🔥 Український інститут національної памʼяті спільно з Медіацентром Україна запускають подкаст про історичну памʼять.
Гість першого випуску – голова Українського інституту національної памʼяті Антон Дробович.
З ним ми поговорили про:
▪️ больові точки історичної памʼяті українців,
▪️ подолання колоніальної спадщини та повʼязані з цим виклики,
▪️ памʼять про сучасну війну та Національне військове меморіальне кладовище.
Слухайте перший випуск на YouTube.
Також знаходьте нас на Apple Podcasts, Google Podcasts за RSS-фідом: https://feeds.simplecast.com/Lg9koBeO
#подкастнапамять
Гість першого випуску – голова Українського інституту національної памʼяті Антон Дробович.
З ним ми поговорили про:
▪️ больові точки історичної памʼяті українців,
▪️ подолання колоніальної спадщини та повʼязані з цим виклики,
▪️ памʼять про сучасну війну та Національне військове меморіальне кладовище.
Слухайте перший випуск на YouTube.
Також знаходьте нас на Apple Podcasts, Google Podcasts за RSS-фідом: https://feeds.simplecast.com/Lg9koBeO
#подкастнапамять
YouTube
Що таке національна памʼять? Антон Дробович – у подкасті «(На)памʼять»
Український інститут національної памʼяті спільно з Медіацентром Україна запускають подкаст про історичну памʼять. Гість першого випуску – голова Українського інституту національної памʼяті Антон Дробович.
З ним ми поговорили про:
- больові точки історичної…
З ним ми поговорили про:
- больові точки історичної…
🎖 У День захисників та захисниць Президент України Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України 35 військовослужбовцям, а також вручив ще кілька десятків державних нагород українським захисниками: Хрест Бойових Заслуг, ордени Богдана Хмельницького, «За мужність», Данила Галицького, а також медалі «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни» та «За врятоване життя». Частина цих нагород вручена посмертно рідним військових 🖤🇺🇦
Про те, як нагородження може стати елементом національної пам’яті, у подкасті «(На)пам’ять» розповідає керівник групи внутрішніх комунікацій Міністерства оборони України та військовий історик Василь Павлов.
💬 «У фільмі Квентіна Тарантіно “Кримінальне чтиво” є сюжет, де герой повертається з В’єтнаму і передає синові годинник загиблого батька. Це дуже яскрава ілюстрація, як працюють нагороди та пам’ять. Там це зображено в такому трешево-комедійному стилі, але суть лишається зрозумілою – ти повинен передати пам’ять про своїх побратимів нащадкам попри всі складнощі, які можуть бути на війні. Так само це працює з нагородами».
📻 Більше про мілітарну історію та культуру України й те, як вони співвідносяться з національною пам’яттю, слухайте у другому випуску подкасту «(На)памʼять» з Василем Павловим: https://linktr.ee/podcast_na_pamyat
🤝 Подкаст є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті та Медіацентру Україна.
#подкастнапамять
Про те, як нагородження може стати елементом національної пам’яті, у подкасті «(На)пам’ять» розповідає керівник групи внутрішніх комунікацій Міністерства оборони України та військовий історик Василь Павлов.
💬 «У фільмі Квентіна Тарантіно “Кримінальне чтиво” є сюжет, де герой повертається з В’єтнаму і передає синові годинник загиблого батька. Це дуже яскрава ілюстрація, як працюють нагороди та пам’ять. Там це зображено в такому трешево-комедійному стилі, але суть лишається зрозумілою – ти повинен передати пам’ять про своїх побратимів нащадкам попри всі складнощі, які можуть бути на війні. Так само це працює з нагородами».
📻 Більше про мілітарну історію та культуру України й те, як вони співвідносяться з національною пам’яттю, слухайте у другому випуску подкасту «(На)памʼять» з Василем Павловим: https://linktr.ee/podcast_na_pamyat
🤝 Подкаст є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті та Медіацентру Україна.
#подкастнапамять
Колонізація в історії України. 3-й випуск подкасту «(На)памʼять»
🔥Третій випуск подкасту «(На)памʼять» присвячений темі колонізації та історії півдня України.
▫️Українці були лише тими, кого колонізували, чи й самі брали участь у колонізаційних процесах?
▪️Як на нас вплинула різна, але тривала взаємодія з народами, що населяли степову частину сучасної України і Крим?
▫️Як нам осмислювати колонізацію та її значення на тлі деколонізаційних трендів у світі й Україні?
