Прим. пер.
2.7K subscribers
448 photos
200 links
Про переклад, редактуру та інші пригоди книжок. Ведучий у студії: Микола Климчук. Імейл для питань, побажань і цікавих замовлень: prym.per@gmail.com

18+ Read at your own discretion
Download Telegram
An Instance of the Fingerpost

Щоб полегшити життя своєму редактору, я дублюю на берегах оригінальне написання неочевидних іншомовних імен (неочевидне ім’я — те, з кириличної форми якого важко виснувати іншомовну).

По-перше, я можу помилятися і неправильно ім’я відчитати.

По-друге, у редактора може бути інша правописна конвенція в анамнезі, а так він бачитиме що до чого, зекономить час. У мене ж оригінал перед очима, а у нього — не факт. Вставити комент копіпастою — роботи на 5 секунд.

По-третє, так усім простіше і наочніше.

Так само на берегах я пояснюю алітерації, алюзії, гру слів, суть жартів і т. ін. матерії. Якщо цитату звірено за джерелом, я пишу «Цитату звірено».

Це робиться для згладжування редакційного процесу. У результаті редактори люблять працювати з моїми перекладами, бо там є розмітка і ліхтарі, як на хорошій дорозі. Менше когнітивних зусиль на одиницю тексту йде.

Мораль: не грузи редактора свого без причини.

#пропереклад
Зайвий займенник

Безпомильна ознака сучукрперекладу — переклад усіх присвійних займенників — свій, його, їхній і т. д. Перекладач бачить присвійні займенники — і сумлінно перекладає їх з місця на місце.

А штука в тому, що в англійській мові вони відіграють граматичну роль, тобто потрібні з граматичних, а не смислових міркувань. А в українській — ні, вона влаштована інакше. Іноді, звісно, присвійний займенник не завадить з міркувань стилістики або ритму, строгого правила тут немає, але в більшості випадків без нього можна спокійно обійтися — текст тільки виграє.

Переконатися в цьому просто. Присвійний займенник в українській мові потрібен, коли на нього припадає сигнал. Це перевіряється питанням «А не?..».

Він відпочивав на морі зі своєю дружиною і дітьми (а не з чужою?)

Він записав у своєму щоденнику (а не в чужому?)

Монарх привітав союзні війська з їхніми успіхами (а не з чужими?)

Рузвельт змінив свою риторику (а не чужу?)

Він користувався повагою своїх колег (а не чужих?)

Вона втратила своє здоров'я (точно своє?)

і т. д. без кінця в будь-якому сучукрперекладі. Усі приклади реальні.

#пропереклад
#dont_do_it
Атімна бімба

Дорогі редактори, я вам відкрию страшну таємницю. Записуйте: в українській мові є суфікс -овк-. І завжди був.

Тому не треба міняти «страховку» на «страхівку». Читачу і без вас страшно. Каналізуйте енергію в мирне русло.

І як ви слово «підготовка» терпите?

#dont_do_it
Алхімічний склад

Журналісти і студенти дуже люблять прості, ефектні висновки, бо часу розбиратися в нюансах немає — в одних фуршет, у других побачення з симпатичною однокурсницею. Моя відповідь на питання, що і наскільки важливе в перекладі, приблизно така:

50 % — володіння мовою, на яку перекладаєш. Від того, наскільки ти знаєш українську, залежить більше, ніж від того, наскільки ти знаєш англійську. Уявлення, що всі українці від народження «знають» рідну мову, оманливе. Надто багатьом перекладачам притаманний синдром собаки — вони все розуміють, але сказати не можуть.

30 % — володіння мовою, з якої перекладаєш. Це не значить, що ти мусиш вільно говорити англійською на задану тему, але розуміти смисл прочитаного треба.

20 % — володіння предметною сферою. Якщо перекладаєш про географію, то бажано відрізняти Гватемалу від Гваделупи.

