Михайло Птуха народився у місті Остер на Чернігівщині. Навчався в Остерському двокласному училищі та хіміко-технічному училищі в Ростові. Зі статистикою познайомився під час роботи клерком в Чернігівському земстві. У 1906 зміг вступити на юридичний факультет Петербурзького університету. Згодом навчався у Берліні та Лондоні.

Наукову кар’єру розпочав у Петербурзькому університеті, однак досить швидко був відправлений у його Пермське відділення. У Пермі Птуха обіймав посаду професора, а згодом декана юридичного факультету. У 1916 році він написав свою першу важливу демографічну працю «Нариси з теорії статистики населення і моральної», де розробляв методологію вивчення масових процесів у населення.

У 1918 році Михайло Птуха повертається в Україну. Він стає одним із співініціаторів створення Демографічного інституту при Академії наук. Цю установу з видозміненою назвою Птуха очолюватиме до 1938 року. За його планами в інституті здійснювалося вивчення антропологічних характеристик населення, визначалися структурні зсуви в народонаселенні України, обчислювалися таблиці смертності, ймовірні втрати населення внаслідок першої світової, громадянської воєн та революції, розподіл населення відповідно до місця народження, освіти, сімейного та соціального становища, національності, фаху.

Михайло Птуха говорив, що у своєму житті він користується «методом скрипки». Якщо людина хоче навчитись грати на скрипці, то вона повинна щодня грати на скрипці, а не цікавитись особливостями технологій виготовлення скрипки. Так само науковець, якщо хоче бути видатним науковцем, не може витрачати час на зацікавленість у театрі чи садівництві.

Як теоретик Птуха розробляв концепцію «середньої людини» франко-бельгійського математика та соціолога Адольфа Кетле, а як практик розробляв схеми демографічного дослідження населення України та згодом СРСР. Зокрема він розробив методології обчислення індексів шлюбності, показників дитячої смертності, порядку проведення переписів населення.

У 1930-ті роки сталінський режим намагався приховати правду про Голодомор 1932-33 років, а тому перепис населення, який проводив Птуха та його підлеглі з Інституту демографії не влаштовував більшовиків. Самого вченого кілька разів арештовували, його брата та деяких колег розстріляли. У 1938 році Інститут, створення якої було його життєвою метою, визнали «шкідницькою» та розформували.

Сам Птуха, після звільнення у 1940 році очолював відділ статистики при Інституті економіки АН УРСР. Радянська влада не могла обійтись без його наукового генія, тому Птуху регулярно залучали до підготовок Всесоюзного перепису населення чи планування роботи радянських міністерств.

Помер Михайло Птуха у 1961 році. Похований у Києві.З листопаду 2009 року Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України носиться ім’я Михайла Птухи.

Херсон був і залишиться українським.💪🇺🇦

Два роки тому цей день став символом незламності і неймовірної сили духу. Російська пропаганда створювала міфи, що Південь України чекає на них «як своїх». Але Херсонщина сказала своє остаточне слово: вона була, є і буде українською землею.

Тоді, ще під окупацією, херсонці виходили на площі з українськими прапорами, зупиняли техніку ворога голими руками і вигукували окупантам: «Забирайтеся геть!». Дев'ять місяців спротиву та боротьби, дев'ять місяців віри у повернення додому.

11 листопада 2022 року стало днем, коли на вулицях Херсона знову майоріли українські прапори. Сльози радості, обійми з бійцями, що повернули свободу місту – це був наш спільний переможний момент. І ось уже два роки, як це звільнення надихає і додає віри у майбутню перемогу.

Сьогодні ми згадуємо ті емоційні моменти та пам'ятаємо: боротьба триває. Наші воїни продовжують звільняти українські землі

Дякуємо кожному, хто стоїть на захисті нашої держави 💙💛

Відео створено на основі кадрів Армія Інформ, Радіо Свобода, Суспільне Новини та відкритих джерел.

#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

Леонід Штейн народився у Кам’янці-Подільському у звичайній робітничій єврейській родині. Під час Другої світової Штейнам дивом вдалось евакуюватись в Узбекистан та уникнути нацистської розправи. В Узбекистані помер батько майбутнього шахіста – Захар Штейн

Після Другої світової, Штейни повернулись в Україну, до Львова. В юності Леонід погано вчився в школі. Наприкінці 1940-х років став учасником першому Львівського шахового клубу, де його тренером став відомий шахіст Олексій Сокольський. Тоді ж у Львові виник юнацький шаховий квартет, який активно перемагав у шахових турнірах в УРСР. Квартет складався з Леоніда Штейна, Ігоря Семененка, Юхима Ротштейна та Бориса Каталимова. У 15 років Штейн отримав перший розряд, а в 18 захистив звання кандидата у майстри спорту.

У 1953 році Леоніда Штейна призвали на армійську службу. Служив шахіст спершу в Азербайджані, а згодом на Забайкаллі. Там армійське командування дізналось про його шахові таланти, і Штейна перевели служити неподалік Москви. Шахіст брав участь у армійських турнірах та здобув звання віцечемпіона з шахів у радянській армії.

Після повернення зі служби до Львова, Штейн зрозумів, що «шаховий квартет» розпався, адже його друзі юності за цей час здобули освіту та роз’їхались по різних містам. Борис Каталимов працював геологом у Казахстані, а Ігор Семененко та Юхим Ротшейнт стали інженерам і перебрались до Києва та Івано-Франківська. Тому Штейн влаштовується тренером з шахів до львівської філії Будинку офіцерів і розпочинає власну шахову кар’єру.

Довгий час Штейн не міг здобути звання майстра спорту та навіть думав покинути шахи. Однак у 1959 він випадково потрапив у фінал першості УРСР, де підтвердив це звання. Після цього кар’єра Штейна злетіла. Він став учасником радянської збірної, де регулярно обігрував найбільш важливого для партійного керівництва шахіста – Бориса Спасського.

У 1962 році Штейн отримав звання міжнародного гросмейстера за підсумками чемпіонату світу у Швеції. Там шахіст познайомився з відомим американським шаховим світилом Робертом Фішером. Шахісти були друзями.

У 1973 році Штейн готувався до міжзонального турніру у Бразилії, який відкривав шлях до здобуття світової шахової корони. Однак, у липні того року стало відомого, що шахіст помер від серцевого приступу. Вважається, що причиною смерті був укол лікаря швидкої допомоги, який не знав, що Штейн пройшов низку вакцин від екзотичних хвороб, які були не сумісні з антисерцевими препаратами.

Похований на Байковому цвинтарі. В пам’ять про Леоніда Штейна проводився меморіальний турнір у Львові. Його іменем названий один з львівських скверів.