Достатньо було почесному контрабандисту м.Коростишів Васі Малюку лише один день приділити виконанню своїх службових обов’язків – і бачите який ефект.
А уявіть, що буде, якщо Малюк припинить займатись нелегальним видобутком бурштину та контрабандою сигарет і кожний день робитиме те, за що отримує зарплатню?
А уявіть, що буде, якщо Малюк припинить займатись нелегальним видобутком бурштину та контрабандою сигарет і кожний день робитиме те, за що отримує зарплатню?
Бюро економічної безпеки завершило слідство стосовно низки компаній, які користувались послугами «короля обналу» В’ячеслава Стрелковського й допомагали великим торговельним мережам ухилятися від сплати податків. Сам Стрелковський є громадянином Російської Федерації і разом зі своєю дружиною Діаною перебуває за кордоном, що не дивно – подружжя Стрелковських тісно пов’язані зі спецслужбами «північного сусіда».
Дивно інше – у 2021 році начальник ГУР МО Кирило Буданов разом з багаторічною помічницею президента Зеленського Марією Левченко та її чоловіком – громадянином Росії, засудженим на історичній батьківщині за шахрайство, Олександром Гогілашвілі – проживали в будинку Стрелковського в селі Хотів під Києвом. При цьому Буданов, про чий інтелект підлеглі давно складають поеми, саги та анекдоти, навіть не перевірив цей будинок на предмет техніки для негласного зняття інформації.
Докладніше про зв’язок попсуй-розвідника Буданова та громадян Росії Стрелковського й Гогілашвілі розповідається в статті «Помилка резидента», яка побачила світ 3 роки тому.
https://naspravdi.today/uk/2021/12/20/pomylka-rezydenta/
Кажуть, що поселення Буданова в будинку, який йому підсунула ворожа спецслужба, є чи не найуспішнішою операцією російської розвідки за останні роки.
Дивно інше – у 2021 році начальник ГУР МО Кирило Буданов разом з багаторічною помічницею президента Зеленського Марією Левченко та її чоловіком – громадянином Росії, засудженим на історичній батьківщині за шахрайство, Олександром Гогілашвілі – проживали в будинку Стрелковського в селі Хотів під Києвом. При цьому Буданов, про чий інтелект підлеглі давно складають поеми, саги та анекдоти, навіть не перевірив цей будинок на предмет техніки для негласного зняття інформації.
Докладніше про зв’язок попсуй-розвідника Буданова та громадян Росії Стрелковського й Гогілашвілі розповідається в статті «Помилка резидента», яка побачила світ 3 роки тому.
https://naspravdi.today/uk/2021/12/20/pomylka-rezydenta/
Кажуть, що поселення Буданова в будинку, який йому підсунула ворожа спецслужба, є чи не найуспішнішою операцією російської розвідки за останні роки.
Naspravdi.Today
Помилка Резидента
Ще ніколи в житті начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України бригадний генерал Кирило Буданов не був таким близьким до провалу… Він не раз ходив по краю леза. Перший раз –…
Forwarded from Судовий репортер
ВАКС відмовився продовжувати трансляції на ютуб засідань у справі ексголови Верховного суду через велику кількість нецензурної лексики у записах розмов фігурантів 🤭
Раніше трансляцію призупиняли частково, але суд каже, що це не запобігає трансляції матюків. Тому всі зацікавлені можуть самі прийти в судове засідання і послухати.
Раніше трансляцію призупиняли частково, але суд каже, що це не запобігає трансляції матюків. Тому всі зацікавлені можуть самі прийти в судове засідання і послухати.
Інтернет-видання «Цензор.нет», яке належить Олександру Турчинову та Сергію Пашинському й фінансується Петром Порошенком, висуває кілька можливих причин вбивства Андрія Портнова – від помсти колишнього народного депутата Сівковича чи помсти Семена Могилевича за забрані активи Жеваго до вбивства за невиконані зобов’язання й борги.
Дивно, що в переліку можливих замовників вбивства відсутні колишній заступник генерального прокурора України Олександр Шинальський, якого Портнов копняком під зад вигнав з прокуратури, екс-голова Окружного адміністративного суду Києва Олег Бачун, який зусиллями Портнова залишився без посади, і головна редакторка видання «Лівий берег» Соня Кошкіна (за паспортом – Ксенія Василенко), яку Портнов позбавив наукового звання кандидата наук.
Але ще більш дивує, що в списку найфантастичніших версій, оприлюднених виданням «Цензор.нет», яке належить Олександру Турчинову та Сергію Пашинському й фінансується Петром Порошенком, відсутня єдина реалістична – що вбивство Портнова, який за кілька днів до смерті приїздив у Київ, щоби координувати кримінальне переслідування Порошенка, замовив Порошенко.
