This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Аще піп нехрещений буде…
Forwarded from Софійське Братство
#руйнування_міфів #діалоги
Діалоги УПЦ-ПЦУ: чи благодатна ПЦУ та її таїнства?
Чи є Таїнства в ПЦУ дійсними? Чи діє благодать без повного визнання? А можливо, ми просто заручники старих ран і нової геополітики?
На каналі ВІЧЕ — «Діалог між священниками УПЦ і ПЦУ», створений у співпраці з Софійським братством та фондом Renovabis.
У цьому випуску — діалог ведуть ієрей Ростислав Хрупчик (УПЦ) та протоієрей Віталій Кузьмич (ПЦУ).
📌 Обговорюємо:
Хіротонії та апостольську спадкоємність: де закінчується канон, а де починається політика?
Чи можна заперечити благодать, якщо звершуються повноцінні Таїнства?
Визнання ПЦУ: процес чи перепона?
Що розділяє — віра чи страх перед єдністю?
Цей випуск — спроба чесно подивитися в очі один одному, не ховаючись за гаслами й кліше. Чи можлива єдність українського православ’я?
Дивитись: https://youtube.com/watch?v=IIA2_PoEZik&si=j-phcfkNc1zBIPbE
Діалоги УПЦ-ПЦУ: чи благодатна ПЦУ та її таїнства?
Чи є Таїнства в ПЦУ дійсними? Чи діє благодать без повного визнання? А можливо, ми просто заручники старих ран і нової геополітики?
На каналі ВІЧЕ — «Діалог між священниками УПЦ і ПЦУ», створений у співпраці з Софійським братством та фондом Renovabis.
У цьому випуску — діалог ведуть ієрей Ростислав Хрупчик (УПЦ) та протоієрей Віталій Кузьмич (ПЦУ).
📌 Обговорюємо:
Хіротонії та апостольську спадкоємність: де закінчується канон, а де починається політика?
Чи можна заперечити благодать, якщо звершуються повноцінні Таїнства?
Визнання ПЦУ: процес чи перепона?
Що розділяє — віра чи страх перед єдністю?
Цей випуск — спроба чесно подивитися в очі один одному, не ховаючись за гаслами й кліше. Чи можлива єдність українського православ’я?
Дивитись: https://youtube.com/watch?v=IIA2_PoEZik&si=j-phcfkNc1zBIPbE
YouTube
Діалоги УПЦ-ПЦУ: чи благодатна ПЦУ та її таїнства?
Чи є Таїнства в ПЦУ дійсними? Чи діє благодать без повного визнання? А можливо, ми просто заручники старих ран і нової геополітики?
На каналі ВІЧЕ — «Діалог між священниками УПЦ і ПЦУ», створений у співпраці з Софійським братством та фондом Renovabis.
…
На каналі ВІЧЕ — «Діалог між священниками УПЦ і ПЦУ», створений у співпраці з Софійським братством та фондом Renovabis.
…
ПРО НАБОЛІЛЕ
З просторів fb
Я не зараховую себе до осіб, що люблять наелектризовувати напругу (особливо у часі війни), звинувачувати когось чи сіяти міжконфесійні чвари. Та все ж важко про це змовчати! Нещодавно натрапив у мережі на книгу богослужбового Октоїха (т.зв. восьмогласник) видання києво-печерської лаври 2018 року. Спочатку подумав, що це звичайне свіже церковно-словʼянське видання. Але ж ні! Це октоїх з паралельним російським перекладом! Про такі переклади я звісно знав і все б нічого якби це було, скажімо, у Москві чи Петербурзі. Але це видання печерської лаври у Києві і до того ж вийшло воно доволі великим накладом.
Для поінформованості: московити мають фактично усі переклади богослужбових текстів на російську мову (не впевнений щоправда у їх якості), однак у богослужінні продовжують вживати майже виключно церковно-словʼянську мову. Зрештою це їх справа!
