Новини краєзнавства
Студент з мене був поганий, а читач — хороший. У студентські роки я досить часто заходив в обласну наукову бібліотеку — найбільшу у Вінниці. Там було тихо і затишно. При старому режимі бібліотека називалася імені Тімірязєва. Був такий російський біолог, помер у 1920 році.
Класичний імперський неймінг: де Вінниця, а де професор Московського університету Клімєнт Аркадьєвіч Тімірязєв, уродженець Санкт-Петербурга?
Смисл таких назв у тому, щоб застолбить територію. Назвеш яку-небудь провінційну установу російським іменем і маєш — здесь русский дух, здесь Русью пахнет.
Аж ось черга дійшла до бібліотеки — облрада постановила перейменувати і думає, як саме.
Найвідоміший вінничанин — Микола Іванович Пирогов, великий лікар, винахідник наркозу і воєнно-польової хірургії. Раптом хтось не знає, то в Радянському Союзі було дві мумії — Ленін у Мавзолеї, і Пирогов у Вінниці. Вийшовши у відставку, він купив під Вінницею маєток і продовжив медичні вправи. Біда в тому, що його іменем уже все названо: проспект, обласна лікарня, передмістя.
Треба щось інше придумати. Зараз почнуться марудні дискусії про нову назву, хоч алгоритм абсолютно очевидний. Раз бібліотека а) наукова і б) обласна, то назвати її треба на честь найвідомішого науковця, який народився у Вінницькій області.
А це Зельман Ваксман (1888–1973) — лавреат Нобелівської премії 1952 року за відкриття антибіотиків від туберкульозу, уродженець Іллінецького району (тоді, щоправда, це була Київська губернія, а не Подільська, але ж бібліотеку ми зараз перейменовуємо). Заразом акт українсько-єврейської дружби вийде, а Вінниччина — важливий для євреїв край (тут, наприклад, народився Леві Ешколь, прем’єр-міністр Ізраїлю під час Шестиденної війни).
Раптом ви знаєте когось дотичного до місцевої влади, перекажіть їм думку дорогої редакції. А то немає певності, що вони за Ваксмана чули.
Студент з мене був поганий, а читач — хороший. У студентські роки я досить часто заходив в обласну наукову бібліотеку — найбільшу у Вінниці. Там було тихо і затишно. При старому режимі бібліотека називалася імені Тімірязєва. Був такий російський біолог, помер у 1920 році.
Класичний імперський неймінг: де Вінниця, а де професор Московського університету Клімєнт Аркадьєвіч Тімірязєв, уродженець Санкт-Петербурга?
Смисл таких назв у тому, щоб застолбить територію. Назвеш яку-небудь провінційну установу російським іменем і маєш — здесь русский дух, здесь Русью пахнет.
Аж ось черга дійшла до бібліотеки — облрада постановила перейменувати і думає, як саме.
Найвідоміший вінничанин — Микола Іванович Пирогов, великий лікар, винахідник наркозу і воєнно-польової хірургії. Раптом хтось не знає, то в Радянському Союзі було дві мумії — Ленін у Мавзолеї, і Пирогов у Вінниці. Вийшовши у відставку, він купив під Вінницею маєток і продовжив медичні вправи. Біда в тому, що його іменем уже все названо: проспект, обласна лікарня, передмістя.
Треба щось інше придумати. Зараз почнуться марудні дискусії про нову назву, хоч алгоритм абсолютно очевидний. Раз бібліотека а) наукова і б) обласна, то назвати її треба на честь найвідомішого науковця, який народився у Вінницькій області.
А це Зельман Ваксман (1888–1973) — лавреат Нобелівської премії 1952 року за відкриття антибіотиків від туберкульозу, уродженець Іллінецького району (тоді, щоправда, це була Київська губернія, а не Подільська, але ж бібліотеку ми зараз перейменовуємо). Заразом акт українсько-єврейської дружби вийде, а Вінниччина — важливий для євреїв край (тут, наприклад, народився Леві Ешколь, прем’єр-міністр Ізраїлю під час Шестиденної війни).
Раптом ви знаєте когось дотичного до місцевої влади, перекажіть їм думку дорогої редакції. А то немає певності, що вони за Ваксмана чули.
Уряд проти держави
Панівний напрямок думки в сучукрперекладі — буквалізм. Щоправда його адепти не знають, що вони буквалісти, як мольєрівський герой не знав, що говорить прозою.
Так от, вони масово не розрізняють уряд і державу. Бачать слово government — і перекладають слово government. У підсумку — всі приклади реальні — діти у них ходять в урядові школи, складають урядові екзамени, порушують урядові закони, працюють урядовими службовцями і т. д. з усіма зупинками.
Якщо показати пальцем, то всі буквалісти постфактум погодяться, що правильне слово — державний, а не урядовий: державна школа, державна служба, державне кредитування, державна економіка і державна підтримка малого бізнесу.
Що їм заважає побачити це одразу? Моя гіпотеза така: це абстрактні слова, тому відрізнити уряд від держави складніше, ніж капустину від картоплини — треба більше розумове зусилля зробити.