Дивно, що в переліку можливих замовників вбивства відсутні колишній заступник генерального прокурора України Олександр Шинальський, якого Портнов копняком під зад вигнав з прокуратури, екс-голова Окружного адміністративного суду Києва Олег Бачун, який зусиллями Портнова залишився без посади, і головна редакторка видання «Лівий берег» Соня Кошкіна (за паспортом – Ксенія Василенко), яку Портнов позбавив наукового звання кандидата наук.
Але ще більш дивує, що в списку найфантастичніших версій, оприлюднених виданням «Цензор.нет», яке належить Олександру Турчинову та Сергію Пашинському й фінансується Петром Порошенком, відсутня єдина реалістична – що вбивство Портнова, який за кілька днів до смерті приїздив у Київ, щоби координувати кримінальне переслідування Порошенка, замовив Порошенко.
Під рубрикою «Будні тоталітаризму».
Такого в історії України ще не було: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець у березні 2025 року звернувся в РНБО з поданням про накладання позасудових санкцій на мене – на той час військовослужбовця Збройних Сил України – за те, що я оприлюднив докази того, що Лубінець розкрадає державний бюджет та привласнює гуманітарну допомогу.
У листопаді 2024 року я опублікував на своєму персональному блозі volodymyrboyko.com статтю «Уповноважений з корупції», де розповів, як Лубінець розкрадає зарплатню своїх співробітників (підлеглі Лубінця мають здавати йому частину грошей з кожної своєї зарплатні, окрім того, у апараті пана Уповноваженого рахуються десятки «мертвих душ») та відкрив фіктивну фірму ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яка приймає від імені Секретаріату Уповноваженого міжнародну допомогу – гроші та автомобілі – яку благодійники передають Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини для допомоги дітям, що постраждали від російської агресії. Керівником фіктивної фірми Лубінець поставив свою довірену особу – бухгалтера профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини такого собі Олександра Сергійовича Якименка.
Цей Якименко не тільки відкрив нелегальний буфет у приміщенні Секретаріату, але й від імені Лубінця приймає гроші «на допомогу дітям». Наприклад, у відомої правозахисниці з Бельгії, керівниці правозахисної організації Emile Foundation, Маріам Ламберт Лубінець попрохав 18 тисяч євро на допомогу дітям, що були депортовані окупантами до Росії і яких вдалось повернути за сприяння уряду Катару. Гроші отримав Якименко, видавши розписку, засвідчену печаткою профспілкової організації Секретаріату. Але, як потім з’ясувалось, ці кошти Лубінець витратив на придбання елітного алкоголю та відпочинок в Італії.
Також я опублікував свідоцтва про реєстрацію автомобілів, які були передані Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини міжнародними партнерами – зокрема правозахисницею Маріам Ламберт – і які Лубінець замість того, щоби поставити на облік у своєму Секретаріаті, зареєстрував на ім’я все того ж Якименка. Ці документи були опубліковані в моїй статті «Уповноважений з корупції», яку можна прочитати ось за цим посиланням:
https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/11/17/lubinets/
Підкреслюю – ця стаття зараз безперешкодно читається з «дзеркала» мого блогу, оскільки основна адреса заблокована Держспецзв’язком на прохання Лубінця – без усякого судового рішення чи дотримання бодай якихось формальностей.
Лубінець попрохав заблокувати адресу як мого блогу, так і всіх інтернет-видань, які передрукували мою статтю «Уповноважений з корупції», на підставі того, що до нього звернувся його бухгалтер Якименко, на якого Лубінець оформлює автомобілі, і поскаржився, що я опублікував свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які Лубінцю передали правозахисні організації і які Лубінець оформив не на Секретаріат, а на Якименка.
Цей лист Лубінця тепер фігурує як головний документ моєї «злочинної діяльності», на підставі якого Лубінець просить РНБОУ винести рішення про накладання на мене санкцій за те, що я «порушив права» його довіреної особи Якименка.
На фото:
- лист Лубінця в Держспецзв’язок з проханням заблокувати DNS-адреси мого блогу, а також усіх сайтів, які передрукували мою статтю «Уповноважений з корупції»;
- Якименко, який звернувся до Лубінця зі скаргою на мене, це, насправді бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини;
- Якименко, права якого я, начебто, порушив – це керівник фіктивної фірми ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яка приймає міжнародну допомогу від імені Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини;
- Витяг з ЄРДР, згідно з яким НАБУ зареєструвало кримінальне провадження за фактом привласнення Якименком і Лубінцем 18 тисяч євро, отриманих від Маріам Ламберт;
Такого в історії України ще не було: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець у березні 2025 року звернувся в РНБО з поданням про накладання позасудових санкцій на мене – на той час військовослужбовця Збройних Сил України – за те, що я оприлюднив докази того, що Лубінець розкрадає державний бюджет та привласнює гуманітарну допомогу.
