скромність, а справа 100 — максимальна гординю. Я би рекомендував десь складати своє резюме десь в межах 75-85 згідно цієї метрики. Резюме не повинно бути скромним, але вже не розпідалюйте так, ніби ви одні тримали свій останній проект. Не робіть як Яценюк, який собі в резюме добавив напевно, що спас Україну в адіньочку, коли на податкових рахунках було 100 гривень 😅

✅ Резюме має давати відповідь на питання "хто ви такі"
В резюме має бути чітко зрозуміло, що ж ви вмієте робити класно. Це база, яка повинна бути. Ще краще, коли відповідь на це питання дає відповідь ще на питання: "А чим я можу бути корисний САМЕ ЦЬОМУ клієнту/проекту?". Я би не стверджував на 100%, що наша робота в айті дуже унікальна. Є тисячі джава девелоперів. Є тисячі фронт-девелоперів. А є ще тестери. Імя взагалі їм легіон 😅 І дуже великий % бізнес людей бачать нас, як робітників для вирішення їхніх бізнес задач. Тому якщо у вашому резюме не ясно, що ви вмієте робити офієнно, якщо в ньому нема інформації, чим ви можете допомогти саме цьому клієнту, змиріться, що в кращому випадку у вас буде середня зпшка. Коли ринок ріс, то можна було займатись шапкозакидательством. Ринок став конкуретнішим, тому резюме і його вигляд та наповнення буде конкуретнішим. А не "я фронт-енд девелопер, як і сотні інших людей. беріть мене на роботу".

Скоро переможемо. Бренд України буде неймовірно впізнаваний. А як тільки ринок відновиться, то зможете знову розслабитись на "ринку кандидата". Але зараз треба єбашити 💪🇺🇦
________________________________________
Шукаю tech writer-а (ідеально самостійного фрілансера у форматі проектної роботи) для того, щоб поміг мені з перекладом статей на англійську мову для пошуку проектів. Ідеально зі Львова. Якщо вам таке цікаво, або ви знаєте таких людей моя пошта yyluchkiv@gmail.com
Пишіть з сабджектом "Tech Writer: telegram yyluhkiv_blog" + кидайте приклади своїх статей
Вітаються люди з почуттям гумору та вмінням малювати мемаси

4/4

Про феномен росту українсього айті

Я почав працювати розробником у 2012 році на 4 курсі. У львівському офісі компанії ЕПАМ працювало менше сотні людей. А на конференціях озвучували здається тільки 2000 працівників у компанії SoftServe. Зараз згідно статистики DOU ці цифри складають 12k для EPAM та 11k для SoftServe. Згідно інформації самих же компаній цифри ще трошки більші. Якщо брати ретроспективу ~10 років то цифри вражають, правда?. За 10 роківкількість людей в Україні, які працюють у сфері, змінилась з 50k- до 200k+.

Згідно статистики є 20 мільйонів працездатного населення. Хай буде з поправкою 15 мільйонів. А людей задіяних в айті сфері 200к. Хай навіть 300к. Тому як на мене увага, яку отримувала наша сфера від держави в довоєнні часи була непропорційно велика. Особливо беручи до уваги те, що сфера росла без преференцій та конкурувала на глобальному ринку. В чому ж феномен?

✅ По-перше модель співпраці ФОП

Головною перевагою є далеко не 5% податку, як хтось може подумати. Killer feature — великі бізнеси можуть швидко наймати/звільняти людей. Коли приходить замовник з потребою 20 джава інженерів, 10 фронт-енд інженерів, 10 тестерів, то в порівнянні з відносно зарегульованими законами держави, з якими ми конкуруємо, тут компанії можуть це зробити в рази швидше. Це має і зворотню сторону медалі. Звільнення відбувається також дуже швидко. Соціальний захист відсутній або радикально менший, ніж в високорозвинутих країнах. Найпростіший варіант це "severance package" (навіть не знаю, як це буде по українськи...вихідна допомога?). За бугром, коли тебе звільняють, то можуть виплачують ще n-зарплат і лишають активною страховку чи ще щось подібне. Що у нас? Виплачують останню зарплату і кажуть допобачення. Добре це чи погано, це питання іншої дискусії. Але з позиції бізнесу, особливо великого бізнесу, це важливо. Це дає гнучкість і швидку адаптацію до ринку та його потреб. Треба найтяти 100 спеціалістів? Без проблем. Проект не взлетів? Добре звільняємо 70. Для бізнесу це майже risk-free рішення.

