40
Слово «карантин», як усі тепер дізналися, походить від італійського quarantena — «сорок». У середньовіччі 40 днів тримали на рейді торгові кораблі зі Сходу, щоб ненароком яку-небудь чуму на берег не занести.
Схоже, що число 40 не має ніякого спеціального епідеміологічного смислу. Сорок років Моїсей водив євреїв по пустелі, сорок днів тривав потоп, на сороковий день поминають покійників, «сорок сороків» фігурує у чарівних казках і означає «дуже довго».
Цікаво, звідки взялося це магічне число? Чому сорок, а не 42? Швидше за все, це рудимент якоїсь архаїчної системи лічби. У нас зараз десяткова, але бували інші: наприклад, дванадцяткова і шістдесяткова у шумерів.
#наукпоп
Слово «карантин», як усі тепер дізналися, походить від італійського quarantena — «сорок». У середньовіччі 40 днів тримали на рейді торгові кораблі зі Сходу, щоб ненароком яку-небудь чуму на берег не занести.
Схоже, що число 40 не має ніякого спеціального епідеміологічного смислу. Сорок років Моїсей водив євреїв по пустелі, сорок днів тривав потоп, на сороковий день поминають покійників, «сорок сороків» фігурує у чарівних казках і означає «дуже довго».
Цікаво, звідки взялося це магічне число? Чому сорок, а не 42? Швидше за все, це рудимент якоїсь архаїчної системи лічби. У нас зараз десяткова, але бували інші: наприклад, дванадцяткова і шістдесяткова у шумерів.
#наукпоп
Чирвовий мамонт
Усупереч порадам дзен-майстрів «коли їси — їж» за обідом я дивлюся на «Ютубі» різні наук-поп-лекції, або передачу каналу «Діскавері» «How it’s made» про те, як різні речі на заводах виробляють, або столярне порно (спостерігати, як люди з прямими руками меблі майструють — суцільне задоволення; в цьому жанрі навіть свій хардкор є — майструємо без електроінструментів).
Аж трапилася лекція про антропогенез Станіслава Дробишевського, лавреата премії «Просвітитель» за найкращу наук-поп книжку.
І він, серед іншого, розповідає, що символ сердечка, який у сучасному світі означає кохання, відомий з часів палеоліту і вперше трапляється ось на цьому зображенні.
Очевидно, попервах він мав суто анатомічний смисл і означав тільки те, що зображував — серце. «Кохання», за словами лектора, означала лінія — дві фігурки (не конче людські, бувало й тотемних звірів) з’єднували лінією.
Виходить, що на чирвових картах зображено архетип, якому 30 000 років.
#наукпоп
Усупереч порадам дзен-майстрів «коли їси — їж» за обідом я дивлюся на «Ютубі» різні наук-поп-лекції, або передачу каналу «Діскавері» «How it’s made» про те, як різні речі на заводах виробляють, або столярне порно (спостерігати, як люди з прямими руками меблі майструють — суцільне задоволення; в цьому жанрі навіть свій хардкор є — майструємо без електроінструментів).
Аж трапилася лекція про антропогенез Станіслава Дробишевського, лавреата премії «Просвітитель» за найкращу наук-поп книжку.
І він, серед іншого, розповідає, що символ сердечка, який у сучасному світі означає кохання, відомий з часів палеоліту і вперше трапляється ось на цьому зображенні.
Очевидно, попервах він мав суто анатомічний смисл і означав тільки те, що зображував — серце. «Кохання», за словами лектора, означала лінія — дві фігурки (не конче людські, бувало й тотемних звірів) з’єднували лінією.
Виходить, що на чирвових картах зображено архетип, якому 30 000 років.
#наукпоп
Дилема папи римського
З одною епістемологічною дилемою ми стикаємося щодня, але рідко це усвідомлюємо. В західній традиції цю дилему зазвичай ілюструють на прикладі папи римського.
Папа каже, що вірить у Бога. Він це каже тому, що він вірить у Бога? Чи тому, що він — папа?
Не існує способу відповісти на це питання, а отже немає епістемологічної причини слухати, що каже папа.
Ця дилема виразно показує різницю між «позитивним» і «негативним» твердженням: все міняється, коли папа говорить, що не вірить у Бога.
Коли слова розходяться зі статусом, людині можна вірити, бо вона заради сказаного пішла на ризик.
Те саме стосується політиків, маркетологів, публічних інтелектуалів та інших невільних людей. Як зрозуміти, щó вони говорять: те, що думають, чи те, до чого їх зобов’язує становище?
З цієї нехитрої думки американський автор зробив би книжку сторінок на триста )
#наукпоп
З одною епістемологічною дилемою ми стикаємося щодня, але рідко це усвідомлюємо. В західній традиції цю дилему зазвичай ілюструють на прикладі папи римського.
Папа каже, що вірить у Бога. Він це каже тому, що він вірить у Бога? Чи тому, що він — папа?
Не існує способу відповісти на це питання, а отже немає епістемологічної причини слухати, що каже папа.
Ця дилема виразно показує різницю між «позитивним» і «негативним» твердженням: все міняється, коли папа говорить, що не вірить у Бога.
Коли слова розходяться зі статусом, людині можна вірити, бо вона заради сказаного пішла на ризик.
Те саме стосується політиків, маркетологів, публічних інтелектуалів та інших невільних людей. Як зрозуміти, щó вони говорять: те, що думають, чи те, до чого їх зобов’язує становище?
