Перші результати недовгого, але яскравого перебування Руслана Рябошапки на посаді генерального прокурора.

Станом на 1 березня 2021 року судами ухвалено 372 рішення про поновлення на роботі прокурорів, незаконно звільнених Рябошапкою в ході так званої «реформи», 76 рішень набрали законної сили. Встановлена судами сума компенсацій за час вимушеного прогулу складає понад 94 млн. грн., 20 млн. грн. з яких – за рішеннями судів, що вже набрали законної сили. Ці компенсації виплачуються не за рахунок Рябошапки та його вірного Чумака, а з бездонних кишень українських платників податків.

Яких вам ще реформ не вистачає?

На доказ того, які неприємності можуть спіткати Геннадія Корбана після придбання мережі «Цитрус» і формального об’єднання в одних руках ТОВ «СМАРТ ГАДЖЕТ» і ТОВ «3Т-Інвес», публікуємо доручення від 22 грудня 2020 року на проведення слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні №32020000000000071 від 29.05.2020. Ці слідчі дії зараз проводяться відносно осіб, який Геннадій Олегович дуже добре знає.

https://naspravdi.today/uk/2021/03/01/novi-nepryiemnosti-hennadiia-korbana/

У продовження розповіді про видатного реформатора Рябошапку та його унікальні реформи, варто згадати, що Руслан Георгійович, перейменовуючи Генеральну прокуратуру України в Офіс генерального прокурора (як запевняв Рябошапка та його вірний Чумак, це зроблено для того, щоби унеможливити виконання судових рішень про поновлення на роботі незаконно звільнених прокурорів), ще й збільшив кількість структурних підрозділів, роздмухавши штат прокурорських начальників.

Поради лікаря Скомороського:

Якщо захворіли на коронавірусну інфекцію – не поспішайте в лікарню. Спочатку зайдіть у приймальню громадян Офісу президента, відвідайте Офіс генерального прокурора, Національне антикорупційне бюро України, комітети Верховної Ради – поспілкуйтесь з людьми, поцікавтесь, як просувається боротьба з корупцією.

Dетектив-Info повідомляє, що 2 березня 2021 року в першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Максима Грищука невідомі «обчистили» автомобіль. Злодії розбили скло водійських дверей Land Rover Discovery прокурора, припаркованого на вулиці Олени Теліги, і поцупили відеореєстратор із салону автівки.

Можливо, дійсно працювали автомобільні злодії – це також не виключається. Але раджу Максиму Олександровичу, про всяк випадок, поцікавитись у керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського, чи не знімав Андрій Володимирович останнім часом засоби негласного зняття інформації з автомобіля в.о.керівника САП. Якщо знімав – то бог з ним, робота є робота, але відеореєстратор нехай поверне.

Діти, які народилися, коли Ситника вперше хотіли звільнити, скоро підуть до школи.

Приношу вибачення керівнику Головного підрозділу детективів НАБУ Андрію Калужинському за те, що останнім часом рідко згадую його в своїх пасквілях – у країні таке коїться, що нема часу приділити належну увагу Андрію Володимировичу. Обіцяю, що буду частіше про нього писати. А зараз публікую наступні сторінки висновку службового розслідування Управління внутрішнього контролю НАБУ, в якому йдеться про те, як Калужинський, користуючись своєю посадою, залучив до співпраці негласного позаштатного співробітника НАБУ Євгена Шевченка – патентованого афериста, який працював водієм найвідомішого українського шахрая Кості Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко).

З кінця 2015 року Шевченко перетворився на довірену особу керівництва НАБУ – судячи з матеріалів службового розслідування, саме через Шевченка фігуранти кримінальних проваджень передавали гроші Ситнику та Калужинському. При цьому негласний співробітник НАБУ Шевченко виконував оперативні завдання Калужинського без належного документального оформлення й без винесення прокурором САП постанови про залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій «контроль за вчиненням злочину». Це дозволяло Калужинському привласнювати кошти, здобуті Шевченком у ході так званих «оперативних заходів», та фальсифікувати справи, у яких негласний позаштатний співробітник НАБУ Шевченко фігурує просто як «свідок», ніяк не пов’язаний з Калужинським.

