Директора школи на Київщині Федора Степаненка розстріляв у 1938-му радянський тоталітарний режим. Через 84 роки його спадкоємець – сучасний російський режим позбавив життя директорку школи на Херсонщині Наталію Косову...
Ділимось їхніми історіями з виставки Архіву національної пам'яті «Комунізм = рашизм», яка триває на Михайлівській площі у Києві.
▴ 30-річний Федір Степаненко очолював школу у селі Плоханівка на Київщині. Він дуже багато часу віддавав своїй роботі, любив свою дружину та маленьку донечку Зіну. Учні обожнювали Федора Степаненка. Якось, на честь чергової річниці створення СРСР, молодий директор організував виставку дитячих малюнків. Один із вихованців вирішив намалювати його портрет і самовільно повісити до інших малюнків школярів. Федора одразу звинуватили у «вождизмі» — у ті часи дозволяли малювати лише Леніна та Сталіна. Рідні переконані — саме тоді на нього «накинуло око» НКВД. Арештували Федора Степаненка 16 лютого 1938 року. Звинуватили у «контрреволюції». Окрім нього, судили ще трьох учителів школи, як учасників «антирадянської повстанської групи». Слідча справа нараховує майже 400 сторінок. Тривалий час Степаненки думали, що Федора вислали до Сибіру, де він помер від артеріосклерозу. Принаймні, таку відписку родині дали у КГБ під час хрущовської «відлиги». У 2021 році родичі Федора з’ясували, що це — неправда: директора школи розстріляли у травні 1938 – і десятки років брехали Степаненкам про його долю.
▴ Наталія Косова прийшла працювати в Генічеську санаторну школу медсестрою, згодом здобула педагогічну освіту та прошла усі кар’єрні сходинки – й очолила заклад в 2001 році. Під час роботи в школі була нагороджена відзнакою «Відмінник освіти України». У 2019 році перемогла в міському конкурсі «Людина року» в категорії «Діяч освіти і науки». Під керівництвом Наталії Косової заклад посів перше місце в обласному конкурсі «Школа Херсонщини» та увійшов до сотні кращих в рамках всеукраїнської акції «Флагмани освіти і науки України».
Але 24 лютого розвиток школи і життя директорки обірвала Росія. Наталія загинула під час масового обстрілу Генічеська в перший день повномасштабного вторгнення.
«Неможливо словами загоїти біль та гіркоту від утрати сонячної, ніжної, турботливої людини, яка віддавала всю свою любов дітям, підтримувала всіх у щасливі й сумні хвилини життя», — так зреагував на її смерть колектив Генічеської санаторної школи. Станом на сьогодні Генічеськ залишається тимчасово окупованою територією. #stopRussia
Ділимось їхніми історіями з виставки Архіву національної пам'яті «Комунізм = рашизм», яка триває на Михайлівській площі у Києві.
▴ 30-річний Федір Степаненко очолював школу у селі Плоханівка на Київщині. Він дуже багато часу віддавав своїй роботі, любив свою дружину та маленьку донечку Зіну. Учні обожнювали Федора Степаненка. Якось, на честь чергової річниці створення СРСР, молодий директор організував виставку дитячих малюнків. Один із вихованців вирішив намалювати його портрет і самовільно повісити до інших малюнків школярів. Федора одразу звинуватили у «вождизмі» — у ті часи дозволяли малювати лише Леніна та Сталіна. Рідні переконані — саме тоді на нього «накинуло око» НКВД. Арештували Федора Степаненка 16 лютого 1938 року. Звинуватили у «контрреволюції». Окрім нього, судили ще трьох учителів школи, як учасників «антирадянської повстанської групи». Слідча справа нараховує майже 400 сторінок. Тривалий час Степаненки думали, що Федора вислали до Сибіру, де він помер від артеріосклерозу. Принаймні, таку відписку родині дали у КГБ під час хрущовської «відлиги». У 2021 році родичі Федора з’ясували, що це — неправда: директора школи розстріляли у травні 1938 – і десятки років брехали Степаненкам про його долю.