Хочу наголосити що синод РПЦвУ на початку 2000-х прийняв рішення про можливість використання у богослужінні української мови, якщо цього забажає парафіяльна громада. Але, ой лишенько, такої книги як Октоїх з паралельним українським перекладом чомусь так і не було видано. То ж питання а як можна було благословляти перехід при потребі на українську мова без богослужбових перекладів! Відповідь проста: це був черговий цинічний посил для суспільства, що мовляв, бачите, ми відкриті до української мови, ми даємо змогу молитися рідною мовою. Хоча насправді окремих священників цієї структури в Україні нещадно клеймили навіть за саме прагнення перейти на т.зв. київський ізвод (українську вимову) церковно-словʼянської мови. Якісь явно подвійні стандарти!
Добре пригадую дискусії, які ще від 90-х років точилися у середовищі українських православних церков. Блаженіший Онуфрій, глава РПЦвУ, відповідаючи на запитання журналіста щодо можливості використання української мови зокрема відповів, що "не треба плутати яєшню з даром Божим”, підкреслюючи що, мовляв, українська мова це така собі звичайна яєшня. Щоби бути мовою церкви ("даром Божим") українській мові до цього далеко.
Нещодавно натрапив у мережі на Reels, як у Чернівцях у соборі РПЦвУ співали "Христос воскрес" на різних мовах, а румунською навіть цілі богослужбові частини, тоді як українською не заспівали навіть тропар “Христос воскрес”. Навряд чи вони не знають що переклади на сучасну румунську мову у Румунії було здійснено щойно на початку 19ст. Між іншим було це зроблено під тиском тодішньої румунської влади, яка поставила питання дуже категорично. І перші переклади були відверто неякісні. Мова тут йде про звичайну румунську мову, не якусь давню сакральну мову. Але московитам все одно - румунською на Буковині можна молитися, а українською - зась!
Поневолені віковою російською пропагандою представники РПЦвУ і гадки не мають про те, що українська є однією з найбагатших серед європейських мов зокрема щодо лексем, словозамін, синонімічних груп і з кожним десятиліттям усе більш впевнено віднаходить себе у літургійних текстах українських церков візантійської традиції через творення перекладів і написання нових богослужбових текстів.
Хочу теж пригадати дешеві міфи, які цинічно поширюються духовенством і вірянами РПЦвУ:
1) Українська мова - неблагодатна. Молитися нею гріх.
2) Українська мова поступається красою зворотів і її складно адаптувати до високої мови богослужіння.
3) В українській мові відсутні вивірені часом і традицією догматичні терміни і звороти.
4) Церковно-словʼянська мова - це мова святих Кирила і Методія. Її не можна змінювати.
Спробую відповісти на ці міфи:
1) Мова в принципі не може бути неблагодатною. Бог і його благодать є вільними. У міру поширення християнських місій серед нехристиянізованих народів поняття сакральної мови, зокрема у останні століття, було глибоко переосмислене і набуло цілком іншого сенсу. Мова є даром Божим для кожної народу, а тому Бог чує і розуміє будь-яку мову.
З просторів fb
Я не зараховую себе до осіб, що люблять наелектризовувати напругу (особливо у часі війни), звинувачувати когось чи сіяти міжконфесійні чвари. Та все ж важко про це змовчати! Нещодавно натрапив у мережі на книгу богослужбового Октоїха (т.зв. восьмогласник) видання києво-печерської лаври 2018 року. Спочатку подумав, що це звичайне свіже церковно-словʼянське видання. Але ж ні! Це октоїх з паралельним російським перекладом! Про такі переклади я звісно знав і все б нічого якби це було, скажімо, у Москві чи Петербурзі. Але це видання печерської лаври у Києві і до того ж вийшло воно доволі великим накладом.
Для поінформованості: московити мають фактично усі переклади богослужбових текстів на російську мову (не впевнений щоправда у їх якості), однак у богослужінні продовжують вживати майже виключно церковно-словʼянську мову. Зрештою це їх справа!