✅ По-перше це бізнес "under the radar"

Якщо відкрити якийсь умовний Forbes найзаможніших людей за 2010 рік, то там ще немає ніякого "айті". А тепер спробуйте загуглити цей топ, тільки вже за 2022 рік. Наша сфера розвивалась нижче радарів. Вона була просто нікому нецікавою. Чи це змінилось? Однозначно. Добре це чи погано, це питання іншої дискусії. Сфера взяла вектор на певний рівень регуляції і це вже невідворотний процес. Для великого бізнесу це можливість. Він буде мати змогу захистити свої інтереси. Ну по крайній мірі він спробує, бо володіє ресурсами. Чи зможуть свої інтереси захистити прості працівники? Питання риторичне. Читав про спроби створити всякі гільдії на патреоні, нажаль це все дуже дуже прикро.

Рекомендувати тут складно. Всім хто втратив роботу в 2022 чи в 2023, я би точно порекомендував подумати над тим, щоб вчитись працювати самому на глобальному ринку. Це не просто, але вас це прокачає дуже сильно. Так, що потім повернутись на локальний ринок буде не так вже і складно. Чим більше людей, які в працюють в нашій сферій, будуть розроділені між компаніями/країнами/локаціями, тим краще. Якщо все буде рухатись до централізації, якщо 90% ринку буде працювати в 10 найбільших компаніях, якщо появиться "Комітет з питань найму і звільнень в айті сфері" від того краще точно не буде.

________________________________________
#власний_продукт

Нагадую, що поки що є ще безплатна можливість скачати собі трекер персональних витрат. Вже є 188 скачувань 🥳 В лютому я планую зробити V2 цього трекера, трошки вдосконити. І ще один додатковий трекер. Але про це трошки пізніше. Всім, хто скачав і користується — дякую! Всім, хто поділився фідбеком — подвійне дякую!

Про асинхронне спілкування

Мене дуже тішить, що нам вдалось в команді випрацювати підхід асинхронного спілкування. Ні для кого не є секретом те що, коли ти в так званому потоці, мало кому подобається, що твій лід/менеджер чи просто колега щось запитує в слеку і відволікає від власної таски. Тому ми в команді ставимо статуси для того, щоб людина, яка вирішила тебе щось запитати, подумала перед тим 5 секунд. Приклади статусів, які ми використовуємо:

⚡️ — No electricity
⛔ — Unavailable
🍔 — Lunch
🗓 — Meeting
🤒 — Sick
🏝 — Vacation

Немає світла → поставив в статусі ⚡️: ваший колега одразу розуміє, що мітинг на мобільному інтернеті буде фіговий
Хочеш попрацювати 2-3 години без відволікань → поставив ⛔: ваший колега не відволікає вас з дрібними питаннями
Пішов на важливий мітинг → поставив 🗓: ваший друг не кидає вам смішні пріколи, бо може ви на мітингу шарите свій екран
Цілком зрозуміло, що має бути повага один до одного. Тому потрібно памятати та чистити статус, коли появилось світло, завершили мітинг чи повернулись з відпустки.

Користуйтесь цим підходом для збереження ментального здоровя!

____________________________________

Підбив підсумки CV в 2023 в твіттері: https://twitter.com/yyluchkiv/status/1622916017398722560. Підписуйтесь і поширюйте. Дуже дякую!

31!

Перечитав свій пост минулорічної давності.
Зрозумів, що цей рік ми прості українці (в основній масі, не всі звичайно ж) виросли набагато більше, ніж за часи президентства двох останніх гетьманів.
Вперше від моменту звільнення з найманої роботи, я не складаю ніяких списків з цілями, бажаннями та можливостями.

