Що я читаю. Три останні книжки
#книгопанорама
У цю рубрику потрапляє тільки те, що я читаю поза роботою, для спасіння душі. І, судячи з усього, цього року прочитати доведеться ще менше, ніж минулого.
10
Джош Вайцкин. Искусство учиться
Студенти порадили. Замасковані під селф-хелп спогади американського вундеркінда. Хлопець вигравав юніорські чемпіонати США з шахів, готувався увійти в історію, а потім все кинув і переключився на східні бойові мистецтва. І став чемпіоном світу з туйшоу. Шахіст-каратист — екзотичне явище. І от він розповідає, як йому все це вдалося. #видайте_українською. Це сильніше за 90 % всієї мотиваційної літератури, яка лежить на полицях книгарень. 8/10.
11
Константин Буров. Записки художественного редактора
Було в СРСР таке видавництво «Книга», придумав його великий Аркадій Еммануїлович Мільчин. І там виходило досить багато книжок про мистецтво видавати книжки. Наприклад, спогади відомого худреда колекціонера Бурова. Дуже радянські по стилю, не сподобалося. Зразок як не треба писати спогади. Короткий зміст книжки: «Я працював з таким-то, творчим характером він був такий-то, зробили разом такі-то книжки». 3/10
12
Виктор Франкл. Сказать жизни «да!». Психолог в концлагере
Моторошна і водночас дуже людяна книжка про те, як психолог Франкл вижив у концтаборі. Про зло, вмонтоване в людську природу, і надію, яка іноді допомагає вижити, а іноді вбиває. Книжка є українською мовою, навіть на Букмейті недавно з’явилася. Якщо ви шукаєте в книжках розради, то в цій вона є — гірка і настояна на сльозах. 10/10
#книгопанорама
У цю рубрику потрапляє тільки те, що я читаю поза роботою, для спасіння душі. І, судячи з усього, цього року прочитати доведеться ще менше, ніж минулого.
10
Джош Вайцкин. Искусство учиться
Студенти порадили. Замасковані під селф-хелп спогади американського вундеркінда. Хлопець вигравав юніорські чемпіонати США з шахів, готувався увійти в історію, а потім все кинув і переключився на східні бойові мистецтва. І став чемпіоном світу з туйшоу. Шахіст-каратист — екзотичне явище. І от він розповідає, як йому все це вдалося. #видайте_українською. Це сильніше за 90 % всієї мотиваційної літератури, яка лежить на полицях книгарень. 8/10.
11
Константин Буров. Записки художественного редактора
Було в СРСР таке видавництво «Книга», придумав його великий Аркадій Еммануїлович Мільчин. І там виходило досить багато книжок про мистецтво видавати книжки. Наприклад, спогади відомого худреда колекціонера Бурова. Дуже радянські по стилю, не сподобалося. Зразок як не треба писати спогади. Короткий зміст книжки: «Я працював з таким-то, творчим характером він був такий-то, зробили разом такі-то книжки». 3/10
12
Виктор Франкл. Сказать жизни «да!». Психолог в концлагере
Моторошна і водночас дуже людяна книжка про те, як психолог Франкл вижив у концтаборі. Про зло, вмонтоване в людську природу, і надію, яка іноді допомагає вижити, а іноді вбиває. Книжка є українською мовою, навіть на Букмейті недавно з’явилася. Якщо ви шукаєте в книжках розради, то в цій вона є — гірка і настояна на сльозах. 10/10
Гендер у деталях
Розкажу вам підпільницьку історію. Жив колись впливовий чоловік на ім'я Генрик Юзевський — інтелектуал, художник, архітектор, розвідник, дипломат, соратник Пілсудського і друг Петлюри, міністр внутрішніх справ Польщі і волинський воєвода у 1930-х роках. Чоловік настільки розумний, що на кількадесят років випередив свій час.
У кінці 1920-х — скоро сторічний ювілей — у Польщі з’явилася Організація українських націоналістів (не плутати з бандерівцями, ті з’являться пізніше). Тліла латентна громадянська війна між українцями і поляками. Варшава відреагувала на терор закручуванням гайок. Юзевський подивився на це і ввічливо сказав начальству: «Ви — ідіоти. Така сама ваша політика. Дайте українцям простір для розвитку, інакше завтра втратите східні воєводства». Довелося йти у відставку.
Почалася Друга світова. Польща — «уродливое детище Версальского договора», як афористично висловився Молотов, — зникла. А за нею зник і Генрик Юзевський. Чекісти кинулися шукати екс-воєводу, призвідця народних страждань, а його нема — десь розчинився.
Потім з'ясувалося, що всю війну він займався політичною розвідкою в інтересах еміграційного уряду Польщі в Лондоні. А після війни підтримував зв’язок з ЦРУ і писав для них аналітику.