Сподіваюсь, що ці матеріали стануть у пригоді Вищому антикорупційному суду, де розглядаються зараз чи розглядатимуться в найближчому майбутньому кримінальні провадження, сфальсифіковані Калужинським з використанням його «таємного агента».

Початок документа викладений тут, тут і отут.

2 березня 2021 року сплинуло 5 років з того дня, коли провідні інтелектуали країни – Аваков, Кличко, Шкіряк, Геращенко, міжнародна аферистка Деканоїдзе та укурок Зозуля – прибули в Апеляційний суд м.Києва, вимагаючи звільнення з-під варти поліцейського Олійника, який у січні 2014 року фальсифікував кримінальні провадження відносно активістів «Автомайдану», а в лютому 2016 року застрелив ні в чому не винуватого неповнолітнього хлопця.

П’ять років тому «активісти», які зараз вимагають звільнення з СІЗО негласного позаштатного співробітника СБУ Стерненка, з точно таким же ж вереском вимагали звільнення вбивці та влаштовували мітинги на підтримку злочинців у погонах. Зараз, за перебігом часу, хочу запитати – ну і як, результатами задоволені? Будете й далі мітингувати, вимагаючи беззаконня в інтересах Авакова? Чи зараз у вас нова тема – вимагати беззаконня в інтересах відставних генералів з СБУ?

Геннадія Геннадійовича «5 каналом» не злякаєш.

Микола Тищенко, який до виборів щодня їздив на маршрутці, напевно, просто звик до смуги громадського транспорту

by Kuksin

В Одесі в Іщенка була фішка – торгівля дозволами на зброю. Не маючи особливого інтелектуального запасу, він нічого кращого і не зміг вигадати, ніж почати знову заводити стару шарманку. Тільки Одеса – регіон заможніший, а отже й тарифи там більші. До прикладу, злословили, що за свою любов до торгівлі дозволами Іщенко отримав кличку «Ваня 300 баксів». З такими цінами на Вінниччині багато не вдасться продати. Можливо, саме під час чергового засідання віп-клубу в «Генеральській хатці» дитячого табору було вирішено демократизувати ціну – знизити до 2500 грн за дозвіл на «гуму». Саме на «гумових» Іщенко планував добряче підзаробити. Для цього він поставив у Вінниці спеціально навчену людину, до якої всі мали їхати з районів на поклон і приносити гроші. Хоча, називались й інші цифри: продовження дозволу коштувало від 3 500 до 5 000 гривень за одиницю зброї, отримання дозволу з нуля — від 300 улюблених Іщенком ще з Одеси доларів. Все залежить від типу зброї, звичайно.

https://naspravdi.today/uk/2021/03/04/krymskyy-separatyst-separatyst-odeskyy-chy-posipaka-hroysmana-koho-avakov-pustyt-keruvaty-politsiieiu-vinnychchyny/

Скоро виповниться рік, як генеральна прокурорка Венедіктова вирішує питання про обрання народному депутату Порошенку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вирішує-вирішує, вирішує-вирішує, вирішує-вирішує…

Майже шість років тому, 13 липня 2015 року, в Інтернет-виданні «Ракурс» вийшла моя стаття, в якій я попереджав про наслідки проведення кількома безграмотними аферистами «реформи» міліції, влаштованої виключно з метою розкрадання коштів американських платників податків. Шкода, що тоді в суспільстві не дослухались до думки людей, які багато років досліджують правоохоронну діяльність. А я, між тим, писав:

«Історія з патрульно-поліцейською аферою не тільки засвідчує неспроможність до системної роботи й слугує доказом повної відсутності зачатків правосвідомості в нинішнього керівництва МВС. Наслідком цієї витівки стане подальша руйнація правової системи в державі, яка тримається виключно на сакралізації законів у масовій свідомості. Влада демонструє населенню, що в цій країні закони — то фікція. І що за потреби вона буде створювати будь-які озброєні загони, які тільки їй заманеться, без огляду на Конституцію. Але в такому разі результатом появи незаконної патрульної служби стане не порядок на вулицях, а стрілянина».

http://ua.racurs.ua/886-policiya-scho-dali