У листопаді 2024 року я опублікував на своєму персональному блозі volodymyrboyko.com статтю «Уповноважений з корупції», де розповів, як Лубінець розкрадає зарплатню своїх співробітників (підлеглі Лубінця мають здавати йому частину грошей з кожної своєї зарплатні, окрім того, у апараті пана Уповноваженого рахуються десятки «мертвих душ») та відкрив фіктивну фірму ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яка приймає від імені Секретаріату Уповноваженого міжнародну допомогу – гроші та автомобілі – яку благодійники передають Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини для допомоги дітям, що постраждали від російської агресії. Керівником фіктивної фірми Лубінець поставив свою довірену особу – бухгалтера профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини такого собі Олександра Сергійовича Якименка.
Цей Якименко не тільки відкрив нелегальний буфет у приміщенні Секретаріату, але й від імені Лубінця приймає гроші «на допомогу дітям». Наприклад, у відомої правозахисниці з Бельгії, керівниці правозахисної організації Emile Foundation, Маріам Ламберт Лубінець попрохав 18 тисяч євро на допомогу дітям, що були депортовані окупантами до Росії і яких вдалось повернути за сприяння уряду Катару. Гроші отримав Якименко, видавши розписку, засвідчену печаткою профспілкової організації Секретаріату. Але, як потім з’ясувалось, ці кошти Лубінець витратив на придбання елітного алкоголю та відпочинок в Італії.
Також я опублікував свідоцтва про реєстрацію автомобілів, які були передані Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини міжнародними партнерами – зокрема правозахисницею Маріам Ламберт – і які Лубінець замість того, щоби поставити на облік у своєму Секретаріаті, зареєстрував на ім’я все того ж Якименка. Ці документи були опубліковані в моїй статті «Уповноважений з корупції», яку можна прочитати ось за цим посиланням:
https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/11/17/lubinets/
Підкреслюю – ця стаття зараз безперешкодно читається з «дзеркала» мого блогу, оскільки основна адреса заблокована Держспецзв’язком на прохання Лубінця – без усякого судового рішення чи дотримання бодай якихось формальностей.
Лубінець попрохав заблокувати адресу як мого блогу, так і всіх інтернет-видань, які передрукували мою статтю «Уповноважений з корупції», на підставі того, що до нього звернувся його бухгалтер Якименко, на якого Лубінець оформлює автомобілі, і поскаржився, що я опублікував свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які Лубінцю передали правозахисні організації і які Лубінець оформив не на Секретаріат, а на Якименка.
Цей лист Лубінця тепер фігурує як головний документ моєї «злочинної діяльності», на підставі якого Лубінець просить РНБОУ винести рішення про накладання на мене санкцій за те, що я «порушив права» його довіреної особи Якименка.
На фото:
- лист Лубінця в Держспецзв’язок з проханням заблокувати DNS-адреси мого блогу, а також усіх сайтів, які передрукували мою статтю «Уповноважений з корупції»;
- Якименко, який звернувся до Лубінця зі скаргою на мене, це, насправді бухгалтер профспілкової організації працівників Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини;
- Якименко, права якого я, начебто, порушив – це керівник фіктивної фірми ГО «Волонтери об’єднані однією метою» (код ЄДРПОУ 45047206), яка приймає міжнародну допомогу від імені Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини;
- Витяг з ЄРДР, згідно з яким НАБУ зареєструвало кримінальне провадження за фактом привласнення Якименком і Лубінцем 18 тисяч євро, отриманих від Маріам Ламберт;
Під рубрикою «Мухи проти гівна».
Командир відділення механізованого польового хлібозаводу продовольчого складу 218 Об’єднаного центру забезпечення Сил логістики ЗСУ гвардії сержант Шабунін заперечує проти звільнення підозрюваних/обвинувачених від кримінальної відповідальності за так званою «схемою Шабуніна».
«Схема Шабуніна» полягає в тому, що підозрюваний/обвинувачений домовляється з командиром якоїсь військової частини й фіктивно мобілізується. А слідчому або в суд адвокат «мобілізованого» подає клопотання про зупинення провадження – аж доки або війна закінчиться, або сплине строк притягнення до кримінальної відповідальності.