▴ Наталія Косова прийшла працювати в Генічеську санаторну школу медсестрою, згодом здобула педагогічну освіту та прошла усі кар’єрні сходинки – й очолила заклад в 2001 році. Під час роботи в школі була нагороджена відзнакою «Відмінник освіти України». У 2019 році перемогла в міському конкурсі «Людина року» в категорії «Діяч освіти і науки». Під керівництвом Наталії Косової заклад посів перше місце в обласному конкурсі «Школа Херсонщини» та увійшов до сотні кращих в рамках всеукраїнської акції «Флагмани освіти і науки України».
Але 24 лютого розвиток школи і життя директорки обірвала Росія. Наталія загинула під час масового обстрілу Генічеська в перший день повномасштабного вторгнення.
«Неможливо словами загоїти біль та гіркоту від утрати сонячної, ніжної, турботливої людини, яка віддавала всю свою любов дітям, підтримувала всіх у щасливі й сумні хвилини життя», — так зреагував на її смерть колектив Генічеської санаторної школи. Станом на сьогодні Генічеськ залишається тимчасово окупованою територією. #stopRussia
Сьогодні, 26 червня, – Міжнародний день на підтримку жертв катувань.
Його запровадила Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у 1997 році, щоб сприяти ефективному функціонуванню Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.
Конвенція набула чинності 26 червня 1987 року. На жаль, 35 років потому катування нікуди не зникли😥
‣ З самого початку російсько-української війни у 2014 році проросійські терористи та російські окупанти застосовували тортури і катування до військовополонених та цивільних заручників.
Зокрема, в Донецьку на базі артфонду «Ізоляція» створили однойменну секретну тюрму, в якій вчиняли воєнні злочини. Журналіст та письменник Станіслав Асєєв провів в «Ізоляції» понад два роки. На основі пережитого досвіду він написав книгу «”Світлий шлях”: історія одного концтабору», в якій розкрив факти масових катувань, що, зокрема, призводили до загибелі та суїцидів.
‣ Після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 російські військові та проросійські колаборанти лише масштабували практику тортур та катувань.
З останніх прикладів цього воєнного злочину, який оприлюднив @spravdi, – застосування фізичного та психологічного насилля до цивільних бранців, яких росіяни захопили в заручники в Гостомелі та через Гомель і Курськ доставили до Севастополя. П’ятеро цивільних співробітників стайні та пилорами розповіли, що тюремні наглядачі змушували їх вітатись піонерським салютом, переказувати книги про радянських піонерів та Сталіна, а також вчити на пам’ять пісні пропутінського співака Олега Газманова. Психологічне насилля російські «вертухаї» поєднували з фізичним: чоловіків били, катували електрошокером та змушували виконувати фізичні вправи понад сотню разів.
А звільнений з полону чоловік з інвалідністю з села Приютне у Запорізькій області розповідав, як російські військові імітували його розстріл та змушували копати власну могилу.
Про катування розповідав і звільнений з полону староста села Стара Збур’ївка на Херсонщині Віктор Маруняк. За його словами, російські спецслужбісти били його настільки сильно, що наступні катування електрошокером він не відчув.
Згідно з міжнародним законодавством застосування катувань та тортур до військовополонених чи цивільного населення під час збройного конфлікту є воєнним злочином.
#stoprussia
Малюнок художника з Донецька Сергія Захарова, який на початку російсько-української війни півтора місяця провів у полоні бойовиків так званої «ДНР» та якого там катували.
Його запровадила Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у 1997 році, щоб сприяти ефективному функціонуванню Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.
Конвенція набула чинності 26 червня 1987 року. На жаль, 35 років потому катування нікуди не зникли😥
‣ З самого початку російсько-української війни у 2014 році проросійські терористи та російські окупанти застосовували тортури і катування до військовополонених та цивільних заручників.
Зокрема, в Донецьку на базі артфонду «Ізоляція» створили однойменну секретну тюрму, в якій вчиняли воєнні злочини. Журналіст та письменник Станіслав Асєєв провів в «Ізоляції» понад два роки. На основі пережитого досвіду він написав книгу «”Світлий шлях”: історія одного концтабору», в якій розкрив факти масових катувань, що, зокрема, призводили до загибелі та суїцидів.
‣ Після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 російські військові та проросійські колаборанти лише масштабували практику тортур та катувань.