У російській мові сплутати государственный і правительственный складніше, ніхто не відправляє дітей в правительственную школу, хоч носії цієї мови систематично плутають правительство і родину.
#пропереклад
Панівний напрямок думки в сучукрперекладі — буквалізм. Щоправда його адепти не знають, що вони буквалісти, як мольєрівський герой не знав, що говорить прозою.
Так от, вони масово не розрізняють уряд і державу. Бачать слово government — і перекладають слово government. У підсумку — всі приклади реальні — діти у них ходять в урядові школи, складають урядові екзамени, порушують урядові закони, працюють урядовими службовцями і т. д. з усіма зупинками.
Якщо показати пальцем, то всі буквалісти постфактум погодяться, що правильне слово — державний, а не урядовий: державна школа, державна служба, державне кредитування, державна економіка і державна підтримка малого бізнесу.
Що їм заважає побачити це одразу? Моя гіпотеза така: це абстрактні слова, тому відрізнити уряд від держави складніше, ніж капустину від картоплини — треба більше розумове зусилля зробити.
У російській мові сплутати государственный і правительственный складніше, ніхто не відправляє дітей в правительственную школу, хоч носії цієї мови систематично плутають правительство і родину.
#пропереклад
Rest in Hometown
Цікава карта в інтернеті трапилася. Багато країн ховають своїх президентів по-древньоєгипетському — в одній «долині царів». А у Сполучених Штатах Америки — навпаки: 39 президентів покояться в різних місцях, показаних на карті.
З питання «Чому?» можна зробити першокласний семінар з країнознавства на історико-філологічних факультетах.
#цікаве
via
Цікава карта в інтернеті трапилася. Багато країн ховають своїх президентів по-древньоєгипетському — в одній «долині царів». А у Сполучених Штатах Америки — навпаки: 39 президентів покояться в різних місцях, показаних на карті.
З питання «Чому?» можна зробити першокласний семінар з країнознавства на історико-філологічних факультетах.
#цікаве
via
У-вей для дітей
У даоській філософії є поняття «у-вей» — «неробіння». У вільному перекладі на українську — «не паси зайців».
Цю ідею прекрасно викладено в «Маленькому принці» Екзюпері. Коли принц примандрував на планету до всевладного короля, який править над усім і всіма, і в розмові спитав:
— Ви й сонцю можете наказати сісти?
— Аякже. Я ж усевладний король.
— І чому воно слухається?
— Бо я наказую йому сідати ввечері.
У даоській філософії є поняття «у-вей» — «неробіння». У вільному перекладі на українську — «не паси зайців».
Цю ідею прекрасно викладено в «Маленькому принці» Екзюпері. Коли принц примандрував на планету до всевладного короля, який править над усім і всіма, і в розмові спитав:
— Ви й сонцю можете наказати сісти?
— Аякже. Я ж усевладний король.
— І чому воно слухається?
— Бо я наказую йому сідати ввечері.
Філологічний фланг
У перший же день війни наші солдати явили діалог вичерпної краси.
— Я русский военный корабль. Предлагаю сложить оружие и сдаться.
— Русский военный корабль, иди нахуй.
Цей діалог неможливо вдосконалити і неможливо скоротити — у ньому кожне слово на своєму місці, наш прикордонник відповів по-снайперському, по-зміїному точно.
У шкільні підручники епізод не ввійде, бо лексика в ньому доросла, але всі українські діти його знатимуть. Це рівень античних афоризмів з греко-перських воєн, коли Ксеркс пропонував спартанцям здатися, бо якщо він візьме Спарту силою, то всіх переб’є. А спартанцям для відповіді вистачило одного слова: «Якщо».
У перший же день війни наші солдати явили діалог вичерпної краси.
— Я русский военный корабль. Предлагаю сложить оружие и сдаться.
— Русский военный корабль, иди нахуй.
Цей діалог неможливо вдосконалити і неможливо скоротити — у ньому кожне слово на своєму місці, наш прикордонник відповів по-снайперському, по-зміїному точно.
У шкільні підручники епізод не ввійде, бо лексика в ньому доросла, але всі українські діти його знатимуть. Це рівень античних афоризмів з греко-перських воєн, коли Ксеркс пропонував спартанцям здатися, бо якщо він візьме Спарту силою, то всіх переб’є. А спартанцям для відповіді вистачило одного слова: «Якщо».
Новини фольклористики
Донька, прослухавши на ніч народну казку, зробила висновок:
— Песиголовці — це такі кацапи колись були.
#від2до5
Донька, прослухавши на ніч народну казку, зробила висновок:
— Песиголовці — це такі кацапи колись були.
#від2до5
Важливе опитування. У вас на кухні...
Anonymous Poll
43%
Стільці
26%
Табуретки
31%
І стільці, і табуретки
Халхин-Гол
Так само, як капіталізм скорочує сортове розмаїття яблук у гастрономі до червоних, зелених і жовтих, англійська мова поступово витісняє лексичні варіації.
Здається, ще два слова загинули в нерівному бою з нею: вестибюль і фоє. Вони теж іншомовні, але примандрували в українську раніше і мали права.
Тепер у театрах по сучукрперекладах немає фоє і вестибюлів— тільки холли й голли, тільки гардкор. Замість іноземного легіону в українській мові поступово формується англійський.
