Прим. пер.
2.75K subscribers
462 photos
208 links
Про переклад, редактуру та інші пригоди книжок. Ведучий у студії: Микола Климчук. Імейл для питань, побажань і цікавих замовлень: prym.per@gmail.com

18+ Read at your own discretion
Download Telegram
https://twitter.com/regionalityUA/status/1655649291749187594?t=sFl61g-sDHk4hLr6VuT-cA&s=35

Моя альма-матер ) Здається, вони не дуже зрозуміли, що у них на любовному логотипі написано )
В колекцію ім. Волтера Бенджаміна

Незалежно від того, як ми напишемо прізвище цілком відомого французького філософа Бергсона, він Анрі, а не Генрі.

Це має бути професійним рефлексом. Собака чує дзвінок — виділяє слину. Перекладач нонфіка бачить прізвище — гуглить, якщо не знає, хто це.
Вичерпний анекдот про букстаграмерів

Запрошує новый русский у гості приятеля. Водить скрізь, хвалиться інтер’єром. А на тумбочці у вітальні стоїть великий кінескопний телевізор з суцільного шматка золота…

— И шо ж ты по нему смотришь? — питає гість.
— Ты не понял, братан. Его не смотрят, его показывают.
Помилка дня

Більшість помилок у сучукперекладі — нудні. Просто погано перекладено, та й по тому — особливої користі не виснуєш, на метод не вийдеш. Красиві, видовищні помилки трапляються рідко, але вчора одну знайшов.

Надворі Лондон, на календарі 1940 рік. Перекладачка пише, цитую, через біль, дослівно:

...на радіо можна було почути інформування у стилі «Нас чекає коротка ніч».

Що це значить? Що хотіло сказати радіо? Чому воно інформує, що ніч коротка? Може, це якась передача про астрономію?

Надворі, нагадаю, Лондон, а на календарі 1940 рік. І в оригіналі дотепно написано, що після того, як німці почали бомбити Англію, британці настільки звиклися, що радіопопередження почали нагадувати прогноз погоди: Very blitzy tonight.

Фокус у тому, що масові бомбардування Лондона з метою зламати волю до опору називалися операція «Бліц». А британський гумор утворив від цього дієприкметник — blitzy. Тобто не ніч у нас коротка, а вночі буде шумно — німці прилетять бомбити.

#сучукрпереклад #помилки
https://www.pabulum.com.ua/product/sotvorinnya-svitu-sim-dniv-iz-tarasom-prohaskom/

Сьогодні 55 років Тарасу Прохаську — письменнику непересічного масштабу. З цієї нагоди видавництво «Пабулум» пропонує книжку розмов із ним під назвою «Сотворіння світу». З красивою знижкою 55 %. Виходить 99 гривень + доставка. Символічні гроші на теперішні часи.

Якщо вам здається, що це реклама, то ні — вам здається. Прохасько цікавий і спостережливий автор. Найкраще, що зі мною трапилося минулого року, — я два дні побув його водієм. Прохасько зустрічався з читачами у маленьких подільських містечках у рамках літературної ініціативи ПЕНа. Це було два дні, а Тетяна Терен, упорядниця «Сотворіння світу», розмовляла з ним цілих сім. Якщо вам теж сумно по життю без тонкого співрозмовника, то дуже раджу.
Read Responsibly, або Як із тексту виникає влада

На імпортних пляшках з вином пишуть Drink Responsibly або, якщо винороб куртуазніший, Enjoy Responsibly. Універсальна порада, на всі випадки життя.

Так от, люб’язний гугль підкладає мені заголовок: «Зеленскому запретили выступать на Евровидении». І зразу згадується шкільний рядок з Пушкіна: «Здесь русский дух, здесь Русью пахнет».

Такими заголовками нам намагаються формувати картину світу. Стежте за руками товарища майора: запретить можна тільки те, що перебуває в межах можливостей того, кому ти запрещаешь.

Можна не пустити Зеленського, відмовити йому в проханні виступити і т. д. з варіаціями. Але неможливо заборонити Зеленському виступати, бо можливість виступити залежить не від нього. Заборонити мені співати в опері можна, якщо я сиджу в партері і підспівую Монсерат Кабальє. В усіх інших випадках твердження «Миколі заборонили співати в опері» не має смислу.

