Моя перша мішленівська зірка
Якось приготував на вечерю картоплю-фрі. Питаю доньку, шість років:
— Ну як тобі?
— Супер. Краще, ніж у макдональдсі.
Це теоретичний максимум похвали, більшої в батьківському житті не буває )
Якось приготував на вечерю картоплю-фрі. Питаю доньку, шість років:
— Ну як тобі?
— Супер. Краще, ніж у макдональдсі.
Це теоретичний максимум похвали, більшої в батьківському житті не буває )
Про розкоші і злидні граматичного нацизму
Є в мене таємний радник з питань правопису. Ми з ним однаково любимо українську мову, але розходимося в питаннях лінгволібералізму. Він, скажімо, вважає, що перенос у словах треба ставити в певних місцях, а я — що в будь-яких: де хочете, там і ставте, аби дві букви лишалося. Відповідно, у світі мого радника зробити неправильний перенос набагато простіше, ніж у моєму світі. Мене однаково влаштовують і проект, і проєкт, і Фрейд з Ейхманом, і Айнштайн з Гемінґвеєм. Люди, які впевнені в тому, що правильно отак, а не інак, викликають у мене легку заздрість — хоч якась опора в житті.
Так от, загадую я таємному раднику загадку:
Україна — український.
Мозамбік — ?
І отримую вичерпну корпускулярно-хвильову відповідь:
* * *
Хороше питання! Мозамбік — один словник дає мозамбікський, а другий — мозамбіцький :)
У Правописі стосовно цього к, ц, ч + -ськ-(-ий) → -цьк-(-ий).
Але: для збереження звукового складу твірних основ (переважно іншомовних) у деяких прикметниках зазначені приголосні перед суфіксом -ськ- не чергуються і передаються відповідно на письмі: Бангкóк — бангкóкський, бáски — бáскський, казáх — казáхський, Клуж — клóжський, Небíт-Дáг — небíт-дáгський, Печ — Пéчський та ін.
* * *
Що таке деякі прикметники Правопис обережно не уточнює, чим вибиває табуретку з-під ніг граматичних нацистів. Уявлення, що іншим людям належить писати так, а не отак (а це і є граматичний нацизм) на чинному правописі не збудуєш.
Я вам більше скажу, якість перекладу ні разу не залежить від того, на яку конвенцію підписався перекладач. Скільки я вислухав за біографію Ейнштейна, а не Айнштайна. Іронія в тому, що я пишу Фейнман, але не вважаю написати Файнмен помилкою. Мене влаштовують обидва варіанти, а критиків один і тільки один — їхній. Пояснити красу й функціональну простоту мого скромного ліберального підходу я так і не зміг.
Словом, оголосять правописну війну — дезертируйте.
#правопис
Є в мене таємний радник з питань правопису. Ми з ним однаково любимо українську мову, але розходимося в питаннях лінгволібералізму. Він, скажімо, вважає, що перенос у словах треба ставити в певних місцях, а я — що в будь-яких: де хочете, там і ставте, аби дві букви лишалося. Відповідно, у світі мого радника зробити неправильний перенос набагато простіше, ніж у моєму світі. Мене однаково влаштовують і проект, і проєкт, і Фрейд з Ейхманом, і Айнштайн з Гемінґвеєм. Люди, які впевнені в тому, що правильно отак, а не інак, викликають у мене легку заздрість — хоч якась опора в житті.
Так от, загадую я таємному раднику загадку:
Україна — український.
Мозамбік — ?
І отримую вичерпну корпускулярно-хвильову відповідь:
* * *
Хороше питання! Мозамбік — один словник дає мозамбікський, а другий — мозамбіцький :)
У Правописі стосовно цього к, ц, ч + -ськ-(-ий) → -цьк-(-ий).
Але: для збереження звукового складу твірних основ (переважно іншомовних) у деяких прикметниках зазначені приголосні перед суфіксом -ськ- не чергуються і передаються відповідно на письмі: Бангкóк — бангкóкський, бáски — бáскський, казáх — казáхський, Клуж — клóжський, Небíт-Дáг — небíт-дáгський, Печ — Пéчський та ін.
