Читаючи чужі підсумки року, ви відчуваєте
Anonymous Poll
56%
Роздратування й душевний дискомфорт
44%
Натхнення, радість і трепет перед величчю людського духу
Nice try
Щороку в перших числах січня Нобелівський комітет виробляє літературну новину — відкриває список номінантів. Хто отримав премію у 2021 році ми знаємо, а хто ще вийшов у фінал — дізнаємося через 50 років. Такі правила.
Часто можна прочитати, що на Нобелівську премію номінували Василя Стуса. При всій повазі до генія, зараз це wishful thinking. Ми остаточно дізнаємося було таке чи ні аж у 2035 році.
Так от, надворі зараз 1971 рік. І комітет офіційно показав, що в списку претендентів був Микола Бажан, через кому з Солом Белоу і Борхесом. Непогана компанія.
Щороку в перших числах січня Нобелівський комітет виробляє літературну новину — відкриває список номінантів. Хто отримав премію у 2021 році ми знаємо, а хто ще вийшов у фінал — дізнаємося через 50 років. Такі правила.
Часто можна прочитати, що на Нобелівську премію номінували Василя Стуса. При всій повазі до генія, зараз це wishful thinking. Ми остаточно дізнаємося було таке чи ні аж у 2035 році.
Так от, надворі зараз 1971 рік. І комітет офіційно показав, що в списку претендентів був Микола Бажан, через кому з Солом Белоу і Борхесом. Непогана компанія.
Король Річард (King Richard, 2022)
#кінопанорама
Живе в Каліфорнії багатодітний батько, упоротий фанат тенісу на ім’я Річард Вільямс. Нагородив його Господь п’ятьма доньками. І постановив Річард зробити з двох великих чемпіонок. І склав план. І побачив, що добрий він. І поклав на цей план життя. Старшенька увійшла в історію як Венера Вільямс, молодшенька — як Серена Вільямс, рекордсменка за кількістю «шлемів» — 23 (у Федаля, для прикладу, по 20).
І зняли в Голівуді про це кіно. До гротескного солодке й нафаршироване актуальною лінією партії про те, що легше верблюду крізь вушко голки пройти, ніж чорному кваліфікацію на Вімблдон.
Забавно, що расову лінію автори витримали, а гендерну — ні. Про Мартіну Навратілову, Кріс Еверт, Штефі Граф, Білі Джин Кінг, Моніку Селеш — великих, але, на жаль, білих тенісисток — ніхто й словом не згадує. Хоча чорношкірого Артура Еша, який першим виграв Вімблдон ще в 1975 році, теж у сценарій не взяли. Цікаво, чи наважилися американські критики помітити опосередковану шпильку: білі допомагають сестрам Вільямс увійти в теніс, а чорні «на районі» заважають.
Словом, вийшов фільм у жанрі «крізь терни до зірок», але тернів, хоч автори старалися, там нема. Надворі цілком прогресивні 1990-ті роки, а у США першокласна тенісна інфраструктура (не знаю, як у вас у Києві, але в нас у Крижополі безкоштовного харда на районі немає). Поневіряння, з якими стикнулися сестри Вільямс, не йдуть у жодне порівняння з життям тенісистів у Радянському Союзі, де тобі веліли знятися з турніру, бо в наступному колі суперниця з Південної Африки, а там апартеїд — тому бойкот вам, а не тай-брейк.
У кінці, коли в американському кіні текстом пишуть, чим усе закінчилося, глядачу, ясна річ, не скажуть, що Серена Вільямс свої рекорди на медичних винятках здобула. Тобто їй з «медичних причин» дозволяли вживати те, за що інших дискваліфікують. Чи навигравала б вона стільки без допомоги фармацевтів? Правильна відповідь: ніхто не знає.
Однак добре коли в тебе п’ятеро дітей: двоє спарингують, решта м’ячі підносять :)
Вердикт: рекомендовано для любителів тенісу і нескладних біографій. 6/10.
#кінопанорама
Живе в Каліфорнії багатодітний батько, упоротий фанат тенісу на ім’я Річард Вільямс. Нагородив його Господь п’ятьма доньками. І постановив Річард зробити з двох великих чемпіонок. І склав план. І побачив, що добрий він. І поклав на цей план життя. Старшенька увійшла в історію як Венера Вільямс, молодшенька — як Серена Вільямс, рекордсменка за кількістю «шлемів» — 23 (у Федаля, для прикладу, по 20).