#промову
Так само, як капіталізм скорочує сортове розмаїття яблук у гастрономі до червоних, зелених і жовтих, англійська мова поступово витісняє лексичні варіації.
Здається, ще два слова загинули в нерівному бою з нею: вестибюль і фоє. Вони теж іншомовні, але примандрували в українську раніше і мали права.
Тепер у театрах по сучукрперекладах немає фоє і вестибюлів— тільки холли й голли, тільки гардкор. Замість іноземного легіону в українській мові поступово формується англійський.
#промову
Жарт дня, слова народні
Есть множество на свете, друг Гораций,
Причин произошедших детонаций.
Есть множество на свете, друг Гораций,
Причин произошедших детонаций.
Breaking Bad, El Camino, Better Call Saul (2008–2022)
Чотирнадцять років тому Вінс Гіліган, сценарист легендарних «Ікс файлів», почав серіал, який побив усі телевізійні рекорди — Breaking Bad (у нашому прокаті «Пуститися берега»). Зазвичай серіали видихаються, а тут п’ять сезонів історія набирала хід і дійшла до красивого й логічного фіналу — швів не було видно.
Припускаю, що більшість дорогих читачів цей серіал уже бачили, бо не почути про нього було важко, і оцінили харизматичних героїв, операторську роботу, сценарну майстерність — все те, що зробило Breaking Bad явищем масової культури. Але якщо ні, то я вам заздрю.
Живе собі в містечку Альбукерке шкільний учитель Волтер Вайт, хімію дітям викладає. Життя його потихеньку жує, а на десерт дає рак легенів. Побачивши в одному випадковому епізоді підказку, він починає варити метамфетамін — «заради сім’ї». Один злочин органічно тягне за собою другий, Волтер Вайт знаходить себе і в підсумку у нього виходить машина зла шекспірівського масштабу. Дорога редакція подивилася Breaking Bad тричі і вважає, що це — шедевр.
Закінчивши історію про злочин і кару переконливою крапкою, Вінс Гіліган показав ще один фокус: зняв продовження — повнометражний фільм El Camino. Дивитися його треба після Breaking Bad, ніяк інакше.
Далі Гіліган на хвилі успіху вирішив увійти у воду втретє. Зазвичай це не обіцяє нічого хорошого, згадайте будь-який фільм з цифрою 3 у назві. Але Гіліган геній, йому можна. Так з’явилося відгалуження під назвою Better Call Saul — історія трікстера-адвоката з Breaking Bad. За жанром це суміш юридично-психологічної драми з шахрайським романом. Така сама вигадлива й захоплива.
Цей випуск рубрики #кінопанорама дорога редакція притримувала кілька років, щоб дочекатися остаточного кінця і зробити цілісний висновок. І тепер вона відповідально заявляє, що тріо Breaking Bad + El Camino + Better Call Saul — це найкращий серіал усіх часів і народів. Авторам вдалося неймовірне — придумати захопливу, поліфонічну історію на 125 серій і віртуозно прожонглювати сценарними м’ячиками так, що жоден не впав. Зазвичай серіали розтягують заради розтягування, а тут усе на своєму місці — зі 125 серій 120 потрібні. Гіліган виправдав жанр, його доробок будуть вивчати в кіноінститутах.
Чотирнадцять років тому Вінс Гіліган, сценарист легендарних «Ікс файлів», почав серіал, який побив усі телевізійні рекорди — Breaking Bad (у нашому прокаті «Пуститися берега»). Зазвичай серіали видихаються, а тут п’ять сезонів історія набирала хід і дійшла до красивого й логічного фіналу — швів не було видно.
Припускаю, що більшість дорогих читачів цей серіал уже бачили, бо не почути про нього було важко, і оцінили харизматичних героїв, операторську роботу, сценарну майстерність — все те, що зробило Breaking Bad явищем масової культури. Але якщо ні, то я вам заздрю.
Живе собі в містечку Альбукерке шкільний учитель Волтер Вайт, хімію дітям викладає. Життя його потихеньку жує, а на десерт дає рак легенів. Побачивши в одному випадковому епізоді підказку, він починає варити метамфетамін — «заради сім’ї». Один злочин органічно тягне за собою другий, Волтер Вайт знаходить себе і в підсумку у нього виходить машина зла шекспірівського масштабу. Дорога редакція подивилася Breaking Bad тричі і вважає, що це — шедевр.
Закінчивши історію про злочин і кару переконливою крапкою, Вінс Гіліган показав ще один фокус: зняв продовження — повнометражний фільм El Camino. Дивитися його треба після Breaking Bad, ніяк інакше.
Далі Гіліган на хвилі успіху вирішив увійти у воду втретє. Зазвичай це не обіцяє нічого хорошого, згадайте будь-який фільм з цифрою 3 у назві. Але Гіліган геній, йому можна. Так з’явилося відгалуження під назвою Better Call Saul — історія трікстера-адвоката з Breaking Bad. За жанром це суміш юридично-психологічної драми з шахрайським романом. Така сама вигадлива й захоплива.