Як ми знаємо, відносно Шабуніна нині розслідується кримінальне провадження за фактом ухилення від військової служби, самовільного залишення військової частини та привласнення автомобіля Nissan Pathfinder, ввезеного в Україну для потреб ЗСУ без сплати митних платежів. Окрім того, гвардії сержант є обвинуваченим у кримінальному провадженні, яке розглядається в Дніпровському районному суді Києва по обвинуваченню Шабуніна в побитті мармизи такого собі «журналіста та блогера» Філімоненка. Ось на цій справі й була вперше випробувана «схема Шабуніна», проти якої зараз Шабунін репетує.
Наруга над філімоненківською мармизою трапилась у червні 2017 року, коли військовозобов’язаного Шабуніна повісткою викликали до Дніпровського військкомату для уточнення даних. Біля входу в установу на нього вже чекав Філімоненко, який став цікавитись, чому Шабунін не служив строкову службу й чи збирається він захищати країну. У відповідь Шабунін почав волати, що він за станом здоров’я непридатний до служби в армії і вдарив Філімоненка в писок.
За фактом побиття писку було розпочато кримінальне провадження й справа щодо Шабуніна з обвинувальним актом попрямувала до суду. З тим, щоби уникнути кримінальної відповідальності, Шабунін фіктивно мобілізувався до 207 окремого батальйону ТрО й 27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член (то пак членкиня) правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до суду клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі, що обвинувачений Шабунін перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в столицю для участі в судовому засіданні. У такий спосіб борчиня з корупцією сподівалась дочекатись, доки сплине термін притягнення Шабуніна до кримінальної відповідальності, після чого справа має бути закрита «по строках».
Клопотання адвоката було судом задоволено, але в квітні 2024 року Дніпровський районний суд виявив, що ні на якому фронті військовослужбовець за мобілізацією Шабунін ніколи не був, натомість проживає в Києві, пиячить у столичних генделиках і ухиляється від військової служби. У зв’язку з цим судовий розгляд справи відновлений, наступне засідання – 10 червня 2025 року о 15:00. Що ж стосується колишнього командира 207 окремого батальйону ТрО підполковника Юшка, який фіктивно оформив Шабуніна на військову службу й навіть видав ухилянту довідку ф.6 про безпосередню участь у бойових діях, то 20 січня 2025 року Юшку було повідомлено про підозру в зловживанні службовим становищем.
Після того, як «схема Шабуніна» відносно самого Шабуніна не спрацювала, ухилянт Шабунін прозрів і став на всі заставки критикувати «схему Шабуніна», яку придумала активістка «Центру протидії корупції» Щербан. Бо, виявляється, самому Шабуніну фіктивно мобілізуватись заради зупинення кримінального провадження можна, а іншим – зась.
Командир відділення механізованого польового хлібозаводу продовольчого складу 218 Об’єднаного центру забезпечення Сил логістики ЗСУ гвардії сержант Шабунін заперечує проти звільнення підозрюваних/обвинувачених від кримінальної відповідальності за так званою «схемою Шабуніна».
«Схема Шабуніна» полягає в тому, що підозрюваний/обвинувачений домовляється з командиром якоїсь військової частини й фіктивно мобілізується. А слідчому або в суд адвокат «мобілізованого» подає клопотання про зупинення провадження – аж доки або війна закінчиться, або сплине строк притягнення до кримінальної відповідальності.
Як ми знаємо, відносно Шабуніна нині розслідується кримінальне провадження за фактом ухилення від військової служби, самовільного залишення військової частини та привласнення автомобіля Nissan Pathfinder, ввезеного в Україну для потреб ЗСУ без сплати митних платежів. Окрім того, гвардії сержант є обвинуваченим у кримінальному провадженні, яке розглядається в Дніпровському районному суді Києва по обвинуваченню Шабуніна в побитті мармизи такого собі «журналіста та блогера» Філімоненка. Ось на цій справі й була вперше випробувана «схема Шабуніна», проти якої зараз Шабунін репетує.
Наруга над філімоненківською мармизою трапилась у червні 2017 року, коли військовозобов’язаного Шабуніна повісткою викликали до Дніпровського військкомату для уточнення даних. Біля входу в установу на нього вже чекав Філімоненко, який став цікавитись, чому Шабунін не служив строкову службу й чи збирається він захищати країну. У відповідь Шабунін почав волати, що він за станом здоров’я непридатний до служби в армії і вдарив Філімоненка в писок.
За фактом побиття писку було розпочато кримінальне провадження й справа щодо Шабуніна з обвинувальним актом попрямувала до суду. З тим, щоби уникнути кримінальної відповідальності, Шабунін фіктивно мобілізувався до 207 окремого батальйону ТрО й 27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член (то пак членкиня) правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до суду клопотання про зупинення розгляду справи на тій підставі, що обвинувачений Шабунін перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в столицю для участі в судовому засіданні. У такий спосіб борчиня з корупцією сподівалась дочекатись, доки сплине термін притягнення Шабуніна до кримінальної відповідальності, після чого справа має бути закрита «по строках».