Своєю точкою зору на ці питання поділився історик, сходознавець і тюрколог Олександр Галенко.
🔍Про спікера:
Олександр Галенко був учнем і колегою знаменитого українсько-американського історика та сходознавця Омеляна Пріцака. Досліджує історію Золотої Орди, Кримського ханату та володінь Османської імперії на території України, українсько-турецьких відносин, а також історію міжнародної работоргівлі у Східній Європі. Наприкінці 1990-х років Олександр Галенко короткий час після Омеляна Пріцака очолював Інститут сходознавства Національної академії наук України. Пізніше керував Центром дослідження цивілізацій Причорномор’я Інституту історії України НАНУ. Нині він викладає у Київській школі економіки. Олександр Галенко знає османсько-турецьку мову, перекладає з неї, публікується у світових наукових виданнях.
Він переконаний, що в ході колонізації предки українців, рухаючись із півночі та заходу на південь і схід, сформували для себе національну територію. При цьому вони не тільки воювали зі степовими народами, але й взаємодіяли, обмінюючись знаннями і досвідом, що також вплинуло на нас культурно і політично.
Слухайте подкаст на подкастингових платформах і на YouTube.
Подкаст «(На)памʼять» є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті та Медіацентру Україна.
#подкастнапамять #деколонізація
🔥Третій випуск подкасту «(На)памʼять» присвячений темі колонізації та історії півдня України.
▫️Українці були лише тими, кого колонізували, чи й самі брали участь у колонізаційних процесах?
▪️Як на нас вплинула різна, але тривала взаємодія з народами, що населяли степову частину сучасної України і Крим?
▫️Як нам осмислювати колонізацію та її значення на тлі деколонізаційних трендів у світі й Україні?
Своєю точкою зору на ці питання поділився історик, сходознавець і тюрколог Олександр Галенко.
🔍Про спікера:
Олександр Галенко був учнем і колегою знаменитого українсько-американського історика та сходознавця Омеляна Пріцака. Досліджує історію Золотої Орди, Кримського ханату та володінь Османської імперії на території України, українсько-турецьких відносин, а також історію міжнародної работоргівлі у Східній Європі. Наприкінці 1990-х років Олександр Галенко короткий час після Омеляна Пріцака очолював Інститут сходознавства Національної академії наук України. Пізніше керував Центром дослідження цивілізацій Причорномор’я Інституту історії України НАНУ. Нині він викладає у Київській школі економіки. Олександр Галенко знає османсько-турецьку мову, перекладає з неї, публікується у світових наукових виданнях.
Він переконаний, що в ході колонізації предки українців, рухаючись із півночі та заходу на південь і схід, сформували для себе національну територію. При цьому вони не тільки воювали зі степовими народами, але й взаємодіяли, обмінюючись знаннями і досвідом, що також вплинуло на нас культурно і політично.
Слухайте подкаст на подкастингових платформах і на YouTube.
Подкаст «(На)памʼять» є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті та Медіацентру Україна.
#подкастнапамять #деколонізація
📣 13 листопада, о 18:30, запрошуємо на відкриту лекцію історика, сходознавця, одного з провідних українських тюркологів Олександра Галенка "Кримські татари в історії України: як формувати спільну пам’ять про минуле?"
Як багато кожен із нас знає про минуле Криму та півдня України, а також про історію народів, які їх населяли? Наприклад, про історію кримських татар – найбільшого корінного народу Кримського півострова?
Тривалий час кут зору, під яким українці дивилися на свої стосунки з кримськими татарами, формувала Російська імперія, а потім Радянський Союз як її перевтілення. Тимчасова окупація Криму та війна стимулювали процес відходу від нав’язаних поглядів і пошук розуміння. Але чи завершений цей процес? І чи може він у принципі бути завершеним без якісного знання?
Щоб сформувати свій погляд на щось в історії, щоб будувати нову основу для спільної пам’яті, потрібне насамперед знання цієї історії.
Публічна лекція сходознавця і тюрколога Олександра Галенка – це нагода збагатити свої знання про кримських татар в історії України та разом подумати, як формувати спільну пам’ять про минуле.
📍 Лекція відбудеться 13 листопада у Києві, в Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (майдан Незалежності 18/2, Будинок профспілок). Початок о 18:30.
Після лекції присутні зможуть поставити запитання, поділитися коментарями та обговорити почуте з лектором. Ми заохочуємо відкриту дискусію.