Хочу наголосити що синод РПЦвУ на початку 2000-х прийняв рішення про можливість використання у богослужінні української мови, якщо цього забажає парафіяльна громада. Але, ой лишенько, такої книги як Октоїх з паралельним українським перекладом чомусь так і не було видано. То ж питання а як можна було благословляти перехід при потребі на українську мова без богослужбових перекладів! Відповідь проста: це був черговий цинічний посил для суспільства, що мовляв, бачите, ми відкриті до української мови, ми даємо змогу молитися рідною мовою. Хоча насправді окремих священників цієї структури в Україні нещадно клеймили навіть за саме прагнення перейти на т.зв. київський ізвод (українську вимову) церковно-словʼянської мови. Якісь явно подвійні стандарти!
Добре пригадую дискусії, які ще від 90-х років точилися у середовищі українських православних церков. Блаженіший Онуфрій, глава РПЦвУ, відповідаючи на запитання журналіста щодо можливості використання української мови зокрема відповів, що "не треба плутати яєшню з даром Божим”, підкреслюючи що, мовляв, українська мова це така собі звичайна яєшня. Щоби бути мовою церкви ("даром Божим") українській мові до цього далеко.
Нещодавно натрапив у мережі на Reels, як у Чернівцях у соборі РПЦвУ співали "Христос воскрес" на різних мовах, а румунською навіть цілі богослужбові частини, тоді як українською не заспівали навіть тропар “Христос воскрес”. Навряд чи вони не знають що переклади на сучасну румунську мову у Румунії було здійснено щойно на початку 19ст. Між іншим було це зроблено під тиском тодішньої румунської влади, яка поставила питання дуже категорично. І перші переклади були відверто неякісні. Мова тут йде про звичайну румунську мову, не якусь давню сакральну мову. Але московитам все одно - румунською на Буковині можна молитися, а українською - зась!
Поневолені віковою російською пропагандою представники РПЦвУ і гадки не мають про те, що українська є однією з найбагатших серед європейських мов зокрема щодо лексем, словозамін, синонімічних груп і з кожним десятиліттям усе більш впевнено віднаходить себе у літургійних текстах українських церков візантійської традиції через творення перекладів і написання нових богослужбових текстів.
Хочу теж пригадати дешеві міфи, які цинічно поширюються духовенством і вірянами РПЦвУ:
1) Українська мова - неблагодатна. Молитися нею гріх.
2) Українська мова поступається красою зворотів і її складно адаптувати до високої мови богослужіння.
3) В українській мові відсутні вивірені часом і традицією догматичні терміни і звороти.
4) Церковно-словʼянська мова - це мова святих Кирила і Методія. Її не можна змінювати.
Спробую відповісти на ці міфи:
1) Мова в принципі не може бути неблагодатною. Бог і його благодать є вільними. У міру поширення християнських місій серед нехристиянізованих народів поняття сакральної мови, зокрема у останні століття, було глибоко переосмислене і набуло цілком іншого сенсу. Мова є даром Божим для кожної народу, а тому Бог чує і розуміє будь-яку мову.
2) Про красу, глибину, патетичність української мови я вже частково вище згадував. Так, правда, що процес адаптації української мови триває. Зрешою цей процес не мав би ніколи припинятися, бо кожне покоління має право і обовʼязок відчитувати церковне Передання. Це частина природнього духовного процесу. Я переконаний, що українська мова з плином часу буде все глибше віднаходитись у візантійському богослужінні. Для цього потрібні час, праця і чимало творчого дерзновення.
3) Щодо догматичних термінів і складних літургійних зворотів: значна частина таких віронавчальних формул були свого часу створені з нуля у певному контексті. У певному сенсі вони були породженням епохи. Отож вона мають свою складну, інколи контроверсійну історію творення і еволюцій. Якщо це було складно раніше, то чому вважати тепер, що ми не маємо права іти тим самим шляхом.