Лишаються 11 секретних трав і спецій полковника Сандерса, але на те вони й секретні.
Миллион, миллион, миллион алых роз

Крім мистецтва ікебани і чайної церемонії, від великого майстра Рікю, який шістнадцяте століття прожив в Японії, нащадкам лишилася глибока і красива історія.

Був у нього сад ірисів, дуже гарний і дуже великий. Проїжджав якось через ту місцевість імператор і, начуваний про божественну красу цього саду, захотів нею помилуватися. Прислав гінців. Рікю відповів: «Окей, тільки мені треба день підготуватися».

Через день приїжджає імператор в сад ірисів ... і бачить одну-єдину квітку. Решту майстер Рікю люб'язно викосив, щоб не заважали.
Натюрморт. Васильківську тарілку куплено тепер, а скатертину моя пра-пра-бабуся після війни ткала. Молодше покоління вже не вміло і не розуміло навіщо, коли простіше в магазині дістати. «Дістати» і «викинули» — два опорні дієслова радянської торгівлі. Китайське в ті незграбні часи вважалося престижним.

Хто міг подумати, що оте «після війни» стосуватиметься майбутнього, а не минулого...
Білі супрематисти

У кожному першому перекладі на сучасну соціальну тематику фігурують «білі супрематисти». Казимир Северинович Малевич, основоположник супрематичного руху, напевно, радіє, що його справа живе і процвітає, тільки він трохи інше мав на увазі. Тут перекладачі на одну букву помиляються.

Правильно: супремасисти (supremacists) і супремасизм (supremacism). Це уявлення, що певна група людей вища (supreme) за інших (читай: краща).

А Малевич хотів сказати, що форма і колір мають вищий (читай: фундаментальніший) статус у живописі, ніж сюжет чи композиція.

Мнемонічного правила, як відрізняти супрематистів від супремасистів, дорога редакція не придумала, так що просто будьте уважні. Біля іменника «супремасисти» часто стоїть прикметник «білі».
інтернет

Слово інтернет у 2022 році від Р. Х. пишеться з малої літери, як телефон, телеграф і радіо, незалежно від того, що про це думає правописна комісія. В англійській мові теж, див. 17-те видання Chicago Manual of Style.
Піонерський слоган

Здається, ще одне слово пішло в небуття слідом за гастрономом, універсамом, естрадою, гастролями і телепередачею.

Це слово девіз. Лишилися самі слогани, часом гасла.

Можна, звісно, сказати, що є нюанс, і слоган — не девіз.

Стилістична і семіотична різниця між ними справді вчувається. У цих слів різний вектор: девіз — це те, що говоримо ми (фамільний девіз); а слоган — те, що говорять нам (рекламний слоган).

Колись слово девіз мало повсякденний характер — у кожного піонерського загону був свій, його треба було знати напам’ять. Який клас голосніше кричав на смотре пионерской дружины (щось типу урочистої лінійки на свята), той і вигравав.

Уже пізніше, в студентські часи, я побачив, яким ідіотичним вінегретом нам голови заклепували. Піонерська дружина школи була імені Гагаріна. Піонерський загін класу — імені Лялі Ратушної (місцева підпільниця, комсомолка-героїня). А девіз загону — «Ель пéбло унíдо хамáс серá венсíдо» («Когда мы едины, мы непобедимы», школа була російська). Це з якоїсь пісні проти Піночета, яку тамтешні ліваки придумали. Де Вінниця, а де чилійська фронда?

Девіз вибирали на зборах піонерського загону. Голова дружини пропонувала кілька варіантів, а клас голосував. У Леніна це називалося демократичний централізм. Чому наш клас вибрав іспанську кричалку, я вже не пригадаю, напевно, купився на екзотику. Сподіваюся, всю цю культурну антропологію, по-своєму цікаву, наука належним чином описала.

Сказав би тоді хтось учителям, що повиходять вони на пенсію, а у наших дітей нові, не імпортні кричалки будуть: «Батько наш Бандера, Україна — мати».