І зняли в Голівуді про це кіно. До гротескного солодке й нафаршироване актуальною лінією партії про те, що легше верблюду крізь вушко голки пройти, ніж чорному кваліфікацію на Вімблдон.
Забавно, що расову лінію автори витримали, а гендерну — ні. Про Мартіну Навратілову, Кріс Еверт, Штефі Граф, Білі Джин Кінг, Моніку Селеш — великих, але, на жаль, білих тенісисток — ніхто й словом не згадує. Хоча чорношкірого Артура Еша, який першим виграв Вімблдон ще в 1975 році, теж у сценарій не взяли. Цікаво, чи наважилися американські критики помітити опосередковану шпильку: білі допомагають сестрам Вільямс увійти в теніс, а чорні «на районі» заважають.
Словом, вийшов фільм у жанрі «крізь терни до зірок», але тернів, хоч автори старалися, там нема. Надворі цілком прогресивні 1990-ті роки, а у США першокласна тенісна інфраструктура (не знаю, як у вас у Києві, але в нас у Крижополі безкоштовного харда на районі немає). Поневіряння, з якими стикнулися сестри Вільямс, не йдуть у жодне порівняння з життям тенісистів у Радянському Союзі, де тобі веліли знятися з турніру, бо в наступному колі суперниця з Південної Африки, а там апартеїд — тому бойкот вам, а не тай-брейк.
У кінці, коли в американському кіні текстом пишуть, чим усе закінчилося, глядачу, ясна річ, не скажуть, що Серена Вільямс свої рекорди на медичних винятках здобула. Тобто їй з «медичних причин» дозволяли вживати те, за що інших дискваліфікують. Чи навигравала б вона стільки без допомоги фармацевтів? Правильна відповідь: ніхто не знає.
Однак добре коли в тебе п’ятеро дітей: двоє спарингують, решта м’ячі підносять :)
Вердикт: рекомендовано для любителів тенісу і нескладних біографій. 6/10.
На гастролях
Здається, ще одне красиве старовинне слово відійшло в минуле — гастролі. Тепер «Океан Ельзи» їздить по-англійському — «у тур». Слово «гастролі» лишилося в театрі і в словнику новітніх архаїзмів — десь поруч із «гастрономом».
А ще раніше під тиском вестернізації зникло слово «ансамбль» в естрадному смислі. (Слово «естрада» теж зникло, причому в обох сенсах: і як жанр, і як узвишшя в концертному залі. Жанр тепер називається «поп», а «естрада» — сценою. Коли ви востаннє чули вислів «піднятися на естраду»?) Припускаю, що багато юних любителів «Віагри» вже не відчитують гри слів з радянською абревіатурою «вокально-інструментальний ансамбль».
Здається, ще одне красиве старовинне слово відійшло в минуле — гастролі. Тепер «Океан Ельзи» їздить по-англійському — «у тур». Слово «гастролі» лишилося в театрі і в словнику новітніх архаїзмів — десь поруч із «гастрономом».
А ще раніше під тиском вестернізації зникло слово «ансамбль» в естрадному смислі. (Слово «естрада» теж зникло, причому в обох сенсах: і як жанр, і як узвишшя в концертному залі. Жанр тепер називається «поп», а «естрада» — сценою. Коли ви востаннє чули вислів «піднятися на естраду»?) Припускаю, що багато юних любителів «Віагри» вже не відчитують гри слів з радянською абревіатурою «вокально-інструментальний ансамбль».
Слуханка
У розмові з колежанкою вигулькнуло слово «слуханка»: «Це моя щоденна слуханка, коли на кухні щось робиш».
Ідеальний переклад для «подкаста». Чеською мовою десь так воно й називається, напевне — у них все ляльковий театр нагадує )
У розмові з колежанкою вигулькнуло слово «слуханка»: «Це моя щоденна слуханка, коли на кухні щось робиш».