З останніх прикладів цього воєнного злочину, який оприлюднив @spravdi, – застосування фізичного та психологічного насилля до цивільних бранців, яких росіяни захопили в заручники в Гостомелі та через Гомель і Курськ доставили до Севастополя. П’ятеро цивільних співробітників стайні та пилорами розповіли, що тюремні наглядачі змушували їх вітатись піонерським салютом, переказувати книги про радянських піонерів та Сталіна, а також вчити на пам’ять пісні пропутінського співака Олега Газманова. Психологічне насилля російські «вертухаї» поєднували з фізичним: чоловіків били, катували електрошокером та змушували виконувати фізичні вправи понад сотню разів.
А звільнений з полону чоловік з інвалідністю з села Приютне у Запорізькій області розповідав, як російські військові імітували його розстріл та змушували копати власну могилу.
Про катування розповідав і звільнений з полону староста села Стара Збур’ївка на Херсонщині Віктор Маруняк. За його словами, російські спецслужбісти били його настільки сильно, що наступні катування електрошокером він не відчув.
Згідно з міжнародним законодавством застосування катувань та тортур до військовополонених чи цивільного населення під час збройного конфлікту є воєнним злочином.
#stoprussia
Малюнок художника з Донецька Сергія Захарова, який на початку російсько-української війни півтора місяця провів у полоні бойовиків так званої «ДНР» та якого там катували.
Станом на кінець червня Міністерство культури та інформаційної політики зафіксувало 396! епізодів воєнних злочинів росіян проти української культурної спадщини.
Одна з таких постраждалих пам’яток – Чернігівська центральна міська бібліотека імені Михайла Коцюбинського.
Бібліотека імені Коцюбинського стала першою міською бібліотекою у Чернігові. Її відкрили у приміщенні колишньої обласної філармонії у 1948 році. На той час бібліотека розміщувалась в одній кімнаті, мала 700 примірників книг і налічувала 130 читачів.
У 1961 році колектив та фонди бібліотеки переїхали у нове приміщення, яке збудували за індивідуальним проєктом. Бібліотека імені Коцюбинського стала важливим центром культури та просвіти в Чернігові. До російсько-української повномасштабної війни тут функціонував Українсько-канадський бібліотечний центр, діяв фотоклуб «Прекрасне поруч» та освітні курси для людей пенсійного віку «Університет 60 плюс».
У перші дні вторгнення, 28 лютого, будівля бібліотеки зазнала серйозних ушкоджень внаслідок вибухових хвиль від російських обстрілів центру Чернігова.
Руйнування об’єктів культурної спадщини також є воєнним злочином відповідно до Гаазької конвенції 1954 року. Наразі рашисти повністю зруйнували в Україні щонайменше 9 таких об’єктів. Пошкоджено щонайменше 123 об’єкти культурної спадщини. Також, за інформацією МКІП, пошкоджено чи знищено 100 об’єктів цінної історичної забудови та 144 релігійні споруди.
#stopRussia #RussiaDestroys
Одна з таких постраждалих пам’яток – Чернігівська центральна міська бібліотека імені Михайла Коцюбинського.
Бібліотека імені Коцюбинського стала першою міською бібліотекою у Чернігові. Її відкрили у приміщенні колишньої обласної філармонії у 1948 році. На той час бібліотека розміщувалась в одній кімнаті, мала 700 примірників книг і налічувала 130 читачів.
У 1961 році колектив та фонди бібліотеки переїхали у нове приміщення, яке збудували за індивідуальним проєктом. Бібліотека імені Коцюбинського стала важливим центром культури та просвіти в Чернігові. До російсько-української повномасштабної війни тут функціонував Українсько-канадський бібліотечний центр, діяв фотоклуб «Прекрасне поруч» та освітні курси для людей пенсійного віку «Університет 60 плюс».
У перші дні вторгнення, 28 лютого, будівля бібліотеки зазнала серйозних ушкоджень внаслідок вибухових хвиль від російських обстрілів центру Чернігова.
Руйнування об’єктів культурної спадщини також є воєнним злочином відповідно до Гаазької конвенції 1954 року. Наразі рашисти повністю зруйнували в Україні щонайменше 9 таких об’єктів. Пошкоджено щонайменше 123 об’єкти культурної спадщини. Також, за інформацією МКІП, пошкоджено чи знищено 100 об’єктів цінної історичної забудови та 144 релігійні споруди.
#stopRussia #RussiaDestroys
#RussiaRuinsCulture
Продовжуємо розповідати про пам’ятки нашої культури й історії, які російська армія зруйнувала чи пошкодила за останні 5 місяців.