* * *
Що таке деякі прикметники Правопис обережно не уточнює, чим вибиває табуретку з-під ніг граматичних нацистів. Уявлення, що іншим людям належить писати так, а не отак (а це і є граматичний нацизм) на чинному правописі не збудуєш.
Я вам більше скажу, якість перекладу ні разу не залежить від того, на яку конвенцію підписався перекладач. Скільки я вислухав за біографію Ейнштейна, а не Айнштайна. Іронія в тому, що я пишу Фейнман, але не вважаю написати Файнмен помилкою. Мене влаштовують обидва варіанти, а критиків один і тільки один — їхній. Пояснити красу й функціональну простоту мого скромного ліберального підходу я так і не зміг.
Словом, оголосять правописну війну — дезертируйте.
#правопис
Мистецтво помилитися
«Ми зробили неправильну помилку», мудро жартував Йогі Бера. Старайся не старайся, а в кожній книжці є одруківки. Тільки не в кожній вони красиві. Красиві одруківки я колекціоную, бо через них нам посміхається видавничий бог.
Кошерна одруківка — та, що втекла від диктатури редакторату і пролізла у друкований примірник. Такі красивими бувають рідко, колекцію не збереш. Тому я послабив критерій і вважаю кошерними ті, що пролізли в макет.
Окраса моєї колекції — колонтитул «Из жёлтой попки» у збірці оповідань Віктора Некрасова (так, погодьтеся, набагато тонше, ніж правильне «Из жёлтой папки»).
Ця одруківка, звісно, поступається красою, але теж нічого.
«Ми зробили неправильну помилку», мудро жартував Йогі Бера. Старайся не старайся, а в кожній книжці є одруківки. Тільки не в кожній вони красиві. Красиві одруківки я колекціоную, бо через них нам посміхається видавничий бог.
Кошерна одруківка — та, що втекла від диктатури редакторату і пролізла у друкований примірник. Такі красивими бувають рідко, колекцію не збереш. Тому я послабив критерій і вважаю кошерними ті, що пролізли в макет.
Окраса моєї колекції — колонтитул «Из жёлтой попки» у збірці оповідань Віктора Некрасова (так, погодьтеся, набагато тонше, ніж правильне «Из жёлтой папки»).
Ця одруківка, звісно, поступається красою, але теж нічого.
Like a Profi
Різниця між коректором-професіоналом і коректором-любителем полягає не в тому, що один знає, а інший — ні. Вона лежить у зовсім іншій площині — психологічній, не філологічній: один спроможний дізнатися, а інший — ні.
Скільки коректорів замість того, щоб зробити у ворді таку-то правку, пишуть (у ворді!) «зробіть таку-то правку». Зробити і написати «зробіть» — кардинально різні речі. У них різний результат.
Наприклад, замість поставити нерозривний дефіс коректор пише «поставте нерозривний дефіс». Або «уніфікуйте Арістотеля з Аристотелем». Хто це за тебе має зробити? А головне чому?
У цьому місці в моїй голові відбувається коротке замикання. Написати комусь «поставте нерозривний дефіс» складніше, ніж мовчки його поставити!
Ця правка — поставити нерозривний дефіс між цифрою і буквою — елементарно, у кілька кліків знімається в загальному вигляді: знайти всі такі дефіси і поміняти на нерозривні. Один раз навчився — і вимикаєш у собі мавпу, не робиш дурної роботи по колу.
Але для цього потрібна саморефлексія. Професіонал постійно питає себе: «Що я роблю? Який найраціональніший спосіб це зробити? Чи можна цього не робити взагалі?». І самостійно або з допомогою, але знаходить правильну відповідь. Ось у цьому принципова різниця між професіоналом і любителем. А знання — діло наживне.