Цей випуск рубрики #кінопанорама дорога редакція притримувала кілька років, щоб дочекатися остаточного кінця і зробити цілісний висновок. І тепер вона відповідально заявляє, що тріо Breaking Bad + El Camino + Better Call Saul — це найкращий серіал усіх часів і народів. Авторам вдалося неймовірне — придумати захопливу, поліфонічну історію на 125 серій і віртуозно прожонглювати сценарними м’ячиками так, що жоден не впав. Зазвичай серіали розтягують заради розтягування, а тут усе на своєму місці — зі 125 серій 120 потрібні. Гіліган виправдав жанр, його доробок будуть вивчати в кіноінститутах.
Швидкісний поїзд (Bullet train, 2022)
#кінопанорама
Скориставшись випадком, дорога редакція сходила в кіно — вперше роки за півтора. Комедійний комікс «Швидкісний поїзд» порадував Бредом Пітом і 50-процентною сумішшю Тарантіно («Убити Білла») з Гаєм Річі («Карти, гроші...»). В міру веселі діалоги, сюжетні твісти і нескінченні бійки.
Скільки кіна з рукопашним боєм назнімали, а щоразу дивуєшся майстерності постановників: хореографія свіжа й вигадлива.
Кіно у нас перекладають незрівнянно краще, ніж книжки, особливо комедійне. Запам’яталося таке:
— Йо...дована сіль! (Дотепний спосіб обійти обсценізми)
— Йоханий! Це ж Японія!
— Песець-пердець!
— Звиздець!
— Оте окуляристе падло!
Мочканути (в сенсі «замочити», «убити»)
Хто переклав, на жаль, не дізнався — у нас крутити титри до кінця якось не заведено. Так що дорога редакція просто висловлює комплімент у простір, сподіваючись, що він до перекладачів дійде.
Вердикт: веселе, ненапряжне кіно. Рекомендовано любителям жанру і Бреда Піта, 7/10
#кінопанорама
Скориставшись випадком, дорога редакція сходила в кіно — вперше роки за півтора. Комедійний комікс «Швидкісний поїзд» порадував Бредом Пітом і 50-процентною сумішшю Тарантіно («Убити Білла») з Гаєм Річі («Карти, гроші...»). В міру веселі діалоги, сюжетні твісти і нескінченні бійки.
Скільки кіна з рукопашним боєм назнімали, а щоразу дивуєшся майстерності постановників: хореографія свіжа й вигадлива.
Кіно у нас перекладають незрівнянно краще, ніж книжки, особливо комедійне. Запам’яталося таке:
— Йо...дована сіль! (Дотепний спосіб обійти обсценізми)
— Йоханий! Це ж Японія!
— Песець-пердець!
— Звиздець!
— Оте окуляристе падло!
Мочканути (в сенсі «замочити», «убити»)
Хто переклав, на жаль, не дізнався — у нас крутити титри до кінця якось не заведено. Так що дорога редакція просто висловлює комплімент у простір, сподіваючись, що він до перекладачів дійде.
Вердикт: веселе, ненапряжне кіно. Рекомендовано любителям жанру і Бреда Піта, 7/10
Ситуативна обізнаність
В оперативній роботі спецслужб є поняття ситуативна обізнаність (англ. situation awarness) — де ми, що довкола відбувається, скільки людей в приміщенні, де в ньому вхід, де вихід, куди ведуть двері, в який бік вони відчиняються і т. ін. Ситуативна обізнаність допомагає швидше реагувати.
У перекладі це буде розуміння контексту. Що глибше перекладач розуміє контекст, то швидше знайде влучний хід. Розуміння контексту напрацьовується самим процесом життя — освітою, подорожами, спілкуванням з різними людьми, дорослішанням — і складається в прикметник «досвідчений».
Відкриємо, для прикладу, сучукрпереклад. Надворі 1943 рік. Тегеранська конференція. Рузвельт і Сталін зустрічаються уперше. Читаємо:
Рузвельт привітав Сталіна такими словами: «Радий вас бачити. Я довгий час намагався організувати цю зустріч». Сталін демонстративно відповів, що затримка на його совісті, адже він був «дуже зайнятий через воєнні справи».
З одного боку, тут усе зрозуміло, читати можна, хоч уся ця сучукрперекладна стилістика — я довгий час намагався [щось зробити] — у великих дозах нестерпна. З іншого — перекладач на півтона не втрапляє в ноти.
Подивімося на цей епізод з погляду ситуативної обізнаності. Що відбувається? Іде дипломатична розмова двох союзників-суперників. Вони знайомляться і промацують один одного, хочуть зрозуміти що воно таке. Рузвельт говорить протокольну люб’язність, Сталін на неї відповідає (у безлічі мемуарів згадано, яким чарівним він умів бути).
Як саме Сталін відповідає Рузвельту? У автора — pointedly replied. У перекладача — демонстративно відповів. Цей хід можливий, але не найкращий. Він не проходить перевірки контекстом, ситуацією, емоцією. Співрозмовники починають з обміну люб’язностями, і Сталін повертає Рузвельту подачу. «Демонстративна відповідь» — надто грубий лексичний хід. Автор пише тонше, ніж перекладає перекладач. Різницю в класі між двома перекладами визначатимуть серед іншого отакі дрібниці. Щоб їх помічати, потрібна ситуативна, вона ж контекстуальна, обізнаність.