📍 Суми
Кадетський корпус у Сумах відкрився 1902 року. Сумський меценат Іван Харитоненко, який роками боровся з російською імперською бюрократією та виділив значну суму на зведення цього корпусу, не дожив до його відкриття трохи менш як рік. Проєкт корпусу створив київський архітектор Кароль Іваницький. Він спроєктував будівлі в еклектиці трьох стилів – неокласицизму, неоготики і «цегляного стилю». У корпусі навчалось 500 кадетів. Функціонував він до 1918 року.
В часи Української Держави Павла Скоропадського корпус став називатись «гетьманським» та готувати офіцерів уже для українського війська.
Після захоплення влади більшовиками в стінах корпусу спершу були курси піхотних офіцерів, а потім відкрили Сумське вище артилерійське командне училище.
Готували в стінах корпусу й офіцерів-артилеристів для ЗСУ – з 1995 до 2007 року тут базувався Інститут ракетних військ та артилерії імені Богдана Хмельницького. А з 2011 року – Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка, який готує майбутню еліту Державної прикордонної служби України.
Приміщення Кадетського корпусу постраждало від повномасштабної російської агресії одним з перших. 25 лютого окупанти обстрілювали навчальні корпуси та КПП. На щастя, на той час ліцеїстів уже евакуювали з навчального закладу. Наразі він тимчасово переїхав в інше місто України.
#stopRussia #russiadestroys
Продовжуємо розповідати про пам’ятки нашої культури й історії, які російська армія зруйнувала чи пошкодила за останні 5 місяців.
📍 Суми
Кадетський корпус у Сумах відкрився 1902 року. Сумський меценат Іван Харитоненко, який роками боровся з російською імперською бюрократією та виділив значну суму на зведення цього корпусу, не дожив до його відкриття трохи менш як рік. Проєкт корпусу створив київський архітектор Кароль Іваницький. Він спроєктував будівлі в еклектиці трьох стилів – неокласицизму, неоготики і «цегляного стилю». У корпусі навчалось 500 кадетів. Функціонував він до 1918 року.
В часи Української Держави Павла Скоропадського корпус став називатись «гетьманським» та готувати офіцерів уже для українського війська.
Після захоплення влади більшовиками в стінах корпусу спершу були курси піхотних офіцерів, а потім відкрили Сумське вище артилерійське командне училище.
Готували в стінах корпусу й офіцерів-артилеристів для ЗСУ – з 1995 до 2007 року тут базувався Інститут ракетних військ та артилерії імені Богдана Хмельницького. А з 2011 року – Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І. Г. Харитоненка, який готує майбутню еліту Державної прикордонної служби України.
Приміщення Кадетського корпусу постраждало від повномасштабної російської агресії одним з перших. 25 лютого окупанти обстрілювали навчальні корпуси та КПП. На щастя, на той час ліцеїстів уже евакуювали з навчального закладу. Наразі він тимчасово переїхав в інше місто України.
#stopRussia #russiadestroys
Вже 43 000 російських окупантів заплатили життям за імперські марення і злочинну політику свого режиму.
Цікаво, чи є у російського суспільства хоч якась червона лінія щодо кількості загублених життів?🤔
За минулу добу втрати ворога:
▪️ мінус 200 військових
▪️ мінус 6 безпілотників
▪️ мінус 1 засіб ППО
▪️ мінус 14 танків і мінус 14 бронемашин
▪️ мінус 3 артилерійські системи
▪️ мінус 14 одиниць іншої техніки
#stopRussia
Цікаво, чи є у російського суспільства хоч якась червона лінія щодо кількості загублених життів?🤔
За минулу добу втрати ворога:
▪️ мінус 200 військових
▪️ мінус 6 безпілотників
▪️ мінус 1 засіб ППО
▪️ мінус 14 танків і мінус 14 бронемашин
▪️ мінус 3 артилерійські системи
▪️ мінус 14 одиниць іншої техніки
#stopRussia
Росія планомірно руйнує Харків. Обстріли міста відбуваються практично щодоби – вони вбивають жителів та знищують архітектурні і культурні пам’ятки. У ніч на 27 серпня під час чергового удару російська ракета, яку випустили з території Бєлгородської області, влучила у Павлівський майдан і пошкодила Прибутковий будинок Піотровського.