Саме тому російські новини, тексти й наративи токсичні. Вони непомітно розхитують свідомість у бік «не все однозначно», прочиняють вікно Овертона. Читати й дивитися їх треба в костюмі хімзахисту. Для непідготовлених людей, особливо в пенсійному віці, це попросту небезпечно.

Читайте Мішеля Фуко і класиків культурної антропології. Існує безліч способів «конструювати» владу й ієрархію, включаючи тексти і простір, як такий. Наприклад, той, кому забороняють, перебуває внизу. Верх і низ — це архетипні поняття, вони вмонтовані в людське єство. Саме з цієї причини — просторове конструювання влади — трон монарха на сходинку-дві вище, ніж площина, в якій стоять його піддані.
Не вірю

У спогадах великого фізика, гострослова і життєлюба Річарда Фейнмана є епізод, в якому він пояснює свій критичний метод.

Коли мені хтось щось пояснює, я придумую приклади. Скажімо, математики прийшли з класною теоремою. Коли вони викладають умови теореми, я будую в уяві картину, яка відповідає умовам теореми. Наприклад, множина — це м’яч, дві множини, які не перетинаються, — два м’ячі. М’ячі можуть міняти колір, обростати волоссям і т. д. — що більше умов, то більше властивостей у м’ячів. Нарешті математики формулюють умову, в яку не вписується мій зелений бородатий м’яч, і я кажу: «Стоп! Тут має бути помилка».

Отак само працює мій мозок, коли я читаю переклади. Перекладач бив-бив — не розбив. Редактор бив-бив— не розбив. Коректор бив-бив — не розбив. Бігла мишка, хвостиком махнула... Я просто бачу, як з граматично правильної фрази стирчить помилка перекладу.

Трапився хороший приклад, на якому можна показати, як працює наш із Фейнманом метод.

Дано: свіженька книжка про шпигунські ігри, 450 гривень, сторінка 30.

Надворі 1944, 1945 або 1946 рік. Головний герой у дитинстві спостерігає, як по Москві ведуть колону німецьких полонених. У ті часи це була звична картина в багатьох радянських містах, у Києві теж. Полонених німців водили на будівельні роботи та й просто так бувало водили — для підняття морального духу місцевого населення.

Так от, переклад прямою мовою пише: «їх захопили, взяли в наручники і тягнули як тварин».

— Стоп! — говорить мій внутрішній Фейнман. — Тут має бути помилка.
— Не вірю, — підтакує йому внутрішній Станіславський.

Уявіть, що таке взяти в наручники колону полонених. Скільки наручників на це треба. Їх треба надягнути, а потім зняти. Уявіть, скільки часу на це треба. Крім того, наручники — технічно складний і матеріалоємний предмет. Полонених німців у Москві на порядок більше, ніж наручників. Ідея вести колону людей у наручниках надлишкова — ніхто при здоровому глузді цього не робитиме, навіть чекісти. Текст у цьому місці перестає триматися купи.

Подивімося в оригінал. Мій внутрішній Фейнман правий: німці там “trapped, guarded and led like animals”. Їх просто ведуть під конвоєм, це інваріантний переклад слова guarded у цьому контексті. (У дужках завважте наскільки тягнути невдалий переклад для слова led — німців ведуть, як тварин, якщо хочете, женуть, але не тягнуть.)

А наручники, як і багато іншого у цій хорошій книжці, вигадала перекладачка.
Су-шеф перекладає

Ненавчений гірким досвідом, купив за грубі гроші ще одну кулінарну книжку (у мене до них почуття). Першорядний автор, найпрестижніше вкраїнське видавництво, від самих фотографій ситно.

Перша ж сторінка вступу: «Наприклад, якщо взяти прекрасну яловичу груднину і тушкувати її в горщику з бульйоном всю ніч (7–8 годин), на ранок м’ясо буде трохи хрустким зверху та надзвичайно ніжним всередині...»

Не буде! Як є доказова медицина, так є доказова кулінарія. Не буде м’ясо «трохи хрустким зверху», якщо його тушкувати в бульйоні 8 годин. Про це й дієслово «тушкувати». Не вірите? Візьміть м’ясо, горщик, бульйон, 8 годин і перевірте. Або ми під прикметником «хрусткий» різне розуміємо.

На с. 19 нам пропонують «відтінити салат чимось солодким, наприклад, бальзамічним оцтом». Споконвіку бальзамічний оцет був кислим. Про це й іменник «оцет». Не вірите? Купіть пляшку бальзамічного оцту, дайте кільком людям скуштувати краплю і спитайте, яке воно на смак.