Детальна інформація про лектора та посилання на реєстрацію – у події
До речі, інтервʼю з Олександром Галенком про колонізацію та її значення для української історії можна послухати у #подкастнапамять Посилання залишимо в коментарях. Тим часом реєструйтеся на лекцію – буде цікаво😉
Як багато кожен із нас знає про минуле Криму та півдня України, а також про історію народів, які їх населяли? Наприклад, про історію кримських татар – найбільшого корінного народу Кримського півострова?
Тривалий час кут зору, під яким українці дивилися на свої стосунки з кримськими татарами, формувала Російська імперія, а потім Радянський Союз як її перевтілення. Тимчасова окупація Криму та війна стимулювали процес відходу від нав’язаних поглядів і пошук розуміння. Але чи завершений цей процес? І чи може він у принципі бути завершеним без якісного знання?
Щоб сформувати свій погляд на щось в історії, щоб будувати нову основу для спільної пам’яті, потрібне насамперед знання цієї історії.
Публічна лекція сходознавця і тюрколога Олександра Галенка – це нагода збагатити свої знання про кримських татар в історії України та разом подумати, як формувати спільну пам’ять про минуле.
📍 Лекція відбудеться 13 листопада у Києві, в Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (майдан Незалежності 18/2, Будинок профспілок). Початок о 18:30.
Після лекції присутні зможуть поставити запитання, поділитися коментарями та обговорити почуте з лектором. Ми заохочуємо відкриту дискусію.
Детальна інформація про лектора та посилання на реєстрацію – у події
До речі, інтервʼю з Олександром Галенком про колонізацію та її значення для української історії можна послухати у #подкастнапамять Посилання залишимо в коментарях. Тим часом реєструйтеся на лекцію – буде цікаво😉
Як змінилася ідентичність українців за 32 роки. Розмова з соціологом у 4 випуску подкасту «(На)памʼять»
🇺🇦 Якими були ідентичність українців та їхнє ставлення до незалежної держави у момент проголошення Україною незалежності в 1991-му? Як ми змінилися за 32 роки? Що вплинуло на ці зміни?
📚Про це на основі результатів соціологічних досліджень розповідає соціолог Євген Головаха у четвертому випуску подкасту «(На)памʼять».
Євген Головаха очолює Інститут соціології Національної академії наук України. Також він був членом європейської та американської асоціацій, повʼязаних із соціологічними і психологічними дослідженнями, а його наукові праці публікували в США та європейських країнах.
Про що ще говоримо у подкасті:
▪️ чи близькі українцям європейські цінності?
▪️ про російський імперський проєкт,
▪️ про війну і формування української політичної нації,
▪️ про сприйнятливість українців до авторитаризму.
🎧Слухайте цей та попередні випуски на подкастингових платформах і на YouTube за посиланням.
🤝Подкаст «(На)памʼять» є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті та Медіацентру Україна. Гості подкасту – дослідники та фахівці з гуманітарної сфери висловлюють свою точку зору на складні й дискусійні теми, що стосуються історії та памʼяті. Діліться вашими думками у відповідь на почуте в коментарях.
#подкастнапамять #ідентичність
🇺🇦 Якими були ідентичність українців та їхнє ставлення до незалежної держави у момент проголошення Україною незалежності в 1991-му? Як ми змінилися за 32 роки? Що вплинуло на ці зміни?
📚Про це на основі результатів соціологічних досліджень розповідає соціолог Євген Головаха у четвертому випуску подкасту «(На)памʼять».
Євген Головаха очолює Інститут соціології Національної академії наук України. Також він був членом європейської та американської асоціацій, повʼязаних із соціологічними і психологічними дослідженнями, а його наукові праці публікували в США та європейських країнах.
Про що ще говоримо у подкасті:
▪️ чи близькі українцям європейські цінності?
▪️ про російський імперський проєкт,
▪️ про війну і формування української політичної нації,
▪️ про сприйнятливість українців до авторитаризму.
🎧Слухайте цей та попередні випуски на подкастингових платформах і на YouTube за посиланням.
🤝Подкаст «(На)памʼять» є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті та Медіацентру Україна. Гості подкасту – дослідники та фахівці з гуманітарної сфери висловлюють свою точку зору на складні й дискусійні теми, що стосуються історії та памʼяті. Діліться вашими думками у відповідь на почуте в коментарях.
#подкастнапамять #ідентичність
Як думаєте, якого року це фото?
Це 30 листопада 1991-го – мітинг у Києві у переддень референдуму про незалежність України.