4) І останнє: подвиг Кирила і Методія власне і полягав в інкультурації багатющої візантійської літургійної спадщини на словʼянський ґрунт. Отож, бути вірними їх досвіду - це іти тим самим шляхом перекладацького подвижництва, а не сакралізувати богослужбові зразки минулого.
А тим часом прикро вчергове пересвідчуватися, що зрушення у головах людей з РПЦвУ не спостерігається і на полицях релігійних магазинів все ще можна знайти ось такі книги, де "содержаться тексты песнопений с параллельным русским переводом".
3) Щодо догматичних термінів і складних літургійних зворотів: значна частина таких віронавчальних формул були свого часу створені з нуля у певному контексті. У певному сенсі вони були породженням епохи. Отож вона мають свою складну, інколи контроверсійну історію творення і еволюцій. Якщо це було складно раніше, то чому вважати тепер, що ми не маємо права іти тим самим шляхом.
4) І останнє: подвиг Кирила і Методія власне і полягав в інкультурації багатющої візантійської літургійної спадщини на словʼянський ґрунт. Отож, бути вірними їх досвіду - це іти тим самим шляхом перекладацького подвижництва, а не сакралізувати богослужбові зразки минулого.
А тим часом прикро вчергове пересвідчуватися, що зрушення у головах людей з РПЦвУ не спостерігається і на полицях релігійних магазинів все ще можна знайти ось такі книги, де "содержаться тексты песнопений с параллельным русским переводом".
Тетяна Деркач:
«Якщо і вправду це та сама панагія митрополита Володимира, яку у нього викрали, то це сигнал від патріарха Кирила УПЦ: нікуди ви, смерди, не подінетеся. Ваш артефакт висить на мені. Магічна свідомість, абсолютно. Не здивуюсь, якщо він змінить свій титул на "Московський, Київський та всієї Русі".»
«Якщо і вправду це та сама панагія митрополита Володимира, яку у нього викрали, то це сигнал від патріарха Кирила УПЦ: нікуди ви, смерди, не подінетеся. Ваш артефакт висить на мені. Магічна свідомість, абсолютно. Не здивуюсь, якщо він змінить свій титул на "Московський, Київський та всієї Русі".»
На Рівнещині було заарештовано голову Зорянської селищної ради о. Михайла Олійника з ПЦУ.
о. Михайло у 2015 році виграв вибови і тому на час виконання службових обовʼязків голови громади був виведений ща штат єпархії.
Правоохоронці звинувачують священника-чиновника у створенні корупційних схем, повʼязаних з рішенням земельних питань та хабарництві. Це вже другий подібний епізод в його карʼєрі. По першому епізоду після 9-річної судової тяганини його було виправдано.
о. Михайло у 2015 році виграв вибови і тому на час виконання службових обовʼязків голови громади був виведений ща штат єпархії.
Правоохоронці звинувачують священника-чиновника у створенні корупційних схем, повʼязаних з рішенням земельних питань та хабарництві. Це вже другий подібний епізод в його карʼєрі. По першому епізоду після 9-річної судової тяганини його було виправдано.
Ну що... Почалось?
ДЕСС повідомляє про початок дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської митрополії УПЦ
Відповідно до пункту 8 Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 травня 2025 р. № 543, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті повідомляє про початок з 20 травня 2025 року дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 21510633) з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.
Кто ни разлучіт от любвє масковскія? Єлєнскій лі?
ДЕСС повідомляє про початок дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Київської митрополії УПЦ
Відповідно до пункту 8 Порядку проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості релігійної організації з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 травня 2025 р. № 543, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті повідомляє про початок з 20 травня 2025 року дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КИЇВСЬКОЇ МИТРОПОЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 21510633) з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.
Кто ни разлучіт от любвє масковскія? Єлєнскій лі?