Різниця між коректором-професіоналом і коректором-любителем полягає не в тому, що один знає, а інший — ні. Вона лежить у зовсім іншій площині — психологічній, не філологічній: один спроможний дізнатися, а інший — ні.
Скільки коректорів замість того, щоб зробити у ворді таку-то правку, пишуть (у ворді!) «зробіть таку-то правку». Зробити і написати «зробіть» — кардинально різні речі. У них різний результат.
Наприклад, замість поставити нерозривний дефіс коректор пише «поставте нерозривний дефіс». Або «уніфікуйте Арістотеля з Аристотелем». Хто це за тебе має зробити? А головне чому?
У цьому місці в моїй голові відбувається коротке замикання. Написати комусь «поставте нерозривний дефіс» складніше, ніж мовчки його поставити!
Ця правка — поставити нерозривний дефіс між цифрою і буквою — елементарно, у кілька кліків знімається в загальному вигляді: знайти всі такі дефіси і поміняти на нерозривні. Один раз навчився — і вимикаєш у собі мавпу, не робиш дурної роботи по колу.
Але для цього потрібна саморефлексія. Професіонал постійно питає себе: «Що я роблю? Який найраціональніший спосіб це зробити? Чи можна цього не робити взагалі?». І самостійно або з допомогою, але знаходить правильну відповідь. Ось у цьому принципова різниця між професіоналом і любителем. А знання — діло наживне.
Гадальна книга
«Купатись чи не купатись? Блядські ці питання зайобують...». Ви, напевно, теж гадаєте по книжках. Відкриваєте грубу поетичну антологію навмання — і знаходите відповідь.
Для цього у дорогої редакції є улюблена книжка — «ПЗТ» Подерв’янського. Митець охопив такий діапазон екзистенційних питань і зробив це так влучно, що кращої книжки я не знаю.
Відкриєш ютуб — а там нескінченні експерди без кінця вслухаються у шумовиння днів. Відкриєш Митця — і все стає ясно.
Чому я, молодий, розумний, гарний,
Замiсть того, шоб їздить у круїзи,
Дивлюсь на їхнi блядськiє капрiзи
І слухаю, як ви, засранцi потнi
Отут патякаєте? Знаю вашi мислi
Хуйовi — про аршин, яким не можна мiряти Росiю,
Бо ним ви хуя мiряли у банi,
Й тепер вiн правильную цифру не покаже.
«Купатись чи не купатись? Блядські ці питання зайобують...». Ви, напевно, теж гадаєте по книжках. Відкриваєте грубу поетичну антологію навмання — і знаходите відповідь.
Для цього у дорогої редакції є улюблена книжка — «ПЗТ» Подерв’янського. Митець охопив такий діапазон екзистенційних питань і зробив це так влучно, що кращої книжки я не знаю.
Відкриєш ютуб — а там нескінченні експерди без кінця вслухаються у шумовиння днів. Відкриєш Митця — і все стає ясно.
Чому я, молодий, розумний, гарний,
Замiсть того, шоб їздить у круїзи,
Дивлюсь на їхнi блядськiє капрiзи
І слухаю, як ви, засранцi потнi
Отут патякаєте? Знаю вашi мислi
Хуйовi — про аршин, яким не можна мiряти Росiю,
Бо ним ви хуя мiряли у банi,
Й тепер вiн правильную цифру не покаже.
З рубрики «Життя наслідує літературу».
З мемів цієї війни можна офігенну книжку зробити.
У мемів (а це нащадок анекдотів, які, здається, померли як жанр) є одна органічна властивість — їх неможливо придумати «спеціально», вони виникають самі. Спробуйте написати анекдот. Написати жарт, стендап, гумористичний сценарій можна. Анекдот — ні.
З мемів цієї війни можна офігенну книжку зробити.
У мемів (а це нащадок анекдотів, які, здається, померли як жанр) є одна органічна властивість — їх неможливо придумати «спеціально», вони виникають самі. Спробуйте написати анекдот. Написати жарт, стендап, гумористичний сценарій можна. Анекдот — ні.