1 грудня 32 роки тому на референдумі 90% українців проголосували за незалежність. Усього участь у голосуванні взяли 84% населення країни – майже 32 мільйони людей.
▫️Яким був настрій українців поза цифрами?
▫️Як вони уявляли незалежність?
▫️Як сприймали себе і свою ідентичність?
Відповіді на ці питання пропонує знаний соціолог, директор Інституту соціології Національної академії наук України Євген Головаха у #подкастнапамять
💬«На момент виникнення незалежної української держави були дуже великі оптимістичні настрої, – каже Євген Головаха. – Це був дуже нереалістичний оптимізм. Ми тоді опитували людей, і вони казали, що от вже через кілька місяців усе налагодиться: зʼявляться товари в крамницях, почнуть нормально виплачувати зарплату, пенсії. Люди вірили, що сам факт незалежності – це вже передумова матеріального благополуччя. Не кажучи вже про те, що вони бачили це як можливість національно-культурної самореалізації – для багатьох, особливо на заході і в центрі України, це було важливо».
Важливий момент, на якому наголошує Євген Головаха: попри швидкий спад оптимізму в наступні роки, повʼязаний із тим, що розвіялися нереалістичні ілюзії про швидке благополуччя, яке має настати само собою, – «люди не відмовлялися від незалежності».
💬«Тобто люди почали оцінювати зміни як негативні, але переважна більшість продовжувала вважати, що Україна зробила правильний вибір, що стала незалежною державою», – каже соціолог.
Детальніше – в інтервʼю у подкасті «(На)памʼять».
Фото: Сергія Супинського, AFP. Джерело: Радіо Свобода
Це 30 листопада 1991-го – мітинг у Києві у переддень референдуму про незалежність України.
1 грудня 32 роки тому на референдумі 90% українців проголосували за незалежність. Усього участь у голосуванні взяли 84% населення країни – майже 32 мільйони людей.
▫️Яким був настрій українців поза цифрами?
▫️Як вони уявляли незалежність?
▫️Як сприймали себе і свою ідентичність?
Відповіді на ці питання пропонує знаний соціолог, директор Інституту соціології Національної академії наук України Євген Головаха у #подкастнапамять
💬«На момент виникнення незалежної української держави були дуже великі оптимістичні настрої, – каже Євген Головаха. – Це був дуже нереалістичний оптимізм. Ми тоді опитували людей, і вони казали, що от вже через кілька місяців усе налагодиться: зʼявляться товари в крамницях, почнуть нормально виплачувати зарплату, пенсії. Люди вірили, що сам факт незалежності – це вже передумова матеріального благополуччя. Не кажучи вже про те, що вони бачили це як можливість національно-культурної самореалізації – для багатьох, особливо на заході і в центрі України, це було важливо».
Важливий момент, на якому наголошує Євген Головаха: попри швидкий спад оптимізму в наступні роки, повʼязаний із тим, що розвіялися нереалістичні ілюзії про швидке благополуччя, яке має настати само собою, – «люди не відмовлялися від незалежності».
💬«Тобто люди почали оцінювати зміни як негативні, але переважна більшість продовжувала вважати, що Україна зробила правильний вибір, що стала незалежною державою», – каже соціолог.
Детальніше – в інтервʼю у подкасті «(На)памʼять».
Фото: Сергія Супинського, AFP. Джерело: Радіо Свобода
У пʼятому випуску подкасту «(На)памʼять» слухайте інтервʼю з виконувачкою обовʼязки генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Лесею Гасиджак.
Про що говорили у подкасті:
▪️Чи змінилася памʼять українців про Голодомор 1932–1933?
▪️Чому штучний голод – лише один з інструментів цього геноциду?
▪️Які аспекти Голодомору мало досліджені?
▪️Чи існують у суспільстві негласні табу на обговорення повʼязаних з Голодомором тем?
▪️Проєкти про Голодомор: дослідницькі, мистецькі, а також кіно та книги.
▪️Будівництво другої черги Національного музею Голодомору та його майбутню експозицію.
▪️Традиції вшанування памʼяті жертв – які усталені та чи потрібні нові?
▪️Чи треба перейменувати День памʼяті жертв голодоморів?
Слухати цей та попередні випуски подкасту «(На)памʼять» можна на подкастингових платформах і на YouTube за посиланням.
Подкаст є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті й Медіацентру Україна. Гості подкасту – дослідники та фахівці з гуманітарної сфери висловлюють свою точку зору на складні й дискусійні теми, що стосуються історії та памʼяті.