Дуже тішусь, що зявилось достатньо багато класних публічних і не дуже керівників, які здатні публічно пояснювати виходи з складних патових ситуацій
Згадайте тези типу
1/ “першим кроком до миру є припинення вогню"
2/ “в кожної сторони конфлікту своя правда”
3/ “у кожному конфлікті винні обидві сторони"
4/ моє улюблене "завжди є місце для компромісу"

На сеансі терапії (ну не так, щоб я бував на такому, але згідно популярного переконання) психолог може втирати чоловіку та дружині, що є місце для компромісу, що потрібно просто сісти за стіл переговорів.
Кількість людей у світі, яка вірила такі отруйні тези на рівні держав, була великою. Вони вірили, що європейські психологи-політики здатні посадити Україну і росію за такий стіл переговорів. Вони вірили, що можна знайти компроміс з терористом, бо в нього є ядерна бомба. Але ця кількість зменшується і ця тенденція дає віру вже навіть в середньостроковій перспективі
Неймовірно тішить, що Україна має таку підтримку, яка вже давно перейшла зі публічних слів в непублічні дії.

Допомагайте. Менше срайтесь, чому почалась війна, чому крадуть, чому корупція і т.п. Більше думайте про кожен інформаційній вкид. Будьте скептичними. Думайте чи він допомагає Україні перемогти?
І не їбланьте! Все буде Україна! 🇺🇦
________________________________

Підписуйтесь на мій твіттер https://twitter.com/yyluchkiv
Маю неймовірне бажання зайти в англомовний сектор твіттера. З вашими підпискам це буде зробити значно простіше. Всім дякую, хто вже підписаний і підпишеться!

Про складання списків

Я люблю списки
Я не експерт, але думаю, що в дорослому віці чоловіки частіше складають списки, ніж жінки
Скажімо в 20 років я вирішив чомусь розібратись в кіно. Нащо? Не знаю. Як? Переглянути всі фільми з IMDb топ250
В той часи я так йобнувся в списки, що видрукував собі таблицю цих фільмів на декілька сторінок А4.
Близько року я витратив на це заняття — грубо 1 фільм кожного дня. Причому придумав собі таке правило, що якщо в цьому топі є фільм "Роккі", то потрібно переглянути всі частини Роккі. Після цього "досягнення" проблем з дисципліною в мене стало значно менше.
Ті, хто люблять складати списки, можуть отримати більше задоволення від того, що разом з дружиною склали план на рік, ніж від середньостатистичної гулянки з друзями 🤷‍♂️

Загалом для багатьох представників чоловічої статі, які народились в 90-і роки, це закономірне явище. В дитинстві ти граєш ігри і там теж свої списки, свої категорії, свої цілі. Можна пройти місію на 100%. Можна зібрати всі артефакти. Можна пройти не тільки основний сюжет, але ще й 10 сторонніх квестів. З часом ти і своє реальне життя ділиш на якісь основні категорії, квести та місії 😂

Як тільки ти йдеш на першу серйозну роботу, як тільки ти починаєш будувати карєру чи бізнес, всі ці категорії та місії виринають з підсвідомості в хлопців
В будь якій грі потрібно розбіратись, як працює економіка. В житті рівно все так само. Потрібно зрозуміти на що ти тратиш гроші, як заробляти гроші та як заробляти з часом більше грошей
В будь якій грі потрібно спочатку розібратись, як перемагати ізіків, потім як перемагати на хард-моді. В житті рівно так само: спочатку робиш прості завдання, тільки потім дають складні завдання.
В будь якій грі потрібно розбиратись, які стати собі качати: силу, ловкость чи разум 😂 В житті все так само. Потрібно розуміти баланс між своїми hard skills та soft skills, щоб не замаксати якісь стати і потім не мати змоги прокачуватись далі. Не просто так в іграх малюють дерево прокачки скілів, яке допомагає гравцю розуміти, щоб ви він хотів прокачувати. У реальному житті для молодих людей, це все завершується тим, що "їм потрібен ментор", бо самі вони собі таке дерево намалювати не хочуть або не можуть.
Чомусь я переконаний, що є люди, які готові вбити 20 годин, щоб розібратись з механікою, економікою, скілами в Hogwards Legacy, але не готові виділити декілька годин на вихідних, щоб розібратись куди йдуть їхні гроші, як заробляти більше та що нове потрібно вивчити, щоб бути крутішим спеціалістом 🤷‍♂️
Я не граю нові ігри. Для контексту мій рівень ігор це Revolt, Heroes 3 чи Morrowind. Але цей новий Hogwards Legacy реально топ)))

Продовження про списки

В 10 років, коли я грав компютерні ігри, мені дуже імпонувало, як творці ігор гарно продумували економіку, ресурси, політику та ньюанси тої чи іншої гри. В такому віці завжди хотілось сказати: "ну все як в житті". Не злічити скільки разів я грав за Україну в козаки, як я там будував собі тисячі січових козаків та тисячі сердюків, потім одного і тільки одного гетьмана, і тільки тоді йшов ними наказувати російські бази. Я любив найбільше стратегії, але мабуть найбільше покрокові стратегії типу герої, тотал вор чи цивілізацію.