А слово девіз жаль. Хороше слово.
Новини краєзнавства

Студент з мене був поганий, а читач — хороший. У студентські роки я досить часто заходив в обласну наукову бібліотеку — найбільшу у Вінниці. Там було тихо і затишно. При старому режимі бібліотека називалася імені Тімірязєва. Був такий російський біолог, помер у 1920 році.

Класичний імперський неймінг: де Вінниця, а де професор Московського університету Клімєнт Аркадьєвіч Тімірязєв, уродженець Санкт-Петербурга?

Смисл таких назв у тому, щоб застолбить територію. Назвеш яку-небудь провінційну установу російським іменем і маєш — здесь русский дух, здесь Русью пахнет.

Аж ось черга дійшла до бібліотеки — облрада постановила перейменувати і думає, як саме.

Найвідоміший вінничанин — Микола Іванович Пирогов, великий лікар, винахідник наркозу і воєнно-польової хірургії. Раптом хтось не знає, то в Радянському Союзі було дві мумії — Ленін у Мавзолеї, і Пирогов у Вінниці. Вийшовши у відставку, він купив під Вінницею маєток і продовжив медичні вправи. Біда в тому, що його іменем уже все названо: проспект, обласна лікарня, передмістя.

Треба щось інше придумати. Зараз почнуться марудні дискусії про нову назву, хоч алгоритм абсолютно очевидний. Раз бібліотека а) наукова і б) обласна, то назвати її треба на честь найвідомішого науковця, який народився у Вінницькій області.

А це Зельман Ваксман (1888–1973) — лавреат Нобелівської премії 1952 року за відкриття антибіотиків від туберкульозу, уродженець Іллінецького району (тоді, щоправда, це була Київська губернія, а не Подільська, але ж бібліотеку ми зараз перейменовуємо). Заразом акт українсько-єврейської дружби вийде, а Вінниччина — важливий для євреїв край (тут, наприклад, народився Леві Ешколь, прем’єр-міністр Ізраїлю під час Шестиденної війни).

Раптом ви знаєте когось дотичного до місцевої влади, перекажіть їм думку дорогої редакції. А то немає певності, що вони за Ваксмана чули.
Уряд проти держави

Панівний напрямок думки в сучукрперекладі — буквалізм. Щоправда його адепти не знають, що вони буквалісти, як мольєрівський герой не знав, що говорить прозою.

Так от, вони масово не розрізняють уряд і державу. Бачать слово government — і перекладають слово government. У підсумку — всі приклади реальні — діти у них ходять в урядові школи, складають урядові екзамени, порушують урядові закони, працюють урядовими службовцями і т. д. з усіма зупинками.

Якщо показати пальцем, то всі буквалісти постфактум погодяться, що правильне слово — державний, а не урядовий: державна школа, державна служба, державне кредитування, державна економіка і державна підтримка малого бізнесу.

Що їм заважає побачити це одразу? Моя гіпотеза така: це абстрактні слова, тому відрізнити уряд від держави складніше, ніж капустину від картоплини — треба більше розумове зусилля зробити.

У російській мові сплутати государственный і правительственный складніше, ніхто не відправляє дітей в правительственную школу, хоч носії цієї мови систематично плутають правительство і родину.

#пропереклад
Rest in Hometown

Цікава карта в інтернеті трапилася. Багато країн ховають своїх президентів по-древньоєгипетському — в одній «долині царів». А у Сполучених Штатах Америки — навпаки: 39 президентів покояться в різних місцях, показаних на карті.

З питання «Чому?» можна зробити першокласний семінар з країнознавства на історико-філологічних факультетах.

#цікаве
via
У-вей для дітей

У даоській філософії є поняття «у-вей» — «неробіння». У вільному перекладі на українську — «не паси зайців».