#подкастнапамять #Голодомор #геноцид
Про що говорили у подкасті:
▪️Чи змінилася памʼять українців про Голодомор 1932–1933?
▪️Чому штучний голод – лише один з інструментів цього геноциду?
▪️Які аспекти Голодомору мало досліджені?
▪️Чи існують у суспільстві негласні табу на обговорення повʼязаних з Голодомором тем?
▪️Проєкти про Голодомор: дослідницькі, мистецькі, а також кіно та книги.
▪️Будівництво другої черги Національного музею Голодомору та його майбутню експозицію.
▪️Традиції вшанування памʼяті жертв – які усталені та чи потрібні нові?
▪️Чи треба перейменувати День памʼяті жертв голодоморів?
Слухати цей та попередні випуски подкасту «(На)памʼять» можна на подкастингових платформах і на YouTube за посиланням.
Подкаст є спільним проєктом Українського інституту національної памʼяті й Медіацентру Україна. Гості подкасту – дослідники та фахівці з гуманітарної сфери висловлюють свою точку зору на складні й дискусійні теми, що стосуються історії та памʼяті.
#подкастнапамять #Голодомор #геноцид
Українські митці миттєво зреагували на повномасштабну війну Росії проти України – розповідає мистецтвознавиця Галина Глеба.
За два роки вони створили величезну кількість робіт, які є своєрідною хронікою повномасштабної війни.
Щоб зберегти ці твори, команда мистецтвознавців з громадської організації «Музей сучасного мистецтва» створила Архів мистецтва воєнного стану.
Він містить тисячі робіт, створених після 24 лютого 2022 року. З їх допомогою можна відстежити по днях, що відбувалося в українському суспільстві під час повномасштабної війни.
Галина Глеба, яка є співкоординаторкою Архіву мистецтва воєнного стану, розповідає у подкасті (На)памʼять, як мистецтво фіксує цю війну, і радить п’ятьох митців, за чиєю творчістю варто стежити в Instagram.
Детально про кожного з них розповідаємо в каруселі.
Слухати подкаст можна за посиланням.
Стежте за проєктом в інстаграмі.
#wartime_art_archive
#подкастнапамять
За два роки вони створили величезну кількість робіт, які є своєрідною хронікою повномасштабної війни.
Щоб зберегти ці твори, команда мистецтвознавців з громадської організації «Музей сучасного мистецтва» створила Архів мистецтва воєнного стану.
Він містить тисячі робіт, створених після 24 лютого 2022 року. З їх допомогою можна відстежити по днях, що відбувалося в українському суспільстві під час повномасштабної війни.
Галина Глеба, яка є співкоординаторкою Архіву мистецтва воєнного стану, розповідає у подкасті (На)памʼять, як мистецтво фіксує цю війну, і радить п’ятьох митців, за чиєю творчістю варто стежити в Instagram.
Детально про кожного з них розповідаємо в каруселі.
Слухати подкаст можна за посиланням.
Стежте за проєктом в інстаграмі.
#wartime_art_archive
#подкастнапамять
Саморобна іграшка, земля з парку в Луганську, татові військові рукавиці, ключі від квартири, куди неможливо повернутися, – все це артефакти Музею воєнного дитинства в Києві.
Їх до колекції передали діти, чиї історії записала команда музею.
Київський Музей воєнного дитинства є частиною міжнародного проєкту, започаткованого в Боснії та Герцеговині у 2017 році. Українська команда працює з 2018-го і за цей час записала близько 500 інтервʼю з дітьми з України.
Місія музею в тому, щоб діти, у чиє життя увірвалася російсько-українська війна, самі могли розповісти свої історії. Щоб голоси дітей і явище воєнного дитинства були частиною розповіді про цю війну.
Директорка Музею воєнного дитинства в Києві Світлана Осіпчук стала гостею сьомого випуску #подкастнапамять З розмови з нею ви дізнаєтеся:
▫️ як музей збирає і зберігає історії воєнного дитинства
▫️ що робить команда музею, щоб це не був проєкт, де дорослі говорять про дітей і замість дітей
▫️ як музей може бути не тільки місцем, де розповідають історію, а й простором, де працюють із травмою
▫️ які зворушливі та навіть подекуди смішні речі діти передають у музей і що вони для них символізують
У каруселі одна з сотень історій, які вже увійшли до музейної збірки.
Дізнавайтеся більше з подкасту. Слухайте на популярних подкастингових платформах та YouTube за посиланням.