Клопотання адвоката було судом задоволено, але в квітні 2024 року Дніпровський районний суд виявив, що ні на якому фронті військовослужбовець за мобілізацією Шабунін ніколи не був, натомість проживає в Києві, пиячить у столичних генделиках і ухиляється від військової служби. У зв’язку з цим судовий розгляд справи відновлений, наступне засідання – 10 червня 2025 року о 15:00. Що ж стосується колишнього командира 207 окремого батальйону ТрО підполковника Юшка, який фіктивно оформив Шабуніна на військову службу й навіть видав ухилянту довідку ф.6 про безпосередню участь у бойових діях, то 20 січня 2025 року Юшку було повідомлено про підозру в зловживанні службовим становищем.
Після того, як «схема Шабуніна» відносно самого Шабуніна не спрацювала, ухилянт Шабунін прозрів і став на всі заставки критикувати «схему Шабуніна», яку придумала активістка «Центру протидії корупції» Щербан. Бо, виявляється, самому Шабуніну фіктивно мобілізуватись заради зупинення кримінального провадження можна, а іншим – зась.
Під рубрикою «Бойовий побратим».
Дріб’язок, а приємно: колишній мутний бізнесмен з оточення Юри Єнакіївського, стосовно якого за моїми матеріалами Генеральна прокуратура України в 2014 році зареєструвала кримінальне провадження, призначений командувачем Сил безпілотних систем ЗСУ.
Це – нечуване кар’єрне зростання, якщо взяти до відома, що новий командувач СБС раніше не мав жодного відношення до війська (лише формальне навчання на військовій катедрі в Ужгородському національному університеті наприкінці 90-х років) і військову службу вперше розпочав 26 лютого 2022 року в моєму батальйоні на посаді командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Ось, до речі, моя стаття, що побачила світ в березні 2014 року, про нового командувача Сил безпілотних систем ЗСУ.
Дріб’язок, а приємно: колишній мутний бізнесмен з оточення Юри Єнакіївського, стосовно якого за моїми матеріалами Генеральна прокуратура України в 2014 році зареєструвала кримінальне провадження, призначений командувачем Сил безпілотних систем ЗСУ.
Це – нечуване кар’єрне зростання, якщо взяти до відома, що новий командувач СБС раніше не мав жодного відношення до війська (лише формальне навчання на військовій катедрі в Ужгородському національному університеті наприкінці 90-х років) і військову службу вперше розпочав 26 лютого 2022 року в моєму батальйоні на посаді командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Ось, до речі, моя стаття, що побачила світ в березні 2014 року, про нового командувача Сил безпілотних систем ЗСУ.
Трибуна
Закарпатця Роберта Бровді звинувачують у розкраданні трьох мільярдів доларів - Трибуна
Перший місяць роботи «уряду народної довіри» засвідчив, що ані повний параліч правоохоронної системи, ані фактична відсутність збройних сил, ані навіть окупація Криму не здатні відірвати чиновників від єдиної справи, на яку вони здатні – розпилу бюджету.…
Закарпатця_Роберта_Бровді_звинувачують_у_розкраданні_трьох_мільярдів.pdf
803.9 KB
Оскільки моя стаття, опублікована ще в березні 2014 року, про нового командувача Сил безпілотних систем ЗСУ не у всіх читачів відкривається, докладаю скан цієї статті в pdf форматі
Вони себе вважають хазяями життя: їм можна все – поливати брудом інших людей; публікувати брехню на військовослужбовців, які на фронті з перших днів великої війни; цькувати журналістів, адвокатів і суддів, які не хочуть їх обслуговувати; ухилятись від мобілізації та військової служби; розкрадати злиденний державний бюджет. Вони не знають, що таке праця й більшість з них ніколи в житті не працювали жодного дня. Їм все однаково в кого й за що брати гроші: вчора вони пікетували Міністерство охорони здоров’я з вимогою допустити на ринок певний медичний препарат, сьогодні влаштовують перформанс під Верховною Радою на підтримку якогось законопроєкту, завтра борються з тютюнопалінням і гомофобією, а післязавтра оцінюють доброчесність суддів і прокурорів.
Вони – це купка людей, які живуть з того, що вештаються по іноземних посольствах і випрошують собі гранти на боротьбу за все добре й проти всього поганого. А паралельно заробляють «чорним піаром» і беруть участь у найганебніших рекламних кампаніях.