Культ деталі · 17
У книжковій справі є деталь, про яку багато читачів не знають і сприймають за помилку. Це капітéль.
Капітельна літера геометрією схожа на велику, а розміром — на маленьку: «А» висотою, як «а». Зменшенням кегля цього ефекту не досягнеш. Капітель — це окреме накреслення, не в кожному шрифті є.
Капітель використовується в заголовках і абревіатурах. Вона «тихіша», ніж великі літери, і «урочистіша», ніж маленькі. Для капітелі треба докласти зусилля — вийти за межі обов’язкової програми.
Ось, для прикладу, випадок, коли в тексті багато абревіатур підряд: звичайний набір великими буквами і капітельний набір з розрядкою. Капітельні абревіатури не стирчать з рядка, дають тонший смак читання.
Білл Гейтс «Як відвернути кліматичну катастрофу», видавництво «Лабораторія»
#культ_деталі
У книжковій справі є деталь, про яку багато читачів не знають і сприймають за помилку. Це капітéль.
Капітельна літера геометрією схожа на велику, а розміром — на маленьку: «А» висотою, як «а». Зменшенням кегля цього ефекту не досягнеш. Капітель — це окреме накреслення, не в кожному шрифті є.
Капітель використовується в заголовках і абревіатурах. Вона «тихіша», ніж великі літери, і «урочистіша», ніж маленькі. Для капітелі треба докласти зусилля — вийти за межі обов’язкової програми.
Ось, для прикладу, випадок, коли в тексті багато абревіатур підряд: звичайний набір великими буквами і капітельний набір з розрядкою. Капітельні абревіатури не стирчать з рядка, дають тонший смак читання.
Білл Гейтс «Як відвернути кліматичну катастрофу», видавництво «Лабораторія»
#культ_деталі
Venceremos
Їздив на днях побачитися з Києвом. «Стоїть сторозтерзаний Київ». Півтори тисячі років стоїть і далі стоятиме. Є в науці так званий ефект Лінді: що довше існує явище, то з більшою імовірністю існуватиме далі. Саме тому Велика китайська стіна пережила Велику берлінську, а єгипетські піраміди переживуть ту, що у дворі Лувра.
Так от, і дорогою туди, і дорогою назад на сусідніх полицях їхали наші солдати. Видно було, наскільки вони втомлені — нічого, крім втоми, на обличчях уже не читалося. Навіть заговорити з ними здавалося чимось нетактовним.
І подумалось мені тоді, що зброєю в цій війні може бути все що завгодно. Наприклад, аскетизм: поїхати не в купейному вагоні, як до війни, а в плацкартному, а 100 гривень різниці переказати на ЗСУ. Тим більше, що на станцію призначення вагони приходять одночасно.
Їздив на днях побачитися з Києвом. «Стоїть сторозтерзаний Київ». Півтори тисячі років стоїть і далі стоятиме. Є в науці так званий ефект Лінді: що довше існує явище, то з більшою імовірністю існуватиме далі. Саме тому Велика китайська стіна пережила Велику берлінську, а єгипетські піраміди переживуть ту, що у дворі Лувра.
Так от, і дорогою туди, і дорогою назад на сусідніх полицях їхали наші солдати. Видно було, наскільки вони втомлені — нічого, крім втоми, на обличчях уже не читалося. Навіть заговорити з ними здавалося чимось нетактовним.
І подумалось мені тоді, що зброєю в цій війні може бути все що завгодно. Наприклад, аскетизм: поїхати не в купейному вагоні, як до війни, а в плацкартному, а 100 гривень різниці переказати на ЗСУ. Тим більше, що на станцію призначення вагони приходять одночасно.
Скиглимо правильно
Висловлювати незадоволення наслідками, забуваючи їхню причину, — моветон.
За*бали відключення світла → За*бали кацапи
Холодно, бляха! → За*бали кацапи
Гаплик, яке все дороге! → За*бали кацапи
І т. д.
Як казала колишня киянка Голда Меїр: «Песимізм — це недоступна євреям розкіш».