Їх до колекції передали діти, чиї історії записала команда музею.
Київський Музей воєнного дитинства є частиною міжнародного проєкту, започаткованого в Боснії та Герцеговині у 2017 році. Українська команда працює з 2018-го і за цей час записала близько 500 інтервʼю з дітьми з України.
Місія музею в тому, щоб діти, у чиє життя увірвалася російсько-українська війна, самі могли розповісти свої історії. Щоб голоси дітей і явище воєнного дитинства були частиною розповіді про цю війну.
Директорка Музею воєнного дитинства в Києві Світлана Осіпчук стала гостею сьомого випуску #подкастнапамять З розмови з нею ви дізнаєтеся:
▫️ як музей збирає і зберігає історії воєнного дитинства
▫️ що робить команда музею, щоб це не був проєкт, де дорослі говорять про дітей і замість дітей
▫️ як музей може бути не тільки місцем, де розповідають історію, а й простором, де працюють із травмою
▫️ які зворушливі та навіть подекуди смішні речі діти передають у музей і що вони для них символізують
У каруселі одна з сотень історій, які вже увійшли до музейної збірки.
Дізнавайтеся більше з подкасту. Слухайте на популярних подкастингових платформах та YouTube за посиланням.
Памʼятаєте, як у перші дні повномасштабного вторгнення соліст «Бумбоксу» Андрій Хливнюк заспівав «Ой, у лузі червона калина»? А хто знає, що ця пісня родом із Першої світової війни? Як і, до речі, сумно відома після Революції гідності «Плине кача»…
Пісні – не єдиний спадок Першої світової, який ми здебільшого не асоціюємо з тією війною та участю в ній українців.
Внаслідок першого глобального конфлікту в історії людства в нашому побуті зʼявились чай у пакетиках, одяг на блискавці і навіть веганські сосиски. Велика частина меморіальної культури, зокрема тієї, яку ми засвоїли у спотвореному радянському варіанті, як от вічний вогонь і памʼятник невідомому солдату, теж походять із Першої світової війни. Врешті-решт всеохопна мобілізація суспільства вперше відбувається тоді ж.
Перша світова війна розпочалася 110 років тому. Західна історіографія датує її початок 28-м липня, коли Австро-Угорщина оголосила війну Сербії після вбивства австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда і його дружини Софії сербським націоналістом Гаврилом Принципом у Сараєво. В українських підручниках початком світової війни вважається 1 серпня, коли у конфлікт вступили Німеччина та Російська імперія.
Через Україну проходив Східний фронт. Українці воювали не лише на Східному фронті та не лише в арміях Австро-Угорщини і Російської імперії, до яких тоді входила більшість України. Є вражаючі історії вихідців з України, які служили у канадських та австралійських і новозеландських підрозділах армії Британської імперії, брали участь у кампаніях у різних частинах земної кулі.
Про все це (і не тільки) говоримо у восьмому випуску #подкастнапамять Гість випуску – історик, дослідник Першої світової війни Іван Стичинський.
Пісні – не єдиний спадок Першої світової, який ми здебільшого не асоціюємо з тією війною та участю в ній українців.
Внаслідок першого глобального конфлікту в історії людства в нашому побуті зʼявились чай у пакетиках, одяг на блискавці і навіть веганські сосиски. Велика частина меморіальної культури, зокрема тієї, яку ми засвоїли у спотвореному радянському варіанті, як от вічний вогонь і памʼятник невідомому солдату, теж походять із Першої світової війни. Врешті-решт всеохопна мобілізація суспільства вперше відбувається тоді ж.
Перша світова війна розпочалася 110 років тому. Західна історіографія датує її початок 28-м липня, коли Австро-Угорщина оголосила війну Сербії після вбивства австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда і його дружини Софії сербським націоналістом Гаврилом Принципом у Сараєво. В українських підручниках початком світової війни вважається 1 серпня, коли у конфлікт вступили Німеччина та Російська імперія.
Через Україну проходив Східний фронт. Українці воювали не лише на Східному фронті та не лише в арміях Австро-Угорщини і Російської імперії, до яких тоді входила більшість України. Є вражаючі історії вихідців з України, які служили у канадських та австралійських і новозеландських підрозділах армії Британської імперії, брали участь у кампаніях у різних частинах земної кулі.
Про все це (і не тільки) говоримо у восьмому випуску #подкастнапамять Гість випуску – історик, дослідник Першої світової війни Іван Стичинський.