Ось, наприклад, грантожерський проєкт «Детектор-Медіа», очолюваний чи не найвідомішою медіа-проституткою Наталією Лігачовою. Колись, років 25 тому, Лігачова працювала в газеті «День». Але оскільки вона до журналістики не придатна, до того ж завжди зневажала українську мову, з газети їй довелось піти. Але Лігачова з голоду не померла – вона спромоглась роками отримувати гроші на підтримку сайту «Телекритика», потім цей сайт, створений на закордонні гранти, вона продала Третякову й на виручені кошти купила собі квартиру. Невдовзі по тому Лігачова присмокталась до Коломойського. А ще вона відкрила господарське товариство під назвою «Детектор-Медіа» і за часи президента Порошенка стала багатостаночницею, обслуговуючи таких же ж грантожерів, як вона сама, посольства та Адміністрацію Президента.
До речі, саме ця ТОВка, точніше, належне Лігачовій чесне й непідкупне «видання» з однойменною назвою, розповідало, що Стерненко й Бігус мобілізувались у перший день повномасштабної війни та відправились на фронт, а солдат Шабунін прийняв свій перший бій 25 лютого 2022 року.
А тепер дивимось на фінансові результати цього «видання», у якому працює аж 6 осіб:
За перші три роки великої війни Товариство з обмеженою відповідальністю «Детектор-медіа» збільшило дохід у 2,26 рази (з 34,2 млн. грн у 2022 році до 73,4 млн грн. на 2024 рік), при цьому прибуток відсутній повністю, оскільки всі гроші, окрім мінімальних технічних видатків на підтримку сайту та оренду приміщення, уходять у кишені Лігачової та Ко. Джерело доходу – іноземна допомога, що виділяється Україні.
До речі, аналогічна ситуація з ще одним «ланцюговим собакою демократії» – Інститутом масової інформації (нехай не лякає слово «інститут» у назві цієї псевдо-громадської організації, до наукової роботи ІМІ має таке ж відношення, як морські свинки до моря). ІМІ за перші три роки великої війни збільшив доходи в 2,35 рази (з 26,2 млн. грн до 61,77 млн. грн на 2024 рік).
Мабуть, прийшов час розповісти про цих хазяїв життя – у кого й для чого грантожери беруть гроші, як обкрадають своїх клієнтів і замовників, чому їх так любить Офіс президента й правоохоронні органи, з ким вони сплять і на що витрачають гроші. А розповідати я можу довго й натхненно. От тільки не вирішив з кого почати – з «Дзеркала тижня» чи «Української правди».
Вони – це купка людей, які живуть з того, що вештаються по іноземних посольствах і випрошують собі гранти на боротьбу за все добре й проти всього поганого. А паралельно заробляють «чорним піаром» і беруть участь у найганебніших рекламних кампаніях.
Ось, наприклад, грантожерський проєкт «Детектор-Медіа», очолюваний чи не найвідомішою медіа-проституткою Наталією Лігачовою. Колись, років 25 тому, Лігачова працювала в газеті «День». Але оскільки вона до журналістики не придатна, до того ж завжди зневажала українську мову, з газети їй довелось піти. Але Лігачова з голоду не померла – вона спромоглась роками отримувати гроші на підтримку сайту «Телекритика», потім цей сайт, створений на закордонні гранти, вона продала Третякову й на виручені кошти купила собі квартиру. Невдовзі по тому Лігачова присмокталась до Коломойського. А ще вона відкрила господарське товариство під назвою «Детектор-Медіа» і за часи президента Порошенка стала багатостаночницею, обслуговуючи таких же ж грантожерів, як вона сама, посольства та Адміністрацію Президента.
До речі, саме ця ТОВка, точніше, належне Лігачовій чесне й непідкупне «видання» з однойменною назвою, розповідало, що Стерненко й Бігус мобілізувались у перший день повномасштабної війни та відправились на фронт, а солдат Шабунін прийняв свій перший бій 25 лютого 2022 року.
А тепер дивимось на фінансові результати цього «видання», у якому працює аж 6 осіб:
За перші три роки великої війни Товариство з обмеженою відповідальністю «Детектор-медіа» збільшило дохід у 2,26 рази (з 34,2 млн. грн у 2022 році до 73,4 млн грн. на 2024 рік), при цьому прибуток відсутній повністю, оскільки всі гроші, окрім мінімальних технічних видатків на підтримку сайту та оренду приміщення, уходять у кишені Лігачової та Ко. Джерело доходу – іноземна допомога, що виділяється Україні.
До речі, аналогічна ситуація з ще одним «ланцюговим собакою демократії» – Інститутом масової інформації (нехай не лякає слово «інститут» у назві цієї псевдо-громадської організації, до наукової роботи ІМІ має таке ж відношення, як морські свинки до моря). ІМІ за перші три роки великої війни збільшив доходи в 2,35 рази (з 26,2 млн. грн до 61,77 млн. грн на 2024 рік).