Ця будівля була окрасою міста понад 100 років.
У 1911-му купець Адам Піотровський вирішив звести в місцині, де часто проводились ярмарки та міські масові заходи, будинок із житловими приміщеннями під оренду. Такий тип будівель називали прибутковими будинками.
Проєкт будівництва розробив харківський міський архітектор Борис Корнієнко. Його доволі швидко втілили, адже проєкт добре фінансувався. Вийшла 4-поверхова будівля у стилі українського бароко. Аркова ніша в центрі фасаду, що виходить на сучасний Павлівський майдан – одну з центральних площ Харкова, прикрашена бюстом Тараса Шевченка.
Будинок так і не послугував комерційним цілям Піотровського. Фактично одразу після спорудження, у 1917 році, його пристосували під Будинок колгоспника з готельними номерами, їдальнею і громадськими приміщеннями.
У Другу світову війну, на відміну від сучасної російської війни проти України, будівля не постраждала.
У повоєнні часи там розташували центральний поштамт, а згодом – поштове відділення. У радянський час було втрачено чимало елементів первинного зовнішнього декору. Внаслідок ремонтних робіт оригінальний фасад архітектора Бориса Корнієнка вкрили шаром штукатурки, а витончені балкончики – демонтували, бо радянська влада вважала, що вони не функціональні.
Статус пам’ятки будинку Піотровського надали в 1980-му. Ще через 12 років, вже в незалежній Україні, будівлю реконструювали та передали у розпорядження Харківського бюро технічної інвентаризації.
Два роки тому відбулася ще одна реставрація. За віднайденими історичними світлинами вдалося виготовити схожі скульптури на ті, які первинно прикрашали будівлю за задумом архітектора Корнієнка та які знищила радянська влада. Тепер історично цінна будівля знову пошкоджена внаслідок дій російського режиму.
#stopRussia #russiadestroys
Ця будівля була окрасою міста понад 100 років.
У 1911-му купець Адам Піотровський вирішив звести в місцині, де часто проводились ярмарки та міські масові заходи, будинок із житловими приміщеннями під оренду. Такий тип будівель називали прибутковими будинками.
Проєкт будівництва розробив харківський міський архітектор Борис Корнієнко. Його доволі швидко втілили, адже проєкт добре фінансувався. Вийшла 4-поверхова будівля у стилі українського бароко. Аркова ніша в центрі фасаду, що виходить на сучасний Павлівський майдан – одну з центральних площ Харкова, прикрашена бюстом Тараса Шевченка.
Будинок так і не послугував комерційним цілям Піотровського. Фактично одразу після спорудження, у 1917 році, його пристосували під Будинок колгоспника з готельними номерами, їдальнею і громадськими приміщеннями.
У Другу світову війну, на відміну від сучасної російської війни проти України, будівля не постраждала.
У повоєнні часи там розташували центральний поштамт, а згодом – поштове відділення. У радянський час було втрачено чимало елементів первинного зовнішнього декору. Внаслідок ремонтних робіт оригінальний фасад архітектора Бориса Корнієнка вкрили шаром штукатурки, а витончені балкончики – демонтували, бо радянська влада вважала, що вони не функціональні.
Статус пам’ятки будинку Піотровського надали в 1980-му. Ще через 12 років, вже в незалежній Україні, будівлю реконструювали та передали у розпорядження Харківського бюро технічної інвентаризації.
Два роки тому відбулася ще одна реставрація. За віднайденими історичними світлинами вдалося виготовити схожі скульптури на ті, які первинно прикрашали будівлю за задумом архітектора Корнієнка та які знищила радянська влада. Тепер історично цінна будівля знову пошкоджена внаслідок дій російського режиму.
#stopRussia #russiadestroys
#russiaruinsculture
Звільнені від окупації міста жахають не лише масовими розправами російських військових над місцевими жителями, а й масштабами руйнувань та нищення культурних пам’яток.
📍Ізюм, Харківщина
На в’їзді до міста російські військові ракетним ударом знищили одну з половецьких кам’яних баб. Ці унікальні статуї датуються IX–XIII століттям! Вони збереглися до наших днів з часів Русі, коли частину території сучасної України населяли кочові племена.