#пропереклад
В оперативній роботі спецслужб є поняття ситуативна обізнаність (англ. situation awarness) — де ми, що довкола відбувається, скільки людей в приміщенні, де в ньому вхід, де вихід, куди ведуть двері, в який бік вони відчиняються і т. ін. Ситуативна обізнаність допомагає швидше реагувати.
У перекладі це буде розуміння контексту. Що глибше перекладач розуміє контекст, то швидше знайде влучний хід. Розуміння контексту напрацьовується самим процесом життя — освітою, подорожами, спілкуванням з різними людьми, дорослішанням — і складається в прикметник «досвідчений».
Відкриємо, для прикладу, сучукрпереклад. Надворі 1943 рік. Тегеранська конференція. Рузвельт і Сталін зустрічаються уперше. Читаємо:
Рузвельт привітав Сталіна такими словами: «Радий вас бачити. Я довгий час намагався організувати цю зустріч». Сталін демонстративно відповів, що затримка на його совісті, адже він був «дуже зайнятий через воєнні справи».
З одного боку, тут усе зрозуміло, читати можна, хоч уся ця сучукрперекладна стилістика — я довгий час намагався [щось зробити] — у великих дозах нестерпна. З іншого — перекладач на півтона не втрапляє в ноти.
Подивімося на цей епізод з погляду ситуативної обізнаності. Що відбувається? Іде дипломатична розмова двох союзників-суперників. Вони знайомляться і промацують один одного, хочуть зрозуміти що воно таке. Рузвельт говорить протокольну люб’язність, Сталін на неї відповідає (у безлічі мемуарів згадано, яким чарівним він умів бути).
Як саме Сталін відповідає Рузвельту? У автора — pointedly replied. У перекладача — демонстративно відповів. Цей хід можливий, але не найкращий. Він не проходить перевірки контекстом, ситуацією, емоцією. Співрозмовники починають з обміну люб’язностями, і Сталін повертає Рузвельту подачу. «Демонстративна відповідь» — надто грубий лексичний хід. Автор пише тонше, ніж перекладає перекладач. Різницю в класі між двома перекладами визначатимуть серед іншого отакі дрібниці. Щоб їх помічати, потрібна ситуативна, вона ж контекстуальна, обізнаність.
#пропереклад
ПЕРЕКЛАДАЛКА
Літній кубок · 2022
Бодібілдери ходять в качалку, а перекладачі — в перекладалку. Навіть у міжсезоння. Канал Прим. пер. запрошує всіх читачів, незалежно від стажу, взяти участь у традиційному турнірі на призи редакції.
Що таке перекладалка?
Єдина в країна філологічна гімнастика з реальними призами.
Що треба зробити?
Гуляючи по Вінниці, дорога редакція побачила цікавий виверт відомої риторичної формули — польсько-шляхетські загарбники. Це варіація «німецько-фашистських загарбників». Пропоную допитливим і дотепним читачам вивернути цю формулу ще раз і внести історичну поправку: з російсько-якими загарбниками ми зараз воюємо?
Один читач — один варіант перекладу. Дорога редакція, проявивши волюнтаризьм и вкусовщину, обере найкращий переклад і оголосить переможця у п'ятницю, 26 серпня о 21:00.
Що отримає переможець?
Книжку нобелівського лавреата Френка Вільчека «Основи. 10 ключів до реальності» в перекладі yours truly — що сучасна фізика говорить про фундаментальну картину світу.
#перекладалка
Літній кубок · 2022
Бодібілдери ходять в качалку, а перекладачі — в перекладалку. Навіть у міжсезоння. Канал Прим. пер. запрошує всіх читачів, незалежно від стажу, взяти участь у традиційному турнірі на призи редакції.
Що таке перекладалка?
Єдина в країна філологічна гімнастика з реальними призами.
Що треба зробити?
Гуляючи по Вінниці, дорога редакція побачила цікавий виверт відомої риторичної формули — польсько-шляхетські загарбники. Це варіація «німецько-фашистських загарбників». Пропоную допитливим і дотепним читачам вивернути цю формулу ще раз і внести історичну поправку: з російсько-якими загарбниками ми зараз воюємо?
Один читач — один варіант перекладу. Дорога редакція, проявивши волюнтаризьм и вкусовщину, обере найкращий переклад і оголосить переможця у п'ятницю, 26 серпня о 21:00.
Що отримає переможець?
Книжку нобелівського лавреата Френка Вільчека «Основи. 10 ключів до реальності» в перекладі yours truly — що сучасна фізика говорить про фундаментальну картину світу.
#перекладалка
Перекладалка. Літній кубок · 2022
Підсумки
Дорога редакція сповідує олімпійський принцип, що головне не — перемога, а участь. На Літній кубок · 2022 заявився 31 спортсмен — усі молодці, усім спасибі. Завдяки вам цей канал лишається живим.