Висловлювати незадоволення наслідками, забуваючи їхню причину, — моветон.
За*бали відключення світла → За*бали кацапи
Холодно, бляха! → За*бали кацапи
Гаплик, яке все дороге! → За*бали кацапи
І т. д.
Як казала колишня киянка Голда Меїр: «Песимізм — це недоступна євреям розкіш».
Про ідіоматичність
Старі читачі каналу пам’ятають, напевно, що дорога редакція пише книжку з красивою алітерованою назвою: «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад». І, може, вже й дописала б, якби не війна.
У процесі я переживаю всі класичні письменницькі блоки й комплекси: страх чистої сторінки, сумніви в правильності аргументу і доречності інтонації, невміння «відпустити» текст і т. д. з усіма зупинками. Знати, що граблі існують, і не наступити на граблі — різні, знаєте, речі.
Так от, найнестерпніша річ — відчувати себе у званні капітана очевидності. Коли щось у ремеслі прожив і зрозумів, то воно здається таким банальним, що й паперу не варте.
Від цього дискомфортного відчуття рятує сучукрпереклад. Він дає надію, що простір для банального висловлювання лишається.
Трапилася недавно симпатична книжка. Відкриваю на сторінці про шахи і сестер Полгар — перших жінок, які заявили про себе в чоловічих шахах.
Те, що Юдіт Полгар перекладач називає Джудіт, пробачити можна, хоч тут порушено перекладацький імператив: якщо в тексті є ім’я, то слід хоча би приблизно уявити за допомогою гугля, про кого йдеться.
Засмучує інше. Перекладач отримав замовлення до того, як дізнався, що мові властива ідіоматичність — певний, не будь-який, спосіб поєднувати слова в речення.
Наприклад, фраза, що сестри Полгар опинилися серед найкращих гравців світу з шахів, в українській мові неможлива. У цьому нескладно переконатися за допомогою екстраполяції: Ліонель Мессі — найкращий гравець світу з футболу; Роджер Федерер — найкращий гравець світу з тенісу. І так на кожній сторінці.
У цьому місці мені шкода редакторів. Відредагувати таку фразу означає переписати, а вони ж на інше підписувалися.
#пропереклад #промову
Старі читачі каналу пам’ятають, напевно, що дорога редакція пише книжку з красивою алітерованою назвою: «Прим. пер. Параграфи про практичний переклад». І, може, вже й дописала б, якби не війна.
У процесі я переживаю всі класичні письменницькі блоки й комплекси: страх чистої сторінки, сумніви в правильності аргументу і доречності інтонації, невміння «відпустити» текст і т. д. з усіма зупинками. Знати, що граблі існують, і не наступити на граблі — різні, знаєте, речі.
Так от, найнестерпніша річ — відчувати себе у званні капітана очевидності. Коли щось у ремеслі прожив і зрозумів, то воно здається таким банальним, що й паперу не варте.
Від цього дискомфортного відчуття рятує сучукрпереклад. Він дає надію, що простір для банального висловлювання лишається.
Трапилася недавно симпатична книжка. Відкриваю на сторінці про шахи і сестер Полгар — перших жінок, які заявили про себе в чоловічих шахах.
Те, що Юдіт Полгар перекладач називає Джудіт, пробачити можна, хоч тут порушено перекладацький імператив: якщо в тексті є ім’я, то слід хоча би приблизно уявити за допомогою гугля, про кого йдеться.
Засмучує інше. Перекладач отримав замовлення до того, як дізнався, що мові властива ідіоматичність — певний, не будь-який, спосіб поєднувати слова в речення.
Наприклад, фраза, що сестри Полгар опинилися серед найкращих гравців світу з шахів, в українській мові неможлива. У цьому нескладно переконатися за допомогою екстраполяції: Ліонель Мессі — найкращий гравець світу з футболу; Роджер Федерер — найкращий гравець світу з тенісу. І так на кожній сторінці.