Сестра Васса заявила о переходе в ПЦУ и обвинила иерархию в соучастии в идеологии «священной войны»
КИЕВ / ВЕНА — 12 мая 2025
Православная монахиня и богослов Сестра Васса Ларина опубликовала заявление, в котором осудила действия иерархии Русской Зарубежной Церкви (РПЦЗ) и подтвердила своё полное отделение от этой юрисдикции. В ответ на объявленное РПЦЗ «лишение монашеского сана», она заявила, что продолжает своё служение в составе Православной Церкви Украины (ПЦУ), оставаясь в рясофорном статусе монахини.
Сестра Васса, известная богословскими публикациями и видеопроектом Coffee with Sister Vassa, обвинила руководство РПЦЗ в попытке заставить её замолчать за открытую критику идеологии Патриарха Кирилла, которую она называет «еретической» и «антихристианской». Она подчеркнула, что действия РПЦ и РПЦЗ направлены на «каноническое принуждение» к поддержке войны в Украине, а литургическая символика используется для легитимации насилия.
«Я никогда не брала обет защищать или прикрывать подобную ложь. Моё послушание — Богу, а не режиму», — заявила монахиня.
Сестра Васса сообщила, что указ о её «расстрижении» был составлен на дореволюционном русском языке и, по её мнению, предназначен для демонстрации лояльности Кремлю. Несмотря на это, она подчёркивает, что продолжает своё служение онлайн, независимо от признания со стороны РПЦЗ.
«Я — монахиня. В рясе или без. Это не изменит ни одежда, ни указ», — написала она.
Сестра Васса также напомнила, что её проект Coffee with Sister Vassa никогда не финансировался РПЦЗ, а существует исключительно за счёт поддержки подписчиков. Она поблагодарила своих сторонников и выразила уверенность, что в нынешнее тревожное время христианская вера продолжает расти.
Завершая своё заявление пасхальным приветствием «Христос воскресе!», Сестра Васса подчеркнула, что продолжает служение Богу и людям, несмотря на попытки церковных структур лишить её голоса.
Контекст
Сестра Васса ранее была одной из немногих представителей русскоязычного православия, кто открыто критиковал позицию Патриарха Кирилла по поводу войны в Украине. Она имеет степень доктора богословия Мюнхенского университета и входила в состав Межсоборного присутствия РПЦ до 2014 года. В последние годы живёт и служит в Европе и Украине.
Павел Лещинский
КИЕВ / ВЕНА — 12 мая 2025
Православная монахиня и богослов Сестра Васса Ларина опубликовала заявление, в котором осудила действия иерархии Русской Зарубежной Церкви (РПЦЗ) и подтвердила своё полное отделение от этой юрисдикции. В ответ на объявленное РПЦЗ «лишение монашеского сана», она заявила, что продолжает своё служение в составе Православной Церкви Украины (ПЦУ), оставаясь в рясофорном статусе монахини.
Сестра Васса, известная богословскими публикациями и видеопроектом Coffee with Sister Vassa, обвинила руководство РПЦЗ в попытке заставить её замолчать за открытую критику идеологии Патриарха Кирилла, которую она называет «еретической» и «антихристианской». Она подчеркнула, что действия РПЦ и РПЦЗ направлены на «каноническое принуждение» к поддержке войны в Украине, а литургическая символика используется для легитимации насилия.
«Я никогда не брала обет защищать или прикрывать подобную ложь. Моё послушание — Богу, а не режиму», — заявила монахиня.
Сестра Васса сообщила, что указ о её «расстрижении» был составлен на дореволюционном русском языке и, по её мнению, предназначен для демонстрации лояльности Кремлю. Несмотря на это, она подчёркивает, что продолжает своё служение онлайн, независимо от признания со стороны РПЦЗ.
«Я — монахиня. В рясе или без. Это не изменит ни одежда, ни указ», — написала она.
Сестра Васса также напомнила, что её проект Coffee with Sister Vassa никогда не финансировался РПЦЗ, а существует исключительно за счёт поддержки подписчиков. Она поблагодарила своих сторонников и выразила уверенность, что в нынешнее тревожное время христианская вера продолжает расти.