Цю ідею прекрасно викладено в «Маленькому принці» Екзюпері. Коли принц примандрував на планету до всевладного короля, який править над усім і всіма, і в розмові спитав:

— Ви й сонцю можете наказати сісти?
— Аякже. Я ж усевладний король.
— І чому воно слухається?
— Бо я наказую йому сідати ввечері.
Філологічний фланг

У перший же день війни наші солдати явили діалог вичерпної краси.

— Я русский военный корабль. Предлагаю сложить оружие и сдаться.
— Русский военный корабль, иди нахуй.

Цей діалог неможливо вдосконалити і неможливо скоротити — у ньому кожне слово на своєму місці, наш прикордонник відповів по-снайперському, по-зміїному точно.

У шкільні підручники епізод не ввійде, бо лексика в ньому доросла, але всі українські діти його знатимуть. Це рівень античних афоризмів з греко-перських воєн, коли Ксеркс пропонував спартанцям здатися, бо якщо він візьме Спарту силою, то всіх переб’є. А спартанцям для відповіді вистачило одного слова: «Якщо».
Новини фольклористики

Донька, прослухавши на ніч народну казку, зробила висновок:
— Песиголовці — це такі кацапи колись були.

#від2до5
Важливе опитування. У вас на кухні...
Anonymous Poll
43%
Стільці
26%
Табуретки
31%
І стільці, і табуретки
Халхин-Гол

Так само, як капіталізм скорочує сортове розмаїття яблук у гастрономі до червоних, зелених і жовтих, англійська мова поступово витісняє лексичні варіації.

Здається, ще два слова загинули в нерівному бою з нею: вестибюль і фоє. Вони теж іншомовні, але примандрували в українську раніше і мали права.

Тепер у театрах по сучукрперекладах немає фоє і вестибюлів— тільки холли й голли, тільки гардкор. Замість іноземного легіону в українській мові поступово формується англійський.

#промову
Жарт дня, слова народні

Есть множество на свете, друг Гораций,
Причин произошедших детонаций.
Breaking Bad, El Camino, Better Call Saul (2008–2022)

Чотирнадцять років тому Вінс Гіліган, сценарист легендарних «Ікс файлів», почав серіал, який побив усі телевізійні рекорди — Breaking Bad (у нашому прокаті «Пуститися берега»). Зазвичай серіали видихаються, а тут п’ять сезонів історія набирала хід і дійшла до красивого й логічного фіналу — швів не було видно.

Припускаю, що більшість дорогих читачів цей серіал уже бачили, бо не почути про нього було важко, і оцінили харизматичних героїв, операторську роботу, сценарну майстерність — все те, що зробило Breaking Bad явищем масової культури. Але якщо ні, то я вам заздрю.

Живе собі в містечку Альбукерке шкільний учитель Волтер Вайт, хімію дітям викладає. Життя його потихеньку жує, а на десерт дає рак легенів. Побачивши в одному випадковому епізоді підказку, він починає варити метамфетамін — «заради сім’ї». Один злочин органічно тягне за собою другий, Волтер Вайт знаходить себе і в підсумку у нього виходить машина зла шекспірівського масштабу. Дорога редакція подивилася Breaking Bad тричі і вважає, що це — шедевр.

Закінчивши історію про злочин і кару переконливою крапкою, Вінс Гіліган показав ще один фокус: зняв продовження — повнометражний фільм El Camino. Дивитися його треба після Breaking Bad, ніяк інакше.

Далі Гіліган на хвилі успіху вирішив увійти у воду втретє. Зазвичай це не обіцяє нічого хорошого, згадайте будь-який фільм з цифрою 3 у назві. Але Гіліган геній, йому можна. Так з’явилося відгалуження під назвою Better Call Saul — історія трікстера-адвоката з Breaking Bad. За жанром це суміш юридично-психологічної драми з шахрайським романом. Така сама вигадлива й захоплива.