У цьому місці мені шкода редакторів. Відредагувати таку фразу означає переписати, а вони ж на інше підписувалися.
#пропереклад #промову
https://osnovypublishing.com/ua/product/the-timeless-way-of-building
Якби хто цікавився найкрутішою книжкою з усіх, що я встиг за 20 років перекласти, але його відлякувала ціна, то зараз на неї 50% знижки.
Ця книжка варта кожної заплаченої копійки і без знижки, а зі знижкою і поготів. Якщо докласти зусилля і зрозуміти ідею, вона здатна міняти життя. Крістофер Александер був генієм.
Якби хто цікавився найкрутішою книжкою з усіх, що я встиг за 20 років перекласти, але його відлякувала ціна, то зараз на неї 50% знижки.
Ця книжка варта кожної заплаченої копійки і без знижки, а зі знижкою і поготів. Якщо докласти зусилля і зрозуміти ідею, вона здатна міняти життя. Крістофер Александер був генієм.
1 + 1 = 3
І ще одна подача. Купуєш дві книжки у видавництві «Лабораторія» — третю отримуєш безкоштовно. Тобто знижка 33 %, якщо книжки в одну ціну. Триває до 27 листопада.
Якраз дві книжки я для «Лабораторії» переклав: «Каваленд» (соціально-економічна історія кави американського історика Огастіна Седжвіка) і «Основи. 10 ключів до реальності» нобелівського лавреата з фізики Френка Вільчека (про устрій світу на фундаментальному рівні).
Третьою книжкою в комплект пропоную «Давайте поговоримо про ваш останній секс» (не зі мною — для початку з собою :). Це хороша книжка про чуттєвий вимір людської натури. Познайомитися зі своїм тілом і його бажаннями ніколи не зайве.
Звісно, ніхто й ніщо не заважає обрати собі інші три книжки, це той випадок, коли видавництво пропонує акцію на всі книжки, а не на ті, що на складі залежалися. Але за «Каваленд» і «Основи» я ручаюся — у своєму жанрі це першокласні книжки.
https://laboratoria.pro/products/kavalend-hto-yak-i-navischo-vynajshov-nash-ulyublenyj-napij
https://laboratoria.pro/products/osnovy-10-klyuchiv-do-realnosti
https://laboratoria.pro/products/davajte-pogovorymo-pro-vash-ostannij-seks-ogolit-tilo-schob-rozkryty-dushu
І ще одна подача. Купуєш дві книжки у видавництві «Лабораторія» — третю отримуєш безкоштовно. Тобто знижка 33 %, якщо книжки в одну ціну. Триває до 27 листопада.
Якраз дві книжки я для «Лабораторії» переклав: «Каваленд» (соціально-економічна історія кави американського історика Огастіна Седжвіка) і «Основи. 10 ключів до реальності» нобелівського лавреата з фізики Френка Вільчека (про устрій світу на фундаментальному рівні).
Третьою книжкою в комплект пропоную «Давайте поговоримо про ваш останній секс» (не зі мною — для початку з собою :). Це хороша книжка про чуттєвий вимір людської натури. Познайомитися зі своїм тілом і його бажаннями ніколи не зайве.
Звісно, ніхто й ніщо не заважає обрати собі інші три книжки, це той випадок, коли видавництво пропонує акцію на всі книжки, а не на ті, що на складі залежалися. Але за «Каваленд» і «Основи» я ручаюся — у своєму жанрі це першокласні книжки.
https://laboratoria.pro/products/kavalend-hto-yak-i-navischo-vynajshov-nash-ulyublenyj-napij
https://laboratoria.pro/products/osnovy-10-klyuchiv-do-realnosti
https://laboratoria.pro/products/davajte-pogovorymo-pro-vash-ostannij-seks-ogolit-tilo-schob-rozkryty-dushu
laboratoria.pro
Каваленд. Хто, як і навіщо винайшов наш улюблений напій
Щодня мільйони людей у світі починають з чашки кави. Але мало хто замислюється про те, що цей напій з'явився на нашому столі не так давно. І почалося все з англійського торговця Джеймса Гілла, який у XX столітті хитрістю і жорстокістю побудував цілу кавову…
Основи більд-редактури
НПК — нижній правий кут
ВПК — верхній правий кут
НЛК — нижній лівий кут
ВЛК — верхній лівий кут
А то з’ясувалося, що не всі редактори знають ці стародавні абревіатури.