Мені здається, що ці ігри дають гарне розуміння як для такого юного віку наскільви важливі ресурси, економіка, торгівля, культура. Я вже не говорю про армію, віру і мову 😂 Колись треба обовязково написати пост про те, як гра в цивілізацію може нам допомогти в майбутньому будувати державу 😂

1/3

Але звичайно було декілька класних повчальних моментів. Колись мама на моє 17-18 річчя завела мене в банк і відкрила мені депозит. Зараз з розвитком банківської сфери, коли депозит можна відкривати дома на дивані, складно уявити, як то колись люди йшли в якийсь банк, сиділи в черзі щоб віддати банку 1000 гривень. Я зрозумів, що банк це дуже важлива структура. Якщо я його будую в цивілізації і батьки в реальному житті туди ходять — це знак, що ця структура та фінанси дуже важлива категорія для реального життя.

Отак я підійшов до того, чому я з юного віку трекав спочатку свої фінанси, потім сімейні фінанси, потім компанії. Але я досить довгий час був переконаний, що так роблять всі. З часом я зрозумів, що є звичайно декілька категорії людей, які нічьо не трекають. За одних це робить хтось інший. А інші мають такий високий дохід, що можуть собі позволити не трекати витрати. Ну честь їм і хвала — так організувати своє життя куди тяжче.
Одним словом після свого персонального трекера, я додаю новий сімейний трекер. Він буде цікавим:
— сімям, які хочуть розуміти, скільки реально грошей є доступних для відпочинку, навчання для донатів
— чоловіку, який хоче розуміти, чи варто обіцяти шубу на день народження
— жінці, яка хоче розуміти, чи реально за річний бюджет сигарет і бухла можна купити було б шубу
— парі, яка шукає простих метрик, які будуть мотивувати будувати свою карєру чи бізнес швидше
— людям, які грали цивілізацію і хочуть розуміти чи в них є ресурс для того, щоб будувати нові сімейні юніти 😂

Всім моїм підписникам знижка 75%. Активна до 1 березня 2023 року. Але якщо прям ви натрапите на цей пост після 1 березня напишіть мені на пошту я вам згенерую якийсь новий
Клікайте — Family Finances Tracker
Всім хто поставить 5 зірочок окреме дякую! Це дуже допоможе мені на західних ринках. Дякую! 🙏🇺🇦

3/3

Про власні ліміти

Вчора на DOU вийшла стаття про DevOps за $15 тисяч, Front-end Angular розробник, який заробляв понад $20 тисяч на чотирьох роботах 💰
Хоть я ще не до кінця звик що мені вже 31 рік, але що я замітив за собою, це те, що я значно інакше реагую на такі тези
По відчуттях ще буквально вчора, коли мені було 25 років, я дивився на чужий успіх через призму можливостей: на деньок я приунивав, бо розумів, що я щось роблю не так, але через деньок я піднімав та пушав свої ліміти на декілька тижнів, бо якщо хтось може, то і я зможу.
Таке ж відчуття я мав після того, як їздив на профільні Java конференції в Київ. Кожен спікер і знайомий розказував про нові бази даних на проекті, нові підходи на компанії, які давали ще більше можливостей зависати на ютубі, а в когось так взагалі була крута стабільна мікросервісна архітетура. А мені треба було написати 5-10 юніт-тестів, прогнати все це через sonarqube і задеплоїти на убунту з дженкінса. З дженкінса, Карл. Навіть тепер, коли 2023 рік на дворі, кругом AI, ChatGPT, midjourney, а я далі деплою за допомогою дженікса.