Мабуть, прийшов час розповісти про цих хазяїв життя – у кого й для чого грантожери беруть гроші, як обкрадають своїх клієнтів і замовників, чому їх так любить Офіс президента й правоохоронні органи, з ким вони сплять і на що витрачають гроші. А розповідати я можу довго й натхненно. От тільки не вирішив з кого почати – з «Дзеркала тижня» чи «Української правди».
26 лютого 2014 року чесне й непідкупне видання «Цензор.нет» опублікувало статтю про топ-менеджера Юрія Іванющенка (відомого в кримінальному світі як «Юра Єнакіївський») Роберта Бровді – нинішнього Героя України й командувача Сил безпілотних систем ЗСУ. Народний експерт з усіх питань Бутусов назвав у цій статті Роберта Йосиповича «легендою теневых схем и отмывания в особо крупных размерах» та розповів, як майбутньому Герою України вдалось ошукати китайських інвесторів на 1,5 млрд. доларів, відшкодовувати які довелось державному бюджету України.
Зараз ця стаття видалена з сайту «Цензор.нет» – очевидно у Бровді знайшлись вагомі аргументи для народного експерта. Але залишився передрук цієї статті на сайті «Закарпаття. Онлайн», завдяки чому можна ознайомитись з творчістю Бутусова 11-річної давнини
https://zakarpattya.net.ua/News/120552-Zakarpatets-Brovdi.-KUDY-PROPALY-15-MLRD-KYTAISKOHO-KREDYTU
Завдяки цій публікації читацька громадськість може побачити, як виглядає топ-менеджер Юри Єнакіївського без бороди та військової форми.
Довідково: зняти статтю на сайті чесного й непідкупного видання «Цензор.нет» коштує стільки ж, скільки й розмістити публікацію, тобто 10 тисяч доларів.
Зараз ця стаття видалена з сайту «Цензор.нет» – очевидно у Бровді знайшлись вагомі аргументи для народного експерта. Але залишився передрук цієї статті на сайті «Закарпаття. Онлайн», завдяки чому можна ознайомитись з творчістю Бутусова 11-річної давнини
https://zakarpattya.net.ua/News/120552-Zakarpatets-Brovdi.-KUDY-PROPALY-15-MLRD-KYTAISKOHO-KREDYTU
Завдяки цій публікації читацька громадськість може побачити, як виглядає топ-менеджер Юри Єнакіївського без бороди та військової форми.
Довідково: зняти статтю на сайті чесного й непідкупного видання «Цензор.нет» коштує стільки ж, скільки й розмістити публікацію, тобто 10 тисяч доларів.
Закарпаття онлайн
Закарпатець Бровді. КУДИ ПРОПАЛИ 1,5 МЛРД КИТАЙСЬКОГО КРЕДИТУ? @ Закарпаття онлайн
Чутки про здачу української землі китайцям все більше підтверджуються фактами. Спливають все нові подробиці шахрайської схеми, яку провертають шахраї, шокуючи Україну в багатомільярдні борги перед ядерною державою.
Під рубрикою «Будні тоталітаризму».
Як я вже розповідав, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець у березні 2025 року звернувся в РНБО з поданням про накладання позасудових санкцій на мене – на той час військовослужбовця Збройних Сил України – за те, що я оприлюднив докази того, що Лубінець розкрадає державний бюджет і привласнює гуманітарну допомогу.
Першим кроком стало блокування на прохання Лубінця головою Держспецзв’язку бригадним генералом Потієм DNS-адреси мого персонального блогу «Хроніки Українських Йолопів» через розміщену на ньому статтю про Лубінця «Уповноважений з корупції» та адрес усіх тих сайтів, які цю статтю передрукували. Зараз прочитати статтю «Уповноважений з корупції» можна або через VPN на моєму блозі volodymyrboyko.com або на «дзеркалі» за адресою:
https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/11/17/lubinets/
Лубінець попрохав Держспецзв’язок заблокувати адресу мого блогу на підставі того, що до нього звернувся його бухгалтер Якименко й поскаржився, що я опублікував свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини передали правозахисні організації для евакуації дітей з прифронтових районів і які Лубінець, замість того, щоби зареєструвати на Секретаріат Уповноваженого, привласнив, оформивши автівки на свою довірену особу Якименка.
Неможливо уявити, щоби щось подібне – блокування інтернет-ресурсу без рішення суду, а лише на прохання «героя» статті, упійманого на розкраданні міжнародної допомоги, – могло трапитись, наприклад, за часи Януковича. Тому що при Януковичу Україна була лише автократичною державною, а нині вона перетворилась на осідок тоталітаризму, де Конституція й закони – то порожній звук.