Ідеальний переклад для «подкаста». Чеською мовою десь так воно й називається, напевне — у них все ляльковий театр нагадує )
Forwarded from KGB files (Edward)
Голова КГБ Чебриков (уродженець, до речі, Дніпра) про аудіокнижки до того, як вони стали мейнстрімом:
"Мы с Юрием Владимировичем были очень начитанными людьми. Практически все выходившее читали",— говорит. Я удивился: "А когда же вы успевали?" — "А в машине. Наденешь наушники, включишь магнитофон и слушаешь. Мы для экономии времени приняли двух женщин-дикторов. Дали им звание майора. Вот они нам все и начитывали".
https://www.kommersant.ru/doc/168826
"Мы с Юрием Владимировичем были очень начитанными людьми. Практически все выходившее читали",— говорит. Я удивился: "А когда же вы успевали?" — "А в машине. Наденешь наушники, включишь магнитофон и слушаешь. Мы для экономии времени приняли двух женщин-дикторов. Дали им звание майора. Вот они нам все и начитывали".
https://www.kommersant.ru/doc/168826
Я думаю, всем людям нужен личный редактор, вроде психоаналитика.
Как и в случае с психоаналитиком, каждому первоклассному редактору самому нужен редактор. Более того: чтобы получить лицензию личного редактора, нужно пройти столько-то часов редактуры и защитить случай у супервизора.
Вот я перевожу и знаю, что потом у книжки будет редактор, и наверняка прекрасный, но это у книжки — а мне-то он сейчас нужен. Еженедельные сессии с обсуждением своих маленьких обсессий, творческих находок, райтерс-блоков, синтаксических сомнений, словарного запаса.
«Понимаете, там очень много конкретных бытовых деталей американской жизни времён холодной войны. Я перевела эгг-ног как гоголь-моголь, чтобы не перегружать лёгкий по замыслу текст сносками и заимствованиями» — «И что вы чувствуете?» — «Мне кажется, что я тем самым работаю в интересах читателя, но грешу против истины, и это создаёт во мне неразрешимый внутренний конфликт» — «Может быть, вам нужно расставить приоритеты?..»
Варя Бабицкая
Как и в случае с психоаналитиком, каждому первоклассному редактору самому нужен редактор. Более того: чтобы получить лицензию личного редактора, нужно пройти столько-то часов редактуры и защитить случай у супервизора.
Вот я перевожу и знаю, что потом у книжки будет редактор, и наверняка прекрасный, но это у книжки — а мне-то он сейчас нужен. Еженедельные сессии с обсуждением своих маленьких обсессий, творческих находок, райтерс-блоков, синтаксических сомнений, словарного запаса.
«Понимаете, там очень много конкретных бытовых деталей американской жизни времён холодной войны. Я перевела эгг-ног как гоголь-моголь, чтобы не перегружать лёгкий по замыслу текст сносками и заимствованиями» — «И что вы чувствуете?» — «Мне кажется, что я тем самым работаю в интересах читателя, но грешу против истины, и это создаёт во мне неразрешимый внутренний конфликт» — «Может быть, вам нужно расставить приоритеты?..»
Варя Бабицкая
Підсумки року 2021
Перекладацькі
Існує дві глобальні концепції раю: в один пускають за вірою, в інший — за справами. Підходиш до воріт, а святий Петро гортає гросбух і питає:
— А що ж ти, душогубцю, підсумки за 2021 рік не підбив? Тепер бухгалтерія не сходиться.
Баланс треба зводити після того, як усі з новорічного анабіозу вийдуть, бо інакше сигнал потоне в шумі. Ніщо не дратує більше, ніж чужі «підсумки року», то як же їх не підбити?
Ми з моєю втомленою музою переклали за рік п’ять книжечок. Одна — велика (рос. великая).
Перекладацькі
Існує дві глобальні концепції раю: в один пускають за вірою, в інший — за справами. Підходиш до воріт, а святий Петро гортає гросбух і питає:
— А що ж ти, душогубцю, підсумки за 2021 рік не підбив? Тепер бухгалтерія не сходиться.
Баланс треба зводити після того, як усі з новорічного анабіозу вийдуть, бо інакше сигнал потоне в шумі. Ніщо не дратує більше, ніж чужі «підсумки року», то як же їх не підбити?
Ми з моєю втомленою музою переклали за рік п’ять книжечок. Одна — велика (рос. великая).