#матчасть
НПК — нижній правий кут
ВПК — верхній правий кут
НЛК — нижній лівий кут
ВЛК — верхній лівий кут
А то з’ясувалося, що не всі редактори знають ці стародавні абревіатури.
#матчасть
З глибин народньої мудрости
Володимир Дубровський. Московсько-украінська фразеольоґія. Київ, 1917 рік.
Там поклади.
#мова #лінгвоархеологія
Володимир Дубровський. Московсько-украінська фразеольоґія. Київ, 1917 рік.
Там поклади.
#мова #лінгвоархеологія
Дивлюся на цю обкладинку і думаю про редакторів, які мені дієслова «закривати» і «відкривати» викреслювали, бо це, мовляв, русизми.
Слово «дурний» в українській мові означає глупый. А в російській — «поганий» (дурной человек, дурной глаз, дурное влияние дурной компании).
Англійське Bad Blood ну ніяк не може бути в українській мові дурною кров'ю. Дурна якась назва виходить.
#сучукрпереклад
Слово «дурний» в українській мові означає глупый. А в російській — «поганий» (дурной человек, дурной глаз, дурное влияние дурной компании).
Англійське Bad Blood ну ніяк не може бути в українській мові дурною кров'ю. Дурна якась назва виходить.
#сучукрпереклад
Quantum of Solace
Він є перекладачем, вона є редакторкою, вони є подружжям → Він перекладач, вона редакторка, вони подружжя.
От просто повірте дорогій редакції. Немає ні сил, ні світла в розетках доводити, що перший варіант — євангелія від лукавого.
#промову #стандартні_ходи #редактура #пропереклад
Він є перекладачем, вона є редакторкою, вони є подружжям → Він перекладач, вона редакторка, вони подружжя.
От просто повірте дорогій редакції. Немає ні сил, ні світла в розетках доводити, що перший варіант — євангелія від лукавого.
#промову #стандартні_ходи #редактура #пропереклад
Songwriters’ Guild of Great Britain по-українському називається...
Anonymous Poll
16%
Гільдія композиторів
4%
Гільдія естрадних композиторів
3%
Гільдія сонграйтерів
9%
Гільдія піснярів
8%
Гільдія поетів-піснярів
18%
Гільдія авторів пісень
41%
Хулі ти велосипед вигадуєш? Споконвіку це називалося Спілкою композиторів
A Milestone
One afternoon — одного пообіддя, як пишуть сучасні перекладачі, — дорога редакція зрозуміла, що експертом у нашому горопашному цеху стають по факту висловлювання, а не по суті. І відкрила канал Прим. пер. — про переклад, редактуру та інші пригоди книжок.
Перша інкарнація каналу без жодної реклами і стимуляторів росту зібрала 1100 відданих, найкращих у світі читачів, але померла з технічних причин. Тоді почалася друга, яку ви спостерігаєте.
За спиною п’ять років майже щоденних і, хочеться думати, калорійних висловлювань про видавничі ремесла й дотичні до них речі. Два роки пішло на те, щоб друга інкарнація Прим. пер. — так само без рекламного допінга — наздогнала першу. Нас несподівано виявилося 1200 — «маленькою щоптою», як у Стуса, вже гордо не назвешся.
Знайомі з дорогою редакцією люди підтвердять, що вона ніколи не згадує Прим. пер. всує, щоб не втрачати епістемологічну чистоту: якщо висловлювання чогось варте, воно проб’ється до читачів саме, без допомоги автора (він, як учить нас Ролан Барт, помер і заповіту не лишив). Це моя маленька боротьба з капіталізмом уваги — мені так цікавіше.