Завершая своё заявление пасхальным приветствием «Христос воскресе!», Сестра Васса подчеркнула, что продолжает служение Богу и людям, несмотря на попытки церковных структур лишить её голоса.
Контекст
Сестра Васса ранее была одной из немногих представителей русскоязычного православия, кто открыто критиковал позицию Патриарха Кирилла по поводу войны в Украине. Она имеет степень доктора богословия Мюнхенского университета и входила в состав Межсоборного присутствия РПЦ до 2014 года. В последние годы живёт и служит в Европе и Украине.
Павел Лещинский
А ось і реакція РПЦЗ на приїзд Васси до України:
«НЬЮ-ЙОРК: 16 мая 2025 г.
Указ из Архиерейского Синода Nº 01/05/2025 епископу Сиракузскому Луке и Варваре
Георгиевне Лариной (бывшей инокине Вассе)
На заседании Архиерейского Синода, состоявшемся в Лондоне в пятницу, 26 апреля/9 мая 2025 года, ИМЕЛИ СУЖДЕНИЕ: О переписке епископа
Сиракузского Луки с инокиней Вассой (Лариной).
Читается последнее письмо епископа Луки, в котором Его Преосвященство снимает с нее рясу и клобук за непослушание.
ПОСТАНОВИЛИ: 1) Подтвердить решение епископа Сиракузского Луки.
2)Запретить бывшей инокине Вассе ношение иноческих одежд и использование имени, данного при постриге, и в своих выступлениях не выдавать себя за инокиню Русской Зарубежной Церкви.
3) Опубликовать данное решение.
О чем дается сей указ.
НИКОЛАЙ, Митрополит Восточно-Американский и Нью-Йоркский
Председатель Архиерейского Синода
КИРИЛЛ, Архиепископ Сан-Францисский и Западно-Американский
Секретарь Архиерейского Синода»
«НЬЮ-ЙОРК: 16 мая 2025 г.
Указ из Архиерейского Синода Nº 01/05/2025 епископу Сиракузскому Луке и Варваре
Георгиевне Лариной (бывшей инокине Вассе)
На заседании Архиерейского Синода, состоявшемся в Лондоне в пятницу, 26 апреля/9 мая 2025 года, ИМЕЛИ СУЖДЕНИЕ: О переписке епископа
Сиракузского Луки с инокиней Вассой (Лариной).
Читается последнее письмо епископа Луки, в котором Его Преосвященство снимает с нее рясу и клобук за непослушание.
ПОСТАНОВИЛИ: 1) Подтвердить решение епископа Сиракузского Луки.
2)Запретить бывшей инокине Вассе ношение иноческих одежд и использование имени, данного при постриге, и в своих выступлениях не выдавать себя за инокиню Русской Зарубежной Церкви.
3) Опубликовать данное решение.
О чем дается сей указ.
НИКОЛАЙ, Митрополит Восточно-Американский и Нью-Йоркский
Председатель Архиерейского Синода
КИРИЛЛ, Архиепископ Сан-Францисский и Западно-Американский
Секретарь Архиерейского Синода»
Чи припустимо робити помпезні святкування днів Ангела з урочистостями в концертних залах в час війни?
Anonymous Poll
13%
Так
87%
Ні
На подібне опитування одного з адмінів каналу надихнуло це фото.
Ми досить часто критикуємо УПЦ за подібне і не помічаємо схожого з іншого боку.
Всі щасливі, сміються, святкують, а хлопці на нулях сидять більше стадвадцяти днів і останній хєр без солі доїдають. Якщо УПЦ така пропаща, то чому справжня церква Українського народу не показує гарного прикладу?
Або хрестик зніміть, або труси надіньте.
Ми досить часто критикуємо УПЦ за подібне і не помічаємо схожого з іншого боку.
Всі щасливі, сміються, святкують, а хлопці на нулях сидять більше стадвадцяти днів і останній хєр без солі доїдають. Якщо УПЦ така пропаща, то чому справжня церква Українського народу не показує гарного прикладу?