З цієї нехитрої думки американський автор зробив би книжку сторінок на триста )
#наукпоп
Володарка драконів
У захопливій історії з Доржем Бату (колишній громадянин РФ без профільної освіти і з набутим учора громадянством США керує супутниками на трильйон доларів?) є один епістемологічний аспект. Колись дорога редакція зробила пост, який його висвітлює. Повторю для вболівальників однієї з команд.
Сто років тому філософ Карл Пóпер сформулював ідею, яка лежить у фундаменті всієї сучасної науки: «принцип фальсифіковності», він же «критерій Попера».
Назва може відлякувати, однак це проста, цілком досяжна ідея. Я давно збирався написати пост про критерій Попера і пояснити його своїми словами, але не зроблю це краще за великого популяризатора науки Карла Сагана. Йому слово.
• • •
«У моєму гаражі живе вогнедишний дракон». Уявіть, що я кажу це на повному серйозі. Звісно, ви захочете перевірити, побачити його на власні очі. Про драконів розповідають з давніх-давен, але ніхто ніколи їх не бачив. Як же прогавити таку нагоду!
— Покажіть, — кажете ви.
Я веду вас у гараж. Там є драбина, порожні банки з-під фарби і старий велосипед — дракона нема.
— А де ж дракон? — спитаєте ви?
— О, десь тут, — махаю рукою. — Забув попередити, що це невидимий дракон.
Ви пропонуєте посипати підлогу в гаражі борошном, щоб побачити хоч сліди дракона.
— Хороша ідея, — кажу, — але дракон літає у повітрі.
— Ну, то може поставимо інфрачервоний датчик? Він зреагує на тепло.
— Можна, тільки от невидимий вогонь ще й негарячий.
— Ну, то давайте побризкаємо на дракона фарбою, і він стане помітний.
— Добра думка, але це нічого не дасть: дракон безтілесний, фарба його не візьме.
І так далі. Будь-яку вашу ідею я парирую поясненням чому вона не спрацює.
А тепер скажіть: яка різниця між невидимим безтілесним літаючим драконом, який вивергає негарячий вогонь, і відсутністю дракона? Якщо немає способу спростувати мої слова, провести доказовий експеримент, що означає твердження «Дракон у гаражі існує»? Неспроможність спростувати моє твердження зовсім не означає, що воно істинне. Твердження, які не надаються до перевірки і спростування, не мають сенсу, хоч можуть надихати й будити в людях відчуття дива. По суті, я прошу вас повірити мені на слово, бо фактичних доказів не маю».
• • •
Ось це і є «критерій Попера» — здатність бути спростованим. Ще Карл Попер написав великий трактат «Відкрите суспільство і його вороги». Улюблена книжка Джорджа Сороса.
#наукпоп
У захопливій історії з Доржем Бату (колишній громадянин РФ без профільної освіти і з набутим учора громадянством США керує супутниками на трильйон доларів?) є один епістемологічний аспект. Колись дорога редакція зробила пост, який його висвітлює. Повторю для вболівальників однієї з команд.
Сто років тому філософ Карл Пóпер сформулював ідею, яка лежить у фундаменті всієї сучасної науки: «принцип фальсифіковності», він же «критерій Попера».
Назва може відлякувати, однак це проста, цілком досяжна ідея. Я давно збирався написати пост про критерій Попера і пояснити його своїми словами, але не зроблю це краще за великого популяризатора науки Карла Сагана. Йому слово.
• • •
«У моєму гаражі живе вогнедишний дракон». Уявіть, що я кажу це на повному серйозі. Звісно, ви захочете перевірити, побачити його на власні очі. Про драконів розповідають з давніх-давен, але ніхто ніколи їх не бачив. Як же прогавити таку нагоду!
— Покажіть, — кажете ви.
Я веду вас у гараж. Там є драбина, порожні банки з-під фарби і старий велосипед — дракона нема.
— А де ж дракон? — спитаєте ви?
— О, десь тут, — махаю рукою. — Забув попередити, що це невидимий дракон.
Ви пропонуєте посипати підлогу в гаражі борошном, щоб побачити хоч сліди дракона.
— Хороша ідея, — кажу, — але дракон літає у повітрі.
— Ну, то може поставимо інфрачервоний датчик? Він зреагує на тепло.
— Можна, тільки от невидимий вогонь ще й негарячий.
— Ну, то давайте побризкаємо на дракона фарбою, і він стане помітний.
— Добра думка, але це нічого не дасть: дракон безтілесний, фарба його не візьме.
І так далі. Будь-яку вашу ідею я парирую поясненням чому вона не спрацює.
А тепер скажіть: яка різниця між невидимим безтілесним літаючим драконом, який вивергає негарячий вогонь, і відсутністю дракона? Якщо немає способу спростувати мої слова, провести доказовий експеримент, що означає твердження «Дракон у гаражі існує»? Неспроможність спростувати моє твердження зовсім не означає, що воно істинне. Твердження, які не надаються до перевірки і спростування, не мають сенсу, хоч можуть надихати й будити в людях відчуття дива. По суті, я прошу вас повірити мені на слово, бо фактичних доказів не маю».
• • •
Ось це і є «критерій Попера» — здатність бути спростованим. Ще Карл Попер написав великий трактат «Відкрите суспільство і його вороги». Улюблена книжка Джорджа Сороса.
#наукпоп