Стела, яка підказала завдання, стоїть на берегу Південного Бугу в найгарнішому кутку Вінниці. Іронія цієї риторичної формули полягає в тому, що ідеологічне означення агресора (німецько-фашистські загарбники) стало класовим — польсько-шляхетські загарбники. Смак історії, як її готували в Радянському Союзі, зводився до класової боротьби: раби проти рабовласників, селяни проти феодалів, пролетаріат проти капіталістів.
Учасники підійшли до завдання з двох боків: одні шукали найдотепнішого варіанту, інші — формально «правильного», такого, що його можна було б написати на уявному пам’ятнику. Другий шлях складніший — тут треба знайти влучне слово, яке схоплює соціальну й ідеологічну суть сучасної Росії.
«Більшовицькі» загарбники не годяться, бо вони вже були. Це слово надто закорінене в історії. І хоч теперішню ідеологію Росії називають націонал-більшовизмом, саме це слово — про Леніна і Троцького, не про Путіна і Шойгу.
Дорогій редакції сподобався варіант by Задонатити армії — російсько-імперські загарбники (в сенсі «Зоряних воєн»), але він виблискує дотепністю, якщо додати в дужках примітку. Сама потреба у примітці — слабке місце. Як учив мене один старий редактор, плюс одна примітка в книжці — мінус один читач.
Російсько-бурятські загарбники by Μακάριος — теж дотепно, на злобу дня. Російсько-роZбратні by Mariya Tytarenko — формально вигадливо, з історичною алюзією братніх народів.
Посутньо хорошим варіантом дорога редакція постановила вважати російсько-рашистських загарбників by Ольга Васильцова. У такому означенні є стилістична тавтологічність, але це, думаю, можна списати з рахунку — не наша проблема, а рашистів. Першим такій варіант сформулював Anton Protsiuk, але сам його зрікся, так що приз дістається Ользі. Напишіть дорогій редакції (імейл в описі каналу), куди вам його відправити. Багато учасників схилялися до такого самого варіанту, так що хай Ольга уособлює наш колективний розум, порадіємо за неї.
До зустрічі в наступних перекладалках. Дякую, що ви з дорогою редакцією.
Підсумки
Дорога редакція сповідує олімпійський принцип, що головне не — перемога, а участь. На Літній кубок · 2022 заявився 31 спортсмен — усі молодці, усім спасибі. Завдяки вам цей канал лишається живим.
Стела, яка підказала завдання, стоїть на берегу Південного Бугу в найгарнішому кутку Вінниці. Іронія цієї риторичної формули полягає в тому, що ідеологічне означення агресора (німецько-фашистські загарбники) стало класовим — польсько-шляхетські загарбники. Смак історії, як її готували в Радянському Союзі, зводився до класової боротьби: раби проти рабовласників, селяни проти феодалів, пролетаріат проти капіталістів.
Учасники підійшли до завдання з двох боків: одні шукали найдотепнішого варіанту, інші — формально «правильного», такого, що його можна було б написати на уявному пам’ятнику. Другий шлях складніший — тут треба знайти влучне слово, яке схоплює соціальну й ідеологічну суть сучасної Росії.
«Більшовицькі» загарбники не годяться, бо вони вже були. Це слово надто закорінене в історії. І хоч теперішню ідеологію Росії називають націонал-більшовизмом, саме це слово — про Леніна і Троцького, не про Путіна і Шойгу.
Дорогій редакції сподобався варіант by Задонатити армії — російсько-імперські загарбники (в сенсі «Зоряних воєн»), але він виблискує дотепністю, якщо додати в дужках примітку. Сама потреба у примітці — слабке місце. Як учив мене один старий редактор, плюс одна примітка в книжці — мінус один читач.
Російсько-бурятські загарбники by Μακάριος — теж дотепно, на злобу дня. Російсько-роZбратні by Mariya Tytarenko — формально вигадливо, з історичною алюзією братніх народів.
Посутньо хорошим варіантом дорога редакція постановила вважати російсько-рашистських загарбників by Ольга Васильцова. У такому означенні є стилістична тавтологічність, але це, думаю, можна списати з рахунку — не наша проблема, а рашистів. Першим такій варіант сформулював Anton Protsiuk, але сам його зрікся, так що приз дістається Ользі. Напишіть дорогій редакції (імейл в описі каналу), куди вам його відправити. Багато учасників схилялися до такого самого варіанту, так що хай Ольга уособлює наш колективний розум, порадіємо за неї.
До зустрічі в наступних перекладалках. Дякую, що ви з дорогою редакцією.
R&D
У знаменитих спогадах Річарда Фейнмана, отця квантової хромодинаміки, є цікава думка.
Він пише, що коли збірна світу з фізики почала робити атомну бомбу, то вони розв’язували інженерну задачу, а не наукову. З науковою все було більш-менш ясно: при розщепленні ядра вивільняється енергія.
Епістемологічна різниця кардинальна. Інженерне питання — «як це зробити». Наукове — «що це таке, як воно влаштоване і чому». Зрозуміло, що друге питання складніше і важливіше.
Така сама різниця є в житті. Ми ставимо безліч питань — якісь «наукові», а якісь «інженерні». Скажімо, яку професію обрати — перекладача чи проктолога — це «наукове» питання. А в який університет вступати — Київський чи Львівський — «інженерне».