Найкраще, що ми з вами за цей час зробили, — виторгували 15 100 ₴ у циклі книжкових аукціонів на користь фонду «Повернись живим». «Ты вырази любовь свою в каратах», — нагадував поет закоханим про одиниці виміру почуттів. Життя, на жаль, поправило цю прекрасну формулу: «Ты вырази любовь свою в донатах».
Судячи з листів, які дорога редакція вряди-годи отримує на імейл, вказаний в описі каналу, когось він спонукав задуматися, когось розвеселив, когось переконав зректися Бориса Дмитровича Антоненка-Давидовича і перейти на сторону світла. Якщо тут є життя, то тільки завдяки дорогим читачам.
Так от, з нагоди початку зими — та й узагалі без спеціальної нагоди, а просто так — дорога редакція пропонує вам поставити їй у коментах запитання на тематику, в якій вона думає, що орієнтується: про переклад, редактуру та інші пригоди книжок. А вона вибере у понеділок десять і спробує, коли світло вимикатимуть і час буде, дати по-набоковському хороші відповіді (Набоков давав тільки письмові інтерв’ю, тому вони такі круті).
Раптом ви хотіли щось про все це дізнатися, але боялися спитати, то папа римський Іван-Павло ІІ ще сорок років тому дав заповідь, яка розвалила соціалістичний табір: «Не бійтеся».
One afternoon — одного пообіддя, як пишуть сучасні перекладачі, — дорога редакція зрозуміла, що експертом у нашому горопашному цеху стають по факту висловлювання, а не по суті. І відкрила канал Прим. пер. — про переклад, редактуру та інші пригоди книжок.
Перша інкарнація каналу без жодної реклами і стимуляторів росту зібрала 1100 відданих, найкращих у світі читачів, але померла з технічних причин. Тоді почалася друга, яку ви спостерігаєте.
За спиною п’ять років майже щоденних і, хочеться думати, калорійних висловлювань про видавничі ремесла й дотичні до них речі. Два роки пішло на те, щоб друга інкарнація Прим. пер. — так само без рекламного допінга — наздогнала першу. Нас несподівано виявилося 1200 — «маленькою щоптою», як у Стуса, вже гордо не назвешся.
Знайомі з дорогою редакцією люди підтвердять, що вона ніколи не згадує Прим. пер. всує, щоб не втрачати епістемологічну чистоту: якщо висловлювання чогось варте, воно проб’ється до читачів саме, без допомоги автора (він, як учить нас Ролан Барт, помер і заповіту не лишив). Це моя маленька боротьба з капіталізмом уваги — мені так цікавіше.
Найкраще, що ми з вами за цей час зробили, — виторгували 15 100 ₴ у циклі книжкових аукціонів на користь фонду «Повернись живим». «Ты вырази любовь свою в каратах», — нагадував поет закоханим про одиниці виміру почуттів. Життя, на жаль, поправило цю прекрасну формулу: «Ты вырази любовь свою в донатах».
Судячи з листів, які дорога редакція вряди-годи отримує на імейл, вказаний в описі каналу, когось він спонукав задуматися, когось розвеселив, когось переконав зректися Бориса Дмитровича Антоненка-Давидовича і перейти на сторону світла. Якщо тут є життя, то тільки завдяки дорогим читачам.
Так от, з нагоди початку зими — та й узагалі без спеціальної нагоди, а просто так — дорога редакція пропонує вам поставити їй у коментах запитання на тематику, в якій вона думає, що орієнтується: про переклад, редактуру та інші пригоди книжок. А вона вибере у понеділок десять і спробує, коли світло вимикатимуть і час буде, дати по-набоковському хороші відповіді (Набоков давав тільки письмові інтерв’ю, тому вони такі круті).
Раптом ви хотіли щось про все це дізнатися, але боялися спитати, то папа римський Іван-Павло ІІ ще сорок років тому дав заповідь, яка розвалила соціалістичний табір: «Не бійтеся».