Або хрестик зніміть, або труси надіньте.
Forwarded from Софійське Братство
#думки_вголос
Геннадій Христокін: Церква між владою і Євангелієм
Додам песимізму)) От ми скаржимося на нечемну і не цивілізовану поведінку православних, а коли вона була чемною та цивілізованою? Коли православна Церква була прикладом миру та любові? Починаючи з Старого Завіту, в Новому Завіті і всю історію Церква воювала, засуджувала, була не цивілізованою, виправдовувала війни, захищала імперії, націоналізми.... Церква була умовно мирною, лише тоді, коли мала монопольну владу і коли всі опоненти були подолані державою. Мирною і цивілізованою Церква може бути в мирних і цивілізованих країнах, де працюють закони, право, суспільний контроль, де існує релігійний плюралізм, високий рівень освіти, толерантності. Якщо цього всього немає, то Церква відзеркалює стан суспільства. Чи може вона як структура стати носієм правди, добра та миру? От були такі випадки, щоб Синоди, Собори приймали рішення і діяли у відповідності з миром і любов'ю, без осуду, без посилання опонента в пекло? Щоб Церква взяла на себе відповідальність, щоб простила, не засудила, стерпіла? Були, коли структури були пригнічені, коли були гоніння на її керівництво, а як тільки вона при владі, як тільки в неї є права і свободи, вона воює за них, воює ще гірше ніж нецерковні організації. Мир і любов можливі в діях окремих людей, а не в діях структур.
Додам оптимізму)) Тому надія є на кожного з нас, на особистості, на вчинки і власні подвиги. Ми робимо те, що маємо робити, що підказує наше серце і совість. І робимо це мирно, тримаємося золотої середини, мудро. Поки цього достатньо, а далі воно покаже. Я впевнений, що всі учасники конфліктів хочуть блага, миру, але не знають якими досягнути це засобами. Кожен діє так як уявляє собі. І в результаті війна, конфлікти, сварки. Тому не впадаємо в крайнощі і робимо свою справу)
Геннадій Христокін: Церква між владою і Євангелієм
Додам песимізму)) От ми скаржимося на нечемну і не цивілізовану поведінку православних, а коли вона була чемною та цивілізованою? Коли православна Церква була прикладом миру та любові? Починаючи з Старого Завіту, в Новому Завіті і всю історію Церква воювала, засуджувала, була не цивілізованою, виправдовувала війни, захищала імперії, націоналізми.... Церква була умовно мирною, лише тоді, коли мала монопольну владу і коли всі опоненти були подолані державою. Мирною і цивілізованою Церква може бути в мирних і цивілізованих країнах, де працюють закони, право, суспільний контроль, де існує релігійний плюралізм, високий рівень освіти, толерантності. Якщо цього всього немає, то Церква відзеркалює стан суспільства. Чи може вона як структура стати носієм правди, добра та миру? От були такі випадки, щоб Синоди, Собори приймали рішення і діяли у відповідності з миром і любов'ю, без осуду, без посилання опонента в пекло? Щоб Церква взяла на себе відповідальність, щоб простила, не засудила, стерпіла? Були, коли структури були пригнічені, коли були гоніння на її керівництво, а як тільки вона при владі, як тільки в неї є права і свободи, вона воює за них, воює ще гірше ніж нецерковні організації. Мир і любов можливі в діях окремих людей, а не в діях структур.
Додам оптимізму)) Тому надія є на кожного з нас, на особистості, на вчинки і власні подвиги. Ми робимо те, що маємо робити, що підказує наше серце і совість. І робимо це мирно, тримаємося золотої середини, мудро. Поки цього достатньо, а далі воно покаже. Я впевнений, що всі учасники конфліктів хочуть блага, миру, але не знають якими досягнути це засобами. Кожен діє так як уявляє собі. І в результаті війна, конфлікти, сварки. Тому не впадаємо в крайнощі і робимо свою справу)