Енівей, повернемось до власних лімітів. Для тих, хто займається спортом ця аналогія буде цілком зрозуміла: ти робиш 4 підходи по 10 віджимань, але під час 4 підходу заставляєш себе віджатись 12 разів. Можливо це більш актуально для чоловіків, але концепт зрозумілий.
В свої перші 5 років карєри потрібно знайти свій ліміт:
— Скільки годин ти можеш працювати? 6? 8? 12?
— Скільки годин тобі потрібно спати? 9? 7? 6?
— Як швидко ти можеш налаштувати собі дисципліну у найважливіших для тебе речах: регулярне заняття спортом, регулярні походи в гори, регулярний відпочинок і т.д.
Хтось скаже, що це правильно, хтось що це неправильно. Тих, що каже, що це неправильно — їх не слухайте 😂

Не здивуюся, якщо хтось про себе зараз подумає: "мені роботодавець платить тільки за 8 годин мого часу". Як на мене це дуже приречений підхід. Я мабуть якщо не з першого року карєрного шляху, то вже з другого року, я мріяв про те, щоб мати можливість вибрати те, над цим я буду працювати, скільки часу я буду над цим працювати, та скільки грошей я в кінці цього часу зможу заробити.
В юності мій батько говорив одну фразу, яка мене дуже комарила. Звучала найчастіше вона після батьківських зборів: "все, що ти робиш сину, ти робиш для себе". Ух, бомбило в мене від цього тоді. Але мені було тільки 15 років, а я погано вчив фізику чи біологію. Зараз після 10+ років в сфері я цей підхід постійно використовую. Навіть, якщо я роблю більше роботи для замовника, я це роблю в першу чергу для себе. Навіть якщо треба розібратись з чимось новим у суботу, а не заестімейтати це на 40 годин посеред тижня і половину часу залипати на ютубі

Про біль

Ті, хто читають мене трошки давно знають, що я люблю кіно. В іншому житті я би хотів бути сценаристом, писати сценарії блокбастерів, але в цьому житті я приречений совати кнопки. Ловлю себе звичайно на думці що, як і в іншому житті, всі мої мрії це про те, щоб зробити багатих людей ще багатшими
Я також люблю читати книжки. Не так фанатично, але ~100 книжок в арсеналі є. Мені подобаються такі книжки та фільми, коли в кінці перегляду або читання є якась мораль. Така мораль, яку можна винести для свого життя. Але, щоб ту мораль зрозуміти, щоб цей досвід здобути, читаючи книжку треба використати 20-30 годин свого часу, а переглядаючи фільм всього 2-3 години.

Наприклад візьмемо фільм "Хрещений батько". Який можна зробити висновок для свого життя? Якщо ти вирішив стати мафіозі, то є немаленький шанс, що тебе або твого сина можуть застрелити
Якщо ти вирішив стати мафіозі, то є великий шанс, що в тебе буде класний будинок, дофіга влади та грошей
Кожен звичайно ж зробить свій висновок. Але ігнорувати перший, бачачи тільки другий, доволі інфантильно

Досліджуючи кіно, сценарії, як правильно будувати протагоніста та антагоніста я натрапляв на велику кількість думок. Але є одна класна думка, яку можна винести з фільмів в реальне життя.
Думка полягає в тому, як протагоніст та антагоніст реагують на біль в своєму житті.
Дуже часто як протагоніст, так і антагоніст мають подібну історію: втрату, біль, страждання і т.п.
Бетмен і Джокер, Тоні Старк і Танос, Люк Скайвокер та Дарт Вейдер

Різниця полягає в тому, як кожен з них реагує на біль
Антагоніст відповідає на біль так: "Світ завдав мені болю. Тепер я завдам болю світу"
Протагоніст ж відповідає: "Світ завдав мені болю. Я не дозволю, щоб це трапилось ще з кимось, як це трапилось зі мною"

Можете задуматись, як часто ви поводитесь, як антагоніст в професійних стосунках з людьми на роботі або в стосунках з коханою людиною.
Навіть на рівні екзестинціальної війни між Україною і росією, реакція країн на біль є такою, що стає зрозуміло, хто протагоніст цієї історії

Яка ж мораль поста?
Ставате протагоністами у свому житті: як в професійному, так і у персональному!

