Ввечері 28 жовтня внаслідок удару керованою авіаційною бомбою було пошкоджено будівлю Держпрому у Харкові.
«Стіна знищена повністю, знищене перекриття над третім поверхом, другий поверх, під ним вікно розбиті, знищені. Я ніколи не думав, що мені доведеться працювати багато років у цій будівлі, але я люблю цю будівлю. Образливо до сліз», – прокоментував Суспільному ситуацію директор Держпрому Микола Чехунов.
Це вже не перший випадок пошкодження будівель Держпрому російськими ракетними та авіаційними ударами. Вперше вікна будівлі пошкодили під час обстрілу площі Свободи 1 березня 2022 року. Також 2 січня цього року пошкодили майже всі вікна на північно-західній частині будівлі через ракетний удар неподалік.
Будинок Державної промисловості або ж Держпром побудований між 1925 та 1928 роками. Проєкт будівлі створили троє архітекторів Сергій Серафімов, Самуїл Кравець та Марк Фельгер. Керував будівництвом харківський інженер Павло Роттерт.
Будівля Держпрому – це унікальний зразок конструктивізму не лише в українській, а й у світовій архітектурі. Великий ансамбль з дев’яти корпусів займає три примайданні квартали, розділені радіальними вулицями. Корпуси, висота яких збільшується від периферії до центру, симетрично згруповані по троє в кожному з трьох блоків, які з’єднані між собою критими мостами-переходами. Тут найяскравіше представлено основні прийоми стилю конструктивізму, що ламали архітектурні традиції: вільний план, пласкі дахи, стрічкове засклення вікон, відсутність декору. Завдяки цьому виразна й неповторна архітектурна композиція Держпрому стала одним з символів Харкова .
На початку свого існування Держпром був будівлею, де перебували установи радянської влади.
В роки Другої світової німецькі окупанти замінували будівлю. Тоді внаслідок вибуху установа змогла вціліти. Пошкодились лише внутрішні конструкції будівлі.
Після відновлювальних робіт у Держпром переїхала низка промислових трестів – «Електромонтаж», «Південьспецбуд», «Теплоенергомонтаж». Також тут розміщувалася науково-технічна бібліотека та діяв аматорський телецентр. У 1954 році на даху Держпрому встановили телевежу.
У 2001 році розпочалась десятирічна реконструкція Держпрому. У 2017 році харківський Держпром внесли до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як пам'ятку архітектури в стилі конструктивізму. А вже за рік Кабінет міністрів вніс будівлю Держпрому до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як об’єкт культурної спадщини національного значення. Весь цей час будівля Держпрому продовжувала функціонувати, як кластер офісних приміщень, де працювали різні органи державної влади, зокрема і офіс Другого міжрегіонального відділу УІНП.
«Стіна знищена повністю, знищене перекриття над третім поверхом, другий поверх, під ним вікно розбиті, знищені. Я ніколи не думав, що мені доведеться працювати багато років у цій будівлі, але я люблю цю будівлю. Образливо до сліз», – прокоментував Суспільному ситуацію директор Держпрому Микола Чехунов.
Це вже не перший випадок пошкодження будівель Держпрому російськими ракетними та авіаційними ударами. Вперше вікна будівлі пошкодили під час обстрілу площі Свободи 1 березня 2022 року. Також 2 січня цього року пошкодили майже всі вікна на північно-західній частині будівлі через ракетний удар неподалік.
Будинок Державної промисловості або ж Держпром побудований між 1925 та 1928 роками. Проєкт будівлі створили троє архітекторів Сергій Серафімов, Самуїл Кравець та Марк Фельгер. Керував будівництвом харківський інженер Павло Роттерт.
Будівля Держпрому – це унікальний зразок конструктивізму не лише в українській, а й у світовій архітектурі. Великий ансамбль з дев’яти корпусів займає три примайданні квартали, розділені радіальними вулицями. Корпуси, висота яких збільшується від периферії до центру, симетрично згруповані по троє в кожному з трьох блоків, які з’єднані між собою критими мостами-переходами. Тут найяскравіше представлено основні прийоми стилю конструктивізму, що ламали архітектурні традиції: вільний план, пласкі дахи, стрічкове засклення вікон, відсутність декору. Завдяки цьому виразна й неповторна архітектурна композиція Держпрому стала одним з символів Харкова .
На початку свого існування Держпром був будівлею, де перебували установи радянської влади.
В роки Другої світової німецькі окупанти замінували будівлю. Тоді внаслідок вибуху установа змогла вціліти. Пошкодились лише внутрішні конструкції будівлі.