Влада пса (The Power of the Dog, 2021)
#кінопанорама
«Нетфлікс» активно продовжує вертикальну інтеграцію і показує те, що сам знімає. Причому ангажує режисерів і акторів з вищої ліги. Уже серйозний шматок пирога у кінотеатрів відкусив і ще відкусить. (По-моєму, відсутність запаху попкорну і суєтливих сусідів — достатня причина подивитися кіно вдома, телевізори вже достатньо великі для належного ефекту. І за love seats доплачувати не треба, було б кого посадити.)
Такий довгий пролог дорога редакція написала, бо не знає що вам сказати за новий фільм новозеландської режисерки Джейн Кемпіон. Додивитися його до кінця — досвід аскези.
1925 рік, велике ранчо в Монтані. Живуть там два брати. Один до нудного нормальний, а другий з таким глибоким шрамом у серці, що місця собі не знайде і самостверджується за рахунок інших. І на фоні скупих пейзажів нестерпно довгих дві години розмотується драма про біль і травму.
У підсумку вийшло «українське поетичне кіно» тільки по-американському. Цей фільм розрахований на сінемафілів, озброєних дозвіллям і бажанням вдивлятися в дрібні деталі. Деталі Кемпіон аранжувати вміє, мастєрства нє пропьйош, але з цим кіном як із вином: щоб належно оцінити пляшку вина за 300 доларів, треба а) зосередитися, б) розбиратися у вині. Тоді й післясмак прийде.
Вердикт: дивитися, якщо ви любите артхаус або актора Камбербетча (його багато і він дуже переконливий). 5/10
P. S. У послужному списку Кемпіон є видатний фільм «Піаніно» (пальма в Каннах і три «оскари»). От його дорога редакція сміливо рекомендує, там 10/10.
#кінопанорама
«Нетфлікс» активно продовжує вертикальну інтеграцію і показує те, що сам знімає. Причому ангажує режисерів і акторів з вищої ліги. Уже серйозний шматок пирога у кінотеатрів відкусив і ще відкусить. (По-моєму, відсутність запаху попкорну і суєтливих сусідів — достатня причина подивитися кіно вдома, телевізори вже достатньо великі для належного ефекту. І за love seats доплачувати не треба, було б кого посадити.)
Такий довгий пролог дорога редакція написала, бо не знає що вам сказати за новий фільм новозеландської режисерки Джейн Кемпіон. Додивитися його до кінця — досвід аскези.
1925 рік, велике ранчо в Монтані. Живуть там два брати. Один до нудного нормальний, а другий з таким глибоким шрамом у серці, що місця собі не знайде і самостверджується за рахунок інших. І на фоні скупих пейзажів нестерпно довгих дві години розмотується драма про біль і травму.
У підсумку вийшло «українське поетичне кіно» тільки по-американському. Цей фільм розрахований на сінемафілів, озброєних дозвіллям і бажанням вдивлятися в дрібні деталі. Деталі Кемпіон аранжувати вміє, мастєрства нє пропьйош, але з цим кіном як із вином: щоб належно оцінити пляшку вина за 300 доларів, треба а) зосередитися, б) розбиратися у вині. Тоді й післясмак прийде.
Вердикт: дивитися, якщо ви любите артхаус або актора Камбербетча (його багато і він дуже переконливий). 5/10
P. S. У послужному списку Кемпіон є видатний фільм «Піаніно» (пальма в Каннах і три «оскари»). От його дорога редакція сміливо рекомендує, там 10/10.
Підсумки року 2021
Читацькі
Я дуже ціную чистоту експерименту. Вона проявляється в житті по-різному. Наприклад, у стосунках — через спонтанність. Слово «люблю», сказане просто так, і те саме слово, сказане у відповідь на питання «Ти мене любиш?», мають різну пізнавальну цінність.
Саме з міркувань чистоти експерименту в рубрику #книгопанорама потрапляє тільки те, що я читаю з бажання, а не з обов’язку. Сил на добровільне читання у 2021 році вистачило на 20 книжок. Проблиску на горизонті не видно, тому навіть не став продовжувати передплату на «Букмейт», немає смислу.