У знаменитих спогадах Річарда Фейнмана, отця квантової хромодинаміки, є цікава думка.
Він пише, що коли збірна світу з фізики почала робити атомну бомбу, то вони розв’язували інженерну задачу, а не наукову. З науковою все було більш-менш ясно: при розщепленні ядра вивільняється енергія.
Епістемологічна різниця кардинальна. Інженерне питання — «як це зробити». Наукове — «що це таке, як воно влаштоване і чому». Зрозуміло, що друге питання складніше і важливіше.
Така сама різниця є в житті. Ми ставимо безліч питань — якісь «наукові», а якісь «інженерні». Скажімо, яку професію обрати — перекладача чи проктолога — це «наукове» питання. А в який університет вступати — Київський чи Львівський — «інженерне».
Колір технічного прогресу
У моему дитинстві після програми «Время» в понеділок ішло «Футбольное обозрение». Вів його коментатор Ніколай Озєров, про якого складали анекдоти («Гоооол! А нет, блядь, штанга! Простите, дорогие телезрители. “Спартак” начинает контратаку»). Українські вболівальники ненавиділи московський «Спартак» більше, ніж радянську владу.
Потім перед «Футбольным обозрением» почали вставляти неймовірно нудну передачу «Прожектор перестройки» на десять хвилин (про неї теж складали анекдоти. Питання: «Светит, но не греет?» Відповідь: «Прожектор перестройки»).
Так от, на все життя врізалося в пам’ять зауваження, яке зробив коментатор Озєров суддям якогось футбольного матчу. Вони випустили на поле одну команду в синій формі, а іншу — в зеленій. А на екранах чорно-білих телевізорів ці кольори однаково сірі.
Однаково сірим було в Радянському Союзі більш-менш усе, так що ностальгувати за ним можуть тільки дурні й дальтоніки.
У моему дитинстві після програми «Время» в понеділок ішло «Футбольное обозрение». Вів його коментатор Ніколай Озєров, про якого складали анекдоти («Гоооол! А нет, блядь, штанга! Простите, дорогие телезрители. “Спартак” начинает контратаку»). Українські вболівальники ненавиділи московський «Спартак» більше, ніж радянську владу.
Потім перед «Футбольным обозрением» почали вставляти неймовірно нудну передачу «Прожектор перестройки» на десять хвилин (про неї теж складали анекдоти. Питання: «Светит, но не греет?» Відповідь: «Прожектор перестройки»).
Так от, на все життя врізалося в пам’ять зауваження, яке зробив коментатор Озєров суддям якогось футбольного матчу. Вони випустили на поле одну команду в синій формі, а іншу — в зеленій. А на екранах чорно-білих телевізорів ці кольори однаково сірі.
Однаково сірим було в Радянському Союзі більш-менш усе, так що ностальгувати за ним можуть тільки дурні й дальтоніки.
Коли речення НЕ починається з цифри
Звідкись сучукрредактори взяли норму, що речення не може починатися з цифри, і вперто міняють числівникам циферну форму на буквенну. Про це є народне прислів'я: «Не бери дурного в голову, а важкого в руки»
Тільки одне речення не може починатися з цифри — перше речення на спусковій шпальті. Бо тоді неможливо зробити буквицю.
Звичайні речення по тексту цілком можуть починатися з цифри.
Не треба міняти «1 вересня 1939 року почалася війна» на «Першого вересня 1939 року почалася війна».
#матчасть
Звідкись сучукрредактори взяли норму, що речення не може починатися з цифри, і вперто міняють числівникам циферну форму на буквенну. Про це є народне прислів'я: «Не бери дурного в голову, а важкого в руки»
Тільки одне речення не може починатися з цифри — перше речення на спусковій шпальті. Бо тоді неможливо зробити буквицю.
Звичайні речення по тексту цілком можуть починатися з цифри.
Не треба міняти «1 вересня 1939 року почалася війна» на «Першого вересня 1939 року почалася війна».
#матчасть
Книжки для перемоги · 1
Дорога редакція зробила в кабінеті стелаж, перебрала бібліотеку і з цієї нагоди вирішила провести персональний книжковий аукціон на користь ЗСУ.
Деяких книжок виявилося по кілька примірників. Про деякі я відчуваю, що вже до них не повертатимусь, і комусь вони стануть у більшій пригоді. Це або видання, до яких я був причетний, або ті, що зіграли важливу роль у моєму розумовому становленні. Словом, це, як кажуть у мистецтвознавців, кураторський вибір.
Аукціон починатиметься по понеділках увечері і триватиме до 20:00 неділі. Один тиждень — одна книжка.
Умови прості: зробити ставку в коментах. Крок — 25 грн. Дорога редакція оголошує переможця. Він перераховує вартість лота фонду «Повернись живим», присилає підтвердження імейлом і отримує лот «Новою поштою» (пересилку сплачує отримувач). Автограф за бажанням переможця. Лот, ясна річ, можна подарувати.