Після відновлювальних робіт у Держпром переїхала низка промислових трестів – «Електромонтаж», «Південьспецбуд», «Теплоенергомонтаж». Також тут розміщувалася науково-технічна бібліотека та діяв аматорський телецентр. У 1954 році на даху Держпрому встановили телевежу.
У 2001 році розпочалась десятирічна реконструкція Держпрому. У 2017 році харківський Держпром внесли до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як пам'ятку архітектури в стилі конструктивізму. А вже за рік Кабінет міністрів вніс будівлю Держпрому до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як об’єкт культурної спадщини національного значення. Весь цей час будівля Держпрому продовжувала функціонувати, як кластер офісних приміщень, де працювали різні органи державної влади, зокрема і офіс Другого міжрегіонального відділу УІНП.
😢16💔8
5 листопада відзначаємо 90-річчя від дня народження радянської та української режисерки Кіри Муратової.
Муратова була режисеркою, яка не вписувалась в жодні канони будь-якої кінотрадиції. У цьому контексті її творчість можна порівнювати з Мікеланджело Антоніоні чи Луїсом Бунюелем.
У 1991 році Муратова принципово отримала українське громадянство та активно підтримувала Революцію гідності та Україну у російсько-українській війні. Померла Кіра Муратова у 2018 році. Похована на Таїровському цвинтарі в Одесі.
Більше про життя та творчість Кіри Муратової у нашій каруселі.
Муратова була режисеркою, яка не вписувалась в жодні канони будь-якої кінотрадиції. У цьому контексті її творчість можна порівнювати з Мікеланджело Антоніоні чи Луїсом Бунюелем.
У 1991 році Муратова принципово отримала українське громадянство та активно підтримувала Революцію гідності та Україну у російсько-українській війні. Померла Кіра Муратова у 2018 році. Похована на Таїровському цвинтарі в Одесі.
Більше про життя та творчість Кіри Муратової у нашій каруселі.
❤25👍1
5 листопада 1854 року відбулася Інкерманська битва, коли поблизу міста, що під Севастополем, об'єднані війська Великої Британії та Франції зійшлися в смертельній сутичці з військами Російської імперії. Яким був перебіг подій та які наслідки становили результати цієї визначної битви?
У рамках нашої співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим ми підготували для вас черговий допис.
У рамках нашої співпраці з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим ми підготували для вас черговий допис.
❤17
Розповідати історії Героїв треба щодня. Щоб пам'ятати їх щодня. Щоб перемогти в боротьбі за нас самих.
За ці наші такі неідеальні вулиці, наші бурхливі небезбромні історії, нашу вже сталу ідентичність, юнескову та неюнескову спадщину та пам'ять, яка відтепер назавжди з нами.
Проєкт Стріткод «Герої наших вулиць» — теж про пам'ять: він розповідає про імена, які ви відтепер бачите в міському просторі. Поки про 12 імен, але спільно ми прагнемо розповісти про всіх.
Сьогодні — про Сергія Миронова, киянина, історика, краєзнавця. Його любов до Києва та містян, його любов до життя, яке він давав, на погляд багатьох, вже віджилим речам, його любов до справедливості. Погортайте, побачте, яким різнобічним був Сергій та чого він прагнув найбільше.
Команда проєкту щиро вдячна Українському культурному фонду за підтримку в реалізації (банерна виставка та маркування простору) в містах України. А також — стратегічним партнерам за всебічну підтримку, і зокрема — Українським інститутом національної пам'яті— за надані локації для виставки, та Меморіал героїв — за допомогу в підготовці та верифікації матеріалів на сайт streetcodes.in.ua.
#герої_наших_вулиць
За ці наші такі неідеальні вулиці, наші бурхливі небезбромні історії, нашу вже сталу ідентичність, юнескову та неюнескову спадщину та пам'ять, яка відтепер назавжди з нами.
Проєкт Стріткод «Герої наших вулиць» — теж про пам'ять: він розповідає про імена, які ви відтепер бачите в міському просторі. Поки про 12 імен, але спільно ми прагнемо розповісти про всіх.
Сьогодні — про Сергія Миронова, киянина, історика, краєзнавця. Його любов до Києва та містян, його любов до життя, яке він давав, на погляд багатьох, вже віджилим речам, його любов до справедливості. Погортайте, побачте, яким різнобічним був Сергій та чого він прагнув найбільше.
Команда проєкту щиро вдячна Українському культурному фонду за підтримку в реалізації (банерна виставка та маркування простору) в містах України. А також — стратегічним партнерам за всебічну підтримку, і зокрема — Українським інститутом національної пам'яті— за надані локації для виставки, та Меморіал героїв — за допомогу в підготовці та верифікації матеріалів на сайт streetcodes.in.ua.
#герої_наших_вулиць
💔26❤1👍1