На пошуки Юзевського чекісти кинули найкращі кадри і в 1947 році таки вичислили. Але не спіймали. Спіймали у 1953-му — через вісім (!) років після війни. Почали судити, але тут помер Сталін, туди-сюди, третє-десяте — і пронесло. Помер Юзевський своєю смертю у Варшаві аж у 1981-му, було йому 89 років — професійні розвідники до такого віку доживають нечасто. Помер у хорошому настрої — надворі вже була «Солідарність», скоро «скорпи» про вітер змін заспівають.
Але пост не про це, а про красу прийому. Чому його так довго ловили? Фокус у тому, що Юзевський створив дев’ять незалежних периметрів конспірації: перша людина знає другу, але не знає третю і т. д. Штука не нова, з підручника. Високий клас треба зацінити ось тут: всі його зв’язкові — жінки. Сам факт, що на зв’язок хоче вийти чоловік — сигнал провалу. На цьому й проколювалися чекісти.
Знаменитий тепер Тимоті Снайдер написав про Юзевського свою першу книжку — «Ескіз таємної війни». #видайте_українською
Розкажу вам підпільницьку історію. Жив колись впливовий чоловік на ім'я Генрик Юзевський — інтелектуал, художник, архітектор, розвідник, дипломат, соратник Пілсудського і друг Петлюри, міністр внутрішніх справ Польщі і волинський воєвода у 1930-х роках. Чоловік настільки розумний, що на кількадесят років випередив свій час.
У кінці 1920-х — скоро сторічний ювілей — у Польщі з’явилася Організація українських націоналістів (не плутати з бандерівцями, ті з’являться пізніше). Тліла латентна громадянська війна між українцями і поляками. Варшава відреагувала на терор закручуванням гайок. Юзевський подивився на це і ввічливо сказав начальству: «Ви — ідіоти. Така сама ваша політика. Дайте українцям простір для розвитку, інакше завтра втратите східні воєводства». Довелося йти у відставку.
Почалася Друга світова. Польща — «уродливое детище Версальского договора», як афористично висловився Молотов, — зникла. А за нею зник і Генрик Юзевський. Чекісти кинулися шукати екс-воєводу, призвідця народних страждань, а його нема — десь розчинився.
Потім з'ясувалося, що всю війну він займався політичною розвідкою в інтересах еміграційного уряду Польщі в Лондоні. А після війни підтримував зв’язок з ЦРУ і писав для них аналітику.
На пошуки Юзевського чекісти кинули найкращі кадри і в 1947 році таки вичислили. Але не спіймали. Спіймали у 1953-му — через вісім (!) років після війни. Почали судити, але тут помер Сталін, туди-сюди, третє-десяте — і пронесло. Помер Юзевський своєю смертю у Варшаві аж у 1981-му, було йому 89 років — професійні розвідники до такого віку доживають нечасто. Помер у хорошому настрої — надворі вже була «Солідарність», скоро «скорпи» про вітер змін заспівають.
Але пост не про це, а про красу прийому. Чому його так довго ловили? Фокус у тому, що Юзевський створив дев’ять незалежних периметрів конспірації: перша людина знає другу, але не знає третю і т. д. Штука не нова, з підручника. Високий клас треба зацінити ось тут: всі його зв’язкові — жінки. Сам факт, що на зв’язок хоче вийти чоловік — сигнал провалу. На цьому й проколювалися чекісти.
Знаменитий тепер Тимоті Снайдер написав про Юзевського свою першу книжку — «Ескіз таємної війни». #видайте_українською
Культ деталі · 19
Френк Лойд Райт — найвідоміший американський архітектор, ікона, легенда і прочая, і прочая. Там таке цікаве життя, що #видайте_українською.
Він автор найвідомішого приватного будинку в історії архітектури — Будинок над водоспадом. Будинок виявився настільки шедевром, що замовники довго в ньому не прожили. Іронія в тому, що тепер цей будинок — музей самого себе.
Так от, для проекту під назвою Робі-хауз, це в передмісті Чикаго, Райт у 1910 році розробив два різні будівельні розчини цеглу класти. Один для вертикальних швів, другий для горизонтальних.
У підсумку здається, що цеглу покладено тонкими лініями. На стіні проступає унікальна фактура.
Це рідкісний приклад ефекту, зробленого «з нічого», суто з людського генія. Вищий пілотаж.
#культ_деталі
Френк Лойд Райт — найвідоміший американський архітектор, ікона, легенда і прочая, і прочая. Там таке цікаве життя, що #видайте_українською.
Він автор найвідомішого приватного будинку в історії архітектури — Будинок над водоспадом. Будинок виявився настільки шедевром, що замовники довго в ньому не прожили. Іронія в тому, що тепер цей будинок — музей самого себе.
Так от, для проекту під назвою Робі-хауз, це в передмісті Чикаго, Райт у 1910 році розробив два різні будівельні розчини цеглу класти. Один для вертикальних швів, другий для горизонтальних.
У підсумку здається, що цеглу покладено тонкими лініями. На стіні проступає унікальна фактура.
Це рідкісний приклад ефекту, зробленого «з нічого», суто з людського генія. Вищий пілотаж.
#культ_деталі