Кам’яні баби – це намогильні статуї половців (кипчаків, куманів). Вони є пам'ятками сакрального мистецтва IX–XIII століть. Скульптури зображують чоловіків-воїнів і жінок, символізують предків. Попри примітивність фігур, вони все ж дають певне уявлення про вигляд кочівників, їхній одяг, прикраси та озброєння. Такі фігури встановлювали на спеціально споруджених святилищах на вершинах високих курганів або пагорбів.
На горі Кременець поблизу Ізюма стояло дев’ять таких скульптур. Після захоплення міста російськими військами окупаційна адміністрація встановила на одній із баб радянський «прапор перемоги». А під час відступу росіяни обстріляли гору та знищили одну з дев’яти скульптур.
За словами міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, вцілілі пам’ятки евакуюють далі від лінії фронту.
«Разом із місцевими адміністраціями будемо, скоріше за все, евакуйовувати до Харкова половецьких баб і допомагати музею відновити дах, щоб зберегти експозицію», – зазначив міністр за підсумками поїздки у звільнений Ізюм.
#stopRussia #russiadestroys
Звільнені від окупації міста жахають не лише масовими розправами російських військових над місцевими жителями, а й масштабами руйнувань та нищення культурних пам’яток.
📍Ізюм, Харківщина
На в’їзді до міста російські військові ракетним ударом знищили одну з половецьких кам’яних баб. Ці унікальні статуї датуються IX–XIII століттям! Вони збереглися до наших днів з часів Русі, коли частину території сучасної України населяли кочові племена.
Кам’яні баби – це намогильні статуї половців (кипчаків, куманів). Вони є пам'ятками сакрального мистецтва IX–XIII століть. Скульптури зображують чоловіків-воїнів і жінок, символізують предків. Попри примітивність фігур, вони все ж дають певне уявлення про вигляд кочівників, їхній одяг, прикраси та озброєння. Такі фігури встановлювали на спеціально споруджених святилищах на вершинах високих курганів або пагорбів.
На горі Кременець поблизу Ізюма стояло дев’ять таких скульптур. Після захоплення міста російськими військами окупаційна адміністрація встановила на одній із баб радянський «прапор перемоги». А під час відступу росіяни обстріляли гору та знищили одну з дев’яти скульптур.
За словами міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, вцілілі пам’ятки евакуюють далі від лінії фронту.
«Разом із місцевими адміністраціями будемо, скоріше за все, евакуйовувати до Харкова половецьких баб і допомагати музею відновити дах, щоб зберегти експозицію», – зазначив міністр за підсумками поїздки у звільнений Ізюм.
#stopRussia #russiadestroys
Майже щодня отримуємо звістки про знайдені на звільнених територіях нові й нові поховання вбитих і закатованих цивільних українців.
Трагічна історія старости села Мотижин на Київщині Ольги Сухенко та її родини, що їх російські військові вбили наприкінці березня, була однією з перших, інформація про яку гучно розійшлася всередині країни та за її межами.
Віртуальний музей російської агресії зібрав детальну інформацію про окупацію Мотижина, діяльність старости у цей час та злочин російських окупантів щодо неї, її родини та щодо інших мешканців громади, які чинили спротив агресору.
Читайте за посиланням.
⬛⬜⬛⬜⬛⬜⬛⬜⬛⬜
Almost every day, there are news from Ukraine about the burials of tortured and killed civilians found on the territories liberated from the Russian occupiers.
The tragic story of Olha Sukhenko, the village mayor of Motyzhyn, and her family, killed by Russians during the occupation of the Kyiv region was one of the first wide-spread ones both in Ukraine and abroad.
The Virtual Museum of Russian Aggression published the detailed information about the occupation of Motyzhyn, Olha Sukhenko's position and actions during that time and the crime committed by the Russians against Sukhenko family and other members of the community who resisted the occupation.
To read the article please follow the link
#stoprussia #russianwarcrimes #WarCrimes #росіявбиває #росія_вбиває
Трагічна історія старости села Мотижин на Київщині Ольги Сухенко та її родини, що їх російські військові вбили наприкінці березня, була однією з перших, інформація про яку гучно розійшлася всередині країни та за її межами.
Віртуальний музей російської агресії зібрав детальну інформацію про окупацію Мотижина, діяльність старости у цей час та злочин російських окупантів щодо неї, її родини та щодо інших мешканців громади, які чинили спротив агресору.