Загальна статистика така:
85 % авторів — живі, 15 % — мертві
70 % нонфік, 30 % — художка
15 % перечитано (це безпомильна прикмета любові), 85 % — прочитано вперше
55 % перекладні, 45 % оригінальні
80 % електронних, 20 % паперових
Найкраща книжка року:
Генрих Альтшулер. Теория решения изобретательских задач (ТРИЗ)
Ось усе прочитане в хронологічному порядку. Можна побачити, що читацький профіль кожної людини унікальний, як відбиток пальця. Однакові тільки ті, хто не читає.
1. Василий Авченко, Алексей Коровашко. Олег Куваев: повесть о нерегламентированном человеке
2. Кайл Чайка. В поисках минимализма. Стремление к меньшему в живописи, архитектуре и музыке
3. А. К. Жолковский. Все свои
4. Владимир Набоков. Подвиг
5. Генрих Альтшулер. Теория решения изобретательских задач (ТРИЗ)
6. Марцин Виха. Как я разлюбил дизайн
7. Марцин Виха. Вещи, которые я не выбросил
8. Ольга Дубчак. Почути українською
9. Виктор Пелевин. Чапаев и пустота
10. Джош Вайцкин. Искусство учиться
11. Константин Буров. Записки художественного редатора
12. Виктор Франкл. Сказать жизни "да!". Психолог в концлагере
13. Питер Акройд. Ньютон
14. Людмила Петрановская. Selfmama. Лайфхаки для работающих мам
15. Митио Каку. Паралелльные миры
16. Леонард Млодинов. Радуга Фейнмана
17. Виктор Пелевин. Transhumanism, Inc.
18. Иен Пирс. Перст указующий
19. Джон Ле Карре. Шпион, пришедший с холода
20. Никос Салингарос. Антиархитектура и деконструкция
Читацькі
Я дуже ціную чистоту експерименту. Вона проявляється в житті по-різному. Наприклад, у стосунках — через спонтанність. Слово «люблю», сказане просто так, і те саме слово, сказане у відповідь на питання «Ти мене любиш?», мають різну пізнавальну цінність.
Саме з міркувань чистоти експерименту в рубрику #книгопанорама потрапляє тільки те, що я читаю з бажання, а не з обов’язку. Сил на добровільне читання у 2021 році вистачило на 20 книжок. Проблиску на горизонті не видно, тому навіть не став продовжувати передплату на «Букмейт», немає смислу.
Загальна статистика така:
85 % авторів — живі, 15 % — мертві
70 % нонфік, 30 % — художка
15 % перечитано (це безпомильна прикмета любові), 85 % — прочитано вперше
55 % перекладні, 45 % оригінальні
80 % електронних, 20 % паперових
Найкраща книжка року:
Генрих Альтшулер. Теория решения изобретательских задач (ТРИЗ)
Ось усе прочитане в хронологічному порядку. Можна побачити, що читацький профіль кожної людини унікальний, як відбиток пальця. Однакові тільки ті, хто не читає.
1. Василий Авченко, Алексей Коровашко. Олег Куваев: повесть о нерегламентированном человеке
2. Кайл Чайка. В поисках минимализма. Стремление к меньшему в живописи, архитектуре и музыке
3. А. К. Жолковский. Все свои
4. Владимир Набоков. Подвиг
5. Генрих Альтшулер. Теория решения изобретательских задач (ТРИЗ)
6. Марцин Виха. Как я разлюбил дизайн
7. Марцин Виха. Вещи, которые я не выбросил
8. Ольга Дубчак. Почути українською
9. Виктор Пелевин. Чапаев и пустота
10. Джош Вайцкин. Искусство учиться
11. Константин Буров. Записки художественного редатора
12. Виктор Франкл. Сказать жизни "да!". Психолог в концлагере
13. Питер Акройд. Ньютон
14. Людмила Петрановская. Selfmama. Лайфхаки для работающих мам
15. Митио Каку. Паралелльные миры
16. Леонард Млодинов. Радуга Фейнмана
17. Виктор Пелевин. Transhumanism, Inc.
18. Иен Пирс. Перст указующий
19. Джон Ле Карре. Шпион, пришедший с холода
20. Никос Салингарос. Антиархитектура и деконструкция
Підсумки року 2021
Глядацькі
2021-й знову виявився роком без кіна. Ні сил, ні часу співпереживати героям не було. У кінотеатр сходив лише двічі, бо репертуар надихає дедалі рідше.