* * *
Почнімо з мого улюбленого перекладу — першого видання «Та ви жартуєте, містере Фейнман». Це легендарні спогади нобелівського лавреата з фізики Річарда Фейнмана, зразок жанру. Смішна, людяна й дуже душевна книжка з цілим гроном геніїв у сюжеті. Авторитетно заявляю, що це найкраще видання Фейнмана у світі. Стан книжки — нова.
Фейнмана я прочитав у старших класах школи у журналі «Наука и жизнь», тоді його друкували з купюрами. Коли постало питання про український переклад, то перша думка була «Це має перекласти Негребецький», але маестро відмовився через зайнятість. Так мені дісталася приємна нагода провести місяць у товаристві Фейнмана.
Стартова ціна — 300 грн. Хто більше?
Дорога редакція зробила в кабінеті стелаж, перебрала бібліотеку і з цієї нагоди вирішила провести персональний книжковий аукціон на користь ЗСУ.
Деяких книжок виявилося по кілька примірників. Про деякі я відчуваю, що вже до них не повертатимусь, і комусь вони стануть у більшій пригоді. Це або видання, до яких я був причетний, або ті, що зіграли важливу роль у моєму розумовому становленні. Словом, це, як кажуть у мистецтвознавців, кураторський вибір.
Аукціон починатиметься по понеділках увечері і триватиме до 20:00 неділі. Один тиждень — одна книжка.
Умови прості: зробити ставку в коментах. Крок — 25 грн. Дорога редакція оголошує переможця. Він перераховує вартість лота фонду «Повернись живим», присилає підтвердження імейлом і отримує лот «Новою поштою» (пересилку сплачує отримувач). Автограф за бажанням переможця. Лот, ясна річ, можна подарувати.
* * *
Почнімо з мого улюбленого перекладу — першого видання «Та ви жартуєте, містере Фейнман». Це легендарні спогади нобелівського лавреата з фізики Річарда Фейнмана, зразок жанру. Смішна, людяна й дуже душевна книжка з цілим гроном геніїв у сюжеті. Авторитетно заявляю, що це найкраще видання Фейнмана у світі. Стан книжки — нова.
Фейнмана я прочитав у старших класах школи у журналі «Наука и жизнь», тоді його друкували з купюрами. Коли постало питання про український переклад, то перша думка була «Це має перекласти Негребецький», але маестро відмовився через зайнятість. Так мені дісталася приємна нагода провести місяць у товаристві Фейнмана.
Стартова ціна — 300 грн. Хто більше?
Мнемонічне правило
Надивившись, як уперто редактори міняють прийменник в на прийменник до (я знаю хто їх укусив), дорога редакція придумала для них мнемонічне правило.
Українці споконвіку їздили в Київ, вступали в університети, речі клали у скрині, борщі наливали в миски.
Як пояснити редакторам, що встромляючи скрізь прийменник до, вони не помилки виправляють, а правки множать?
А мнемонічне правило таке: «у сраку» означає куди, «до сраки» означає байдуже.
* * *
Книжковий аукціон на користь ЗСУ — добірні книжки та історії від дорогої редакції
#промову
Надивившись, як уперто редактори міняють прийменник в на прийменник до (я знаю хто їх укусив), дорога редакція придумала для них мнемонічне правило.
Українці споконвіку їздили в Київ, вступали в університети, речі клали у скрині, борщі наливали в миски.
Як пояснити редакторам, що встромляючи скрізь прийменник до, вони не помилки виправляють, а правки множать?
А мнемонічне правило таке: «у сраку» означає куди, «до сраки» означає байдуже.
* * *
Книжковий аукціон на користь ЗСУ — добірні книжки та історії від дорогої редакції
#промову
Top Down
Одні видавці підписують корінці знизу вгору, як це було при старому режимі. Інші — згори вниз, як заведено на Заході. Так само гострокінечники і тупокінечники у «Мандрах Гулівера» сперечалися, з якого боку правильно розбивати яйце.
Відповідь очевидна. Люди оперують книжками у два способи: або ставлять вертикально, або кладуть горизонтально. Якщо корінець підписано знизу вгору і книжку покласти, то напис вийде перевернутий. Так на кожній другій фотографії книжок, що їх люди хочуть продати.
На «вертикальне» читання корінця спосіб написання впливає не так сильно, тому відповідь на питання «як правильно» — згори вниз. Стандарт може думати інакше, але є ще здоровий глузд.
* * *
Книжковий аукціон на користь ЗСУ від дорогої редакції — крапля в море нашої перемоги.
Одні видавці підписують корінці знизу вгору, як це було при старому режимі. Інші — згори вниз, як заведено на Заході. Так само гострокінечники і тупокінечники у «Мандрах Гулівера» сперечалися, з якого боку правильно розбивати яйце.
Відповідь очевидна. Люди оперують книжками у два способи: або ставлять вертикально, або кладуть горизонтально. Якщо корінець підписано знизу вгору і книжку покласти, то напис вийде перевернутий. Так на кожній другій фотографії книжок, що їх люди хочуть продати.
На «вертикальне» читання корінця спосіб написання впливає не так сильно, тому відповідь на питання «як правильно» — згори вниз. Стандарт може думати інакше, але є ще здоровий глузд.
* * *
Книжковий аукціон на користь ЗСУ від дорогої редакції — крапля в море нашої перемоги.