Цей випуск рубрики #кінопанорама дорога редакція притримувала кілька років, щоб дочекатися остаточного кінця і зробити цілісний висновок. І тепер вона відповідально заявляє, що тріо Breaking Bad + El Camino + Better Call Saul — це найкращий серіал усіх часів і народів. Авторам вдалося неймовірне — придумати захопливу, поліфонічну історію на 125 серій і віртуозно прожонглювати сценарними м’ячиками так, що жоден не впав. Зазвичай серіали розтягують заради розтягування, а тут усе на своєму місці — зі 125 серій 120 потрібні. Гіліган виправдав жанр, його доробок будуть вивчати в кіноінститутах.
Швидкісний поїзд (Bullet train, 2022)
#кінопанорама

Скориставшись випадком, дорога редакція сходила в кіно — вперше роки за півтора. Комедійний комікс «Швидкісний поїзд» порадував Бредом Пітом і 50-процентною сумішшю Тарантіно («Убити Білла») з Гаєм Річі («Карти, гроші...»). В міру веселі діалоги, сюжетні твісти і нескінченні бійки.

Скільки кіна з рукопашним боєм назнімали, а щоразу дивуєшся майстерності постановників: хореографія свіжа й вигадлива.

Кіно у нас перекладають незрівнянно краще, ніж книжки, особливо комедійне. Запам’яталося таке:

— Йо...дована сіль! (Дотепний спосіб обійти обсценізми)

— Йоханий! Це ж Японія!

— Песець-пердець!

— Звиздець!

— Оте окуляристе падло!

Мочканути (в сенсі «замочити», «убити»)

Хто переклав, на жаль, не дізнався — у нас крутити титри до кінця якось не заведено. Так що дорога редакція просто висловлює комплімент у простір, сподіваючись, що він до перекладачів дійде.

Вердикт: веселе, ненапряжне кіно. Рекомендовано любителям жанру і Бреда Піта, 7/10
Ситуативна обізнаність

В оперативній роботі спецслужб є поняття ситуативна обізнаність (англ. situation awarness) — де ми, що довкола відбувається, скільки людей в приміщенні, де в ньому вхід, де вихід, куди ведуть двері, в який бік вони відчиняються і т. ін. Ситуативна обізнаність допомагає швидше реагувати.

У перекладі це буде розуміння контексту. Що глибше перекладач розуміє контекст, то швидше знайде влучний хід. Розуміння контексту напрацьовується самим процесом життя — освітою, подорожами, спілкуванням з різними людьми, дорослішанням — і складається в прикметник «досвідчений».

Відкриємо, для прикладу, сучукрпереклад. Надворі 1943 рік. Тегеранська конференція. Рузвельт і Сталін зустрічаються уперше. Читаємо:

Рузвельт привітав Сталіна такими словами: «Радий вас бачити. Я довгий час намагався організувати цю зустріч». Сталін демонстративно відповів, що затримка на його совісті, адже він був «дуже зайнятий через воєнні справи».

З одного боку, тут усе зрозуміло, читати можна, хоч уся ця сучукрперекладна стилістика — я довгий час намагався [щось зробити] — у великих дозах нестерпна. З іншого — перекладач на півтона не втрапляє в ноти.

Подивімося на цей епізод з погляду ситуативної обізнаності. Що відбувається? Іде дипломатична розмова двох союзників-суперників. Вони знайомляться і промацують один одного, хочуть зрозуміти що воно таке. Рузвельт говорить протокольну люб’язність, Сталін на неї відповідає (у безлічі мемуарів згадано, яким чарівним він умів бути).

Як саме Сталін відповідає Рузвельту? У автора — pointedly replied. У перекладача — демонстративно відповів. Цей хід можливий, але не найкращий. Він не проходить перевірки контекстом, ситуацією, емоцією. Співрозмовники починають з обміну люб’язностями, і Сталін повертає Рузвельту подачу. «Демонстративна відповідь» — надто грубий лексичний хід. Автор пише тонше, ніж перекладає перекладач. Різницю в класі між двома перекладами визначатимуть серед іншого отакі дрібниці. Щоб їх помічати, потрібна ситуативна, вона ж контекстуальна, обізнаність.

#пропереклад