«Обертайте одну руку довкола іншої» — це як? От ви, дорогі перекладачі, редактори, коректори і далі за списком, самі розумієте, що написали?

І так на кожній сторінці. Шкода книжки, як даремні ліки в аптеку, не можна в книгарню повернути і попросити свої гроші назад.
https://www.youtube.com/watch?v=uwfjL-WT-4k

Одне з найбільших вражень моїх студентських часів — екскурсія в Лінгвістичний музей професора Тищенка в КНУ. Офігенно цікаво було. Він серед іншого розповів, що слово лелека — одне з найдавніших в українській мові, з індоєвропейських часів. Це, мовляв, звуконаслідування клацання клювом ляк-ляк.

Так от, хтось у селі на Полтавщині поставив камеру над лелечим гніздом і вивів пряму трансляцію в інтернет. Можна в будь-який момент подивитися, що там пташки роблять. Заходиш на 30 секунд — і зразу настрій піднімається.
Хибний друг — 11
Повторення пройденого

Те, що англійською мовою називається copy, українською може називатися не тільки «копією», а й «примірником» (і навіть «екземпляром»).

Якщо мова, скажімо, про книжки, то «продано 100 000 копій», як заведено тепер перекладати, по-українськи буде «продано стільки-то примірників». Копії книжок робили в середньовічних скрипторіях. Між фразами «в бібліотеці є два примірники цієї книжки» і «в бібліотеці є дві копії цієї книжки» є смислова різниця.

#сучукрпереклад
Мистецтво пасхалки

Починають під'їжджати перші відгуки журналістів і читачів на мемуари принца Гаррі у нашому з Інною Бодак і Антоніною Ящук перекладі.

Читати їх окреме задоволення. Звідки ти ще дізнаєшся, що Гаррі — а) рудий поц, б) байстрюк, в) підкаблучник. А з ідей читачів, що видавництву треба було замість принца видати, можна окремий темплан сформувати.

Аж ось журналістка пред'явила мені за «пасхалку» — цитату зі «старого радянського фільму». І висловила сподівання, що редакторка встигла її знайти й усунути.

У нас була першокласна й делікатна редакторка, обладана почуттям гумору — Вікторія Кравчук. Вона нашими пасхалками насолоджувалася.

Дорога редакція оголошує конкурс серед читачів «Запасного»: той, хто знайде цю пасхалку, отримає приз.
Педагогічний етюд

Минулої осені ми з донькою посадили біля будинку вісім саджанців кленів. Шість прижилося. Дуже добрий результат, якщо врахувати, що під тонким шаром ґрунту насправді будівельне сміття, яке забудовники не вивезли, бо нафіг їм зайві витрати — достатньо присипати.

Радість садити дерева й дивитися, як вони ростуть, ще більша, ніж від цікавого перекладу. Це відчуття з віком приходить, на старість ви теж дачниками станете, от побачите.

Так от, сходив сьогодні клени полити й нітроамофоскою пригостити (це таке добриво: азот, калій і ще якась хрінь).

Біля дерев дитячий майданчик, клени йому з часом тінь мають дати, бо зараз воно як на сковорідці. Порпаюся і дивлюся краєм ока, як дівчинка — десь роки два — намагається вилізти вгору по гірці. У неї азарт на обличчі — вона лізе, а гравітація вниз тягне. У дворічному віці це кльова пригода.

Чую голос бабусі:
— Не роби так! Тут не можна підніматися! Тут треба спускатися!

І далі вона не лінується встати з лавочки, підійти до дитини і розвернути її в «правильний» бік — щоб дитина спускалася. Інших дітей на майданчику в цей момент нема, дівчинка нікому не заважає.

Дивлюся і сумно думаю: «Бляха, шо у тебе в голові, бабо?.. Що тобі залежить на тому, що дитина не спускається, а піднімається?.. Чому так не можна?.. Що станеться, якщо твоя внучка підніметься по гірці, а не спуститься?..»

Правду доктор Комаровський казав: «Немає в дитини страшнішого ворога, ніж любов бабусі»
https://www.youtube.com/watch?v=aA2IRoPFIn0

Народження перекладу із духу музики

За двадцять років у перекладі зі мною кілька разів було те, що в японському дзені називається сáторі, — осяяння. Розуміння що таке дієслово або що таке іменник не йде в комплекті зі шкільним атестатом — до цього ще треба дійти.