Тому коли я звернувся до суду (рішення ще не має; користуючись нагодою, дякую адвокату Ростиславу Кравцю, який представляє мої інтереси) з позовом до Національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами Держспецзв’язку, оскаржуючи беззаконне розпорядження про блокування адреси мого блогу, цей Центр подав свої заперечення, які є наочним свідченням того, що нинішній український режим – це феодальний корупційний гнійник.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву, блокування адреси мого блогу та всіх тих сайтів, які передрукували статтю «Уповноважений з корупції», здійснено «з метою запобігання потенційним загрозам», при цьому ці загрози оцінює не суд, а Лубінець. Що ж стосується розпорядження про позасудове блокування мого блогу, то його в Держспецзв’язку вважають правомірним, оскільки я, публікуючи статтю про корупційні злочини, вчинені Лубінцем і його бухгалтером Якименком (нагадую, що за матеріалами моєї статті НАБУ зареєструвало кримінальне провадження), не надав Держспецзв’язку «жодних доказів того, що оприлюднена інформація не завдає шкоди державним інтересам або не порушує законодавство про персональні дані».
Ось воно що. Це за часи Януковича можна було безперешкодно викривати злодіїв у владі. А за нинішнього режиму, виявляється, треба ходити в Держспецзв’язок і узгоджувати тексти, які збираєшся розмістити на своїх сторінках у соцмережах чи на персональному сайті – на випадок, якщо якомусь лубінцю не сподобається те, що про нього буде написано.
Як я вже розповідав, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лубінець у березні 2025 року звернувся в РНБО з поданням про накладання позасудових санкцій на мене – на той час військовослужбовця Збройних Сил України – за те, що я оприлюднив докази того, що Лубінець розкрадає державний бюджет і привласнює гуманітарну допомогу.
Першим кроком стало блокування на прохання Лубінця головою Держспецзв’язку бригадним генералом Потієм DNS-адреси мого персонального блогу «Хроніки Українських Йолопів» через розміщену на ньому статтю про Лубінця «Уповноважений з корупції» та адрес усіх тих сайтів, які цю статтю передрукували. Зараз прочитати статтю «Уповноважений з корупції» можна або через VPN на моєму блозі volodymyrboyko.com або на «дзеркалі» за адресою:
https://volodymyrboyko.wordpress.com/2024/11/17/lubinets/
Лубінець попрохав Держспецзв’язок заблокувати адресу мого блогу на підставі того, що до нього звернувся його бухгалтер Якименко й поскаржився, що я опублікував свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини передали правозахисні організації для евакуації дітей з прифронтових районів і які Лубінець, замість того, щоби зареєструвати на Секретаріат Уповноваженого, привласнив, оформивши автівки на свою довірену особу Якименка.
Неможливо уявити, щоби щось подібне – блокування інтернет-ресурсу без рішення суду, а лише на прохання «героя» статті, упійманого на розкраданні міжнародної допомоги, – могло трапитись, наприклад, за часи Януковича. Тому що при Януковичу Україна була лише автократичною державною, а нині вона перетворилась на осідок тоталітаризму, де Конституція й закони – то порожній звук.
Тому коли я звернувся до суду (рішення ще не має; користуючись нагодою, дякую адвокату Ростиславу Кравцю, який представляє мої інтереси) з позовом до Національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами Держспецзв’язку, оскаржуючи беззаконне розпорядження про блокування адреси мого блогу, цей Центр подав свої заперечення, які є наочним свідченням того, що нинішній український режим – це феодальний корупційний гнійник.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву, блокування адреси мого блогу та всіх тих сайтів, які передрукували статтю «Уповноважений з корупції», здійснено «з метою запобігання потенційним загрозам», при цьому ці загрози оцінює не суд, а Лубінець. Що ж стосується розпорядження про позасудове блокування мого блогу, то його в Держспецзв’язку вважають правомірним, оскільки я, публікуючи статтю про корупційні злочини, вчинені Лубінцем і його бухгалтером Якименком (нагадую, що за матеріалами моєї статті НАБУ зареєструвало кримінальне провадження), не надав Держспецзв’язку «жодних доказів того, що оприлюднена інформація не завдає шкоди державним інтересам або не порушує законодавство про персональні дані».
Ось воно що. Це за часи Януковича можна було безперешкодно викривати злодіїв у владі. А за нинішнього режиму, виявляється, треба ходити в Держспецзв’язок і узгоджувати тексти, які збираєшся розмістити на своїх сторінках у соцмережах чи на персональному сайті – на випадок, якщо якомусь лубінцю не сподобається те, що про нього буде написано.