Читайте за посиланням.
⬛⬜⬛⬜⬛⬜⬛⬜⬛⬜
Almost every day, there are news from Ukraine about the burials of tortured and killed civilians found on the territories liberated from the Russian occupiers.
The tragic story of Olha Sukhenko, the village mayor of Motyzhyn, and her family, killed by Russians during the occupation of the Kyiv region was one of the first wide-spread ones both in Ukraine and abroad.
The Virtual Museum of Russian Aggression published the detailed information about the occupation of Motyzhyn, Olha Sukhenko's position and actions during that time and the crime committed by the Russians against Sukhenko family and other members of the community who resisted the occupation.
To read the article please follow the link
#stoprussia #russianwarcrimes #WarCrimes #росіявбиває #росія_вбиває
Як Росія знищує Харків архітектора Бекетова
3 березня виповнюється 161 рік від дня народження архітектора Олексія Бекетова. Саме за його проєктами розбудовувався #Харків наприкінці ХІХ – початку XX століть.
Олексій Бекетов – харківʼянин. Його батько Микола Бекетов був ученим, академіком, належав до основоположників фізичної хімії.
Олексій навчався в Харківському реальному училищі та приватній художній школі Марії Раєвської-Іванової. Фах архітектора здобув у Петербурзькій академії мистецтв. З 1890 року викладав у Харківському технологічному інституті. Загалом Олексій Бекетов був знаним у Харкові педагогом та співпрацював із багатьма навчальними закладами міста: художнім училищем та інститутом, інженерно-будівельним інститутом, інститутом комунального будівництва.
Крім архітектури, малював пейзажі, зокрема, створив низку пейзажів Криму.
Помер Олексій Бекетов у 1941 році в окупованому нацистами Харкові.
За його проєктами збудовано понад 40 громадських та житлових будівель Харкова у неоренесансному чи модерному стилі.
Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року російська армія почала нищити Харків, а з ним – і творчу спадщину Олексія Бекетова. У каруселі 👆 розповідаємо про архітектурні роботи Бекетова, які найбільше постраждали впродовж минулого року.
#russiaruinsculture
#stoprussia
#russiadestroys
3 березня виповнюється 161 рік від дня народження архітектора Олексія Бекетова. Саме за його проєктами розбудовувався #Харків наприкінці ХІХ – початку XX століть.
Олексій Бекетов – харківʼянин. Його батько Микола Бекетов був ученим, академіком, належав до основоположників фізичної хімії.
Олексій навчався в Харківському реальному училищі та приватній художній школі Марії Раєвської-Іванової. Фах архітектора здобув у Петербурзькій академії мистецтв. З 1890 року викладав у Харківському технологічному інституті. Загалом Олексій Бекетов був знаним у Харкові педагогом та співпрацював із багатьма навчальними закладами міста: художнім училищем та інститутом, інженерно-будівельним інститутом, інститутом комунального будівництва.
Крім архітектури, малював пейзажі, зокрема, створив низку пейзажів Криму.
Помер Олексій Бекетов у 1941 році в окупованому нацистами Харкові.
За його проєктами збудовано понад 40 громадських та житлових будівель Харкова у неоренесансному чи модерному стилі.
Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року російська армія почала нищити Харків, а з ним – і творчу спадщину Олексія Бекетова. У каруселі 👆 розповідаємо про архітектурні роботи Бекетова, які найбільше постраждали впродовж минулого року.
#russiaruinsculture
#stoprussia
#russiadestroys
Про відповідальність росіян і трибунал для РФ — в інтерв’ю голови Українського інституту національної пам'яті Антона Дробовича для медіа Сили територіальної оборони ЗСУ↙️
https://youtu.be/_V9X2QQ86Hs
#RussianWarInUkraine
#russianwar
#геноцид
#stoprussia
https://youtu.be/_V9X2QQ86Hs
#RussianWarInUkraine
#russianwar
#геноцид
#stoprussia
YouTube
Антон Дробович - голова Українського інституту національної пам’яті та оператор БПЛА | ТРО Медіа
Хто такі «хороші руські»? Чи зручно брати участь в міжнародній конференції, сидячи в окопі? Чому працювати над збереженням історичної пам’яті в майбутньому треба сьогодні? Як виглядатиме справжня денацифікація у XXI сторіччі? Підтримайте нас та підпишіться…