Ця старовинна пісня Фреді Меркюрі — їй, страшно подумати, майже 50 років — навчила мене ритму. Коли до мене дійшло, що це вальс — розмір 3/4 — у голові ніби щось клацнуло. Я зрозумів, що таке ритм у перекладі і як виразити сольфеджіо словами.

Пригощайтеся.
Запасний план

Якби ви не мали цікавіших планів на вечір четверга, 25 травня, то дорога редакція запрошує киян і гостей столиці на презентацію українського видання мемуарів принца Гаррі.

Поговоримо про розкоші і злидні перекладу; про те, як з театру влади створити цирк; про літературні особливості «Запасного» і всяке таке.

Компанію мені складе історик Єгор Брайлян і культурний менеджер Микита Москалюк.

Коли: четвер, 25 травня, 19:00

Де: Київ, книгарня-кав’ярня «Сенс», пров. Микільський, 1/25, метро «Арсенальна»

З собою взяти хороший настрій. Республіканських переконань на вході не питатимуть — вхід безкоштовний.
Примітка в нікуди

У модерністській архітектурі є знаменитий принцип «Форма наслідує функцію»: спочатку думаємо, що і навіщо ми хочемо зробити, а потім знаходимо для цього найраціональнішу форму.

Що не так з цією приміткою?

1. Вона цілком зайва. Її можна перефразувати і дати словосполученням у тексті.

2. Вона веде на піратський ресурс і тим самим його легітимізує. Це непристойно.

3. У неї анекдотична форма: жоден читач не буде набирати на клавіатурі 60 символів. Цей лінк — зі світу екранів, його створено копіпастою з браузера. Читач існує у світі паперу. Ці світи не перетинаються.

Подібні примітки не мають смислу. Just don't do it.

#видавниче
Are you ready for a good book?

Іноді на техредактуру заходить книжка, яку починаєш читати і … забуваєш про техредактуру. Скоро читачі зможуть розділити з дорогою редакцією це відчуття — на початку червня вийдуть друком спогади Браяна Джонсона, вокаліста великої групи AC/DC. Сама група «Олімпійський» збере без питань. Сподіваюся, книжка збере хоча би палац «Україна», бо вона жива і дотепна.

Живе собі під Ньюкаслом хлопець, укушений, як і все його покоління, рок-н-ролом. Надворі золота епоха: бітли, квіни, цепеліни, вудсток і гластонбері. І так його манить цей світ, що він починає з кавер-групами співати по місцевих пабах. Далі, як ви встигли здогадатися, життя в унісон із батьками заводить старий патефон: «Чувак, знайди нормальну роботу. У тебе двоє дітей. Ми вже не згадуємо, що перша по зальоту, але роботу нормальну знайди».

Чувак знайшов, але не може не співати по пабах («І не ходити по бабах», — сердито додає дружина). Аж на четвертому десятку вірність рок-н-ролу було винагороджено: Браяна Джонсона запрошують на кастинг в AC/DC, і він його проходить, бо веселий і вміє.

У цій книжці є дуже англійський аромат. Із тих, що важко передати в перекладі. Ось мій улюблений епізод. Браяна взяли в AC/DC і він на радостях відкрив пляшку віскі, яку його батько на день народження тримав. Батько, ясна річ, пред’являє сину — невже я тебе настільки погано виховав?

— Мені запропонували роботу, тату. Хорошу. І я хотів відсвяткувати.
— Роботу? Де?
— В AC/‍DC.
Батько сів у крісло й зітхнув.
— AC/‍DC, кажеш? Хіба їх не націоналізували?

Якщо вам у цьому місці теж смішно, «Життя Браяна» вас не розчарують. Можна передзамовити зі знижкою.
https://www.youtube.com/watch?v=7ZZa3C_iXow

Sound of Wonder

Цей електроінструмент називається харпеджі (англ. harpejji) — суміш (електро)гітари і фортепіано. Ідея полягає в тому, щоб узяти найкраще з двох світів і спростити аплікатури. Шансів стати масовим у нього, на жаль, немає — дуже дорогий, запатентований і в розетку вмикати треба. Але сама ідея кльова.
Два мира — два Шапиро

У двох-трьох випадках з п'яти Times в англомовних книжках означатиме «Нью-Йорк таймс», а не лондонську «Таймс».

У таких місцях треба їхати уважно і дивитися на контекст.