За рік подивився 17 фільмів — виходить, що півтора фільми на місяць. Найкращий — «Земля кочівників». Найгірший — «Матриця 4». Решта не варті згадки.
І п’ять серіалів по одному сезону — приблизно виходить одна серія на тиждень. З серіалами пощастило більше — всі сподобалися. Особливо легка й натхненна «Емілі в Парижі» — насолода очам.
Ось вони:
Ваша честь
(Драма про злочин і кару з Браяном «Пуститися берега» Кренстоном)
Відіграти назад
(Драма про злочин, кару і стосунки з Ніколь Кідман)
Тегеран
(Шпигунські пригоди Мосада. Сценарій, звісно, купи не тримається, але саспенс є)
Емілі в Парижі
(Гламурний ромком)
Змій
(Серійні вбивства і травматичні стосунки, based on a true story)
Глядацькі
2021-й знову виявився роком без кіна. Ні сил, ні часу співпереживати героям не було. У кінотеатр сходив лише двічі, бо репертуар надихає дедалі рідше.
За рік подивився 17 фільмів — виходить, що півтора фільми на місяць. Найкращий — «Земля кочівників». Найгірший — «Матриця 4». Решта не варті згадки.
І п’ять серіалів по одному сезону — приблизно виходить одна серія на тиждень. З серіалами пощастило більше — всі сподобалися. Особливо легка й натхненна «Емілі в Парижі» — насолода очам.
Ось вони:
Ваша честь
(Драма про злочин і кару з Браяном «Пуститися берега» Кренстоном)
Відіграти назад
(Драма про злочин, кару і стосунки з Ніколь Кідман)
Тегеран
(Шпигунські пригоди Мосада. Сценарій, звісно, купи не тримається, але саспенс є)
Емілі в Парижі
(Гламурний ромком)
Змій
(Серійні вбивства і травматичні стосунки, based on a true story)
З вами рубрика «Ковідна тисяча на книжки».
Щоб ви розуміли скільки тепер просять на антикварних аукціонах за класичну вкраїнську літературу.
Іронія такої високої ціни в тому, що хто такий Майк Йогансен ще вчора ніхто не знав. (А це одна зі стилістичних вершин укрліту. Йогансена можна виставляти на ринг проти Набокова. І навіть якщо Набоков у дванадцяти раундах по очках переможе, то тільки тому, що має невеличку фору — його не розстріляли. На питання «Що б таке стилістично переконливе почитати перекладачам і редакторам рідною мовою?» моя перша відповідь — Майка Йогансена).
А сьогодні «Наші 1920-ті» — епоха, яка дала нам Йогансена, — настільки розкручена культурна марка, що можна мерч випускати і накидати нуль до букіністичних цін.
P. S. Проконсультувався з фахівцем про ціну. Каже, що 12 000 — дуже дорого. Мовляв, у такому стані — максимум 9000. Ага, це ж усе міняє ) Всього 18 разів бустерною дозою догнатися треба.
Щоб ви розуміли скільки тепер просять на антикварних аукціонах за класичну вкраїнську літературу.
Іронія такої високої ціни в тому, що хто такий Майк Йогансен ще вчора ніхто не знав. (А це одна зі стилістичних вершин укрліту. Йогансена можна виставляти на ринг проти Набокова. І навіть якщо Набоков у дванадцяти раундах по очках переможе, то тільки тому, що має невеличку фору — його не розстріляли. На питання «Що б таке стилістично переконливе почитати перекладачам і редакторам рідною мовою?» моя перша відповідь — Майка Йогансена).
А сьогодні «Наші 1920-ті» — епоха, яка дала нам Йогансена, — настільки розкручена культурна марка, що можна мерч випускати і накидати нуль до букіністичних цін.
P. S. Проконсультувався з фахівцем про ціну. Каже, що 12 000 — дуже дорого. Мовляв, у такому стані — максимум 9000. Ага, це ж усе міняє ) Всього 18 разів бустерною дозою догнатися треба.
Nutrition Facts
Видавництва пишуть на обкладинках анотації, рекламні репліки знаменитостей, біографічні ремарки про авторів. Дехто навіть тематичні теги ставить — про що книжка двома-трьома словами.