Про дебати

На днях ютуб запропонував мені переглянути дебати з назвою "the ukraine war"
Не знаю як вас, але мене тригерить цей термін і дуже кумарить, що досі не вдалось в західних медіа цей термін розвернути в сторону "russian invasion". Це так хірово заземляє ситуацію, що появляється дофіга людей, які розказують байки про провокації, лобізм американського ВПК і всяку таку доволі нелогічну хірню, бо це ніби причиною війни є Україна

Але мова не про це. Мова про це, що дебати прийнято вважати загальнопринятим інструментом, щоб спілкуватись на складні теми, а не бити один одному морду, як це часто завершувалось в нас на всяких політичних ток-шоу. Цілком зрозуміло, що коли ти береш участь в дебатах, твоє завдання працюавати на свою частину аудиторії і переконувати тих, хто не знає до якого табору доєднатись. Немає смислу робити випади в сторону співрозмовника, бо у форматі дебатів це очок не додає, а тільки навпаки.

Але деколи тема дебатів є такою, що би не мало бути що обговорювати — і так все ясно. Незважаючи на те, що ми живемо в найбільш розвинутий період існування нашого виду, люди, які живуть в західному цивілізованому світі, можуть на повному серйозі можуть зробити дебати на тему чи земля є круглою чи плоскою. Покличуть науковця і якогось відбитого тіпа. Такі дебати по своїй природі абсурдні. Скажімо в школі колись в умовному 2-ому класі, якби ти сказав вчительці, що в океані за Португалією стоїть Атлант і тримає небо, вчителька могла спокійно сказати, що я дурачок, що це просто міф. І не переживала, що її можуть закенцилити. А зараз на дебатах по повному серйозі можуть обговорювати абсурдні теми про те чи земля пласка, чи потрібна вакцинація, чи хто ж ці 100 ілюмінатів, які керують світом.

Але немає нічого гіршого в дебатах, коли в дебатах тупарилу думку захищає така людина, яка вміє формулювати причинно-наслідкові звязки таким чином, що люди можуть справді побачити, що війна почалась не те, що русня заїхала на танках в Україну, а що її колись там НАТА щось обіцяла, НАТА справациравала канфлікт і вся ця хірня. Тішить та соціологія, що у нас це вже дійшло до більшості, а ці маргінальні розмови ведуться хіба на кухні, а не на рівні офіційних персон.

Чи можна уявити дебати, щоб з одної сторони сидів інженер-розробник, з іншої якась ну зовсім некомпетента людина і вони проводили дебати на тему де ж насправді запускається код на продакшині. І щоб на повному серйозі інженер розробник переконував свого співрозмовника, що cloud computing це просто компютер в якійсь серверній, а не що американські ілюмінати хочуть перетворити дощові хмаринкки на код та слідкувати за тобою. Ну абсурд ж.

І вот я підходжу до цього терміну free speech, цього наріжного каміня західних демократій. Який найефективніші тези потрібно використовувати, щоб не давати цим маргінальним тіпам просувати в маси наративи про те, що вот насправді все не так, і що це НАТА справациравала, а не русня просто нападає на сусідів, бо people in moskow так собі вирішили?

Дебати, про які йде мова: https://www.youtube.com/watch?v=9Fd392zi2uc

Про стріми

https://www.youtube.com/watch?v=vX2DHtFuKL0

Я вперше спробую себе в форматі стріма сьогодні в 20.00. Організовує це дійство Вова Рожков в себе ютуб-каналі
Чекаю вас в 20:00 на лайв-етері дев’ятого випуску подкасту «Радіо Ріжок»

Будемо обговорювати байки про:

— З чого почати якщо хочеш власну шхуну
— Чим відрізняється сеньйор від дутого фраєра
— Етичні тонкощі ремоут роботи та паралельних фултаймів
— Бізнес-зашквари та всякі крінжові історії

Задати питання: https://app.sli.do/event/79vfeDCV18Xt5XHyzMTcx3

🦅На стрімі будемо збирати лаве на п’ять багаторазових ударних дронів, які виробляє колега і товариш Вови — Віталій Ратушний, фаундер фабрики дронів «Death From Above». Банка для збору: https://send.monobank.ua/jar/2FWgBQFRNJ

До зустрічі о 20:00

https://www.youtube.com/watch?v=vX2DHtFuKL0