Існує ще кращий і чесніший хід — писати за прикладом харчової промисловості найважливіше: «енергетичну цінність» книжки і «термін споживання». По-англійському це красиво називається nutrition facts і shelf life.
«Калорійність» і «очікувана тривалість життя» книжки — найважливіші властивості. Шкода, в очевидний спосіб їх не поміряєш.
Видавництва пишуть на обкладинках анотації, рекламні репліки знаменитостей, біографічні ремарки про авторів. Дехто навіть тематичні теги ставить — про що книжка двома-трьома словами.
Існує ще кращий і чесніший хід — писати за прикладом харчової промисловості найважливіше: «енергетичну цінність» книжки і «термін споживання». По-англійському це красиво називається nutrition facts і shelf life.
«Калорійність» і «очікувана тривалість життя» книжки — найважливіші властивості. Шкода, в очевидний спосіб їх не поміряєш.
Кілька років тому до дня дівчат і жінок у науці — а це 11 лютого, вчора — я переклав зворушливу статтю про Джоан Фейнман, сестру того самого легендарного жартівника. Пригощайтеся.
Medium
Моя мама — науковиця
Mykola Klymchuk
«Друга армія в світі»
— Тато, а як ти думаєш, кого легше перемогти — кацапів чи вампірів?
Ліда, 5 років, молодша сержантка загону моральної підтримки
#від2до5
— Тато, а як ти думаєш, кого легше перемогти — кацапів чи вампірів?
Ліда, 5 років, молодша сержантка загону моральної підтримки
#від2до5
Русский военный корабль
Бессонница. Гомер. Тугие паруса.
Я список кораблей прочел до середины:
Тот, нахуй посланный, тот выводок утиный,
Что на Укрáину когда-то поднялся.
Бессонница. Гомер. Тугие паруса.
Я список кораблей прочел до середины:
Тот, нахуй посланный, тот выводок утиный,
Что на Укрáину когда-то поднялся.
Подполковнику никто не пишет
«Я подписывал и буду подписывать петиции в защиту конкретных людей, пострадавших за свои убеждения, независимо от их национальной принадлежности, даже если они адресованы начальнику ада, даже если они — просто иллюстрация отчаяния и бессилия, потому что этого добра у меня горы. Но я больше не подпишу ни одной в защиту т. н. великой русской культуры, Прекрасной России Будущего и загадочной русской души, пускай спасаются своими силами. Толстой и Достоевский, Чехов и Платонов, Мандельштам и Заболоцкий в моей защите не нуждаются — скорее я в их защите».
Поет Алєксєй Цвєтков, народився в Запоріжжі
«Я подписывал и буду подписывать петиции в защиту конкретных людей, пострадавших за свои убеждения, независимо от их национальной принадлежности, даже если они адресованы начальнику ада, даже если они — просто иллюстрация отчаяния и бессилия, потому что этого добра у меня горы. Но я больше не подпишу ни одной в защиту т. н. великой русской культуры, Прекрасной России Будущего и загадочной русской души, пускай спасаются своими силами. Толстой и Достоевский, Чехов и Платонов, Мандельштам и Заболоцкий в моей защите не нуждаются — скорее я в их защите».
Поет Алєксєй Цвєтков, народився в Запоріжжі
Exegi excrementum
Війна війною, а філологічну гімнастику треба робити, а то поетичні м’язи атрофуються.
На памятник с утра насрал нерукотворный.
Вослед услышав гневный возглас «бля!»,
Вознесся выше я главою непокорной
Золотоглавого Кремля.
Нет, весь не улечу — помёт в заветной лире,
Мой прах переживет и тленья убежит,
И славен буду я, доколе в русском мире,
Жив нераскаянный хотя б один пиит.
Війна війною, а філологічну гімнастику треба робити, а то поетичні м’язи атрофуються.
На памятник с утра насрал нерукотворный.
Вослед услышав гневный возглас «бля!»,
Вознесся выше я главою непокорной
Золотоглавого Кремля.
Нет, весь не улечу — помёт в заветной лире,
Мой прах переживет и тленья убежит,
И славен буду я, доколе в русском мире,
Жив нераскаянный хотя б один пиит.